Англомовне видання NewLine опублікувало цікавий матеріал про діяльність секретного підрозділу ГРУ під назвою «Підрозділ № 54777», який проводить як локальні, всередині Росії, так і глобальні пропагандистські та шпигунські операції проти країн Європи та Світу.
NewLine наводить деякі подробиці діяльності цього секретного підрозділу на Заході, його методах, засобах та деяких фактах з історії цієї структури ГРУ.
В кінці «нульових» колишній заступник глави московської розвідки в Нью-Йорку Сергій Третьяков, який переметнувся на бік США, пояснив, як російська зовнішня розвідка, або СВР, використовує пропаганду та дезінформацію. За його даними, відділ, який відповідає за активні заходи для операцій впливу, – отримав нове ім’я, але методи, структура і співробітники залишилися «ті ж самі».
Одним з таких документів є особисті спогади полковника Олександра Вікторовича Голєва, психолога і пропаганді ГРУ, який почав свою кар’єру на початку 1980-х років і активно вів хроніку спроб придушення різних антикомуністичних рухів, що охопили країни Варшавського договору.
Голєв був направлений до Польщі на початку діяльності «Солідарності», в 1990 році переведений до Литв. Після штурму телецентру у Вільнюсі, він запустив лояльну режиму газету «Радянська Литва», яка друкувалася в Мінську.
Його останнім закордонним постом в якості радянського спеціального пропагандиста була Східна Німеччина, коли російські війська почали виводитися з Німецької Демократичної Республіки.
Від початку першої війна в Чечні, Голєв був відряджений до новоствореного «Підрозділу № 54777» і, як він пише, доклав руку до виготовлення античеченських фільмів, про які розповідав Третьяков.
Його мемуари є частиною чудової колекції текстів ГРУ, які ніколи раніше не зустрічалася за межами вузьких кіл агентства, та які Фонд «Вільна Росія» випускає під назвою «Витоки з акваріума: всередині програми психологічної війни ГРУ».
Збірник «спогадів» також містить дві довгі лекції, прочитані протягом останнього десятиліття викладачами ГРУ в Військовому університеті (не плутати з Військово-дипломатичної академією, де навчаються оперативники ГРУ), визначення термінів, які використовуються в одній з цих лекцій, навіть набір екзаменаційних питань курсантам ВНЗ .
Справжність цих документів була підтверджена західною розвідкою. Дані, яку вони повідали, будуть дуже корисні історикам холодної війни, аналітикам і вченим, які намагаються зрозуміти, як «Підрозділ № 54777»здійснює операції по впливу на населення не тільки проти НАТО, США та Європи, а й проти жителів власної країни – Російської Федерації.
Щоб зрозуміти сферу діяльності «Спецпідрозділу 54777», спочатку потрібно відстежити і зрозуміти його походження.
У Радянському Союзі, психологічні операція проводилися відділами спецпропаганди, інкорпорованими у ЗС СРСРС – так званий ГЛАВПУР (Головне політичне управління).
Саме ГЛАВПУРі був переконливим свідченням того, що комуністи постійно боялися, що армія може підняти бунт та повстати. І такі побоювання зберігається і досі.
У 2019 російська армія з гордістю відзначила сторіччя ГЛАВПУР, створеного Реввійськрадою більшовиків через півтора року після Жовтневої революції. Він виконував функції політичного управління багатотисячної армії комісарів, прикріплених до військових частин, щоб шпигувати і контролювати командирів. Згадайте хоча б кінофільм «Чапаєв»: останнє слово у військово-оперативному плануванні було саме за комісарами.
Комуністи ніколи повністю не довіряли своїм військовим, оскільки військові добре знали, що саме вони відігравали вирішальну роль у всіх спробах захоплення державної влади в історії Російської імперії.
Саме комісари підтримували лояльність Червоної Армії до режиму. Їм це вдалося навіть протягом перших двох катастрофічних років радянсько-німецької війни, коли мільйони людей були вбиті або взяті в полон через некомпетентність офіцерського корпусу, породженого сталінською політикою «чистки».
Гітлер, дослідивши радянським досвід, теж мав власних комісарів і гітлерівську версію ГЛАВПУР, так зване Управління націонал-соціалістичного керівництва, або NSFO. Його офіцери знаходилися у складі Вермахту і досить вдало працювали над підтриманням бойового духу на пізній стадії Другої світової війни.)
Після війни кількість ідеологічних наглядачів в радянських збройних силах збільшилася. До кінця 80-х років20 століття існувало 20 000 політичних відділів із штатом у 80 000 політпрацівників. Саме так почали називатись вчорашні комісари. Але всі вони незмінно залишилися під контролем всюдисущого і всемогутнього ГЛАВПУР.
На початку 70-х років 20 століття у СРСР навіть були створені спеціальні агітаційні навчальні заклади при Військовому інституті іноземних мов, де навчався Голєв, та на факультеті журналістики МДУ з метою навчання офіцерів психології та створення резерву радянських журналістів в разі військової мобілізації.
Вірність комуністичному режиму радянської армії була головною метою ГЛАВПУР. Спеціальне управління пропаганди теоретично було зайнято розробкою методів підриву морального духу ворожих армій, але в основному було зосереджено на власному військовому персоналі, а не на солдатах західних армій.
«Що стосується спеціальної пропаганди, – повідомив Арсен Касюк, один з провідних фахівців за спеціальною пропаганді радянських часів, офіційній газеті Міністерства оборони Росії» Червона зірка »в червні 2011 року, – то вона присутня скрізь, де є конфлікт, де починаються активні бойові дії . До цього спеціальні органи пропаганди знаходяться, так би мовити, в вичікувально-підготовчому режимі, оцінюють ситуацію, вдосконалюють свої методи, свою технічну базу ».
Випадково чи навмисно ця доктрина була сформульована в декілька більш агресивній формі Маргаритою Симоньян, головним редактором англомовного пропагандистського каналу Кремля RT.
«Зараз ми ні з ким не воюємо», – сказав Симонян російській газеті «Коммерсант» в інтерв’ю 2012 року. – Але в 2008 році ми билися. Міноборони воювало з Грузією, а ми вели інформаційну війну, причому проти всього західного світу. Неможливо розпочати виготовлення зброї, коли війна вже почалася! Тому Міноборони ні з ким не воює, поки, але готове до оборони. І ми також”.
Документи показують, що різниця між війною і миром повністю зникла після 1991 року.
Голєв відзначає в своїх мемуарах, що коли розпався Радянський Союз, нова російська армія, яка все ще була такою ж, як стара Червона (радянська) армія, переживала травму деполітизації.
Коли всемогутня КПРС і її ідеєю «світової ревоюції» та «революційних воєн» пішла у небуття, ГЛАВПУРу також судилося піти слідом за нею. Але… Зі слів Голєва, армія вирішила врятувати деякі частини ГЛАВПУР, особливо це стосувалося Особливого управління пропаганди.
Але ж де знайти нового могутнього і постійного покровителя? Військовим бюрократам було складно відповісти на це питання. Та врешті-решт вони перевели управління до ГРУ – на другий поверх «Акваріума», як називають штаб-квартирою спецслужби в Москві. Саме та, в 1994 році, управління і було перейменоване в «Підрозділ № 54777».
Забігаючи вперед потрібно зазначити, що вже під час російсько-української війни Путін в 2018 році відновив ГЛАВПУР. Але «Підрозділ № 54777» залишився під контролем ГРУ.
Ця бюрократична перестановка, як далі демонструють документи «Aquarium Leaks», мала далекосяжні наслідки.
З моменту свого заснування в 1918 році ГРУ завжди було повноцінною розвідувальною службою, що здійснювала і здійснює операції по всьому світу. На відміну від КДБ, який був розпущений, а потім перетворений в кілька окремих агентств, ГРУ залишалося постійним інститутом протягом радянської та пострадянської епох. Воно вербувало шпигунів і використовувало «нелегалів» від Манхеттена до Токіо.
Спектр діяльності назвичано різноманітний: це і вкрадені промислові, військові і атомні секрети; це і спроби переворотів і вбивств; це і інформаційні портали дезінформації, що маскуються під «новинні» агентства і т.п.
Як стало відомо в останні п’ять років ГРУ проводить амбітні кібероперації, які завдають шкоди демократичному виборчому процесу, загрожують національним енергосистем країн і зупиняють міжнародну торгівлю, завдаючи шкоди на мільярди доларів.
«Підрозділ 54777» активно спростовує звинувачення або нав’язує власну версію подій, таких як втручання ввиборчий процес у США, чи вторгнення та окупація Криму під керівництвом ГРУ в 2014 році.
Діяльність військової розвідки дещо змінило природу, масштаби і характер завдань «Підрозділу № 54777». Від «вичікувально-підготовчого режиму», користуючись формулюванням Касюк, вони прийшли до «активних бойових дій».
Тут варто навести цитати з другого і третього абзаців одній з лекцій Військового університету «Дослідження цілей психологічної війни в інтересах проведення психіатричної практики»:
«Психологічна війна ведеться постійно, в мирний і воєнний час, спецслужбами Збройних Сил. Головною особливістю психологічної війни в мирний час є те, що вона організовується і проводиться як з території Росії, так і з територій країн-мішеней, але основними об’єктами інформаційного та психологічного впливу є військово-політичне керівництво, штаб збройних сил і населення іноземних держав.
Протягом цього періоду психологічна війна може проводитися на стратегічному та оперативному рівнях у співпраці з силами і засобами інших федеральних органів виконавчої влади (Російської Федерації), державних, громадських і релігійних організацій ».
Радянський Союз розпадався, і його бронетанкові колони відступали з половини континенту. Та військові передали свій підрозділ психоаналізу в ГРУ, що зробило його набагато більш агресивним, ніж будь-коли за комуністичного правління.
Тепер це стало нескінченним і тотальним наступом, «в мирний і воєнний час». Більш того, «Підрозділ № 54777» може використовувати в своїй діяльності будь-який державний орган, державну або релігійну установу.
Православна церква, газети і телеканали, спортивні клуби, туристичні агентства, культурні програми або програми обміну, а також входить до їх складу персонал – все це гіпотетичні канали, за якими ГРУ веде інформаційну війну.
Переклад: “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”