Про знущання рашистів над українськими військовополоненими, зокрема жінками розповіла в своєму Telegram-каналі уповноважена Верховна Рада України з прав людини Людмила Денісова. Про це розповіли звільнені з полону українські військові, які зараз перебувають на лікуванні. Більшість із них потрапили в полон до рашистів під Маріуполем.

  З особливою жорстокістю тортури застосовувалися до українських офіцерів та бійців «Азова». Під час допитів українських військовополонених ставили на коліна, били прикладом від автомата по пальцях ніг та відкритих ранах, застосовували плоскогубці, душили. Крім того, катували електрострумом, били дубинками та ногами.

  Українські військовослужбовці повідомили, що під час перебування в полоні рашисти їм вводили невідомі препарати на літеру «М», після чого вони непритомніли.

  Українські жінки-військовополонені, які утримувалися в Донецькому СІЗО, розповіли, що у камерах, розрахованих на 2-3 особи, їх набивали по 17-20. Замість санвузла – цеберка. Жінки були позбавлені засобів гігієни та можливості помитися. Щодо них чинився психологічний тиск – на їхніх очах жорстоко били українських полонених чоловіків. Також полонянок примушували до статевих актів.

  Українських полонених обмежували в воді та їжі. Води видавали лише 1,5 літра на 30-40 осіб, а денний раціон складався зі шматка хліба та сала. Іноді даючи м’ясо рашисти стверджували, що воно “людське”.

  Хто ще вважає російських військових людьми?

  Триває 94 доба героїчного протистояння Українського народу російському воєнному вторгненню.

  На Лиманському напрямку ворог продовжував обстріли із мінометів і реактивних систем залпового вогню в районах населених пунктів Озерне та Діброва. Поблизу останнього завдав авіаційних ударів. Намагається закріпитись в районі населеного пункту Лиман. 

  На Сєвєродонецькому напрямку, за підтримки артилерії, вів штурмові дії у районах населених пунктів Сєвєродонецьк, Осколонівка, Тошківка, успіху не мав, зазнав втрат, відійшов на раніше зайняті позиції. У Сєвєродонецьку рашистам вдалося захопити готель “Мир” та автостанцію. Розвинути далі успіх вони не змогли.

  Бої з російськими окупантами досягли максимальної інтенсивності – повідомила заступник міністра оборони Ганна Маляр.

  Пресслужба Генштабу ЗСУ інформує про перебіг бойових дій на напрямках станом на вечір 27 травня 2022 року.

На Лиманському напрямку ворог намагається витіснити наші підрозділи з населеного пункту Лиман та розвинути наступ на Слов’янськ. Обстріляв із мінометів і реактивних систем залпового вогню райони населених пунктів Озерне та Діброва. Також завдав авіаудару в районі Сіверська.

На Херсонщині пілот винищувача МіГ-29 Повітряних Сил Збройних Сил України збив “супер модерновий” рашистський винищувач Су-35.

До України від партнерів зі Східної Європи надіслані штурмовики Су-25, щоправда, «в розібраному вигляді». За попередніми даними, кількість складає 14 штук.

    Дефіциту солі очікувати не варто – стверджують представники корпорацій “АТБ”, “Фора” та “Сільпо”. Вони вже закуповують сіль у “інших” виробників. Присутній імпортний продукт. Дефіциту солі в Україні точно не буде, але через “ускладнену логістику” сіль “трохи” подорожчає.

  Мережа супермаркетів “Сільпо”, яка входить у Fozzy Group, вже домовилась про поставки солі з виробниками в Україні та за кордоном. “Сільпо” домовилось про постачання 200 тон солі. Про це пише “НВ Бізнес” з посиланням на заяву Fozzy Group.

  Перші партії Куявської солі з Польщі вже надійшли до України, додали у Fozzy Group. За словами компанії, сіль з Румунії і Туреччини надійде на початку та в середині червня. Крім цього, “Сільпо” продовжує постачати сіль ТМ Sosalt з Італії.

  ДП “Артемсіль” – найбільше в Європі підприємство з солевидобутку – через бойові дії зупинило роботу в квітні. Запас готової продукції вивезли ще у квітні. Керівник ДП “Артемсіль” стверджує, що тепер Україні доведеться ввозити більше солі з-за кордону, особливо після захоплення рашистами Донецької області.

Рузана Зубік, НОВА: новини ветеранів АТО/ООС

  Значна частина політиків у Європі (ЄС) все ще відмовляються розуміти, що агресія Росії проти України це не якийсь “локальний конфлікт” через територіальні “непорозуміння”, а справжня війна Росії проти країн НАТО. А Україна – це лише тимчасове поле бою. Просто ЗСУ, поки що, заважають збройним силам Росії впритул наблизитись до кордонів ЄС.

   Та не зважаючи на очевидне, Італія, Угорщина та Кіпр підтримали внесення до проекту підсумкової заяви засідання ЄС 30-31 травня пункту про необхідність мирних переговорів між Україною та Росією, пише Reuters.

  Кілька днів тому Віталій Кличко досить емоційно виступив у Давосі.

  “Війна – це чорне та біле. Сьогодні можна стояти або на боці України, на боці демократії. Або ж на боці агресора та авторитаризму. Припиніть торговельні відносини з Росією! Кожен цент, кожен долар, сплачений Росії – це криваві гроші. Гроші, на яких кров українців”, – сказав Кличко.

Аслан Дзітоєв, НОВА: нвини ветеранів АТО/ООС

  Зазнавши поразки під час лютнево-березневого “блискавичного бліцкригу”, Москва намагається наступати не тільки на Донбасі, а й на дипломатичному фронті. Росії зараз надзвичайно потрібно, як мінімум, загальмувати постачання озброєнь до України до осені, а як максимум – домогтися взагалі недопущення постачання будь-якого озброєння до України з  країн Заходу.

   Для реалізація задуму Кремля в західних та американських ЗМІ створюється відповідний “інформаційний привід”. Саме з метою  реалізації планів Кремля протягом останніх кількох тижнів італійські та американські медіа активно розганяють коментарі колишнього начальника штабу військово-повітряних сил Італії генерала Леонардо Трикаріко із закликами до Євросоюзу відмовитись від «божевільної ідеї виграти війну в Україні». Посібник Москви в Італії просуває кремлівські ідеї про велич РФ та вдається до ядерного шантажу Світу.

   На думку Трикаріко, допомога Україні може спровокувати Росію на застосування зброї масового ураження тому він закликає західні країни вимагати від України негайно розпочати перемовини з Росією.

  Італійський генерал покладає саме на Україну, яка потерпає від агресії та ракетних ударів рашистів, відповідальність за продовження війни. Вся риторика «експерта» зводиться до того, що саме Президент України В.Зеленський має піти на поступки Росії, розпочати перемовини на умовах часткової капітуляції та втрати частини території України.

  Зважаючи на те, що Путін вдається до переговорів тільки для того, що виграти час, схоже, що ЗС РФ на даний момент вже “видохлись” і потребують негайної “оперативної паузи” для підготовки до чергового наступу. Саме для цього вони і задіяли “консерви”, у вигляді “відставного італійського генерала”, який створив інформаційний привід для ЗМІ, щоб поширити навратив Кремля.

  Найкраще з усіх європейських країн цю ситуацію розуміють у Великобританії. У МЗС Британії застерегли союзників від спроб «умиротворити» Путіна.

  “Агресію Росії не можна вгамувати. Її треба зустріти силою. Ми не повинні допустити розвитку затяжного та все більш болючого конфлікту в Україні. Ми повинні бути непохитними у забезпеченні перемоги України за допомогою військової допомоги та санкцій. Тепер ми не можемо прибрати ногу з педалі газу”, – заявила міністр закордонних справ Великобританії Ліз Трасс. Її слова з посиланням на британське МЗС цитують Telegraph та CNN .

  Політики країн Заходу сьогодні мають чітко усвідомити елементарний факт: Росія в Україні воює не з Зеленським чи українцями, а саме з НАТО. Рашисти не ховаються і відверто говорять про це в усіх інтерв’ю.

  Для “Країн Заходу”  сьогодні залишається тільки один єдиний вихід – “руками” ЗСУ завдати Росії нищівної поразки. Інший варіант – самім визнати поразку і розпочати виконувати “вимоги Кремля”. Якісь інші варіанти вирішення “конфлікту в Україні” сьогодні відсутні взагалі.

Юріс Шалтіс, НОВА: новини ветеранів АТО/ООС

  У Києві дружини захисників Маріуполя створили об’єднання “Родини захисників Азовсталі”. До складу об’єднання увійшли рідні і близькі військових із різних підрозділів, які понад 80 діб захищали Маріуполь від російських агресорів.

  Мета об’єднання не лише захист прав родичів українських військовослужбовців, а й консолідація зусиль до якнайшвидшого повернення захисників Маріуполя з полону додому.

  Раніше про бажання створення такого об’єднання у коментарі УП говорила Катерина Прокопенко – дружина Героя України командира полку “Азов” Дениса Прокопенка “Редіса” (на ФОТО).

  У ніч з 25 на 26 травня 2014 року угруповання проросійських бойовиків здійснило спробу захопити Донецький аеропорт, авіасполучення з яким стало неможливим ще 06 травня. З другої спроби бойовики зайняли частину приміщень будівлі аеропорту і в ультимативній формі вимагали від українських силовиків, які перебували у старому терміналі, негайно скласти зброю і здатися.

  Український уряд теж висунув бойовикам ультиматум про негайне звільнення захоплених приміщень і будівель. Проросійські бойовики  розпочали бій.

  У медіацентрі РНБОУ тоді заявили, що підрозділи армійського спецназу за підтримки бойової авіації завдали удару по терористах, які намагалися взяти під контроль міжнародний аеропорт Донецька. Було залучено штурмову і армійську авіацію, проведено висадку десанту.

   Сили АТО в результаті ефективної спецоперації знищили третину рашистського сепаратистського батальйону «Восток». У лавах бойовиків почалася паніка, натомість українські військові підрозділи надійно закріпилися в районі аеропорту.

  У різний час в аеропорту і прилеглих Пісках воювали бійці 95-ї та 79-ї десантних бригад, воїни 3-го кіровоградського полку спецпризначення та батальйону «Дніпро-1», артилеристи й танкісти 93-ї бригади, добровольці з ДУК «Правого сектору» та батальйону «ОУН», військові з інших частин.

  20 січня 2015 року проросійські бойовики, не припиняючи штурмів, підірвали новий термінал Донецького аеропорту, остаточно перетворивши колись один з найбільших аеропортів країни на руїни. Після того військовим керівництвом було прийнято рішення відвести українських бійців, і 21-22 січня 2015 року останні (як тоді вважали) вцілілі захисники залишили зруйнований термінал.

  23 січня 2015 року, вже після руйнування нового терміналу, вийшла остання група з території Донецького аеропорту з позиції «Пожарка», що була між новим терміналом та диспетчерською вежею. Але тоді мало хто знав, що група «Адама» тримала оборону позиції «Пожарка» ще 2 дні – до 25 січня 2015 року.

    Донецький аеропорт став символом нескореності першого етапу українсько-російської війни. Україна і Світ вперше почули про людей, що міцніші за бетон, про «кіборгів», які захищали летовище 244 доби.

Вічна слава героям!

Олександр Вікторович, НОВА: новини ветеранів АТО/ООС

  На початок 92 доби повномасштабного вторгнення російські окупанти зосередили всі зусилля для ведення наступальних дій у Східній операційній зоні, повідомляє пресслужба Генштабу ЗСУ. 

На Волинському та Поліському напрямках підрозділи ЗСУ відстежують перебіг командно-штабних та мобілізаційних тренувань  збройних сил Білорусії. Військові навчання проходять на відстані 50-60 км від кордону з Україною. Крім того, що керівництво республіки закупило “понаднормову” кількість “смертних жетонів” для особового складу ЗС РБ, військові почали роботи з розконсервації військової техніки.

На Сіверському напрямку ворог обстріляв з мінометів калібру 120-мм та ствольної артилерії райони населених пунктів Бачівськ і Краснопілля Сумської області та н.п. Заріччя Чернігівської області.

На Слобожанському напрямку противник здійснює систематичні обстріли високої інтенсивності по районах зосередження наших військ. Також обстрілює цивільну інфраструктуру в районах населених пунктів Тернова та Черкаські Тишки.

Слов’янськ. Ворог намагається  із району Ізюма відновити наступ на Слов’янськ. Тривають бої в районі населених пунктів Чепіль, Довгеньке, Курулька, Богородичне та Студенок.

На Донецькому напрямку головні зусилля противника зосереджені на взятті під повний контроль населеного пункту Лиман та спробах оточити угрупування ЗСУ в районі Сєвєродонецька, Попасної та Авдіївки. Рашисти намагаються закріпитись в районі Сєверодонецька, намагалися вести наступ на н.п.Устинівка, успіху не досягли.

На Бахмутському напрямку ворог здійснив спроби наступу в районах Комишувахи, Липового і Нагірного.

На Авдіївському напрямку російські окупанти вели штурмові дії в районах Красногорівки, Кам’янки, Авдіївки та Пісків, успіху не досягли.

На Новопавлівському напрямку ворог здійснив спробу наступу в районі населеного пункту Золота Нива, з втратами відійшов. На Запорізькому напрямку противник обстріляв з артилерії райони населених пунктів Новопіль, Чарівне, Оріхів та Кам’янка.

На Криворізькому напрямку російські окупанти продовжили інженерне обладнання позицій в районах населених пунктів Чорнобаївка, Правдине, Зоря, безуспішно намагалися наступати в районі н.п. Миколаївка та обстрілювали цивільну інфраструктуру н.п. Осокорівки, Трудолюбівки і Добрянки.

На Миколаївському напрямку ворог намагався наступати в районі н.п. Таврійське, успіху не мав.

Чорноморський флот РФії продовжує здійснювати блокаду українського узбережжя. Біля остова Зміїний рашисти підняли два затоплені катери. 

  Спочатку  в Україні в умовах війни “раптом” виник “дефіцит” пального, з подальшим його подорожчанням, а тепер, за схожою “схемою”, раптом виник “дефіцит” солі, правильно – з подальшим її подорожчанням!

  Кілька днів тому знайти сіль на полицях магазинів у Києві було просто неможливо. Зараз вона “раптом” з’явилася, але ціна на цей продукт злетіла вище хмар і досягла межі космосу – 95 грн.  Але ж сіль в Україні є, варто тільки добре “пошукати”…

    “Офіційно” на дефіцит солі та її подальше подорожчання вплинула зупинка роботи “Артемсолі”  – найбільшого в Європі підприємства з солевидобутку. Підприємство розташоване у місті Соледар Донецької області, неподалік Бахмута, де сьогодні точаться запеклі бої. Але виробництво “Артемсіль” зупинила ще в кінці березня.  І весь час всі чекали, коли ж лінія фронту наблизиться до Бахмута, щоб раптом помітити, що у нас є проблеми із сіллю.

  Фаворит ринку “Артемсіль” – далеко не єдине підприємство в Україні яке виробляє харчову сіль. Україна має у своєму розпорядженні значні розвідані та розроблювані запаси кухонної солі, і, за потреби та бажання, цілком може набагато збільшити її виробництво за рахунок вже наявних ресурсів.

  “Болехівське” та “Долинське” родовища природних розсолів є сировинною базою Долинського солеварного комбінату (Івано-Франківська область) з проектною потужністю 15 тис. тон солі на рік. Але через те, що “Артемсіль” забезпечувала всіх своєю продукцію, підприємства працювали далеко не на повну потужність.

   На цих  родовищах розсоли надходять із свердловин з глибини від 65 м (Долинське) і до 175 м (Болехівське).  Із видобутих 5,5 тис. тон розсолу в далекому 2003 році на “Болехівському” було отримано 1,5 тис. тон солі.  На Дрогобицькому родовищі (Львівська область) було викачано 4030 кубометрів розсолу та вироблено 1,2 тис. тон солі, за проектної щорічної потужності місцевого солеварного заводу в 11,0 тис. тон на рік. Фактично заводи працюють на 10-15% від потужності.

  Основними споживачами передкарпатських промислів є торгові організації регіону. Всі інші області купували продукцію “Артемсіль”.

  Потужності солоносних пластів у Передкарпатті коливаються від 360 до 800 метрів. Державним підприємством “Полімінерал” розробляється Стебникське родовище калійно-магнієвих солей (Львівська область), в якому запаси кухонної солі становлять 248,7 млн. тон.  Розвідані також Губицьке та Верхньострутинське родовища кам’яної солі, загальні запаси яких оцінюються у 88,6 млн. тон. За попередніми оцінками, запаси Ізмаїльського родовище кам’яної солі, розташовані в Переддобруджинському прогині, становлять понад 3 млн. тон. Як бачимо – сіль в Україні є!

   Одна людина кожного місяця споживає близько 70-80 грам солі, що становить, дуже приблизно, 10 кг солі на рік. Щоб забезпечити повністю потреби населення Україні в наступному 2023 році нам потрібно 350 тисяч тон солі.  Чи нам разом зі зброєю по “Ленд-лізу” ще й сіль мають постачати?

Зубік Рузана, НОВА: новини ветеранів