На початок 110 доби протистояння повномасштабному російському воєнному вторгненню, ситуація на фронті залишається дуже напруженою. Загальна ширина фронту становить 2450 км, на 1105 км якого ведуться активні бойові дії, повідомив Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний.
На Волинському, Поліському та Сіверському напрямках без суттєвих змін. На останньому російські окупанти обстріляли з артилерії та мінометів позиції Сил оборони у районі Хрінівки Чернігівської області.
На Харківському напрямку підрозділи ворога здійснили наступ у напрямку Тернова – Ізбицьке, і закріпилися на його північній околиці. Противник здійснив дистанційне мінування можливих шляхів висування наших підрозділів у районі населеного пункту Петрівка, 20 км східніше Старого Салтова.
Ракети, які вночі випустили з російського Бєлгорода, вдарили по Харкову.
На півдні Харківської області ЗСУ вибили російських окупантів з лісу на околицях Ізюма.
На Слов’янському напрямку ворожі підрозділи основні зусилля зосереджували на штурмі населених пунктів Долина та Богородичне, успіху не мали. Ворог, у рамках логістичного забезпечення військ, замінив понад 100 одиниць пошкодженої броньованої та автомобільної техніки.
На Лиманському напрямку противник активних бойових дій не вів, продовжував обстріли позицій наших військ у районах населених пунктів Маяки, 10 км північніше Слов’янська, та Серебрянка, 5 км північно-східніше Сіверська.
На Сєвєродонецькому напрямку ворог, за підтримки артилерії вів штурмові дії у місті Сєвєродонецьк, мав частковий успіх, відтіснив наші підрозділи з центру міста, бойові дії тривають. Обстрілював з артилерії позиції Сил оборони у районах населених пунктів Лисичанськ, Сєвєродонецьк, Тошківка.
“РФія перекинула до Сєвєродонецька до 7 батальйонно-тактичних груп, але ЗСУ їх зупинили. Противник «масово застосоває артилерію і, на жаль, має десятикратну вогневу перевагу. Але, попри все, ми продовжуємо утримувати позиції”, – коментує ситуацію Залужний.
У напрямку населених пунктів Кремінна та Старобільськ ворог перемістив понад 80 одиниць озброєння та військової техніки, зокрема важку броньовану техніку та артилерійські системи.
“Ключова тактична мета окупантів не змінилася – вони тиснуть у Сєвєродонецьку, там тривають дуже жорстокі бої буквально за кожен метр, а також тиснуть у напрямку на Лисичанськ, Бахмут, Слов’янськ. Російська армія пробує завести на Донбас резервні сили”, – сказав у останньому звернення президент України Володимир Зеленський.
На Бахмутському напрямку наші воїни успішно відбили штурмові дії у напрямках Вікторівка – Врубівка та Комишуваха – Врубівка. Ворог відновив наступальні дії у районі населеного пункту Золоте. Закріплюється по рубежу Роти – Миронівка. Для покращення тактичного положення та оволодіння панівними висотами безуспішно вів штурмові дії у напрямках Доломітне – Кодема, Доломітне – Новолуганське. Проводив повітряну розвідку з БпЛА у районі Покровського.
На Курахівському напрямку ворог завдав авіаудару штурмовиками по позиціях наших військ у районі Красногорівки, 15 км східніше Курахового.
На Авдіївському, Новопавлівському та Запорізькому напрямках противник здійснював вогневий вплив вздовж лінії зіткнення з метою перешкоджання перекиданню резервів на інші напрямки.
На Південнобузькому напрямку ворог веде позиційну оборону. Основні зусилля спрямовує на утриманні раніше захоплених територій. Здійснив інженерне обладнання позицій у районах населених пунктів Шилова Балка та Придніпровське. З метою уточнення положення наших військ вів повітряну розвідку БпЛА у районі Давидового Броду.
Російський агресор блокує цивільне судноплавство у північно-західній частині Чорного моря.
У ході війни проти України російська армія вже втратила наступальний потенціал. А до кінця серпня, можливо, і раніше, російські окупанти нездатні будуть ні на що, крім артилерійського обстрілу. Так оцінює ситуацію на українсько-російському фронті генерал-лейтенант, колишній командувач сухопутних військ США в Європі, Бен Ходжес. “У росіян все ще є перевага в артилерії та РСЗВ. І за цю перевагу доводиться платити дуже велику ціну. Проте, на мою думку, це їхній останній наступальний ривок. Вони не мають більше можливості продовжувати йти вперед”, – вважає Ходжес.
Скульптор Микола Гліба, із міста Іршава Закарпатської області, переміг на Міжнародному чемпіонаті різьблення бензопилою. Він створив статую українського хлопчика-біженця, який плаче на кордоні з Польщею.
Несамовиті кадри з цією п’ятирічною дитиною в березні 2022 року облетіли всі світові медіа. Закарпатець вирізав статую на основі фото хлопчика, але доповнив композицію оригінальними елементами інформує Irshava News.
Журналісти помітили хлопчика на пункті пропуску Медика (польсько-український кордон) та встигли зафільмувати його на камеру. Відео з українською дитиною, яка плаче, але йде дорогою і несе з собою пакет із речами, зворушив мешканців різних країн Світу.
Микола Гліба отримав ювілейний кубок “Living Heritage Events” та грошовий приз. Усі виграні на змаганні гроші скульптор передав на закупівлю бронежилетів, телефонів, сонячних електростанцій, аптечок та сухих пайків для українських воїнів.
Україна встановила два маршрути через Польщу і Румунію для експорту зерна. Про це заявив заступник Міністра закордонних справ України Дмитро Сеник, повідомляє Reuters.
Крім того, Україна веде переговори з країнами Балтії про створення третього коридору для експорту продуктів. “Ці маршрути неідеальні, але ми робимо все можливе, щоб розвивати їх”, — сказав він в кулуарах азіатського саміту з безпеки в Сінгапурі.
Дмитро Сеник зазначив, на території України зберігається до 30 млн тон зерна, які потрібно експортувати.
Нагадаємо, 10 червня міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба повідомив про активну фазу переговорів з пошуку рішень для подолання глобальної кризи продовольства.
Президент Володимир Зеленський підписав закон, який передбачає надання можливості підрозділам ТрО виконувати завдання в районах ведення бойових дій.
Прийняття закону дозволить забезпечити можливість проведення більш ефективних загальнодержавних, воєнних і спеціальних заходів під час протидії воєнним загрозам.
Нагадаємо, що закон №6521 був прийнятий на засіданні Верховної Ради України ще 03 травня 2022 року.
У першій декаді червня Кремль почав через “слухняних” західних екс-пер Дів активно просувати наратив про те, що Україна має йти на переговори, так як це єдиний варіант завершення війни.
У просування потрібного Кремлю “контенту” відзначився американський військовий стратег Едвард Люттвак. В інтерв’ю Die Welt він запропонував ідею «справжнього» референдуму на Донеччині та Луганщині як єдиний варіант завершення війни.
Американський економіст Стів Ханке, який, схоже, теж відчуває “ніжну прохолоду руки Кремля на своїх геніталіях”, активно просував наратив про те, що начебто санкції проти Росії тільки зміцнили позиції Путіна та його прибічників.
Українців через іноземні ЗМІ намагалися переконати в тому, що ЗСУ має дефіцит снарядів, і взагалі, російська артилерія, майже, подавила українську. При цьому український президент “ненормальний”, бо дуже наполегливо просить, а не принизливо випрошує.
Подібні заяви та “вкиди” зводяться до того, що Світ та Україна мають «дати Путіну невелику перемогу», щоб “зберегти йому лице”. Просування тез про «могутність Московії» та «непереможність російської армії» – елементи інформаційно-психологічної операції, спрямовані на подальше просування ідеї мирних перемовин між РФією та Україною виключно на умовах Кремля.
Всі ці “мирні ініціативи” рашистів вказують тільки на одне: російські війська виснажені морально, фізично, технічно! Москві для нового наступу потрібен час щоб дати можливість ЗС РФ перевести подих. Поки триватимуть переговори, поки домовленості вступлять в силу, поки їх …не будуть виконувати – за цей час Москва встигне назбирати по Росії гарматного м’яса, поповнити витрачені запаси боєприпасів, пального та техніки. Єдиний варіант – повне відведення російських військ з УСІЄЇ території України за кордон 1991 року. І тут без варіантів.
За повідомленням пресслужби Генштабу ЗСУ, станом на 109 добу повномасштабної російської агресії в Україні, на Волинському та Поліському напрямках противник активних дій не проводив.
На Сіверському напрямку ворог продовжує обстрілювати з мінометів позиції Сил оборони в прикордонних районах, а також цивільну інфраструктуру в районах населених пунктів Рожковичі, Гремяч, Лугівка та Попівка.
На Харківському напрямку ворог обстрілював цивільну інфраструктуру в неподалік Вірнопілля, Українки, Петрівки, Чепіля та Хрестища. Завдав авіаудару в районі населеного пункту Мосьпанове.
На Слов’янському напрямку противник здійснював систематичні артилерійські обстріли в районах населених пунктів Петрівське, Нова Гусарівка, Курулька, Долина. Намагається закріпитись в населеному пункті Богородичне, бойові дії тривають.
На Лиманському напрямку активних дій ворог не вів.
Збільшив інтенсивність застосування артилерії, зокрема реактивних систем залпового вогню, в районах населених пунктів Шипилівка та Дронівка. Проводить перегрупування військ.
Сєвєродонецьк. У місті тривають жорстокі запеклі бої. Тривають бойові дії у районі Тошківки.
На Бахмутському напрямку противник обстрілював наші позиції із мінометів, ствольної та реактивної артилерії в районах населених пунктів Комишуваха, Гірське, Миколаївка, Білогорівка, Новолуганське. Ворожа армійська авіація завдала авіаудару неподалік Покровського.
Українські воїни відбили наступ в районі населеного пункту Врубівка. Також противник намагався вести наступ у напрямку населеного пункту Миколаївка. Отримав рішучу відсіч та відійшов. Ворожий штурм в районі Василівки наші захисники також успішно відбили. Російські окупанти зазнали втрат та відійшли на раніше зайняті позиції.
На Авдіївському, Курахівському, Новопавлівському та Запорізькому напрямках активних бойових дій ворог не вів. Підступно обстрілював цивільну інфраструктуру в районах населених пунктів Желанне, Авдіївка, Карлівка, Вугледар та Оріхів. На окремих напрямках розгортає додаткові підрозділи.
На Південнобузькому напрямку противник вів оборону, обстрілював підрозділи наших військ з артилерії, мінометів та реактивних систем залпового вогню, намагався вести контрбатарейну боротьбу.
Російські окупанти цинічно обстріляли населені пункти Твердомедово, Березнегувате, Кобзарці, Квітневе та Луч.
Про життя під російськими окупантами, розповіла Наталя Ведмедик, якій вдалося поспілкуватися із земляками Ганни Гопко з Херсонщини.
Розповідь перша
“Область було окуповано дуже швидко. І так само швидко зникла можливість виїзду. Спочатку відсікли дорогу на Миколаїв через Посад-Покровське, потім через Станіслав і Олександрівку. Потім відрубали шляхи в напрямку Кривого Рогу, останній з яких був через сумнозвісний Давидів Брід, де колону цивільних просто накрили Градами. В тій колоні була моя колега, їй та її маленькій доньці пощастило лишитись живою, але вона мовчить про те, що там коїлось. Виїхати зараз можна лише через Крим і територію РФ до країн Балтії. Це щонайменше 600$ і чотири доби в дорозі автобусом. Для пересічної родини це нереально”.
Розповідь друга
“В області дуже багато росіян, вони почуваються господарями. В селах коїться страшне. В Осокорівку (вона наразі звільнена, якщо не помиляюсь) разом з українськими військовими зайшли лікарі, які констатували масові зґвалтування. Як сказала одна з постраждалих, вік і зовнішність для російських загарбників значення не мали: ґвалтували навіть дуже літніх жінок”.
Розповідь третя, четверта, п’ята
“Прекрасне село на березі лиману, Олександрівка, більше не існує – його зрівняли з землею. Голова Станіславського ОТГ та мешканці Станіслава досі займаються евакуацією та похованням тіл загиблих, все на свій страх і ризик, бо обстріли не вщухають.
Славнозвісна Чорнобаївка – “Серіал”, про який з таким захватом і гумором жартували “деякі всілякі експерДи”. Нам не було з того ані смішно, ані радісно, бо там люди. Це велике село, яке кожну серію цього пекельного серіалу платить людськими життями. Є загиблі і поранені, діти і дорослі. Є вулиці, на яких не лишилось жодного цілого будинка.
Білозерка. Там танки стоять між хатами і від пострілів здригається земля. Таких сіл безліч по області, і в кожному своя історія жахів війни пишеться пакетами Градів”.
Розповідь про Херсон
“Херсон. Моє чудове південне місто, мій дім. Трагедія окупації Херсона почалась одразу і криваво, битвою за Антонівський міст. Передмістя Херсона, Антонівка і Киндійка були під обстрілами кілька днів, а потім ще кілька не вдавалося домовитись про евакуацію мешканців, які вціліли під обстрілами. Люди тікали в чому були і як могли. Серед них мій знайомий, йому довелось разом з родиною рятуватись під обстрілами, бо від їх будинку лишилась одна стіна. З того часу він від голосних різких звуків просто втрачає свідомість.
А потім в місто заповзли танки. І сталась трагедія Бузкового парку: там містяни-патріоти пішли на танки з коктейлями Молотова. Крупнокаліберним кулеметом їхні тіла розірвали за секунди. Росіяни довго не пускали нікого, щоб забрати рештки тіл. Місцевий священик, панотець Сергій Чудинович, на свій страх і ризик разом з кількома чоловіками поховав героїв у братській могилі прямо там, у парку.
В перші дні окупації Херсона з важкої зброї обстріляли будинки на вулицях Тарле і Перекопській. Сказали, що то помста за опір в Бузковому парку.
Наприкінці квітня в області відрубали зв’язок. Липкий жах від неможливості подзвонити рідним і дізнатись, чи живі вони, я не забуду до скону. Ми їздили на околицю міста, бо туди добивав зв’язок з Миколаївщини. Потім зв’язок повернули, але лише для того, щоб за місяць вимкнути знову, і його нема вже другий тиждень. Взагалі ніякого і ніде, навіть міські телефони не працюють.
Інтернет є лише в тих, хто ще до війни підключив його від маленьких локальних провайдерів. Люди знімають паролі з домашнього вайфаю, щоб сусіди теж могли скористатися. Всі заклади і установи, які мають інтернет-звязок, познімали паролі в повідомили про це у соцмережах, щоб люди мали можливість зв’язатися з рідними.
На центральній вулиці Суворова в одній точці слабенько ловить зв’язок оператора лайфсел, там юрба людей, на лавках, на парапетах”…
РуZкій мір позбавив нас аптек і ліків. Ліки продаються на узбіччях доріг і на базарах з багажників машин під пекучим сонцем. Або через телеграм-групи, з тих-таки машин. В телеграм -групах щоб підкреслити, що ліки якісні, роблять приписку “українські” або “не Крим”. Якщо, не доведи Боже, щось серйозне – ліки будуть шукати всі родичі і друзі хворого у всіх кінцях міста одночасно. І не факт, що знайдуть. Був момент, коли пляшечка перекису водню коштувала до ста гривень. Сьогодні за упаковку препарату Лінекс правлять 850 грн.
В перших числах травня можна було йти повз парк тротуаром і раптом помітити, що в траві лежать снайпери. І одночасно по дорозі їде БТР з автоматниками. Звернути нікуди, пришвидшити крок не варто, можуть “розцінити” і просто застрелять.
Десь під кінець квітня росіяни вгатили по центру міста ракетою, щоб звинуватити в цьому ЗСУ. Результат – ніхто не повірив в обстріл ЗСУ, в центрі не лишилось жодної цілої шибки. Прилетіла ця залізяка метрів за 600 від мого дому, на щастя я там не ночувала, але ранком бігла так, що думала серце вилетить. Того разу пощастило, вибухова хвиля пішла в іншому напрямку, навіть вікна цілі.
Сьогодні вже 105-та доба, як я не вмикаю світло. Росіяни в темний час доби їздять містом на важкій техніці і світять у вікна потужним прожектором, якщо вікна світяться.
Вихід з дому прирівнюється до виходу у відкритий космос: видалити з телефона взагалі ВСЕ, бо телефон можуть перевірити в будь-який час і за результатами перевірки можна не повернутись додому.
Люди зникають. Деяких потім повертають, а хтось в полоні вже більше місяця і доля їх невідома. Причому в полон втрапляють навіть зовсім юні, після одного з мітингів схопили 18-річного хлопця. Відпустили рівно через місяць, день в день.
Попри весь цей жах, у Херсоні є опір! Ми не коримось мовчки. Попервах були велелюдні мітинги, і дуже часто. Люди з прапорами йшли на БТРи і озброєних людей. Потім мітинг розстріляли, кілька людей з тяжкими пораненнями втрапили до лікарні (розрив легені в жінки, відкритий перелом стегна в літнього чоловіка, і т.д.). Опір став прихованим, але він є! Від розклеювання листівок до мазків фарби в кольорах нашого прапора, стрічки наших кольорів на деревах. А днями відомий херсонський волонтер дядя Гриша (Григорій Янченко) їздив дніпровським ринком із увімкненим на всю гучність треком “Вова, їбаш їх”. Вуличні співаки співають українських пісень, українська музика лунає з магазинів. “Ой у лузі червона калина” співають літніми вечорами у дворах багатоповерхівок, щоб незрозуміло було, звідки саме звук. Херсон щодня доводить, що ми Україна! Як може, в умовах тотального терору.
Наша єдина, одна на всіх притомних херсонців, мрія – звільнення Херсона і Перемога. Ми віримо в ЗСУ як в Бога! Так, ми боїмося. Так, плекати надію щодень важче. Так, росіян тут як сарани, у нас прямий портал з пекла через Крим. Але ми чекаємо і сподіваємось на звільнення! Пограбована, обікрадена, понищена і сплюндрована Херсонщина чекає і сподівається! Ми стали боятися тиші. Бо коли ми чуємо гуркіт канонади, ми думаємо, що це наші до нас ідуть.
Щодня крається серце, бо саме від нас обстрілюють тонами смертоносного залізяччя Миколаїв. Листування в месенджерах: “від нас полетіло, тікайте в укриття бігом”. Після артобстрілу перекличка з миколаївцями – “ви цілі?”
Найстрашніше, що Україні не стане сили нас відвоювати.
Найболючіше – коли кажуть “ви самі винні”, “давайте віддамо росіянам Херсонщину, тоді вони не підуть далі”. Дико боляче, коли профільний міністр транслює меседж “ви маєте зробити вибір на користь України і виїхати”. Нам три місяці казали “покажіть, доведіть, що Херсон – це Україна” – і ми показували і доводили. Нам казали “зелених коридорів нема, не виїздіть, небезпечно”. А тепер міністр у справах окупованих територій закидає нам ледь не співпрацю з ворогом.
Про те, як виїздили з області, розкажуть сотні розстріляних автівок цивільних громадян і волонтерів, яких просто розстріляли як в тирі. А коли таке каже міністр, то складається враження, що нас вже просто списали у незворотні втрати.
А Світ має почути і зрозуміти: Україна щодня платить криваву данину молоху війни, і якщо не підтримати нас в цій боротьбі, то Наша окупована реальність стане і їхньою також.
Після розмови ця людина мені сказала: “Нат, страшно. Не вмерти страшно. Страшно вмерти не моментально. Вже думаю собі купити пачку каптопрезу, і якщо раптом що – випити її всю, просто обвалить в ноль тиск і всьо. Якщо, наприклад, привалить стінами при артобстрілі. Або якщо по мене прийдуть, мало лі… вже три дні думаю. Просто не розумію як дозу розрахувать”.
P.S. З 60-ти директорів шкіл Херсона, перевести учнів на російську систему освіти зголосилося лише ДВОЄ!
За дуже підрахунками Генштабу ЗСУ за 108 діб війни втрати особового складу російської армії вторгнення склали більше 32000 осіб.
Рашисти намагалися провести нараду в Будинку культури Хіміків Сєверодонецька, але щось пішло не так, є багато загиблих, повідомив голова Луганської ОВ Сергій Гайдай.
На Південному напрямку українські Мі-8 завдали удару по скупченню противника в Херсонській області, а Су – 27 – по складу боєприпасів і скупченню ворожої техніки в Миколаївській області. ЗСУ знищили: 39 окупантів, танк Т-62, 4 броньованих автомобіля, 3 вантажних автомобіля, автоматизований комплекс радіоелектронної боротьби «Борисоглебськ-2», 2 гаубиці “Мста-Б”, польовий склад боєприпасів у районі Давидова Брода. Наші військові знищили групу російських десантників заволодівши їх зброєю і засобами зв’язку, інформує оперативне командування (ОК) “Південь”.
Україна під час повномасштабної війни з Росією втратила близько 10000 своїх захисників, заявив радник голови ВП Олексій Арестович.
Російські окупанти повністю знищили село Врубівка Луганської області разом з людьми.
Вони спочатку завдали удару по селищу з РСЗВ “Солнцепьок”, після чого обстріляли реактивними снарядами, скоріше за все, начиненими фосфором. Після такого обстрілу, як правило, живих не лишається взагалі.
Про черговий злочин рашистів повідомив український військовий журналіст Руслан Смещук, опублікувавши кадри наслідків обстрілу.
У селі Врубівка Луганської області, згідно з переписом 2001 року мешкало 1161 особа. 85% мешканців зазначило, що їхньою рідною мовою є українська, а 14% визнали себе росіянами.
За інформацією пресслужби Генерального Штабу Збройних Сил України (ЗСУ) на початок 108 доби війни ситуація на фронті залишається напруженою.
На Волинському та Поліському напрямках ЗС Білорусії тримають в Брестській і Гомельській областях близько 7 БТГр. Білорусія поступово готується до ведення повномасштабних бойових дій. Продовжено до 18 червня проведення “перевірки бойової готовності” ЗС РБ, а до 08 липня – закриття повітряного простору над південною частиною Білорусії.
На Сіверському напрямку противник продовжує утримувати до трьох БТГр на ділянці кордону у Брянській та Курській областях, продовжує обстрілювати з артилерії позиції ЗСУ та будинки мирних жителів у прикордонних районах Сумської області.
На Харківському напрямку противник перейшов до утримання територій області, захоплених в лютому-березні.
На Слов’янському напрямку ворог намагається захопити Слов’янськ. Наступаючи на напрямку Пасіка – Богородичне має певний успіх, намагається закріпитися на північно-західній околиці Богородичного.
На Лиманському напрямку ворог збирає сили для наступу на Слов’янськ та Сіверськ.
На Сєвєродонецькому напрямку противник веде наступ у напрямку Новотошківське – Оріхове і має частковий успіх. Рашистам вдалося закріпитися на північній околиці н.п. Оріхове. У самому Северодонецьку тривають запеклі бої.
На Бахмутському напрямку російські окупанти готуються до наступу на Миколаївку та Комишуваху. Для посилення угруповання військ перемістили в це район одну БТГр.
На Авдіївському, Курахівському, Новопавлівському та Запорізькому напрямках противник активно застосовує авіацію та артилерію для сковування військ ЗСУ та перешкоджання переміщення резервів на небезпечні напрямки.
На Південнобузькому напрямку російські загарбники перейшли до “тимчасової оборони”. Противник здійснює фортифікаційне облаштування 2-го та 3-го рубежів оборони, укріплює блокпости, що розташовані поблизу мостів через Північно-Кримський канал, залізобетонними конструкціями.
У північно-західній частині Чорного моря ЧФ РФії продовжує блокувати цивільне судноплавство, тримає готовими до застосування ракетного озброєння шість носіїв крилатих ракет морського базування типу “Калибр”.
