Ми, представники громадських організацій, закликаємо народних депутатів України відхилити проєкти законів №7033-д, що передбачає обмеження доступу до судового реєстру, та №8359, що дозволяє не проводити запис судових засідань.
Вважаємо, що запропоновані цими законопроєктами зміни становлять небезпеку непропорційного обмеження доступу суспільства до важливої інформації, праву на справедливий суд, створять колізії із вимогами законодавства та суперечать цінностям демократичного суспільства.
Нагадуємо, що Єдиний державний реєстр судових рішень був впроваджений Законом “Про доступ до судових рішень” у 2006 році як важлива частина програми адаптації українського законодавства до європейського для подальшого вступу України до Європейського Союзу.
Проєкт закону №7033д пропонує цілу низку сумнівних нововведень як на період воєнного стану, так і у мирний час.
По-перше, передбачається суттєве розширення переліку відомостей, що не можуть бути розголошені в текстах судових рішень. Зокрема, йдеться про найменування та розташування об’єктів критичної інфраструктури. Проблема в тому, що перелік таких об’єктів нестабільний і неповний, а відомості щодо більшості об’єктів й так доступні у відкритих джерелах (наприклад, про органи пенсійного фонду, соціального захисту населення, органи місцевого самоврядування і, врешті, про суди). Немає жодного сенсу ховати інформацію “від ворога”, яка й так роками йому відома і доступна. Зате таке приховування значним чином ускладнить моніторинг судових рішень для громадськості.
По-друге, на час дії воєнного стану та рік після його закінчення пропонується обмежити доступ до судових рішень у справах, які становлять особливий суспільний інтерес (зокрема, про злочини проти основ нацбезпеки, охорону держтаємниці, недоторканості держкордонів, призову і мобілізації, а також порядку несення військової служби). Таке обмеження є непропорційним та не відповідає запиту суспільства. Адже журналісти, адвокати, науковці, громадські активісти не зможуть дізнатися про обставини справи та призначене судом покарання державним зрадникам, колаборантам, посібникам окупантів тощо. Приховування судових рішень однозначно підвищить напругу і недовіру до влади в українському суспільстві.
По-третє, планується надати суддям право довільно вилучати із судового реєстру інформацію з рішень у справах, розглянутих у відкритому засіданні, що суперечить загальному принципу гласності судового процесу і несе корупційні ризики.
Своєю чергою, проєкт закону №8359 передбачає простір для зловживання щодо фіксації судового процесу. Згідно з ним, під час воєнного чи надзвичайного стану “у разі об’єктивної неможливості” повністю фіксувати судове засідання технічно, секретар записує лише істотні моменти розгляду справи у протоколі. Трактувати, що таке об’єктивна неможливість, будь-який суддя може по-своєму.
Законодавство повинно мати єдиний підхід щодо обмеження доступу до інформації, тож відкрита інформація не повинна бути обмежена у судових рішеннях. Інакше це загрожує нормальному функціонуванню Єдиного державного реєстру судових рішень, який є демократичним досягненням українського суспільства.
З детальним аналізом законопроєктів можна ознайомитися за посиланням.
Обмеження доступу до судових рішень відкине Україну на десятки років назад у демократичному поступі – до рівня Росії і Білорусі – і становитиме небезпеку для подальшого процесу інтеграції до Європейського Союзу. Наразі народні депутати України планують непропорційно обмежити українців вільно отримувати інформацію, яка становить значний суспільний інтерес, зокрема про рішення, докази у справах, а також про осіб, обвинувачених і засуджених за вчинення цих злочинів.
Закликаємо Верховну Раду України відхилити законопроєкти №7033д та №8359 як такі, що є шкідливими для системи правосуддя та свободи слова, доступу громадськості до публічної інформації, особливо в під час війни та після її завершення.
Триває 389 доба російського широкомасштабного вторгнення. На Куп’янському та Лиманському напрямках, як повідомляє Луганська військова адміністрація, противник продовжує спроби прорвати оборону українських військ. За інформацію ЛОВА, ворог протягом доби, що минула, вів безуспішні наступальні дії у районах Кремінної та Діброви. Здійснив артилерійські обстріли Новоселівського, Невського і Білогорівки.
На східному напрямку ворог вводить останні боєздатні резерви, які має, повідомив в ефірі телеканалу “Київ” керівник об’єднаного пресцентру Сил оборони таврійського напряму Олексій Дмитрашківський.
У Генштабі ЗСУ повідомили, що російське військове керівництво квапиться направити підсилення під Вугледар з огляду на ситуацію. “З огляду на ситуацію, яка склалась під Вугледаром, військове російське керівництво квапиться направити підсилення. З 13 березня, у 37 окремій мотострілецькій бригаді 36 армії Східного ВО проводиться бойове злагодження підрозділу «шторм». Його готують до відправлення в Україну 24 березня”, – зазначили у Генштабі ЗСУ.
Також у Генштабі повідомили, що: “У бригаді значний некомплект особового складу, тому командири підрозділів відкликають підлеглих з лікування та реабілітації”. До цього військові рф “скаржаться на низький рівень забезпечення”.
Підрозділи “Гвардії наступу” майже повністю сформовані, а серед бажаючих є багато жінок. Про це в ефірі національного телемарафону повідомив пресофіцер бригади “Червона Калина” Микола Коваль.
Президент Володимир Зеленський підписав закон про компенсацію за пошкоджене та знищене внаслідок бойових дій нерухоме майно. Про це йдеться в картці законопроєкту на сайті парламенту.
Закон запроваджує компенсацію за пошкодження/знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів та диверсій, спричинених військовою агресією росії. Але тільки тих, які сталися з 24 лютого 2022 року. Окрім того, закон не поширюватиметься на об’єкти, що станом на 24 лютого зазнали пошкоджень на тимчасово окупованій території.
Компенсацію отримають громадяни України, які:
є власниками майна;
інвестували та фінансували будівництво об’єктів, щодо яких отримали право на виконання будівельних робіт і які не були прийняті в експлуатацію;
є членами житлово-будівельних кооперативів, які викупили житлове приміщення кооперативу, але не оформили право власності на нього;
є спадкоємцями вищезазначених осіб.
Також компенсацію можуть отримати об’єднання співвласників, управителі багатоквартирних будинків, які здійснюють утримання відповідних будинків, щодо відновлення пошкодженого спільного майна багатоквартирного будинку.
Житловий сертифікат замість грошової компенсації
Як зазначає Мінінфраструктури, подати заяву на компенсацію можна буде через «Дію», ЦНАП, органи соцзахисту або ж нотаріуса. Але, за пошкоджене майно грошової компенсації не буде. Натомість пропонується відновлення через будівельні роботи та/або надання будівельних матеріалів для них.
За знищене майно надається житловий сертифікат — цей документ підтверджує гарантії держави профінансувати придбання квартири або іншого житлового приміщення (зокрема, такого, що буде споруджене в майбутньому) в обсязі визначеної суми.
Власникам знищеного будинку садибного типу, садового чи дачного будинку надається вибір — отримати житловий сертифікат на купівлю квартири/будинку або грошову компенсацію, яку будуть перераховувати на рахунок зі спеціальним режимом використання для фінансування будівництва.
Житловий сертифікат може використати лише його власник або його спадкоємець, він не може бути відчужений третім особам. Використати сертифікат можна протягом 5 років із дня його видання.
Шукати й обирати квартиру треба буде самостійно. Отримувач компенсації не має права відчужувати нове житло впродовж 5 років.
Купувати нове житло можна й за допомогою кількох житлових сертифікатів. Якщо ціна квартири є нижчою за суму сертифіката, решту грошей виплачуватимуть уже з коштів, отриманих від рф для відшкодування збитків. Якщо більшою — отримувач сам сплачує різницю.
Сьогодні на засіданні фракції ПП “Слуга народу” обговорили кадрові зміни в уряді, які мають відбутися наступного тижня. Зокрема розглянули кандидатури на посади міністрів освіти і стратегічних галузей промисловості. Про це повідомив прем’єр-міністр Денис Шмигаль.
“Слуги” обговорювали наступні питання:
звільнення міністра освіти і науки Сергія Шкарлета,
призначення міністром освіти і науки Оксена Лісового,
звільнення з посади міністра стратегічних галузей промисловості Павла Рябікіна,
призначення на посаду міністра стратегічних галузей промисловості Олександра Камишіна.
Крім того, Шмигаль повідомив, що віцепрем’єр-міністр Михайло Федоров буде опікуватися ще низкою напрямків, окрім діджиталізації. Його майбутня посада — віцепрем’єр-міністр з інновацій, розвитку освіти, науки та технологій — міністр цифрової трансформації України.
Представник Кабміну у Раді Тарас Мельничук повінформував, що у парламенті зареєстровано:
заяву про відставку міністра з питань стратегічних галузей промисловості України Павла Рябікіна;
заяву про відставку міністра освіти Сергія Шкарлета;
заяву про відставку віце-прем’єр-міністра – міністра цифрової трансформації Михайла Федорова.
Дев’ять років тому, 18 березня 2014 року, путін підписав із кримськими маріонетками «Договір про прийняття до рфії республіки Крим», що фактично означало анексію Кримського півострова. Цим самим росія порушила Будапештський меморандум та Договір про дружбу, співпрацю та партнерство, в яких Росія визнавала територіальну цілісність України у межах 1991 року.
Під час анексії Криму загинули кримськотатарський активіст Решат Аметов та прапорщик ЗСУ Сергій Кокурін. Сьогодні їх вважають першими жертвами російсько-української війни.
Дев’ять років тому було зруйновано головні засади Світової систему миру і стабільності, які з так важко вибудовувались після завершення Другої Світової війни. Анексію Криму не визнало міжнародне співтовариство, проти її організаторів та учасників запровадили санкції.
Захоплення півострова рашистськими військовими без розпізнавальних знаків, так званими “ввічливими людьми – зеленими чоловічками” за безпосередньої підтримки місцевих колаборантів, стало початком нового “гарячого етапу” Великої неоголошеної війни між Росією та Україною, яка триває вже 9 років.
На початку березня 2022 року у Рівному 38-річний чоловік із вікна своєї квартири застрелив із рушниці 28-річного і 37-річного чоловіків, які перебували у дворі його будинку. Вони здалися підозрілими, і стрілець не зволікав. Героїні нашого розслідування пощастило більше — вона зазнала «всього лише» нетривалого ув‘язнення у підвалі та словесних образ.
Таким чином віддячили мешканці одного з будинків у Рівному журналістці, яка сумлінно виконувала свою роботу. Сталося це одразу після російського вторгнення у 2022 році, але досі ніхто не перепросив, і не був покараний за дії, які мають ознаки кримінального злочину. Ми розібралися в ситуації та знайшли пояснення, чому журналістка не стала відстоювати права в суді та чому взагалі такі ситуації трапляються.
Ситуація
27 лютого 2022 року журналістка сайту «Четверта влада» Оксана Гавриш займалася збором матеріалу для публікації. Почувши сирену, що сповіщає про повітряну тривогу, пані Оксана намагалась убезпечити себе, сховавшись у підвалі однієї зі найближчих багатоповерхівок. Проте замість прихистку вона зазнала фактичного ув‘язнення місцевими мешканцями.
Потрапивши в укриття пані Оксана здійснювала відеозйомку своєї «пригоди». Що природньо, адже фіксування надзвичайних умов, в яких журналісту доводиться виконувати свою роботу, — це невід’ємна частина роботи журналіста. Втім, така діяльність журналістки була розцінена місцевими мешканцями як підозріла, а тоді — як загроза. Тож місцеві зачинили пані Оксану в підвалі та викликали правоохоронців.
Підвал — місце події (Фото з сайту «4 влада»)
Місцеві мешканки, які першочергово зчинили гвалт стосовно зйомки, яку здійснювала журналістка, поспішаючи «убезпечити» себе від зйомки, покинули підвал, забувши про загрозу ракетного удару. Одна з них навіть забула у підвалі власну дитину.
Затримувачі довго намагалися встановити особу журналістки, а також той факт: є пані Оксана журналісткою чи ні. Дійти будь-яких конкретних висновків навіть попри надання пані Оксаною всіх необхідних документів та інформації людям не вдалося. Проте у ході «встановлення», а також протягом усього процесу затримання, на журналістку, крім обмеження її прав та свобод, здійснювався перманентний психологічний та вербальний тиск шляхом звинувачення її у шпигунстві, диверсії та за допомогою вживання лайки.
Найактивніші затримувачки (Фото з сайту «4 влада»)
«Закрийся, сука!», — такою була реакція затримувачок на спробу пані Оксани надати пояснення щодо своєї особи та особливостей роботи журналіста. Адекватно пояснити: чим саме може зашкодити безпеці місцевих зйомка звичайного приміщення пересічного підвалу одного з рівненських житлових будинків, та яке його стратегічне значення для ворога, в інтересах котрого нібито знімала журналістка, — ніхто не зміг.
Перевірка місцевими документів журналістки (Фото з сайту «4 влада»)
Можна припустити, що не в останню чергу недовіра людей до наданих журналісткою документів була викликана тим, що в Україні досі немає єдиного формату прес-карт або наскрізного реєстру таких карток. Саме це є однією з проблем, котра ускладнює роботу журналіста, а також призводить до плутанини та непорозумінь у тому числі з місцевим населенням.
Примітно, що крім журналістки у підвалі знаходився і мешканець того будинку, котрого затримувачі також прийняли за підозрілого та чужого. Тобто паніка досягла кордонів абсурду.
З метою встановлення приналежності пані Оксани до професії журналіста був, крім іншого, залучений Ілля Томашевський, журналіст «Рівне 1», та син однієї зі затримувачок. Втім розібратися у ситуації він допомогти не зміг.
Припинити затримання вдалося після прибуття воєнного патруля та перевірки ним документів пані Оксани.
З історією від першої особи можна ознайомитися у репортажі Оксани Гавриш, що розміщений на сайті видання «4 влада».
Оцінка ситуації її учасниками
Оксана Гавриш у власному репортажі наполягає на тому, що вона мала право вести зйомку згідно з частиною 4 статті 25 Закону України «Про інформацію»: «Після пред’явлення документа, що засвідчує його професійну належність, працівник засобу масової інформації має право збирати інформацію в районах стихійного лиха, катастроф, у місцях аварій, масових безпорядків, воєнних дій та на територіях, де оголошено надзвичайний стан, надзвичайну ситуацію або вжиті адміністративні та медико-санітарні заходи (карантин), крім випадків, передбачених законом».
«Паніка перетворює пильність на параною і відбирає здоровий глузд»,— пише Оксана Гавриш.
Крім цього, нам вдалося поспілкуватися з пані Оксаною з приводу ситуації, учасницею котрої вона стала 27 лютого 2022 року:
О. С.: Можливо вам відомо, чи настали якісь юридичні або інші наслідки для осіб, котрі затримали вас?
О. Г.: Ніяких юридичних наслідків для учасників ситуації не було. Ймовірно, окрім репутаційних. Бо згодом виявилося, що є спільні знайомі, які знають або тих жінок, які закрили мене в підвалі, або ж подружжя голів ОСББ. Ті спільні знайомі обговорювали поведінку мешканців, дехто соромив жінок-затримувачок. Це я знаю зі слів цих спільних знайомих.
О. С.: Чи була проведена зі затримувачами працівниками правопорядку виховна або просвітницька робота?
О. Г.: Не пригадую такого. Принаймні такого не було, коли на місце інциденту приїхали двоє правоохоронців (точно один поліцейський, інший чоловік, мабуть, був із добровольців-містян чи тероборони – я вже не можу пригадати). І думаю, що навряд чи тих жінок чи голів ОСББ викликали в поліцію для роз’яснювальної роботи. У поліції є вагоміші справи. А я не подавала заяви про перешкоджання журналістській діяльності, бо усвідомлювала рівень переляканості й неадекватності поведінки тих жінок.
Оксана Гавриш (Фото з мережі Фейсбук)
О. С.: Як ви вважаєте, яким чином необхідно діяти журналісту, що мінімізувати або взагалі уникнути подібних ситуацій?
О. Г.: Журналістам за будь-яких умов треба дотримуватися протоколів поведінки «в полі» й комунікування, мати при собі посвідчення, дозволи… Тепер рівень напруженості в суспільстві трохи впав щодо підозр усіх незнайомців у диверсійній діяльності чи шпигунстві. Тож і агресивна реакція людей на роботу журналіста малоймовірна. Водночас навряд чи можна уникнути питань типу «А що ви тут робите і нащо знімаєте?» і на них треба відповідати за протоколами. І ні в якому разі не можна відповідати на агресію агресією.
О. С.: Наскільки, взагалі, ймовірність потрапляння у подібні ситуації залежить від поведінки журналіста?
О. Г.: Що означає «поведінка журналіста»? Тобто чи провокує журналіст своєю роботою такі ситуації? Так не можна формулювати питання, на мою думку. Журналіст виконує свою роботу, а хтось підозріло до цього ставиться, може й поліцію викликати, бо журналіст знімає приміщення суду чи школи для ілюстративного фото. Але розвиток подій залежить від рівня поінформованості людей про журналістську роботу і чи дотримався журналіст вимог до цієї роботи.
О. С.: Які, на вашу думку, заходи необхідно вжити з боку держави та суспільства, щоб мінімізувати або взагалі виключити можливість виникнення ситуацій, схожих з тією, у котру потрапили ви?
О. Г.: Проводити інформаційні кампанії. Щонайменще інформувати про правові засади журналістської діяльності посадовців, зокрема й голів ОСББ, аби ті вже, за потреби, пояснювали їх людям чи на зборах, чи індивідуально. Бо журналістів навчають особливостям роботи під час воєнного стану, а пересічні люди з такими речами не ознайомлені.
О. С.: Чи відомі вам ситуації, подібні до тієї, у котру потрапили у березні ви? Якщо так, то опишіть їх коротко, будь ласка.
О. Г.: Моя колега Ольга Підгородецька у грудні 2022 року знімала сюжет про цвіль у загальноосвітній школі. Їй не дозволяли зайти у школу, поки вона не викликала поліцію. Після цього їх у школі вже «радо вітали».
Також нам вдалося сконтактувати з протилежною стороною — особами, що затримували пані Оксану. А саме предметний діалог вдалося налагодити з Іллею Томашевським, журналістом «Рівне 1» та сином однієї зі затримувачок. На жаль, пан Ілля відмовився надавати коментар для цього розслідування. Комунікація з іншими учасниками не просунулась далі за ігнорування наших до них звернень.
Оцінка ситуації експертами
Щоб отримати професійну оцінку розслідуваної ситуації ми звернулися за коментарями до експертів у галузі медіа та права. Так, своє бачення надала Ганна Калаур, представниця Інституту масової інформації у Рівненській області:
«Все, що я можу сказати — це приклад перешкоджання журналістській діяльності. Журналістка представилась і повідомила мету свого перебування, однак цей факт ще більше роздратував людей. Вони фактично її утримували проти волі, вже не кажучи про те, що вони не давали їй можливості виконувати роботу. Я думаю, що люди не навмисне перешкоджали, а робили це через паніку, страх і велику кількість ІПСО у соцмережах. У перші дні повномасштабного наступу було багато «вкидів» про те, як можуть виглядати диверсанти, як їх виявити і таке інше. У ті дні в Рівному були навіть випадки вбивств людей, які комусь здались підозрілими.
Ганна Калаур (Фото з сайту «Народна Правда»)
На жаль, інші журналісти також повідомляли про подібні випадки, проте там йшлося швидше про надмірну прискіпливість людей. З часом, за словами тих же журналістів, ситуація стала кращою.
“Кореспондент Руслан Савуляк, наприклад, отримав зранку завдання ввімкнутися в загальнонаціональний ефір телефоном через скайп. Він вийшов з дому на вулицю Київську і, поки готувався до включки, до нього по черзі підійшли поліцейські, потім тероборона, потім ще хтось. Усі перевіряли документи”, – розповідає Сергій.
Також Сергій Татаренко повідомляв про інший випадок, коли знімальну групу зупинили силовики, після чого телефонували в офіс Суспільного і питали, чи справді такі люди там працюють. “До цих випадків ми теж ставимося з розумінням, адже всі на нервах, і міцність нервів людей зі зброєю краще не перевіряти”, – коментує Сергій Татаренко.
Я думаю, що в таку ситуацію міг потрапити кожен. І у таких обставинах журналіст має зробити все, аби відстояти свої права і зібрати докази протиправних дій, вчинених щодо нього. Наприклад, знімати перешкоджання на відео, як зробила Оксана. Необхідно представитись, по перше. Мати при собі журналістське посвідчення, пояснити людям, що своїми діями вони вчиняють ймовірний кримінальний злочин – перешкоджання журналістській діяльності. Зрештою, якщо ситуація не вирішується, треба викликати поліцію. Таких випадків, принаймні у Рівному, зараз не фіксуємо. Думаю, паніка вщухла і люди стали більш критично оцінювати дійсність.
На жаль, органи влади ще більше перешкоджають журналістам, ніж звичайні громадяни. Прикладом є ненадання відповідей на запити журналістів начебто через дію воєнного стану. Я думаю, до людей потрібно доносити важливість журналістської роботи. Цим, в тому числі, займається і наша організація.
Велика проблема з ненаданням відповідей на запити журналістам, і «4 влада» вже виграє суди по цих справах».
Важливими для нашого розслідування є приклади посягання на права та свободи журналістів у ході першого етапу війни, наведені пані Ганною. Вони є важливими для розуміння ситуації, що породжувала такі порушення.
Правову кваліфікацію дій учасників ситуації, а також загалом її оцінку надав фахівець Андрій Полешко, юрист ЮФ SDM Partners:
«Щодо прав журналістки: вони були порушені, оскільки вона має право збирати інформацію, наприклад, про надзвичайні події. У тій ситуації що сталося: почалась повітряна тривога, вона зайшла у підвал та ввімкнула камеру. Тобто обмежень на зйомку у неї там не було.
З якої підстави були порушені її права? Наскільки розумію тут можна виділити таких дві. По-перше, жителі її могли вважати пособником військового противника, а цей статус, в принципі, нічим не врегульовано на даний момент (так звані «приховані комбатанти»: цивільні інформатори, коригувальники і так далі). Тобто в міжнародному гуманітарному праві взагалі не розуміють, хто вони такі. Їх не можна назвати мирним населенням, але і комбатантами також назвати не можна. І з цього ідуть подальші проблеми. Відповідно до цього і необхідно кваліфікувати дії тих, хто затримував журналістку. Тобто можна сказати, що це був спротив військовій агресії мирного населення. У перші дні вторгнення РФ же був закон, який дозволив тим, хто має зброю долучатися до спротиву, і звільнив їх від кримінальної відповідальності.
Або ж це можна розглядати як громадське затримання у порядку ст. 207 КПК. Тобто що це було затримання підозрюваної.
Андрій Полешко (Фото з мережі Фейсбук)
Втім кожен з цих варіантів має свої вади. Оскільки конкретно у затримувачів єдиним мотивом, який спричиняв підозри, була певна ксенофобія: вона не з нашого двору, значить вона чужа, тому вона — ворог. І чи були реальні підстав для цього? Ні. Оскільки журналістка здійснювала не заборонену законом діяльність, маючи при цьому гарантії.
Щодо її поведінки. Вона відрекомендувалася, показала своє посвідчення. Тобто у неї була альтернатива: або показати редакційне завдання і посвідчення особи, або журналістське посвідчення. Вона показала і журналістське посвідчення, і документ, що посвідчує її особу, і надала власні пояснення з приводу того чому вона там знаходиться, і що робить. Тобто її поведінку з правової точки зору я вважаю цілком вичерпною та належною.
Єдине, якщо враховувати істерію тих днів, то можливо варто було надати ще контакти, за якими можна було б її додатково ідентифікувати: начальника з роботи чи ще когось, хто би міг поручитися за неї.
Щодо правоохоронців. Там приїжджало СБУ, тому це може бути не кримінальне провадження, а контррозвідувальна справа. Тобто є закон «Про контррозвідувальну діяльність» і СБУ — це уповноважений орган в рамках такої діяльності, і вони можуть провадити певні заходи з розслідування, стеження, збирання інформації тощо, поза кримінальним провадженням і без судових дозволів в рамках згаданої контррозвідувальної діяльності.
Якщо притримуватися першого варіанту, що вона — прихований комбатант, то якраз СБУ і повинні були відреагувати на цей запит, приїхати, провести певні заходи контролю (те, що вони перевірили її документи, телефон і так далі), впевнилися, що немає підстав, щоб переслідувати її як потенційного комбатанта, пособника, коригувальника чи шпигуна, і поїхали. Власне, ця контррозвідувальна діяльність СБУ і не підлягає чіткому регулюванню, як, наприклад, кримінальне провадження, не потребує додаткових дозволів і так далі. Там небагато менше врегулювання.
Відомі випадки, коли у перші дні затримували суддів та нардепів, перевіряли їх, а тоді вже відпускали. Тобто у ті дні всі ці гарантії про неможливість затримання без спеціального дозволу фактично не діяли.
Щодо юридичних наслідків. У цій ситуації журналістка могла б подати цивільних позов про відшкодування збитків, яких її було завдано внаслідок безпідставного затримання. Але тут виникне питання про безпідставність того затримання. І встановити це, якщо дійшло би до суду, було б дуже важко: одні будуть говорити, що можна надрукувати будь-яке посвідчення, а вона — що не було підстав сумніватися, що вона журналістка. Тобто дуже неоднозначна ситуація.
Щодо криміналу в діях затримувачів — така ж ситуація. Дуже важко було б щось довести.
Як на мене, то вся проблема у цій ситуації в емоційному позаправовому тиску, який вчинявся на журналістку. В ідеальній ситуації її мали б затримати, відправити до неї найбільш освіченого та компетентного делегата від цієї спільноти, який би перевірив її документи. Тоді всі б мали дочекатися правоохоронців, ті би мали перевірити її додатково, а тоді — відпустити. Така ситуація, в принципі, була б нормальною. Але вони почали її ображати, щось закидати і це при бажанні можна розглядати як загрози їй як журналістці, але знову ж таки — у цьому я теж не бачу підстав.
Тобто всі просто істерили і не розуміли, як поводитися. Це продемонстрував, зокрема, фрагмент з головою ОСББ, який то не міг на сайті щось знайти, то у соцмережах; і він не зміг здійснити якусь адекватну перевірку, але при цьому не відмовився від того, що вона має перебувати у підвалі і її не можна відпускати.
Я не вважаю, що тут свідомо були порушені її права як журналістки. Її просто не вважали журналісткою. Це порожня ситуація. Була людина, але не було критеріїв, як встановити хто це. І в цій ситуації розгубленості і варилися, чекаючи правоохоронців, поки вони скажуть: це окей чи не окей. Якби вони змогли надати відповідь на запитання: чи журналістка вона, то все би закінчилося».
Підсумки
Зрозуміло, що у кінці лютого 2022 року по всій території України панував фактично інформаційний хаос, а звичайні мешканці, у тому числі ті, що затримували пані Оксану, зазнавали активного інформаційно-психологічного впливу як внаслідок непрофесійної роботи працівників вітчизняних медіа, так і через цілеспрямований вплив ІПСО ЗС РФ.
Отже, паніка та неосвіченість — корінь ситуації, котра є предметом цього розслідування. Саме ці фактори призвели до посягання на права та свободи журналістки Оксани Гавриш.
Поінформування населення про роботу медіа, наведення ладу у сфері персональних документів журналістів та відповідальність за посягання на права та свободи працівників медіа — мінімум з необхідних заходів, без яких подібні ситуації повторюватимуться, а журналістів будуть «затримувати» та «кидати на підвал» усі, кому це заманеться.
Автор: Олександр Смаглюк, «East Media-Center» (Передрук)
Триває 388 доба російського широкомасштабного вторгнення. Основною метою противника протягом минулої доби, як і раніше, залишались спроби виходу на адміністративні кордони Донецької та Луганської областей. Для цього окупанти зосереджували свої основні зусилля на веденні наступальних дій на Лиманському, Бахмутському, Авдіївському, Мар’їнському та Шахтарському напрямках, інформує пресслужба ГШ ЗСУ. Завдяки професійним і злагодженим діям, нашими захисниками відбито понад 100 атак противника на зазначених напрямках.
На Куп’янському та Лиманському напрямках противник протягом попередньої доби противник безуспішно намагався прорвати оборону наших військ.
На Бахмутському напрямку ворог не припиняв штурмові дії міста Бахмут. В той же час наші захисники відбили атаки окупантів в районах Кліщіївки та Іванівського.
На Авдіївському, Мар’їнському та Шахтарському напрямках противник здійснив безуспішні наступальні дії в напрямку населених пунктів Кам’янка, Невельське, Авдіївка, Мар’їнка, Сєверне та Первомайське.
На Запорізькому та Херсонському напрямках противник продовжував оборонятися.
Як повідомили в СБУ, правоохоронці викрили 16 Облгазів на розкраданні державного блакитного палива на мільярди гривень. Всі вони належать бізнесмену Дмитру Фірташу. До організації оборудки причетні менеджери газових підприємств у Київській, Харківській, Дніпропетровській, Львівській, Вінницькій, Житомирській, Волинській, Закарпатській, Сумській, Рівненській, Хмельницькій, Чернігівській та Івано-Франківській областях.
“Схема полягала у тому, що “на папері” посадовці платили за газ приватним підконтрольним компаніям, але насправді не отримували від них газу. Фактично вони здійснювали несанкціонований відбір блакитного палива, яке знаходилося у газотранспортній системі і належало державі. Такі злочинні дії завдали Україні збитків на майже 3,5 млрд грн лише у 2021 році”, – йдеться у повідомленні.
За даними СБУ, інша частина схеми полягала у тому, що облгази отримували сплату за тарифами від споживачів, але одержані гроші використовували не для придбання газу. Ці кошти “перераховувалися” підконтрольним комерційним структурам для виведення у тінь. При цьому облгази продовжували використовувати запаси державної газотранспортної системи і тим самим збільшували свою заборгованість перед Нафтогазом.
У подальшому організатори схеми намагались “списати” штучну заборгованість за рахунок бюджетних коштів, додали у СБУ. Втім правоохоронці викрили оборудку та заблокували її реалізацію.
Наразі правоохоронці проводять обшуки в офісних приміщеннях облгазів. Для встановлення всіх обставин злочину і притягнення винних до відповідальності триває досудове розслідування. У двох регіонах керівництво газорозподільчими компаніями повернуто державним представникам.
Президент України Володимир Зеленський у п’ятницю провів чергове засідання Ставки Верховного Головнокомандувача. Як повідомили в Офісі Президента, керівники розвідки розповіли про плани та ймовірні дії противника у близькій та середньостроковій перспективі.
Як повідомили в Офісі Президента, Головнокомандувач ЗСУ поінформував про загальну ситуацію на фронті. Командувачі оперативно-стратегічних угруповань військ доповіли про обстановку на їхніх напрямках. Окремо члени Ставки зупинилися на перебігу бойових дій у найскладніших точках фронту.
Керівники розвідки розповіли про плани та ймовірні дії противника у близькій та середньостроковій перспективі.
Крім того, учасники засідання були поінформовані про результати контррозвідувальної роботи українських спецслужб.
Також було розглянуто актуальну зовнішньополітичну ситуацію в контексті відбиття російського вторгнення.
У засіданні взяли участь: керівник Офісу Президента Андрій Єрмак, начальник Головного управління розвідки Міноборони Кирило Буданов, Головнокомандувач Збройних Сил України Валерій Залужний, Прем’єр-міністр Денис Шмигаль, секретар Ради національної безпеки і оборони Олексій Данілов, командувачі родів військ та оперативних напрямків. До засідання Ставки також долучилися члени уряду, очільники силових відомств і правоохоронних органів.
У четвер, 16 березня 2023 року, парламент Молдови схваливу другому читанні законопроєкт, запропонований фракцією партії “Дія та солідарність”. Законом передбачено змінити назву державної мови в Конституції та всіх інших законах з “молдавської” на “румунську”.
В ініціативі наголошується, що зміна дозволить зробити законодавство відповідним до рішення Конституційного суду 2013 року, який ухвалив, що Декларація про незалежність Молдови переважає над текстом Конституції, у тому числі в частині найменування державної мови.
Друга стаття пропонує визнати застарілою синтагму статті 13 Конституції, що “функціонує на основі латинської графіки”. Усі зміни необхідно буде внести до нормативних актів протягом 30 днів після набрання чинності законом.
