Сьогодні, 8 грудня 2023 року, Верховна Рада України прийняла в цілому проєкт закону, необхідний для вирішення земельних питань початку будівництва та експлуатації Національного військового меморіального кладовища (НВМК). Документ передбачає, що місце розташування майбутнього меморіалу визначає Кабінет Міністрів України.
В серпні цього року Уряд прийняв постанову, якою було врегульовано питання щодо проектування НВМК, яке розташовуватиметься в межах Гатненської сільської територіальної громади Фастівського району Київської області.
На земельній ділянці у понад 260 гектарів будуть розміщені військове кладовище, церемоніальна площа, будинок трауру, крематорій, музейно-виставковий комплекс та інша необхідна інфраструктура.
Ухвалений сьогодні законопроєкт також надає можливість перепоховання на НВМК Героїв України, яким, починаючи з 2014 року, вручено орден “Золота Зірка”; перепоховання видатних борців за незалежність України у ХХ столітті за рішенням та у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України; перепоховання осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та поховані на тимчасово окупованих територіях; а також осіб, урна з прахом яких похована в колумбарії інших кладовищ.
“Україна має гідно вшанувати тих, хто заплатив найвищу ціну за нашу свободу та незалежність. Для цього держава створює Національне військове меморіальне кладовище. Сьогодні Парламент підтримав в цілому законопроєкт, необхідний для будівництва та експлуатації такого кладовища. Цей законопроєкт дозволить у прискореному режимі завершити необхідні роботи. Зокрема, будуть вирішені питання щодо земельної ділянки, містобудівних умов та оцінки впливу на довкілля. Дякую депутатам за підтримку!”, – повідомив Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль у своєму Телеграм-каналі.
Будівництво здійснюватиметься у кілька черг. У першій черзі буде побудовано сектор традиційних поховань, колумбарій, площу, де буде відбуватися прощання з нашими Воїнами, і необхідні споруди для організації поховань.
Сьогодні 5 новеньких позашляховиків Renault Duster поїхали у ветеранські простори. Вони перевозитимуть мобільні групи Миколаївського міського центру підтримки ветеранів війни, Veterans HUB ODESA, Вінницького Ветеранського простору, Хмельницького Ветеранського простору Захист 4.5.0 та Львівського Першого жіночого ветеранського простору «Рехаб».
Автомобілі для ветеранських просторів придбала компанія Укрнафта, а організувала цю роботу Коаліція ветеранських просторів голова правління Простір Можливостей, екс-очільниця Мінветеранів України Оксана Гаврилюк-Коляда.
Вчора, 7 грудня, в столиці України, відбулася урочиста церемонія передачі п’яти нових позашляховиків ветеранським просторам України.
До складу мобільних груп, які надають фахові послуги на рівні районного центру, селища та села, входять юрист, психолог та кейс менеджер. Завдяки отриманим авто члени команди ветеранського простору зможуть надалі охопити більшу аудиторію, яка потребує підтримки або допомоги, а також налагодити тісні зв’язки з головами громад.
“Це найменше, чим ми можемо бути корисними, адже наша компанія у 2023 році більше, ніж на 800 мільйонів гривень вже допомогла Силам оборони України. Ті, хто захищає нас на передовій сьогодні, завтра повернуться додому. В свої міста та села. Будемо разом готувати фундамент до цього повернення. Передача авто – це перший крок. В подальшому ми продовжимо підтримувати ветеранів та ветеранок, а також членів їхніх родин”, – наголосив очільник «Укрнафти» Сергій Корецький.
“Сьогодні важливо аби кожна родина військового, який на фронті, або ветеран та його родина отримали якісну послугу у найвіддаленішому районі. Саме для цього створені мобільні групи, які працюватимуть при ветеранських просторах, які входять у Коаліція ветеранських просторів. Результатом такої роботи має бути ідентифікація і вивчення проблем і потреб нашої цільової групи і надання стандартизованої послуги”, – відзначила голова правління Простір Можливостей Оксана Коляда.
Ветеранка війни із Запоріжжя Юлія Матвієнко отримала грант у 250 тисяч гривень для розвитку власної ферми, де зараз є близько 2000 курей. На одержані від держави кошти, придбала обладнання для створення лінії гранулювання.
Юлія розпочала свій військовий шлях у 2015 році, тоді вона була мамою двох дітей. П’ять років прослужила снайперкою. Створити ферму було їхньою з чоловіком мрією, аби робити щось разом, як було на війні, так і — в тилу. Так, завагітнівши двійнятами, повернулася до цивільного життя, тоді й почала будувати першу ферму у себе на подвір’ї.
“З вікон і з чого тільки не будували малесенькі оці ферми, ми починали з 10, 20, 100, 200 курей. Потім якось знайомі у яких я закуповувала корми сказали: “В нас там ферма покинута стоїть, може купите?”. І ми погодилися” , — розповідає жінка. Разом з дітьми та чоловіком будували приміщення, клітки та налагоджували господарство.
Втім, плани подружжя змінило повномасштабне вторгнення, адже 24 лютого удвох пішли на фронт, а дітей разом з волонтерами відправили на захід країни. “Ми вдвох в окопі і чоловік каже: “Ти розумієш, якщо зараз однією міною вб’є і матір і батька, давай щось вирішувати”. І я поїхала до дітей, повернула їх в Запоріжжя і ми потроху почали відновлювати ферму”, – розповідає Юлія.
На одержані грантові кошти, жінка придбала обладнання для створення лінії гранулювання. Його Юлія має отримати найближчим часом, а до кінця року планує налагодити виробництво гранул.
13 військових, які брали участь в Антитерористичній операції (АТО) на сході та які нині захищають незалежність і територіальну цілісність України, отримають квартири в Києві. Ордери на житло вручив сьогодні, 7 грудня, міський голова Віталій Кличко.
Про це інформує Київська міська державна адміністрація.
За словами Віталія Кличка, в Києві за кошти столичного бюджету цьогоріч закупили 612 квартир для учасників бойових дій та їхніх родин на загальну суму понад 1 мільярд гривень. Із них 215 квартир будуть введені в експлуатацію до кінця цього року, інші — впродовж наступного року.
Сьогодні понад 100 тисяч жителів нашої столиці боронять Україну на фронті, повідомив міський голова.
Міністерка у справах ветеранів України Юлія Лапутіна представила народним депутатам та представникам громадськості звіт про роботу Мінветеранів за період 2021 – 2023 роки. У ньому знайшло відображення загальне бачення інфраструктури державної ветеранської політики, в основі якої лежить людиноцентричність. Про це інформує Урядовий портал.
Основну увагу Юлія Лапутіна акцентувала на системі переходу від військової служби до цивільного життя, яку розроблено Мінветеранів у співпраці з дотичними міністерствами і відомствами, із залученням кращого світового досвіду та врахуванням українських реалій.
Пані міністерка наголосила, що Мінветеранів визначено координуючим органом центральної виконавчої влади, який практично реалізує державну ветеранську політику. Тому задля її ефективності на місцях потрібна системність – синергія роботи міністерств і відомств, наших міжнародних партнерів та громадськості.
“Приблизно чотири мільйони людей після перемоги України будуть дотичні до ветеранської політики. Тож маємо завчасно готуватися, як на державному рівні так і місцевому, гідно зустріти наших Захисників і Захисниць. Їхні сім’ї, родини полеглих воїнів також потребуватимуть особливої уваги. Робимо все можливе, щоб у цих категорій осіб були дієві інструменти для комфортної реінтеграції і самореалізації у мирному житті”, – зазначила очільниця Мінветеранів.
Юлія Лапутіна також наголосила на важливості пріоритезації державної ветеранської політики, адже йдеться про відновлення людського потенціалу. І це усвідомлення має бути не лише в керівництві держави, а й там, де вона безпосередньо реалізується – в українських громадах.
“Стійкість людського потенціалу – це запорука безпеки нашої країни. Людям треба надати все, що допоможе їм інтегруватися в економіку, отримати гідну роботу і заробітну плату”, – сказала Міністерка.
Пілотний проєкт зі впровадження в Україні інституту помічника ветерана стартував у липні 2023 року в чотирьох областях. Сьогодні мова йде вже про 10 областей. А у наступному році проєкт планують розширити на всю Україну. В держбюджеті на це вже виділили 3,8 млрд гривень.
В уряді протягом наступного року планують працевлаштувати від 500 до 15 тисяч помічників, які мають допомагати ветеранам на шляху повернення до мирного життя. Але в суспільстві тривають дискусії відносно користі від цього проєкту.
«Вибачте, ветерани — не ідіоти», – вважає Масі Найєм
«Дайте, будь ласка, зручні сервіси, що потрібні саме ветеранам, а не помічника, який розбирається в незручних сервісах! Ну, вибачте, ветерани — не ідіоти», — заявив під час Українського жіночого конгресу військовослужбовець і адвокат Масі Найєм, звернувшись до міністерки у справах ветеранів Юлії Лапутіної.
«Ця програма була підтримана урядом. У нас буде повний звіт, як спрацював цей пілотний проєкт, а далі будемо дивитись. Ніхто нічого нового не придумав. У нас уже є досвід, десятки помічників прекрасно працюють…» — відповіла йому Юлія Лапутіна.
«Півтора мільйона людей ще не демобілізувались. У цьому проблема. А мова про 3,8 мільярда гривень. У мене є сумніви», — продовжив думку Найєм. До проєкту «Помічник ветерана» він ставиться скептично. Вважає, що це пошук швидких рішень.
«Це просте, модне, швидке рішення. Але… за 3,8 мільярда. Їм давно треба зрозуміти, що воно так не працює в складних системах. І якщо цей помічник буде супроводжувати ветерана в отриманні тих чи інших пільг, допомагати з тими чи іншими інституціями, то фактично ми визнаємо, що це настільки кінчена система, що ми хочемо виправдати себе хоча б перед ветеранами. Тому дамо їм помічника!» — завив Масі Найєм у розмові з кореспондентом hromadske.
Він пропонує Міністерству змінити філософію подачі пільг, визначитись із розмитим нині поняттям «ветеран» та працювати з родинами військових. Його ідея полягає в тому, аби це була кампанія на інформування сімей: із доступною інформацією про те, що стається з військовими, якими вони повертаються до цивільного життя, як себе з ними поводити, реагувати тощо.
Аргументи Міністерства у справах ветеранів
Реагуючи на невдалу публічну комунікацію з Масі Найємом, міністерка все ж не бачить фактичних підстав для такої критики.
«Аби щось практично побачити та відчути, треба започаткувати щось і пройти цей шлях. Попит на створення таких інституцій виявили саме громади. І вони продовжують до нас звертатися, щоб долучитися до проєкту», — повідомила hromadske Юлія Лапутіна.
Пілотний проєкт із помічниками ветеранів вона вважає цілком успішним. Водночас визнає, що ветеранам мають бути надані сучасні сервіси, і в цьому напрямку вже, мовляв, багато чого зроблено. Та одне не заважає іншому.
«Тобто мають бути і сервіси зручними, і точки входу в цивільне життя для ветерана мають бути різними. Хтось може прийти самостійно в ЦНАП, і він знає, куди йти, щоб отримати відповідну послугу, довідку або сервіс. А хтось цього не знає. Йому треба допомогти. Коли ми проаналізували, що потрібно людині, яка повертається з війни, то дійшли висновку, що людині потрібно, щоб її в громаді хтось зустрів. При цьому багато хто волонтерив і допомагав ветеранам самостійно. Немає нічого поганого в тому, що тепер ці люди можуть бути працевлаштовані.
Ми хочемо зробити так, щоб ветеран, повернувшись із фронту додому в цивільне життя, отримував гідну зарплату, був максимально реабілітований фізично та ментально, щоб його родина відчувала рівні умови життя, навіть якщо сам ветеран — особа з інвалідністю внаслідок війни».», — вважає пані міністерка.
Показником ефективності пілоту в Мінветеранів уважають те, що попит на посаду перевищує пропозицію проєкту: бажання стати помічниками виявили 840 людей, а це майже на третину більше, ніж нині потрібно.
«Середня заробітна платня — близько 16 тисяч гривень (після сплати податків працівник отримає “на руки” в районі 9 тисяч гривень, що станом на 01.12.223 становить близко $250 – прим. ред.). Це ще залежить від кількості наданих послуг. Я думаю, що на рівні областей і селищних громад — це досить нормальна заробітна платня. Навантаження так, велике, але не всі сто ветеранів, для яких буде працювати помічник, потребуватимуть нагляду й догляду», — відповідає Юлія Лапутіна. Щоправда, на місцях про таку зарплатню наразі не йдеться. Адже здебільшого наданих послуг поки що не так багато.
Аби стати помічником, потрібно пройти майже місяць навчання. У межах проєкту в областях створили 11 центрів ветеранського розвитку на базі місцевих вишів.
В установах, які найчастіше відвідують ветерани — ЦНАПи, центри Пенсійного фонду тощо, — для помічників мають обладнати робочі місця. Але виключно в офісах вони не сидітимуть. Помічники відвідуватимуть військові шпиталі, цивільні лікарні та реабілітаційні центри, пропонуючи допомогу, зокрема й пораненим захисникам. І будуть зі своїми підопічними на постійному зв’язку.
“Якщо ветеранам не треба буде помічник — це найбільший успіх”, – Юлія Лапутіна
«Проєкт “Помічник ветерана” — лише одна зі складових загальнодержавної ветеранської політики. Так би мовити, підготовка до етапу після перемоги», — каже міністерка у справах ветеранів Юлія Лапутіна.
У кожній обласній і районній адміністрації також планують самостійно створити структурний підрозділ у справах ветеранів, а в кожному ЦНАПі — «ветеранське вікно». У Міністерстві розраховують наступного року запустити всеукраїнську гарячу лінію.
«В ідеалі має бути так, що, якщо людина зателефонувала на гарячу лінію, фактично їй ця послуга була надана. Або через те, що до неї у віддаленому селі прийшов помічник і допоміг, або через відповідні комунікації з місцевим самоврядуванням, де врегульовано питання. Тобто це така загальнодержавна інфраструктура, яку ми готуємо до реалізації наступного року вже повним ходом», — пояснює hromadske Лапутіна.
Інше завдання — виявити прогалини в наданні сервісів ветеранам. Тут необхідно налагодити взаємодію між помічниками й Мінветеранів. Коли, до прикладу, помічники бачать, що саме не працює і що потрібно змінити, а Міністерство це усуває.
«Щоб виявити всі ці прогалини, потрібен час. А їх можна виявити лише в практичній роботі. І тому це буде справді чудово, якщо через рік чи два наші захисники та захисниці не потребуватимуть помічника. Це, напевно, буде найбільший успіх цього проєкту», — певна Наталя Заболотна, заступниця начальника Вінницької ОВА.
Кабінет міністрів продовжив строки подачі заявок на оформлення виплат до Дня Незалежності ветеранам-військовим. Відтепер подати заявку на можна до 10 грудня. Про це повідомляє Урядовий портал.
Згідно з постановою, для забезпечення виплат особам, які належать до ветеранів війни, проходять службу та не є пенсіонерами, міністерства та відомства, військові формування, підприємства, установи, організації мали подати Пенсійному фонду інформацію про таких осіб не пізніше ніж до 1 жовтня.
В липні цього року Кабмін ухвалив постанову № 754, за якою ветерани війни та люди, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, отримають від 450 до 3100 гривень. Відтепер постановою від 24.11.2023 № 1238 “Про внесення змін до постанови Кабінету міністрів від 21 липня 2023 р. № 754” Уряд подовжив термін подання інформації про таких осіб Пенсійному фонду до 10 грудня поточного року.
Відповідно до постанови № 754 членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, статус яким установлено згідно з пунктом 1 статті 10 закону “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, членам сімей загиблих (померлих) захисників і захисниць України, а також дружинам (чоловікам) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, які не одружилися вдруге, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни та жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, – 650 гривень.
Учасникам війни та колишнім в’язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, яких було насильно вивезено на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога – 450 гривень.
За даними Кабінету міністрів, на всі виплати знадобиться 1,038 млрд гривень.
Три міністерства (Міністерство оборони спільно з Міністерством охорони здоров’я, Міністерством цифрової трансформації та громадськими організаціями) розробили зміни до законодавства, які дозволяють спростити процеси, пов’язані з проходженням військово-лікарської комісії (ВЛК) для поранених військовослужбовців ЗСУ та Міноборони.
Після внесених змін пораненому військовому більше не потрібно подавати документи особисто до військової частини після рішення ВЛК про відпустку або непридатність. Відтепер заклади охорони здоров’я можуть обмінюватися документами з військовими частинами й ТЦК та СП через систему електронного документообігу.
Під ці зміни підпадають:
довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва);
постанову ВЛК про потребу у відпустці для лікування;
постанову ВЛК про непридатність до військової служби;
інші документи, необхідні для формування рішення ВЛК.
Вже зараз систему електронного документообігу розгорнуто у більшості військових частин, ТЦК та СП, а також у військових госпіталях і цивільних закладах охорони здоров’я, де поранені військовослужбовці проходять військово-лікарську комісію.
Документи про рішення ВЛК щодо відпустки або про непридатність за станом здоровʼя в електронному вигляді до військової частини направлятиме заклад охорони здоровʼя, а військовослужбовець після цього може одразу їхати до ТЦК та СП за місцем проживання або відпустки.
Військова частина після опрацювання рішення ВЛК надсилає відповідні документи для військовослужбовця безпосередньо до ТЦК та СП.
Так само заклад охорони здоров’я може отримувати додаткові документи, необхідні для формування висновку ВЛК з військової частини – наприклад довідку про обставини травми. Варто лише відправити електронний запит.
Для передачі електронних документів потрібно надати свою згоду на обробку персональних даних в закладі, звідки направлятимуться документи.
Якщо установа, до якої ви звернулися, не має системи електронного документообігу, звертайтеся на гарячу лінію Міноборони за номером: 0-800-500-442 та повідомте про цей випадок. За надходженням такої інформації команда фахівців забезпечить вказаний заклад доступом до електронного документообігу і налагодить його роботу.
Сьогодні МОУ спільно з МОЗ працює над покращенням нового сервісу шляхом додаткових навчань персоналу та методичних рекомендацій.
Дмитро Мартиненко служив у 2014-2015 роках, потім у 2017 році, а з 2022 року знову повернувся на службу в ЗСУ. З труднощами повернення до цивільного життя він вперше зіштовхнувся у 2015 році, коли отримав статус учасника бойових дій (УБД).
“Цей соціальний статус декламував величезну кількість можливостей. А органи місцевої і державної влади почали запроваджувати багато гарних програм для ветеранів. Але, на жаль, більшість з них були фіктивними”, – розповів Дмитро DW.
Як приклад ветеран згадує обіцянки влади надавати військовим земельну ділянку. “Але під час подачі заявок чиновники відповідали, що землі нема. Також була озвучена медична програма, але реальної допомоги неможливо було отримати”, – зазначає Дмитро.
Нелюдські умови, в яких перебувають військові на фронті, впливають на зуби, серцево-судинну систему, спину, продовжив Дмитро. “Наприклад, в мене почали випадати зуби й потрібно було вставити імпланти. Я звернувся до лікарні, в якій для УБД мають все робити безкоштовно. Але там сказали, що послуга коштуватиме 600 доларів. При цьому нібито це вже із 50-відсотковою знижкою для УБД”, – згадує ветеран. Для Дмитра головним розчаруванням після повернення до цивільного життя, за його власними словами, стали недостатня увага й брак розуміння з боку держави.
Дмитро Мартиненко собисто знайомий з тим, що таке посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). “Коли я пішов на війну, я працював у мережі супермаркетів Novus приймальником товарів. Поновили на роботі мене без проблем, а через пів року навіть підвищили. Але я звільнився потім сам через посттравматичний стресовий розлад. Це проявлялося так: в кінці робочого дня, коли я їхав додому, текли сльози і просто хотілося померти”, – згадує Дмитро. Ветеран звернувся до психологів. “Але я їх чомусь не сприймаю. Впоратися із ПТСР допоміг спорт”, – переконує чоловік.
Згодом Дмитро Мартиненко доєднався до громадської організації “Київська спілка ветеранів АТО Подільського району”, яка допомагає учасникам бойових дій та їхнім родинам, і став її головою.
З початком повномасштабної війни він повернувся на службу, а в перервах між ротаціями зумів навіть створити власний бізнес, відкривши три кав’ярні “Тихе місце” в Києві. Допомогу йому в цьому надала державна установа “Український ветеранський фонд” (УВФ), з якої він отримав мільйон гривень на розвиток власної справи.
Жіночий волонтерський рух “Veteranka” об’єднує ветеранок російсько-української війни, діючих військовослужбовиць та волонтерок. До початку повномасштабного рашистського вторгнення організація здебільшого займалася адвокацією прав жінок в армії, а також заохочувала ветеранок засновувати бізнеси.
Сьогодні членкині руху допомагають фронту: плетуть маскувальні сітки, закривають запити бойових підрозділів у медицині, автівках, і навіть у власному цеху шиють військову форму.
Саме тут знайшла роботу Валентина, яка служила снайперкою і торік повернулася з фронту через поранення і стан здоров’я. “Ми шиємо військову форму, виконуємо також дизайнерські замовлення”, – розповіла вона DW.
За словами Валентини, до призову на службу вона керувала швейним підприємством і мала зв’язки в сфері моди, але після лікування і повернення до цивільного життя виникли проблеми з працевлаштуванням.
“Коли торік я приходила до дизайнерів, які мене знали раніше, то відмовляли. Казали: “З війни приходять не зовсім здорові. Вам треба долікуватися. Пройти курс реабілітації. Приходьте до нас через пару місяців”. Згодом всі вони потім мені дзвонили і запрошували на роботу, але я відповідала, що вони спізнилися, бо я вже працюю у Veteranka”, – згадує Валентина.
При цьому Валентина зазначає, що їй було важко пристосуватися до цивільного життя. “Під час війни я побачила багато страждань як військових, так і цивільних на звільнених територіях. А коли я приїхала в Київ, і побачила, як тут веселяться люди, відкриті кафе і ресторани, то це викликало агресію. Спочатку пару тижнів сиділа вдома, і лише потім змогла виходити на вулицю. Зараз вже агресії менше”, – каже ветеранка.
При цьому ветеранка нарікає, що держава не забезпечила її психологічною допомогою, а лише сплатила фізичне лікування. У схожій ситуації опиняються й інші ветерани та ветеранки. Це підтверджує соціологічне дослідження щодо проблем ветеранів “Від поранення до повернення: Етнографічне дослідження шляху ветеранів та їхніх близьких”.
“Якщо фізична реабілітація поранених не досконало, часто формально, але все ж державою забезпечена, то (…) з психологічним відновленням ситуація незрівнянно гірша. Попри те, що психологи працюють і при лікарнях, і у військових частинах, про системну психологічну допомогу взагалі не йдеться”, – наголошується в дослідженні, що його у вересні презентував правозахисний центр “Принцип”.
