Триває 440 доба війни. Противник продовжує зосереджувати основні зусилля на Лиманському, Бахмутському, Авдіївському та Мар’їнському напрямках. Ведуться важкі бої за міста Бахмут та Мар’їнка. Загалом, протягом минулої доби було відбито 42 атаки противника на зазначених ділянках фронту, , інформує пресслужба ГШ ЗСУ.
На Лиманському напрямку протягом доби ворог вів безуспішні наступальні дії у напрямку Білогорівки. На Бахмутському напрямку тривають бої у місті Бахмут. Протягом доби противник вів безуспішні наступальні дії у напрямку Іванівського та Часового Яру. На Авдіївському напрямку минулої доби противник вів наступальні дії в районах Авдіївки та Первомайського, успіху не мав. На Мар’їнському напрямку підрозділи сил оборони відбили численні атаки противника в районі міста Мар’їнка. На Шахтарському напрямку протягом доби ворог наступальних дій не проводив. На Запорізькому та Херсонському напрямках противник продовжує вести оборонні дії.
Пригожин заявив, що злочинці з ПВК “Вагнер” передадуть позиції у Бахмуті іншим злочинцям – “кадирівцям”. “Щоб 10 травня, о 00.00, рівно в той момент, коли за нашими розрахунками ми повністю вичерпаємо свій бойовий потенціал, на наші місця стали наші бойові товариші і продовжили штурм населеного пункту”, – заявив головний злодій ПВК “Вагнер”.
На алеї Воїнів-інтернаціоналістів регіонального ландшафтного парку «Кагамлицький», що у Кременчуці, вирішили дерусифікувати меморіальну дошку генералу армії СРСР Васілію Маргєлову. Після перекладу напису українською мовою міська влада Кременчука планує її повернути на місце. Про це на своїй сторінці у Фейсбуці повідомляє місцевий активіст Павло Стегній.
“Після нападу рашки на Україну в 2014-му Кременчук був першим із міст нашої Батьківщини, де [було] встановлено меморіальну дошку людині, чий образ став елементом рашизму: “дяді Васі” Маргєлову. Це вже потім, у червні 2015 р., Маргєлову з’являться в окупованих рашистами Севастополі та Донецьку. А син Маргєлова Олександр отримав за антиукраїнську діяльність медаль “За звільнення Криму”, – написав Павло Стегній.
Маргєлов Олександр отримує медаль “За звільнення Криму”.
“Очікуємо, що на цьому місцевий відділ рашистського “Бойового Братства” та прорашистсько налаштоване керівництво нашого міста не зупиниться. І ми побачимо, як вперше в Україні, вже після широкомасштабної агресії рашки, під завивання сирен повітряної тривоги у Кременчуці встановлять оновлену українізовану дошку …комуністу Маргєлову!… Хай дивуються США і Захід. Вони нам гроші та зброю для захисту. А ми в Кременчуці не боїмося клятих американців та європейців і шануємо рашистів. Та встановлюємо їм меморіальні дошки…”, – написав Стегній.
Пам’ятники Васілію Маргєлову в Донецьку та Севастополі, встановлені після окупації цих міст рашистами.
Міністерство сільського господарства Молдови повідомило про плани приєднатися до рішення ЄС щодо введення тимчасової заборони імпорту пшениці, кукурудзи, ріпаку та соняшнику “українського походження”, дозволивши тільки їхній транзит. як це заявила раніше Румунія.
Заявлено, що причиною такого рішення цього є залишок великої кількості зерна на складах та побоюванням молдовських фермерів у їх залишку до майбутнього врожаю, а також зменшенням внутрішнього експорту.
“Кількість вітчизняного зерна на складах велика, що чинить тиск на фермерів. Вони турбуються, що не матимуть місця для нового врожаю. При цьому динаміка внутрішнього експорту зерна має тенденцію до зниження, зросли логістичні витрати та обвалилися ціни на міжнародних біржах. Нашим фермерам необхідно використати свої запаси зерна та готуватися до нового сільськогосподарського сезону”, – зазначив міністр сільського господарства Молдови Володимир Боля.
Заступник міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства – Торговий представник України Тарас Качка повідомив, що український уряд готовий реагувати на спробу обмежити експорт української агропродукції запровадженням повної заборони всього імпорту з Молдови. Варто зазначити, що Україна займає другу сходинку найбільших експортерів товарів в Молдову після Румунії, що становить 16,6% від загального експорту країни.
Міністр сільського господарства Молдови Володимир Боля (ліворуч) та Торговий представник України Тарас Качка (праворуч).
“Ми повідомили Кишинів, що будь-яке обмеження з боку Молдови буде вважатися вкрай недружнім кроком і потягне за собою невідкладну заборону всього імпорту з Молдови”, — заявив заступник міністра.
На завершення варто зазначити, що Молдова не є членом ЄС, де агробізнес країн-членів міцно сидить на дотаціях і субвенціях. Дружні заяви про обмеження експорту українського зерна були зроблені рядом країн ЄС напередодні посівної, скоріше за все, щоб отримати більше дотацій ніж завжди. Що змусило зробити подібну заяву міністра с/г Молдови – не зрозуміло. Можливо, він намагається ” у всьому” наслідувати свого колегу з Бухареста.
Україна є значним вкладником в товарообіг молдовського ринку і подібні дії можуть дуже сильно вплинути на економіку Молдови. І відповідь з боку українського уряду буде рішуча. Тож “наслідувачам” варто серйозно замислитися.
Президент України Володимир Зеленський подав до Верховної Ради України законопроект, яким пропонується встановити: 8 травня – “День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років”.
Саме 8 травня велич перемоги над нацизмом згадує більшість народів Світу. Саме 8 травня Світ вшановує пам’ять усіх, чиє життя забрала та страшна війна. Саме 8 травня о 23 годині 30 хвилин набув чинності “Акт про беззастережну капітуляцію нацистської Німеччини”. Хоча агресор у нас сьогодні інший, але мета – знищення українців залишилася незмінною.
Також Президент підписав указ про те, що щороку 9 травня буде “День Європи” – ми будемо вшановувати нашу історичну єдність усіх європейців, які знищили нацизм і переможуть рашизм. “Дєнь Побєди” в Україні 9 травня святкуватись не буде.
Ми вистоємо! Ми переможемо! І настане день нашої перемоги – День Перемоги України.
Низький уклін тим, хто захищав Україну від нацистської агресії!
Війна змінила і ту реальність, в якій ми живемо, і ту, в якій будемо жити після перемоги.Люди, що повертаються з фронту, потребуватимуть підтримки держави та суспільства, соціальних гарантій та реабілітації. На вулицях міст та містечок, сіл та селищ все частіше можна буде зустріти людей без кінцівок – як цивільних, так і військових. І саме від держави, від кожного з нас, буде залежати те, наскільки делікатною та зручною виявиться їх адаптація до нового життя.
Від початку повномасштабного вторгнення, із збільшенням використання артилерії та авіації, характеру бойових дій, змінився і характер бойових травм. За інформацією Генерального штабу ЗСУ, до 60% від усіх поранень і травм, отриманих в АТО/ООС, становлять поранення кінцівок, а однією з найпоширеніших бойових травм є ампутація.
І на цьому важкому та тривалому шляху від ампутації та тривалої реабілітації, від усвідомлення до соціалізації, важливі не лише підтримка рідних, супровід кваліфікованих спеціалістів-медиків, а й інформаційна підтримка. Адже вже сьогодні у вчасному та достовірному інформуванні є велика потреба, починаючи з технічних можливостей протезів і закінчуючи державними програмами щодо безкоштовного протезування та компенсацій за придбання засобів реабілітації за власний рахунок.
До початку повномасштабного вторгнення цими питаннями займалося Міністерство соціальної політики. Нині функціями надання направлення на протезування опікується Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю.
З кінця минулого року Фонд, спільно з МОЗ, напрацювали новий підхід до вирішення проблем, пов’язаний з протезуванням. Людина, що закінчує реабілітацію, має йти на медико-соціальну експертну комісію, отримувати там висновок, – має бути забезпечена протезами вже на цьому етапі. Але для того, щоб система запрацювала, потрібен час.
За словами Генерального директора Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю Віталія Музиченка, нова система передбачає мультидисциплінарні команди на базі закладів охорони здоров’я. Формування таких команд уже розпочали. Міністерство охорони здоров’я визначило базові заклади охорони здоров’я, які вже працюють у цьому форматі. Але потрібна адаптація – бо лікування, реабілітація та забезпечення допоміжними засобами, повинні бути складовими одного процесу.
Проблеми, з якими доводиться стикатися ветеранам
Перша проблема, яка може виникнути вже на первинному етапі – неправильно проведена ампутація. І, як наслідок, реампутація, коли погляди хірурга та протезиста не збігаються. Тому дуже важливо, щоб вже на цьому етапі лікар та протезист працювали в команді, приймаючи спільне рішення.
Друга проблема. Первинне протезування. Первинне протезування військовослужбовців може відбутися з перевищенням вартості стандартного протезування і вийти за граничну ціну, визначену державою для оплати послуг виробника.
Третя проблема. Документальне оформлення. Як бигарно не розповідали представники влади, протези військовим доводиться чекати по кілька місяців. Причини різні: відсутність запчастин, які закуповуються за кордоном, відсутність державного фінансування на протезування, відсутність документів, які потрібно подавати для оформлення протеза.
Особливо чутливим є питання отримання документів з військової частини. З початку повномасштабного вторгнення, військові частини виконують завдання у зоні проведення бойових дій. Від того, де знаходиться військова частина, який її стан, чи може командування швидко зробити певні документи, зокрема результати розслідування факту поранення, в яких має бути вказано, що боєць отримав поранення при захисті батьківщини і носив засоби індивідуального захисту, залежить безпосередньо, як швидко вони потраплять до військовослужбовця, що потребує протезування.
Декому з бійців доводиться заново проходити медичну комісію через технічні помилки. У висновку може бути неправильно вказано, яку саме руку або ногу потрібно протезувати. З метою оптимізації переліку документів для протезування, ініційовані зміни до відповідних нормативно – правових актів. Але, як швидко це перетвориться з «паперотворчості» на дієвий механізм, поки що невідомо.
Четверта проблема. Наявність виробів і складових. Держава виявилася неготовою до такої війни, тож ні про які запаси комплектуючих взагалі не йдеться. Все це вирішується на етапі взаємозв’язків між підприємствами і виробниками. Україна має достатньо протезних виробництв (на сьогодні їх 54) аби забезпечити зростаючий попит. У виготовленні протезів використовуються складові та комплектуючі найкращих світових виробників. І саме цих складових та комплектуючих бракує нашим протезним виробництвам. До вирішення проблеми долучаються Міжнародні благодійні фонди та волонтерські організації.
П’ята проблема. Недовіра до якості протезів українського виробництва. І ось тут потрібно сказати, що якість вироблених в Україні протезів є досить високою. По-перше, протези виготовляються зі складових та комплектуючих світових виробників. По-друге, фахівці у протезній галузі пройшли стажування за кордоном. По-третє, виготовлення протезів відбувається за сучасними технологіями. Це мультизахватні протези, протези з електронним замиканням та керуванням, протези підвищеної функціональності, біонічні протези. З пацієнтом працює конкретний протезист, який супроводжує свого пацієнта, а також, проводить гарантійне обслуговування засобів реабілітації та ремонт в разі необхідності.
Шоста проблема. Відсутність ефективної інформаційної кампанії. За словами члена Громадської ради при Міністерстві соціальної політики України Олександра Вознюка, українцям бракує інформації про те, як і де отримати протез, як пройти реабілітацію у складі мультидисциплінарної команди (пацієнт-лікар-протезист-реабілітолог). Люди не знають, куди звертатися, як написати заяву, якими є етапи протезування, як підбирається той чи інший протез, як відбуватиметься загоєння, як проходить процес відновлення.
Сьома проблема. Доступність. Рахунок постраждалих, яким потрібен протез, йде на сотні. І хоча офіційних цифр влада не називає, щодня їх стає все більше. За приблизними оцінками проекту підтримки протезування в Україні, кількість ампутацій у порівнянні з минулими роками зросла втричі.Наказом Мінсоцполітики України №158 від 25.05.2022 затверджені Граничні ціни на вироби підвищеної функціональності за новітніми технологіями для окремих категорій громадян, які отримали поранення, контузію, каліцтво або захворювання внаслідок військової агресії.
Цього року уряд заклав до бюджету близько 3 млрд. грн на технічні засоби реабілітації для людей з інвалідністю та ще 356 млн. грн на протезування виробами підвищеної функціональності. Усі українці, які втратили кінцівку, можуть отримати якісний протез за гроші з бюджету, наполягає влада. Але, в межах Граничних цін. Решту потрібно буде заплатити самостійно.
Хоча, як запевняють посадовці, стосуватиметься це лише цивільних. Військові ж отримуватимуть протези безкоштовно, незалежно від вартості, яка може складати від 20 тис. грн (протез гомілки 1-ї мобільності) до 220 тис. грн (протез стегна модульного типу з чотириланковим мобільним вузлом та вкладкою із силіконової композиції четвертої мобільності – тобто, найвищої якості. А за потреби, для учасників бойових дій, Гранична ціна може бути збільшена втричі і сягнути 660 тис. грн.
Окрім цього, влада наполягає, що найякісніші протези доступні безкоштовно вже зараз. Це міоелектричні протези рук, міоелектричні коліна та функціональні стопи. Такий протез приводять у дію електроди, які зчитують струм, вироблений м’язами кукси при скороченні. Вартість однієї функціональної стопи від $3 тис., а ціна міоелектричної кисті стартує від $5-7 тис..
У 2023 – му році до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю надійшло майже 2600 звернень на протезування кінцівок. За твердженням Міністра соціальної політики України Оксани Жолнович, більше тисячі з них уже профінансовано, ще 1500 – на етапі очікування на завершення протезування. А термін очікування на протез скоротився до місяця. На черзі – відпрацювання алгоритму злагодженої роботи мультидисциплінарних команд, які розгорнуті у 17 реабілітаційних центрах, де людина може одночасно проходити лікування, реабілітацію і вчитися користуватися протезом.
Ставлення держави до вирішення нагальних питань військових
Чи робить держава те, що декларує, як ставиться до вирішення нагальних питань військових, чи поменшало бюрократичних перешкод, ми запитали у самих військових.
Борзаков Юрій Володимирович. Військовослужбовець НГУ. Втратив руку внаслідок мінометного обстрілу під Кремінною (Луганська обл.):
“Тільки обіцянки. У шпиталі в Золочіві, де я лежав, почали збирати необхідні документи. Після переведення до реабілітаційного центру у Хмельницькому, збір документів активно продовжили, але на тому все й скінчилося. Протезування чекаю вже кілька місяців. Причину затримки (відсутність додаткових документів, відсутність фінансування) не пояснюють. Відповідь : чекаємо. Чого чекаємо, не зрозуміло.
Телефонував у свою частину медикам, задав запитання щодо протезування їм. Бо мене хочуть направити на ВЛК, а це означає, що я буду списаний і стану цивільною особою. Тож, повинен буду самостійно вирішувати ці питання, шукати волонтерів та кошти на протезування і на протез, вартість якого 11 тис. євро. Конкретної відповіді теж немає.
Три місяці тому зв’язався з протезистом Оксаною Литвиненко у Львові. Вона сказала, що, як тільки буде рішення ВЛК про те, що я потребую протезування, вона виготовить механічний протез (первинне протезування), а згодом, через 1,5-2 роки, і біонічний. Усі необхідні довідки є, висновок ВЛК щодо потреби у протезуванні теж є. Зараз очікую чергової операції на нозі і після реабілітації знову спілкуватимуся з пані Оксаною.
Програми по протезуванню існують, але не працюють. А, якщо і працюють, то дуже повільно. Як збирали кошти волонтери, так і збирають. Буду добиватися протезування за державний кошт. Бо це – зона відповідальності держави».
Агібалов Руслан Юрійович. Військовослужбовець ТрО, інвалід 2-ї групи, депутат Харківської міської ради, засновник ГО «Спілка ветеранів-інвалідів «Непереможні», демобілізований:
«З перших днів війни я став до лав Збройних Сил України. Відслуживши 1 рік та 2 місяці стало питання звільнення за станом здоров’я, так як з 2016 року маю інвалідність 2 групи як інвалід війни АТО.
Причиною звільнення стало: по-перше, погіршення стану здоров’я, по-друге, вихід на ППД 25 відсотків батальйону, що залишилися після бойових дій. Так, для звільнення потрібно було пройти ВЛК. Але пройти його вчасно було неможливо по причині того, що я знаходився в зоні активних бойових дій, виконував свої обов’язки начальника командного пункту – заступника начальника штабу з бойового управління. І тільки коли виникла можливість, а це майже через місяць після направлення, я потрапив у шпиталь для проходження ВЛК.
Після обстеження 22 грудня 2022 року отримав Свідоцтво про хворобу з Висновком – непридатний для військової служби з виключенням з військового обліку. Відповідно до діючого законодавства України, зазначений Висновок був наданий керівництву батальйону для послідуючого оформлення документів на звільнення мене за станом здоров’я з лав ВСУ. Законом встановлено, що після отримання військовою частиною відповідного Висновку ВЛК документи про звільнення з військової служби оформлюються та надсилаються посадовій особі, яка видає наказ про звільнення негайно.
Агібалов Руслан Юрійович, депутат Харківської міської ради, засновник ГО «Спілка ветеранів-інвалідів «Непереможні».
У моєму випадку все було прямо протилежно нормам законодавства. У ході підготовки документів керівництвом військової частини, враховуючи що я знаходився в зоні активних баєвих дій, спочатку пакет документів був знищений у пожежі внаслідок обстрілів рашистів, потім мною був підготовлений повторно пакет документів, який загубився у процесі направлення його на розгляд для підготовки наказу про виключення зі списків особового складу до Бригади. І вже у трете зазначені документи надійшли до адресату та 22 березня 2023 року був виданий наказ про звільнення мене з лав ЗСУ. Тобто, замість негайного виконання, процес затягнувся майже на три місяці, враховуючи, що стан здоров’я постійно погіршувався, на момент мого звільнення я практично не міг нести службу без застосування медичних препаратів.
Хочу зазначити, що цими подіями мої проблеми не закінчилися, навпаки, я зіштовхнувся з ще більш байдужим відношенням у державних органах. Це й проблеми у військкоматі при оформленні документів для зняття з обліку і бюрократичне ставлення зі сторони Управління праці та соціального захисту населення, тощо. Тобто, замість того, щоб допомагати звільненим з військової служби військовослужбовцям повноцінного працювати та жити у суспільстві, надавати їм роз’яснення та сприяти у найкоротші терміни оформляти відповідні документи, звільнені, а це часто люди з проблемам зі здоров’ям, зіштовхуються з бюрократією та байдужістю»
Широкомасштабна війна збільшила потреби у медичній реабілітації та протезуванні в рази. Сподіваємось, держава впорається з тими запитами і викликами, які диктує сьогодення. А наші військові, отримавши найсучасніші засоби реабілітації та не проходячи усі кола бюрократичного пекла, матимуть змогу якнайшвидше повернутися до більш-менш повноцінного життя.
Триває 439 доба війни. Противник зосереджує основні зусилля на Лиманському, Бахмутському, Авдіївському та Мар’їнському напрямках. Тривають важкі бої за міста Бахмут та Мар’їнка. Загалом, протягом минулої доби було відбито 55 атак противника на зазначених ділянках фронту, інформує пресслужба ГШ ЗСУ.
На Куп’янському напрямку противник наступальних дій не проводив.
На Лиманському напрямку протягом доби ворог вів безуспішні наступальні дії у напрямку Спірного.
На Бахмутському напрямку ворог продовжує вести наступальні дії. Тривають бої у місті Бахмут, окупанти обстрілювали місто запалювальними та фосфорними боєприпасами. Протягом доби противник вів безуспішні наступальні дії у напрямку населених пунктів Хромове, Іванівське, Часів Яр та Ступочки.
На Авдіївському напрямку минулої доби противник вів наступальні дії в районах Авдіївки та Первомайського, успіху не мав. Красногорівка-Новобахмутівка – тривають бої.
На Мар’їнському напрямку підрозділи сил оборони відбили численні атаки противника в районі міста Мар’їнка. В той же час, ворожих обстрілів зазнали Красногорівка, Георгіївка, Курахове та Побєда.
На Шахтарському напрямку ворог наступальних дій не проводив.
На Запорізькому та Херсонському напрямках – без змін, противник обороняється.
Військові навчання на білоруських полігонах, які розпочалися ще 29 квітня 2022 року, вкотре були продовжені до 15 травня 2023 року. На сьогодні загальна кількість таких “продовжень” становить 54 тижні, пише Беларускі Гаюн.
Згідно з офіційними даними ЗС РБ покращують свої військові навички, стають більш підготовленими до оборони країни. Але, як і раніше, вони не готові до активних наступальних дій через відсутність реального бойового досвіду.
ГШ ЗСУ інформує, що на Волинському та Поліському напрямках ознак формування наступальних ворожих угруповань не виявлено. На полігонах РБ триває підготовка підрозділів територіальної оборони союзника рашистів.
З Енергодара людей з російськими паспортами вивозять на бази відпочинку у Бердянську та Приморську. В евакуаційних колонах лише третина автобусів з цивільними, в інших ховаються військові. Людей везуть до Бердянська, а рашистів – далі в бік Маріуполя, інформує ГШ ЗСУ.
Інформацію про те, що російські окупанти розпочали евакуацію мешканців Енергодару підтвердив і міський голова Дмитро Орлов. Він наголосив, що евакуація почалася вчора вранці, але назвати її масовою не можна. Так, у місті відучора закінчилося паливо на заправках і погано працюють банкомати. Також частково зник інтернет, а ціни на продукти зросли.
Експерти Міжнародного агентства з атомної енергії, які перебувають на Запорізькій АЕС, повідомили, що окупаційна влада розпочала евакуацію жителів Енергодара. Росіяни оголосили евакуацію жителів окупованого Енергодара, – повідомляє МАГАТЕ.
Всі блоки Запорізької АЕС зупинені, окупанти причини не називають, інформацію озвучив так званий «директор» станції Юрій Черничук, призначений окупаційною владою. З одного боку це може бути інформаційно-психологічний захід з метою показати, в разі успіху контрнаступу, готовність Росії до провокацій на станції та створення ситуації техногенної катастрофи.
Рашисти почали вивозити обладнання із лікарень, а деякі відділення стаціонару перестали працювати. У зв’язку із цим пацієнтам пропонують евакуюватися. Проте, за словами Орлова, даних про те, що евакуацію проводять примусово, немає. У Енергодарі, станом на 5 травня, на території підприємства “Електропівденмонтаж-10” не лишилось жодного легкового автомобіля. Розграбовано склад, а також вивезено станкове обладнання.
Для чоловіків призовного віку окупанти створюють спецтабори, повідомляють у Центрі національного спротиву. Зокрема окупанти хочуть фільтрувати населення на тимчасово окупованих територіях під час так званих евакуацій. І чоловіків хочуть вивозити до окремих таборів, де їх передадуть в підпорядкування військкоматів.
«На 9 травня росія може готувати провокації», — заявив представник Головного управління розвідки Міністерства оборони України Андрій Юсов (на фото). Держава-агресор росія часто обирає символічні дати для вчинення провокацій. Про це в ефірі телемарафону «Єдині новини» заявив представник ГУР МО України Андрій Юсов.
«Починаючи з 2014 року, [російські] окупанти використовують подібного роду провокації і не виключено, що і зараз ми з цим зіткнемось. У цій ситуації провокації можуть бути спрямовані російськими спецслужбами проти російського цивільного населення і приурочені до певних дат, наприклад, 9 травня», — зазначив представник ГУР МО України.
Водночас Андрій Юсов припустив, що росіяни можуть спрямувати провокації і проти білорусі. Ця російська «спецоперація під фальшивим прапором» може мати на меті втягнути білоруську армію у війну проти України.
«Ніхто ані в Україні, ані в Світі в подібні російські вистави вже не вірить. Але це не означає, що провокацій не буде», – заявив Андрій Юсов.
Раніше повідомлялось, що російським військовим, які знаходяться у брянській та курській областях, командування видає однострій зразка Сил оборони України (на фото), – повідомили у Центрі національного спротиву. За інформацією українського підпілля, усі ці дії вказують на те, що росіяни готують якусь провокацію “під чужим прапором” задля мобілізації свого суспільства, а також з метою ввести в оману світове суспільство, аби відвернути увагу від злочинів зс рф на окупованих територіях України.
Туреччина готується до виборів президента, які мають відбутися в країні 14 травня 2023 року. Згідно з індексом букмекерів, які відстежують ставки на виборах президента Туреччини, шанси Кемаля Киличдароглу перемогти чинного президента Реджепа Тайїпа Ердогана зросли до 57%. Киличдароглу заявив, що у разі його перемоги Туреччина віддаватиме пріоритет відносинам із Заходом, а не з росією.
У оприлюднених заявах мова йде про те, що опозиція має дані, які дозволяють стверджувати, що її можуть переслідувати в соціальних мережах за допомогою підроблених відео або голосових записів. Киличдароглу попередив громадськість про те, що деякі люди можуть підбурювати безлади, і поставив під сумнів можливість виходу на вулиці озброєних елементів.
Зі свого боку Ердоган розпочав “війну компроматів”. Спочатку він “викрив” лідера Республіканської народної партії в тому, що його мати – вірменка, а пізніше звинуватив партію конкурента і його самого у приналежності до ЛГБТ: “Ми знаємо, що Кемаль Киличдароглу є ЛГБТ. Вся партія IYI – ЛГБТ. ДПН (Курдська націоналістична партія), всі вони – ЛГБТ”.
Як пише Bloomberg, президентські перегони в Туреччині відображають зростаючу поляризацію в турецькому суспільстві, оскільки опозиційний блок, який підтримує головний прокурдський політичний рух країни, готується до напруженого голосування 14 травня 2023 року.
Кемаль Киличдароглу вже закликав громадян не виходити з дому, якщо він переможе на виборах, щоб уникнути ризику зіткнення із “озброєними елементами”, вірними уряду Ердогана.
