Завершено досудове розслідування щодо колишнього керівника Управління Служби безпеки Харківської області Романа Дудіна, якого звинувачують в державній зраді. Про це повідомляє Державне бюро розслідувань.
В рамках своїх повноважень експосадовець знав про високу ймовірність початку повномасштабного наступу збройних сил рф на територію України. “Але замість того, щоб організувати протидію ворогу, він фактично займався саботажем”, – стверджують у ДБР.
ДБР звинувачує Дудіна у “організації спроби усунення Голови Харківської обласної військової адміністрації від виконання своїх обов’язків. Цей акт мав на меті перешкодити керівнику ХОДА в здійсненні необхідних заходів правового режиму воєнного стану та спробу захопити державну владу в регіоні”.
У зв’язку з цим варто нагадати, що з Києва дійсно надійшов наказ “здати Харків” і “відступити на Правий берег Дніпра”. Але цей наказ дійсно було проігноровано. За спогадами учасників Харківської ТрО саме Дудін роздав їм зброю, яку вони використали для боротьби з рашистами в перші години і дні війни.
ДБР звинувачує експосадовеця в тому, що він через ЗМІ поширював неправдиву інформацію, що спричинило дискредитацію чинної влади Харкова та області. Він також намагався паралізувати органи безпеки регіону, заважаючи функціонуванню єдиної системи управління силами безпеки та оборони.
ДБР вважає, що Дудін навмисно не забезпечив виконання завдань УСБУ в Харківській області та без законних підстав віддав наказ особовому складу УСБУ покинути адміністративне приміщення та територію міста Харкова.
Також він створив умови для передачі ворогу зброї, бойових припасів та інших засобів, які зберігалися в адміністративній будівлі УСБУ в Харківській області. Умисно залишив місце несення служби без поважних причин в умовах воєнного стану.
Зважаючи на всю купу звинувачень колишньому керівнику УСБУ в Харківській області загрожує довічне ув’язнення.
Після ознайомлення стороною захисту справа буде передана до суду. Процесуальне керівництво здійснює Офіс Генерального прокурора.
Фонд Держмайна України (ФДМУ) примудрився “припуститися помилок” під час першої в історії України приватизації морського порту. Незважаючи на те, що за Усть-Дунайський порт ще в січні покупець – Вінницька компанія “Еліксір Україна”, – заплатив якихось 250 мільйонів гривень, через півроку він ніяк не може стати повноправним власником придбаного майна.
Справа в тому, що ФДМУ виставив на продаж частину майнового комплексу, до якого не мав жодного відношення: 94/100 частки комплексу будівель та споруд державної власності перебуває на балансі ДП “МТП Усть-Дунайськ”, а 6/100 частки – у власності ТОВ “МВДК” та в оренді ТОВ “ЗТК”.
Ця частка була придбана на торгах у 2007 році. Після цього оборутка була двічі схвалена судовими рішеннями, перепродана та ніким не оспорювалася. Більше того, особи, які контролюють цю частку не змінювалися з 2007 року до теперішнього часу.
Друга частина «проданого» порту, як виявилось, належить компанії «ЗТК» (Зерновий Терминал Кілія) із Кілії, яка і ініціювала судові справи щодо розподілу власності порту. З травня 2022 року до липня 2023 року компанія перевалила 200 тис. тонн зернових вантажів та обробила близько 50 суден.
Але й це ще не все. ФДМУ також ще «продав» і автомобільну дорогу, яка належить Адміністрації морських портів України (АМПУ), що веде до порту. А згідно із Законом “Про морські порти України”, ця дорога не може бути віддана у приватні руки.
Що тепер із цим усім робити – не знають навіть у суді.
Країни G7 підписали “Спільну декларацію” щодо надання довгострокових гарантій безпеки Україні, і запросили інші держави приєднатися до зобов’язань. Про це оголосив прем’єр-міністр Японії Фуміо Кісіда у Вільнюсі.
За його словами, на саміті G7 цього року у Хіросімі шляхом обговорень лідери погодилися, що односторонні спроби змінити статус-кво силою чи примусом є “неприйнятними” в будь-якій точці Світу. Вони також погодилися захистити вільний і відкритий міжнародний порядок, заснований на верховенстві права, підкреслив прем’єр-міністр Японії.
“Група семи” дійсно підготувала “історичне” рішення для гарантування довгострокової безпеки України: ключова теза “Спільної декларації” – підтвердження факту, що безпека України є складовою безпеки Євроатлантичного регіону.
Варто наголосити, що “Спільна декларація” є рамковим документом. Наступний крок — укладення двосторонніх безпекових угод між Україною та окремими країнами-гарантами.
“Спільна декларація про підтримку України” (повний текст)
НАГАДУЄМО:
Ми, лідери «Групи семи» (G7), підтверджуємо нашу непохитну відданість стратегічній меті створення вільної, незалежної, демократичної та суверенної України в межах її міжнародно визнаних кордонів, здатної захистити себе та стримати майбутню агресію.
Ми підтверджуємо, що безпека України є невід’ємною частиною безпеки євроатлантичного регіону.
Ми вважаємо незаконне і неспровоковане вторгнення Росії в Україну загрозою міжнародному миру і безпеці, грубим порушенням міжнародного права, в тому числі Статуту ООН, і несумісним з нашими безпековими інтересами. Ми будемо підтримувати Україну в її захисті від російської агресії стільки часу, скільки буде потрібно.
Ми єдині в нашій незмінній підтримці України, яка ґрунтується на наших спільних демократичних цінностях та інтересах, передусім на повазі до Статуту ООН і принципів територіальної цілісності та суверенітету.
Сьогодні ми розпочинаємо переговори з Україною з метою формалізації – через двосторонні безпекові зобов’язання і домовленості, узгоджені з цією багатосторонньою рамковою угодою, згідно з нашими відповідними правовими і конституційними вимогами – нашої незмінної підтримки України, яка захищає свій суверенітет і територіальну цілісність, відновлює свою економіку, захищає своїх громадян і прагне до інтеграції в євроатлантичну спільноту. Ми доручимо нашим командам негайно розпочати ці дискусії.
Кожен з нас працюватиме з Україною над конкретними двосторонніми довгостроковими зобов’язаннями і домовленостями у сфері безпеки, спрямованими на:
a) Забезпечення стійких сил, здатних захищати Україну зараз і стримувати російську агресію в майбутньому, шляхом продовження надання:
допомоги у сфері безпеки та сучасного військового обладнання на суші, в повітрі та на морі з пріоритетом на протиповітряну оборону, далекобійну артилерію та вогневі засоби дальньої дії, бронетехніку та інші ключові засоби, такі як бойова авіація, а також шляхом сприяння підвищенню рівня оперативної сумісності з євроатлантичними партнерами;
підтримка подальшого розвитку оборонно-промислової бази України;
тренування та навчання українських збройних сил;
обмін розвідданими та співробітництво;
підтримка ініціатив з кіберзахисту, безпеки та стійкості, в тому числі для протидії гібридним загрозам.
b) Зміцнення економічної стабільності та стійкості України, у тому числі через зусилля з реконструкції та відновлення, з метою створення умов, сприятливих для просування економічного процвітання України, включаючи її енергетичну безпеку.
c) Надання технічної та фінансової підтримки для задоволення нагальних потреб України, спричинених війною з Росією, а також для того, щоб Україна могла продовжувати впроваджувати ефективний порядок денний реформ, який підтримуватиме належне врядування, необхідне для просування на шляху до євроатлантичних прагнень.
У разі майбутнього збройного нападу з боку Росії ми маємо намір негайно провести консультації з Україною для визначення відповідних подальших кроків. Ми маємо намір, згідно з нашими відповідними правовими та конституційними вимогами, надати Україні швидку та сталу допомогу у сфері безпеки, сучасну військову техніку на суші, морі та в повітрі, а також економічну допомогу, накласти на Росію економічні та інші витрати, а також консультуватися з Україною щодо її потреб під час здійснення нею права на самооборону, закріпленого у статті 51 Статуту Організації Об’єднаних Націй. З цією метою ми працюватимемо з Україною над розширеним пакетом безпекових зобов’язань і домовленостей на випадок майбутньої агресії, щоб дозволити Україні захистити свою територію і суверенітет.
На додаток до вищезазначених елементів ми залишаємося відданими підтримці України шляхом притягнення Росії до відповідальності. Це включає в себе роботу над тим, щоб ціна агресії для Росії продовжувала зростати, в тому числі через санкції та експортний контроль, а також підтримку зусиль, спрямованих на притягнення до відповідальності осіб, винних у воєнних злочинах та інших міжнародних злочинах, скоєних в Україні та проти неї, включно з нападами на критично важливу цивільну інфраструктуру. Не повинно бути безкарності за воєнні злочини та інші звірства. У цьому контексті ми підтверджуємо нашу відданість притягненню винних до відповідальності згідно з міжнародним правом, у тому числі шляхом підтримки зусиль міжнародних механізмів, таких як Міжнародний кримінальний суд (МКС).
Ми підтверджуємо, що, відповідно до наших правових систем, суверенні активи Росії в наших юрисдикціях залишатимуться знерухомленими доти, доки Росія не заплатить за шкоду, яку вона завдала Україні. Ми визнаємо необхідність створення міжнародного механізму відшкодування збитків, втрат або поранень, завданих російською агресією, і висловлюємо нашу готовність вивчити варіанти розробки відповідних механізмів.
Зі свого боку Україна зобов’язується:
a) Робити позитивний внесок у безпеку партнерів та посилювати заходи прозорості та підзвітності щодо партнерської допомоги.
b) Продовжувати реалізацію реформ правоохоронних органів, судової системи, боротьби з корупцією, корпоративного управління, економіки, сектору безпеки та державного управління, які підкреслюють її відданість демократії, верховенству права, повазі до прав людини та свободи ЗМІ, а також виводять її економіку на сталий шлях розвитку.
c) Просувати оборонні реформи і модернізацію, зокрема шляхом посилення демократичного цивільного контролю над збройними силами та підвищення ефективності й прозорості в оборонних установах і промисловості України.
ЄС та його держави-члени готові зробити свій внесок у ці зусилля і швидко розглянуть модальності такого внеску.
Ці зусилля будуть продовжуватися, в той час як Україна прямує шляхом до майбутнього членства у євроатлантичному співтоваристві.
Інші країни, які бажають зробити свій внесок у ці зусилля, спрямовані на забезпечення вільної, сильної, незалежної та суверенної України, можуть приєднатися до цієї Спільної декларації в будь-який час.
Блокада портів заважає українським підприємствам відновити виробництво на повну потужність, повідомив гендиректор Метінвесту Юрій Риженков. За його словами, через цю прикрість зараз металургійні підприємства компанії завантажені на 60-70%, а гірничо-збагачувальні комбінати всього на 35-40% від довоєнних показників.
Зараз Україна працює над можливістю розблокувати чорноморські порти для всіх видів вантажів. На порядку денному української влади головне завдання – налагодити стабільний та прогнозований експорт по всіх видах вантажів, який не залежатиме від капризів та шантажу Росії, пише ЦТС.
І якщо раніше безпека проходження суден гарантувалася зерновою угодою, то у разі її припинення потрібен новий механізм.Зараз влада розглядає два основні можливі варіанти так званого “Плану Б”.
Перший варіант “Плану Б” – відновлення цивільного судноплавства за всіма видами вантажів без згоди Росії, але у партнерстві з Туреччиною.
Другий – самостійне відновлення судноплавства, і тут головне завдання – провести не одне-два судна, а зробити роботу коридору постійною та стабільною.Україна має використовувати всі можливості глибоководних портів Чорного моря.
Вчора вранці Storm Shadow спричинив «бавовну» в готелі «Дюна», розташованому неподалік Бердянська. Там відбулась потужна детонація в житловому корпусі, будівля якого відновленню не підлягає. Генерал Цоков на кп перебував не один, а з групою вищих офіцерів. Станом на 14-30 російськими окупантами проводились роботи по вилученню тіл з-під завалів.
Про це повідомили майже всі Телеграм-канали, а також радник мера Маріуполя Петро Андрющенко.
У вересні 2022 року Олега Цокова вже “трьохсотили”, але тоді він вижив. Цього разу могилізацію здійснено остаточно.
В‘їзд до курортної зони Бердянська повністю перекритий. Російським військовим, яким цього разу пощастило, перемістили на інші бази відпочинку, охорону яких суттєво посилено російськими спецпризначенцями.
Триває 504 доба війни. Пресслужба ГШ ЗСУ інформує, що Сили оборони продовжують ведення наступальної операції на Бахмутському, Мелітопольському та Бердянському напрямках.
Лиманський напрямок. Рашисти анонсували наступ на Лиман. Останній тиждень їх артилерія була особливо активна. Тривають запеклі бої біля Діброви та в Серебрянському лісництві. Ворог намагається заволодіти Серебрянським лісництвом та закріпитися на східному березі р.Жеребець. Аналогічне завдання вони ставили перед військами і в зимово-весняній кампанії. Але цього разу ворог буде намагатися за будь-яку ціну пробитися до Лиману.
На Бахмутському напрямку наші війська продовжують наступальні дії північніше та південніше міста Бахмут. На напрямках Біла Гора – Андріївка та Біла Гора – Курдюмівка мали подекуди успіх, закріплюються на досягнутих рубежах. Тривають бої на підступах до Кліщіївки та біля водоканалу.
На Шахтарському напрямку противник вів безуспішні наступальні дії в районі Благодатного.
На Запорізькому та Херсонському напрямках противник зосереджує основні зусилля на недопущенні подальшого просування наших військ.
У Світі. «Результати саміту гарні, але якщо б було запрошення до НАТО, вони були б ідеальні», — Володимир Зеленський під час спільного виступу з Єнсом Столтенбергом. «У нас немає гарантій безпеки від партнерів. Домовленості з G7… можуть стати першим документом, який стане «парасолькою». Окрім країн «Великої сімки», до них можуть долучитись й інші країни. “Будапештський меморандум” я не вважаю гарантіями безпеки», — заявив президент України під час саміту НАТО у Вільнюсі.
Війна триває, забираючи життя патріотів, а в цей час в тилу “по-тихому” вирішуються “важливі земельні питання”. Саме вони і стали причиною виникнення скандальної ситуації із питанням забезпечення ветеранів земельними наділами.
Як вважають самі ветерани, користуючись їхньою відсутністю, – зараз переважна більшість ветеранів, військовослужбовців, українських патріотів знаходиться на фронті, – ті, кого ми називаємо “влада”, просто хоче позбавитися необхідності виділення нашим захисникам земельних ділянок.
Землі для ветеранів у державній власності залишилося, як заявляють чиновники “від влади”, порівняно небагато – мова йде тільки про землі ДП (державних підприємств). Це близько 600 тисяч Га по всій країні. Але на ці сотні тисяч гектарів, що не секрет, вже є свої “шановні покупці”.
Місцеві князькі, які неофіційно, за допомогою різних «сірих», «чорних» і ще якихось там схем, оброблюють та використовують землі ДП протягом десятиліть, не бажають випускати ці землі “з-під свого контролю”.
Перед нами типовий приклад багатошарової корупції – якою так «славиться» Україна у всьому цивілізованому Світі. Адже усі силові органи не тільки в курсі даної проблематики, але тим чи іншим чином задіяні в “подібних схемах”. Саме так діє український масштабний «земельний спрут».
В цьому ракурсі стають зрозумілі послідовні кроки законодавчої влади – Верховної Ради, яка під час війни вирішила чомусь забути вже розглянутий та прийнятий у першому читанні ще у 2020 році законопроект №3012-2, за яким ветерани при приватизації земель ДП мали отримати квоту для оформлення у безоплатну приватизацію в 20% від загального обсягу цих земель.
Отже станом на 2023 рік ветеранів стало більше – а землю ж їм вирішили взагалі не давати. Зі слів в кулуарах одного державного високопосадовця: «ветеранів багато, землі на всіх не вистачить – тож не має сенсу їм її давати».
Тому 10 липня 2023 року комітет Верховної Ради з питань аграрної та земельної політики більшістю голосів рекомендував парламенту прийняти у повторному другому читанні законопроект №7588. Віни передбачає розподіл на аукціонах за доволі непрозорими умовами сотні тисяч гектарів земель державних підприємств – без виділення будь-яких ділянок ветеранам.
Взагалі, на час дії військового стану, відповідно до підпункту 5 пункту 27 розділу 10 «Перехідні положення» Земельного кодексу України – безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність будь-яким категоріям громадян України (в тому разі і ветеранам) забороняється.
Але ж це не зупиняє різних «комбінаторів» та прихильників «комбінацій».
ВЕТЕРАНИ ПОЧЕКАЮТЬ!
Про показову ситуацію, пов’язану з оформленням землі ветеранами у Харківській області, в Ізюмському районі, розповідає Євгеній Радченко, адвокат:
– У 2021 році, дві сотні ветеранів АТО звернулися до територіальної громади селища Донець у Ізюмському районі, щоб отримати по 2 гектари землі, згідно з чинним законодавством. Така земля була знайдена, вона перебувала в оренді. Оренду скасували й ветерани мали безперешкодно її оформити та отримати. Для цього було необхідне лише рішення громади.
Але до кінця року постійна комісія громади так і не винесла це питання на розгляд місцевої сесії. Не зважаючи на те, що представники, ініціативні групи від ветеранів приїжджали до селища, намагалися зрозуміти – в чому причина перешкод, комісія на це ніяк не реагувала.
На початку 2022 року кожен з ветеранів – претендентів на наділ звернувся до Харківського Окружного суду й отримав ухвалу, яка зобов’язувала громаду не зволікати й оформити документи. Таких ухвал було більше 180!
Але в цей час в Україні вже тривала повномасштабна війна й Донецька громада, пославшись на закон, який забороняє приватизацію земельних ділянок під час воєнного стану, вирішила почекати закінчення війни. Про це керівництво ТГ селища Донець відповідним листом проінформували ветеранів.
– 14 червня поточного, 2023, року, – продовжує Євгеній, – на сесії територіальної громади було прийняте рішення передати землю, призначену для ветеранів, в оренду фермерським господарствам. Це є пряме порушення вимог Земельного кодексу, закону «Про правовий режим воєнного стану». Тому позиція наша чітка: будемо домагатися відкриття кримінального провадження на депутатів територіальної громади та голову селищної ради Анатолія Ноздрачова.
І тут доречно озвучити дуже цікавий момент: середина червня – це не той час, коли можна щось сіяти й садити. Схоже, що фермерські господарства засіяли цю землю соняшником ще навесні, тобто до ухвалення відповідного рішення сесії. І як вони могли знали, що за місяць-півтора буде прийняте саме таке рішення? Якась надприродна передбачливість? Чи, можливо, все ж таки саме корупція?!
Можемо підсумувати: на превеликий жаль, подібних ситуацій по країні – дуже багато. За свідченнями юристів та ветеранів – дуже часто місцева влада, використовуючи заборону оформлення земель у приватну власність під час військового стану, втілює в життя саме подібні «схеми».
ВИРІШЕННЯ ЗЕМЕЛЬНОГО ПИТАННЯ
– Як вирішити цю проблему й чи взагалі вона піддається рішенню?,– з таким питанням ми звернулися до представників об’єднань ветеранів. Так Віктор Байдачний (на фото), голова Ради ветеранів при Міністерстві ветеранів України вважає:
– Зараз необхідно законодавчо заборонити будь-які дії з землею! Це моя особиста думка, але, виходячи з реалій, протиставити їй нічого. Уже до початку активної фази війни, до 2022 року далеко не всім учасникам бойових дій вистачало земельних наділів. Уявіть собі ситуацію, коли з фронту повернуться ті, хто воює зараз. А потім ті, хто їх змінить. І скільки ще таких змін буде до кінця війни? У нас кожен 20-й буде ветераном! А земельних запасів більше не стає. Якщо до 2022 року не всі змогли реалізувати своє право на отримання землі, то після війни лише одиниці зможуть це зробити.
Віктор вважає, що земельними ділянками в першу чергу необхідно забезпечити родини загиблих та інвалідів війни першої групи.
Щодо інших учасників бойових дій у нього також є рішення: немає сенсу отримувати земельну ділянку, щоб відразу її продати. У такому випадку можна просто компенсувати ветерану цю суму й не залучати до процесу торгівлі земельний наділ.
Але серед ветеранів є багато хлопців, які хочуть працювати на землі чи хоча б спробувати це зробити. Є також державні землі, які ніколи не будуть приватизовані. Мається на увазі створити такий недержавний ветеранський фонд землі – з якого учасники бойових дій повинні мати першочергове право на оренду. Вийшло в них успішно попрацювати й отримати достойні врожаї – добре для обох сторін! Не вийшло – держава не несе збитків і не втрачає земельний ресурс. Гроші, які отримує такий фонд за оренду земель – мають йти на виплати ветеранам, котрі обирають для себе виплату грошової компенсації замість оформлення земельної ділянки.
Такою комбінованою формою розподілення землі і можна було би вирішити більшість з існуючих проблем.
ПОТРЕБА У ЗМІНАХ
Вже зараз ветеранські об’єднання звертаються з офіційними листами – до міністерства аграрної політики, комітета Верховної Ради з аграрних та земельних питань, до міністерства ветеранів – з вимогами негайно вирішувати цю проблему в законному, правовому полі і не чекати, коли з війни повернуться сотні тисяч ветеранів і соціальна напруга досягне точки кипіння. Адже скоріше виявиться, що землі просто не буде – бо її вже роздали різним “шановним” підприємцям та фермерам: як це і пропонується законопроектом №7588 зараз, як це і зробили в Харківській області, в Донецькій селищній раді, забравши її майже у двохсот ветеранів.
Першим же кроком з боку держави, як впевнені ветерани, має бути скасування заборони на безоплатну передачу земель державної, комунальної власності під час військового стану у приватну власність для ветеранів та членів сімей загиблих.
Ця заборона була введена відповідно до підпункту 5 пункту 27 розділу 10 «Перехідні положення» Земельного кодексу України /із змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель” № 2698-IX від 19.10.2022/ – й зупинила майже повністю процес приватизації земель сільськогосподарського призначення в Україні.
І на думку ветеранів, які цю землю захищали та і захищають – влада має враховувати необхідність у соціальній справедливості.
Автор: Євген Петрівець, спеціально для «НОВА: новини ветеранів»
Відкриття саміту НАТО відбулося у Вільнюсі в другій половині дня. Головними підсумками першого дня роботи саміту у Вільнюсі стали нова зброя та перелік “умов” для України. Найголовніше – Україна буде запрошена до НАТО! Але нам ще треба дізнатися, коли саме це станеться.
Вільнюський саміт ні в якому разі не можна називати провальним: ми отримаємо безпекові гарантії та значну військову допомогу. На відміну від позиції Альянсу в 2008 році та невизначеності у формулюваннях, зараз процес зрушив з місця. І вже ясно, чим це завершиться – ми будемо в НАТО. Про це більш детально.
Текст фінального комюніке саміту НАТО довелося переписувати
Президент України Володимир Зеленський прибув до Вільнюса польським державним літаком. В аеропорту Вільнюса літак приземлився о 15:45.
“Джерела в НАТО заявили, що, на їхню думку, український лідер взяв участь у жорсткій публічній дискусії, спрямованій на те, щоб спонукати переписати підсумкову декларацію саміту (або комюніке) до того, як збори остаточно закриються в середу”, – повідомляє The Guardian. “Це пов’язано з тим, що США та Німеччина зайняли скептичну позицію щодо оголошення Києву чіткої дати, коли Україна могла б увійти до НАТО, а також щодо оголошення чітких умов для членства. Раніше Джо Байден оголосив, що Києву необхідна демократизація, а також рішення низки проблем, які є у країні”, – пише The Guardian. США та деякі інші країни – члени Альянсу побоюються, що Москва визнає вступ України до НАТО, як ескалацію напруженості.
“Невизначеність – це слабкість!”, – саме так визначив позицію України перед візитом до Вільнюса Володимир Зеленський. Заява була зроблена у зв’язку наявністю хитань “окремих країн”. Володимир Зеленський заявив, що Україна цінує союзників, спільну безпеку та відкриту розмову. Тому, з поваги, вона буде представлена у Вільнюсі на саміті НАТО.
При цьому він зазначив, що “Україна теж заслуговує на повагу”. “Зараз, на шляху до Вільнюса, ми отримали сигнали про те, що обговорюються формулювання без України. І я хочу наголосити: це формулювання лише на запрошення, а не на членство України. Безпрецедентно та абсурдно – коли немає тимчасових рамок і для запрошення, і для членства України; і коли ж додається якесь дивне формулювання про «умови» навіть для запрошення України… Це схоже на те, що немає готовності ні запросити Україну до НАТО, ні зробити її членом Альянсу”, – зазначив Зеленський.
“Отже, залишається можливість торгуватися членством України в НАТО – у переговорах із Росією. А для Росії це означає мотивацію і надалі продовжувати свій терор. Невизначеність – це слабкість”, – зазначив президент України. “І я відверто говоритиму про це на саміті”, – попередив президент України.
В результаті країни НАТО погодилися скасувати вимогу щодо ПДЧ для вступу України до альянсу. Для України цей процес складатиметься тільки з одного кроку, а не з двох, заявив Столтенберг.
Головні тези з виступу Генерального Секретаря Єнса Столтенберга на саміті НАТО
союзники затвердили найбільший план із часів холодної війни проти РФ;
300 тисяч військових НАТО будуть у режимі підвищеної військової готовності;
Китай відмовляється засуджувати війну РФ проти України, тим самим кидаючи виклик миру;
буде створена рада “Україна-НАТО”;
якщо немає перемоги України, немає підстав говорити про членство НАТО. Тому ми продовжуватимемо підтримувати Україну;
завтра буде представлено пакет із багатьох елементів, що наближає Україну до членства в НАТО;
члени НАТО збільшать військові витрати на 8,3% у 2023 році;
Україна отримає запрошення до НАТО, коли погодяться всі союзники та будуть виконані всі умови.
Інавгураційний саміт Україна-НАТО відбудеться 12 липня, на ньому буде запропоновано план входження України до НАТО. Про це заявив генсек НАТО Єнс Столтенберг.
На саміті НАТО не було сказано трьох головних слів: “Ukraine must win”
Опозиційний російський політик на саміті НАТО у Вільнюсі розповів УНІАН, що він поки що не чує від американців трьох слів, які вони мали б сказати: “Ukraine must win/Україна має перемогти”.
“Байден досі не може це сказати, а всі інші паліативи, які використовуються, вони таки залишають путіну та його оточенню надію, що війну можна виграти на виснаження – вчепитися в українську землю і чекати на зміни на Заході”, – вважає Гаррі Каспаров.
Україні потрібно зробити велику домашню роботу щодо повного переходу на стандарти НАТО, заявив секретар РНБО Данилов в ефірі “Радіо Свобода”. “НАТО це не лише військовий Альянс, це ще й про демократію, права людини, свободу слова”, – сказав він. За словами Данилова, перш за все, потрібно буде “дуже багато зробити” у цій галузі.
Наступний саммит відбудеться у Вашингтоні у 2024 році. Важливо витратити цей час з користю.
Під головуванням Ірини Верещук відбулася міжвідомча нарада щодо створення резерву працівників державних органів, рацівників освітньої та медичної галузей, для роботи на деокупованих територіях України. Про це повідомило Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України.
У міжвідомчій нараді взяли участь голова Нацагентства з питань державної служби Наталія Алюшина, Постійна представниця Президента в АРК Таміла Ташева, представники від Міністерства освіти і науки, Міністерства охорони здоров’я, інших зацікавлених державних органів.
Під час роботи міхвідомчої наради було зазначено, що з 3 липня почала працювати інформаційно-комунікаційна система «Резерв для державної служби на деокупованих територіях». На платформі reserve.nads.gov.ua кожен бжаючий може заповнити анкету й стати частиною кадрового резерву.
За перший тиждень на платформі зареєструвалося майже 350 осіб, і клькість бажаючих постійно зростає. Громадяни можуть самостійно обрати регіон. Майже 80% із них виявили бажаня після війни працювати на Кримському півострові.
Окрім відновлення органів державної влади, важливим є також надання медичних послуг на звільнених територіях. Наразі МОЗ доопрацьовує електронний реєстр медпрацівників, які готові працювати на деокупованих територіях.
Виклики, які постануть після деокупації, стосуються в першу чергу сфери освіти. Перш за все йдеться про повернення дітей до національної системи освіти, а також потрібно вирішити проблему визнання відповідних документів, отриманих під час окупації.
Україна ніколи не визнає дипломів російських окупантів, наголосила Ірина Верещук. Водночас посадовиця доручила МОН напрацювати чіткий алгоритм визнання професійної кваліфікації осіб, які були змушені навчатися і здобувати освіту в окупації.
Закон про олігархів через повномасштабне вторгнення Росії в Україну так і не запрацював на повну силу. Зазначимо, що на початку червня цблшл року Європейська комісія “За демократію через право” (так звана Венеціанська комісія) “попросила” Україну “почекати” з ухваленням закону про олігархів до закінчення війни.
В Офісі Президента України розповіли, що не будуть вводити норми закону про олігархів і вносити останніх до відповідного реєстру, оскільки бізнес зазнав серйозних втрат через повномасштабну війну з Росією. Про це заявив в інтерв’ю в інтерв’ю “РБК-Україна” заступник керівника Офісу президента з питань судів Андрій Смирнов.
За його словами, зараз неможливо навіть точно сказати, чи конкретний громадянин є олігархом. “Сьогодні війна. Сьогодні навіть великий бізнес дуже багато втратив. Сьогодні об’єктивно сказати, чи є людина олігархом, неможливо з огляду на те, що ці люди втрачають активи вартістю в мільярди доларів”, — сказав Смирнов.
Зараз складати реєстри нерозумно. “У країні, де палає війна, в якій люди втрачають заводи, воно не на часі. Дати об’єктивну оцінку складно. Це того не варто. Треба виграти війну, а потім сісти і подивитися на конкретну “карту бою”, – підкреслив Смирнов.
Як пояснив міністр юстиції Денис Малюська, війна з Росією суттєво змінює баланс сил у країні та значно зменшує вплив олігархів. “І це як руйнування їхніх підприємств, так і функціонування органів державної влади під час війни”, – додав він. Нагадаємо, 23 вересня 2021 року Верховна Рада прийняла у другому читанні поданий президентом України Володимиром Зеленським законопроект №5599 “Про запобігання загрозам нацбезпеці, пов’язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну чи політичну вагу в громадському житті (олігархів)”.
У листопаді 2022 року, через півроку від повномасштабного російського вторгнення, міністр юстиції України пояснив, що імплементацію закону про олігархів стримують два чинники — відсутність висновку Венеціанської комісії та війна.
