Триває 509 доба широкомасштабної збройної агресії російської федерації проти України. За інформацією пресслужи ГШ ЗСУ ворог зосереджує основні зусилля на Куп’янському, Лиманському, Бахмутському, Авдіївському та Мар’їнському напрямках. Минулої доби відбулось 28 бойових зіткнень.
На Куп’янському напрямку противник вів наступ південніше Масютівки.
На Лиманському напрямку протягом доби противник здійснив наступальні дії східніше Веселого, ворог продовжував безуспішні штурмові дії з метою витіснення наших військ в районі Серебрянського лісу, успіху не мав.
На Бахмутському напрямку наші захисники успішно відбили усі ворожі атаки в районах Оріхово-Василівки, Григорівки та Іванівського. Ворог здійснив спроби відновити втрачене положення північно-західніше Курдюмівки, успіху не мав.
Сили оборони продовжують стримувати наступ російських військ в районі Мар’їнки.
На Шахтарському напрямку, у північній частині Старомайорського, противник здійснив невдалі спроби відновлення втраченого положення.
Сили оборони України продовжують ведення наступальної операції на Мелітопольському та Бердянському напрямках, закріплюються на досягнутих рубежах, здійснюють заходи контрбатарейної боротьби.
На Запорізькому та Херсонському напрямках противник зосереджує основні зусилля на недопущенні подальшого просування наших військ.
Кримський міст знову зазнав ушкоджень.Вибухи на Кримському мосту можуть бути провокацією рашистських окупантів, як раз в момент вирішення питання пролонгації «зернової угоди», — заявила речниця ОК «Південь» Наталя Гуменюк.
Сьогодні вранці міст на Крим “знову зазнав ушкоджень “. Два вибухи пролунали о 3 годині ночі. Відомо про 2 загиблих, які їхали на автомобілі. Рашистьскі Z-канали оперативно заявили, що “обʼєкт” атакували морські дрони.
Через «надзвичайну ситуацію» в районі 145 опори — рух через міст неможливий, — повідомив рашистський гауляйтер Криму Сергій Аксьонов. Окупанти радять туристам їхати на Крим дорогами “нових рєгіонов россіі”.
ГУР стримано коментує подію. «Можна лише процитувати Кирила Буданова про те, що «Кримський міст – конструкція зайва», — заявив речник відомства Андрій Юсов.
Вибухи на Кримському мосту можуть бути провокацією рашистських окупантів, як раз в момент вирішення питання пролонгації «зернової угоди», — заявила речниця ОК «Південь» Наталя Гуменюк.
Україна виготовляє менше 10 тисяч FPV-дронів на місяць, тоді як рашисти вже штампують по 45-50 тисяч штук.
РФ наростила виробництво дронів-камікадзе «Ланцет» в три рази, а сам «Ланцет» зазнав модернізації і перетворився на «Виріб-53». Росіяни озвучують цифру у 200 тисяч безпілотників, а в планах вийти на цифру 1 мільйон БпЛА.
Під модернізований дрон було зроблено нову пускову установку, а сам БПЛА-камікадзе рашисти планують застосовувати в концепції «Рій дронів» – це коли один «Ланцет», який помітив бронетехніку або її скупчення, передає інформацію іншим дронам, після чого ті майже одночасно атакують і знищують цілі.
На Росії також налагоджено масове виробництво FPV-дронів моделі «Гортензія». Політ БПЛА з корисним навантаженням триває 6-8 хвилин. Вага корисного навантаження 2 кг. Ефективний радіус ураження цілі 3 – 4 кілометри. Як пишуть росЗМІ, потужність виробництва FPV-дронів моделі «Гортензія» 120 шт/день (3000 шт/міс).
Головна небезпека, це коли кілька тисяч таких дронів одночасно завдаватимуть удари по українських містах.
У зв’язку ізвищевикладеним виникає кілька запитань: а де наша «армія дронів»? Де наше виробництво БПЛА? Чому на другому році війни бюджетні гроші йдуть якісь на мутні тендери з реконструкції стадіонів, доріг, фасадів будинків?
Сьогодні рашистські окупанти в 3-5 разів перевищують нас по виготовленню БПЛА. Питання виробництва українських ракет взагалі вганає в смуток. Треба перестати святкувати коли на росіі згорів якійсь кіоск, а критично оцінювати події та направляти всі зусилля, кошти, ресурси на єдину ціль – парцюємо на допомогу армії, працюємо на Перемогу. ПРАЦЮЄМО!…
Медійний рупор українців, які “втомилися від війни”, та екс-радник Офісу Президента Олексій Арестович озвучив ідею “зручного закінчення війни” у вигляді “непоганої оборутки”.
Українці, які “втомилися від війни”, і які прямо зараз перебувають в своїх домівках, переважно, в Монако та інших подібних населених пунктах, пропонують 20% території України тимчасово залишити під контролем Росії, а частину України, що залишилася, “вступити в НАТО”.
Повернути до складу України територію, що залишилася, Арестович пропонує “мирним шляхом” – за аналогією з ФРН і НДР. “Військове рішення можна провести лише ціною життів 200 тисяч осіб дорослого чоловічого населення, генофонду, повністю зруйнованої економіки”, – аргументує “свою пропозицію” екс-радник ОП.
Ось тільки для того, щоб 80% території України стали б економічно схожі на ФРН, необхідно в Україні прямо сьогодні винищити корупцію і зробити все, щоб українці, які “втомилися від війни”, назавжди залишилися проживати у своїх будинках у Монако.
А так, ідея дуже непогана – поганий мир краще за хорошу війну.
За даними українських чиновників, у червні росія подвоїла виробництво балістичних ракет та крилатих ракет з 512 у 2022-му до 1061 одиниць цього року. Це стало можливим завдяки обходу західних санкцій через треті країни. За даними Києва, 81% контрабандних компонентів надходять із США, 8% – зі Швейцарії, а Німеччина та Японія ділять третє місце із 3,5 відсотками.
У російських ракетах “Кинжал” та “Іскандер” знайшли комплектуючі з Німеччини та інших країн НАТО, пише FAZ. Серед постачальників компонентів Німеччина посідає третє місце, повідомив радник голови ВП Владислав Власюк.
У списку постачальників компонентів виявлено 16 німецьких компаній. Їхні комплектуючі використовуються у виробництві російських ракет Х-101, “Іскандер” 9M728 і 9M729, а також у снаряді Kh-47M2 “Кинжал”.
Якщо ситуація з виробництвом FPV-дронів в Україні не зміниться, за рік нам доведеться сідати з рашистами стіл переговорів – сьогодні українські виробники не дотягують і до 10 тисяч якісно вироблених FPV-дронів на місяць. А росіяни вже виходять на щомісячну кількість в 45-50 тисяч.
В той час як а росії всі сили, кошти і ресурси кинуто на виробництво зброї, українська е місцева влада продовжує “освоювати бюджет за нормами мирного часу”. Варто лише уважно подивитись “перелік тендерів”. Барабани в укриття на 1,5 мільйони, сковорідки за 750 тисяч – то дрібниці.
Реконструкції фасадів, в які завтра може прилетіти рашистська ракета – на 8 мільйонів. Володимир Маценюх, мер Новояворівська, хоче відремонтувати стадіон, витративши на це всього $2,500.000 (91.000.000 грн.).
За останні півтора року через систему Prozorro було закуплено 73 автобуси. З цієї кількості на частку машин вітчизняного виробництва припало лише 47%. Вітчизняне підприємство запропонувало на 4,5 млн євро вдвічі більше машин, ніж закордонні “постачальники”. Але, чомусь, перемогають тендери з турецькими б/у автобусами, які вдвічі дорожчі за вітчизняні.
Про висадження дерев, квіточок, організацію ковзанок, ілюмінацій в умовах постійних відключень електропостачання – про те вже якось і говорити не варто.
16 липня 1990 року Верховною Радою Української РСР 12 скликання було прийнято “Декларацію про державний суверенітет України”. 16 липня 1990 року було ухвалено історичний документ, який фактично заклав основи відновлення державної незалежності України в 1991 році.
Українські парламентарі наступних скликань зробили все можливе, щоб 16 липня взагалі викреслити із переліку святкових дат. Останній приклад – Пленарне засідання Верховної Ради України 14 липня 2023 року. Серед питань – перенесення “Дня Української Державності” з 28 липня на 15 липня, а не на 16 липня. І маємо – замість святкування дня прийняття “Декларації про державний суверенітет України”, офційно святкуємо вигадане свято із пишною назвою 15 липня.
Чому “українські політики” так вперто намагаются ігнорувати день прийняття “Декларації про державний суверенітет України”? Для цього варто пригадати, як все відбувалось в 1990 році.
Фактичний розвал СРСР розпочався з того, що прихильники незалежності Литви, вигравши парламентські вибори, на першому ж засіданні свого парламенту, 11 березня 1990 року, ухвалили Декларацію про відновлення незалежності Литви.
Згідно з цим документом, Литовська РСР змінювала назву на Литовську республіку, відновлювалася Конституція Литви 1938 року, а дія радянської Конституції на її території припинялася. За кілька днів налогічні документи прийняли парламентарі Латвії і Естонії.
Москві потрібно було терміново реагувати на демарш “прибалтійських республік”. І в Кремлі вигадали так званий “Ново-Огарьовський процес” – юридично-паперову трансформацію СРСР в ССР (Союз Суверенних Республік).
Після цього в СРСР розпчоався так званий “парад суверенітетів”. Саме в рамках цього “параду” і була прийнята депутатами Першого З’їзду народних депутатів РРФСР, 12 червня 1990 року, “Декларація про державний суверенітет РРФСР”. Результати голосування: 907 – за, 13 – проти, 9 – утрималося. І це при тому, що майже всі депутати були членами КПРС – інших в той час “до керма” просто не допускали.
В Україні “місцеві” комуністи вичікували “до останнього”. І тільки після того, як Російська Федерація проголосила “власний суверенітет”, і всі побачили, що російським комуністам за це “нічого не було”, тільки тоді, 28 червня 1990 року, у Верховній Раді УРСР почалося обговорення питання “суверенітет”.
Із 28 червня до 16 липня 1990 року тривало обговорення “Декларації про державний суверенітет України”. Мало хто міг чітко уявити, яким він має буде.
У поданому президією Верховної Ради УРСР на початку обговорення “основному проєкті” пропонувалося розглядати Україну як «суверенну державу у складі союзу з іншими республіками».
Опозиція внесла аж вісім альтернативних проєктів “Декларації про державний суверенітет України”
Народний депутат Юрій Гнаткевич назвав свій проєкт «Ухвала про державну незалежність УРСР». Він нагадав, що Україна у своїй історії вже двічі – у 1654 та 1922 роках – укладала договори з росією, і нічого доброго з того не вийшло. Тому він запропонував вилучити з “проєкту президії” пункт про “новий союзний договір” (в рамках “Ново-Огарьовського процесу” передбачалась юридично-паперовуа трансформація СРСР в Союз Суверенних Республік – прим.авт.). Гнаткевич заявив, що «спочатку потрібно проголосити незалежність, самостійність Української держави, а вже тоді ця держава матиме право укладати договори».
Проєктом народного депутата Степана Хмари, який мав назву «Маніфест Незалежності», пердбачалось відновити незалежну Українську державу 1918 року.
До того ж він пропонував чітко визначити, що “союзний договір 1922 року”, який підписував створений окупаційною російською більшовицькою владоютак званий уряд маріонеткової УРСР, став наслідком військової анексії території Української Народної Республіки більшовицькою росією.
Виходячи з цього, С. Хмара пропонував денонсувати союзний договір 1922 року, а економічні відносини з іншими республіками здійснювати шляхом укладання прямих двосторонніх угод.
Також він пропонував розпочати негайне творення власних Збройних Сил, органів держбезпеки, прокуратури, митної служби, незалежної фінансової системи, інституту республіканського громадянства, змінити назву держави з УРСР на Українську Республіку та підтверджував державний статус національної символіки — синьо-жовтого прапора, герба-тризуба та національного гімну «Ще не вмерла Україна…».
Схожої позиції дотримувався й народний депутат Володимир Шлемко, який запропонував створити парламентську комісію, яка б детально вивчила фальсифікації під час утворення Союзу РСР.
«Ми повинні керуватися Четвертим універсалом 1918 року, який проголошував незалежність Української Народної Республіки», — підкреслив В. Шлемко.
Народний депутат Іван Заєць розвиваючи ці ідеї наголосив, що включення до Декларації положення про союзний договір без ухвалення нової Конституції та утвердження України як повноправного суб’єкта міжнародних відносин призведе до повторення 1922 року з усіма його негативними наслідками.
Народний депутат Левко Лук’яненко запропонував розглянути ще один проєкт Декларації, у пункті першому якого зазначалося:
«Українська РСР приступає до виходу зі складу СРСР». Для реалізації цього рішення він закликав невідкладно ухвалити низку законів, спрямованих на утвердження суверенітету українського народу на своїй території.
І що довше тривало бурхливе обговорення проєктів декларації, то гучнішими були заяви про неприпустимість включення до неї положення про “новий союзний договір”.
Саме з 28 червня по 16 липня 1990 року і були запущені процеси, які через рік призвели до ухвалення позачерговою сесією Верховної Ради УРСР, 24 серпня 1991 року, “Акту проголошення незалежності України” – політико-правового документу, яким було проголошено незалежність України та створення самостійної української держави – України.
Чому Москва дозволила прийняття народними депутатами ВР УРСР “Декларації про державний суверенітет України”?
З березня 1990 по серпень 1991 в Кремлі виношували так званий “Ново-Огарьовський процес” – юридично-паперову трансформацію СРСР в ССР (Союз Суверенних Республік).
Для надання легітимності “Ньово-Огарьовського процесу”, 16 січня 1991 року, «у звʼязку з численними зверненнями трудящих, які висловлюють занепокоєння про долю Союзу», Верховна Рада СРСР ухвалила постанову провести референдум про збереження Радянського Союзу, «як оновленої федерації рівноправних суверенних держав і республік».
Голосування призначили на 17 березня 1991 року.
На “обговорення” виносилось лише одне питання: «Чи вважаєте ви за необхідне збереження Союзу Радянських Соціалістичних Республік як оновленої федерації рівноправних СУВЕРЕННИХ республік, у якій будуть повною мірою гарантуватися права і свободи людини будь-якої національності».
Звичано, що більшість “радянських людей” дала позитивну відповідь на поставлене запитання, “підтримавши” ініціативу радянського керівництва. За підсумками референдуму «ЗА» проголосували 76,43% з тих, хто прийшов на виборчі дільниці.
Голосування бойкотували крім Латвії, Литви та Естонії, ще й в Грузії, Вірменії, Молдові. Але то вже було в 1991 році…
16 липня 1990 року. Народні депутати від Народної ради: Левко Горохівський, Олесь Шевченко, Левко Лук’яненко, Степан Хмара, Михайло Горинь, Богдан Ребрик, Ірина Калинець, В’ячеслав Чорновіл, Богдан Горинь, Генріх Алтунян після голосування за прийняття “Декларації про державний суверенітет України“.
І найголовніше. 16 липня 1990 року, одночасно з “Декларацією про державний суверенітет України”, Верховна Рада УРСР ухвалила Постанову «Про День проголошення незалежності України». У ній зазначено:
“Зважаючи на волю українського народу та його одвічне прагнення до незалежності,підтверджуючи історичну вагомість прийняття Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки постановляє: вважати день 16 липня “Днем проголошення незалежності України” і щорічно відзначати його як державне загальнонародне свято України”.
16 липня 1990 року. Мітинг біля Верховної Ради України з нагоди прийняття “Декларації про Державний суверенітет України”.
З усією повагою до державотворчих здобутків Київського князя Володимира, але початок проголошення незалежності сучасної України все ж таки правильно і доцільно було відзначати 16 липня.
Триває 508 доба війни. Рашисти зосереджують основні зусилля на Куп’янському, Лиманському, Бахмутському, Авдіївському та Мар’їнському напрямках – протягом минулої доби відбулось 39 бойових зіткнень, інформує пресслужба Генштабу ЗСУ.
На Куп’янському напрямку противник вів безуспішні наступальні дії південніше Новоселівського. Наші воїни стійко тримають оборону.
«Змінилися акценти» російських наступальних операцій, на деяких ділянках ініціатива за росіянами, – заявив глава Сєверодонецької РВА Роман Власенко. «Акценти у наступальних операціях росіян зміщуються трошки північніше: від Білогорівки-Кремінної до Кремінної-Сватового. Можна точно сказати, що на даній ділянці фронту ініціатива на боці російського війська. Але можливо також констатувати, що особливих успіхів немає, проривів якихось немає. Ситуація там залишається дуже складною».
На Лиманському напрямку протягом доби противник вів безуспішні наступальні дії східніше Веселого.
Бахмутський напрямок. Тривають бої на околицях Кліщіївки. В оперативну зону дійсно прибули підрозділи “ахмат-чаю”, але в бій щось не рвуться. Також, фіксуємо перекидання підрозділу барсу з району Кремінної в Бахмут. Наші захисники успішно відбили усі ворожі атаки в районі південно-західніше Андріївки.
На Авдіївському напрямку ворог вів безуспішні наступальні дії в районі Первомайського.
На інших напямках – без суттєвих змін.
У перші два тижні контрнаступу близько 20% бронетехніки, яку Україна відправила на поле бою, було пошкоджено або знищено — пише New York Times. Чимало американських БМП “Бредлі” та німецьких танків “Леопард” почали підриватися на мінах і знищуватись гелікоптерами рашистів.
У наступні тижні рівень втрат знизився приблизно до 10%, що дозволило зберегти більше військ і техніки. ЗСУ змінили тактику, зосередившись більше на виснаженні російських військ артилерією та ракетами великої дальності, ніж здійсненням наступів по мінних полях. Але це призвело до сповільнення контрнаступу. Проте з надходженням касетних боєприпасів темпи можуть прискоритися.
На Кримському півострові, в ніч проти 16 липня, ЗСУ здійснила “комбіновану” атаку БПЛА об’єктів у бухті Севастополя. Рашисти традиційно повідомили про знищення всіх 100500 “надводних і повітряних БПЛА”. ВМС ЗСУ у свою чергу заявили, що рашисти знову “курили у невстановлених місцях”.
Економіку – на військові рейки. Якщо ситуація з FPV-дронами не зміниться, за рік нам доведеться сісти за стіл переговорів – сьогодні українські виробники не дотягують до 10 тисяч якісно вироблених FPV-дронів на місяць. А росіяни вже виходять на щомісячну кількість в 45-50 тисяч.
Про погоду: в Україну рухається антициклон – буде максимально спекотно. У країнах Європи очікується +48 градусів, у нашій країні під +40 градусів.
Прем’єр-міністр Грузії Іраклій Гарібашвілі, коментуючи саміт НАТО у Вільнюсі, заявив, що Альянс не робить дієвих кроків щоб залучити до блоку Україну. Він бачить в такій позиції лідерів НАТО суперечності.
“Ми почули прямі заяви про те, що Україна не зможе стати членом НАТО, допоки не переможе росію. І я маю питання, якщо Україна переможе росію, то навіщо їй тоді членство в НАТО?” – вискловився Гарібашвілі. Заяву очільника грузинського уряду цитує SOVA.
Грузинський прем’єр бачить суперечність у тому, що НАТО, з одного боку, готове гарантувати безпеку будь-якої суверенної, незалежної держави, а з іншого – заявляє, що Україна не готова стати членом НАТО, доки вона воює з Росією. На його думку Грузія має винести для себе урок з цієї ситуації.
Варто нагадати, що кілька днів тому SOVA, аналізуючи результати саміту НАТо у Вільнюсі писала про те, що підсумкові формулювання, м’яко кажучи, розчарували Володимира Зеленського.
«Безпрецедентно та абсурдно – коли (у рішенні саміту НАТО) немає жодних часових рамок ні для запрошення (!), ні для членства України; і коли натомість додається якесь дивне формулювання про „умови“ навіть для запрошення України… Невизначеність — це слабкість. І я відверто обговорю це на саміті», — написав Зеленський у Твіттері дорогою до Вільнюса.
Судячи з повідомлень західних ЗМІ, Твіт Зеленського, викликав роздратування навіть у тих учасників саміту, які симпатизують Києву. “Зеленський зайшов надто далеко”, – процитувало Politico анонімного високопоставленого дипломата з центральноєвропейської країни.
Схоже, у Віктора Орбана з’явився серйозний конкурент: президент Болгарії Румен Радєв звинуватив Україну в тому, що керівництво нашої країни “наполягє” на веденні війни, яку почала проти України Росія. Він також закликав негайно розпочати переговри між Києвом та москвою.
“Україна наполягає на продовженні цієї війни, але розплачується вся Європа”, – сказав президент Румен Радєв.
Посольство України в Республіці Болгарія відреагувало зявою на випад проросійського президента Болгарії: “Україна докладає всіх зусиль для відновлення миру. Український народ, починаючи з 2014 року, героїчно боронив та захистив свою територіальну цілісність та державний суверенітет”.
“Звинувачення України, на яку віроломно напав її північний сусід, у війні, що триває, є однією з найпоширеніших опорних тез російської пропаганди та гібридної війни в Європі. Надання гарантій безпеки Україні – це гарантії безпеки Європи, в тому числі і Болгарії”, – йдеться у заяві.
«Враховуючи розпочату передвиборчу кампанію на місцеві вибори, посольство звертається до деяких політичних сил, закликаючи їх утриматись від звинувачень проти України, яка потерпає від російської військової агресії», – закликали у посольстві.
В той час, коли наші воїни боронять Україну, Харківський квартирно-експлуатаційний відділ (КЕВ) вирішив завдати їм удару в спину. Чиновники місцевого КЕВ в односторонньому порядку на початку 2023 року достроково розірвали договір оренди на нежитлове приміщення – яке ветерани війни планували використовувати для створення власного реабілітаційного центру.
Але й цього “тиловим героям” здалося замало – вони ще й вивезли звідти все обладнання та майно, яке ветерани планували застосувати у цьому проекті після повернення з фронту. Завдяки зусиллями Харківського КЕВ безслідно зникли:
апаратний стіл для проведення реабілітації хребта,
обладнання для відновлення опорно-рухального апарату,
офісні меблі, телефони і навіть сигналізація.
“Дана ситуація кольорово показує хто і чим займається в рядах ЗСУ. На жаль, як ми бачимо, ЗСУ – це не ікона, а навіть не армії святих: скотське відношення до ветеранів, що віддали своє здоров’я та завзяття захисту України – дбайливо зберігається з радянських часів у деяких особистостей”, – обурюються ветерани.
“ГО “Спілка ветеранів АТО” звертається до командування ЗСУ та силових органів з вимогою розібратися в тому, що відбувається під час війни у Харківському КЕВ та в даній конкретній ситуації з майном ветеранського реабілітаційного центру”
