Міністерка у справах ветеранів України Юлія Лапутіна представила народним депутатам та представникам громадськості звіт про роботу Мінветеранів за період 2021 – 2023 роки. У ньому знайшло відображення загальне бачення інфраструктури державної ветеранської політики, в основі якої лежить людиноцентричність. Про це інформує Урядовий портал.
Основну увагу Юлія Лапутіна акцентувала на системі переходу від військової служби до цивільного життя, яку розроблено Мінветеранів у співпраці з дотичними міністерствами і відомствами, із залученням кращого світового досвіду та врахуванням українських реалій.
Пані міністерка наголосила, що Мінветеранів визначено координуючим органом центральної виконавчої влади, який практично реалізує державну ветеранську політику. Тому задля її ефективності на місцях потрібна системність – синергія роботи міністерств і відомств, наших міжнародних партнерів та громадськості.
“Приблизно чотири мільйони людей після перемоги України будуть дотичні до ветеранської політики. Тож маємо завчасно готуватися, як на державному рівні так і місцевому, гідно зустріти наших Захисників і Захисниць. Їхні сім’ї, родини полеглих воїнів також потребуватимуть особливої уваги. Робимо все можливе, щоб у цих категорій осіб були дієві інструменти для комфортної реінтеграції і самореалізації у мирному житті”, – зазначила очільниця Мінветеранів.
Юлія Лапутіна також наголосила на важливості пріоритезації державної ветеранської політики, адже йдеться про відновлення людського потенціалу. І це усвідомлення має бути не лише в керівництві держави, а й там, де вона безпосередньо реалізується – в українських громадах.
“Стійкість людського потенціалу – це запорука безпеки нашої країни. Людям треба надати все, що допоможе їм інтегруватися в економіку, отримати гідну роботу і заробітну плату”, – сказала Міністерка.
Пілотний проєкт зі впровадження в Україні інституту помічника ветерана стартував у липні 2023 року в чотирьох областях. Сьогодні мова йде вже про 10 областей. А у наступному році проєкт планують розширити на всю Україну. В держбюджеті на це вже виділили 3,8 млрд гривень.
В уряді протягом наступного року планують працевлаштувати від 500 до 15 тисяч помічників, які мають допомагати ветеранам на шляху повернення до мирного життя. Але в суспільстві тривають дискусії відносно користі від цього проєкту.
«Вибачте, ветерани — не ідіоти», – вважає Масі Найєм
«Дайте, будь ласка, зручні сервіси, що потрібні саме ветеранам, а не помічника, який розбирається в незручних сервісах! Ну, вибачте, ветерани — не ідіоти», — заявив під час Українського жіночого конгресу військовослужбовець і адвокат Масі Найєм, звернувшись до міністерки у справах ветеранів Юлії Лапутіної.
«Ця програма була підтримана урядом. У нас буде повний звіт, як спрацював цей пілотний проєкт, а далі будемо дивитись. Ніхто нічого нового не придумав. У нас уже є досвід, десятки помічників прекрасно працюють…» — відповіла йому Юлія Лапутіна.
«Півтора мільйона людей ще не демобілізувались. У цьому проблема. А мова про 3,8 мільярда гривень. У мене є сумніви», — продовжив думку Найєм. До проєкту «Помічник ветерана» він ставиться скептично. Вважає, що це пошук швидких рішень.
«Це просте, модне, швидке рішення. Але… за 3,8 мільярда. Їм давно треба зрозуміти, що воно так не працює в складних системах. І якщо цей помічник буде супроводжувати ветерана в отриманні тих чи інших пільг, допомагати з тими чи іншими інституціями, то фактично ми визнаємо, що це настільки кінчена система, що ми хочемо виправдати себе хоча б перед ветеранами. Тому дамо їм помічника!» — завив Масі Найєм у розмові з кореспондентом hromadske.
Він пропонує Міністерству змінити філософію подачі пільг, визначитись із розмитим нині поняттям «ветеран» та працювати з родинами військових. Його ідея полягає в тому, аби це була кампанія на інформування сімей: із доступною інформацією про те, що стається з військовими, якими вони повертаються до цивільного життя, як себе з ними поводити, реагувати тощо.
Аргументи Міністерства у справах ветеранів
Реагуючи на невдалу публічну комунікацію з Масі Найємом, міністерка все ж не бачить фактичних підстав для такої критики.
«Аби щось практично побачити та відчути, треба започаткувати щось і пройти цей шлях. Попит на створення таких інституцій виявили саме громади. І вони продовжують до нас звертатися, щоб долучитися до проєкту», — повідомила hromadske Юлія Лапутіна.
Пілотний проєкт із помічниками ветеранів вона вважає цілком успішним. Водночас визнає, що ветеранам мають бути надані сучасні сервіси, і в цьому напрямку вже, мовляв, багато чого зроблено. Та одне не заважає іншому.
«Тобто мають бути і сервіси зручними, і точки входу в цивільне життя для ветерана мають бути різними. Хтось може прийти самостійно в ЦНАП, і він знає, куди йти, щоб отримати відповідну послугу, довідку або сервіс. А хтось цього не знає. Йому треба допомогти. Коли ми проаналізували, що потрібно людині, яка повертається з війни, то дійшли висновку, що людині потрібно, щоб її в громаді хтось зустрів. При цьому багато хто волонтерив і допомагав ветеранам самостійно. Немає нічого поганого в тому, що тепер ці люди можуть бути працевлаштовані.
Ми хочемо зробити так, щоб ветеран, повернувшись із фронту додому в цивільне життя, отримував гідну зарплату, був максимально реабілітований фізично та ментально, щоб його родина відчувала рівні умови життя, навіть якщо сам ветеран — особа з інвалідністю внаслідок війни».», — вважає пані міністерка.
Показником ефективності пілоту в Мінветеранів уважають те, що попит на посаду перевищує пропозицію проєкту: бажання стати помічниками виявили 840 людей, а це майже на третину більше, ніж нині потрібно.
«Середня заробітна платня — близько 16 тисяч гривень (після сплати податків працівник отримає “на руки” в районі 9 тисяч гривень, що станом на 01.12.223 становить близко $250 – прим. ред.). Це ще залежить від кількості наданих послуг. Я думаю, що на рівні областей і селищних громад — це досить нормальна заробітна платня. Навантаження так, велике, але не всі сто ветеранів, для яких буде працювати помічник, потребуватимуть нагляду й догляду», — відповідає Юлія Лапутіна. Щоправда, на місцях про таку зарплатню наразі не йдеться. Адже здебільшого наданих послуг поки що не так багато.
Аби стати помічником, потрібно пройти майже місяць навчання. У межах проєкту в областях створили 11 центрів ветеранського розвитку на базі місцевих вишів.
В установах, які найчастіше відвідують ветерани — ЦНАПи, центри Пенсійного фонду тощо, — для помічників мають обладнати робочі місця. Але виключно в офісах вони не сидітимуть. Помічники відвідуватимуть військові шпиталі, цивільні лікарні та реабілітаційні центри, пропонуючи допомогу, зокрема й пораненим захисникам. І будуть зі своїми підопічними на постійному зв’язку.
“Якщо ветеранам не треба буде помічник — це найбільший успіх”, – Юлія Лапутіна
«Проєкт “Помічник ветерана” — лише одна зі складових загальнодержавної ветеранської політики. Так би мовити, підготовка до етапу після перемоги», — каже міністерка у справах ветеранів Юлія Лапутіна.
У кожній обласній і районній адміністрації також планують самостійно створити структурний підрозділ у справах ветеранів, а в кожному ЦНАПі — «ветеранське вікно». У Міністерстві розраховують наступного року запустити всеукраїнську гарячу лінію.
«В ідеалі має бути так, що, якщо людина зателефонувала на гарячу лінію, фактично їй ця послуга була надана. Або через те, що до неї у віддаленому селі прийшов помічник і допоміг, або через відповідні комунікації з місцевим самоврядуванням, де врегульовано питання. Тобто це така загальнодержавна інфраструктура, яку ми готуємо до реалізації наступного року вже повним ходом», — пояснює hromadske Лапутіна.
Інше завдання — виявити прогалини в наданні сервісів ветеранам. Тут необхідно налагодити взаємодію між помічниками й Мінветеранів. Коли, до прикладу, помічники бачать, що саме не працює і що потрібно змінити, а Міністерство це усуває.
«Щоб виявити всі ці прогалини, потрібен час. А їх можна виявити лише в практичній роботі. І тому це буде справді чудово, якщо через рік чи два наші захисники та захисниці не потребуватимуть помічника. Це, напевно, буде найбільший успіх цього проєкту», — певна Наталя Заболотна, заступниця начальника Вінницької ОВА.
Кабінет міністрів продовжив строки подачі заявок на оформлення виплат до Дня Незалежності ветеранам-військовим. Відтепер подати заявку на можна до 10 грудня. Про це повідомляє Урядовий портал.
Згідно з постановою, для забезпечення виплат особам, які належать до ветеранів війни, проходять службу та не є пенсіонерами, міністерства та відомства, військові формування, підприємства, установи, організації мали подати Пенсійному фонду інформацію про таких осіб не пізніше ніж до 1 жовтня.
В липні цього року Кабмін ухвалив постанову № 754, за якою ветерани війни та люди, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, отримають від 450 до 3100 гривень. Відтепер постановою від 24.11.2023 № 1238 “Про внесення змін до постанови Кабінету міністрів від 21 липня 2023 р. № 754” Уряд подовжив термін подання інформації про таких осіб Пенсійному фонду до 10 грудня поточного року.
Відповідно до постанови № 754 членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, статус яким установлено згідно з пунктом 1 статті 10 закону “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, членам сімей загиблих (померлих) захисників і захисниць України, а також дружинам (чоловікам) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, які не одружилися вдруге, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни та жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, – 650 гривень.
Учасникам війни та колишнім в’язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, яких було насильно вивезено на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога – 450 гривень.
За даними Кабінету міністрів, на всі виплати знадобиться 1,038 млрд гривень.
Три міністерства (Міністерство оборони спільно з Міністерством охорони здоров’я, Міністерством цифрової трансформації та громадськими організаціями) розробили зміни до законодавства, які дозволяють спростити процеси, пов’язані з проходженням військово-лікарської комісії (ВЛК) для поранених військовослужбовців ЗСУ та Міноборони.
Після внесених змін пораненому військовому більше не потрібно подавати документи особисто до військової частини після рішення ВЛК про відпустку або непридатність. Відтепер заклади охорони здоров’я можуть обмінюватися документами з військовими частинами й ТЦК та СП через систему електронного документообігу.
Під ці зміни підпадають:
довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва);
постанову ВЛК про потребу у відпустці для лікування;
постанову ВЛК про непридатність до військової служби;
інші документи, необхідні для формування рішення ВЛК.
Вже зараз систему електронного документообігу розгорнуто у більшості військових частин, ТЦК та СП, а також у військових госпіталях і цивільних закладах охорони здоров’я, де поранені військовослужбовці проходять військово-лікарську комісію.
Документи про рішення ВЛК щодо відпустки або про непридатність за станом здоровʼя в електронному вигляді до військової частини направлятиме заклад охорони здоровʼя, а військовослужбовець після цього може одразу їхати до ТЦК та СП за місцем проживання або відпустки.
Військова частина після опрацювання рішення ВЛК надсилає відповідні документи для військовослужбовця безпосередньо до ТЦК та СП.
Так само заклад охорони здоров’я може отримувати додаткові документи, необхідні для формування висновку ВЛК з військової частини – наприклад довідку про обставини травми. Варто лише відправити електронний запит.
Для передачі електронних документів потрібно надати свою згоду на обробку персональних даних в закладі, звідки направлятимуться документи.
Якщо установа, до якої ви звернулися, не має системи електронного документообігу, звертайтеся на гарячу лінію Міноборони за номером: 0-800-500-442 та повідомте про цей випадок. За надходженням такої інформації команда фахівців забезпечить вказаний заклад доступом до електронного документообігу і налагодить його роботу.
Сьогодні МОУ спільно з МОЗ працює над покращенням нового сервісу шляхом додаткових навчань персоналу та методичних рекомендацій.
Дмитро Мартиненко служив у 2014-2015 роках, потім у 2017 році, а з 2022 року знову повернувся на службу в ЗСУ. З труднощами повернення до цивільного життя він вперше зіштовхнувся у 2015 році, коли отримав статус учасника бойових дій (УБД).
“Цей соціальний статус декламував величезну кількість можливостей. А органи місцевої і державної влади почали запроваджувати багато гарних програм для ветеранів. Але, на жаль, більшість з них були фіктивними”, – розповів Дмитро DW.
Як приклад ветеран згадує обіцянки влади надавати військовим земельну ділянку. “Але під час подачі заявок чиновники відповідали, що землі нема. Також була озвучена медична програма, але реальної допомоги неможливо було отримати”, – зазначає Дмитро.
Нелюдські умови, в яких перебувають військові на фронті, впливають на зуби, серцево-судинну систему, спину, продовжив Дмитро. “Наприклад, в мене почали випадати зуби й потрібно було вставити імпланти. Я звернувся до лікарні, в якій для УБД мають все робити безкоштовно. Але там сказали, що послуга коштуватиме 600 доларів. При цьому нібито це вже із 50-відсотковою знижкою для УБД”, – згадує ветеран. Для Дмитра головним розчаруванням після повернення до цивільного життя, за його власними словами, стали недостатня увага й брак розуміння з боку держави.
Дмитро Мартиненко собисто знайомий з тим, що таке посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). “Коли я пішов на війну, я працював у мережі супермаркетів Novus приймальником товарів. Поновили на роботі мене без проблем, а через пів року навіть підвищили. Але я звільнився потім сам через посттравматичний стресовий розлад. Це проявлялося так: в кінці робочого дня, коли я їхав додому, текли сльози і просто хотілося померти”, – згадує Дмитро. Ветеран звернувся до психологів. “Але я їх чомусь не сприймаю. Впоратися із ПТСР допоміг спорт”, – переконує чоловік.
Згодом Дмитро Мартиненко доєднався до громадської організації “Київська спілка ветеранів АТО Подільського району”, яка допомагає учасникам бойових дій та їхнім родинам, і став її головою.
З початком повномасштабної війни він повернувся на службу, а в перервах між ротаціями зумів навіть створити власний бізнес, відкривши три кав’ярні “Тихе місце” в Києві. Допомогу йому в цьому надала державна установа “Український ветеранський фонд” (УВФ), з якої він отримав мільйон гривень на розвиток власної справи.
Жіночий волонтерський рух “Veteranka” об’єднує ветеранок російсько-української війни, діючих військовослужбовиць та волонтерок. До початку повномасштабного рашистського вторгнення організація здебільшого займалася адвокацією прав жінок в армії, а також заохочувала ветеранок засновувати бізнеси.
Сьогодні членкині руху допомагають фронту: плетуть маскувальні сітки, закривають запити бойових підрозділів у медицині, автівках, і навіть у власному цеху шиють військову форму.
Саме тут знайшла роботу Валентина, яка служила снайперкою і торік повернулася з фронту через поранення і стан здоров’я. “Ми шиємо військову форму, виконуємо також дизайнерські замовлення”, – розповіла вона DW.
За словами Валентини, до призову на службу вона керувала швейним підприємством і мала зв’язки в сфері моди, але після лікування і повернення до цивільного життя виникли проблеми з працевлаштуванням.
“Коли торік я приходила до дизайнерів, які мене знали раніше, то відмовляли. Казали: “З війни приходять не зовсім здорові. Вам треба долікуватися. Пройти курс реабілітації. Приходьте до нас через пару місяців”. Згодом всі вони потім мені дзвонили і запрошували на роботу, але я відповідала, що вони спізнилися, бо я вже працюю у Veteranka”, – згадує Валентина.
При цьому Валентина зазначає, що їй було важко пристосуватися до цивільного життя. “Під час війни я побачила багато страждань як військових, так і цивільних на звільнених територіях. А коли я приїхала в Київ, і побачила, як тут веселяться люди, відкриті кафе і ресторани, то це викликало агресію. Спочатку пару тижнів сиділа вдома, і лише потім змогла виходити на вулицю. Зараз вже агресії менше”, – каже ветеранка.
При цьому ветеранка нарікає, що держава не забезпечила її психологічною допомогою, а лише сплатила фізичне лікування. У схожій ситуації опиняються й інші ветерани та ветеранки. Це підтверджує соціологічне дослідження щодо проблем ветеранів “Від поранення до повернення: Етнографічне дослідження шляху ветеранів та їхніх близьких”.
“Якщо фізична реабілітація поранених не досконало, часто формально, але все ж державою забезпечена, то (…) з психологічним відновленням ситуація незрівнянно гірша. Попри те, що психологи працюють і при лікарнях, і у військових частинах, про системну психологічну допомогу взагалі не йдеться”, – наголошується в дослідженні, що його у вересні презентував правозахисний центр “Принцип”.
На минулому тижні у пресслужбі Фонду Віктора Пінчука повідомили про започаткування проєкту «Українська історія: глобальна ініціатива».
“Україна — це територія, де наше стандартне уявлення про історію може бути переглянуте і збагачене”, – зазначив на презентації проєкту, яка відбулась у Британському музеї 27 листопада 2023 року, професор історії Єльського університету Тімоті Снайдер.
Проєкту «Українська історія: глобальна ініціатива», об’єднав 90 науковців навколо масштабної дослідницької програми з вивчення глибинної історії України.
«Українська історія: глобальна ініціатива» має на меті створити глибинну історію земель сучасної України і народів, які їх населяли. Завдяки використанню нових технологій ініціатива створюватиме нову міждисциплінарну модель історії і стане спільною роботою близько 50 українських та 40 міжнародних науковців. Вони розроблятимуть близько 70 тем, досліджуючи їхні зв’язки та взаємозалежність», – повідомили у фонді Віктора Пінчука.
У межах цієї трирічної програми історики з усього світу досліджуватимуть такі теми, як початок розселення людства, поширення індоєвропейських мов, відносини між класичною Грецією та Чорноморським регіоном, Європа епохи вікінгів, відносини між Візантією та Києвом, а також сучасні питання націєтворення та імперії.
«Україну» тут слід розуміти в дуже широкому контексті, як її землі та народи, які заселяли їх від самого початку. Можна багато цікавого сказати про походження нашої мови, про бронзову добу, про Середньовіччя, про сучасність від амазонок до вікінгів», – зазначив на презентації проєкту професор історії Єльського університету Тімоті Снайдер.
Водночас професор історії Українського католицького університету Ярослав Грицак висловив думку, що переосмислення української історії у глобальному контексті «може бути важливим для української перемоги».
Професор історії та директор Українського наукового інституту Гарвардського університету Сергій Плохій своєю чергою зауважив, що цей проєкт «надає унікальну можливість співпрацювати з найкращими умами в цій галузі, щоб донести українську історію до світу та донести світову історію до України».
«Українська історія: глобальна ініціатива» – це благодійна організація, яка регулюватиметься Комісією з питань благодійності Англії та Вельсу. Проєктом керуватиме незалежна Рада директорів, до складу якої входять, зокрема, політик і дипломат Карл Більдт (голова), історик, лауреатка Пулітцерівської премії Енн Епплбаум, митрополит-архієпископ Української католицької архиєпархії Філадельфії Борис Ґудзяк, поет і новеліст Сергій Жадан і засновник ініціативи, бізнесмен та філантроп Віктор Пінчук, пише “Укрінформ”.
В понеділок, 04 грудня 2023 року, прийме перших пацієнтів Спортивно-реабілітаційний центр ім.Олега Кравця для осіб з інвалідністю та ветеранів війни. Він знаходиться в обласному центрі Закарпаття на вулиці Франтішека Тіхого, 13-б. Про це інформує Закарпаття Онлайн.
Заклад носить ім’я Олега Кравця за позивним «Кара» – військового 28-ої окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового походу, який загинув, захищаючи Україну, 11 травня 2023 року. Також Олег був учасником «Ігор нескорених».
30 людей з інвалідністю із Закарпаття проходитимуть реабілітацію на нижньому поверсі, адже саме він розпочинає функціонування в тестовому режимі. На другому поверсі поки що тривають ремонтні роботи. Але, як тільки заклад запрацює на повну, сюди зможуть приїздити пацієнти зі всієї України.
Приміщення та земля, на якій збудований центр, передані Ужгородською міськрадою Закарпатському обласному осередку Української Федерації спорту інвалідів з ураженням опорно-рухового апарату, яку очолює Олександр Лизанець, в оренду на 49 років, тому жодних побоювань щодо його роботи бути не може. Міська рада допомагатиме як партнер і долучиться до облаштування спортивного залу, який розташований теж на першому поверсі, щоб завершити тут будівельні роботи.
Реалізувати цей проєкт, який розпочався ще в 2016-му, вдалося за допомогою співфінансування з міського, обласного бюджету, а також Державного фонду регіонального розвитку – загалом на суму 11,5 мільйонів гривень. Міжнародні донори виділили 600 тисяч доларів для облаштування приміщень, у тому числі й різноманітним реабілітаційним обладнанням.
Планується, що у закладі працюватимуть 8 лікарів, які, окрім фахової вищої освіти, проходили спеціалізовані курси в Національному реабілітаційному центрі UNBROKEN та за кордоном. Вони проводитимуть реабілітаційну програму для людей з інвалідністю, які хочуть відновити соцадаптацію після отриманих травм, ветеранів війни та постраждалих від російської агресії жінок, дітей. А також надаватимуть послуги з тактичної медицини для мирного населення та силових структур.
Наразі доступні чотири кабінети. Перший – профільних спеціалістів, де вони прийматимуть пацієнтів. У кабінеті активної реабілітації люди з інвалідністю або ветерани війни, які мають ампутацію, за допомогою блочних тренажерів, велосипедів, вертикалізаторів тощо зможуть заново вчитись ходити, пристосовуватися до побуту, щоб самостійно рухатися й жити повноцінно.
Державні сертифікати отримали 22 ветерана, які є випускниками курсів загальновійськової початкової підготовки, що прходили на базі національного університету оборони України. Вони завершили навчання на курсах підвищення кваліфікації на базі Національного університету оборони України за напрямом загальновійськової початкової підготовки в системі освіти. Про це повідомила пресслужба Мінветеранів.
Програму розроблено фахівцями Мінветеранів спільно з Національним університетом оборони України імені Івана Черняховського, на базі якого і відбувалося навчання. Загалом це вже другий випуск слухачів таких курсів.
Під час навчання вони вдосконалили свою педагогічну майстерність, отримали актуальну інформацію по базовим курсам з тактичної медицини, вогневої підготовки, історії українського війська, а також психології.
У суботу, 2 грудня 2023 року, Міністр у справах ветеранів України Юлія Лапутіна та начальник Національного університету оборони України Михайло Коваль за участі представників міністерства та викладачів військового вишу урочисто вручили державні сертифікати ветеранам й ветеранкам – випускникам програми.
“В Університеті оборони України вже вдруге здійснено підвищення кваліфікації 22 педагогічних працівників, серед яких 19 вчителів предмету “Захист України” закладів середньої загальної освіти з 20 областей країни, та три вчителі Київського військового ліцею імені Івана Богуна. Вони всі мають статус ветеранів війни. Сподіваюся, що під час навчання ви отримали всі знання і навички, застосування яких допоможуть вам у виконанні ваших службових обов’язків. Дякую випускникам та науково-педагогічному складу Університету за плідну роботу, спрямовану на досягнення спільної мети”, – наголосив начальник Національного університету оборони України Михайло Коваль.
В цей же день Юлія Лапутіна та Михайло Коваль підписали Меморандум між Мінветеранів на Університетом щодо запровадження нової моделі системи військової підготовки громадян України, а саме залучення до цього процесу ветеранів війни.
Громадська організація (ГО) “Спілка ветеранів АТО” та Харківський обласний центр соціальних служб уклали меморандум про співпрацю. Це важливе партнерство призначене для підтримки ветеранів та їхніх сімей, спрямоване на покращення їхнього благополуччя та соціальної інтеграції.
Головні пункти меморандуму включають в себе обмін інформацією, організацію спільних заходів та програм для ветеранів та їх родин, а також спільні зусилля у розвитку соціальних ініціатив. Партнерство також передбачає взаємну допомогу у вирішенні конкретних соціальних та психологічних проблем, з якими стикаються ветерани, ветеранки та члени їх родин.
Згідно з угодою, обидві сторони зобов’язуються активно сприяти інтеграції ветеранів та ветеранок у цивільне життя, забезпечуючи їм доступ до освіти, праці та інших соціальних ресурсів. Крім того, передбачено спільні інформаційні кампанії, які спрямовані на підвищення обізнаності громадськості про потреби та досягнення ветеранів.
Меморандум між ГО “Спілка ветеранів АТО” та Харківським обласним центром соціальних служб – це важливий крок у напрямку створення сприятливого середовища для тих, хто захищав та захищає нашу країну.
