Український ветеранський фонд Мінветеранів (УВФ) провів чергове онлайн-опитування серед ветеранів/ветеранок та чинних військовослужбовців/військовослужбовиць. Онлайн-опитування ветеранів проводилося з 10 по 22 жовтня 2023 року. У опитуванні взяли участь 2457 осіб. Результати опитування продемонстрували актуальні потреби та проблеми респондентів. 

  Результати опитування підкреслили сталу тенденцію до зростання частки ветеранів, які переконані, що держава не виконує у повному обсязі обов’язки та гарантії, які передбачені політиками щодо підтримки ветеранів та їх родин.

  Відповідаючи на питання “На Вашу думку, чи виконує сьогодні держава свої зобов’язання перед ветеранами?”, близько половини респондентів – 44,6%, відповіли, що держава скоріше не виконує свої зобов’язання. Менше, ніж за рік, відсоток ветеранів, які вважають, що держава зовсім не виконує своїх зобов’язань перед ними зріс удвічі (жовтень – 21,4%, проти 8,3% у лютому 2023 р.). Натомість 18,8% опитаних вважає, що скоріше виконує.

  Ветерани, котрі перейшли до цивільного життя, вважають, що суспільство їх не поважає. За результатами аналогічного опитування у лютому 2023 року, 4% вважали, що суспільство “зовсім не поважає” ветеранів. Цей показник зріс удвічі, у жовтні 2023 року склав 9,8%. Зросла й загальна частка ветеранів, які переконані у відсутності поваги до них – 44,1% проти 25,4 % у лютому 2023 року (це сумарні відповіді по категоріях “зовсім не поважає” + “скоріше не поважає”).

 Поточне опитування засвідчило актуальність для ветеранів таких ризиків як: проблеми з фізичним здоров’ям та труднощі з отриманням медичної допомоги – 55,2% респондентів; психоемоційна нестабільність – 53,8%; відсутність інклюзивного простору та адаптованого робочого місця для осіб з інвалідністю – 53,2%; нерозуміння суспільства – 46,6%; проблеми з оформленням соціальних пільг – 44,5%; відсутність роботи – 42,5%.

 Водночас переважно малоймовірним респонденти вважають появу таких явищ як: порушення законів, участь в злочинності – 36,6% та самогубства – 29,1%.

 Однією з поширених потреб ветеранів у цивільному житті залишається потреба працевлаштування. За результатами опитування аналітики УВФ помітили стійку непевність щодо повернення до свого робочого місця після демобілізації. Це не дивно, адже війна та участь у бойових діях часто змінює світогляд людей, їхні пріоритети та плани на життя.

  Результати онлайн-опитування “Портрет ветерана” доступні за посиланням:

  https://veteranfund.com.ua/portrait-of-veteran/

НАГАДУЄМО:

  СБУ завершила досудове розслідування щодо провокатора, який перешкоджав законній діяльності військовослужбовців, ображав та плювався у бійців Збройних сил України. Зловмисником виявився колишній фітнес-тренер, який публічно підтримував кремлівські наративи про війну росії в Україні. Про це повідомляє у Фейсбуці Управління СБ України в Полтавській області.

  За даними слідства, влітку 2023 року цей громадянин України неодноразово ініціативно підходив до представників «військоматів» з метою перешкоджання здійснення ними службових обов’язків, спілкувався в образливій формі, знімаючи свої дії на відео. Потім ці відеозаписи з нецензурною лексикою на адресу військових, плювками в них та російськими наративами про «вбивства за гроші» й «утилізацію українців на війні», він виставляв на своїй сторінці в Інстаграм. Таким чином провокатор намагався принизити українських захисників та зменшити рівень довіри до представників «військоматів» під час здійснення їх службових обов’язків.

  Під час затримання фігуранта співробітниками СБУ та Національної поліції Полтавщини, він знаходився у стані наркотичного сп’яніння та чинив опір правоохоронцям.

  СБУ повідомила зловмиснику про підозру за 4 статтями Кримінального кодексу України: ч.1 ст.114-1 (перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань); ч.2 ст.435-1 (образа честі і гідності військовослужбовця, погроза військовослужбовцю); ч.2 ст.345 (погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу); ч.2, 3 ст.436-2 (виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії російської федерації проти України, глорифікація її учасників).

  Заходи із документування протиправної діяльності здійснювалися співробітниками СБУ в Полтавській області під процесуальним керівництвом Полтавської обласної прокуратури. Наразі досудове слідство завершено, матеріали скеровано до суду. 

НАГАДУЄМО:

  18 листопада, в Україні відзначають День сержанта Збройних Сил України. Це професійне свято було запроваджено з метою підтримки і підвищення престижу військової служби за контрактом на посаді сержантського і старшинського складу, а також подальшого патріотичного виховання військових кадрів України.

  Свято День сержанта ЗСУ було встановлено офіційно Указом Президента України П.Порошенка № 153/2019 від 19 квітня 2019 року. Відповідно наказу, було прийнято відзначати День сержанта у ЗСУ, щороку 18 листопада. Раніше День сержанта в Україні відзначався згідно з наказом Міністра оборони від 10 лютого 2009 року.

   “Надійні сержанти й старшини – це завжди опора для командирів і допомога солдатам і матросам. У наших Збройних Силах зараз служать понад 150 тисяч сержантів і старшин. Вони безпосередньо керують солдатами та ведуть воїнів у бій. Вони зміцнюють мотивацію, навчають солдатів, тримають моральний дух. Коли сержантам і старшинам можна довіряти, армія нездоланна. 
  Дякую кожному сержанту, кожному старшині, які піклуються про солдатів і про Україну, які здобувають необхідні результати для своїх підрозділів і для всієї держави“, – написав у своєму Телеграм президент Володимир Зеленський.

НАГАДУЄМО:

Веронік Бальме

  У Верховній Раді зареєстрували законопроект №10261 (Проект Закону про внесення змін до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” щодо гарантій працевлаштування ветеранів війни), який передбачає гарантоване право ветеранам війни, зокрема, особам з інвалідністю, на працевлаштування. 

  Відповідну ініціативу запропонував член аграрного комітету ВРУ, народний депутат України від політичної партії “ЗА МАЙБУТНЄ” Сергій Лабазюк. Він зазначив, за даними Мінветеранів, кількість учасників війни складає понад 176 тис. осіб, учасників бойових дій – понад 493 тис. осіб, осіб з інвалідністю внаслідок війни – понад 68 тис. осіб, пише  ТСН.ua.

  “Будемо відверті – цифри зростатимуть. Але щонайважливіше – більшість цих людей працездатні та бажають соціалізуватися. Наша задача, як соціально відповідального суспільства, бізнесу, підприємництва, забезпечити їм таку можливість. Тим паче, що ветерани війни мають ту спеціалізацію, яка наразі є дефіцитною через мобілізацію – водії, електромонтери, слюсарі, машиністи та інші. Це особливо важливо для агросектору, переробної промисловості, металургії тощо”, – наголосив Лабазюк.

  Сергій Лабазюк також додав, що нещодавно у Раді зареєстрували проєкт закону №10185 для стимулювання дотримання агробізнесом вимог щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема, внаслідок війни.

“Сьогодні свідомий агробізнес підтримує політику інклюзивності та дотримується відповідного законодавства, а держава зі свого боку підтримує його. У проєкті закону номеру 10185 ми пропонуємо встановити норму працевлаштування осіб з інвалідністю– 4% відсотки від числа штату. У разі, якщо агропідприємство не дотрималося закону, воно втрачатиме можливість отримання державної підтримки”, – резюмував Лабазюк.

НАГАДУЄМО:

  На нараді з питань ветеранської політики віцепрем’єр-міністерка – міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Ірина Верещук заявила, що потрібно вдосконалити й оптимізувати роботу Територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (воєнкоматів).

  Вона констатувала, що бюрократичні процеси затримують оформлення документів. Верещук  вважає, що, пришвидшити процеси в ТЦК можливо шляхом збільшення кількості чиновників. Про це повідомило Укрінформ із посиланням на сайт Мінреінтеграції.

  Міністерка констатувала, що бюрократичні процеси затримують оформлення документів. За її словами, треба удосконалити й оптимізувати роботу територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Зокрема, пришвидшити ці процеси можна шляхом збільшення кількості кадрів.

 Водночас задля злагодженої роботи необхідно впровадити електронний документообіг. Так, у районних і обласних ТЦК та СП незабаром з’являться робочі місця для електронного документообігу, зазначила Верещук. 

  «Необхідно створити чіткий перелік державних органів, яким буде надаватися інформація з державних реєстрів. Тому такі зміни потрібно якнайшвидше погодити», – наголосила віцепрем’єрка.

  На засіданні також розглянули питання комунікації між ТЦК та СП і військовими частинами. Підкреслювалося, що люди змушені по півроку чекати документи, які потрібні для пакету на одноразову грошову допомогу у разі загибелі (смерті) військовослужбовців ЗСУ. Через високе навантаження на районні ТЦК сім’ї загиблих захисників довго очікують на опрацювання документів. 

  За даними Мінреінтеграції, Верещук доручила Генеральному штабу ЗСУ опрацювати конкретні випадки затримки відповіді щодо документів з боку військових частин.

  Зазначається, що учасники наради також акцентували увагу на питанні надання доступу районним та обласним Територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки до державних реєстрів актів цивільного стану з метою отримання відповідної інформації для підготовки документів стосовно загиблих/полонених/зниклих безвісти військовослужбовців. 

  Задля цього розробляється проєкт змін до постанов Кабінету міністрів від 30 листопада 2016 року № 884 “Про затвердження порядку виплати грошового забезпечення сім’ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх” та від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім’ям під час дії воєнного стану”. 

НАГАДУЄМО:

  В той час, як керівництво та депутати переважної більшості територіальних громад України продовжують витрачати кошти на придбання та висадку однорічних рослин, облаштування парків, стадіонів, будинків культури, черкащани допомогають коштами власного бюджету ЗСУ та ТрО, наближуючи Перемогу.

   Від міста Черкаси тероборонівцям було передано 5 спеціалізованих вантажних автомобілів, придбаних на кошти місцевого бюджету. Від початку  повномасштабного вторгнення рашистів черкащани спрямували на підвищення на обороноздатності нашої країни 1,2 мільярди гривень, інформує мерія м.Черкаси.

  За результатами останнього національного рейтингу, оприлюдненого ЗМІ, Черкаси увійшли в п’ятірку міст, що спрямували у 2023 році на оборонні підтримку ЗСУ найбільшу частку від міського бюджету. Громада міста посіла четверте місце у рейтингу випередивши, навіть, столицю України.

НАГАДУЄМО:

  Міністерка у справах ветеранів України Юлія Лапутіна, в авторській колонці на сайті Української Правди, розповіла про пріоритетні завдання Мінветеранів та Уряду в рамках нової державної ветеранської політики. Вона повідомила подробиці про пілотний проєкт “Помічник ветерана”, “Єдині вікна” для ветеранів та підтримку ветеранського бізнесу Українським ветеранським фондом, про формування образа ветерана у суспільстві та роль громадських організацій у ветеранській інфраструктурі.

Політика героїв: як держава взаємодіятиме з ветеранами

  “4 мільйони – саме стільки, за попередніми підрахунками, після перемоги буде в Україні ветеранів, членів їхніх сімей та сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць.

  Усі ці люди мають відчувати, наскільки вони важливі для держави та кожного українця. А також комфортно повернутися до мирного життя, реінтегруватися в нього та впливати на розвиток країни, для якої зробили так багато. 

  Питання, як організувати цей процес – це завдання не лише для владних структур. Це важливо також для громади, де житимуть ветерани; для підприємств, де вони працюватимуть; для неурядових організацій тощо. 

  Йдеться не лише про фізичну безбар’єрність. У створенні інструментів для відновлення та успішної інтеграції до громади, в суспільство героїв війни та їхніх родин влада керуватиметься принципом служіння. Служіння тим, завдяки кому існує та надалі буде квітнути Україна. 

Громади як основа

  Основний етап переходу військовослужбовців до цивільного життя відбуватиметься саме в громадах, де мешкають вони та їхні сім’ї. Це саме те середовище, де будуть створені всі умови.  

  Зараз демобілізація відбувається у зв’язку зі станом здоров’я. І вже спостерігається перевантаження системи охорони здоров’я, значна бюрократизація процесу.

  Одне з основних завдань держави у цій сфері – гармонізувати роботу системи фізичної реабілітації, адже наразі вона проходить випробування значною кількістю людей, які потребують піклування. 

  В 2023 році вона стала одним з пріоритетів уряду. П’ять основних складових: 

• якісні та дієві послуги для ветеранів, 
• економічна активність та ветеранський бізнес, 
• успішна реабілітація,
• доступне житло; 
• вшанування подвигу військових. 

  Для того, щоб утілити це в реальність, необхідна відповідна інфраструктура – взаємопов’язана та узгоджена система державних інституцій та приватних організацій, яка забезпечить аналіз та визначення потреб ветеранів, комунікацію та взаємодію з ними, надання якісних послуг.

  Ветерани вертатимуться не тільки в Київ, вони будуть у кожній громаді кожної області. Тож спільно з місцевою владою ми масштабуємо державну політику на рівень громад.

  В пріоритеті зараз – формування загальнодержавної інфраструктури ветеранської політики за принципом “від центру до громади”. Вона складається з декількох рівнів. 

  Перший рівень – уряд, Мінветеранів та міністерства. Міністерство у справах ветеранів виступає координатором єдиної ветеранської політики. Кожне міністерство має свої завдання та відповідальність. 

  Головне питання – забезпечити узгодженість та координацію дій між учасниками процесу. Наведу приклад: довгий час між Мінветеранів та МОЗ була розбіжність у розумінні компетенцій щодо реабілітації ветеранів. Завдяки конструктивній позиції обох відомств це вже в минулому. 

  Окремо варто зупинитись на Українському ветеранському фонді. Це державна установа, що підпорядковується Мінветеранів. Основні завдання фонду – дослідження потреб ветеранів, проведення конкурсів на фінансування ветеранського бізнесу чи громадських ініціатив, залучення партнерів з бізнес-середовища та неурядового сектору, а також формування образу ветерана в суспільстві. На їхньому рахунку за останні 14 місяців – 440 підтриманих проєктів на загальну суму більше як 120 мільйонів гривень. І ці показники постійно зростають.

  Другий рівень – регіональний. За рішенням уряду, з 1 жовтня 2023 року в обласних, Київській міській, районній, районних у місті Києві державних адміністраціях утворюються окремі структурні підрозділи з питань ветеранської політики. Їхнє завдання – координація реалізації ветеранської політики в рамках як загальнодержавних програм, так і регіональних проєктів. 

  Важливий нюанс: ці структури не можуть та не будуть поєднувати ветеранську політику та соціальний захист населення, від застарілого ототожнення яких має відходити держава. 

  Підтримка ветеранів – це не система пільг та дотацій. Це можливості, сприятливе середовище для реабілітації та самореалізації. 

Нова філософія ветеранської політики

  Наш пріоритет – залучення ветеранів і членів їхніх сімей до державного управління. Вже зараз чинні та демобілізовані військовослужбовці стають агентами змін. Після перемоги нас очікує новий суспільний договір, побудований на ідеалах героїв. У його основі – справедливість та пам’ять про ту ціну, яку український народ заплатив за право на існування.

  Ветерани в органах влади – це честь для громадян та реальна можливість для держави чи окремої громади. 

  Мінветеранів запровадив ініціативу, яка отримала підтримку уряду. Помічники ветерана – фахівці, які працюватимуть у кожній громаді. Це посада, яку може обійняти ветеран, член сім’ї Захисника чи Захисниці. 

  В листопаді 2023 року вже 9 областей та Київ доєднались до цього проєкту, а в 2024-му інститут помічника ветерана планується масштабувати на всю Україну. До кінця 2024 року ми очікуємо збільшення їхнього корпусу до 15 тисяч осіб.

  Показово, що кількість охочих стати помічниками ветерана вже перевищує кількість вакансій. 

  Послуги, які помічник надає ветерану:

• консультації з питань працевлаштування, навчання, соціального захисту та реабілітації, покращення стану здоров’я;
• супровід у реалізації гарантій, пільг, прав, отримання послуг;
• допомога з пошуком програм підвищення кваліфікації, опанування нових навчальних програм, перепрофілювання;
• посередництво у взаємодії ветерана з органами влади;
• надання допомоги в оформленні документів, поданні заяв тощо;
• допомога в переїзді, пошуку житла;
• консультування щодо отримання психологічних послуг;
• інформування про програми підтримки ветеранів.

  Кандидати в помічники ветерана проходять курс навчання у центрах ветеранського розвитку. Це освітня інституція, утворена на базі вищих навчальних закладів в обласних центрах.

  Спільно з МОН ми розробили програми курсів перепідготовки за професійним фахом. Завдяки цьому людина зможе опанувати нову професію, що затребувана в конкретній громаді.

  Вже відкрито десять центрів ветеранського розвитку, їхня кількість зростає. 

  Важливо, що помічник ветерана – це оплачувана професія з офіційним працевлаштуванням у сервісних офісах, що діють в адміністративних центрах громад.

  Окрім працевлаштування помічників і координації їхньої діяльності, сервісні офіси забезпечуватимуть впровадження на місцях державних, регіональних та місцевих програм підтримки ветеранів і членів їхніх сімей.

“Єдині вікна” для ветеранів

  Це ще один інструмент сприяння ветеранам у реалізації своїх прав. Мінветеранів спільно з Всеукраїнською асоціацією ЦНАП удосконалює надання адмінпослуг ветеранам та їхнім родинам.

  Це комплексна реформа, яка передбачає створення “єдиних вікон” для ветеранів, збільшення кількості обов’язкових послуг, які Захисники та Захисниці можуть отримати у ЦНАП. А також – навчання адміністраторів ЦНАП методикам ефективного надання послуг ветеранам та членам їхніх сімей.

  У найближчих планах – запуск всеукраїнської гарячої лінії для ветеранів.

Роль громадських організацій

  Невід’ємним елементом ветеранської інфраструктури є громадські організації. З початком російського вторгнення у 2014 році саме завдяки їхній активній участі ветерани, що повертались з бойових дій, отримували необхідне піклування. Саме вони допомагали там, де не встигала реагувати держава. 

  Зі збільшенням кількості демобілізованих зростали кількість та спроможність громадських організацій, що діяли в їхніх інтересах. Перші хаби психологічної підтримки, юридичні консультації для ветеранів, аналітичні центри були започатковані саме в неурядовому секторі. Вони сформували першу екосистему ветеранського середовища в Україні. 

  Сьогодні необхідна колаборація державного та громадського секторів.Насамперед – з метою розширення можливостей, які можуть бути цікавими для ветеранів. 

  Наша візія – це запровадження стандартів якості послуг для ветеранів, критеріїв, дотримання яких відкриває можливість для організації надавати послуги ветеранам та розраховувати на підтримку від держави. Це не лише захистить права ветерана, але й дасть йому можливість вибору – скористатись державними послугами чи звернутись до неурядових організацій.

  Запровадженню цієї реформи передуватиме дискусія з громадським сектором. Маємо знайти оптимальний формат, за якого інтереси усіх сторін будуть дотримані.

  Інфраструктура ветеранської політики, розбудована за подібною моделлю, забезпечить, щоби політика героїв була присутня на всіх рівнях державного управління. Від прийняття стратегічних рішень до безпосередньої комунікації з ветеранами та реального, а не формального, задоволення їхніх потреб”.

Юлія Лапутіна. Авторська колонка на сайті УП

НАГАДУЄМО:

  Чи не найгостріше питання на порядку денному ветеранської політики в державі – земельне. Так трапилося з тієї причини, що до повномасштабного вторгнення далеко не всі учасники бойових дій змогли скористатися законним правом стати власником земельного наділу у два гектари. За різними даними, в середньому по Україні, власну землю отримав кожен третій ветеран. Десь більше, десь менше, в залежності від регіону. Найцікавіше, що показник цей повністю залежить від того, наскільки потужними виявилися ветеранські організації в тій чи іншій області.

  Однак інформаційним приводом для цієї публікації стало те… Вірніше таких приводів було декілька. По-перше, це усвідомлення, що держава та її інституції, не зважаючи на понад півтора роки війни, так в не спромоглася виробити політику щодо ветеранів і продовжують бути не готовими до зустрічі їх із фронту.

  По-друге, на законодавчому рівні існує дуже розмите поняття статусу ветерана. Ветеранами в Україні вважаються і захисники України й ті, хто став ветераном, виконуючи політичні забаганки іншої держави, того ж радянського союзу.

  По-третє, Громадська рада та Рух ветеранів виступили з заявою про недовіру профільному міністру Юлії Лапутіній та вимагають її негайного звільнення.

НЕОЧІКУВАНА АКТИВНІСТЬ

  І ось у цій ситуації повного безладу й бездіяльності достатньо дивним видалася ініціатива Міністерства аграрної політики та продовольства України, а також міністра Миколи Сольського, зустрітися з представниками ветеранських організацій та обговорити їхні найбільш наболілі питання.

  Як написала прес-служба міністерства на власному сайті, міністр висловив повагу і вдячність ветеранам, відзначив важливість соціального забезпечення захисників української незалежності. Учасники ветеранських організацій, у свою чергу, висловили вдячність за можливість обговорити важливі питання, пов’язані з допомогою учасникам бойових дій. Також наголосили на готовності брати участь у розробленні та впровадженні ветеранської політики.

  За цими сухими й дещо недолугими рядками, сформульованими прес-службою, важко зрозуміти, про що саме говорив високопосадовець із ветеранами, що спільно вирішили й до чого домовилися. Тому нам не лишалося нічого іншого, як звернулися до тих керівників ветеранського руху в країні, які були присутніми на цій зустрічі. А заодно дізнатися, як саме складалася ситуація з землею для захисників України з самого початку, тобто з 2014 року, коли ветерани російсько-української війни також стали користуватися нормами закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

ОЧЕВИДЦІ ТА БЕЗПОСЕРЕДНІ УЧАСНИКИ

  Наші співрозмовники – голова Ради ветеранів України при Міністерстві у справах ветеранів Віктор Байдачний і голова правління Всеукраїнської асоціації учасників бойових дій В’ячеслав Вовченко.

  – Це лише на папері, нехай і в законі, значилося, що учасники бойових дій мають першочергове право на приватизацію земельної ділянки, – згадує В’ячеслав. – Однак ніхто нас не наділяв землею і навіть не згадував про це. Навпаки, Держгеокадаст відверто дурив, затягував, відмовляв, надавав відписки. Писали, що немає землі, неправильно написані звернення. І тоді ветеранські організації з різних областей почали об’єднувати зусилля й спільно звертатися до державних органів – міністерств, управління геокадастру. Ми зустрілися в Києві, познайомилися й почали самі вимагати для себе та побратимів, щоб законодавча норма щодо землі почала діяти.

  – Із 2015 року, – розповів Віктор Байдачний, – на Дніпропетровщині ми започаткували «єдине вікно», яке надавало можливість учасникам бойових дій реалізувати своє право на отримання земельних ділянок. На той час земля належала державі й на рівні обласної адміністрації можливо було вирішувати такі питання. Навіть проєкти на оформлення землі для ветеранів вироблялися за рахунок державного бюджету. Спочатку цією діяльністю я займався як волонтер, а коли в адміністрації було утворене управління з питань учасників АТО, став працювати на державній службі. Таким чином, до повномасштабного вторгнення, біля 12 тисяч ветеранів отримали землю. А зареєстровано тоді в області було понад 30 тисяч учасників бойових дій. Грубі підрахунки показують, що з тих, хто бажав оформити землю, цим правом зміг скористатися лише кожен третій ветеран.

  Найбільша кількість ветеранів реалізували власне право на землю в Дніпропетровській, Харківській, Вінницькій областях, там де були дієві й потужні ветеранські організації, які активно співпрацювали з державними структурами – адміністрацією, геокадастром. Звичайно траплялися випадки, коли державні посадовці маніпулювали нормами закону, тоді доводилося вдаватися до більш активних дій, останньою з яких було звернення до суду. Коли не вдавалося вирішити питання приватизації на рівні обласної організації геокадастру, можна було звернутися до Держгеокадастру України й це давало позитивні результати.

НОВІ ВЛАСНИКИ Й НОВІ ПРАВИЛА

   Значно проблематичніше стало вирішувати такі питання, коли земля з державного кадастру була передана територіальним громадам. Керівники ОТГ почали відмовляти у виділенні ділянок навіть тоді, коли ветеран отримував дозвіл від держави. Із-за цього започаткована ветеранами діяльність стала активно гальмуватися.

  – Причому причини, які називалися на місцевому рівні, – говорить Віктор Байдачний, – навіть не вкладалися в уяву здорової людини. Говорили, що це не наші, тобто не місцеві ветерани, але аргументів, які б дійсно заслуговували на увагу, ніким із місцевих депутатів приведено не було. А зводилося все до того, що вони просто не хотіли, щоб ділянки переходили у володіння ветеранів. Була це мета їхнього власного збагачення чи збагачення родичів, мені невідомо. Я можу припустити, що громаді невигідно було передавати наділ у володіння пільговику, який не платить громаді за це нічого. Значно вигідніше здати в оренду й отримувати кошти. Як не дивно, але на це в громадах ніхто не посилався.

  – Часто в ОТГ, – доповнює співрозмовника В’ячеслав Вовченко, – посилалися на те, що в громаді немає землі. Але це не так. Навіть зараз, за даними Держгеокадастру, в державі більше мільйона гектарів вільних земель сільськогосподарського призначення. Це та земля, яка не передана у власність чи не здана в оренду, за яку ні держава, ні громада не отримує жодної копійки. Так, вона кимось обробляється, але це вже питання до правоохоронців.

МОРАТОРІЙ

  Із початком повномасштабної війни й уведення воєнного стану в країні приватизація для всіх без виключення громадян припинилася. Багато з ветеранів загинули на фронті, так і не дочекавшись оформлення свого наділу. Якщо до цього часу вирішення земельного питання було проблематичним, то зараз ця проблема збільшилася в рази. Ветеранів стає все більше й більше. Переносити її вирішення на післявоєнний час – це закладати міну уповільненої дії в наше майбутнє.

  – Те, що держава буде якось реагувати на такі виклики, ніхто з ветеранів уже не сподівався, – зізнається Байдачний. – І було достатньо дивним, що така реакція відбулася в Міністерстві аграрної політики та продовольства України. Міністр Микола Сольський на початку листопада поточного року влаштував зустріч із представниками ветеранських організацій. Приємно було почути, що йому відома ця проблема, він розуміє, скільки в країні буде ветеранів, яка кількість зможе скористатися своїм правом і розглядаються кілька шляхів вирішення цієї проблеми.

  – Ми були на нараді, – додає Вовченко, – почули позицію міністерства, вони почули нашу позицію. Поки що всі задоволені, залишається почекати й подивитися, як буде написано закон і як він буде виконуватися. Найголовніше, на чому ми наполягаємо, необхідно зняти мораторій на приватизацію землі, який діє під час воєнного стану. І зняти саме для ветеранів. 

  Зняття мораторію, вважають наші співрозмовники, дозволить учасникам бойових дій, які почали оформлювати у власність земельні ділянки, завершити цей процес. На жаль, поки що немає інструменту як подолати небажання ОТГ затверджувати необхідну документацію та надавати у власність землю. Але Віктор і В’ячеслав упевнені, що зараз ставлення громад до воїнів має якісно змінитися. Нам би хотілося, говорять вони, подивитися на тих місцевих депутатів, керівників територіальних громад, які зараз відмовлять захиснику України!

ВЕТЕРАНИ БУВАЮТЬ РІЗНІ!

   Але, говорячи про ветеранів, ми стикаємося ще з однією архіскладною проблемою. Виявляється, в нашій державі ветеранами вважаються не лише учасники АТО/ООС і російсько-української війни після повномасштабного вторгнення. Є ще величезна маса інших ветеранів. Про це нам розповів Віктор:

  – Щоб зрозуміти масштаби цієї проблеми, слід навести такий факт. Коли створювалося Міністерство у справах ветеранів в Україні людей із таким статусом налічувалося один мільйон шістсот тисяч чоловік. Серед них захисників України – учасників АТО – було всього триста тисяч. Тому ми виступаємо за те, щоб захисники України були виділені в окрему категорію пільговиків. Статус учасника бойових дій не може бути однаковим для тих, хто воював за незалежність України й хто відстоював інтереси іншої держави. Для мене ветерани, що першочергово потребують певних пільг, це – хлопці й дівчата, які захищають Україну з 2014 року!

  – У афганців, чорнобильців і різного роду миротворців, – підтримує В’ячеслав, – до 2014 року було достатньо часу щоб реалізувати своє право на приватизацію землі. Із початком російської агресії з’явилася нова категорія – захисники України. І їх не лише слід відділяти від усіх інших категорій, а вважати першочерговою щодо земельного питання. І це має бути оформлене законодавчо! Така моя думка…

  Після цих цікавих і змістовних розповідей очевидців і учасників наради в міністра стає зрозумілим, що хочуть ветерани і що має робити держава, аби задовольнити, хоча б частково, їхні потреби. Добре, що такий діалог почався. Дивно, що почався не в профільному міністерстві, а в іншому. Хоча проблему ветеранської політики не можна вирішувати на рівні одного міністерства. Це спільне завдання, де кожному знайдеться місце для діяльності задля незалежної України та вільних її громадян!…

НАГАДУЄМО:

  З ініціативи народних депутатів та ветеранів-підприємців в Україні зареєстровано законопроєкт “Про ветеранське підприємництво”. Ініціатива спрямована на підтримку та розвиток ветеранського бізнесу в Україні.
  У Верховній Раді України зареєстровано новий законопроєкт “Про ветеранське підприємництво”, розроблений групою народних депутатів спільно з експертами та ветеранами-підприємцями. Ініціатива спрямована на підтримку та розвиток ветеранського бізнесу в Україні.
  Законопроєкт “Про ветеранське підприємництво”, ініційований 40 народними депутатами України, був офіційно зареєстрований у Верховній Раді. Розробка законопроєкту залучила не лише депутатів, але й експертів з Міністерства у справах ветеранів, Міністерства оборони України, Українського ветеранського фонду, а також ветеранів-підприємців та інших. Проєкт спрямований на створення умов для ведення ветеранського бізнесу, включаючи правове визначення, державну підтримку та сприяння у розвитку підприємництва серед ветеранів.
  У Верховній Раді України, 14 листопада 2023, року було зареєстровано новий законопроєкт “Про ветеранське підприємництво”. Ініціатива належить групі з 40 народних обранців, серед яких один з авторів народний депутат Тарас Тарасенко. Цей законопроєкт вважається життєво необхідним для підтримки ветеранів та стимулювання національної економіки.
  Проєкт Закону залучив не тільки народних депутатів, але й експертів з Міністерства у справах ветеранів, Міністерства оборони України та Українського ветеранського фонду, Ради міжнародних наукових досліджень та обмінів (IREX), Громадської Спілки «Реабілітаційні сили України» та інші. Важливу роль у розробці законопроєкту відіграли також ветерани-підприємці, які вносили свій досвід та знання для створення ефективного і реалістичного законодавчого акта. Серед них — Тарас Лелюх, громадський діяч, підприємець, учасник Руху ветеранів України; Максим
Музика, ветеран, підприємець; Олександр Матяш, ветеран, Співзасновник Асоціації підприємців-ветеранів АТО підприємець.
 Цей законопроєкт є значним кроком у напрямку надання додаткових можливостей для ветеранів, які прагнуть вести власний бізнес. Він має на меті створення умов для розвитку та підтримки ветеранського бізнесу в Україні. Включає положення, які визначають правовий статус ветеранських підприємств, принципи державної підтримки в цій сфері, а також механізми сприяння ветеранам у веденні бізнесу.
 Основна причина для розробки цього законопроєкту полягає у позитивному історичному досвіді інших країн, зокрема США, де ветеранський бізнес становить значну частку економіки, з понад 2 мільйонами ветеранських підприємств, що вносять близько 5% до ВВП країни. Це свідчить про потенціал ветеранського бізнесу як важливої складової в підприємницькому середовищі.
  Соціологічні дослідження також підтримують необхідність цього законопроєкту. За результатами опитування, проведеного Українським ветеранським фондом спільно з Соціологічною групою “Рейтинг” у серпні 2022 року, близько 60% ветеранів та чинних військовослужбовців висловили бажання мати власний бізнес. Така перевага обумовлена не лише економічними, але й психологічними факторами, пов’язаними з переходом від військового до цивільного життя.
В опитуванні також було висловлено сильну підтримку ідеї надання пільг ветеранському підприємництву: 55% опитаних однозначно підтримали цю ідею, а 36% висловили скоріше позитивну думку.
 Тепер законопроєкт чекає на розгляд в профільних комітетах, після чого буде винесений на голосування у Верховній Раді. Його успіх може стати важливим кроком на шляху до соціальної та економічної інтеграції ветеранів в українське суспільство.

Нагадуємо: