На минулому тижні у пресслужбі Фонду Віктора Пінчука повідомили про започаткування проєкту «Українська історія: глобальна ініціатива».
“Україна — це територія, де наше стандартне уявлення про історію може бути переглянуте і збагачене”, – зазначив на презентації проєкту, яка відбулась у Британському музеї 27 листопада 2023 року, професор історії Єльського університету Тімоті Снайдер.
Проєкту «Українська історія: глобальна ініціатива», об’єднав 90 науковців навколо масштабної дослідницької програми з вивчення глибинної історії України.
«Українська історія: глобальна ініціатива» має на меті створити глибинну історію земель сучасної України і народів, які їх населяли. Завдяки використанню нових технологій ініціатива створюватиме нову міждисциплінарну модель історії і стане спільною роботою близько 50 українських та 40 міжнародних науковців. Вони розроблятимуть близько 70 тем, досліджуючи їхні зв’язки та взаємозалежність», – повідомили у фонді Віктора Пінчука.
У межах цієї трирічної програми історики з усього світу досліджуватимуть такі теми, як початок розселення людства, поширення індоєвропейських мов, відносини між класичною Грецією та Чорноморським регіоном, Європа епохи вікінгів, відносини між Візантією та Києвом, а також сучасні питання націєтворення та імперії.
«Україну» тут слід розуміти в дуже широкому контексті, як її землі та народи, які заселяли їх від самого початку. Можна багато цікавого сказати про походження нашої мови, про бронзову добу, про Середньовіччя, про сучасність від амазонок до вікінгів», – зазначив на презентації проєкту професор історії Єльського університету Тімоті Снайдер.
Водночас професор історії Українського католицького університету Ярослав Грицак висловив думку, що переосмислення української історії у глобальному контексті «може бути важливим для української перемоги».
Професор історії та директор Українського наукового інституту Гарвардського університету Сергій Плохій своєю чергою зауважив, що цей проєкт «надає унікальну можливість співпрацювати з найкращими умами в цій галузі, щоб донести українську історію до світу та донести світову історію до України».
«Українська історія: глобальна ініціатива» – це благодійна організація, яка регулюватиметься Комісією з питань благодійності Англії та Вельсу. Проєктом керуватиме незалежна Рада директорів, до складу якої входять, зокрема, політик і дипломат Карл Більдт (голова), історик, лауреатка Пулітцерівської премії Енн Епплбаум, митрополит-архієпископ Української католицької архиєпархії Філадельфії Борис Ґудзяк, поет і новеліст Сергій Жадан і засновник ініціативи, бізнесмен та філантроп Віктор Пінчук, пише “Укрінформ”.
В понеділок, 04 грудня 2023 року, прийме перших пацієнтів Спортивно-реабілітаційний центр ім.Олега Кравця для осіб з інвалідністю та ветеранів війни. Він знаходиться в обласному центрі Закарпаття на вулиці Франтішека Тіхого, 13-б. Про це інформує Закарпаття Онлайн.
Заклад носить ім’я Олега Кравця за позивним «Кара» – військового 28-ої окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового походу, який загинув, захищаючи Україну, 11 травня 2023 року. Також Олег був учасником «Ігор нескорених».
30 людей з інвалідністю із Закарпаття проходитимуть реабілітацію на нижньому поверсі, адже саме він розпочинає функціонування в тестовому режимі. На другому поверсі поки що тривають ремонтні роботи. Але, як тільки заклад запрацює на повну, сюди зможуть приїздити пацієнти зі всієї України.
Приміщення та земля, на якій збудований центр, передані Ужгородською міськрадою Закарпатському обласному осередку Української Федерації спорту інвалідів з ураженням опорно-рухового апарату, яку очолює Олександр Лизанець, в оренду на 49 років, тому жодних побоювань щодо його роботи бути не може. Міська рада допомагатиме як партнер і долучиться до облаштування спортивного залу, який розташований теж на першому поверсі, щоб завершити тут будівельні роботи.
Реалізувати цей проєкт, який розпочався ще в 2016-му, вдалося за допомогою співфінансування з міського, обласного бюджету, а також Державного фонду регіонального розвитку – загалом на суму 11,5 мільйонів гривень. Міжнародні донори виділили 600 тисяч доларів для облаштування приміщень, у тому числі й різноманітним реабілітаційним обладнанням.
Планується, що у закладі працюватимуть 8 лікарів, які, окрім фахової вищої освіти, проходили спеціалізовані курси в Національному реабілітаційному центрі UNBROKEN та за кордоном. Вони проводитимуть реабілітаційну програму для людей з інвалідністю, які хочуть відновити соцадаптацію після отриманих травм, ветеранів війни та постраждалих від російської агресії жінок, дітей. А також надаватимуть послуги з тактичної медицини для мирного населення та силових структур.
Наразі доступні чотири кабінети. Перший – профільних спеціалістів, де вони прийматимуть пацієнтів. У кабінеті активної реабілітації люди з інвалідністю або ветерани війни, які мають ампутацію, за допомогою блочних тренажерів, велосипедів, вертикалізаторів тощо зможуть заново вчитись ходити, пристосовуватися до побуту, щоб самостійно рухатися й жити повноцінно.
Державні сертифікати отримали 22 ветерана, які є випускниками курсів загальновійськової початкової підготовки, що прходили на базі національного університету оборони України. Вони завершили навчання на курсах підвищення кваліфікації на базі Національного університету оборони України за напрямом загальновійськової початкової підготовки в системі освіти. Про це повідомила пресслужба Мінветеранів.
Програму розроблено фахівцями Мінветеранів спільно з Національним університетом оборони України імені Івана Черняховського, на базі якого і відбувалося навчання. Загалом це вже другий випуск слухачів таких курсів.
Під час навчання вони вдосконалили свою педагогічну майстерність, отримали актуальну інформацію по базовим курсам з тактичної медицини, вогневої підготовки, історії українського війська, а також психології.
У суботу, 2 грудня 2023 року, Міністр у справах ветеранів України Юлія Лапутіна та начальник Національного університету оборони України Михайло Коваль за участі представників міністерства та викладачів військового вишу урочисто вручили державні сертифікати ветеранам й ветеранкам – випускникам програми.
“В Університеті оборони України вже вдруге здійснено підвищення кваліфікації 22 педагогічних працівників, серед яких 19 вчителів предмету “Захист України” закладів середньої загальної освіти з 20 областей країни, та три вчителі Київського військового ліцею імені Івана Богуна. Вони всі мають статус ветеранів війни. Сподіваюся, що під час навчання ви отримали всі знання і навички, застосування яких допоможуть вам у виконанні ваших службових обов’язків. Дякую випускникам та науково-педагогічному складу Університету за плідну роботу, спрямовану на досягнення спільної мети”, – наголосив начальник Національного університету оборони України Михайло Коваль.
В цей же день Юлія Лапутіна та Михайло Коваль підписали Меморандум між Мінветеранів на Університетом щодо запровадження нової моделі системи військової підготовки громадян України, а саме залучення до цього процесу ветеранів війни.
Громадська організація (ГО) “Спілка ветеранів АТО” та Харківський обласний центр соціальних служб уклали меморандум про співпрацю. Це важливе партнерство призначене для підтримки ветеранів та їхніх сімей, спрямоване на покращення їхнього благополуччя та соціальної інтеграції.
Головні пункти меморандуму включають в себе обмін інформацією, організацію спільних заходів та програм для ветеранів та їх родин, а також спільні зусилля у розвитку соціальних ініціатив. Партнерство також передбачає взаємну допомогу у вирішенні конкретних соціальних та психологічних проблем, з якими стикаються ветерани, ветеранки та члени їх родин.
Згідно з угодою, обидві сторони зобов’язуються активно сприяти інтеграції ветеранів та ветеранок у цивільне життя, забезпечуючи їм доступ до освіти, праці та інших соціальних ресурсів. Крім того, передбачено спільні інформаційні кампанії, які спрямовані на підвищення обізнаності громадськості про потреби та досягнення ветеранів.
Меморандум між ГО “Спілка ветеранів АТО” та Харківським обласним центром соціальних служб – це важливий крок у напрямку створення сприятливого середовища для тих, хто захищав та захищає нашу країну.
Сьогодні, 2 грудня 2023 року, в Житомирі на майдані Корольова дружини та рідні військовослужбовців провели акцію на підтримку вимоги про демобілізацію вйськовослужбовців після 18 місяців служби. Про це Суспільному розповіла Ольга, учасниця акції та дружина військового.
За її словами, на акцію прийшли понад пів сотні людей, в основному жінки. Учасники зібрання намагаються домогтися того, щоб в Україні звернули увагу на військових, які безперервно, ось вже майже 20 місяців, перебувають на фронті, та потребують фізичного та морального відпочинку.
“Зараз йдуть розмови про демобілізацію через 36 місяців. Але це занадто великий термін. Мій чоловік зараз на фронті “на нулі”, і для таких хлопців, які вже втомлені, без відпочинку, кожен день на вагу золота. Ми б хотіли, аби прийняли законопроєкт, в якому йдеться про демобілізацію військовослужбовців після 18 місяців служби. Ми будемо збиратися на такі акції, поки нас не почують”, — розповіла Ольга.
Подібне зібрання рідних мобілізованих військових відбулось сьогодні також в Києві та в інших містах України. В Житомирі така акція відбувається вже втретє.
Нагадумо, що 12 листопада 2023 року учасники подібної акції також виступали на підтримку вимоги про демобілізацію після 18 місяців служби та звертали увагу на відповідну петицію про демобілізацію за бажанням військовослужбовців, яка на той час вже набрала необхідні 25 тисяч голосів.
Міністерка у справах ветеранів України Юлія Лапутіна у прямому ефірі національного телемарафону “Єдині новини” повідомила, що вже 840 кандидатів у помічники ветеранів долучилися до проєкту Мінветеранів.
Наразі проєкт реалізується у 10 регіонах: це Вінницька, Дніпропетровська, Львівська, Миколаївська, Закарпатська, Київська, Сумська, Полтавська, Харківська області та місто Київ. У цих областях створили комісії, які проводитимуть співбесіди з кандидатами у помічники ветеранів. Потім їх спрямують на навчання та згодом працевлаштування.
Кандидатами у помічники ветеранів є ветерани війни, члени їх сімей, або члени родин загиблих Захисників і Захисниць. Це пов’язано з тим, що одним з принципів експериментального проєкту є “рівний з рівним”. Після проходження відбору та фахового навчання майбутні помічники ветеранів будуть працевлаштовані до Сервісних офісів у справах ветеранів у територіальних громадах, залучених до проєкту. Вони надаватимуть, зокрема, консультативний, інформаційний, процедурний супровід в межах переходу від військової служби до цивільного життя.
Усі заяви на участь у відборі на посади помічників ветеранів, які подані з 1 грудня 2023 року через інформаційний портал Е-ветеран, розглянуть та опрацюють впродовж місяця — з 1 січня 2024 року — в межах повного запуску проєкта Мінветеранів із запровадження в Україні інституту помічника ветерана.
У наступному році проєкт буде масштабований по всій Україні. Загалом у 2024 році заплановано підготувати до 15 тисяч помічників ветеранів. За принципом «рівний з рівним» вони надаватимуть демобілізованим воїнам сервісну підтримку на шляху реінтеграції до мирного життя у громадах.
За підтримки представництва NATO in Ukraine тривають психологічні тренінги для військовослужбовців Сил ТрО. У листопаді 2023 року відбулись десять тренінгів, під час яких три сотні учасників опанували практичні знання та навички надання першої (невідкладної) психологічної допомоги в бойових у мовах, а також відновлення психологічної стійкості та боєздатності.
Серед учасників — командири взводів, головні сержанти, командири відділень, бойові медики та санітарні інструктори, інструктори з фахової підготовки та позаштатні інструктори з психологічної підтримки.
Проєкт передбачає проведення 64 триденних тренінгів для військовослужбовців Сил територіальної оборони Збройних Сил України до кінця 2023 року. Практичну реалізацію проєкту забезпечує громадська організація “Центр стратегічного розвитку “Імпульс”, яка з початку повномасштабної pocійської агресії активно працює у напрямку психологічної підтримки військових.
На тлі чисельних оцінок про перехід російсько-української війни у чергову фазу існує нагальна необхідність аналізу сильних і слабких сторін нашої оборони. Насамперед не зайве нагадати нашим друзям і недругам, та й самим собі, про здатність народу України протистояти потужнішому в рази агресору. Не применшуючи жодним чином важливості міжнародної допомоги, саме загальнонаціональний підхід до захисту країни забезпечив можливість не лише вистояти перші критичні дні підступного нападу, але й згодом зупинити ворога та звільнити від окупації майже половину окупованої території.
Сили територіальної оборони (ТрО), на мій погляд, є найбільш яскравим підтвердженням важливості принципу всеосяжного опору агресору, особливо в умовах масштабної агресії з боку значно потужнішого противника. Попри те, що на початок масштабного вторгнення Сили ТрО перебували фактично на початковому етапі формування, вони подекуди першими вступили в нерівний бій з агресором у своїй зоні територіальної оборони, а згодом взяли на себе виконання завдань на лінії фронту.
Сили ТрО є також унікальним прикладом адаптації до важких реалій масштабної війни і здатності інтегруватися в загальну систему національної оборони. Водночас це не лише про тривалу історію успіху, але й про цілу низку проблем, що вже частково вирішені, та ті, що потребують рішень — як негайних, так і в перспективі. У Командуванні Сил ТрО напрацьовано план подальших змін, що ґрунтується на бойовому досвіді масованої технологічної війни ХХІ сторіччя, який дозволить наростити спроможності Сил ТрО.
Після майже двох років повномасштабної війни можна з упевненістю стверджувати, що ТрО, як окремий рід сил, відбулися. Про це свідчить дієва участь частин і підрозділів ТрО практично в усіх ключових оборонних і контрнаступальних операціях Сил оборони України. Слід зауважити, що ТрО є складовою більш загального поняття «територіальна оборона», яка є елементом системи національного спротиву в сукупності з рухом опору та підготовки громадян до національного спротиву, згідно із Законом України «Про основи національного спротиву».
Реалізація ідеї створення ТрО має доволі довгу історію. Питання створення системи територіальної оборони виникали на порядку денному чи не з моменту набуття Україною незалежності. Перші практичні кроки, попри тривалі дискусії, почали робити лише після трагічних подій 2014 року. Відповідний Закон «Про основи національного спротиву» був ухвалений у липні 2021 року, а власне структура Сил ТрО запрацювала з 1 січня 2022 року — всього за кілька тижнів до масштабного вторгнення росії. Наступні місяці стали реальним випробувальним тестом самої ідеї створення всеохоплюючої системи національного спротиву та комплексу заходів законодавчого, нормативного-правового, організаційного, ресурсного забезпечення її реалізації.
Реалії сьогодення змусили оперативно вносити зміни і в букву, і в дух завдань, які постали перед Силами ТрО, насамперед стосовно безпосереднього залучення бригад і батальйонів ТрО до бойових дій. Це, мабуть, перше, що пішло не за задумом, і змушує замислитися не лише про роль і місце Сил ТрО, але й про структуру оборони та забезпечення національної безпеки загалом.
Складність ситуації посилюється тим, що операції із запровадження певних змін доводиться робити «по живому» — у батальйонах і бригадах, що беруть участь у бойових діях або готуються до цього. В умовах жорсткого протистояння з переважаючим противником частини і підрозділи ТрО, так само як і усі Сили оборони України, змушені здійснювати трансформації та модернізацію тактичних навичок, стратегій, системи командування та управління.
Певний час Сили ТрО відчували труднощі з підготовкою бійців через те, що вони не мали власних спроможностей для цього, а ресурсу навчальних центрів Сухопутних військ не вистачало для покриття наших потреб.
Реагуючи на цей виклик, були створені власні навчальні центри, а також навчальні підрозділи при Регіональних управліннях. На теперішній час у Силах ТрО створена інфраструктура для підготовки командирів відділень і взводів. Крім того, у нас функціонує унікальний «Вишкіл капітанів» — курси для командирів рот та офіцерів штабів батальйонів, які за сучасними стандартами та в комфортних побутових умовах опановують навички військового лідерства та планування бою за процедурою TLP (Troops Leading Procedure).
Окрім цього, зважаючи на сучасні тенденції ведення війни, зараз в Силах ТрО активно розвивається напрям підготовки фахівців для підрозділів безпілотних авіаційних комплексів (БпАК). У найближчій перспективі буде створено повноцінну навчальну базу, спроможну забезпечувати потребу у відповідних фахівцях не лише Сил ТрО, а й для інших родів та видів військ (сил).
Ці навчальні потужності варто зберегти й після війни, адже після демобілізації в країні утвориться багаточисельний загартований війною територіальний резерв, навченість якого необхідно постійно підтримувати. Крім того, такі навчальні центри братимуть участь у підготовці молодого поповнення із числа резервістів. Проблемою залишається масова підготовка громадян до національного спротиву.
В цілому, можна констатувати, що бійці і командири ТрО гідно впоралися з викликами попередніх 20 місяців війни. Проте, для перемоги в ній за умови найменших втрат нам потрібні політична воля, ініціативність командирів усіх рівнів, мотивація як особового складу, так і всіх громадян до рішучої боротьби до переможного кінця, потужна підтримка з боку держави та суспільства, своєчасна допомога з боку наших західних партнерів.
Головні виклики
З 24 лютого 2022 року у форс-мажорних обставинах діяли усі без винятку складові Сил оборони України, в тому числі й Сили ТрО. Здобутий — часом гіркий, але важливий — досвід допомагає вести предметну розмову про подальший розвиток Сил ТрО, як повноцінної складової ЗСУ.
За 20 місяців війни Сили ТрО зіткнулися з такими викликами:
По-перше, значна частина батальйонів ТрО опинилися в горнилі широкомасштабної війни за відсутності попереднього практичного досвіду ведення територіальної оборони та бойових дій на лінії фронту.
По-друге, з початком російської агресії виникла потреба у форсованих темпах створення та застосування нових батальйонів ТрО. На той момент Сили ТрО налічували 25 бригад, у яких проходили службу близько 10 тис. осіб. За короткий термін до тероборони зголосились ще 100 тис. військовослужбовців. Значну частину з них складали вчорашні цивільні без жодного досвіду військової служби та ведення/участі воєнних дій.
По-третє, пов’язаною з попередньою виявилася проблема підготовки величезної кількості людей, їхнього злагодження у складі підрозділів і частин — часто одночасно із веденням бойових дій. Це створило екстремальне навантаження на систему підготовки особового складу ЗСУ та викликало потребу суттєвого перегляду її структури, функцій, ресурсного забезпечення, питань державно-приватного партнерства в системі територіальної оборони.
По-четверте, висока динаміка війни, швидкі зміни тактики застосування сил і засобів обома сторонами, висока насиченість полю бою новітніми технологічними засобами, практична відсутність на території України місць, убезпечених від ударів з повітря зумовлює необхідність постійної адаптації усіх складових Сил ТрО. Це вимагає від Сил ТрО вдосконалення власної структури, штатів бригад і батальйонів, розвитку власних спроможностей з підготовки особового складу, логістичного забезпечення та повсюдного впровадження технічних і технологічних інновацій у війська.
Потреба в негайних змінах
Існує неписане правило під час війни: не чіпай те, що працює ефективно; вдосконалюй те, що працює недостатньо ефективно; позбавляйся того, що не працює.
За визначеним функціоналом нині Сили ТрО відповідають класичній дефініції — «легка піхота». Проте, у контексті поточної війни з росією, наявних спроможностей Сил ТрО недостатньо для ефективного виконання покладених на них бойових завдань.
Законодавством передбачена гранична чисельність Сил ТрО на рівні 10 тис. осіб. Структурно вони складались з чотирьох регіональних управлінь, 25 бригад, створених у кожній із областей, та додатково по одній бригаді у містах із населенням понад 900 тис. мешканців. Також перебачено функціонування окремих батальйонів територіальної оборони в кожному районі та обласному центрі країни. Проте, цілком очевидно, що станом на сьогодні ці норми вже не є актуальними.
Які ж актуальні зміни і за якими напрямками планується впровадити вже зараз, а також, умовно, до завершення війни? Існує нагальна потреба у визначенні напрямків, подальшої роботи щодо удосконалення системи ТрО та її складових.
Перший напрямок — приведення завдань територіальної оборони у відповідність до реалій війни. Час показав, що завдання, які вказані у Законі України «Про основи національного спротиву», не повністю відповідають вимогам, що склались сьогодні.
Другий напрямок — вдосконалення структури системи територіальної оборони. Необхідно переглянути функціональність як Командування, так і регіональних управлінь; їх треба зробити більш дотичними до підготовки як підрозділів Сил ТрО ЗСУ, так і населення в рамках національного спротиву, та визначення його спроможності. Доцільно також переглянути функціонування, структуру та підпорядкованість штабів зон та районів, їхній склад, необхідність функціонування у системі ТрО органів державної влади. При цьому слід відкоригувати й роль і місце командирів та штабу бригад Сил ТрО.
Третій напрямок — внесення необхідних змін в організаційну структуру військових частин та підрозділів. Потрібно створити модульну структуру військових частин та підрозділів (в першу чергу — вогневої підтримки та сил підтримки), що дозволяло б ефективно брати участь у бойових діях, здійснювати охорону об’єктів критичної інфраструктури та комунікацій, а також здійснювати логістичне забезпечення модулів.
Четвертий напрямок — автоматизація і цифровізація процесів ухвалення рішень, зв’язку, управління силами та засобами, логістичного забезпечення Сил ТрО. Це дозволить їм вписатися в тенденцію переходу до мережецентричної війни, значною мірою підвищити ефективність бойового застосування сил і засобів, забезпечення та використання всіх видів ресурсів.
П’ятий напрямок — впровадження позитивного досвіду управління з необхідним ступенем децентралізації, що дасть змогу командирам самостійно приймати обґрунтовані рішення відповідно до обстановки, а старшим командирам — забезпечувати виконання необхідних завдань. Після виконання кожного завдання необхідно проводити детальний розбір, аналізувати та надавати пропозиції, враховуючи безпосередньо отриманий бойовий досвід.
Шостий напрямок — підвищення ефективності підготовки особового складу Сил ТрО ЗСУ. Військовослужбовці ТрО набули надзвичайного досвіду ведення бойових дій в умовах сучасної війни, тож акумулювати цей досвід і забезпечити його передачу — одне з найпріоритетніших завдань. Йдеться насамперед про розширення системи навчальних центрів та збільшення спроможностей існуючих навчальних центрів ТрО, створення підрозділів для виконання досліджень та впровадження інноваційних зразків сучасної техніки для потреб Сил ТрО. В ідеалі Сили територіальної оборони ЗСУ повинні мати власну навчальну систему Сил ТрО ЗСУ, розроблену під потреби саме цього роду сил.
Сьомий напрямок — посилення спроможностей системи підготовки населення до національного спротиву. Є потреба у збільшенні кількості центрів підготовки, підвищення їхньої пропускної спроможності та якості. Можливими напрямами розв’язання цієї проблеми, на мій погляд, є широке залучення регіональних органів державної влади, спроможностей громадянського суспільства, надання фахової допомоги інструкторами, методиками, обладнанням. Це б дозволило значною мірою розвантажити профільні центри, а також сприяти підвищенню рівня захищеності і стійкості громад.
Восьмий напрямок — розвиток та широке запровадження систем радіоелектронної боротьби/розвідки та БпАК. Реалії сучасної війни демонструють величезну важливість застосування цих напрямків, які не можна недооцінювати. Сьогодні ми вже маємо низку розроблених нами і впроваджених в Силах ТрО ЗСУ автоматизованих систем; тим не менш, роль радіоелектронних засобів зростає чи не щодня, і нам необхідно приділяти максимальну увагу цим напрямкам, адже агресор теж докладає значні зусилля для розвитку в цій сфері. Те ж саме стосується аеророзвідки та ударних БпЛА — ми маємо завжди бути на крок попереду ворога.
Дев’ятий напрямок — розвиток подальшої взаємодії військової та цивільної складових територіальної оборони, а також збереження взаємодії з волонтерськими організаціями та іншими інституціями громадянського суспільства. Практика доводить, що реальна конструктивна взаємодія Сил ТрО, органів влади та громадянського суспільства дозволяє вирішити низку типових проблем забезпечення тероборони. Крім того, їхня участь у популяризації національного спротиву т а виконання інших своїх завдань відповідно до Закону надає територіальній обороні комплексного характеру і забезпечує належну взаємодію цивільної та військової складових національного спротиву.
Висновок
Історично доведено, що боротьба розпочинається з волі до неї. Оскільки жодна зброя не врятує, якщо відсутній ключовий елемент — готовність народу дати відсіч будь-якому ворогові. Саме це є базисом національного спротиву. Цей фактор став одним із визначальних 24 лютого 2022 року, коли готовність українців до спротиву стала фундаментом для нашої подальшої боротьби і відсічі ворогу.
Виклики, які нині існують, потребують ретельного опрацювання та негайного вирішення. ТрО продовжують брати участь у бойових діях і при цьому мають реформуватися просто «на марші». Складність такого безпрецедентного завдання не має аналогів у світовій воєнній історії. Ми не можемо відкладати реформи на «після Перемоги», оскільки наше подолання викликів сучасної війни і є основною складовою успіху.
Акумулювати набутий досвід, грамотно розподілити зусилля та ресурси і зберегти головне надбання цієї війни — єдність Українського народу перед ворогом — наші головні пріоритети. І саме територіальна оборона є тією важливою лінією безпосереднього зв’язку громадян, суспільства і Збройних Сил України.
Анатолій Баргилевич, Командувач Сил територіальної оборони Збройних Сил України, генерал-майор
В Мукачеві прийнято програму надання матеріальної підтримки ветеранам війни та родинам полеглих захисників. Відповідне рішення було прийняте сьогодні на черговій сесії Мукачівської міської ради. Про це інформує Мukachevo.net
Зазначається, що в основні положення програми передбачають:
річну матеріальну допомогу членам сімей загиблих;
надання матеріальної допомоги учасникам бойових дій для ремонту житла;
матеріальну підтримку особам, які провели поховання загиблих військовослужбовців;
річну матеріальну допомогу дітям загиблих у розмірі 200 тисяч гривень;
матеріальну допомогу особам, які перебували у полоні та були звільнені;
матеріальну підтримку ветеранам, сім’ям ветеранів та сім’ям загиблих, які опинилися в складних життєвих обставинах.
Передбачено також фінансову допомогу родинам, які провели поховання загиблих військовослужбовців та осіб, які брали участь у бойових діях, на виготовлення та встановлення надгробків та пам’ятних дошок загиблим захисникам України.
Центр «Ветеран» працює у складі полтавської обласної лікарні. Таку назву отримав колишній полтавський обласний госпіталь для ветеранів війни після реорганізації увійшов до складу обласної лікарні.
Паліативне відділення Центру «Ветеран» цьогоріч прийняло 258 пацієнтів. Допомогу отримали люди з онкозахворюваннями, серцевою недостатністю, залишковими явищами після перенесеного інсульту, ускладненнями через цукровий діабет та іншими захворюваннями. Про це повідомили в Полтавській обласній лікарні імені Миколи Скліфосовського.
У центрі «Ветеран» працює відділення на 20 паліативних ліжок. Паліативна допомога передбачає медичну та психологічну підтримку для пацієнтів, які живуть з важкими та невиліковними хворобами. Медичну допомогу пацієнтам надає мультидисциплінарна команда фахівців:
лікарі-терапевти;
хірург;
анестезіолог;
психолог;
сестри медичні.
За потреби призначають консультацію невролога, ендокринолога, кардіолога, психіатра та інших фахівців.
Безоплатні послуги для пацієнтів, які надаються у паліативному відділенні центру:
знеболення на всіх етапах діагностики та лікування;
цілодобовий нагляд;
лабораторні дослідження: аналіз крові, сечі, цукор крові, біохімічні та інші дослідження;
інструментальні дослідження: електрокардіографія, УЗД, рентген-обстеження та інші за потреби;
киснева терапія та респіраторна підтримка;
харчування, зокрема лікувальне;
забезпечення колісними кріслами, ходунками, палицями, милицями;
медична реабілітація, фізична терапія, психологічна та психічна адаптація;
навчання членів родини (доглядачів) навичкам догляду за важкохворим.
Отримати безоплатну паліативну допомогу можна за електронним направленням, яке може видати або сімейний лікар, з яким пацієнт уклав декларацію, або лікуючий лікар.
На фото: реабілітаційний Центр У Києві (The Village Ukraine)
