Генерал-лейтенант Девід Нахом заявив про намір ВПС США залишити штурмовики А-10 Thunderbolt II на службі до 2040-х років.
Про це пише ресурс Air Force Magazine.
Планується залишити сім ескадрилій штурмовиків А-10: три в діючій армії, три в Національній гвардії і один в резерві.
Крім того парк літаків наземної підтримки ВПС США може бути доповнений легкими гвинтовими літаками.
За словами Девіда Нахома А-10 залишається дуже економічним і ефективним засобом вогневої підтримки наземних підрозділів в конфліктах низької інтенсивності в умовах коли в супротивника немає сучасних засобів ППО.
Для конфліктів високої інтенсивності за умови наявності в супротивника сучасних систем ППО передбачається використовувати F-35 для надання наземним підрозділам вогневої підтримки.
ВПС США планують скоротити парк наявних штурмовиків протягом двох років на 63 одиниці. Заощаджені кошти будуть інвестовані в підтримання і модернізацію збережених семи ескадрилій А-10.
Раніше США для власних Повітряних сил розпочали модернізацію А-10 Thunderbolt II. Очікувалось, що це дозволить ефективно виконувати поставленні завдання мінімум до 2030-х років.
Ще зовсім недавно найманці Хафтара штурмували столицю країни і готувалися до її захоплення, але після втручання Туреччини ситуація різко змінилася.
Перекидання в Лівію ударних турецьких БПЛА змінила баланс сил між протиборчими сторонами на користь визнаного ООН уряду національної згоди (ПНС), пише в зв’язку з цим французька Le Monde.
«Очолювані Хафтаром збройні формування на сходу Лівії несуть відчутні втрати. Активна підтримка Анкари дозволила зупинити наступ сил Хафтара під Тріполі. Всі спроби захопити лівійську столицю, не мають успіху з квітня минулого року », – пише видання.
«Баланс сил в Лівії почав змінюватися на початку 2020 року. Раніше в повітряному просторі Лівії домінували Об’єднані Арабські Емірати (ОАЕ). Однак завдяки турецьким БПЛА і установкам ППО, сили Хафтара не в змозі завдавати шкоди силам ПНР з повітря », – зазначив виданню науковий співробітник Німецького інституту міжнародних відносин і безпеки в Берліні Вольфрам лахерія.
Газета пише, що підтримка Туреччини сформувала «нову стратегічну обстановку» в Лівії, а Хафтар перейшов від наступальної, до оборонної війни.
Газета нагадує, що в листопаді минулого року Лівія і Туреччина підписали Меморандум про взаєморозуміння в сфері безпеки і оборони, в той час як Хафтар отримує військову і фінансову підтримку від багатьох країн, включаючи Росію, ОАЕ, Йорданії, Єгипту, Франції і Саудівської Аравії.
Як би нам не кортіло, але дізнатися наперед про зигзаги своєї долі людині не дано невидимою силою, яка запрограмоване, наче взявши за руку, веде її життєвим шляхом. Лише там, наверху, де у безодні таємничої пітьми виблискують далекі зорі, напевне знають, коли, наш, здавалося б назавжди встелений шовковою травичкою широкий життєвий шлях, одного фатального дня змінить свій напрямок і виведе на вузьку тропку, рясно вкриту вже колючим терном. І багато хто з людства завжди ладний покласти на жертовник останнє, аби вчасно дізнатися про несподівану витівку своєї долі…
Так само і планида ветерана АТО, нині вже 52-річного Павла Ротаря,у минулому випускника Луцького педінституту, склалася так, що довелося йому, митцю за покликом душі, одного дня сумно пам’ятного 2014 року відкласти подалі фарби і пензля і стати до строю добровольчого батальйону «Золоті ворота», який формували на Київщині під орудою МВС. Формували з добровольців, котрих одразу відправляли на Донбас, де вже палало полум’я військового конфлікту. А перед тим Павло Ротар, художник, який зачарувався, зокрема, світом петриківського розпису, успішно торував шлях до творчого визнання. Його оригінальні роботи в стилі «петриківки» встигли побачити шанувальники українського народного мистецтва на міжнародних виставках у Франції, Білорусії, Туркменії, Україні. Було у митця ще багато творчих задумок, але війна поклала їм край і змусила відкласти пензля і взяти до рук автомат…
«Раптова зміна в моєму житті, яка сталася 2014 року, лише на деякий час відволікла мене від живопису, – пригадує сьогодні сержант поліції полку особливого призначення «Київ» П. Ротар. – Навіть на війні, де здавалося б, геть немає місця мистецтву, бо там панують зовсім інші закони буття, я замислювався над тим, в який спосіб мистецтвом підтримати дух українського солдата, який боронить від сепаратистів свою землю. Суспільство мало знати правду про війну і те, якою ціною творчість пробивається через жахи війни…».
Так, на фронті, зародився унікальний мистецький проект «Військово-польовий АРТ». Життя в який вдихнув П. Ротар.
«У вільний від чергувань час я придивлявся до всього, що супроводжувало життя військовослужбовців на передовій – до порожніх ящиків з-під снарядів і набоїв, маскувальних сіток, касок, осколків від боєприпасів, відстріляних тубусів, фляжок тощо. І одного дня у голові промайнула думка, що практично все це може стати основою для розпису, який перетворить ці «сірі» речі у витвори мистецтва…»,- зазначив сержант поліції, пригадуючи обставини, які породили його творчий проект.
Почав з того, що спробував сам розмальовувати снарядні ящики… петриківським розписом. Яскраві візерунки і дивні казкові сюжети на темно зеленому тлі казенного військового майна привнесли новизну у фронтове життя, навіювали думки про прекрасне, про те, що нарешті колись закінчиться війна і кожен з фронтовиків повернеться до мирного життя. Незабаром про оригінальний мистецький проект сержанта поліції дізналися і в інших військових формуваннях. З’явилася ідея організувати «фронтову» виставку і запросити до участі в проекті інших митців.
Переломним днем, який остаточно вирішив долю проекту і дав йому право на життя, стала виставка в Києві з нагоди дня Збройних Сил України у грудні 2015 року. Її відвідав п’ятий президент України Петро Порошенко, який не лише схвально оцінив ініціативу фронтовиків, але й запропонував свою допомогу у подальшому розвитку і просуванню проекту.
«Відтоді я із своїми однодумцями організував уже чотири десятки виставок у тридцяти містах України, – розповідає далі про долю свого дітища сержант П. Ротар. – Ми встановили зв’язок з митцями народної творчості у більшості міст країни. І перед тим, як організувати чергову виставку, запрошували їх взяти в ній участь, надавши свої вироби. Сьогодні з нами співпрацюють вже понад 250 творчих людей, котрі так само, як і я, захопилися ідеєю військово-польового арт-проекту…».
П. Ротаря часто запитують про те, як він, сержант поліції, який і нині служить в МВС, знаходить час для організації виставок. Фронтовик пояснює, що використовує відпустки. Крім того, організаційну допомогу йому надають керівники МВС регіонів, до яких митці привозять свою виставку.
«Те, чим ми сьогодні займаємося, теж фронт. Але творчий, – переконаний учасник бойових дій П. Ротар. – Наш проект, це виставка не про війну, а про мир. Адже кожен її експонат, розписаний художниками, символізує мирне життя й те, що навіть на війні музи не мовчать…».
П. Ротар, експонати виставки «Військово-польовий Арт»
Сьогодні виставка «Військово-польовий Арт» розгорнута в Лисичанську. Творчі плани авторів проекту довелося дещо скоригувати через проблеми, пов’язані з поширенням корона вірусу. Коли це лихо відступить, П. Ротар планує, що наступними пунктами, в яких побачать виставку, стануть міста Нова Каховка, Мелітополь, Ізюм тощо. Крокуватиме проект фронтовика й іншими містами. А поки сержант поліції П. Ротар несе службу на одному з постів в Авдіївці, що на Донеччині. Служить і плекає нові творчі плани, у яких багато цікавого і пізнавального для тих, кого цікавить тема війни і мистецтва…
24 квітня, під керівництвом Державного секретаря Міністерства оборони України (Голови комісії Міноборони України) Олександра Дубляна відбулося засідання комісії з питань розгляду матеріалів, пов’язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби.
Одним із багатьох питань, які виносилися до розгляду комісією, було надання статусу учасника бойових дій 22 військовослужбовцям ВМС ЗСУ, які 25 листопада 2018 року у складі членів екіпажів МБАК, виконували бойове завдання із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в умовах безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з військовими формуваннями Російської Федерації неподалік Керченської протоки та зазначеними озброєними військовими формуваннями були захоплені в полон.
У відповідності до пункту 22 частини першої статті 6 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” одноголосним рішенням комісії 22 військовослужбовцям Військово-Морських Сил Збройних Сил України надано статус учасника бойових дій.
Про актуальні питання матеріального забезпечення та соціального захисту військових і членів їхніх родин йшлося на зустрічі керівника Офісу Президента України Андрія Єрмака з учасниками бойових дій і членами сімей загиблих українських військових.
Про це повідомляє Офіс Президента.
Для Офісу Президента вкрай важливо більш тісно співпрацювати з ветеранами та вибудовувати системний діалог, – зазначив Андрій Єрмак.
З метою налагодження активної взаємодії та долучення ветеранів до обговорення державних рішень з важливих для них питань було розглянуто можливість створення експертної ради за участі ветеранів при Президентові України.
Керівник Офісу Глави держави наголосив, що для Президента України Володимира Зеленського дуже важливо враховувати побажання ветеранів щодо реабілітації, працевлаштування, забезпечення житлом та інших соціальних питань.
«Нам важлива ваша точка зору щодо шляхів повернення Донбасу та Криму. Важлива ваша думка про реформу українського війська, про оборонні програми, про якість цивільних реформ, результати яких ви можете відчувати на собі. Тому ми хотіли б спілкуватися на постійній основі», – звернувся Андрій Єрмак до учасників зустрічі.
Уповноважений із захисту державної мови – Мовний омбудсмен Тетяна Монахова, – написала заяву на звільнення за власним бажанням через шість місяців після призначення на цю посаду.
Про це вона написала у Фейсбук і розповіла в інтерв’ю виданню Opinion
Причиною звільнення мовний омбудсмен назвала те, що за шість місяців їй не вдалося створити Секретаріат уповноваженого із захисту державної мови, а усі органи влади жодним чином не сприяли їй у цьому.
Закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної», ухваленого Верховною Радою було прийнято 25 квітня 2019 року і оприлюдненого 16 травня. Запрацювати він мав з 16 липня — на 29-й рік після ухвалення Декларації про державний суверенітет.
Після того, як низка українських мовознавців і громадських діячів звернулася до Кабміну через зволікання з призначенням мовного омбудсмена, 27 листопада 2019 року Уряд призначив на посаду мовного омбудсмена Тетяну Монахову.
Після призначення протягом наступних шести місяців на посаді мовного омбудсмена, Монахова не отримувала заробітної плати, оскільки тільки у випадку створення Секретаріату казначейство могло б виділити відповідне фінансування під штатний розпис.
Проблеми почалися з того, що закон чітко не зазначив статус Секретаріату, а саме те, що він є юридичною особою. Протягом цих шести місяців Монахова працювала самостійно і безкоштовно, витрачаючи власні кошти на поїздки з Миколаєва до Києва та винаймання житла. Перепустку мовний омбудсмен отримала тільки до Кабміну. Провести консультації у Раді чи Офісі президента вона так і не змогла.
Тетяна Монахова неодноразово зверталася із відповідними проханнями до Офісу президента України, але її чи то не помітили, чи не почули. Але зустріч із президентом України за шість місяців так і не відбулася. Причина невідома.— Чи тому, що я не з їхньої політичної сили, чи просто вони не мали наміру займатися мовною політикою? До Зеленського я так і не потрапила, — розповідає мовний омбудсмен.
Точкою кипіння Монахова назвала зняття з порядку денного Кабміну питання про створення Секретаріату. Це сталося в день голосування.
– Я остаточно переконалася, що йдеться про відсутність політичної волі, – підвела підсумок Тетяна Монахова ситуації, що склалася.
В той самий час на окупованих територіях України рашистські маріонетки чітко продемонстрували, що «Мова має значення!».
06 березня 2020 року рашистські окупанти в «ДНР» єдиною «державною» мовою зробили російську.
«В даний час … при встановленні статусу державної мови ДНР необхідно враховувати інтенсивність інтеграційних процесів між ДНР і Російською Федерацією», – заявив представник маріонеткової «ДНР» Олексій Сухинин.
Заборона «незаконними збройними формуваннями» використовувати українську мову в «ДНР» порушує права громадян України, які змушені проживати на тимчасово непідконтрольних української влади територіях. Так вважає уповноважений Верховної Ради України з прав людини Людмила Денисова. «Заборона на навчання українською мовою призведе до перешкоджання здобуття освіти у вищих навчальних закладах на території України і повноцінному розвитку особистості громадян України», – переконана Денисова.
По це 26 березня повідомила прес-служба омбудсмена.
В районі відповідальності ОТУ “Схід” позиції ЗСУ обстріляли п’ять разів:
– 23 міни калібру 82 мм прилетіли на наші позиції неподалік Павлополя;
– з гранатометів різних систем, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї вівся обстріл позицій ЗСУ біля Лебединського;
– двічі противник відкривав вогонь з гранатометів різних систем, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї по нашим оборонцям Старогнатівки;
– захисники Широкиного надвечір були обстріляні з гранатометів та великокаліберних кулеметів.
П’ять обстрілів наших позицій зафіксовано і на ділянці відповідальності ОТУ “Північ”:
– противник випустив 20 мін 120-го калібру по нашим опорним пунктам поруч з Оріховим;
– оборонців н.п.ХутірВільний ворог обстріляв з автоматичних станкових гранатометів, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї;
– 30 мін 82-мм було випущено після обіду по захисниках Новоолександрівки;
– позиції поруч із Новотошківським рашисти обстріляли з мінометів 120-го калібру;
– оборонців Новозванівки обстрілювали з 82-мм мінометів, автоматичних станкових гранатометів та великокаліберних кулеметів.
Щоб заспокоїти гібридні російські збройні формування українські військові змушені були відкривати вогонь по позиціям російських найманців у відповідь.
24 квітня двоє військовослужбовців зі складу ОС отримали поранення.
За даними розвідки у рашистів один «трьохсотий».
Протягом цієї доби рашисти вже тричі обстріляли наших захисників в р.в. ОТУ “Схід”.
Неподалік Авдіївки російські гібридні війська продовжують здійснювати обстріли позицій ЗСУ із 120-ти мм та 82 мм мінометів, гранатометів різних систем та великокаліберних кулеметів.
Через КП «в’їзду-виїзду» 23 квітня лінію зіткнення громадяни не перетинали.
Підписи під петицією, оприлюдненою 01 квітня 2020 року , були зібрані менш ніж за місяць.
Кількість підписів під петицією до президента Володимира Зеленського з вимогою звільнити та притягнути до кримінальної відповідальності голову Офісу президента Андрія Єрмака перевищила необхідні для її розгляду 25 тисяч.
Москві вдалося загнати «Київський квартал» у дипломатичну пастку. Домовленості в рамках «Тристоронньої контактної групи» з мирного врегулювання ситуації на Донбасі, у якій брали участь керівник ОПУ Андрій Єрмак і заступник керівника Адміністрації президента Росії Дмитро Козак, про створення «консультативної ради» були критично сприйняті в Україні. Андрія Єрмака звинуватили у тому, що він погодився на створення майданчика, який урівнює українську державу та російських маріонеток на Донбасі, а країну-агресора переводить у статус країни-спостерігача, на рівні з ФРН, Францією та ОБСЄ.
Крім того з точки зору міжнародного права і протоколу, глава Офісу президента не має права представляти Україну на такому рівні ті підписувати подібні документи в «мінському процесі».
Теж саме стосується і екс-президента України Леоніда Кучми.
Такими повноваженнями наділені президент, прем’єр-міністр та міністр закордонних справ.
Електронна петиція на сайті Офісу президента містить заклик до президента України: «Якщо ви на боці України, то Андрій Єрмак має бути негайно звільнений, а компетентні органи повинні розпочати кримінальні провадження за фактами державної зради і корупції».
«Пане президенте, час визначитися і вибрати, на чиєму ви боці – корупції і капітуляції перед Росією чи на боці демократичної, незалежної некорупмованої України», – вважає автор петиції Олександр Іванов.
Автор вважає, що «після призначення Андрія Єрмака керівником Офісу президента різко пришвидшився процес капітуляції України перед Росією… В силу різних обставин цей процес поки вдалося припинити, але Єрмак заявляє, що готовий й надалі втілювати цей антиконституційний план. Тому єдиною гарантією, що він не реалізує цей задум, є його негайна відставка та кримінальна справа за ознаками державної зради».
Володимир Зеленський зараз знаходиться у дуже незручному становищі. Звільнити і покарати Єрмака він публічно не може, тому що той його друг, та ще й «обізнаний з усіма тонкощами». І коли розпочати діяти стосовно Єрмака «за буквою закону», то це загрожує ще не одними «плівками» та скандалами.
З іншого боку суд зобов’язав СБУ протягом доби відкрити справу про можливу державну зраду проти керівника Офісу президента Андрія Єрмака і другого президента Леоніда Кучми. Позов до спецслужби подав нардеп Володимир В’ятрович (на фото).
З початку запровадження ініціативи про надання земельних ділянок учасникам бойових дій, у Кіровоградській області військовослужбовці завершили процес оформлення у власність дванадцяти тисяч земельних ділянок. Проекти землеустрою затверджені на ділянки загальною площею майже двадцять три гектари.
Найбільшу кількість ділянок військові отримали в районах Кіровоградської області:
– у Новомиргородському – 2408 ділянок, загальною площею майже 4730 га.;
– у Кропивницькому – 1038 ділянок площею 1900 га. ;
– у Знам’янському – 934 ділянки площею 1800 га.
Загалом на Кіровоградщині учасники бойових дій та члени родин загиблих військовослужбовців отримали майже 15400 дозволів на розроблення проектів землеустрою для відведення землі. Після завершення процедури оформлення земельних ділянок вони отримають у власність землі загальною площею майже 29000 гектарів.
На сайті Держгеокадастру розміщено покрокову схему дій для допомоги учасникам АТО та членам родин загиблих воїнів, котрі бажають отримати земельні ділянки.
Щоб ознайомитися з «Покроковою схемою дій для допомоги учасникам бойових дій та членам їх сімей в отриманні земельних ділянок» потрібно перейти за посиланням:
Російські дипломати повернули МЗС України дві ноти протесту, які стосувалися подій в контрольованих Росією українських регіонах. Про це 23 квітня повідомила речниця російського зовнішньополітичного відомства Марія Захарова.
У своїй традиційній манері Захарова закликала українських дипломатів «економити на папері», а «київській» владі закинула існування «в паралельній реальності».
Представниця МЗС Росії знову зробила наголос на тому, що Москва «не є стороною конфлікту на південному сході України» і «не здійснює контроль над територією Донбасу».
Також Захарова знову заявила, що «питання приналежності Криму закрите» і що «Крим і Севастополь у 2014 році добровільно возз’єдналися з Росією».
«Всі ноти протесту щодо дій російської влади… будуть і надалі повертатися українській стороні у зв’язку з відсутністю підстав для їхнього розгляду», – сказала офіційна речниця Кремля.
ОРДЛО, «ЛуганДонія», «ленере/денере» – ну, якось не звучить!, – так вирішили російські окупанти і вирішили трохи погратися з назвами захоплених російськими військами українських міст.
Смотрящій маріонеткової “ЛНР” Леонід Пасічник своїм «указом» перейменував Луганськ у Ворошиловград.
Документ на своїй сторінці в Facebook опублікував український журналіст Андрій Діхтяренко.
Але, у рашистів все, як завжди і через те саме місце. Виявляється, що нова назва “місто Ворошиловград” буде використовуватися ПОРЯД з найменуванням “місто Луганськ” при проведенні заходів, пов’язаних з “Великою Вітчизняною війною”.
Крім цього були перераховані дати, до якої застосовуватиметься ново/стара назва міста:
– 9 травня – День Перемоги у Великій Вітчизняній війні.
– 22 червня – День пам’яті і скорботи – день початку Великої Вітчизняної війни.
– 14 лютого – День визволення Луганська (Ворошиловграда) від німецько-фашистських загарбників
Від нього вирішив не відставати і його колега смотрящій маріонеткової «ДНР» Денис Пушилін, який перейменував місто Донецьк у “Сталіно”. Як і Луганськ, відтепер місто Донецьк матиме подвійну назву, яка буде прив’язана до дня в календарі. Назву Сталіно будуть використовувати:
– 9 травня – День Перемоги у Великій Вітчизняній війні.
– 22 червня – День пам’яті і скорботи – день початку Великої Вітчизняної війни.
– 8 вересня – День визволення Донбасі від німецько-фашистських загарбників “, – йдеться в тексті” указу “.
Відповідний “указ” Пушиліна від 23 квітня опублікував відомий блогер з ніком Necro Mancer в своєму Twitter.
Росіяни не мають ніякого відношення до заснування Луганська. Першими, хто наважився там оселитися були сербські гусари, які присягнули на вірність російській імператриці Єлизаветі Петрівні (1741-1761 р.р.). У 1753-1755 роках за урядовим дозволом до них приєднуються сім’ї хорватів, молдаван і болгар.
З 1935 по 1958 роки назву міста змінили на Ворошиловград.
З 1958 по 1970 – Луганськ.
З 1970 по 1990 роки Луганськ вдруге став Ворошиловградом.
04 травня 1990 р. місту повернули його історичну назву.
Перша назва Донецька – Олександрівка. Датою заснування міста вважають 1779 рік, коли українські козаки заснували населений пункт, який став тепер передмістям Донецька.
Наступна назва – Юзівка. Поселення так було назване на честь валлійця (англійця) Джона Джеймса Юза, який в 1869 році побудував металургійний завод, що обріс селищами робітників.
В 1924 році Юзовку перейменували в Сталіно, хоча в російськомовних документах місто називали Сталін.
9 листопада 1961 року, місто Сталін перейменували в Донецьк.
Внаслідок такої «скрепоманії» відтепер назви обох українських міст напряму будуть залежати від дати у календарі.
