У мирному житті Олександр Андріяшин був кінооператором провідних українських компаній індустрії кіно. Також устиг попрацювати на всесвітньо відомому супутниковому телеканалі Discovery. Тоді йому найбільше запам’яталися подорожі зі зйомками циклу «Невідома Росія». Розповідає, що в російських глибинках про народ уже давно ніхто не дбає…
— Для каналу Discovery я знімав кілька років за контрактом, а саме цикл «Невідома Росія». Був у найвіддаленіших куточках Російської Федерації, — говорить Олександр.
— Вразило поступове вимирання цих територій — закинуті та забуті землі, відчуженість людей, які виживають, як можуть. Особливо — представники малих народів, з якими ми багато спілкувалися. Це, так би мовити, люди з хорошою історією, які доживають свій вік і поступово зникають, бо «царству» жодної вигоди не приносять.
Як зазначає військовослужбовець, між війною в кіно й у реальності є суттєва різниця. На фронті немає сценарію, тут не прочитаєш текст, не запам’ятаєш роль, не зробиш потрібну кількість дублів.
— Якоюсь мірою я собі уявляю, що перебуваю ніби на зйомках довготривалого серіалу. Як оператор помічаю ті речі, які мало хто помічає. Хотілося б зняти навіть не документальний, а ігровий фільм про всі ці події. Та для цього потрібен сценарист, який би приїхав сюди. Бо одне діло писати в кабінеті, а робити нариси як художник з натури — це інше. Для того, щоб зрозуміти той дух, що існує на Донбасі. І ще тут потрібен режисер. Щоб зняти цікавий ігровий фільм, треба бути тут. Уже були подібні картини. Цивільному глядачу це приносить задоволення, бо він бачить те, чого не переживав сам. А хлопці, які воювали, чітко бачать, що це штучність, — говорить боєць.
Олександр вступив до лав української армії цього року. Контраст із цивільним життям, на його думку, звісно є, але не дуже різкий. Іноді польові умови під час кінозйомок схожі з тими, у яких він перебуває зараз і, окрім ризику для життя, майже нічим не відрізняються, і зайвий раз доводять, що треба цінувати кожну прожиту хвилину.
— Навички з моєї цивільної професії стали в пригоді. Відразу помічаю будь-які зміни в ландшафті й пересування противника. Моя спостережливість, вміння тримати композицію кадру й те, що там перебуває, неабияк допомагають.
Сержант Катерина Соколенко в 2012−2013 роках підкорила публіку своїм голосом, ставши фіналісткою популярних телевізійних шоу «Х-фактор» та «Україна має талант». У 2016 році вона пішла до війська, маючи за плечима 16-річний медичний стаж. Катерина і досі перебуває на передовій.
Нині Катерина на військовій службі, перебуває на Маріупольському напрямку. Під час нещодавнього спілкування «співаючий» медик рішуче запевнила, що перебуватиме у війську до повної перемоги над ворогом.
− Моє рішення піти служити до Збройних Сил України було єдино правильним. Я ж мала за плечима 16 років медичного стажу. Коли потрапила до бригади, побачила наскільки потрібна допомога фахових медиків, − розповідає жінка.
А підштовхнула її змінити концертні сукні на військовий одяг наступна подія. Разом із донькою вона мешкала в селі Федорівка, що за 23 км від Бахмута. За словами Катерини, в 2014 році, коли розпочались «непорозуміння» на Сході, був інформаційний голод. Людей залякували, що бандерівці йдуть різати місцеве населення. Тоді Катерина з донькою поїхала до подруги в Київ. Побачила, що насправді відбувається, пересвідчилась, чим живуть інші регіони України…
− Коли повернулась, в рідній Федорівці мене зустріли найманці «місцевого розливу». На той час я залишилась без чоловіка і займалась торгівлею. І коли до мене прийшли чужинці та почали вимагати віддати товар без грошей, я зрозуміла, що це бандити. Усвідомила, що з такими людьми країну не побудуєш. У нас держава Україна, я живу на своїй землі й не повинна задарма працювати на якихось пройдисвітів. Коли село звільнили, то українські захисники заїжджали до мене, аби води набрати. Мої батьки годували хлопців на наших блокпостах, − пригадує Катерина.
У 2016 році розпочалось її армійське життя. Зі слів Катерини, у перший день до неї прийшли військовослужбовці з гнійними запальними процесами кінцівок (флегмонами). Оскільки медичних інструментів не було, використовувала підручні засоби − ніж та лезо.
Коли ж медик потрапила на «нульовку», то побачила ще більшу потребу в фахівцях її профілю. Соколенко наполегливо просила командира відправити її туди.
− Коли співаю пісню «Мить» групи «Океан Ельзи», плачу на словах: «…І поглянь, як навколо світає, І як сніг неймовірно блищить…» Згадую, який сніг був навкруги, такий білосніжний, пухнастий і як несуть обпеченого дядю Сашу. Поранення, з якими я зустрічалась і у цивільному житті − розриви внутрішніх органів, відірвані кінцівки – не настільки мене вражали. Дядя Саша мені запам’ятався на все життя. Попри допомогу медиків, він прожив ще чотири дні й помер, − пригадує Соколенко.
Вона дякує своїм ангелам-охоронцям. Адже там, куди вона приїздить, стихають обстріли.
− Мене прикомандирували до батальйону «Донбас» на 10 днів одразу після смерті Яни Червоної. Була поруч із тією позицією, де вона загинула. Там не було медика. Йшли бої… Я приїжджаю на позицію, і одразу припиняється стрільба на період моєї ротації. Ті, хто був поруч, дивувалися такій тиші, − ділиться враженнями медик.
− Один із наших хлопців прокинувся раніше за всіх, пішов на пагорб, аби привітати маму із днем народження. Раптом починається обстріл. Хлопець біжить до нас, і біля нього «прилітає» протитанкова керована ракета. Хлопець падає. Лечу до нього, тягну, але він заспокоює: «Я живий, мене лише з ніг збило…», − згадує Катерина.
Вона легко знаходить порозуміння з побратимами. Де б її військова доля не закидала, намагається облаштувати побут для захисників та тішити хлопців на ВОПах смачненьким. Наприклад, млинці на сніданок…
Воїни зі свого боку намагаються приємно здивувати свою Катюшу. У ставку неподалік села хлопці ловили після нічної зміни раків та приносили щоранку по відру до сніданку.
Попри війну, Катерина Соколенко і далі співає. Продовжує виступати на урочистостях та концертах перед побратимами і місцевими мешканцями в районах несення служби.
Жінка каже, що нещодавно їй наснилося, що війна закінчиться у 2022 році. А допоки Катерина наполегливо наближає мить, коли вона долучиться до розбудови рідного Донбасу. Жінка ні про що не жалкує, ні про жоден прожитий день. Адже для неї головне – не зрадити себе.
Як ветеран АТО Євген Павленко зі Львова завдяки участі у проекті з розвитку бізнесу Міжнародної організації з міграції перетворив своє давнє захоплення у власну, корисну справу.
Технології озонування та еко туману широко застосовуються за кордоном, в Україні ж така практика починає набирати обертів.
Озонування – це екологічно чиста технологія очищення, заснована на використанні газу – озону. Озон виробляється з кисню, що міститься в атмосферному повітрі. Після взаємодії з забруднюючими хімічними та мікробіологічними речовинами озон перетворюється в звичайний кисень. Озон ефективно видаляє найстійкіші запахи, а також знищує мікроорганізми, або позбавляє їх можливості ділитися.
Суть техніки очищення за технологією “еко туман” в тому, що особлива рідина, що дезодорує, заливається в спеціальний апарат, схожий на пароструминний, і розпилюється по салону автомобіля. Частки “сухого туману” дуже дрібні та проникають в усі порожнини і щілини, в оббивку. Вигідна відмінність “сухого туману” від стандартних ароматизаторів – те, що він не маскує неприємний запах, а повністю його усуває.
До участі в АТО будучи приватним підприємцем, Євген займався будівництвом та надавав ремонтні і будівельними послуги. В кінці минулого року у нього різко погіршилося здоров’я, виявили цукровий діабет. Лікарі заборонили фізичні навантаження, тому і вирішив почати щось нове. OZON Expert LVIV – це новий, цікавий проект. До запуску цього стартапу я вже мав поняття про озонування, адже перший озонатор я зробив своїми руками для власного будинку і зрозумів, що у Львові їх дуже мало, а попит на цей товар зростає. Під час участі в проекті із підтримки ветеранського бізнесу я підготував та успішно захистив свій бізнес-план, отримавши промислове обладнання для озонування та обробки еко туманом. Зараз по нас вдарив карантин: школи, кафе, садочки не працюють, відповідно значно менше клієнтів, але помалу розвиваємося, пропонуючи послуги із озонування приміщень (квартири, офіси, кафе, перукарні, спортзали) та авто. Дуже важливо, що озонування – це абсолютно екологічно чиста технологія. З’єднавшись з мікробіологічними і хімічними забруднювачами, озон їх повністю і безповоротно знищує, а після цього перетворюється в кисень, – розповідає Євген Павленко.
Дана технологія досить проста і займає небагато часу. У кімнаті встановлюється генератор озону — озонатор, він програмується та на ньому налаштовується таймер. Варто зазначити, що під час процедури озонування, людей і тварин в приміщенні не повинно бути, а двері в кімнату повинні бути зачинені. Генератор розпилює озон високої концентрації по всьому периметру кімнати. Після припинення роботи, в приміщенні можна буде знаходитись приблизно через годину. Саме такий час необхідно для переходу залишкового озону в кисень та провітрювання. Озонатор працює у багато разів ефективніше будь-яких інших дезінфекторів, причому на відміну від них не дає токсичних побічних ефектів. Він знищує алергени в повітрі приміщень і, як доведено вченими, є необхідним для нормального функціонування організму людини і тварин. Діючи на молекулярному рівні, озон здатний дійсно повністю, а не частково знищити бактерії, віруси, грибки, цвіль, а також всі неприємні запахи. Якщо вас хвилює питання, як прибрати мікроби скористайтеся методом озонування. Озон знищує їх в 300 разів швидше, ніж будь-які інші дезінфектори.
Озонуванням можна обробляти будь-яке житлове та нежитлове приміщення, салони автомобілів, таксі, автобуси, спеціалізовану техніку: машини швидкої допомоги, машини пожежної та аварійної служби, ресторани, кафе, бари, кухні, а також дошкільні установи і школи, лікарні, пральні.
Проект «Підтримка реінтеграції ветеранів конфлікту на сході України та їхніх сімей» впроваджується у трьох пілотних областях: Київській, Дніпропетровській та Львівській. Його мета — сприяти Уряду України в наданні допомоги ветеранам конфлікту на сході України та їхнім родинам задля ефективної реінтеграції до цивільного життя, а також активної участі в соціально-економічному розвитку громад. Проект фінансується Європейським Союзом та впроваджується Міжнародною організацією з міграції. Виконавчий партнер проекту – ГО Всеукраїнська Асоціація Керівників Бізнесу – UABL.
У Чорнобильській зоні відчуження станом на 26 квітня ліквідовано всі осередки лісової пожежі, – про це повідомив Арсен Аваков на сторінці у Twitter
За його словами, зараз в зоні відчуження немає жодного активного вогнища лісової пожежі, загрози немає. У цей момент ведеться робота по ліквідації тління торфовищ.
Проинспектировали вместе с @ZelenskyyUa ликвидацию пожаров в Чернобыльской зоне отчуждения. Все источники огня ликвидированы. Угроз нет. Идет работа спасателей по тлеющим торфяникам. Волна пожаров сбита. Благодарю спасателей и лесников за работу! pic.twitter.com/TFcPObzYYr
Гібридні збройні формування Російської Федерації на Донбасі й надалі продовжують ігнорувати та грубо порушувати визначені Мінськими домовленостями лінії відведення важкого озброєння.
Про це повідомляє пресслужба штабу ООС.
Окрім цього, окупаційні війська навмисно перешкоджають виконанню представниками СММ ОБСЄ мандату Місії та систематично відмовляють патрулям міжнародної організації у доступі до непідконтрольних урядові України територій. Загалом з початку 2020 року було зафіксовано 365 випадків перешкоджання роботі патрулів міжнародної організації з боку російський найманців.
Спеціальна моніторингова місія ОБСЄ в Україні (Special Monitoring Mission OSCE to Ukraine, SMMU) — місія неозброєних цивільних спостерігачів ОБСЄ, яка тимчасово проводить моніторинг та звітує про ситуацію з дотримання прав людини та гуманітарну ситуацію як у зоні конфлікту на Донбасі, так і по всій території України.
СММУ утворена 21 березня 2014 року на запрошення уряду України, на підставі консенсусного рішення 57 країн-учасниць ОБСЄ, у складі 100 осіб строком на 6 місяців. Влітку 2014 року, після загострення конфліктів, чисельність СММУ було збільшено до 500 осіб, а мандат продовжений до 31 березня 2016 року.
Результати моніторингу місії майже щоденно висвітлюються на офіційному веб-порталі ОБСЄ трьома мовами (українською, російською та англійською) та є ключовими у прийнятті рішень Ради Європи і ООН. Мандат місії поширено на всю територію України в межах міжнародно-визнаних кордонів, однак на практиці її діяльність в Автономній Республіці Крим та частинах Донецької і Луганської областей на необґрунтованих підставах в односторонньому порядку блоковано керівництвом Російської Федерації.
«Минулого тижня безпілотний літальний апарат Місії дальнього радіуса дії поблизу населеного пункту Греччине Донецької області зафіксував три 122 мм самохідні гаубиці 2С1 «Гвоздика». Також на непідконтрольній уряду України території поза межами районів відведення було помічено 82-мм міномети 2Б9 «Волошка», 10 танків та 5 броньованих бойових машин. У цей же період у населених пунктах Соснівське, Набережне та Пікузи було виявлено протитанкові міни, які належать незаконним збройним формуванням РФ, загальною кількістю 770 штук», – йдеться в повідомленні.
Зазначено, що під час планових польотів над тимчасово окупованою територією БПЛА Місії двічі були обстріляні зі стрілецької зброї. Крім цього, днями на блокпост біля мосту, що поруч зі Станицею Луганською, озброєні представники окупаційних військ заборонили патрулям Місії прохід до непідконтрольних урядові України районів, посилаючись на карантинні обмеження через COVID-19. Подібний інцидент стався також на блокпості поблизу населеного пункту Верхньошироківське.
Незаконні збройні формування РФ продовжують свідомо нехтувати Мінськими домовленостями, а їхні дії з розміщення озброєння в житлових кварталах свідчать про грубе порушення норми Міжнародного гуманітарного права.
В Україні на ранок понеділка, 27 квітня, за офіційною інформацією МОЗ, зафіксовано 9009 випадків коронавірсуної хвороби, 358 з них – у Львівській області
На жаль, ні люди, ні система охорони здоров’я здебільшого виявилися неготовими до викликів пандемії. Тому вчасна мобілізація зусиль небайдужих громадян зараз є вкрай важливою. У Львові допомогти медичним працівникам вирішили й колишні учасники антитерористичної операції на сході України.
Так, завдяки зусиллям Міжнародного благодійного фонду «Вірні Україні», Координаційної Ради учасників бойових дій Львівщини при Львівській обласній державній адміністрації, громадської організації та фонду «Розвиток Громади», медики області відчувають, що вони у цій боротьбі не самі.
За словами, керівника фонду «Вірні Україні» та голови Координаційної ради, колишнього бійця батальону «Айдар», львів’янина Сергія Лейченкова, з початком карантину їхні організації зосередили свою діяльність на допомозі медичним закладам, які приймають хворих на коронавірус.
– Ми максимально намагаємося закривати потреби Львівської обласної клінічної інфекційної лікарні, яка визначена як одна з лікарень першої хвилі для прийму хворих на Covid-19. Так, спільно з нашими партнерами – громадською організацією та фондом «Розвиток Громади» ми отримали змогу передати до вказаного медзакладу настінний бактерицидний опромінювач, вимірювачі артеріального тиску, протипролежний матрац з компресором. Також були закуплені тести та діагностичні набори для визначення коронавірусу. Окрема тема, на якій би хотів зосередити увагу – пальне. З початком дії карантинних обмежень, коли зупинився рух громадського транспорту, для багатьох працівників лікарні дорога на роботу перетворилася на справжній виклик. Щоб допомогти у цьому питання, ГО та фонд «Розвиток громади» надали у користування два автобуси, які щодня возять медиків на роботу і з роботи. Наразі нам вдалося закупити 200 літрів дизельного палива, щоб автобуси мали змогу здійснювати свої щоденні рейси, – розповідає Сергій Лейченков.
До речі, «Вірні Україні» здійснюють свою діяльність виключно за рахунок добровільних внесків. Частіше всього їм допомагає місцевий бізнес та небайдужі громадяни, які усвідомлюють важливість цієї роботи. Адже потреби Львівської обласної клінічної лікарні досить значущі. Зараз медзаклад потребує поповнення і створення запасу засобів індивідуального захисту для персоналу і масок для пацієнтів, пульсоксиметрів, безконтактних термометрів, кисневих концентраторі, моніторів пацієнта, апаратів для ШВЛ та ще багато різного дороговартісного обладнання.
Сергій Лейченков наголошує, що члени Координаційної Ради учасників бойових дій Львівщини при Львівській обласній державній адміністрації, до складу якої входять 22 організації учасників АТО/ООС, з початком карантину також працюють над питаннями пошуку антисептиків, пошиття масок, які потім передають в зону бойових дій.
Активніше долучатися до допомоги закликає представник Львівщини у Раді ветеранів при Міністерстві ветеранів України Андрій Макогін.
– Ветеранська спільнота згуртована і готова прийти на допомогу, але без фінансової підтримки, на жаль, мало благодійних проектів можуть бути реалізованими. Тому рух ветеранів постійно займається пошуком меценатів та висвітленням нагальних потреб, на «закриття» яких потрібні кошти. Допомогти може кожен, тут не важлива сума, важлива участь, – говорить Андрій Макогін.
Фонд «Вірні України» часто закінчують свої звіти про діяльність словами фразою «Все буде Україна!». Якщо ви з ними згодні і хочете їм в цьому допомогти, то не будьте осторонь!
Реквізити фонду:
Міжнародний Благодійний Фонд «Вірні Україні»
Код ЄДРПОУ 42069798
р/р № UA 933057490000026006000012307(UAH),(USD),(EUR)
Законодавством України визначено, що право власності на землю – це право володіти і розпоряджатися нею. Але, на жаль, інколи з з реалізацією цих прав трапляються випадки, які схожі на сюжет детективного роману.
Так сталося у Білій Церкві, де учасники АТО, які стали власниками ділянок для індивідуального садівництва, одного дня з подивом виявили, що їхню землю розорює техніка місцевого фермерського господарства «Агророст».
Пошук винних в цій незрозумілій ситуації триває і досі, тепер цим займаються правоохоронні органи. Як так сталося і хто в цій історії є насправді потерпілою стороною, ми вирішили дізнатися у безпосередніх учасників земельного конфлітку.
Але спочатку трохи історії. У 2018 році учасники АТО, скориставшись своїм конституційним правом, отримали у власність ділянки сільськогоподарського призначення для ведення індивідуального садівництва у Білоцерківському районі Київської області. Згодом частина землевласників об’єдналися у обслуговуючий кооператив «КП «Третій квартал», обравши головою Наталію Мялковську. Надалі кожен господарював на своїй ділянці на власний розсуд: люди вирощували городину, багаторічні насадження, хтось посадив сад чи розмістив тимчасові сільськогосподарські споруди, були й ті, хто залишив свої ділянки «до кращих часів», і вони просто поросли бур’янами.
Але 26 березня на тих власників, які хотіли розпочати сезонні роботи на своїх наділах, розташованих в районі зупинки «Митниця» у Білій Церкві, чекав неприємний сюрприз. На їхніх ділянках працювала сільськогосподарська техніка, розорюючи землю єдиним масивом під посів. Як виявилося, підставою для робіт став договір про спільний обробіток (використання) земельних ділянок від 23 березня 2020 року, укладений між ОК «КП «Третій квартал» в особі голови Наталії Мялковської та ФГ «Агророст» в особі голови господарства Володимира Кваші.
А далі почалося найцікавіше….
За словами одного з власників ділянки на сумнозвісному полі, учасника бойових дій Анатолія Штефана, більшість членів кооперативу взагалі не знали, що вони входять до цього об’єднання. Відповідно, люди жодним чином не могли здогадуватися про наміри голови ОК Наталії Мялковської передати ділянки в спільний обробіток. Окрім цього, трактор працював не лише на ділянках, кадастрові номери яких були вказані в договорі, але і зовсім сторонніх. Таким чином, під плуг потрапили майже 250 наділів.
– Ділянки, які можна розорювати, фермеру вказала голова КП. Але до неї взагалі виникає багато питань. По-перше, чи мала вона повноваження відповідно до Статуту укладати подібний договір без проведення загальних зборів? По-друге, чи мала вона як голова кооперативу право вказувати на місцевості ділянки на свій розсуд?
У цих питаннях будуть розбиратися компетентні органи, наразі ми підготували всі заяви, щоб вони могли встановити винних осіб і суму нанесених збитків, – резюмує Анатолій Штефан.
28 березня, після того, як ситуація набула розголосу, відбулася зустріч власників ділянок з Наталією Мялковською та головою ФГ Володимиром Квашою. На жаль, голова кооперативу так чітко й пояснила людям, чому їхні наділи разом з городиною та межовими знаками виявилися переораними. Як і те, чому деякі громадяни навіть не здогадувалися, що вони є членами ОК «Третій квартал».
А ось голова господарства «Агророст» вважає себе в цій історії потерпілим. І з ним важко не погодитися, адже йому довелося платити і за свої, і за чужі помилки. При чому, платити в прямому значенні цього слова.
Як стверджує Володимир Кваша, зараз він за власні кошти відновлює межові знаки, якими були винесені в натуру межі земельних ділянок атовців. Також ФГ понесло витрати на проведення сільськогосподарських робіт.
– На більшій частині земельних ділянок вже відновлено межові знаки, скоро закінчимо ці роботи повністю. З огляду на те, що відбулося, я вважаю «Агророст» потерпілою стороною і, за можливості, буду вимагати з винних осіб компенсацію. Розумієте, голова кооперативу переконала нас, що діє в межах своїх повноважень, тому ми без вагань підписали договір про спільний обробіток. Єдине, про що я дуже шкодую, що не запросили відповідну землевпорядну організацію, яка б винесла на місцевість крайні точки вказаних в договорі земельних ділянок. У такому разі ми б не виорали наділи, які не вказані в договорі, – розповідає голова ФГ Володимир Кваша.
На жаль, дізнатися, чим саме керувалася у своїх діях голова кооперативу Наталія Мялковська видалося неможливим, адже вона відмовилася давати коментарі, мотивуючи тим, що журналісти спотворюють інформацію, яку вона їм надає.
Крапку в цій історії поставлять правоохоронці. А допоки учасники бойових дій та члени їх сімей почали заново господарювати на своїй землі, сподіваючись, що ті, хто зазіхав на їхні наділи, нарешті усвідомили, що ветерани будуть боронити своє до кінця. Адже вони бачили реальну війну, тому земельні війни їм вже не страшні.
24 квітня Керівник Офісу Президента України Андрій Єрмак провів зустріч з учасниками бойових дій і членами сімей загиблих українських військових.
Повідомлення про цю зустріч з посиланням на Офіс Президента було розміщено на сайті “НОВА-новини ветеранів”.
“Рух Ветеранів України” на сторінці у facebook виклав своє бачення зустрічі голови Офісу Президента України (ОПУ) Андрія Єрмака з учасниками бойових дій та членами сімей загиблих українських військових.
“Рух Ветеранів України” звернув увагу, що “…навіть політичні розбіжності не стають на заваді ОПУ в пошуку “зручних” ветеранів”.
Було наголошено на тому, що «…питання соціального захисту учасників бойових дій пана Єрмака цікавлять дуже опосередковано – інакше замість створення чергового беззмістовного органу при ОПУ, він звернувся би до Президента з метою дофінансування вже діючих бюджетних програм. Але замість цього він сконцентрував свої зусилля на боротьбі з патріотичними силами всередині Уряду (успішно) та пошуку “зручної громадськості”», – йдеться у повідомленні.
«…Рух Ветеранів України вважає, що будь-які “ветеранські” ініціативи Єрмака мають на меті виключно одне – створення слухняних “ветеранів”, які будуть готові толерувати “мирні” ініціативи і не задавати зайвих питань. … Жодні “соціальні плюшки” не куплять ветеранів в їх боротьбі з російською збройною агресією. Як би чогось іншого не хотілось антиукраїнським силам.», – наголошується у повідомленні.
26 квітня гібридні збройні формування Російської Федерації демонструючи своє «непереборне бажання досягти миру» гатили по нашим захисникам з артилерійських систем калібру 152 мм, 120 мм та 82 мм мінометів, озброєння бойових машин піхоти, зенітної установки, з гранатометів різних систем, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї.
В районі відповідальності оперативно-тактичного угруповання “Схід” минулої доби було зафіксовано 8 порушень режиму припинення вогню:
– біля Лебединського наші позиції двічі були обстріляні з озброєння БМП-2, гранатометів різних систем, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї;
– в околицях Широкино по нашим захисникам російські найманці двічі відкривали вогонь із зенітної установки ЗУ-23-2, мінометів 120 мм та 82 мм калібру, та РПГ.
– неподалік Богданівки опорні пункти ЗСУ були обстріляні вранці та ввечері із міномету 82-го калібру, СПГ, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї;
– по захисниках Новотроїцького рашисти вели вогонь з СПГ та великокаліберних кулеметів.
– поруч Старогнатівки було зафіксовано вогонь з АСГ.
У р.в. ОТУ “Північ”:
– 9 мін 82-го калібру було випущено по нашим захисникам неподалік Новотошківського;
– поблизу н.п. Хутір Вільний ворог вів обстріл позицій Об’єднаних сил із гранатометів різних систем, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї;
– вночі біля Кримського з напрямку н.п.Степове рашисти зробили шість пострілів з артилерійських систем 152-го калібру.
За минулу добу втрат серед наших захисників не було.
Від початку цієї ї доби в р.в. ОТУ “Північ” рашисти із 120 мм мінометів, гранатометів різних систем, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї обстріляли позиції ОС біля Катеринівки.
Наші воїни змушені були відповісти із наявних вогневих засобів, після чого ворожі провокації відразу припинилися.
Організація «Знам’янське об’єднання «Майдан» сформувалася ще за часів Революції Гідності. Але попри політичні утиски, погрози недоброзичливців та тимчасовий спад волонтерської активності, гурт працює і досі. Коли війна перемістилася з Майдану в поле, частина активістів вирушила на Схід країни добровольцями, решта зайнялись волонтерською роботою.
– Нині в організації працює 30 волонтерів зі Знам’янки та району, – говорить координатор Наталя Тишкевич. – Уся робота поділена за напрямками: «Кулінарна сотня» виготовляє вітамінні заправки, випічку, пакує чай «Знам’янський» з лікарських рослин; «Група швачок» шиє маскувальні халати, виготовляє подушки-валики, а нині шиє захисні маски; «Концертна бригада» виїздила з концертами в район бойових дій; також волонтери проводять тренінги з психологічної та правової допомоги для родин учасників бойових дій, створено клуб «Побратими».
За шість років війни волонтерам вдалося зібрати півтора мільйона гривень на допомогу бійцям. На ці кошти було закуплено безліч необхідних на фронті «дрібниць» – від бронежилетів та шоломів до бензопил та генераторів. Найбільш значуща посилка на фронт – 2 автомобілі УАЗ.
– Ці покупки були ще в перші роки війни. Нині через брак коштів ми, переважно, купуємо будматеріали – скоби, цвяхи, утеплювач. Відправляємо і те, що можна виготовити власноруч. Тож сьогодні це в першу чергу моральна та психологічна підтримка – смаколиками й малюнками, – продовжує волонтерка. – Ми поставили собі за мету знайти на війні кожного бійця зі Знам’янщини. Підтримати морально, донести до кожного просту і водночас дуже важливу істину: ми про вас знаємо, ми за вас молимося, чекаємо на повернення та пишаємося. Так охопили майже пів тисячі воїнів, яким надали адресну допомогу. Крім цього, допомагаємо частинам, де служили і служать наші земляки. Цього року в нинішні непрості карантинні дні ми змогли зібрати 235 кг Великодніх смаколиків та відправити в ці підрозділи.
Не менш важливою є і допомога воїнам після повернення додому. Волонтери допомагають бійцям та членам їхніх сімей з ремонтом, організовують родинний відпочинок.
– На війні бій може бути раз у день чи раз у п’ять днів, а для дружини вдома він триває 24 години на добу сім днів на тиждень. Подружжя чекає один від одного, що, повернувшись, побачать ту людину, яку залишили до війни, не усвідомлюючи, що вони обоє змінилися. У тих сім’ях, де жінки розуміють, що чоловік повернувся іншим й готові до цього, процес адаптації до мирного життя проходить легше, – продовжує Наталя. – Але є сім’ї, де йде повне нерозуміння ситуації. Тому ми й організовуємо безліч заходів родинного типу – зустрічаємося на свята, їздимо на екскурсії, проводимо тренінги. Саме так і виник клуб «Побратими».
Організовують волонтери і різноманітні акції: «Подаруй посмішку дітям Донбасу» – відправка іграшок, солодощів, малюнків та листів у прифронтові міста Донбасу, «Оберіг для воїна», «Всі відтінки зеленого» – плетіння маскувальних сіток у школах міста та району, «Долоні підтримки», «Намисто добра», «Великодній кошик для воїна».
– За підтримки Знам’янської міської ради в 2017-му ми створили фотовиставку «Будні АТО», яка вже поповнилася новими розділами та налічує більше 400 фото. Вона пересувна і подорожує по навчальних закладах і підприємствах міста, – говорить Наталя. – На жаль, у нас немає свого приміщення, тому всі наші напрямки працюють у різних місцях. Ми пропонували міському голові створити Центр громадських ініціатив у Знам’янці. Але це питання наразі так і не вирішене.
У 2018-му волонтери ГО «Знам’янське об’єднання «Майдан» стали лауреатами Всеукраїнського конкурсу «Благодійна Україна» в номінації «Колективне волонтерство». Волонтери «Майдану» працюють під гаслом «Допомагали, допомагаємо і будемо допомагати!».
– За ці роки ми багато чого навчилися, стали досвідченішими, в нас з’явилося більше однодумців, – завершує свою розповідь Наталя Тишкевич. − Я пишаюся своїми друзями-волонтерами. Адже волонтери − це люди, руками яких Бог відповідає на чиїсь молитви. Тому я дякую долі, що дала мені можливість стати в стрій з людьми, які натхненно працюють «без виходу на ротацію». Доки наші захисники будуть невтомно стояти на захисті нашої держави, доти й ми не втомимося їм допомагати!
