Ветеран АТО/ООС заснував потужне виробництво ножів (ФОТО)

Клуб ножового бою «Blade Brothers» троє ентузіастів створили ще влітку 2007 року в місті Харків.  Грунтуючись на цьому, засновник і головний інструктор клубу і боєць добровольчого батальйону «Шахтарськ» Олександр Воробєй організував компанію по виробництву ножів «Blade Brothers Knives».

 

Сьогодні компанія збирає навколо себе тисячі людей – вдячних покупців, спортсменів, силовиків та військових, які тренуються у клубі, спортсменів, які виступають на турнірах, організованих Олександром. Про незвичний бізнес ми вирішили поговорити безпосередньо з ним самим.

 

Ніж на фронті

 

Розкажіть будь ласка більше про ваш фронтовий досвід.

 

Та в мене цей досвід не дуже великий. Влітку 2014 пішов добровольцем в батальйон «Шахтарськ», 24 липня 2014 був поранений під час визволення селища Піски під Донецьком, зловив два ВОГи та кулю в ноги. Потім лікарня, і з того часу більше не воював.

 

 

Пригадайте будь-ласка якийсь випадок, коли ніж вам дуже знадобився на фронті.

 

Вочевидь, ви маєте на увазі випадки бойового застосування. Особисто в мене таких випадків на війні не було, але по роду діяльності до мене стікається багато інформації, щодо таких випадків. Один з кумедних – про ліквідацію ворожого блокпосту в 2014. Наш боєць пішов не тактикульно ніндзя-стайл, а навпаки, в треніках, шльопках, тримаючи курку-гриль в одній руці і пляшку горілки в іншій. Сепари зраділи, і підпустили його до себе. Дарма.

 

Читайте також:

 

Мирний фронт “кіборга” Сергія Танасова

 

Загалом, таких випадків на нашій війні не те, шоб прям дуже багато, але вони трапляються досить регулярно, тому, як мені сказав генерал НГУ в розмові – «ніж у розвідці незамінний». Всі ці випадки ми аналізуємо, за потреби відтворюємо в «лабораторних умовах» і потім цей досвід використовуємо в тренінгах.

 

Силові структури, спортсмени і домогосподарки з ножами

 

Чому вирішили займатися ножами і ножовим боєм?

 

В 2007 році я вже мав певний досвід спортивних спарингів та вуличних бійок, і мені стало цікаво спробувати себе голіруч проти ножа. Зібрались групою ентузіастів, почали пробувати. Виявилося, що в бійці з ножем все геть не так, як я собі уявляв. Почали тренуватися, потім щоб підготувати собі спаринг-партнерів довелося тренувати інших людей, потім вести семінари, влаштовувати змагання, проводити інструкторські курси. Наразі маємо всеукраїнську Федерацію ножового бою, яка веде тренування в багатьох областях. Цивільних тренуємо в спортивному напрямку, військових – в прикладному.

 

Щодо ножів – ніяк не міг підібрати собі ніж, щоб пасував до нашої техніки. Спроектував Ira Domini, він людям сподобався, потім спроектував ще кілька. Спочатку замовляв у різних майстрів, але ті, хто роблять штучні хороші ножі, не можуть робити партії зі стабільною якістю. Тому довелося робити власне виробництво. Тим більше, після поранення мав час та натхнення.

 

Розкажіть більше про ваш бізнес. Чи прибуткова справа взагалі? На яку аудиторію розраховуєте?

 

Я живу скромно, тому мені вистачає. Окрім цього, важливо те, що мої працівники завжди мають роботу, у нас не буває затримок зарплатні і можна заробити, якшо добре працювати. В ковідні часи це досить важливо, як на мене.

 

Аудиторія зараз у нас – від вояків до домогосподарок, бо наразі ми робимо і тактичні ножі, і кухонні.

 

Читайте також:

 

«Ми «ходимо по грошах», але, на жаль, про успіх можемо тільки мріяти»: ветеран планує стати головою громади, щоб навести лад в одному з найдавніших міст України

 

Це ж мабуть велику кількість дозволів взагалі треба отримувати? Все ж таки виготовлення холодної зброї, тренування бійців, і так далі – купа речей яка привертає увагу правоохоронців.

 

Ми не виготовляємо холодну зброю. Ще на етапі дизайну ми консультуємося з правоохоронцями, щоб зробити ніж таким, який не підпадає під критерії холодної зброї. Іноді це сильно обмежує політ фантазії).

 

Щодо тренувань, як я вже сказав – цивільним ми даємо спортивну техніку. За армійською правоохоронці приходять до нас самі. Вже, мабуть, немає в Україні силових структур, які б не присилали до нас своїх бійців на навчання.

 

 

Що зазвичай рухає вашими покупцями і людьми, яких ви тренуєте? Тому що, наприклад, сорокарічну дружину ветерана фраза “ніж допоможе почувати себе упевнено в неспокійних районах міста” явно злякає! Ніж взагалі ефективний засіб самооборони?

 

Ну, моя дружина носить ніж!

 

Ніж це найдоступніша легальна зброя в нашій країні. Коштує дешево, висновок експертизи МВС, який ми надаємо, дозволяє легально носити його майже де завгодно. Щодо ефективності наведу такий факт – у нас в спортивних спарингах дівчата нерідко перемагають хлопців. Бо ніж урівнює сторони конфлікту. 

 

Читайте також:

 

Гутман – українською «хороша людина»

 

Як спорт, ножовий бій має якісь переваги?

 

Це можливість займатися повноконтактним видом спорту без травм. Якщо здоров’я нема, чи вік вже не дозволяє битися чи боротися, то в рукопаші вже сильно не потренуєшся. А у нас ті самі фізичні навантаження, кардіо, + можливість битися і не отримувати болю чи травм.

 

Ну і другий аспект це зброя. По-перше, це романтика зброї, дух воїна. По-друге, все ж таки наш спорт це дуже хороша база для прикладних ситуацій. 

 

Допомога держави і бренд «Ветеран»

 

Для вашої аудиторії той факт, що ви ветеран був елементом позитивного іміджу?

 

Гадаю, що певним чином так. Загалом, це мусить бути нормою для будь-якого українського бізнесу – займати однозначно патріотичну позицію, не торгувати з ворогом, бути готовим допомогти своїй нації і особистою участю, і матеріально.

 

Читайте також:

 

«Ми готові були вмерти за Україну, то чому ж сьогодні ми не хочемо заради неї жити?», – кіборг Валерій Чоботар про те, чому ветеранам все ж варто йти у політику

 

 

Скажіть, а чи допомагав вам Мінвет чи інші держустанови і як саме? А спілки ветеранські?

 

Не допомагав ні Мінвет, ні інші держустанови. А побратими-ветерани допомагають багато, так, зокрема в організації змагань.

 

Чи мають ветерани взагалі якісь характеристики, які допомагають вести бізнес чи просто у роботі? Ви ж мабуть маєте певний штат, тим більше, що ви пропонуєте окрім виготовлення, ще й правку леза і заточку.

 

Ветерани – це такі самі люди, як і решта українців. Давно кажу, що війна не змінює людину, вона розкриває її сутність. Якщо людина була гнилою – стане взагалі елітарною мраззю. Якщо була толковою – почне робити щось більш масштабно.


Щодо правки та заточки – я просто хочу, щоб нашому клієнту було максимально комфортно користуватися ножем. Тому ми робимо зручні чохли, гостримо ножі, робимо техобслуговування. Роблю як для себе, одним словом

 

Держава зараз поставила курс на інтеграцію ветеранів через бізнес. Як вважаєте, це гарна ідея?

 

Не знаю, що вкладають в ці слова. Загалом, якшо не будуть заважати працювати, то вже буде добре.

 

Який саме ніж порадите нашим читачам-ветеранам?

 

Це тема для лекції на дві години) Тут багато питань – для чого, які умови використання, носіння і так далі.  Загалом вояки беруть найбільше ножі Штурмовик, малу Помсту та Снайпер.

 

Нагадаємо: