Півстоліття тому кілька провідних країн світу активно займалися розробкою реактивних ранців та інших індивідуальних літальних апаратів. На той момент технології не дозволяли створити подібний виріб з достатнім рівнем характеристик, і поступово інтерес зник. Зараз з’явилися нові технічні та технологічні можливості, які вже стали основою перспективних проектів. Передбачувано, що деякі напрацювання вже привернули увагу армій.
Нині розробляється і випробовується відразу кілька варіантів реактивних ранців з тими чи іншими особливостями. Найбільших успіхів і найбільшої популярності до теперішнього часу досягла британська компанія Gravity Industries Ltd. зі своїм проектом Jet Suit («реактивний костюм»).
Jet Suit виконаний у форм-факторі жилета і пари нарукавників, з’єднаних гнучкими кабелями. На спині пілота розташовано основний турбореактивний двигун, що забезпечує політ, а на руках попарно розташовані менші і потужні мотори, необхідні для стабілізації і рулювання. Jet Suit важить 27 кг; загальна потужність двигунів досягає 1050 к.с. Забезпечується розгін до 85-88 км/год (в експериментальному польоті зафіксовано швидкість до 136 км/год) і політ протягом 5-10 хв.
Jet Suit вже продають всім бажаючим; також компанія-розробник організувала курси для навчання майбутніх користувачів. Віднедавна GI також демонструє свою розробку державним структурам різних країн, в т.ч. збройним силам. Відразу кілька подібних заходів пройшло в останні місяці.
На початку цього року компанія GI і Сили спецоперацій Королівських ВМС Нідерландів (NLMARSOF) організували випробування костюма. Були проведені навчально-бойові операції, в яких найактивнішим чином застосовувалася нова техніка.
В середині квітня був опублікований відеозапис з такого навчання. Група бійців NLMARSOF на моторних човнах наблизилася до торгового судна з умовним противником. Один з військових у Jet Suit на заданій відстані здійснив зліт, потім самостійно дістався до судна і м’яко приземлився на палубі. Після цього скинув з борту мотузяну драбину, і на корабель піднялася решта команди для проведення навчального бою з умовним противником. Після цього «льотчик» покинув судно і повернувся на човен.
На початку травня було опубліковано відео з аналогічних навчань, проведених Королівським ВМФ і морською піхотою Великобританії. Вони пройшли за тим же сценарієм, що і в Нідерландах, але мали невеликі відмінності. Так, здійснювалася висадка не на торгове судно, а на бойовий корабель – патрульний HMS Tamar (P233). Крім того, посадка виконувалася не на палубу, а на надбудову.
Інтерес до тематики реактивних ранців проявляє і Пентагон. У березні агентство перспективних розробок DARPA запустило програму вивчення цього напрямку. Найближчим часом планувалося прийняти заявки від розробників подібної техніки, а потім провести оціночні і порівняльні випробування. Очікувалося, що серед учасників програми буде кілька американських і іноземних організацій.
Згідно з березневим повідомленнями, після визначення кола учасників розпочнеться перший етап науково-випробувальної програми, на який виділяється шість місяців. На цій стадії учасники зможуть отримати допомогу в розмірі 225 тис. дол. Найбільш вдалі зразки перейдуть на наступний етап і отримають додатково 1,5 млн дол. Коло учасників і терміни проведення запланованих заходів поки не розкривалися, але можна припускати, що в ній візьме участь і Gravity Industries Ltd.
“ВВС США і USSOCOM шукають новаторські ідеї, які ще більше підвищать операційну ефективність і дієвість в спірних, обмежених ресурсами і незалежних від злітно-посадкових смуг умовах”, – пояснює Рід Мелвілл, директор з інновацій Дослідницької лабораторії ВПС США (AFRL).
“Ці платформи можуть виконувати різні військові завдання, забезпечуючи економічно ефективну корисність і маневреність місії в таких областях, як матеріально-технічне забезпечення персоналу, посилені бойові дії в міських умовах, бойовa пошук і порятунок, морське проникнення і проникнення сил спеціальних операцій. Системи можуть бути розгорнуті з повітря, щоб забезпечити проникнення на ворожу територію, або розгорнуті на землі, щоб забезпечити більшу мобільність по бездоріжжю”, – написало DARPA, представляючи пропозицію на веб-сайті федерального уряду по контрактах.
Інтерес до реактивних ранців також проявляють невійськові структури. У вересні минулого року виріб від GI отримала британська рятувальна служба Great North Air Ambulance Service. З його допомогою парамедик зміг всього за півтори хвилини виявити умовного потерпілого в важкодоступному районі, надати необхідну допомогу, а також підготувати його до евакуації. В цілому «костюм» отримав високу оцінку.
Реактивні ранці мають ряд важливих особливостей, які можуть бути корисними в різних сферах, в т.ч. в війську. Головна перевага – підвищення мобільності людини без використання «традиційних» літальних апаратів. Боєць або рятувальник може самостійно здійснювати політ і переносити корисне навантаження.
Сучасні технології і компоненти дозволяють отримати досить високі льотно-технічні характеристики. Jet Suit є найвдалішим сучасним зразком в своєму класу і за основними характеристиками перевершує аналогічні розробки минулого. Можна очікувати, що в майбутньому конструкції стануть ще більш досконалими і будуть показувати більш високі характеристики.
У той же час, наявні параметри накладають серйозні обмеження на експлуатацію. Тривалість польоту – не більше 5-10 хв. (залежності від швидкості) серйозно обмежує дальність і оперативний радіус. Як показує практика, реактивний ранець допоможе по повітрю наздогнати корабель, але перекидання солдат на великі відстані поки залишається неможливим.
Вантажопідйомність ранців все ще обмежена, через що екіпіровку рятувальника або десантника доведеться скорочувати. Це дозволить зберегти льотні характеристики на прийнятному рівні, але помітно вдарить по робочій і бойовій ефективності.
У цьому контексті великою проблемою є живучість і бойова стійкість реактивних ранців. «Летючий» боєць є простою мішенню, для влучання в яку не потрібні особливі засоби, досить стрілецької зброї. При цьому забезпечити захист десантника від куль буде непросто. Бронежилет, шолом і інші вироби є чи не найважчою частиною екіпіровки, яка може вийти за межі вантажопідйомності літального апарата.
Живучість сучасних ранців на основі турбореактивних двигунів теж залишає бажати кращого. Будь-яка куля здатна нанести критичні пошкодження двигуну або баку. Необхідність забезпечення достатнього захисту знову стикається з проблемою вантажопідйомності.
Таким чином, реактивні ранці останніх моделей за своїми характеристиками і можливостям перевершують розробки минулого, а також показують свої широкі можливості застосування в мирних і військових цілях. Все це стає приводом для оптимізму і дозволяє розробникам говорити про найбільший майбутньому для їх виробів.
Однак більш ґрунтовне вивчення теми показує, що в сфері індивідуальних літальних апаратів все ще залишається цілий ряд специфічних питань і проблем. Одні з них ускладнюють впровадження нових технологій в окремих сферах, а інші заважають розвитку напрямку в цілому. Чи вдасться розібратися з усіма цими проблемами в доступному для огляду майбутньому і прийнятною ціною – невідомо.
Цілком можливо, що напрацювання комерційних організацій і нагляд Пентагону нарешті приведуть до появи повноцінного армійського реактивного ранця. Втім, поки не можна виключати, що американська дослідницька програма прийде до негативних висновків, і від цікавого напряму знову відмовляться. У будь-якому випадку DARPA докладе всіх зусиль і зробить максимально об’єктивні висновки. Крім того, агентство подасть приклад іншим країнам, які поки не знають, чи варто займатися неоднозначним, але цікавим напрямком.
Андрій Артюх, НОВА: новини для ветеранів АТО/ООС