Сучасні міномети стають все більш технологічнішою зброєю. Покращення в дальності стрільби, точності наведення і вражаючій дії снарядів значно підвищують їх ефективність; міномети стають усе більш потужним вогневим засобом невеликих піхотних підрозділів; а при установці на транспортні засоби – вони перетворюються на складову частину більш широкої та потужної мережі вогневої підтримки.

Мінометні системи використовуються як невеликими, так і великими піхотними підрозділами.

Легкі і важкі міномети, розрахунок яких складає 4-6 чоловік, можна назвати «кишенькової артилерією» піхотних підрозділів. Такий розрахунок, як правило, може швидко доїхати та зайняти позицію; «відпрацювати» і так само швидко знятися з неї до того, як ворог завдасть удару у відповідь. Традиційно міномети не використовуються проти механізованих формувань, але бувають і винятки; найбільш ефективні вони в тих випадках, коли необхідно зірвати атаку ворожої піхоти або підтримати вогнем своїх піхотинців. Хоча вражаючийефект від міномета суттєво менший порівняно з артилерією, швидкість і мобільність розгортання мінометних комплексів дають їм суттєві переваги; саме тому це озброєння займає далеко не останнє місце в арсеналах сухопутних військ.

 

Міномети класифікують на 3 основні типи; вони виконують найрізноманітніші завдання залежно від доктрини окремих видів і родів військ. Так, підрозділи рівня взводу і спеціальні сили зазвичай використовують найменший тип, 60 мм; на рівні роти найбільше поширений калібр 81 мм; і найбільший калібр 120 мм виконує функції зброї підтримки батальйонного рівня.

Габарити і характеристики легких і важких мінометів пов’язан методикою їх використання. Так, 60-мм міномет може вражати цілі на дистанції від 100 метрів до 2 кілометрів; 81-мм ефективний на дистанціях 2-3 кілометри, але може стріляти і на 7 км; а 120-мм здатний вражати цілі на дистанції від 8 до 10 кілометрів залежно від типу боєприпаса і характеристик ствола.

Попит на міномети та мінометні комплекси у арміях світу регулярно зростає. Відповідно вдосконалюється і сама технологія. Компанія Hirtenberger Defense Systems оприлюднила звіт, згідно з яким вартість мінометів на світовому ринку підвищується пропорційно до розміру і вражаючої здатності. Ціна також залежить від якості матеріалів та використаних компонентів: найчастіше це оптика або система управління вогнем. Ринкова ціна 60-мм міномета коливається від 8 до 17 тисяч доларів, зростаючи до 15-23 тисяч доларів для 81-мм системи і 22-100 тисяч доларів для апаратів калібру 120 мм. У випадку, якщо міномет, скажімо, йде у комплекті з причіпом для пікапа чи легкої бронетехніки, ціна може зростати від 100 тисяч і далі.

Чрез велику різницю у вазі та розмірах мінометів усіх трьох типів, час, за який розрахунок може приготуватися до бою, значно варіюється. За даними компанії, це менше 1 хвилини для 60-мм міномета спеціальних військ і 3-4 хвилини для 81-мм і 120-мм апаратів; якщо система має опорну плиту, знадобиться значно більше часу. Втім, цей показник залежить і від інших факторів, наприклад, відстані до цілі, типу боєприпасів і злагодженості розразунку.

 

Промислові потужності багатьох країн невпинно працюють над підвищенням характеристик мінометів. Наприклад, з метою підвищення вогневої потужності 60-мм і 81-мм мінометів власного виробництва компанія Saab розробила спеціальну гранату – МAPAM. Технологія полягає в наступному: блок снаряда заповнюється полімерною речовиною з 2,5 тисяч сталевих кульок. При розлітанні вони мають однакову швидкість, а розсіювання, в основному, відбувається на фіксованій висоті від землі – це значно підвищує ймовірність враження ворожої піхоти. Зовнішній корпус додає до металевої начинки ще приблизно 1000 осколків. У компанії запевняють, що це дозволяє 60-мм снарядам вражати цілі на рівні 81-мм; а 81-мм відповідно, не поступатися 120-кам. 

120-мм міномети найчастіше пропонують велику дальність враження і суттєву вогневу потужність. Головна мета використання таких мінометів у тому, щоб забезпечити підтримку піхоти, але значна маса часто уповільнює дії будь-якого натренованого розрахунку.

Для цього існують передові системи автоматичного заряджання і механізму стрільби; вони надають можливість ввести режим безперервного вогню без участі обслуги і підвищують скорострільність. Хоча зворотнім моментом таких переваг є те, що значно зростає ризик перегріву ствола до небезпечних температур. Втім, деякі комплекси мають відповідь і на такі задачі – вони оснащені датчиками визначення температури, які відключають автоматичне заряджання доти, доки ствол не охолоне до безпечного рівня. Крім того, може бути додана система охолодження – у такому випадку можливо узагалі не досягати граничних температур і максимально збільшити тривалість ведення вогню.

Зрештою, в підвищенні ефективності мінометів всіх калібрів і розмірів свою ключову роль відіграла цифрова революція. Інтеграція GPS і та передлвих систем зв’язку спростила використання мінометного озброєння і дозволила підвищити точність стрільби до 10 метрів.

 

Однією з таких розробок є комплекс SRAMS. Він дозволяє вносити в розрахунок стрільб метеорологічні дані задля поліпшення балістики. Для швидкого заряджання та економії часу на прицілювання комплекс SRAMS обладнаний блоком інерційної навігації з GPS, який забезпечує необхідний напрямок вогню.

А от, наприклад, ізраїльська компанія Elbit Systems випускає 120-мм систему Spear Mk2, яка має виключно електричний  противідкатний механізм (жодних опорних плит), яка встановлюється на машини 4×4, бронетранспортери, пікапи та баггі.

Комплекс може інтегруватися до систем керування боєм, що дозволяє планувати зміни в операції на ходу, знаючи, що міномети можуть швидко перемикатися між різними цілями та позиціями. Використання СУБ дозволяє надавати підтримку вогнем будь-якому підрозділу, який бере участь у бовойих діях і підключений до загальної мережі.

Крім технічних аспектів ведення вогню з міномета з машини існує проблема, пов’язана з інтеграцією системи в більш великі бойові формування поряд з пунктами управління і медичними та обслуговуючими підрозділами. Основні проблеми пов’язані з проектуванням конструкції корпусу, з тим, щоб він краще розподіляв віддачу. Також необхідно вписатися в правила перевезень, що обмежують довжину, висоту і ширину, і в той же час мати достатній боєкомплект і місце для екіпажу машини. Додаткові вимоги можуть визначати рівні захисту кабіни від мінних вибухів і т.д.

Мобільність стає все більш важливим компонентом, зокрема в зонах активних бойових дій, як наприклад, на Донбасі. У 2018 році новий 120-мм мобільний мінометний комплекс Барс-8MMK, який використовує ще радянський міномет 2Б11, приєднаний до бронеавтівки Барс-8 4×4, був випробуваний на Україні з СУБ і пневматичними приводами. Барс-8 MMK буде поставлятися в українську армію і спеціальні сили, але поки не ясно, коли почнеться повномасштабне виробництво. У 2016 році Україна завершила випробування переносного 82-мм міномета КБА-48M1.

 

Державні випробування «Барс-8ММК» розпочалися у жовтні 2018-го року.

Розробка “Барс-8ММК” (також відома як UKR-MMС) велась спільно з іспанською компанією Everis Aeroespacial у Defensa S.L.U., яка розробила механізм приведення в бойове положення і наведення міномета та опорна плита.

Боєкомплект комплексу складається з 60 мін. Час необхідний для переходу з похідного положення до готовності здійснити перший постріл – 35 секунд, з бойового положення у похідне – до 25 секунд.

Про український мінометний комплекс поговоримо детальніше. Концерн “Укроборонпром” ще восени 2019 передав Збройним Силам України партію БАРС-8ММК. Як виявилося, системи були поставлені з некондиційними стволами і не мали таблиць стрільби. Апарати були відправлені на базу зберігання в селищі Оржів, і тепер ЗСУ шукають інші міномети. Ситуацію рятує те, що Барс-8ММК може використовувати різні міномети, без прив’язки до конкретного виробника. Тому, в якості альтернативного рішення, Міноборони вирішило використати новий міномет, розроблений приватною компанією “Українська бронетехніка”. Міномет зараз проходить випробування. Надійність нових стволів зараз перевіряється на полігоні фахівцями Державного інституту випробувань і сертифікації озброєння.

Ситуацію з БАРС-8ММК коментували представники компанії “Українська бронетехніка”:

“Загалом має бути відстріляно 5 тисяч мін зі ствола 120-мм міномета. На сьогоднішній день відстріляно 3000 пострілів. Ця робота здійснюється в максимально можливому темпі.

Обійтися без таблиць стрільби, на жаль, буде неможливо. Новий міномет при стрільбі в будь-якому випадку буде мати принципово іншу балістику в порівнянні з 120-мм мінометами радянського виробництва. І ігнорування цих відмінностей може істотно знизити всі переваги автоматизації мобільного міномета Барс-8ММК. Адже треба не тільки швидко стріляти, бігти і заряджати, але і влучати – інакше такий комплекс довго непоміченим не простоїть.

В принципі, робота ось-ось завершиться. Насправді Барс-8ММК досить ефективна і необхідна для армії бойова машина, вона відповідає всім вимогам сучасного ведення бою: автоматизація, цифрова інтеграція, вогнева міць, мобільність, все є… хоча росіяни вже, звісно, позаочі записали нашу розробку в непотріб. При тому що самим показати абсолютно нічого”.     

До речі, про “успіхи” ворога. Ще у листопаді 2017 року російська армія прийняла на озброєння 24 самохідних міномета 2C4 «Тюльпан» з новими засобами зв’язку – модернізований радянський спадок. І цим одразу спровокувала сусідів. Польща, стурбована російської агресивністю поблизу кордонів сусідніх держав, в рамках програми модернізації своїх сухопутних сил замовила для своєї армії 64 мінометних комплекси Rak і 32 пункти управління вогнем.

 

Ще однією країною, стурбованої діями Росії є Швеція, яка розробляє 120-мм самохідний міномет Mjolner на базі БМП CV90. За контрактом вартістю 68 мільйонів доларів, виданим компанії BAE Systems Hägglunds в грудні 2016 року, 40 платформ Mjolner замінять існуючі 120-мм міномети, що буксируються автомобілями високої прохідності Bv206. Мінометний комплекс Mjolner дозволить шведській армії виконувати бойові завдання за мінімальний час, не побоюючись бути виявленими контрмінометним радаром.

Оскільки все більше армій визнають переваги мінометів і хочуть мати їх в своїх арсеналах, промисловість, судячи з усього, продовжить розвивати ці системи. Головним чином – за рахунок підвищення дальності вогню, можливості інтеграції з цифровими системами управління боєм, поліпшення мобільності і здатності до взаємодії з іншим озброєнням.

 

Андрій Артюх, НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС

Please follow and like us:

Блог

Відео

Секретні документи МВС. Стеження за активістами
{"popup_fix":"false"}
Нарахування пільг за теплопостачання для учасників бойових дій
{"popup_fix":"false"}
Більше відео
Стежити за останніми новинами
Wordpress Social Share Plugin powered by Ultimatelysocial