Корупційний скандал набирає обертів: спростувати інформацію, а не “укладати парі”, вимагають від міністра оборони Олексія Резнікова нардеп від «Слуги народу» Анастасія Радіна та журналіст «УП» Михайло Ткач.
Вони пропонують міністру оборони до ранку 28 серпня 2023 року довести, що закупівлею курток з Туреччини для військових не займалась фірма племінника нардепа Геннадія Касая. А також спростувати те, що одяг був придбаний утричі дорожче, ніж вказано у документах.
“Якщо не спростуватимете – Ви йдете у відставку. Спростуєте – я складу мандат відразу після ухвалення закону про відновлення публічного декларування стану чиновників, у тому числі військкомів і горе-закупників для армії (проти останнього ви виступаєте особисто)”, – заявила Радіна.
“Укладайте не парі, пане міністре. Укладайте договори про закупівлю за ринковими цінами і не з родичами «слуг народу», – заявив журналіст “УП” Ткач. Питання в тому, що зимовий одяг для ЗСУ придбали “втридорога”. Співвласник турецької фірми Роман Плетньов, яка поставляла для наших оборонців літні куртки по ціні зимових, виявився племінником нардепа від «Слуги народу» Геннадія Касая, йдеться в розслідуванні «УП».
Афера обійшлася державному бюджету в $30 млн. Було закуплено 4900 курток за ціною $29 за штуку, яка потім зросла до $86. За іншим договором, зимовий одяг перетинав кордон у Молдові за $28 500 за партію. А в Україні вже за $367 000.
Вчора міністр оборон запропонував журналісту і дептатці ВР укласти парі. Він запрпонував закластися на те, що народна депутатка Анастасія Радіна має скласти мандат, а журналіст «Української правди» Михайло Ткач – піти з видання і на три роки припинити займатися журналістикою.
У арбітри в цьому парі Олексій Резніков запросив Комітет з депутатської етики ВРУ і Комісію журналістської етики, а спостерігачами – редакції українських видань.
До понеділка залишилось 2 дні. Олексій Резніков може не просто підти відставку, якщо виявиться, що Міноборони дійсно поставило 180 тисяч літніх курток замість зимових.
Триває 549 доба широкомасштабної збройної агресії російської федерації проти нашої держави. На фронті за останні 24 години відбулось понад 40 бойових зіткнень, повідомив речник Генерального штабу ЗСУ Павло Ковальчук.
Росія намагається влаштувати в Куп’янську ще один Бахмут. Але такого вже не вийде, вважає екс-глава Луганської ОВА Сергій Гайдай.
«Купʼянськ не буде більше окупованим за жодних умов», – голова Куп’янської МВА Андрій Беседін. Лінія фронту за 8 кілометрів від міста.
На Бахмутському напрямку противник вів безуспішні наступальні дії в районах Оріхово-Василівки, Іванівського та Кліщіївки
На Авдіївському напрямку ворог намагався наступати в районі Первомайського.
Сили оборони продовжують стримувати наступ російських військ в районі Мар’їнки.
На Шахтарському напрямку наші захисники успішно відбили атаки російських військ в районі Вугледара. Повідомляють про стрілковий бій в районі блок посту біля окупованої Ясинуватої.
На Запорізький напрямок противник привіз 1500 військових із Бурятії, інформує Генштаб ЗСУ. Всіх їх розмістили в с. Осипенко і розквартирували у цивільних будинках разом з місцевими, а також у лікарні. Водночас, рашисти почали повертати додому жителів Токмаку і Василівки, яких раніше евакуювали до Бердянська. Вдома їх хочуть використовувати як «живий щит».
ЗСУ під час контрнаступу здолала першу лінію оборони росіян, – заявив Голова Об’єднаного комітету начальників штабів США генерал Марк Міллі.
На Херсонському напрямку підрозділи армії рф зазнали значних втрат через недостатню підтримку на островах у дельті Дніпра, йдеться в звіті ISW. За даними аналітиків, втрати викликали обурення щодо російського військового командування. Повідомляється, що командири окупантів нібито ігнорують скарги особового складу про великі втрати та тяжкі умови.
На Кримському півострові ЗСУ завдали удару дронами по 126-й гвардійській бригаді рф, яка розміщена в селищі Перевальне. Про це повідомив представник ГУР МО Андрій Юсов. По рашистам успішно відпрацювали безпілотники. Їх точну кількість не називають. Наразі є інформація про загиблих та поранених окупантів, але вона потребує уточнення.
Москва вночі за традицією відбивалася від БПЛА. Мер міста Собянін стверджує, що все позбивали, але москвичі півночі із зацікавленістю розглядали яскравий стовп вогню. Також у всіх аеропортах було введено план «Ковьор».
Греція розірве контракти з росією на обслуговування ЗРК “Тор-М1” та “Оса”, пише Pronews Greek. Вказані комплекси можуть незабаром зняти з озброєння і “швидше за все” передати Україні через треті країни. На озброєнні Греції знаходяться 21 ЗРК Тор-М1 та 38 ЗРК Оса. Їхня максимальна дальність стрільби становить 10-12 км.
І про Прігожина. «Ето всьо іллюзія», — онлайн-ворожки та інтернет-конспірологи поставили під сумнів загибель ватажка ПВК «Вагнер» Євгенія Прігожина. Версія про те, що Прігожин живий, але “вийшов на пенсію”дуже вигідна спецслужбам рфії – у такий спосіб частково знімається соціальне напруження в суспільстві. Але, не все так “однозначно”…
Союзники України в Європі стурбовані тим, що війна може перерости у затяжний конфлікт, який неодмінно зміцнить позиції Путіна, пише Bloomberg.
У Європі серйозно стурбовані тим, що Байден може спробувати підштовхнути Україну до переговорів з рфією, оскільки наступного року у США розпочнеться передвиборча кампанія. За відсутності значного прогресу на фронті до приходу зими США можуть припинити активну підтримку України, а Європа самостійно не здатна забезпечити Київ усім необхідним.
“Вікно для подальших великих дій звужується, оскільки восени насувається мокра та холодна погода. Запаси боєприпасів, зокрема, вичерпані, а виробництво в США та Європі не буде збільшено до кінця 2024 року. Винищувачі F-16, ймовірно, також не прибудуть раніше за наступний року”, – пише видання.
У статті йдеться про те, що для Вашингтона підтримка України стає дедалі складнішою з політичної точки зору, бо в Республіканській партії з’являється все більше противників цієї допомоги.
Однак у США є й ті, хто визнає, що необхідно надати Києву необхідні ресурси, що Генштаб ЗСУ реалізує зараз більш продуману та обережну стратегію, яка, на їхню думку, вважається правильною, хоча вона й потребує більше часу для отримання помітних успіхів.
Вчора в Києві під час прес-конференції американський сенатор-республіканець Ліндсі Грем звернувся до президента Володимира Зеленського з вимогою провести в Україні вибори в 2024 році не зважаючи на війну і за будь-яких розкладів на фронті.
енатор добре розуміє, що наступного року війна не закінчиться і в одній своїй промові “запакував” разом допомогу Україні зброєю, необхідність проведення демократичних виборів та подолання української корупції.
“Моє сьогоднішнє послання до президента: я вражений тим, що зробили ви та ваша країна, чоловіки та жінки. Ми продовжимо боротися, щоб вам надходила зброя, щоб ви могли виграти війну, яку ми не можемо дозволити собі програти. Але ви маєте також робити дві справи одночасно. Наступного року в Україні мають відбутися вибори”, – сказав сенатор США від Республіканської партії Ліндсі Грем на пресконференції в Києві.
“Україні час зробити наступний крок у становленні демократії, а саме – провести вибори в 2024 році”, – зазначив американський сенатор Ліндсі Грем.
«Якщо все буде йти так, як прогнозується: кінець року-початок весни 2024-го кульмінація на фронті, літо — перепис населення і уточнення у реєстрі виборців, тоді власне вибори ймовірні в жовтні наступного року», — говорить один з нардепів і додає, що є “драфт рішення” про повернення блоків політичних партій з підвищенням прохідного бар’єру з 5% до 7%.
Росія не може перемогти Україну військовим шляхом. У неї є план В, заявив Олексій Данілов. “Російська Федерація перемогти нас військовим шляхом не може. Тому у неї є план В. Це через внутрішню дестабілізацію спробувати похитати нашу країну”, – сказав секретар РНБО. Данілов зазначив, що українцям слід бути пильними та не допустити подій, на які розраховує Росія за рахунок тих медіа-колаборантів, яких останнім часом фіксують все більше і більше.
Але вибори до парламенту і президента плануються на осінь 2024 року, повідомили поінформовані джерела у фракції «Слуга народу».
Яку роль на війні відіграє повага, душевний спокій, впевненість у побратимах і командирах та чи важливо бійцеві відчувати свою значимість розповів «Спротиву» головний капелан Командування Сил ТрО Сергій Дмитрієв на псевдо «Падре».
Із самого початку російсько-української війни він знаходиться поруч з українськими воїнами. У 2014 році на добровільних засадах став капеланом 30-ї окремої механізованої бригади, згодом був офіційно її капеланом. Один з ініціаторів ідеї відкриття Стіни пам’яті загиблих за Україну біля Михайлівського Золотоверхого монастиря у Києві. Заступник голови синодального управління соціального служіння Православної церкви України (Еleos-Ukraine).
На думку Сергія, у війську потрібно побудувати таку систему соціального супроводу, щоб військовий, знаючи, що в його сім’ї або в колективі все добре, мав душевний спокій. Цьому треба приділяти увагу, особливо під час навчання військовослужбовців.
«Будь-яке навчання згуртовує, визначає духовні і життєві потреби кожного, дає можливість розкрити індивідуальності бійців. Вкрай важливо знати, на що здатен кожний з них», — зазначає «Падре».
Повага на війні
Повага відіграє надважливу роль — без неї втрачається мотивація. Повага в будь-якій сім’ї — це про відчуття безпеки, впевненість, довіру, адекватну оцінку, підтримку. Повага є головним фактором, що об’єднує будь-яку команду.
Якщо в команду принести неповагу, то ця команда перетвориться у групу ворогів, де з’явиться конкуренція, страх, безініціативність і підлість. Сама атмосфера неповаги — це атмосфера руйнування.
Важливими складовими мотивації воїнів є, з одного боку, душевний спокій і впевненість в побратимах, а з іншого — безпосередньо атмосфера поваги в колективі.
Коли військовослужбовець відчуватиме душевний спокій і впевненість у побратимах, у нього буде формуватися й повага до підрозділу, в якому він служить.
Повага не може бути односторонньою — ти завжди щось віддаєш і щось отримуєш натомість.
Роль капелана у подоланні стресів
В нашій культурі священник відіграє важливу роль. Навіть сама його присутність поруч допомагає. Гасло капеланської служби «Бути поруч» не випадкове. У підрозділі капелан виступає як певна духовна совість, духовний батько, котрий має авторитет та повагу.
Кожен солдат хоче, щоб його вислухали, і капелан може йому в цьому допомогти — почути всі проблеми, що його турбують.
Головна роль священника — слухати. Про біль, розчарування, надії, можливості. Людині, яка виговориться, стає легше.
Якщо в підрозділі є людина, якій довіряють, значить їй можуть відкритися, розповісти, що на серці. І таким чином, навіть непомітно для себе, отримати духовну і психологічну допомогу. Після цього з’являться сили рухатись далі.
Важливо говорити з бійцями
Людині, яка була у зоні бойових дій, може бути важко спілкуватися з рідними та близькими. У військовослужбовців є потреба у відчутті, що їх розуміють і підтримують. У поранених — в першу чергу. Але іноді у бійців може скластися враження, що цивільні їх не сприймають.
В ідеалі у бригаді має бути ціла команда, що займається супроводом і підтримкою бійця, який пережив травматичний досвід або поранення. Її завдання — працювати з такими людьми і контролювати увесь хід лікування.
Розуміння і прийняття — це перші «ліки», які має отримувати боєць.
Поранений має найвищий ступінь вразливості. Вразливішим він ще ніколи не був у своєму житті. Слова «ми про тебе пам’ятаємо, тримайся, живи, борись» може бути для нього не менш важливими, ніж медикаменти, які він приймає.
Перш за все потрібно, щоб сам підрозділ працював задля побудови в колективі атмосфери довіри і взаємної підтримки, від молодших до старших командирів. В умовах обмежених ресурсів і постійних стресів військовослужбовці найбільше цінуватимуть те, що за них борються, захищають і переживають за них їхні лідери.
Створити мінімальний комфорт
Кожен військовослужбовець, де б він не перебував, завжди хоче створити для себе хоч якийсь комфорт: мати можливість зняти берці, помитися, підготувати місце, де можна приготувати їжу.
Ми завжди маємо пам’ятати, що ми — люди, і в нас є потреби, в тому числі, у комфорті, навіть на війні.
Це має бути частиною культури під гаслом «Туди, куди приходять українці — туди приходить цивілізація, людські цінності та базові можливості для життя». Де є українці — буде і гідність. Навіть в окопі або в зруйнованому селі.
Бути почутим
Здатність солдата артикулювати свою точку зору, бути почутим і зрозумілим говорить про силу зростання професіоналізму армії. Такому солдату можна делегувати ухвалення рішень, і він самостійно зможе досягати результату.
Треба зруйнувати радянську традицію «німих» солдатів та відродити культуру козацтва, цивілізованого світу, де кожна людина є носієм перемоги.
Висловлювати свою точку зору — базове право. Отримати оцінку своїх слів і знати, що можна ділитися знаннями, своїм баченням — цим виражається цінність бійця для команди і командира.
Здатність командирів приймати таку комунікацію від підлеглих говорить про їхню інтелектуальну силу і розуміння того, на що здатен колективний розум. Якщо командир побудував у підрозділі високу культуру довіри, тоді він зможе організувати справжню команду зі своїми бійцями.
Голова відокремленого підрозділу ГО «Спілка ветеранів АТО в Ізюмському районі». Це нова назва посади, яку він займає Роман та яка узгоджена після територіальної реформи. Раніше він керував районною організацією в Балаклії, зараз нічого не змінилося, окрім того, що тепер на Ізюмщині є кілька районних організацій і головою однією з відокремлених залишається ветеран АТО, а тепер і ветеран війни Роман Кабашний.
Цю посаду він посів у 2017 році, коли обласна Спілка ветеранів стала створювати власну мережу в Харківській області. Роман тоді створював організацію в Балаклії, а створивши, очолив її. У ній до повномасштабного вторгнення налічувалося дві з половиною сотні ветеранів.
ДОБРОВОЛЬЦІ ЗА ПОКЛИКАННЯМ
– Романе, де здобував військовий досвід, щоб на певному етапі стати ветераном і учасником бойових дій?
– Це відбувалося в 2014–2015 роках у Добровольчому підрозділі «Слобожанщина». Коли почалася Антитерористична операція я кілька разів ходив до Комінтернівського, на той час, районного військкомату. Мені там відповідали, що ніякої війни немає й нікого призивати не будуть. І так продовжувалося аж до того часу, коли в кінці травня 2014-го я дізнався від знайомого, що формується добровольчий підрозділ. Цим займалися в тоді ще міліції.
Я прийшов до кабінету в Будинку Алчевських, там були два комбати – Сергій та Андрій Янголенки. Сказав, що хочу захищати Батьківщину. Розповів, де служив. Продемонстрував фізичні навички. А далі приніс усі необхідні документи. Кілька днів тривала спецперевірка й після цього мене зарахувати до батальйону та відправили в зону проведення АТО.
– Що найбільше запам’яталося з того часу? Чим для тебе характерний цей період?
– Із дійсно приємних моментів пам’ятаю знайомство з прекрасними людьми – справжніми патріотами, фахівцями різноманітних професій. Там були професор, ювелір, був підприємець, люди великого бізнесу. Тобто українці ставали добровольцями за покликом душі, їх спонукала до цього лише необхідність захисту Батьківщини. І навіть відсутність професійних військових у підрозділі дозволяла здійснювати дива героїзму на полі бою.
Із деякими побратимами я досі підтримую дружні стосунки, разом працюємо в Спілці ветеранів. Окремо хотів би відзначити Влада Якименка, Анатолія Козловського. Це люди, на яких можна покластися, з якими вже багато років пліч-о-пліч воювали, займалися громадською діяльністю, допомагали побратимам у цивільному житті.
– У яких бойових діях брали участь, за які населені пункти довелося воювати?
– Це була територія Донецької області. Утримували оборону в декількох населених пунктах. Брали участь у зачистці міста Волноваха після звільнення від окупантів. У нас тоді було дуже мало людей для такої масштабної операції – менше сотні. Але Сергій Янголенко зміг так організувати службу, що місцеві сепаратисти були переконані, що в місті знаходяться тисячі українських добровольців!
– Наскільки мені відомо, сьогодні Спілка ветеранів клопоче перед міською владою Харкова про присвоєння одній з вулиць міста імені загиблого героя Сергія Янголенка. Чому ви вважаєте, що ця людина заслужила саме таке увічнення пам’яті?
– Сергій, не вагаючись, ще в 2014 році став на захист держави. Те ж саме трапилося в лютому 2022-го. Він мав неабияку повагу в людей, у підпорядкованих йому бійців підрозділу, яким командував. Достатньо сказати, що військовослужбовці, які звільнилися шість-сім років тому, 24 лютого за його телефонним дзвінком приїхали до центру Харкова, щоб отримати зброю й піти воювати.
СВІЙ ЗА СВОГО
– Коли ти звільнився та з якої причини?
– Я звільнився в грудні 2015 року. Причин кілька. Я ніколи не був професійним військовим, а війна на той час перейшла в більш стабільне русло, з’явилися рубежі, лінія розмежування. Почала активно створювалася українська армія, відбувався наплив контрактників. Добровольці виконали нагальне завдання захисту країни й їхні підрозділи влилися до складу бригад ЗСУ. Люди почали служити. А я служити не вмію, я вмію воювати. Тому й прийняв таке рішення.
– А чим відрізняються ці два спрямування – служити й воювати? Я чув, що представники високих кабінетів з великими зірками на початку АТО очей не показували на фронт, а коли загроза минула, стали приїжджати, влаштовувати перевірки, вказувати, що рукомийник на передовій висить не під тим кутом.
– Так було завжди й так продовжується до сьогоднішнього дня. Тягар війни лягає на плечі простих бійців, а тилові командири отримують нагороди. Повне й якісне реформування армії – це справа майбутнього. А коли зараз треба подавати рапорт на рапорт щодо ще одного рапорту – це навіть не служба, а бюрократія.
– Чим займався демобілізований Роман Кабашний із 2015 до 2022-го?
– Ми з моїми побратимами створювали Спілку ветеранів. Мета її створення, яка була тоді, не змінилася й зараз: свій за свого. У нас своїми є кожен ветеран – член нашої Спілки. Коли люди звільняються, вони часто поняття не мають, чим слід займатися, які права їм надані чинним законодавством. Самостійно справитися з такою проблемою дуже й дуже важко. А в межах організації ці питання вирішуються спільно. Спочатку ми допомагали один одному. Далі залучили до цієї справи фахівців – юристів, психологів. Почали співпрацювати з державними службами та управліннями місцевого самоврядування.
РЕАЛІЇ ВІЙНИ
– Як саме дізнався про повномасштабну війну 2022 року? Де застала звістка, що агресор вторгся на територію України?
– Був удома в Балаклії. Мені о пів на п’яту зателефонував приятель із Салтівки. Сказав, що Харків обстрілюють. Для мене це не стало несподіванкою, ми були переконані, що війна буде. Тому в машині лежали речі, зброя. І я був готовий до будь-яких дій. Спочатку поїхав і заправив повен бак бензином. Дружині наказав збирати речі. А сам, як депутат селищної ради, разом з головою, зібрали депутатів і стали виробляти план дій. Завезли дрова в усі клуби та будинки культури, щоб, за відсутності електрики й газу, людям було де зігрітися.
Ще зустрічався з тероборонівцями біля військкомату в Балаклії, а вже наступного дня, 25 лютого, був у військовій частині. Там визначили, що ми з кількома побратимами маємо скласти групу розвідки, повернутися в село Криничне під Балаклією та спостерігати за діями ворога.
– Отже ви були свідками захоплення загарбником цієї території?
– Так. Тут я хотів би розповісти про двох моїх друзів. Коли їхав до Харкова, до мене напросився місцевий мешканець Святослав Ткаліч. Я кажу йому, Славо, куди тобі, ти вже старий. А він відповідає, що в нього два сини воює, й він також не буде сидіти, склавши руки…
Коли наша група розвідки потрапила в оточення, мені зателефонував друг Олександр Романенко й надав інформацію про розташування противника. Він бачив, як орки замінували дорогу й таким чином ми знали, де чекає небезпека та змогли об’їхати це місце. Можливо зараз це звучить смішно, але тоді, в березні, мені здавалося, що Сашко розвідував більше, ніж усі військові підрозділи разом взяті!
– А в звільненні Балаклійщини ти також брав участь?
– Так. Як розвідники, ми були залучені до підготовки Харківської операції, надавали дані про розташування ворога, про кількість озброєння, мінні поля. Перед початком наступу ми, зі Святославом Ткалічем відповідали за встановлення понтонних переправ через річку Крайня Балаклійка. Тоді ми так чекали початку штурму, так хвилювалися, що доби дві чи три взагалі не спали. Хотілося скоріше потрапити додому. А 5 вересня встановили переправу й опівночі почалася операція. На жаль, у перші години штурму троє моїх побратимів отримали поранення, а Дмитро Кур’янов з позивним «Корвін» загинув у бою.
– На скільки ворог був готовий до таких дій?
– Узагалі не був готовий. Тому тікав так, що було важко за ним встигнути. Кидав усе, що мав, і коли ми слухали перехоплення їхніх перемовин, це було шоу! Місцеві мешканці радо зустрічали нас. Хоча були й такі, які співпрацювали з ворогом і здавали йому всю інформацію. Так мого пристарілого батька тричі водили на розстріл за те, що в нього син атовець. Знущалися над тестем… Дуже сумно, що ці зрадники й зараз мешкають на Балаклійщині й відчувають себе комфортно, оскільки спецслужбам вони чомусь не цікаві.
ПОВЕРНЕННЯ ДО ЦИВІЛЬНОГО ЖИТТЯ
– А колеги-депутати селищної ради всі витримали випробування на патріотизм?
– Ні, далеко не всі. Одна жіночка пішла на співпрацю й посідала посаду заступника голови окупаційної адміністрації. Деякі депутати також радо сприйняли окупацію. Зараз вони повтікали – хто в росію, хто до Європи.
– Чим закінчилася військова служба?
– Після року війни я звільнився. Необхідно було доглядати за батьком. Він і так мав слабке здоров’я, а після знущань трапився інсульт і тепер він знаходиться в тяжкому стані.
– Що сьогодні відбувається у відокремленому підрозділі Спілки ветеранів?
– Зараз мені відомо, що переважна більшість наших членів воюють. Скільки колишніх ветеранів повернеться, скільки буде нових, я не знаю. Тому зараз я практично сам займаюся цією діяльністю. Дістаю й відправляю побратимам на фронт медикаменти, військове спорядження, засоби захисту та маскування. Посприяв родині загиблого побратима отримати статус і виплату. Намагаюся допомагати інформацією тим, хто звільняється – щодо проходження ВЛК, отримання необхідних документів. Співпрацюю з головою Ізюмської районної адміністрації. Балаклійська міська військова адміністрація допомагала протягом усього часу повномасштабного вторгнення не тільки місцевим ветеранам, а й моєму підрозділу, який весь час стояв в обороні на Балаклійському рубежі. Із владою склалося повне розуміння, тому я впевнений, що наша організація буде й надалі плідно працювати!
Із ветераном спілкувався Олександр КУХАРЕНКО, НОВА: новини ветеранів
В одному з тимчасово окупованих росіянами населених пунктів Запорізької області окупаційна влада врахувала негативний досвід організації попереднього псевдореферендуму, повідомляє Генштаб ЗСУ.
Тепер планується проведення «вільних виборів» у так званому “змішаному форматі”: це коли для “картинки” організоване показове голосування на дільницях, а військові здійснюють обхід квартир і будинків з уранами для голосування.
Обхід будинків передбачається здійснити завчасно. Його розпочнуть 30 серпня цього року. Представники окупаційної влади та колаборанти будуть здійснювати “обхід квартир” для “збору голосів”. Крім того в регіоні вже з’явилися особи, яких завезли із території рф та розселили в покинутих будинках місцевих жителів і які теж візьмут участь у голосуванні.
“Змішаний формат” дозволяє отримати потрібну “демократичну” картинку виборів для російських медіа і передбачуваний завчасно результат виборів. Також посилюється тиск на місцеве населення із вимогою отримувати російські паспорти. Зокрема, вводиться вимога, що оплата комунальних послуг, інтернету та мобільного телефону неможлива без російського громадянства.
З метою посилення тиску на місцеве населення в даному регіоні відмічається збільшення чисельності військовослужбовців чеченської національності, які поводяться дуже агресивно та жорстко ставляться до порушників комендантської години з числа місцевого населення.
Пригожин, ймовірно, загинув під час аварії літака в Тверській області. Пентагон не має інформації, що літак був збитий ракетою “земля-повітря”, – таку версію у розвідці США назвали “неможливою”. Про це заявив на брифінгу речник міністерства оборони США Патрік Райдер. В американській спецслужбі вважають, що це сталося внаслідок вибуху бомби на борту літака.
Але видання Daily Mail розглядає версію, що Пригожин міг знову інсценувати свою загибель. Виявляється, що це вже «друга подібна загибель» Пригожина саме в авіакатастрофі. Так, у жовтні 2019 року військовий літак Ан-27 зазнав аварії з вісьмома людьми на борту в Демократичній Республіці Конго. Тоді повідомлялося, що Пригожин був на борту і загинув, але через три дні він з’явився живий і неушкоджений.
Через цей випадок автори статті не виключають, що і цього разу смерть Пригожина також може бути інсценуванням.
Як би там не було, але ЧВК “Вагнер” забираються геть з Білорусі. «Вагнерівці» повертаються до рфії, —повідомив речник ДПСУ Андрій Демченко. Зменшення кількості рашистських найманців у РБ фіксували ще до “нещасного випадку” 23 серпня, а зараз їхні табори швидко згортаються.
За даними російських джерел, Кремль відмовився платити білоруському уряду за розгортання “Вагнера” у Білорусі. Фінансові проблеми вже призвели до скорочення виплат, що змусило бійців “Вагнера” взяти відставку чи відпустку.
“Ліквідація центрального керівництва, ймовірно, поклала край будь-яким засобам, що залишилися у “Вагнера” для того, щоб діяти незалежно від російського Міністерства оборони. Залишається незрозумілим, чи Кремль має намір повністю розпустити “Вагнера”, відновити його як набагато меншу організацію або повністю підпорядкувати Міноборони”, – наголошують аналітики.
В свою чергу бійці РДК звернулися до “вагнерівців” із пропозицією перейти на їхній бік та разом влаштувати новий марш на Москву. «Зараз у вас є непростий, але досить логічний вибір: або стати в стійло МО РФ на службу вбивць ваших командирів, або зберегти свою честь і помститися їхнім катам, перейшовши на бік України».
Триває 548 доба війни. Протягом минулої доби відбулось 35 бойових зіткнень, повідомили в Генштабі ЗСУ. Російські окупанти продовжують атакувати в районах Авдіївки, Мар’їнки, а також на Куп’янському, Лиманському та Бахмутському напрямках. Бахмутський напрямок. Сили оборони ведуть наступ південніше міста Бахмут, є успіхи, наші захисники закріплюються на нових рубежах Мелітопольський напрямок. ЗСУ мали успіх на напрямках Новоданилівка – Новопрокопівка та Мала Токмачка – Очеретувате, закріплюються на досягнутих рубежах.
У напрямку Роботино рухається близько 80 одиниць техніки ЗСУ, повідомили вночі російські ЗМІ.
Рашисти звітують про 42 БПЛА, які вночі знешкодили над Кримським півостровом. За їх словами у ніч на 25 серпня виявили 42 “диринчалки”: 9 знищені, а 33 “пригнічено засобами РЕБ і вони зазнали аварії”. Але деякі здравомислячі люди задають питання: А чого не 420 БПЛА? І де впали оті 33 БПЛА, які “знешкодили засобами РЕБ”?
Українські розвідники під час спецоперації а півострові Тарханкут пошкодили чотири катери і знищили щонайменше 30 російських силовиків, – заявив представник ГУР Юсов.
Російська армія знімає з консервації та відправляє на фронт радянські танки Т-10, розроблені в середині 20 століття. Дана мдель танка випускалась із 1954 до 1966 року.
На Росії тривожно. Повідомляється, що у Калузької та Тульській областях чути вибухи. В Обнінську зняли на відео роботу ППО. У Москві закрили аеропорти Внуково та Домодєдово. Один із дронів намагався атакувати аеродром Шайківка. РосЗМІ пишуть, що російська ППО його збила.
Глава української розвідки прокоментував ситуацію на фронті та свої попередні прогнози щодо Кримського півострова. «Ми йдемо до мети. Так, повільніше, ніж хотілося. Повільніше, ніж розраховували, але йдемо», — сказав Кирило Буданов
“План теракту на ЗАЕС повністю розроблений та затверджений. Для прискорення катастрофи вони можуть використати технічні засоби”, ― про це в інтерв’ю The New Statement заявив очільник ГУР Кирило Буданов.
До аварії на ЗАЕС також може призвести підвищення росіянами напруги на лініях електропостачання до станції.
За словами начальника ГУР МО України, наказ держави-агресора вчинити теракт на ЗАЕС може бути спричинений поразкою російсько-окупаційних військ на лівому березі Дніпра ― створення зони ядерного лиха росія розглядає як запобіжник подальшого просування Сил безпеки та оборони України.
Водночас, за оцінкою Кирила Буданова, існує ризик, що московія може здійснити атаку на ЗАЕС із витоком радіації як “превентивний захід”, аби зупинити наступальну операцію України та заморозити лінію фронту в нинішньому вигляді.
