19 березня відбувся круглий стіл за участі начальника ГУНП в Харківській області, представників Обласної та Міської рад, Обласної військової адміністрації. Ініціатором заходу виступило Головне управління Національної поліції, основною метою якого стала зустріч із керівниками ветеранських громадських організацій.
На початку заходу начальник управління генерал поліції Петро Токар розповів про діяльність поліцейських Харківщини в непростий час бойових дій, які ведуться агресором, у тому числі, й на території області.
Заступниця Харківського міського голови Неллі Цибульник і заступниця голови Обласної ради Валерія Дзюба завірили поліцейського керівника та всіх присутніх у підтримці правоохоронних органів, що працюють для посилення безпеки мешканців Харківщини.
Після цього надали слово представникам ветеранської спільноти. Так голова Ради ГО «Спілка ветеранів СОУ» Юрій Корсунов підняв важливі питання щодо можливості залучення ветеранів до мобільних груп, що здійснюють охорону об’єктів критичної інфраструктури. Запропонував поліції долучитися до юридичного проєкту декриміналізації учасників бойових дій, більш відомого під назвою «ветеранські суди».
– Також я звернувся, – розповів громадський активіст, – до Валерії Дзюби із пропозицією створення робочої групи для вдосконалення реабілітаційних заходів. Зокрема щодо залучення до цього процесу Інституту загальної та невідкладної хірургії. У Тетяни Печури, яка виконує обов’язки керівника Управління у справах ветеранів, вимагав вдосконалити процес виборів до Ради ветеранів України та долучити представників ветеранської спільноти до організації та підрахунку голосів.
Були пропозиції також від побратимів і людей, дотичних до ветеранів. Керівник Асоціації громадських ветеранських організацій Дмитро Бондаренко розповів про програму співпраці з молоддю у здійсненні національно-патріотичного виховання. Голова Всеукраїнського об’єднання Марина Полякова запропонувала подати імена загиблих поліцейських для їхнього подальшого вшанування. А заступник голови Громадської ради ХОВА Сергій Усов звернув увагу на необхідності підсилення охоронних заходів для збереження лісового фонду.
Деякі із пропозицій уже знайшли своє продовження в конкретних діях. Так на рівні Ветеранського простору Харківської міської ради здійснюється навчання співробітників Патрульної поліції щодо вірної взаємодії з ветеранами під час несення служби.
А Неллі Цибульник повідомила, що за її зверненням поліція вже розпочала проведення рейдів із контролю паркомісць, призначених для інвалідів. І зараз виписано понад 250 протоколів за порушення правил паркування…
До всього перерахованого можна додати, що співпраця правоохоронних органів із ветеранською спільнотою здійснюється належним чином і дає позитивні результати.
У столиці з’явився новий цифровий інструмент підтримки ветеранів і їхніх родин. На міському порталі послуг запустили сервіс, який дозволяє обрати фахівця із супроводу та отримати консультацію онлайн або офлайн. Про це повідомляє Київська міська державна адміністрація.
Сервіс орієнтований на військових, ветеранок і ветеранів, а також їхні сім’ї. Відтепер вони можуть швидше отримати допомогу з питань соціальних гарантій, прав, пільг і доступних програм підтримки без зайвої бюрократії.
Заступник голови КМДА Валентин Мондриївський зазначив, що місто системно розвиває цифрові сервіси, щоб зробити їх максимально доступними та зрозумілими для мешканців. За його словами, портал послуг Києва поступово стає єдиною точкою доступу до міських сервісів, де кожен може знайти потрібну допомогу.
Фахівці із супроводу відіграють ключову роль у процесі адаптації після повернення до цивільного життя. Вони консультують щодо соціальних виплат, допомагають із пошуком тимчасового житла, а також координують взаємодію з державними органами, медичними установами та службами підтримки. Окремий фокус — на допомозі родинам загиблих Захисників і Захисниць України.
Щоб скористатися сервісом, користувачу достатньо обрати свій район у Києві, знайти відповідного фахівця та звернутися до нього у зручному форматі — онлайн або під час особистої зустрічі.
У Львівській області стартував новий проєкт, спрямований на допомогу ветеранам у поверненні до цивільного життя через працевлаштування та посилення їхніх можливостей.
Про це повідомляє Львівська обласна військова адміністрація.
Ініціатива має назву «Реінтеграція ветеранів через працевлаштування, посилення спроможності та адвокацію». Її реалізує благодійний фонд «Рокада» у співпраці з данськими партнерами.
Проєкт покликаний забезпечити комплексну підтримку захисників і захисниць після повернення з фронту, зокрема сприяти їхньому працевлаштуванню та інтеграції в мирне життя.
Керівник апарату Львівської ОДА Тарас Грень наголосив, що система має адаптуватися під потреби ветеранів, а не навпаки.
«Ветеран не має підлаштовуватися під систему. Система має працювати для ветерана. Тому ми повинні рухатися до моделі, де всі ключові послуги зосереджені в одній-двох зрозумілих структурах», — зазначив він.
У межах проєкту також планують посилити інституційну спроможність організацій, які працюють із ветеранами, та розвивати адвокацію їхніх прав.
Фахівців із супроводу ветеранів, представників ветеранських організацій, соціальних служб та державних установ запрошують на онлайн-тренінг, присвячений правовому статусу зниклих безвісти військовослужбовців. Під час заходу експерти роз’яснять юридичні механізми пошуку зниклих, державні гарантії для їхніх родин та процедури встановлення факту смерті через суд.
Про це повідомляють на сайті Спілки ветеранів СОУ.
Що розглянуть під час тренінгу
Учасники зможуть отримати практичні роз’яснення щодо ключових юридичних аспектів, пов’язаних із випадками зникнення військовослужбовців за особливих обставин.
Зокрема, на тренінгу розглянуть:
підстави та порядок надання статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин;
правові наслідки отримання такого статусу;
механізми розшуку зниклого військовослужбовця;
державні гарантії та права членів сімей;
процедуру встановлення факту смерті військового через суд.
Хто проводитиме навчання
Лектором виступить адвокат і юрист Чугуївської правозахисної групи Роман Лихачов, який спеціалізується на питаннях захисту прав військовослужбовців і членів їхніх сімей.
Коли відбудеться захід
Онлайн-тренінг відбудеться 13 березня 2026 року о 12:00 у форматі лекції на платформі Zoom.
Участь у заході безкоштовна, однак організатори просять попередньо зареєструватися.
У понеділок, 16 березня, в Управлінні поліції охорони Харківської області відбулося перше засідання постійної поліцейської комісії. Згідно до статті 51 Закону України «Про національну поліцію», комісії утворюються для забезпечення прозорого добору та просування по службі поліцейських.
Комісію склали по одному представнику від поліції охорони, патрульної поліції, Університету внутрішніх справ і два представники від громадськості, кандидатури яких висунула Харківська обласна рада. Вартий уваги той факт, що громадськість у комісії представлена двома ветеранами російсько-української війни.
– Це вже третій склад поліцейської комісії, – говорить начальник відділу кадрового забезпечення Олексій Козлов. – Він має працювати протягом трьох років. І мені дуже приємно, що до складу тепер входять представники ветеранської спільноти. Поліція також бере активну участь у становленні ветеранської політики в державі. Ветерани зараз служать в поліції охорони. Ми налаштовані на те, щоб і надалі залучати до служби людей із бойовим досвідом як на поліцейські, так і цивільні посади.
На засіданні шляхом голосування були обрані голова й секретар комісії. Головою став помічник ректора Харківського національного університету внутрішніх справ Анатолій Клочко, секретарем – капітан поліції охорони Яна Галушкова.
Тепер Управління матиме змогу проводити конкурси на заміщення вакантних посад поліцейських. Постійна комісія повинна об’єктивно оцінювати професійний рівень та особисті якості кожного поліцейського, що претендує на ту чи іншу посаду в Управлінні поліції охорони.
До постійної поліцейської комісії від ветеранської спільноти ввійшли представники від громадських організацій Харківщини Валерій Мануйленко та Сергій Жерьобкін.
– У загальних рисах мені відомо, що я маю робити, – говорить голова «Спілки ветеранів війни за незалежність в м. Дергачі» Сергій Жерьобкін. – Із нюансами доведеться розбиратися в процесі. Не зважаючи на те, що представники поліції в комісії представлені трьома особами, а громадськість у вигляді ветеранів лише двома, вважаю, ми зможемо знайти спільну мову й така співпраця дасть корисний результат…
Сподіваємося, що ветерани внесуть достойний вклад не лише у становлення ветеранської політики в Україні, а й сприятимуть тому, щоб діяльність правоохоронних органів ставала більш професійною, прозорою та відповідала тим завданням, які покладає на них держава.
Ветеран Олег Олива з Буська призначений виконавчим директором Українського ветеранського фонду, що працює при міністерстві у справах ветеранів. Про призначення повідомляє пресслужба мінветеранів.
27-річний Олег Олива – майор ЗСУ, в 2023 році отримав звання Героя України з врученням ордену «Золота зірка». Після поранення і завершення служби працював в Буській громаді на Львівщині фахівцем із супроводу ветеранів.
Що відомо про Олега Оливу
У 2015 році Олег Олива закінчив Одеську військову академію – факультет підготовки фахівців управління діями підрозділів десантно-штурмових військ. Після випуску служив у 81-й окремій бригаді десантно-штурмових військ, був командиром взводу, згодом – командиром роти, заступником командира батальйону.
Бойову службу розпочав в 2019 році на Луганському напрямку в районі Щастя, Зайцевого. На початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну служив біля Біловодська на Луганщині. Пізніше воював на різних ділянках фронту, зокрема під Рубіжним, Сєвєродонецьком, на Ізюмському напрямку, брав участь у боях за Лиман та Святогірськ.
1 січня 2024 року Олег Олива отримав важке поранення обличчя, унаслідок якого втратив частину лобної кістки та око. Після завершення служби військовий працював фахівцем із супроводу ветеранів у своїй громаді на Львівщині.
За словами Олега Оливи, якого цитує міністерство ветеранів, одним із важливих напрямків роботи Фонду він бачить підтримку ветеранського підприємництва, також – розвиток платформ працевлаштування ветеранів, зокрема «Кар’єра ветерана» та «Ветеран робота», напрямок психологічної підтримки ветеранів та їхніх родин.
У Харківській області розгорівся конфлікт навколо процесу формування представництва до Ради ветеранів війни за незалежність України при Міністерстві у справах ветеранів. Ветеранські організації заявляють про непрозорість процедури та можливі порушення під час відбору кандидатів.
Зокрема, громадська організація «Спілка ветеранів СОУ» оприлюднила заяву, у якій наголосила, що процес виборів у регіоні відбувається з грубими порушеннями демократичних принципів.
За словами голови організації Юрія Корсунова, чинні правила фактично не дозволяють провести відкриті й справедливі вибори.
«У тому форматі та за тими нормами, які затвердило Міністерство, провести прозорі та справедливі вибори, що відповідали б демократичним принципам, фактично неможливо», – зазначає Юрій Корсунов.
На думку ветеранів, чинне Положення про вибори до Ради ветеранів створює передумови для адміністративного впливу та не забезпечує належної прозорості процедури. Найбільше обурення ветеранської спільноти викликала ситуація з відмовою у реєстрації кандидатів від громадських організацій.
Зокрема, кандидат Костянтин Руденко розповів, що про недопуск до виборів йому повідомили телефоном представники Департаменту у справах ветеранів Харківської обласної військової адміністрації. Причиною відмови назвали нібито недійсні підписи у листі підтримки, який подається разом із документами кандидата.
Сам Руденко називає таке рішення абсурдним і безпідставним. За його словами, ветеранам пояснили, що підписи були визнані недійсними «колективним рішенням», однак жодної експертизи або участі спеціалістів із почеркознавства не проводилося. Більше того, під час зустрічі у департаменті один із підписантів, чий підпис визнали недійсним, був присутній особисто і підтвердив, що підписував документи власноруч.
«Людина, яка очолює департамент у справах ветеранів Харківської обласної адміністрації, має допомагати ветеранам і сприяти їхній діяльності. Натомість ми зіткнулися просто зі стіною небажання нас почути», – розповів Костянтин Руденко.
За його словами, ветерани пропонували просте рішення – перевірити підписи, зв’язавшись із людьми, які їх поставили, адже всі вони залишили свої контактні дані. Однак цього зроблено не було.
Схожа ситуація із недопуском до виборів сталася і з іншим кандидатом – Дмитром Олійником, якого на участь висунули громадські організації ветеранів з Харкова та області, проте заяву також прийнято не було. За його словами, він погодився балотуватися, оскільки вважає важливим, щоб ветеранську спільноту представляли люди, які мають практичний досвід допомоги ветеранам і добре розуміють їхні проблеми.
Олійник наголошує, що ветеранська політика має формуватися на основі реального досвіду роботи з ветеранами, а не формальних процедур.
Правову оцінку цій ситуації дали юристи ГО «Чугуївська правозахисна група». Вони зазначають, що у діях обласної військової адміністрації можуть бути ознаки перевищення адміністративних повноважень.
Згідно з Положенням про Раду ветеранів війни за незалежність України, адміністрація має лише технічні повноваження щодо перевірки поданих документів кандидатів. Юристи звертають увагу, що під час відмови кандидатам не були чітко пояснені критерії перевірки підписів, а також відсутня інформація про створення комісії, яка ухвалювала відповідні рішення.
«Якщо кандидати відповідали вимогам положення, а відмова не містить чітких юридичних підстав, такі дії можуть розглядатися як перевищення адміністративних повноважень та порушення принципу рівності доступу до участі у громадському представництві», – пояснюють правозахисники.
Крім того, юристи звертають увагу на недоліки самого механізму формування Ради ветеранів. Зокрема, лічильна комісія формується з представників адміністрації, що може створювати ризики адміністративного впливу на процедуру.
Обидва кандидати на посаду представника від Харківської області в Раду Ветеранів: Костянтин Руденко та Дмитро Олійник – заявляють, що не відмовляються від участі у виборах. За їхніми словами, вони планують повторно подати документи після завершення додаткового строку прийому заяв, який було оголошено після перенесення виборів.
Рада ветеранів при Міністерстві у справах ветеранів має бути консультативно-дорадчим органом, який представляє інтереси ветеранів на державному рівні та бере участь у формуванні ветеранської політики. Саме тому прозорість процедури її формування є критично важливою для довіри ветеранської спільноти. Втім ситуація у Харкові показує, що навіть на етапі відбору кандидатів можуть виникати конфлікти між ветеранськими організаціями та органами влади.
Ветерани переконані: якщо процес формування Ради ветеранів не буде максимально відкритим і зрозумілим, існує ризик, що цей орган втратить довіру тих, чиї інтереси він має представляти. Для багатьох ветеранів участь у цих виборах – це не боротьба за посади, а спроба зробити ветеранську політику дієвою, заснованою на досвіді тих, хто пройшов війну.
Не здаватися за жодних обставин: під час складної роботи, повномасштабного вторгнення, після демобілізації. Таким принципом керувався й керується колишній військовий, а зараз ветеран із Кременчуцького району 36-річний аграрій Андрій Пидорина.
Чоловік працював на гірничо-збагачувальному комбінаті. А коли почалася АТО, став на військовий облік, проходив тренування в роті охорони Кременчука, відвідував стрілецькі дні. Тож до повномасштабного вторгнення він мав початкову базу військової підготовки й був загартованим до екстремальних ситуацій. Захищати країну Андрій пішов добровольцем.
ВИЖИТИ Й ПОВЕРНУТИСЯ
Бойовий шлях розпочався з Сумської області. Але участь в активних воєнних діях відбувалася вже на Донеччині. Ветеран згадує запеклий бій під Новомихайлівкою, коли його підрозділ прикривав вогнем наші позиції й дивом залишився цілим:
– Я був артилеристом і ми, стоячи на другій лінії оброни, щодня вели вогонь. Пам’ятаю, як перший снаряд ліг перед нами, другий – за нами. Ну думаю, все… Коли ні: наступний і три подальші теж перелетіли нашу позицію. Ще була ситуація, коли піхотинці понесли неабиякі втрати, а ми залишилися живими.
Завершував службу Андрій теж на Сумщині. У середині березня минулого року звільнився за сімейними обставинами. У родині з’явилося поповнення: до сина й доньки додалася новонароджена дівчинка Меланія.
У розмові з Андрієм відчувається легкість, відсутність страху та віра в мирне майбутнє. Але йому, як майже всім, хто пройшов війну, також довелося пережити посттравматичний розлад. Хворобу він долав радісними клопотами в родині, спілкуванням із побратимами та груповими тренуваннями.
– Коли потрапив до армії, – розповідає Андрій, – подумки задавав питання Всесвіту: як мені ефективно вести бій, як вижити й повернутися? Тому, що повернення – це теж психологічний фактор. Більшість хлопців, що мали бойовий досвід, зазвичай замовчували ці проблеми. Повернення з війни – це завжди тяжко, бо ти починаєш відчувати емоційну спустошеність. Доводиться заново вчитися комунікувати. А це довгий процес, через який не так просто пройти. Мені відомі випадки, коли ветерани закінчували життя самогубством. Депресія у військового чи демобілізованого – це дуже складний процес і проблема, в якій варто ретельно розбиратися.
ОТРИМАТИ ГРАНТ
Після фронту Андрій вирішив зовсім відмовитися від алкоголю, почав бігати й активно займатися спортом. А ще думав, за що братися в цивільному житті? Вирішив, що зупиниться на тому, що не буде залежати від електроенергії та що важко розбомбити…
Коли його підрозділ обороняв Курахове, фермери задавали бійцям єдине питання: чи встигнуть провести жнива й зібрати врожай? І навіть тоді, коли відбувалася евакуація й усе з території вивозилося, місцеві ще продовжували працювати на полях.
Після довгих роздумів Андрій зупинився на вирощуванні малини. Немаловажним фактором було те, що її можна збирати комбайном, навіть коли не буде робочої сили. Звертався він до Ветеранського центру у Кременчуці, який на той час лише відкривався. Там йому порадили шукати інформацію в інтернеті та запитати поради у Центрі зайнятості. Тож, зробивши висновки й порадившись із дружиною, на початку квітня Андрій засадив ділянку в десять соток пробними кущами малини шести сортів.
– Хлопці в біговому товаристві, – описує ветеран подальші зусилля, – порадили звернутися до Лариси Богодист із Центру підтримки підприємців «Дія. Бізнес» у Кременчуці. У той момент я якраз проходив відбір на грантову програму «Траекторія-2», що включала в себе навчання й надання грантових коштів переможцям. Там познайомився з чудовою менторкою Надією Одношевною. Вона й деякі інші люди з навчальної групи подарували мені квиток у світ бізнесу.
Отримані грантові кошти стали фундаментом і початком справи. Утім, підприємець наголошує, що чи не найважливішою складовою виявилася саме власна наполегливість. Адже на різноманітні гранти за час після повернення він подавався близько 15 разів.
– Отримати грант надзвичайно складно, – розповідає Лариса Богодист, – якщо ставитися до нього як до лотереї. І відносно просто, коли сприймати як бізнес-інструмент. Грантодавець фінансує не саму ідею, а здатність її реалізувати. Тому головна перевага сильної заявки – не красивий текст, а логіка, цифри й чітке розуміння, як проєкт буде працювати завтра!
У Центрі зайнятості ветеранам пропонували курси, із яких можна було подаватися на грантові заявки від держави. Андрій подав чимало заявок, але більшість із них не принесли позитивного результату. Однак заявка на програму «Власна справа» пройшла. Там виділялося 500 тисяч гривень на сім років, які потрібно повертати податками. Оскільки в нього ФОП третьої групи, то відсоток з обороту враховується також. Зокрема, це 5 % податку й 1 % військового збору. У бізнес-плані можна вказати залучення гранту на три або сім років. Але оскільки в якийсь із років може бути неврожай, підприємець обрав саме сім років. У такому випадку, зі збереженням двох робочих місць та виплатою всіх податків, він зможе податися на ще одну програму.
АГРАРНИЙ ДОСВІД
Також Андрій проходив тематичні навчання для ветеранів «Поле можливостей».Окрім вирощування малини, яка дає повноцінний урожай лише на третій рік, Андрій розглядає можливість культивування часника – культури, що здатна принести врожай уже наступного року. Ментори з «Поля можливостей» допомогли знайти якісний посадковий матеріал. Для висадки він обрав велетенський часник Рокамболь.
– У спілці часниководів пообіцяли, – ділиться враженнями підприємець, – що супроводжуватимуть мене до збору врожаю. А якщо я його не реалізую, то зможуть допомогти ще й із продажом. Там чимало нюансів як щодо вирощування, так і реалізації. А щоб реалізувати майбутні врожаї малини, я домовився з мережею кав’ярень «Rock Кава». Також знайшов ще одних партнерів по бізнесу, яким допомагатиму з обладнанням та обмінюватимуся ягодами для міксів із виноградом. У майбутньому планую випускати консервовану малину та малиново-виноградний джем. Так конкуренція була перетворена на співпрацю.
Ще ветеран минулого року залучив 1,5 млн гривень від Українського ветеранського фонду на висадку спаржі. Ця культура, як і малина, є довготривалим проєктом. Адже перший рік вона просто росте, в наступному дає врожай у кілька відсотків. І лише через три роки можна отримати очікувану врожайність.
ПРИЙНЯТИ ДОПОМОГУ
Аграрій-початківець Андрій Пидорина не приховує ключових ризиків свого бізнесу. На його думку, вони полягають у недовірі до грантових програм. Зазвичай вимагається звітувати лише про закуплене обладнання. Але, якщо у вас є позитивна динаміка після залучення коштів, то це великий плюс для можливості отримання наступних грантів.
Натомість державні програми вимагають, щоб підприємці створювали два робочих місця та проєкт працював від трьох до семи років. Якщо закриваєтеся раніше, потрібно повернути кошти, але лише ті, які не доплатили податками.
– З Андрієм ми познайомилися під час «Траєкторії», – розповідає учасниця програми Оксана Капленко. – Він допоміг мені з координатами пасічників. Також ми узгоджували наступні грантові програми. Андрій підказував, як розрахувати кошти на теплицю. До гранту я також залучила свою маму, ми всією родиною переїхали з Бахмуту, За кілька років я пройшла п’ять навчань, з яких у чотирьох виграла фінансування. Планую впродовж року додати декілька бджолосімей до своєї пасіки та відкрити реабілітаційні відвідування.
За потреби Андрій продовжує консультувати колишніх партнерів по навчанню, допомагати деяким побратимам започаткувати майбутню справу:
– Якщо ветерани бачили війну наживо й успішно протистояли ворогу, то виростити малину чи спаржу, почати власний бізнес вони точно зможуть! Тут головне – розібратися що й до чого. А ще є багато людей, які готові допомогти: починаючи від центрів зайнятості й до громадських організацій, центрів навчання, які консультують і супроводжують ветеранів, членів їхніх сімей, людей з інвалідністю. Тому головне – бути готовим прийняти цю допомогу й подаватися на гранти. Отримати навіть негативну відповідь – це частина досвіду. Тому набирайтесь терпіння – і вперед!..
Ліна РОМАНЧЕНКО
Проєкт здійснюється за підтримки National Endowment for Democracy (NED)
Ветерани та ветеранки можуть отримувати фінансову підтримку для занять фізичною активністю в межах програми «Ветеранський спорт». Учасники програми щокварталу мають можливість використати 1500 грн на тренування у спортивних закладах, які працюють офіційно.
Про це повідомляє Міністерство у справах ветеранів.
Програма покликана допомогти ветеранам і ветеранкам повертатися до фізичної активності у комфортному форматі — з урахуванням стану здоров’я, можливостей та власного темпу.
У першому кварталі 2026 року програмою вже скористалися 201 646 ветеранів і ветеранок. Отримані кошти вони використовують для регулярних тренувань та інших видів фізичної активності. Наступний етап подачі заявок розпочнеться у квітні.
Кошти можна використати у будь-якому спортивному закладі, який працює офіційно та має MCC-код 7941 «Фізична культура» або 7997 «Клуби — заміські клуби, членство». Перелік спортивних закладів, де вже можна скористатися коштами програми, постійно оновлюється. Якщо потрібного закладу у списку немає, ветеранам радять уточнити в адміністрації, за яким MCC-кодом працює установа.
Міністерство у справах ветеранів також закликає спортивні клуби та фітнес-простори долучатися до програми, щоб розширити можливості для тренувань та фізичного відновлення ветеранів у громадах.
У відомстві зазначають, що програма спрямована не лише на фізичну активність. Спортивні простори часто стають для ветеранів і ветеранок місцем спілкування, підтримки та знайомств з людьми зі схожим досвідом.
У Тернополі відбулися перші регіональні збори з обрання представника до Ради ветеранів війни за незалежність України при Міністерстві у справах ветеранів. Попри загалом успішний старт, процедура супроводжувалася низкою організаційних труднощів.
За результатами голосування представником області обрали чинного члена Ради ветеранів Сергія Гусака. Його підтримав 71 учасник зборів. Інший кандидат, Микола Микуляк, отримав 35 голосів і заявив, що не планує оскаржувати результати.
Плутанина під час реєстрації
Найбільше запитань виникло вже на етапі реєстрації учасників. За інформацією спостерігачів, працівники обласної військової адміністрації не отримали належного інструктажу.
Через це реєстратори іноді ставили у відомостях позначки замість підписів учасників, хоча йшлося не лише про підтвердження присутності, а й про згоду на обробку персональних даних.
Крім того, замість попередньої реєстрації, яку передбачає положення Мінветеранів, її перенесли безпосередньо на день зборів. Це призвело до затримок та плутанини зі списками учасників.
Голосування тривало із затримкою
Під час реєстрації видали 107 бюлетенів, однак під час підрахунку в урні знайшли лише 106. Один із учасників так і не опустив бюлетень до скриньки.
Через відсутність попередніх списків реєстрацію проводили одночасно з видачею бюлетенів. Учасникам довелося чекати на початок голосування понад годину.
Чому процедуру хочуть змінити
Спостерігачі зазначають, що навіть за наявності затвердженого положення різні регіони можуть по-своєму трактувати процедуру проведення таких зборів. Це створює організаційні труднощі та потенційні ризики для прозорості процесу.
