Сторінка 29 – Новини ветеранів зі всієї України

Ветерани вийшли на протест у Києві: вимагають звільнення голови Деснянської РДА

Опубліковано by Daria

У Києві 8 липня біля будівлі Деснянської районної державної адміністрації відбулася акція протесту. Кілька сотень людей, серед яких ветерани, військовослужбовці, родини загиблих захисників, волонтери та місцеві жителі, вимагали звільнення голови Деснянської РДА Максима Бахматова. Організатором акції стала Спілка ветеранів російсько-української війни Деснянського району.

Під час заходу близько 250 учасників підписали звернення до Президента України Володимира Зеленського з вимогою звільнити посадовця. У зверненні учасники заявили про відсутність конструктивного діалогу між районною владою та ветеранами, військовими, родинами загиблих захисників і громадою. Також вони звинуватили керівництво адміністрації у нехтуванні принципами відкритості та прозорості, а окремі рішення назвали такими, що підірвали довіру до районної влади.

Голова Спілки ветеранів російсько-української війни Деснянського району Олег Бача розповів, що конфлікт триває вже кілька місяців. За його словами, він розпочався після рішення про демонтаж та перенесення інтерактивної Книги пам’яті через ремонт без погодження з ветеранами. Також, за словами ветеранів, згодом виникли проблеми з доступом до приміщення організації. Вони стверджують, що їм перешкоджали потрапити до будівлі, а двері до їхнього кабінету були зламані невідомими людьми в балаклавах.

Однією з головних причин протесту стало відкриття Алеї Героїв у Деснянському районі 30 червня. Учасники акції заявили, що готовий меморіал суттєво відрізняється від проєкту, який раніше демонстрували родинам загиблих військовослужбовців.

Мати загиблого захисника Світлана повідомила, що сім’ям показували інший варіант оформлення меморіалу, зокрема кольорові портрети та інші матеріали. За її словами, встановлена Алея Героїв не відповідає попереднім домовленостям.

Ветеран і син загиблого військовослужбовця Олександр Гушель заявив, що його родина просила перенести розміщення портрета батька до другої черги. Проте, за його словами, фотографію встановили без їхньої згоди та використали інше фото, ніж те, яке обрала сім’я.

Протестувальники також стверджують, що рішення щодо створення меморіального простору ухвалювали без належного громадського обговорення та без урахування позиції більшості родин загиблих захисників. Під час акції до її учасників із будівлі районної адміністрації ніхто не вийшов.

Речниця голови Деснянської РДА Максима Бахматова повідомила, що посадовець перебував на засіданні Київської міської державної адміністрації та не мав можливості поспілкуватися із журналістами. Раніше у відповіді на інформаційний запит адміністрація повідомила, що Алею Героїв створили за кошти меценатів без використання бюджетного фінансування.

Також у Деснянській РДА заявили, що проєкт обговорювали в індивідуальному порядку з родинами загиблих військовослужбовців і ветеранами району.

У Києві вже 109 тисяч ветеранів: КМДА звертається до роботодавців

Опубліковано by Daria

Повернення ветеранів до цивільного життя не закінчується після підписання трудового договору. Для успішної адаптації важливо, щоб до цього процесу був готовий увесь колектив.

Про це під час Wisdom Summit 2026 заявила заступниця голови Київської міської державної адміністрації Марина Хонда.

За її словами, кількість учасників бойових дій у столиці продовжує стрімко зростати. Якщо у 2014 році в Києві офіційно проживали 32 тисячі ветеранів, то сьогодні їх уже 109 тисяч. Водночас понад 100 тисяч киян продовжують служити в лавах Сил оборони.

«На 2014 рік у Києві було 32 тисячі учасників бойових дій. На сьогодні вже офіційно 109 тисяч, і ще понад 100 тисяч киян воюють. Якщо врахувати родини, дружин, батьків і дітей, то це фактично вже великий район міста», – зазначила Марина Хонда.

Вона наголосила, що сучасні трудові колективи об’єднують людей із різним життєвим досвідом. Серед них – ветерани, внутрішньо переміщені особи, родини загиблих військових, люди з інвалідністю та працівники, які також пережили травматичні події. Через це роботодавцям потрібно приділяти увагу не лише пошуку кандидатів, а й підготовці робочого середовища. За словами Хонди, конфлікти після повернення ветеранів часто виникають через нерозуміння, психологічні наслідки війни та різний життєвий досвід. Саме тому адаптація має охоплювати як самого ветерана, так і його майбутніх колег.

Прикладом такого підходу є робота міського Military Hub. Центр надає ветеранам юридичну, психологічну та соціальну підтримку, а також допомагає з працевлаштуванням. Цього року його фахівці вже опрацювали близько 500 звернень, а понад 200 людей змогли знайти роботу.

«Адаптація ветерана – це не просто перелік вільних вакансій і запрошення на роботу. Ми навіть проводимо для компаній спеціальні тренінги перед працевлаштуванням, щоб підготувати колектив до повернення ветеранів», – підкреслила Марина Хонда.

У КМДА наголошують, що зі збільшенням кількості ветеранів питання їхньої успішної інтеграції в робочі колективи стає одним із ключових викликів для роботодавців. Тому підготовка команди та створення комфортного середовища для повернення захисників є не менш важливими, ніж наявність вакансій.

Ветеран із Закарпаття відродив справу діда та рятує рідкісних буйволів

Опубліковано by Daria

Після повернення з фронту ветеран Роман Фетько знову присвятив себе справі, яку розпочав ще до повномасштабної війни. На Закарпатті він розвиває ферму «Карпатський буйвіл», де не лише розводять рідкісних карпатських буйволів, а й виготовляють крафтові молочні продукти.

Ферма розташована неподалік Виноградова. Сьогодні сюди приїжджають туристи, щоб побачити рідкісних тварин, скуштувати продукцію з буйволиного молока та дізнатися більше про традиційне господарство Закарпаття.

Історія ферми розпочалася у 2009 році. Саме тоді Роман Фетько вирішив відродити справу свого діда, який свого часу утримував карпатських буйволів. У радянські часи господаря визнали куркулем, а тварин вилучили та передали до колгоспу. Там буйволів визнали нерентабельними та знищили. Через це карпатські буйволи майже зникли з регіону.

Щоб не допустити повного зникнення цього виду, Роман Фетько придбав кількох тварин. Самець Юрко та буйволиці Юлія, Ромашка і Джулія стали основою майбутнього стада. Спочатку фермер не планував створювати велике господарство. Проте тварин ставало дедалі більше, і виникла потреба у власній фермі. У 2016 році неподалік Виноградова відкрили новий комплекс, куди перевезли стадо.

Нині на фермі утримують близько 150 карпатських буйволів. Для них облаштовані великі пасовища та водойми, адже ці тварини потребують багато простору й води для охолодження у спекотну пору року.

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення Росії, Роман Фетько добровільно став на захист України. Після служби та серйозних проблем зі здоров’ям він був змушений повернутися додому, де продовжив розвивати ферму.

На господарстві виробляють широкий асортимент крафтової продукції з буйволиного молока. Тут виготовляють бринзу, панір, халумі, крем-сири, напівтверді сири з різними спеціями, йогурти та навіть згущене молоко. Працівники ферми розповідають, що рецепти довелося створювати практично з нуля. Оскільки в Україні майже не було досвіду виробництва сирів саме з буйволиного молока, технології вдосконалювали шляхом численних експериментів. За словами працівників господарства, буйволине молоко містить білок типу А2, має високу жирність, а також багате на кальцій, магній та інші мікроелементи.

Окрім фермерства, «Карпатський буйвіл» розвиває туристичний напрямок. На фермі проводять екскурсії, дегустації та знайомлять гостей із життям карпатських буйволів. Відвідувачі можуть погодувати тварин, сфотографуватися з ними та придбати продукцію власного виробництва.

Для військовослужбовців і родин загиблих захисників екскурсії на ферму проводять безкоштовно.

Ветерани вимагають рівних можливостей: «Спілка ветеранів СОУ» просить змінити правила вступу для УБД

Опубліковано by Daria

Громадська організація «Спілка ветеранів Сил оборони України» звернулася до Верховної Ради, Міністерства освіти і науки та Міністерства у справах ветеранів із вимогою переглянути правила вступу до аспірантури для учасників бойових дій. У спілці заявляють, що цьогоріч ветерани фактично опинилися у нерівних умовах під час вступу на третій рівень вищої освіти — для здобуття ступеня доктора філософії або доктора мистецтва. Це несправедливо.

За словами представників організації, чинні правила прийому на 2026 рік передбачають спеціальні умови для ветеранів під час вступу на бакалаврат і магістратуру. Водночас під час вступу до аспірантури жодних пільг або окремих умов для учасників бойових дій не передбачено.

У «Спілці ветеранів СОУ» наголошують, що ветерани не мали можливості безперервно навчатися, оскільки захищали Україну, брали участь у бойових діях, отримували поранення та втрачали час, необхідний для академічної підготовки. Тому однакові умови вступу для військових і цивільних, на думку організації, не є справедливими.

Також у спілці зазначають, що практичний досвід ветеранів може бути особливо цінним для української науки. Насамперед це стосується досліджень у сферах військової техніки, озброєння, логістики, національної безпеки, робототехніки, безпілотних систем, кібербезпеки, військової медицини та психологічної реабілітації.

В офіційному зверненні організація висунула кілька пропозицій. Зокрема, просить пояснити, чому спеціальні умови для ветеранів діють під час вступу на перший і другий рівні вищої освіти, але відсутні для аспірантури. Крім цього, «Спілка ветеранів СОУ» пропонує внести зміни до Порядку прийому на 2026 рік. Організація просить дозволити ветеранам, людям з інвалідністю внаслідок війни та постраждалим учасникам Революції Гідності проходити внутрішню співбесіду у закладах вищої освіти замість загальних зовнішніх вступних випробувань.

Ще одна пропозиція — провести робочу зустріч за участю представників Міністерства освіти і науки, Міністерства у справах ветеранів, профільних комітетів Верховної Ради, закладів вищої освіти, наукових установ та ветеранських організацій. Її метою має стати напрацювання справедливих правил вступу для військових.

Також організація просить залучити представників «Спілки ветеранів СОУ» до подальших консультацій щодо вдосконалення правил прийому.

У спілці наголошують, що доступ ветеранів до найвищого рівня освіти — це не питання привілеїв, а важливий крок для розвитку науки, зміцнення оборонного потенціалу держави та використання бойового досвіду захисників у наукових дослідженнях. Наразі організація очікує офіційної відповіді від Міністерства освіти і науки у строки, визначені законодавством.

Ветеран із Буковини бореться за право на пільговий проїзд

Опубліковано by Daria

Ветеран російсько-української війни Олександр Кошовий, який втратив ногу під час захисту України, зареєстрував петицію до Кабінету Міністрів із вимогою скасувати сезонне обмеження на пільговий проїзд для людей з інвалідністю внаслідок війни.

Про це він розповів виданню BUK media.

Після поранення Олександр Кошовий переїхав із Запоріжжя на Буковину, де очолив громадську організацію «Сталь». За його словами, нинішня норма, яка призупиняє дію пільг на проїзд із 16 травня до 30 вересня, є несправедливою та принижує гідність ветеранів.

«Знаєте, що відчуває ветеран з інвалідністю, коли підходить до каси на вокзалі, показує своє посвідчення, а у відповідь чує: “Ваша пільга зараз не діє, бо літні канікули”? Це відчуття абсурду і приниження», — розповідає Олександр Кошовий.

Ветеран зазначає, що саме в теплу пору року багато захисників їздять до госпіталів, на операції, реабілітацію чи санаторно-курортне лікування. Також вони відвідують рідних. Водночас через сезонне обмеження змушені оплачувати повну вартість квитків, попри невеликі пенсії по інвалідності.

«Ми захищали Україну не по сезонах. Повага і гідність також не можуть бути сезонними», — наголошує Олександр Кошовий.

За його словами, через чинні правила на вокзалах та автостанціях регулярно виникають непорозуміння. Ветеранам доводиться пояснювати, чому посвідчення не дає права на пільговий проїзд у літній період.

Саме тому ветеран ініціював електронну петицію до Уряду з вимогою скасувати сезонне обмеження. Для того щоб звернення розглянули, воно має набрати щонайменше 25 тисяч підписів.

Олександр Кошовий закликає підтримати петицію не лише ветеранів, а й усіх небайдужих українців. За його словами, для багатьох людей з інвалідністю внаслідок війни кожна зекономлена гривня — це можливість придбати ліки або оплатити лікування, а не витрачати кошти на дорогу до медичних закладів.

Підписати петицію можна на офіційному сайті електронних петицій Кабінету Міністрів України. Після збору необхідної кількості голосів документ має бути розглянутий Урядом.

Паперова вдячність: чому бюджети на ветеранів ростуть, а реальна довіра котиться на дно

Опубліковано by Daria

В Україні ветеранська політика перетворилася на ідеальний зразок того, як влада вміє красиво звітувати про турботу, але повністю провалювати її на практиці. Поки з трибун лунають гучні слова вдячності, реальні люди — бійці, які повернулися з фронту, поранені з інвалідністю та родини загиблих — щодня б’ються об стіну чиновницького хаосу.

Цифри у звітах виглядають солідно. За словами ветерана та адвоката Олега Поліщука, 2024 році на ветеранів виділили 10,7 мільярда гривень, у 2025-му — 13,5 мільярда, а на 2026 рік у бюджет заклали рекордні 18,9 мільярда. Збільшуються гранти на бізнес, запускаються цифрові платформи на кшталт “Ветеран Pro”, відкриваються нові хаби. Але мільярди на папері не означають роботу системи. Бо довіра вимірюється не кількістю нулів у кошторисі, а тим, як до людини ставляться в державних кабінетах. А там усе погано.

Бюрократія, хаос та закони з минулого століття

Сьогодні головний ворог ветерана в тилу — це внутрішній бюрократичний ад. Навіть у парламентському комітеті з питань фінансів визнають: армію колишніх військових просто добиває байдужість та хаос у міністерствах.

Аналітики Українського інституту майбутнього заявляють прямо: реальної програми реінтеграції ветеранів в Україні не існує. Замість неї є чотири проблеми: непрофесіоналізм, тотальна бюрократія, корупція на місцях і байдужість чиновників.

Чому так відбувається? Ось кілька очевидних причин:

  • Закони з іншої епохи. Базовий закон про статус ветеранів ухвалили ще у 1993 році. Його писали в логіці підтримки учасників старих радянських воєн, а не для країни, яка веде війну на виживання. Тому там досі прописані такі “актуальні” речі, як пільги на встановлення домашнього дротового телефону або знижки на скраплений газ для опалення. Уряд намагається переписати цей архаїзм, але старі норми досі діють паралельно з новими спробами реформ.
  • Міністерство-трансформер. Державне управління цією сферою штормить. Лише за останній рік Міністерство у справах ветеранів спочатку вирішили ліквідувати та приєднати до іншого відомства, а потім скасували це рішення і повернули все назад. Коли орган, який відповідає за мільйони життів, трясе від постійних реорганізацій, про яку стратегію може йти мова?

Страшна ціна бездіяльності: мінус 200 мільярдів доларів і ризик для вулиць

Якщо систему не змінити негайно, наслідки будуть катастрофічними для всієї країни. Дослідження “Між фронтом і майбутнім” змоделювало ситуацію до 2030 року. Прогноз шокує. Через відсутність нормальної адаптації Україна за 5 років може втратити до 5 мільярдів людей — через еміграцію за кордон, хвороби та високу смертність серед тих, кого держава кинула напризволяще. Економіка через це недоотримає до 200 мільярдів доларів ВВП. Замість того, щоб вкладати гроші в розвиток людей, держава витрачатиме 2–3% ВВП щороку на “гасіння пожеж”: суди, лікування запущених хвороб і боротьбу з кризою.

Психологічна допомога: коли недовіра вбиває

За даними експертів, від 20% до 40% військових потребують психологічної допомоги, а симптоми гострої травми мають до 80% захисників. ПТСР розвивається у кожного п’ятого, хто пройшов через бої.

Психологи та гарячі лінії ніби є, але ветерани туди не йдуть. Чому? Бо немає довіри. Люди бояться стигми, засудження або того, що звернення закриє їм шлях до кар’єри. Ця ж тривога передається родинам, які змушені жити поруч із нелікованою травмою без жодної підтримки.

Це вже не просто питання “соціалки” — це питання безпеки на наших вулицях. Світовий досвід доводить: якщо не допомагати людям із важким бойовим досвідом інтегруватися в цивільне життя, у суспільстві стрімко зростає рівень домашнього насильства, алкоголізму, самогубств та криміналу. Це не означає, що ветерани є загрозою — абсолютна більшість із них є законослухняними громадянами. Але та невелика частина, яка отримала важку травму і залишилася без допомоги, опиняється в зоні колосального ризику. Жодна поліція чи суди не здатні зупинити наслідки, які мала б попередити профілактика.

Ветеранська політика — це частина нашої оборони

Турбота про ветеранів — це не благодійність, яку можна відкласти на потім. Це частина суспільного договору. Держава закликає людей ризикувати життям на передовій, гарантуючи, що після повернення (або в разі поранення чи загибелі) про них і їхні сім’ї подбають.

Коли цей договір порушується через черги, хаос у міністерствах та безглузді довідки, руйнується головне — готовність наступних поколінь захищати цю країну. Без чіткої системи, реальної реабілітації та поваги жодне збільшення бюджетів ситуацію не врятує. Нам потрібні дієві інституції, а не красиві звіти.

У Львові вже понад 10 років допомагають ветеранам повернутися до цивільного життя

Опубліковано by Daria

У Львові вже понад десять років працює ветеранський простір «Фенікс», де військовим допомагають повернутися до мирного життя. Центр заснували ще у 2014 році як волонтерську ініціативу, а згодом він став державним закладом. Сьогодні його очолює ветеран Андрій Посікіра. За словами керівника центру, після повернення з війни найскладніше не фізично опинитися вдома, а знову навчитися жити серед людей. Сам він пройшов бойовий шлях і добре знає, з якими труднощами стикаються ветерани. Саме власний досвід став поштовхом допомагати іншим.

Найчастіше ветерани звертаються до «Фенікса» через втрату довіри до людей, нерозуміння власного стану, постійну втому, головний біль та труднощі у спілкуванні з близькими. Багато хто, за словами Андрія Посікіри, відчуває себе самотнім і не знає, з чого почати нове життя після фронту.

“Ще до повномасштабної війни, я бачив, з якими проблемами стикаються ветерани, коли повертаються з війни. Тобто дійсно тілом повернутися легко, а ментально дуже важко. Після мого бойового досвіду, коли ми більше двох років були в зоні бойових дій, я сам пройшов частину того шляху. Але я не ізолювався — йшов по допомогу до психологів, мав підтримку побратимів, підтримку психологів, які зі мною працювали. Тому згодом вирішив знайти сили й допомагати іншим”, — розповідає Просікіра.

У центрі ветеранам пропонують комплексну допомогу. Тут працюють із психологічним станом, проводять фізичну реабілітацію, допомагають впоратися з болем у спині та наслідками поранень, консультують щодо лікування, працевлаштування й отримання нової професії. Головне завдання команди — допомогти людині відновити внутрішній ресурс, щоб вона була готова рухатися далі.

Особливу увагу у «Феніксі» приділяють ветеранам, які пережили російський полон. Андрій Посікіра розповідає, що саме з ними працювати найскладніше. Після катувань навіть звичайні побутові звуки можуть викликати сильні спогади. Наприклад, дзвін ключів для багатьох колишніх полонених асоціюється з наглядачами та допитами. Саме тому під час роботи потрібні максимальна делікатність, терпіння та емпатія.

Однією з найяскравіших історій відновлення керівник центру називає двох ветеранів, які після полону майже рік не виходили з дому й не спілкувалися з людьми. Спочатку вони звернулися лише через біль у спині. Після кількох десятків зустрічей чоловіки повернулися до активного життя, почали брати участь у соціальних заходах та допомагають іншим ветеранам, які також пережили полон.

Крім психологічної та фізичної реабілітації, центр забезпечує перевезення ветеранів із порушеннями мобільності. Завдяки співпраці з американським фондом United Help Ukraine організація отримала спеціально обладнані автомобілі з підйомниками. Вони перевозять ветеранів до лікарень, реабілітаційних центрів, спортивних секцій та інших установ по Львівській області. Водіями працюють ветерани з інвалідністю. Також ветеранський простір пройшов акредитацію на надання послуг фізичної реабілітації. Для львівських ветеранів місто фінансує десять безкоштовних сеансів лікування та відновлення протягом року.

За словами Андрія Посікіри, після початку повномасштабної війни запити ветеранів значно змінилися. Через тривалі бойові дії дедалі більше військових стикаються з емоційним виснаженням. Особливо важко відновити довіру до суспільства та знайти сили повернутися до звичайного життя.

Окремий напрям роботи — підтримка родин ветеранів. У центрі пояснюють близьким, що після війни людина може змінитися, а відновлення емоційного зв’язку потребує часу. Саме підтримка сім’ї часто стає одним із ключових чинників успішної адаптації. Андрій Посікіра закликає ветеранів не залишатися наодинці зі своїми переживаннями та шукати ветеранські спільноти. За його словами, навіть звичайна розмова за чашкою чаю з людьми, які мають схожий досвід, часто стає першим кроком до відновлення.

“Родина може як підтримати, так і може прибити. Я маю і позитивні, і негативні кейси. Слава Богу, у мене позитивних більше. Жінки приходять і кажуть: “Мій чоловік змінився. У нього пропали кохання, емоції”. Я стараюся пояснити, що емоції заважали йому вижити. Дайте йому час — пів року чи більше. При правильному підході вони, як правило, повертаються. Треба дуже багато такту, часу й делікатності, щоб відновити ці стосунки”, — розповідає Андрій.

Ветеранський простір «Фенікс» працює у Львові на вулиці Джохара Дудаєва, 2. Також центр має сторінку у Facebook, де можна дізнатися більше про його роботу та отримати необхідну інформацію.

Мільярди на ветеранів не гарантують результат: 5 кроків, які пройшов світ і має зробити Україна

Опубліковано by Daria

У 2026 році Україна закладає на ветеранську політику астрономічну суму — майже 19 мільярдів гривень. Це величезні гроші, але самі по собі вони не лікують, не працевлаштовують і не повертають до нормального життя. Без чіткої системи ці мільярди ризикують перетворитися на красиві чиновницькі звіти, поки реальний ветеран знову залишиться сам на сам із бюрократією.

Україні не потрібно вигадувати велосипед чи шукати унікальний шлях, зазначає ветеран війни, адвокат Олег Поліщук. Світ уже проходив через масову мобілізацію та бойові травми. Ось 5 конкретних розвилок і готових рішень, які працюють у США, Австралії та Ізраїлі, і які нам варто впровадити вже зараз.

Один провідник чи дев’ять кіл пекла по кабінетах?

Як зараз: Ветеран повертається додому і змушений самостійно бігати між десятком інстанцій, збирати довідки й окремо “вибивати” лікування, гроші чи житло. Система ламає людину ще на етапі черг.

Як це працює у світі:

  • Австралія: Після гучного розслідування самогубств серед військових, там запускають Veteran and Family Wellbeing Agency. Це єдина точка, яка веде ветерана та його родину, координуючи всі послуги.
  • США: Військова медична система (VA) прибрала бюрократичні кордони між штатами для телемедицини. Лікар консультує бійця незалежно від того, де фізично перебувають обидва. Система підлаштовується під людину, а не навпаки.

Рішення для України: Нам потрібен не черговий консультант у ЦНАПі, а кейс-менеджер із реальними повноваженнями. Це людина із цифровим доступом до всіх реєстрів, яка бере ветерана за руку і сама розв’язує його питання по медицині, праву та фінансах.

“Спочатку вилікуйся” чи одразу в роботу?

Як зараз: Чиновницька логіка диктує: спочатку ветерана треба роками “відновлювати”, і лише колись потім — повертати на ринок праці.

Як це працює у світі: Дослідження у США (програма VIP-STAR) довело: для ветеранів із ПТСР швидкий вихід на реальну роботу із професійним супроводом дає значно кращий ефект, ніж довготривале “очікування” в ізоляції. Робота сама по собі є найкращою реабілітацією.

Рішення для України: Перебудувати програми зайнятості та грантів за моделлю “робота плюс супровід”. Не відкладати працевлаштування на потім. Людина має ставати продуктивною одразу, відчуваючи свою потрібність суспільству.

Сухий кабінет психолога чи довіра до своїх?

Як сейчас: Держава відкриває кабінети психологічної допомоги, але ветерани туди не йдуть через стигму та недовіру до цивільних лікарів, які “не були там”.

Як це працює у світі:

  • США та Велика Британія: Активно використовують peer specialists — це ветерани, які самі пережили травму, пройшли навчання і тепер працюють у штаті медичних команд. Вони стають містком довіри.
  • Ізраїль: Організація Beit Halochem створює цілі простори, де ветерани з інвалідністю тренуються, відпочивають із родинами та відновлюються через активне середовище “рівних”.

Рішення для України: Офіційно ввести посаду ветерана-наставника (peer support) у штат соціальних та медичних служб. Свій свого почує швидше, ніж будь-який чиновник.

Радянські пільги чи статус захисника Незалежності?

Як зараз: Наше профільне законодавство тягнеться з 1993 року. В один кошик УБД скинуті ветерани Афганістану, радянських таємних операцій та сучасні захисники, які воюють за виживання України з 2014 року.

Як це працює у світі: Чіткий поділ історичних реалій. Це не про те, чий біль сильніший, а про точність фінансування.

Рішення для України: Ухвалити новий Кодекс законів про Захисників і Захисниць. Юридично відокремити статус ветерана війни за незалежність України від інших історичних категорій. Держава повинна чесно виконувати зобов’язання перед усіма, але фокус та архітектура сучасної політики мають належати тим, хто рятує країну прямо зараз.

Ховати ризики чи визнати проблему?

Як зараз: Суспільство коливається між двома крайніми точками: або “всі ветерани — святі герої”, або “ветерани — це небезпека та ПТСР”. Обидва підходи шкідливі.

Як це працює у світі: В Австралії та США ветеранські ризики оцінюють через сухий державний ризик-менеджмент. Якщо держава не допомагає людині адаптуватися — виникають проблеми з криміналом, алкоголем чи суїцидами. Винен не ветеран, винна бездіяльність влади.

Рішення для України: Перестати боятися незручних тем. Визнати ризики невирішеної бойової травми на рівні держави. Превенція, вчасна психологічна допомога та супровід коштують значно дешевше, ніж лікування наслідків ігнорування проблеми.

Що робити вже зараз?

Щоб 19 мільярдів бюджету спрацювали, не треба чекати кінця війни. Потрібно зробити п’ять кроків:

  1. Запровадити реальних кейс-менеджерів із доступом до реєстрів.
  2. Запустити програми “робота + супровід”.
  3. Офіційно працевлаштувати ветеранів як помічників “рівний-рівному”.
  4. Розділити ветеранські статуси на законодавчому рівні.
  5. Запустити систему превенції та ризик-менеджменту травми.

Ветеранська політика ефективна не тоді, коли про неї гучно говорять з трибун, а тоді, коли колишньому військовому не доводиться воювати ще й з власною державою за право на гідне життя в тилу.

Ветерани отримають нові пільги за «єОселею»: що зміниться з 17 липня

Опубліковано by Daria

З 17 липня в Україні почнуть діяти нові умови державної програми пільгової іпотеки «єОселя» для ветеранів війни. Крім зниження відсоткової ставки, учасники програми зможуть поєднувати кредит із додатковими державними компенсаціями.

Для ветеранів встановили пільгові умови кредитування: 3% річних – протягом перших 10 років та 6% річних – протягом наступних 10 років. Перший внесок становитиме 20% вартості житла. Для ветеранів віком до 25 років умови будуть вигіднішими – їм достатньо сплатити 10% першого внеску.

Основна умова програми залишається незмінною – пріоритет надається новому житлу. У більшості регіонів України можна придбати квартиру або будинок, введені в експлуатацію не більше трьох років тому. Водночас у п’яти областях діють окремі правила. Йдеться про Харківську, Чернігівську, Сумську, Запорізьку та Херсонську області. Там ветерани можуть купувати житло віком до 20 років.

Також програма дозволяє придбати квартиру чи будинок на етапі будівництва, але лише серед об’єктів, які акредитовані в «єОселі».

Для ветеранів, які мають статус внутрішньо переміщених осіб, передбачено ще одну можливість — придбати житло на вторинному ринку віком до 20 років.

Одне з головних нововведень — можливість поєднати «єОселю» з іншими державними програмами підтримки. Якщо вартість житла не перевищує 2 мільйони гривень, держава може компенсувати

  • до 420 тисяч гривень першого внеску;
  • до 150 тисяч гривень платежів за перший рік кредиту;
  • до 40 тисяч гривень витрат на оформлення кредитної угоди, зокрема банківських і нотаріальних послуг.

Для отримання додаткової підтримки потрібно відповідати кільком умовам:

  • ветеран та члени його сім’ї не повинні мати житла на підконтрольній Україні території;
  • протягом останніх 36 місяців заявник не повинен був продавати житло на підконтрольній території;
  • вартість житла не має перевищувати 2 мільйони гривень.

У програмі також оновили норми площі житла, яке можна придбати за пільговою іпотекою. Тепер окремі нормативи встановлено для квартир і приватних будинків. Максимальна площа залежатиме від кількості членів сім’ї позичальника. Після запуску нових умов їх аналізуватимуть за зверненнями ветеранів.

Якщо в окремих регіонах виникатимуть проблеми із придбанням житла через чинні вимоги, правила програми можуть переглянути.

Обшуки на підприємстві у Золотоноші: ветерани вимагають від ОВА рішучих дій

Опубліковано by Daria

У Золотоноші триває розслідування щодо діяльності птахопереробного підприємства ТОВ «Омега Три». На підприємстві вже проводять обшуки, а представники ветеранської спільноти закликають Черкаську обласну військову адміністрацію взяти ситуацію під особистий контроль і забезпечити всебічне розслідування.

Про це заявили представники ГО «Ветеранський корпус» Черкащини.

За словами активістів, мешканці Золотоноші тривалий час скаржилися на можливі екологічні порушення, однак, як стверджують ветерани, не отримали належної реакції від місцевої влади та екологічних служб. Саме тому ініціативна група жителів разом із ветеранами передала колективні звернення до Черкаської обласної військової адміністрації та обласної прокуратури з вимогою провести комплексну міжвідомчу перевірку підприємства.

Голова ГО «Ветеранський корпус» Андрій Колдов зазначив, що звернення до ОВА стало вимушеним кроком після звернень місцевих жителів, які попросили допомоги через відсутність реакції відповідальних органів. Представники ветеранської організації заявляють, що триматимуть ситуацію під контролем і очікують від обласної влади конкретних рішень. Вони також вимагають від правоохоронних органів надати правову оцінку не лише діяльності підприємства, а й можливій бездіяльності посадовців, які, на думку активістів, роками не реагували на проблему.

Активісти зазначають, що в разі відсутності належної реакції готові порушити це питання під час засідання Черкаської обласної ради.