Кабінет міністрів України збільшив норму плати за житлово-комунальні послуги з травня 2020 року при призначенні субсидій з 15 до 20% середньомісячного сукупного доходу домогосподарства.

Про це сказано в постанові Кабміну №878 від 20 жовтня.

Так, відповідні зміни внесено до постанови Кабміну №1156 від 27 липня 1998 року, яким встановлено розмір витрат на оплату житлово-комунальних послуг та придбання побутового палива при наданні житлової субсидії.

Наразі розмір обов’язкового платежу для домогосподарств, які отримують житлову субсидію, визначається як частка середньомісячного сукупного доходу домогосподарства, для розрахунку субсидії.

Однак, з травня 2020 року цей платіж буде розраховуватися з урахуванням базової норми плати за послуги 20% середньомісячного сукупного доходу домогосподарства, а не 15%, як зараз.

Генеральний штаб ЗСУ пропонує відмовитися від радянської системи грошового забезпечення та перейти на систему за стандартами армій країн НАТО, зокрема американську.

До вашої уваги тези доповіді представника Генерального штабу щодо впровадження перспективної системи грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України.

Наразі грошове забезпечення військових Збройних Сил України побудована на тих самих принципах, що й у Радянській армії. Основні недоліки цієї системи:

• співвідношення основних і додаткових видів грошового забезпечення (ГЗ) складає 44/55 відсотків;
• не прозора та неефективна, не стимулює до зростання професійної майстерності та бажання будувати кар’єру (різниця у розмірах грошового забезпечення рядових і сержантів між першим, другим, третім і т.д. тарифними розрядами – 100 гривень);
• висока корупціогенність (ручне встановлення штатно-посадових категорій (ШПК), розмірів посадових окладів, премій, надбавки за особливості служби);
• не дозволяє призначати військових на рівні за військовим званням посади з меншими посадовими окладами;
• має дисбаланс між ШПК та розмірами посадових окладів за окремим посадами (капітан може мати посадовий оклад та розмір ГЗ більший ніж у полковника).
• за більшістю нетипових офіцерський посад розміри посадових окладів завищені або занижені (посадові оклади начальників баз та складів зберігання можуть бути більшими за оклад командира бригади)
• не сприяє прозорому і справедливому призначенню пенсій (військові одного рівня та вислуги років мають різний розмір пенсій в залежності від дати звільнення).

З метою створення перспективної системи робоча група проаналізувала системи грошового забезпечення збройних сил США, Канади Великої Британії, ФРН, Франціх, Італії, Туреччини. Ізраїлю, Чехії, Польщі, Румунії, Угорщини, Болгарії та Литви.

Системи у цих країнах в цілому схожі та базуються на виплатах за військове звання, а відмінності полягають у способі стимулювання тривалості військової служби, видах та розмірах додаткових видів грошового забезпечення, частка яких складає приблизно 20-30% від розміру місячного грошового забезпечення.

Наприклад у американській системі (застосовується у арміях США, Німеччини, Туреччини, Литви) розмір базової виплати залежить від звання та вислуги років (становить близько 80% ГЗ), усі додаткові виплати стимулюючого та компенсаційного характеру визначаються у «твердих» розмірах.

Це дозволяє досягати максимального результату при мінімумі затрат та забезпечує значну економію коштів (кожна виплата стимулює конкретного військовослужбовця у конкретній ситуації службового становища), стимулює персонал до тривалого проходження служби, зростання професійної майстерності та кар’єри (базовий оклад по різному зростає з вислугою для кожного звання), дозволяє проводити ротацію військових на любі посади у межах одного звання, спрощує проведення розрахунків при формуванні держбюджету.

Польська система має як переваги так і недоліки, серед яких корупційна складова (виплата премій та встановлення окремих надбавок рішенням командира), та відсотковий розмір окремих надбавок, що не є ефективним (платити велику надбавку за вислугу років лейтенанту з вислугою більше 10 років не є ефективним).

За основу перспективної системи грошового забезпечення ЗСУ пропонується взяти саме американську систему, оскільки саме система кадрового менеджменту ЗС США є базовим орієнтиром під час розробки перспективної системи кадрового менеджменту ЗС України.

Запропоновану систему пропонується адаптувати з урахуванням особливостей проходження служби у ЗС України, перспективної ієрархії військових звань, термінів вислуги у військових званнях та термінів контрактів.

Розмір базової виплати пропонується встановлювати у залежності від військового звання передбаченого займаною посадою та календарної вислуги років військовослужбовця у відповідному військовому званні (посадові оклади відповідно будуть скасовані).

Крім того пропонується розробити систему надбавок стимулюючого та компенсаційного характеру (до 30% від загально розміру місячного грошового забезпечення):

стимулюючі:

• за службу у бойових військових частинах (ДШВ, ССО, гірсько-штурмові, морської піхоти);
• за службу на командних посадах (командири роти, бригади тощо);
• за службу на посадах з дефіцитними спеціальностями (снайпер, оператор БпЛА, ПТРК та ін.)
• за науковий ступень, вчене звання, тощо.

компенсаційні:

• за виконання обов’язків у понаднормовий час і вихідні;
• за роботу в умовах режимних обмежень (таємність);
• за виконання обов’язків у польових умовах;
• за службу у високогірній місцевості, на о. Зміїний;
• за ризик для здоров’я та життя (участь у бойових діях, водолазам, членам екіпажів літаків, кораблів, танків, ББМ тощо).

Також пропонується розглянути доцільність встановлення низки одноразових та компенсаційних виплат:

• компенсація за піднайом житла;
• компенсація за невикористану частину відпустки;
• компенсація за харчування;
• підйомні при переміщенні в іншу місцевість;
• грошова допомога на оздоровлення;
• матеріальна допомога;
• грошова винагорода за укладання контракту військовослужбовцями, що володіють високотехнологічними та дефіцитними спеціальностями;
• грошова допомога у разі звільнення з військової служби;
• винагорода за участь у військових конфліктах тощо.

Перспективна система повинна забезпечити:

• дієві стимули для зростання військових у званнях, а не посадах;
• стимули для тривалого проходження служби
• можливість залучення та утримання на службі висококваліфікованих кадрів та фахівців з дефіцитним спеціальностями;
• можливість ротації на посадах, що передбачають однаковий рівень відповідальності;
• прозорість і зрозумілість системи нарахувань для кожного військовослужбовця;
• мінімізацію корупціогенних чинників;
• чіткі критерії щодо граничних термінів вислуги років, рівня освіти, для кожного військового звання;
• відкрите і прозоре присвоєння звання, призначення на посаду на умовах конкурсу з урахуванням результатів діяльності та щорічного незалежного оцінювання;
• встановлення мінімального розміру грошового забезпечення на рівні середньої заробітної плати по Україні;
• встановлення розміру ГЗ для дефіцитних спеціальностей на рівні зарплат за аналогічними спеціальностями у цивільному секторі;
• умови для справедливого та прозорого призначення військових пенсій;
• досягнення максимального результату за допомогою мінімально необхідного обсягу ресурсц )забезпечення ефективності та економії бюджетних видатків).

Перехід на стандарти країн-членів НАТО потребуватие певного часу, тому на період застосування діючої системи кадрового менеджменту пропонується розглядати питання матеріального стимулювання військових до тривалого проходження служби у рамках діючої системи грошового забезпечення.

Для впровадження перспективної системи необхідно:

• розробити концепцію реформування кадрового менеджменту ЗСУ;
• впровадити нові військові звання (рекрут, майстер-сержант, бригадний генерал та ін.) та визначити перелік посад, що їм відповідатимуть;
• зробити розподіл військових звань у відповідності до рівня освіти та рівня відповідальності за посадами;
• розробити прозору систему призначення військових на посади на конкурсній основі;
• відновити проведення щорічних оцінювань.
• визначити новий перелік надбавок і компенсацій;
• провести дослідження щодо визначення мінімально-необхідного розміру доходів військових різних категорій;
• підготувати проєкти змін до відповідних законодавчих і нормативно-правових актів;
• розробити нову систему пенсійного забезпечення військовослужбовців.

Начальником Генерального штабу Збройних Сил України генерал-лейтенантом Русланом Хомчаком надане доручення на опрацювання питання та подання пропозицій.

До 12 років позбавлення волі за державну зраду засуджено 57-річного кременчужанина Крюківським райсудом за обвинуваченням військової прокуратури Полтавського гарнізону.
Встановлено, що в липні 2014 року під час відпочинку в тимчасово окупованому Криму він встановив контакт та почав конфіденційне спілкування з працівниками Федеральної служби безпеки Російської Федерації. Завдання іноземної спецслужби виконував, маючи злочинний умисел, спрямований на нанесення шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та обороноздатності України.

Так, протягом кількох років кременчужанин передавав ФСБ РФ інформацію щодо розвитку суспільно-політичної, соціально-економічної та військової ситуації в Полтавській області і в Україні в цілому. Зокрема «зливав» інформацію про осіб, що перебувають на військовому обліку у військових комісаріатах, що є службовою інформацією Збройних Сил України, а також списки добровольців і волонтерів регіону, які приймали участь в АТО/ООС.

Викрили шпигуна – колишнього працівника МВС України, військові контррозвідники СБУ під процесуальним керівництвом Головної військової прокуратури. Підозру у державній зраді йому було повідомлено 18 липня 2019 року. За місцем проживання агента правоохоронці виявили електронні носії інформації, на яких оброблялися та зберігалися зібрані матеріали, засоби зв’язку, що використовувалися ним для контактів з представниками ФСБ, комп’ютерну техніку, а також грошові кошти в іноземній валюті, у т.ч. російських рублях.

https://youtu.be/ot6rFLUSaUE

Свою вину в допомозі спецслужбі держави-агресора у проведенні підривної діяльності проти України визнав повністю. 57-річного шпигуна засуджено до 12 років позбавлення волі за ч.1 ст.111 Кримінального кодексу України (Державна зрада).

«Зеленим» новобранцем її не назвеш. Ця молода харків’янка має бойовий досвід. У 2014-2015 роках Аніта Луіс служила в одному з добровольчих батальйонів, їздила на Донбас, була армійським волонтером, а на початку жовтня 2019-го підписала контракт на службу у військовому резерві в окремій бригаді територіальної оборони Харківщини. Тепер вона санінструктор підрозділу й цим дуже пишається.

— За освітою я фізіореабілітолог. До війни мала престижну роботу. Приєдналася до бійців-добровольців, закінчила медичні курси, лікувала поранених у районі Пісків, Авдіївки та Водяного, підтримувала й допомагала місцевим, які страждали від обстрілів окупантів, — розповіла Аніта.

У 2015 році, щоб доглядати за маленькою донечкою Ерою, жінка повернулася з району АТО додому й стала волонтеркою. Опікувалася воїнами 92-ї окремої механізованої та 128-ї гірсько-штурмової бригад ЗС України, допомагала бійцям підрозділів територіальної оборони, проводила майстер-класи з тактичної медицини та організовувала навчальні збори.

У вільний від роботи час Аніта Луіс також працює з дітьми. Займається з ними спортом, учить медичній справі, проводить різні дитячі тренінги тощо.

— Я щиро люблю своє місто й Україну. Боротися із ворогом треба на усіх фронтах, і не заради пільг. Тому роблю це за велінням серця. Кожна добра справа наближає нашу перемогу. Поки є сили, буду допомагати нашим захисникам та приносити користь своїй державі, — запевняє Аніта.

Профільний комітет Державної думи Росії із міжнародних справ уже погодив поданий Володимиром Путіним законопроєкт, який пропонує відкликати заяву СРСР щодо визнання компетенції комісії із розслідування порушень гуманітарного права при збройних конфліктах. Експерти передбачають, що Держдума підтримає цю пропозицію. Чому Путін хоче вивести Росію з-під дії норм гуманітарного права? Що це може означати? Радіо Свобода зібрало думки експертів.

Президент Росії Володимир Путін вніс до Державної Думи законопрєкт про вихід Росії з міжнародної угоди, яка визнає компетенції комісії із розслідування порушень гуманітарного права при збройних конфліктах. Путін фактично пропонує Держдумі погодити відкликання заяви, яку зробив СРСР при ратифікації Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року.

Це протокол – «Протокол I», ратифікований Верховною Радою СРСР 1989 року, стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів і містить гарантії:

• дотримання прав цивільного населення в зоні бойових дій
• дотримання гуманітарних норм поводження із військовополоненими,
• дотримання прав медиків
• збереження життєво важливої інфраструктури на окупованих територіях
• зобов’язання про безумовне співробітництво щодо кримінального переслідування і видачі військових злочинців.
• У поясненні до поданого президентом Росії законопроєкту стверджується, що комісія, яка повинна захищати права жертв міжнародних конфліктів, «фактично не виконує своїх функцій», «російського представника в її складі немає», але «Російська Федерація сплачує до бюджету комісії щорічний внесок».

Окрім цього, вихід з протоколу мотивується «винятковими обставинами, що зачіпають інтереси Російської Федерації і вимагають вжити невідкладні заходи», а також тим, що «в нинішній міжнародній обстановці ризики зловживання повноваженнями комісії в політичних цілях з боку недобросовісних держав істотно зростають».

Законопроєкт уже погодив профільний Комітет Державної думи з міжнародних справ і передбачають, що найближчим часом його ухвалять обидві палатами Федеральних зборів.

Для чого це Росії і що це може означати? Думки експертів.

– Це черговий індикатор підготовки путінського режиму до війни. Причому, війни із застосуванням збройних сил, масованих авіаційних та ракетних ударів, застосування заборонених касетних бомб, невибіркового вогню по площадних цілях, де будуть і цивільна інфраструктура і мирне населення тощо.

І у Кремлі цього не приховують. Навпаки. Вони розуміють, що навіть інформація про це справить політико-психологічний вплив на адресатів і зробить їх більш податковими до «миру» на умовах Кремля.

Варто пригадати, що Росія вже давно проголосила пріоритет внутрішнього законодавства над міжнародно-правовими документами. Тому тепер ще один крок – зачистка від міжнародно-правових документів внутрішньої законодавчої бази на випадок порушення Конвенції під ведення російською армією бойових дій.

І Росія відчуває, що у неї розв’язані руки. Адже жорстокі бомбардування житлових кварталів Алеппо в Сирії у 2016 році із загибеллю великої кількості цивільного населення зійшли їй з рук.

Після такого рішення Франція та Німеччина мали би оголосити про заморожування проекту «​Північний потік-2» на невизначений час. Адже мати справу з російським режимом після подібного рішення – все одно, що мати справу з режимом червоних кхмерів чи Адольфа Гітлера.

– На мою думку Ініціатива Путіна – це відповідь на доповідь генсека ООН Антоніо Гуттеріша про становище в Криму, опублікована 14 жовтня. У доповіді Гуттеріш звинувачує Росію у порушенні 4-ї Женевської конвенції за те, що Росія прагне змінити демографічний склад жителів Криму і уже переселила на окупований півострів 140 тисяч людей.

Вихід із Протоколу I до Женевської конвенції – це потурання злочину. Якщо російські депутати проголосують за це, то вони розділять із їхнім президентом відповідальність і за це теж.

Замість того, щоб дотримуватися міжнародних норм, які підписав ще СРСР, Путін хоче вийти з них і розв’язати собі руки. Однак, Путін забув, що за порушення норм гуманітарного права судити будуть навіть ті країни, які не ратифікували Протокол І, оскільки військові злочини не перестають бути злочинами від факту визнання чи невизнання компетенції комісії.

– Гадаю, є сенс розглядати це в загальному контексті еволюції кремлівського режиму, і зокрема, зовнішньополітичного курсу Кремля в останні роки – як починаючи з «Мюнхенської промови» 2007, так і особливо – з початку новітніх агресивних кампаній в Грузії, Україні, Сирії, а тепер ще і в Африці.

Цей контекст передбачає застосування широкого курс на ізоляціонізм, агресивну політику, просування кланових інтересів правлячої верхівки під виглядом національних інтересів Росії за допомогою гібридних конфліктів, розміщення окупаційних контингентів, підкупу бізнес-, медіа- та політичних еліт, шантажу та залякування.

Гібридні конфлікти, що побудовані саме на нерозрізнені цивільних та комбатантів, стають основним інструментом досягнення зовнішньополітичних цілей Кремля.

Крім того, як показує, наприклад, практика сирійської кампанії, основною тактикою російських збройних сил на окупованих територіях, наразі, є масові каральні операції проти цивільного населення із застосуванням застарілих типів озброєнь невибіркової дії.

В таких умовах відмова від гуманітарних конвенцій є раціональним кроком путінського режиму, що відповідає системній довгостроковій політиці кремлівського керівництва.

Так само це віддзеркалює ізоляціоністські страхи Кремля. На думку кремлівського керівництва, відсутність російських представників в міжнародній комісії з розслідування гуманітарних злочинів під час воєнних дій, робить цю комісію «неефективною» та вразливою відносно «зловживання повноваженнями комісії в політичних цілях з боку недобросовісних держав».

Отже, ми маємо справу з черговим етапом закріплення та актуалізації довгострокової політики, а крім того, – зі спробами уникнути відповідальності за вже скоєні злочини.

Це рішення свідчить, що Кремль не змінився, не збирається переглядати свій курс, розуміє відповідні наслідки і загрози для себе, а тому вже не здатен зупинитися. Це показує, що всі загрози, пов’язані з політикою Кремля, залишаються актуальними, а рівень ризиків, генерованих цими загрозами, не знижується і не матиме тенденції до зниження в найближчій перспективі.

Втім, можна зауважити, що ця спроба залишитися безкарним навряд буде вдалою. По-перше, цей курс сам по собі, така політична поведінка в стилі «і що ви нам зробите?», об’єктивно веде до колапсу режиму і не дозволяє уникнути відповідальності в стратегічній перспективі.

По-друге, еволюція конфліктних інструментів відбувається в сьогоднішньому світі дуже швидко, і те, що ще вчора здавалося непереборною і переможною тактикою – як наприклад, гібридні впливи в асиметричних конфліктах, – сьогодні потроху втрачає і актуальність, і ефективність. Тобто це відповідь не лише на власноруч створені кремлівськими керманичами виклики і страхи, але і на виклики вчорашнього дня.

Від редакції: у 1993 році Рада безпеки ООН включила конвенцію до складу звичайних норм міжнародного права. Це зробило документ обов’язковим для виконання всіма країнами, залученими в військові конфлікти, незалежно від того визнають вони чи ні компетенції комісії.

Всі Женевські конвенції зобов’язують воюючі сторони розділяти мирне населення від безпосередніх учасників бойових дій.

Старший лейтенант Ангеліна Шкробот кілька тижнів тому повернулась із навчання в Туреччині, де разом із півсотнею чоловіків інтенсивно опановувала нову техніку. Управляти ударним БПЛА – завдання не з легких. Та Ангеліна доводить, що в цій, на перший погляд, не жіночій справі, дівчата можуть гідно конкурувати з чоловіками. Ангеліна стала єдиною жінкою, яка отримала сертифікат і дозвіл, що підтверджує право на експлуатацію новітнього безпілотного авіаційного комплексу Bayraktar TB2.

– Перед поїздкою в Туреччину дуже хвилювалась: нова техніка, суто чоловіча компанія та ще й брат лише за кілька днів до від’їзду з фронту повернувся, – пригадує Ангеліна Шкробот. – Водночас я розуміла, що шляху назад немає. Знаковим для мене стало знайомство з турчанкою Сідою Будур, яка є конструктором літака Bayraktar TB2. Вона теж працює у чоловічій компанії. Ви б бачили, як її поважають за професіоналізм та інтелект! Якщо є жінки-професійні конструктори, то чому вони не можуть бути хорошими операторами ударного комплексу? Управління літаком – справа для мене нова. Як інженеру, а не пілоту, мені було досить складно її опанувати. Тільки на перший погляд це схоже на комп’ютерну гру… Та насправді це «гра», від якої залежать людські життя…

До новоствореного підрозділу операторів Bayraktar на Хмельниччині дівчина перевелась за кілька тижнів до навчання в Туреччині. Каже, дуже цікаво перебувати у його витоків.

– Ми практично з нуля почали ремонтувати кабінети, облаштовувати робочі місця… При цьому і службові обов’язки ніхто не скасовував. Але відчуття того, що ми є свідками історичного моменту, додає наснаги. Тож очі горять у всіх колег! Коли переводилась, здивовано запитала у командира: «А що, більше жінок немає?» Але хіба то проблема! Я ж не за подружками на службу прийшла! Головне, аби нова техніка не простоювала. Ми ж усі розуміємо, що навчання в Туреччині – це лише початок. Справжня робота почнеться вже тут, в Україні.

Авторитетом для дівчини ще з дитинства є її рідний брат. Він – теж офіцер, учасник бойових дій. Та й вирішила вступити до ХНУПСу Ангеліна по тому, як побувала у брата на присязі. Лиш фах обрала інший.

– Брат пішов у РТВ, а я – на інженерний факультет, – додає дівчина. – Вступила 2013-го, а вже наступного року розпочалась війна. Тоді то я і зрозуміла, що не помилилась з вибором стати військовослужбовцем. Захотілось бути хорошим фахівцем, приносити реальну користь державі, війську… Батьки ж, які жодного стосунку до армії не мають, коли бачать нас у військовій формі, гордо кажуть, що пишаються…

На Харківщині в рамках єдиного стрілецького дня відбулися практичні заняття з резервістами та військовозобов’язаними оперативного резерву ІІ черги.

До занять було залучено понад 130 осіб батальйонів територіальної оборони з кількох військкоматів міста та області.

Воїни-резервісти виконали бойові стрільби зі стрілецької зброї. Також під керівництвом інструкторів відпрацювали практичні питання щодо дій солдата під час бою, поводження зі стрілецькою зброєю, надання домедичної допомоги пораненому в польових умовах, орієнтування на місцевості тощо.

− Нами постійно проводяться заходи з залученням підрозділів територіальної оборони Харківщини. Практичні заняття на полігоні є невід’ємною частиною у підготовці оперативного резерву. Окрім стрільби зі зброї, відпрацьовується низка інших питань, які направлені на покращення професійного рівня кожного бійця, − зазначив військовий комісар Харківського обласного військового комісаріату полковник Юрій Калгушкін.

Наприкінці занять резервісти та військовозобов’язані отримали індивідуальні оцінки з вогневої, інженерної та тактико-спеціальної підготовок.

Резервістам платитимуть стільки ж, як і військовослужбовцям. Про це розповів старший офіцер мобілізаційного відділу управління персоналу штабу Командування Сухопутних військ ЗСУ підполковник Олександр Підлісний.

Одразу слід сказати, що це стосуватиметься тільки тих резервістів, які уклали контракт на проходження служби у військовому резерві.

— У Головному управлінні персоналу Генерального штабу ЗС України опрацьована нова редакція законопроєкту про подальше вдосконалення системи соціальних гарантій і пільг для резервістів і військовозобов’язаних, — зазначив підполковник Олександр Підлісний.

За словами офіцера, зазначену редакцію законопроєкту вже підписав начальник Генштабу ЗСУ, і наступного тижня вона буде направлена в Офіс Президента. Ухвалення цього закону підсилить мотивацію громадян України до служби у військовому резерві, поліпшить соціальні гарантії резервістам.

Зокрема пропонується виплачувати грошове забезпечення резервістам так само, як і військовослужбовцям, за дні виконання ними службових обов’язків, одноразову грошову винагороду при укладанні контракту на проходження служби в резерві. А ще — забезпечити гарантоване першочергове працевлаштування, безоплатну медичну допомогу у військово-медичних закладах як під час, так і після 25 років служби у військовому резерві, зарахування цього часу до військової пенсії з розрахунку три роки служби у військовому резерві за один рік служби й надання до десяти додаткових діб до щорічної відпустки.

— Для роботодавців планується зниження податків на кожного резервіста, що працює, (зменшення єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування з 22 до 8,41%) та звільнення фізичних осіб-підприємців, які служать у військовому резерві за контрактом, від сплати за себе єдиного внеску, — повідомив Олександр Підлісний.

Схожий зоконопроєкт уже розглядала Верховна Рада, але його відкликали наприкінці минулого місяця. Сподіваємося, оновлений документ таки ухвалять. Адже чимало країн, маючи невелику армію, роблять ставку на підготовлений військовий резерв, який за потреби підсилює Збройні сили.

Наприклад, Швейцарія з населенням у 8,5 млн осіб, за експертними оцінками, впродовж двох діб може мобілізувати понад 500 тисяч людей. Данія з населенням понад 5 млн осіб спроможна мобілізувати близько 200 тисяч підготовлених бійців. Норвегія з населенням понад 4 млн здатна поставити у стрій 400 тисяч. Армія Ізраїлю за рахунок резерву за добу з 200 тисяч осіб перетворюється на 800-тисячну армію добре навчених вояків.