Одним із основних рушіїв розвитку цивілізації та науково-технічного прогресу людства є війна. Від початку своєї історії людина  займається створенням та вдосконаленням методів та засобів захисту себе та знищення свого ворога, що відображалося в розвитку військової техніки та воєнної науки. На початку ХХ ст. війна все більше набувала інженерних та технічних рис в своєму зовнішньому прояві і вінцем воєнної інженерії стали, досі не бачені, “сталеві машини смерті дихаючі вогнем” – танки.

Дослідження історії танків вабило чимало як професійних воєнних істориків, так і звичайних любителів військової техніки. На сьогоднішній день написано більше двох тисяч наукових робіт, монографій, статей та публіцистичних матеріалів на тему історії та теорії танкобудування. Серед такої великої кількості робіт можна виділити таких авторів як: Євгений Киселев, Василий Чобиток, В’ячеслав Ліксо, Mark Urban. Так в своїй праці “Первые танки: путь в тупик” Євгений Киселев дає вичерпні відомості про історію танків. В своїй роботі “Теория и история развития компоновки танка” Василий Чобиток дає визначення терміну “танк”, та детально описує їхню класифікацію.

Історія ізраїльского танкобудування також знайшла своїх симпатиків, які приділили їй увагу своїх роботах, серед них слід виділити наступних аторів: Юрий Спасибухов, Анатолий Бахметов, Евгений Викторов, Владислав Тітов, Михаил Барятинский, Samuel M. Katz, Marsh Gelbart. Так в роботі “Израильские танки в бою” Михаил Барятинский детально описує конструкторські особливості ізраїльських танків лінійки Merkava. Іноземний автор Samuel M. Katz, “Merkava main battle tank 1977-1996” висвітлює процес конструювання та створення першого ізраїльського танку.

Отже історія танків бере свій початок в криваві роки Першої світової війни (1914–1918 рр.). 24 червня 1916 р. після масованої артпідготовки війська антанти почали наступальну операцію на р. Сомма – це була одна з найбільших битв Першої світової війни. Вона увійшла в історію не тільки як “Піррова перемога” союзників, а і тим, що вперше на полі бою з’явилися, досі не бачені, бойові гусеничні машини – танки.

Для початку потрібно визначитися із значенням та походженням терміну “танк”. Танк – це бойова гусенична машина, яка поєднує в собі вогневу міць гармат, захист броні та мобільність механізованого транспортного засобу. У танкобудуванні першої половини ХХ ст. було прийнято класифікувати машини відповідно до їхньої масси. Так танки поділяли на:

– Легкі – до 20 т;

– Середні – від 20 – до 40 т;

– Важкі – понад 40 т.

Отож питання – звідки ж узявся термін “танк”? В перекладі з англійської мови термін “танк” означає “цистерна”. Справа в тому, що англійці, які перші розробили та прийняли на озброєння бойові гусеничні машини, будували їх з дотриманням найсуворішої секретності. При перевезенні по залізниці покриті брезентом машини, своїми габаритами та формою нагадували великі цистерни, тому британська контррозвідка створила інформаційний фейк, що це цистерни, виготовлені на замовлення уряду Російської імперії. На брезенті були написи російською мовою “Осторожно. Петроград”. Після цього термін “танк” закріпився за самохідними гусеничними броньованими машинами в російській і англійській мовах. Проте в німецькій же армії ці машини називали “панцеркампфваген”.

Перші проекти гусеничної бойової машини датуються 1914 р. Полковник Ернест Суїнтон, який служив в роки Першої світової, військовим кореспондентом британської експедиційної армії в Франції, будучи свідком кривавих боїв, усвідомив необхідність створення броньованої машини, яка була б могла прокладати дорогу військам через інженерні загородження, долати окопи та руйнувати, або давити кулеметні гнізда. Дізнавшись про гусеничний трактор “Holt” американського виробництва, який міг дертися на круті схили, Суїнтону спало на думку взяти за основу цей зразок цивільної техніки, і 20 жовтня 1914 р. він послав у військове міністерство проект гусеничних винищувачів кулеметів. Вони повинні були бути броньованими, озброєні гарматами та кулеметами, та могли руйнувати укріплені позиції противника. 

Також були спроби розробки проектів на базі автомобілв типу “Lanchester” і “Rolls-Royce”. Машини оснащувалися невеликим бронюванням, а зверху монтувалися кулемети. Так на початку 1915 р. англійська армія сформувала свої перші бронечастин. Ці бронеавтомобілі продемонстрували свої широкі можливості, особливо в розвідці і в обхідних атаках ворожих позицій.

Так після довгих розробок, комбінування конструкторських ідеї і досвіду перших років бойових дій в Фландрії, Нормандії та на Близькому Сході на озброєння армії, уряд Великої Британії прийняв танки Mk V.

 

В міжвоєнний період бронетанкові підрозділи повністю замінили кавалерійські частини в усіх арміях світу, а самі танки зайняли місце основної бойової одиниці і проявили себе в усій могутності в роки Другої світової війни (1939–1945 рр.) та продовжили активно розвиватися в технічному плані. Так до 60-х рр. ХХ ст. розвиток легких, середніх і важких танків призвів до стирання кордонів між даними видами, в результаті сформувався новий універсальний термін, для класифікації танків – основний бойовий танк (ОБТ). Основний бойовий танк – танк багатоцільового призначення поєднує ефективну вогневу міць, надійну захищеність та високу мобільність. У цьому типі танків поєднуються швидкість і пристосованість до масового виробництва середніх танків з високим рівнем захисту і вогневої потужності важких танків.

По закінченні Другої світової війни такни продовжували займати позицію основної бойової одиниці армій світу, не винятком була армія, нещодавно проголошеної, держави Ізраїль (ЦАХАЛ, івр. ‏צבא הגנה לישראל‏‎ — Цва хагана ле-ісраэль).

Держава Ізраїль проголосила незалежність 14 травня 1948 р. По закінченні  Другої світової Великобританія після низки терактів сіоністів передала розгляд Палестинського питання Організації Об’єднаних Націй. ООН прийняла рішення розділити територію Палестини на арабські та єврейські незалежні держави. Проте арабські лідери відкинули план ООН та розпочали війну проти молодої держави євреїв.

В ході кровопролитних війн Ізраїлю за незалежність, до 70-х рр. на озброєнні Армії оборони Ізраїлю були американські (M4 Sherman, М48 Patton III, Танк М60) та британські (Centurion А41) танки, які відіграли вагому роль в Палестинській війні (1947—1949 рр.) та конфліктах з арабськими країнами в 50–60-х рр. ХХ ст. Ці зразки танків були розроблені і перебували на озброєнні США та Великої Британії в роки Другої світової війни, з прийняттям на озброєння нових машин, їх було експортовано до Ізраїлю.

В 60-х рр. у Великій Британії розробили танк нового покоління Chieftain, який поєднуючи в собі високу бойові показники з потужним захистом, машина вважалася фахівцями одним провідних танків післявоєнного періоду. Після аналізу тактико-технічних характеристик танка Chieftain, Ізраїль заявив про свою зацікавленість в його придбанні. Однак трохи пізніше, в наслідок певних геополітичних подій, уряд Великобританії наклав заборону на експорт основних систем наступального озброєння в будь-яку з країн Близького Сходу.

США залишилися єдиним виробником озброєння та військової техніки, які продовжити вести поставки до Ізраїлю. Склалася обстановка залежності від єдиного джерела, що чинило серйозну загрозу економічній та політичній незалежності, на думку ізраїльського уряду.

В даній ситуації перед командуванням ЦАХАЛу постала гостра необхідність в створенні концептуально нової бойової гусеничної машини для власних бронетанкових військ – “бойової колісниці – Merkava (івр. מרכבה)”. Це рішення цілком відповідало політичному курсу Ізраїлю – створення сильного військово-промислового комплексу, а також вийти з-під експортної монополії США.

Розробка попередніх проектів почалися ще в 1967 р. на основі досвіду бойових дій в 60-х рр. ХХ ст., але активні проектні роботи під керівництвом генерала Ізраеля Таля стартували лише в серпні 1970 р. Конструктори розуміли, що швидкість та мобільність ніколи не зможе замінити захист міцної броні. Тому уже на перших етапах було вирішено, що основний акцент буде зроблений на захисті, при цьому вогнева міць та мобільність є наступними пріоритетами. Загальні експлуатаційні та інженерні вимоги були сформовані офіцерами командування бронетанковими військами, серед яких були: головний конструктор Ізраїль Таль та його помічники Наті Голан і Гад Рафан. До будівництва перших прототипів Merkava було створено ряд тестових установок на базі М48 Patton III і шасі танка Centurion.

У середині грудня 1974 р. був створений перший дослідний зразок для польових випробувань. Також перепоною стала смерть німецького інженера Ганса Гассана, під час теракту, що наводить на думку про підривну діяльність ворожих спецслужб. Інцидент  затримав будівництво лінії з виробництва танків, яке було завершено лише у вересні 1975 р. У січні 1976 р. Розпочалося серійне виробництво машин. В травні 1977 р. Ізраїль оголосив, що розробив концептуально новий танк під назвою Merkava. Перші серійні моделі (40 танків) були поставлені 7-й бронетанковій бригаді “Hativa Sheva” Армії оборони Ізраїлю 29 жовтня 1979 р.

 

Корпус та башта Merkava виготовлені із зварених між собою листів металу та мають великі кути нахилу броні (75-80°). Поперечна броньована перегородка встановлена усередині корпусу безпосередньо перед двигуном, простір між перегородкою і лобовим броне-листом займають паливні баки. Ще одна перегородка товщиною 20 мм відокремлює двигун від бойового відділення. Таким чином розміщена броня забезпечує захист танка від ПТКР та снарядів.

Будова Merkava Mark I нетрадиційна, башта та бойовий відсік розміщені у задній частині машини. Водій сидить з лівого боку, попереду башти, праворуч моторного-трансмісійного відсіку. У водія є окремий люк і три оглядові нерухомі перископи для руху “по-бойовому”; центральний тримплекс замінюється на пасивний (без підсвітки) для нічного бачення. Водій може дістатися до свого місця також через основний відсік для екіпажу, коли спинка його сидіння складена.

Фактором, який вплинув на конструкцію танка, стала вимога найбільшої ймовірності виживання екіпажу. З цієї причини екіпаж розмістили нижче і позаду, а моторно-трансмісійне відділення в передній частині корпусу, яка  захищена масивною броньою, з внутрішньої сторони якої на деякій відстані встановлена ​​друга броньовий плита товщиною 60 мм. Таким чином, екіпажу було забезпечено достатній захист від фронтальних влучень.

 

Дизельний двигун Mark I повітряного охолодження Teledyne Continental AVDS-1790-6A V-12 (виробництво США) розвиває 900 к.с. з турбонаддувом. Трансмісія Allison CD-850-6B (виробництво США) модернізована ізраїльськими фахівцями, напівавтоматична, гідромеханічна, з гідрооб’ємним механізмом повороту. Двигун насправді є більш потужною версією двигуна, встановленого на М60 і М60А1, і трансмісія також схожа на встановлену в цих машинах. Доступ до моторно-трансмісійного відділення здійснюється через дві відкидні панелі. Конструкція машини дозволяє замінити двигун в польових умовах приблизно за 60 хв. Вентиляційний отвір для фільтра з повітряним охолодженням розташований у верхній частині корпусу, перед сидінням водія, при цьому випускний отвір розташований на протилежній стороні – з правого боку корпусу.

Башта танка Merkava має клиноподібну форму, що сприяє рикошету снарядів, розроблена під гармату 105 мм (M68). Місце командира розташоване з в правій половині башти. У командира встановлений панорамний оптичний приціл зі змінним збільшенням (4×–20×). Приціл командира має денний і нічний режими та зв’язаний з оптичними гілками прицілу-далекоміра навідника, завдяки чому він може давати останньому цілевказання, а при необхідності вести вогонь з гармати замість нього. На додаток до панорамного прицілу навколо люка командира встановлені п’ять тримплексів.

Робоче місце навідника розташоване попереду і нижче командира, праворуч від гармати. У навідника встановлений оптичний приціл з 8× збільшенням та вбудованим лазерним далекоміром і перископічним оглядовим приладом. Перед оптичною головкою прицілу до поверхні башти приварені спеціальні ребра, що захищають оптику віл куль і осколків снарядів. Інформація про дистанцію до цілі від лазерного далекоміра надходить в балістичний обчислювач. Дані про швидкість цілі, атмосферні умови (швидкість вітру, тиск, температура) вводяться в обчислювач автоматично, а про тип снаряда і знос каналу гармати — вручну. Датчики атмосферних параметрів встановлені на висувній телескопічній щоглі, розташованій зліва в кормовій частині башти.

У задній частині корпусу є 3 кришки люка: лівий надає доступ до АКБ, а правий – доступ до боєукладки. Середній (двустворчастий) люк для доступу в танк екіпажу. Над заднім люком передбачений бак на 60 л для води. Радіостанція встановлена зліва в задній частині башти.

Ходова частина для танка Merkava І була спеціально розроблена англійською фірмою за участю ізраїльських фахівців. які За основу було взято ходову частину танка Centurion. Підвіска Mark I незалежна, пружинна. З кожного борту встановлено по шість покритих резиною опорних катків діаметром 790 мм і по п’ять підтримувальних роликів. Елементи підвіски розташовані із зовнішнього боку корпусу. На двох передніх і двох задніх вузлах підвіски змонтовані телескопічні гідравлічні амортизатори. Динамічний хід опорних котків — 210 мм. Гусениці Mark I з відкритим металевим шарніром, також запозиченими з танка Centurion, так як вони володіли більш високою надійністю в порівнянні з американськими зразками. Гусениця складається з 110 траків шириною 640 мм.

Основне озброєння – це  105 мм нарізна гармата M68, оснащена тепловим рукавом, виготовлена в Ізраїлі державним військовим концерном, а також підходить до більшості інших ізраїльських танків. Кут нахилу гармати вгору +20° і вниз -8,5°. Боєкомплект складає 62 снаряди, з яких 6 зберігаються під баштовими кільцями для готового використання, а решта – в задній частині корпусу, боєприпаси знаходяться у спеціальних контейнерах. Допоміжне озброєння включає спарений з гарматою 7,62 мм кулемет MAG, що випускається в Ізраїлі за бельгійською ліцензією. Кулемет встановлений зліва від гармати. Ще два таких же кулемета змонтовані на кронштейнах поруч з люками командира і заряджаючого. Загальний боєкомплект до кулеметів складає 10 000 патронів. 60 мм міномет встановлений на лівій стороні даху вежі, вогонь з якого веде заряджаючий з відкритого люка. Боєкомплект – 30 осколочно-фугасних, димових і освітлювальних мін.

Під час війн на Близькому Сході в 60-х рр. в більшість ізраїльських танків мали недостатньо боєприпасів, тому в Mark I  боєукладка була спроектована для вмісту більшої кількості боєприпасів. Merkava І також може використовуватися як командний пункт, коли контейнери для подачі боєприпасів вилучені. За рахунок зменшення кількості боєприпасів машина може також перевозити десант. Слід підкреслити, що здатність перевозити десант є лише варіантом використання в особливих обставинах, оскільки для піхоти взагалі не передбачено приладів спостереження.

У Merkava Mark I є цифрова система управління вогнем, розроблена ізраїльськими інженерами. Ця система називається “Matador I”. Лазерний далекомір подає інформацію в комп’ютер. Система побудована навколо центрального процесорного блоку і складається з блоків управління та датчиків зворотного зв’язку. Система включає три операційні частини: операційна частина навідника, командира та заряджаючого. Операційна частина навідника є основним блоком і забезпечує всі ручні введення, необхідні для балістичних обчислень. Вона також включає в себе панель, яка дозволяє систематизувати підсвічування. Вибір типу боєприпасів (6 типів) відбувається в ручному режимі. Командир підрозділу контролює на дисплеї дальність до цілі та вибір боєприпасів. Агрегат заряджаючого забезпечує подачу боєприпасів.

Система включає автоматичні датчики, індикатор кута повороту башти, датчик кутової швидкості руху та метеорологічні сенсори.

Ручне управління системою, у випадку виходу з ладу комп’ютера, стає можливим за допомогою барабана маховика та встановлених важелів, підключених до механічної коробки передач, для надання компенсації кута підйому та дальності до цілей для всіх типів снарядів. Командир може за потреби взяти на себе управління основним озброєнням і вести вогонь з гармати.

Бойове хрещення машина пройшла уже в Першій ліванській війні (1982 р.) де Ізраїль задіяв 180 одиниць. За даними Міністерства оборони Ізраїлю в боях ЦАХАЛ не втратив жодної машини.

Бойовий дебют Mark I в Лівані 82-го р., крім позитивних якостей броні передньої частини корпусу, виявив і кілька основних, негативних властивостей нового танка. Так зокрема, незадовільну ефективність в боротьбі з танком Т-72 (були на озброєнні армій арабських держав) показала 105 мм. гармата. У бою з Т-62 (були на озброєнні армій арабських держав)  потужності боєприпасів було ще достатньо, проте в зіткненнях з Т-72 результат складався не на користь ізраїльтян. Також незважаючи на ефективну підвіску танка, потужності форсованого двигуна все ж явно не вистачало. Тому для ізраїльського командування, в зв’язку з появою нового покоління танків (Т-72 виробництва СРСР) в Сирійській армії, питання про вдосконалення Merkava постав на перше місце.

Загалом за офіційними даними Merkava Mark I було випущено 250 одиниць.

Танк Merkava Mark II було прийнято на озброєння з квітня 1983 р. Танк в основному був схожий на танк Mark I, але він мав чисельні покращення, які за головною версією були внесені на основі бойового досвіду у Лівані, проте існує думка, що насправді Mark II почали розробляти ще в кінці 70-х рр. Новий танк було пристосовано для ведення бою в міських умовах та у конфліктах малої інтенсивності. Удосконалення для нової моделі були в чотирьох системах:

1. Моторно-трансмісійна система: оновлення двигуна модернізованим дизельним двигуном. Була встановлена автоматична трансмісія ізраїльського виробництва і збільшені паливні баки для збільшення дальності ходу;
2. Система управління вогнем: в танк було додано нове вдосконалене обладнання для нічного бою ізраїльського виробництва. Також сюди можна віднести приціли командира і навідника. Оновлено метеорологічні сенсори, аналізатори зустрічного вітру, тепловізійну оптику та електронно-оптичні перетворювачі, що збільшило видимість на полі бою;
3. Система захисту: Нова технологія броні була спроектована та розроблена в Ізраїлі. Додатковий захист був створений за рахунок плетених ланцюгів для захисту від реактивних гранат та кумулятивних снарядів;
4. Система озброєння: 60 мм міномет було перенесено до корпусу зі встановленням дистанційним керуванням.

 

На основі танка Mark II було розроблено кілька модифікацій:

– Mark IIB, з термальною оптикою і не значними оновленнями у системі керування вогнем;

– Mark IIC, зі збільшеним захистом даху башти, для покращення захисту від атак з повітря;

– Mark IID, з модульною композитною бронею на шасі та башті, що дозволяє швидко замінити пошкоджений компонент броні.

Загалом за офіційними даними Merkava Mark II було випущено 580 одиниць.

Під час служби Merkava Mark II було підмічено чимало недоліків, зокрема основний – недостатня вогнева потужність, що призвело до технологічного стрибка, результатом якого стала розробка Merkava Mark IIІ. Танк Mark III був представлений у грудні 1989 р. і випускався до 2003 р.

На новому танку найпомітнішими доповненнями стали встановлення 120 мм гладкоствольної гармати ізраїльського виробництва. Також встановлено новий дизельний двигун потужністю 1200 к.с., більш потужний двигун збільшив швидкість до 60 км/год. Гармата і двигун збільшили загальну вагу танка до 65 т. На корпус встановили так звану “модульну броню”, що кріпиться до танку спеціальними болтовими з’єднаннями. У складі “модульної броні” використовується багатошарове бронювання. При виході з ладу такої броні в результаті попадання снарядів противника, вона може бути легко замінена в польових умовах на іншу. З огляду на досвід боїв в Лівані, де частина танків виходила з ладу, через детонацію боєприпасів після попадання протитанкової реактивної гранати в корму машини, де знаходиться майже весь боєзапас, на Merkava Mark IIІ встановили в уразливих частинах корми танка, спеціальні металеві кошики. Зовні вони прикриті алюмінієвими пластинами, а всередині їх може перевозитися ЗІП або інше майно. Бортові екрани по конструкції аналогічні версії Mark II, тільки додатково з внутрішньої сторони, до середини екрану, кріпиться броньовий лист товщиною 25 мм. Башта перероблена для незалежного переміщення відносно шасі, що дозволяє слідкувати за ціллю без урахування руху танка. Окрім того було встановлений додатковий лазерний цілеуказівник.

У 1995 р. була розроблена модифікація танку Mark III – BAZ (івр. ברק זוהר, Barak Zoher), даний зразок отримав велику кількість оновлень і додаткових систем в тому числі:

–  Оновлені компоненти системи керування вогнем, які дали танку можливість атакувати рухливі цілі;

– Система захисту від ЗМУ;

– Централізована система кондиціонування ізраїльського виробництва;

– Додаткові покращення у балістичному захисті;

– З’ємна модульну композитна броня на шасі та башті.

 

Наступна модифікація отримала назву Mark III D Dor-Dalet та включала в себе наступні зміни:

– Покращені і зміцнені траки;

– Установка R-OWS.

У 1997 році було видано дозвіл на експорт танків Merkava Mark IIІ до Туреччини, це був перший випадок, коли ізраїльські танки Merkava стали об’єктом експорту. Загалом за офіційними даними Merkava Mark IIІ було випущено 780 одиниць.

З появою нового покоління танків та новими реаліями бойових дій, перед ізраїльськими зброярами постала потреба в розробці нової машини. Розробку оновлення було анонсовано у жовтні 1999 р. в офіційному виданні Міністерства оборони Ізраїлю («Bamachaneh»). Танк Merkava Mark IV 5 років, був вперше представлений публіці в 2002 р., а у серійний випуск машина вийшла в середині 2004 р. До 2005 р. перший підрозділ було укомплектовано новими танками – це була рота батальйону “Shelach” 401-ї бригади “Ikvot Ha-Barzel”, а до кінця 2005 р. на Mark IV була повністю переозброєна бригада.

На танку Merkava ІV встановлений дизельний двигун V-12 потужністю 1500 к.с. – поліпшення в порівнянні з силовою установкою танка Mark ІІІ потужністю 1200 к.с. Компоненти двигуна вироблені в Німеччині, збираються за ліцензією фірмою в США і потім експортуються до Ізраїлю як силова установка GD 883. Двигун розміщений в передній частині корпусу, два паливних бака розміщені в кормовій частині танка і один – в передній частині.

 

Mark IV має велику 120 мм гладкоствольну гармату від попередньої версії, але може використовувати більш широку номенклатуру снарядів, в тому числі осколочно-фугасні снаряди (ОФС) та бронебійно-підкаліберні (БПС), такі як APFSDS (БОПС). Заряджання гармати забезпечується напівавтоматичною системою, яка використовує електричний напівавтоматичний револьверний барабан на 10 снарядів. Також на танк встановлено потужніший 12,7 мм кулемет для боротьби з легкою бронетехнікою.

Танк Merkava ІV має більші габарити, аніж танк Merkava ІІІ. В новій

моделі проведено ряд конструкторських вдосконалень башти, на основі недоліків моделі Mark ІІІ, а саме були виявлені проблеми зі стабілізацією. Танк має лише один люк в башті, який використовується командиром, також поліпшений огляд при бойових діях в міських умовах, завдяки встановленій новій командирській баштівочці. У кормовій частині танка встановлена камера для забезпечення водієві заднього виду при маневруванні танку.

Представники Міністерства оборони Ізраїлю заявили, що родзинкою танка Merkava залишається його захист, включаючи системи розпізнавання і попередження про загрозу електромагнітного опромінення. Вони повідомили, що танк Mark IV оснащений спеціальною модульною бронею.Система управління вогнем танка Merkava Mark IV має назву “El-Op Knight Mark IV” та включає вдосконалені телевізійний і тепловізійний канали, автоматичний прилад супроводу цілі, та стабілізований панорамний приціл. Танк має ізраїльську бойову систему керування “Elbit Systems BMS”, централізовану систему яка отримує дані від підрозділів і БПЛА, які відображуються на кольоровому дисплеї, а також передаються іншим підрозділам у шифрованому вигляді з BMS на полі бою.

В боях з палестинцями було виявлено уразливість днища танку Merkava ІІІ, тому на днище корпусу танка Merkava ІV було встановлено додатковий захист. Також на танку Mark IV вперше в ізраїльському танкобудуванні було встановлено комплекс активного захисту “Trophy”. Цей комплекс призначений для захисту танка від ПТКР і протитанкових гранатометів. Режим роботи комплексу автоматичний, а супровід цілей відбувається радіолокаційним методом. Захищається сектор 360°. Чотири радіолокаційні станції, розташовані по периметру башти, безперервно випромінюючи електромагнітні хвилі. На дальності до 100 м РЛС виявляє протитанковий снаряд противника і видає команду на його знищення. Дана система активного захисту закуплена армією США для використання в Іраку, на бойовій машині Stryker і танки M1 Abrams.

Деякі функції, такі як форма корпусу, зовнішнє не блікуюче фарбування і екранування виділення тепла двигуна шляхом змішування вихлопів з повітрям для зменшення термального силуету, були взяті з програми “IAI Lavi” розробки повітряних сил Ізраїлю, щоб ускладнити визначення танка за допомогою теплових сенсорів і радарів.

Танк Merkava уже мав хорошу славу, тому новою моделлю Mark ІV зразу ж зацікавилися іноземні міністерства оборони. Так Міністерство оборони Сінгапуру червні 2014 р. уклали контракт на поставку 50 нових Merkava ІV на загальну суму 500 млн $. Також велися переговори, щодо укладення контракту з Міністерством оборони Грузії. Загалом за офіційними даними Merkava Mark ІV було випущено 360 одиниць.

Нижче наведена порівняльний аналіз тактико-технічних характеристик танків лінійки Merkava:

 

Нижче наведено порівняльний аналіз ТТХ танку Merkava Mark ІV з провідними вітчизняним та закордонними зразками ОБТ: 

 

Отже говорячи про лінійку основних бойових танків армії оборони Ізраїлю Merkava можна зробити висновок, що в умовах перманентної загрози суверенітету та територіальної цілісності держави Ізраїль постала необхідність формування власного військово-промислового комплексу і його невід’ємного сегменту танкободування. Танк Merkava Mark І став дебютом ізраїльських інженерів-зброярів. Концептуально нова ідея конструкції танка, в основі якої було розміщення моторно-трансмісійного відділення в передній частині корпусу танку для захисту екіпажу, безумовно було геніальною ідеєю, яку відмінно втілили в життя. Незважаючи на численні недопрацювання, які проявили себе в перших бойових зіткненнях з радянськими танками, які були на озброєнні в ліванські та сирійській арміях, танк виправдав надії, і докладені зусилля до його створення. Головним недоліком танка виявилася недостатньо потужна основна гармата. Ізраїльські конструктори продовжили вдосконалювати бойову машину на основі бойового досвіду та останніх технічних нововедень.

Танк Merkava Mark ІІ отримав чимало оновлень, проте цього було недостатньо, нові реалії війни вимагали більшої вогневої потужності та урахування загрози ЗМУ, що було враховано в проектуванні Merkava Mark ІІІ.

Нове тисячоліття відкрило нове покоління ОБТ, ізраїльскі конструктори також продовжили роботу у векторі вдосконалення своєї “бойової колісниці”, результатом їхньої роботи став танк Merkava Mark ІV, який на сьогоднішній день є одним із передових зразків танкобудування.

 Аналізуючи тактико-технічні характеристика танків Merkava та порівнюючи їх з іншими іноземними та вітчизняними зразками можна зробити висновок про те, що даний зразок ОБТ безумовно є одним із найкращих в своєму роді. Новаторські рішення, та бойовий досвід отримали чудове втілення в даному зразку техніки.

 

Любомир Максимів

Міністерство закордонних справ України висловлює рішучий протест у зв’язку із здійсненням Російською Федерацією чергового призову на військову службу на тимчасово окупованій частині суверенної території України – в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь.

Зокрема, з території Кримського півострова цієї весни планується направити для проходження «військової служби» майже 3,3 тис. осіб. Що особливо цинічно, очікується, що більшість з них буде проходити її за межами Кримського півострова, зокрема в Південному військовому окрузі, військові частини і командування якого безпосередньо задіяні у здійсненні збройної агресії проти України на Донбасі.

Такі дії Російської Федерації є грубим порушенням міжнародного гуманітарного права, яке забороняє Росії, як державі-окупанту, примушувати осіб, що перебувають під захистом, служити в її збройних або допоміжних силах. Так само заборонено чинити тиск і вести пропаганду на користь добровільного вступу до армії, а також переміщувати осіб, що перебувають під захистом, за межі окупованої території.

Москва продовжує ігнорувати заклики міжнародного співтовариства припинити правопорушення у зв’язку з призовами в тимчасово окупованому Криму. Про це зокрема йдеться в ухваленій 18 грудня 2019 року резолюції ГА ООН «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь (Україна)».

Крім того, у доповіді Генерального секретаря ООН «Ситуація з правами людини у тимчасово окупованій Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, Україна» від 2 серпня 2019 року, яка була підготовлена на виконання резолюції Генеральної Асамблеї ООН A/RES/73/263, відзначається, що, починаючи з 2015 року, на службу до Збройних Сил Російської Федерації було призвано не менше 18 тис. кримчан. Звіт також фіксує численні факти кримінальних переслідувань окупаційною російською владою жителів Криму за небажання служити у російській армії.

В умовах, коли весь світ бореться зі стрімким поширенням пандемії коронавірусу COVID-19, оголошення так званого «весняного призову» виглядає особливо брутальним. Відповідно до статті 56 Женевської конвенції 1949 року про захист цивільного населення під час війни, «окупаційна держава зобов’язана забезпечити та підтримувати на окупованій території умови, задовільні з погляду охорони здоров’я та санітарії, зокрема, вдаючись до вживання та проведення профілактичних та запобіжних заходів, необхідних для запобігання поширенню інфекційних захворювань та епідемій».

МЗС України вимагає від Російської Федерації скасувати призов на військову службу на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь та забезпечити неухильне дотримання своїх міжнародних зобов’язань як держави-окупанта.

Спостерігачі ОБСЄ протягом лише 1 години спостереження в пункті пропуску на кордоні біля Успенки на окупованій Донеччині зафіксували, як в Україну в’їхали 14 тентованих вантажівок з Росії.

Про це повідомляється щоденному звіті СММ ОБСЄ № 83/2020 від 8 квітня 2020 року, передає кореспондент Укрінформу.

“Упродовж приблизно однієї години спостереження в пункті пропуску на кордоні біля н. п. Успенка (73 км на південний схід від Донецька) члени патруля Місії бачили, що в Україну в’їхали 14 тентованих вантажівок (6 з російськими номерними знаками та 8 із табличками “ДНР”) й увійшли 9 пішоходів (жінок та чоловіків різного віку), а з України вийшли 5 пішоходів (жінок та чоловіків різного віку)”, – йдеться у звіті.

Водночас, що упродовж 15-хвилинного спостереження в пункті пропуску поблизу н. п. Маринівка (78 км на схід від Донецька) команда СММ не зафіксувала руху в напрямку України, тоді як з України виїхала 1 тентована вантажівка з табличками “ДНР”.

Упродовж приблизно 20 хвилин спостереження в пункті пропуску на кордоні біля н. п. Улянівське (61 км на південний схід від Донецька) команда Місії знову зауважила, що “прикордонний пункт пропуску як і раніше зачинений”.

СММ ОБСЄ протягом минулої доби зафіксувала істотне зростання кількості порушень режиму припинення вогню на Луганщині, більшість з яких відбулися біля ділянки розведення в районі Золотого. Про це повідомляється у щоденному звіті Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ №83/2020 від 8 квітня, передає кореспондент Укрінформу.

“У Луганській області Місія констатувала п’ятикратне збільшення кількості порушень режиму припинення вогню, зафіксувавши, серед іншого, близько 80 вибухів, якщо порівнювати з попереднім звітним періодом (приблизно 30 вибухів)”, – йдеться у звіті.

Більшість порушень зафіксовано в районах на північний схід, південний схід та південний захід від ділянки розведення в районі н. п. Золоте (підконтрольний урядові, 60 км на захід від Луганська).

Відповідно до звіту, 7 квітня, патрулюючи в шести місцях довкола ділянки розведення в районі Золотого, команда СММ “чула близько 45 вибухів невизначеного походження та 60 черг зі стрілецької зброї та великокаліберного кулемета (усі, за оцінкою, за межами ділянки розведення, але в межах 5 км від її краю)”.

У Донецькій області СММ констатувала зменшення кількості порушень режиму припинення вогню, водночас зафіксувавши аналогічну кількість вибухів (близько 65 проти орієнтовно 60 за попередній звітний період).

Більшість порушень, зокрема приблизно половину всіх вибухів, зафіксовано в радіусі 5 км від Донецької фільтрувальної станції (15 км на північ від Донецька) та в районах на південний захід від Світлодарська (підконтрольний урядові, 57 км на північний схід від Донецька).

8 квітня окупаційні гібридні збройні формування Російської Федерації обстріляли позиції Об’єднаних сил вісім разів. 

В районі відповідальності оперативно-тактичного угруповання «Схід» противник відкривав вогонь по підрозділах чотири рази;

– вночі були обстріляні наші позиції біля села Павлопіль: з боку окупованого Набережного прилетіло 20 мін калібру 82 мм.;

–  у другій половині дня вісім ворожих мін цього ж калібру вибухнули поруч з нашими опорними пунктами в районі села Гнутове;

–  вдосвіта противник також вів вогонь з гранатометів різних систем та великокаліберних кулеметів по оборонцях Мар’їнки;

–  опівдні рашисти трохи постріляли зі стрілецької зброї по нашим позиціям в районі Старогнатівки.

У районі відповідальності оперативно-тактичного угруповання «Північ» гібридні окупаційні формування Російської Федерації теж чотири рази обстріляли позиції ЗСУ:

–  зранку з населеного пункту Калинове ворог випустив по нашим опорним пунктам біля Новоолександрівки 17 мін 120-го калібру;

–  опівдні по українських захисниках, які тримають оборону поблизу Оріхового, окупанти відкрили вогонь з міномета калібру 82 мм.;

– неподалік Зайцевого російські найманці двічі обстріляли наші позиції зі станкових протитанкових гранатометів, кулеметів великого калібру та стрілецької зброї.

Внаслідок ворожих обстрілів один військовослужбовець зі складу Об’єднаних сил отримав поранення.

Українські захисники під час ворожих обстрілів діяли рішуче та дали ворожим підрозділам гідну відсіч з наявних вогневих засобів. За даними нашої розвідки, 08 квітня у рашистів щонайменше п’ять «трьохсотих».

Від початку цієї доби російські гібридні окупаційні війська зі станкових протитанкових гранатометів та кулеметів великого калібру обстріляли наші позиції біля Красногорівки та Новомихайлівки (р.в.ОТУ «Схід»). Українські воїни застосувавши чергові вогневі засоби, змусили окупантів дотримуватися режиму «Тиша», передбаченого «Мінськими домовленностями».

 

Інцидент, про який піде мова, стався рано вранці 30 березня біля берегів Венесуели. Різні джерела видають різні версії події. На наш погляд найправдоподібніша виглядає наступним чином: венесуельські військові моряки намагалися захопити мирного перевізника туристів.

Невеличкий, 125-метровий круїзний лайнер “RESOLUTE” (“Резолют”), який йшов курсом з Буенос-Айреса (Аргентина) в порт невеликого острова Кюрасао (Нідерландські Антильські острови). У нейтральних водах навпроти узбережжя Венесуели раптом отримав наказ від венесуельського сторожового корабля військово-морських сил Венесуели “NAIGUATA”(“Наігуата”) змінити курс і рухатися в один з портів «боліваріанської республіки».

Капітан, який родом з Одеси, не підкорився явно незаконним вимогам венесуельців і продовжив рухатись своїм курсом. Венесуельський “прикордонник” зробивши кілька попереджувальних пострілів, які теж не подіяли на капітана і команду, пішов з круїзним лайнером “RESOLUTE” на зближення.

На відео видно, як “сторожовик” ВМС Венесуели “NAIGUATA” «здійснює небезпечний маневр» прямо перед «бульбом» круїзного лайнера “RESOLUTE”.

 

 

За заявою власника лайнера, «військово-морський корабель на великій швидкості наблизився до правого борту під кутом 135 градусів і навмисно зіштовхнувся з круїзним судном. Корабель кілька разів ударився об правий борт, намагаючись повернути ніс лайнера в напрямку територіальних вод Венесуели. Внаслідок таких небезпечних дій венесуельців круїзний лайнер льодового класу “RESOLUTE”, який ходить під прапором Португалії, отримав незначні ушкодження, які не впливають на морехідні якості. А от корабель ВМС Венесуели “NAIGUATA” після жорстоко контакту став швидко приймати воду і невдовзі затонув».

 

Український капітан, який керував круїзним лайнером “RESOLUTE”, не став тікати, а прийняв на борт всю команду потерпілого відважного венесуельского патрульного корабля, що складалася з 44 моряків, після чого продовжив рухатись за наміченим курсом у Кюрасао.

Як повідомили португальські ЗМІ, екіпаж круїзного лайнера льодового класу “RESOLUTE”, майже повністю складається з моряків, включаючи і капітана теж, набраних крюінговою компанію в Україні.

Експерти галузі відзначають, що це вже не перший випадок спроб захоплення ВМС Венесуели іноземних кораблів. «Ця країна славиться тим, що захоплює абсолютно невинні торгові судна і екіпажі і звертається з ними як зі злочинцями в надії отримати викуп. Іноді корумповані морські прикордонники діють спільно із справжніми піратам».

У підсумку маємо мінус один корабель у ВМС Венесуели та похвалу за хоробрість і навички мореплавання українському капітану, який врятував українську команду і пасажирів від суворих випробувань «венесуельським правосуддям».

Треба наголосити, що лайнер «Резолют» здійснює човникові круїзи до узбережжя Антарктиди і є судном льодового класу. Командир венесуельського корабля, скоріше за все, цього не врахував і випадково напоровся на потужний підводний «бульб» лайнера.

 

Шевченківський районний суд Києва засудив до 13 років позбавлення волі полковника ЗСУ Івана Без’язикова за державну зраду. Про це УНН повідомляє з посиланням на пресслужбу ОГПУ.

“За публічного обвинувачення прокурорів Офісу Генерального прокурора Шевченківський районний суд м. Києва визнав винним у державній зраді та створенні терористичної групи (ч.1 ст.111, ч.1 ст.258-3 КК України) полковника ЗСУ та призначив покарання — 13 років позбавлення волі із позбавленням військового звання”, — йдеться в повідомленні.

Як нагадує Офіс Генпрокурора, встановлено, що військовослужбовець, перебуваючи у полоні з 25 серпня 2014 року на непідконтрольній українській владі території у Донецьку, вступив до складу розвідувального управління незаконного збройного формування РФ та займав посаду так званого “заступника начальника 1-го відділу з аналітичної роботи”. Цей підрозділ “ДНР” був створений та контролювався службовими особами ЗС РФ, ФСБ РФ та представниками влади країни-окупанта на непідконтрольній території Донецької області.

“В суді доведено, що він збирав розвідувальну інформацію про пересування сил та засобів українських військових підрозділів, задіяних у проведенні антитерористичної операції на сході України, допитах інших полонених українських військовослужбовців та виконував ще ряд злочинних функцій. Він діяв умисно і усвідомлював, що така діяльність завдасть шкоди державній безпеці України”, — зазначається в повідомленні.

Нагадаємо, у 2016 році полковнику ЗСУ Івану Без’язикову повідомили про підозру у вчиненні державної зради.