У далекому 1970 році на озброєння армії США надійшов на той час найновітніший у світі протитанковий ракетний комплекс BGM-71 TOW. Завдяки ряду модернізацій, цей ПТРК досі залишається у використанні і є основною системою свого класу. Однак у віддаленому майбутньому від нього планують відмовитися на користь перспективної системи.
7 квітня на базі Форт-Беннінг (шт. Джорджія) пройшла щорічна конференція Директорату розвитку можливостей виконання маневру (Maneuver Capabilities Development and Integration Directorate), присвячена питанням розвитку озброєнь сухопутних військ. В ході цього заходу керівник напряму «можливостей ближнього бою» Марк Ендрюс розкрив актуальні плани по заміні застарілих TOW.
Читайте також:
Пентагон планує запустити програму Close Combat Missile System-Heavy (CCMS-H), в ході якої буде обрано існуючий або перспективний ПТРК, що відповідатиме новим вимогам армії. Поточний варіант вимог передбачає збільшення всіх тактико-технічних характеристик, появу різних режимів роботи, спрощення експлуатації і т.д. Як і раніше, пропонується створити комплекс важкого класу для розміщення на різній техніці, але для цього необхідне значне підвищення основних характеристик і впровадження нових можливостей.
Ракета CCMS-H повинна вражати цілі на дальності 10 км. При цьому політ повинен проходити на висотах не більше 3 тис. футів (912 м) над землею – розрахунки протитанкових комплексів не повинні залежати від особливостей повітряної обстановки. Необхідно збільшити швидкість польоту в порівнянні з нинішніми виробами.
Пропонується реалізувати в одному комплексі кілька різних принципів наведення і управління. Ракета повинна наводитися по командам з пускової установки, а також мати режим «запустив-забув». Також потрібно передбачити можливість захоплення цілі до і після запуску, в т.ч. після прибуття в район із заданими координатами.
Бойова частина ракети повинна забезпечувати враження існуючих броньованих об’єктів і укріплень. Пропонується зменшити мінімальну дальність стрільби. На нинішніх ракетах бойова частина зводиться після 1-2 км польоту, а на перспективній цю дистанцію начебто планують скоротити до 100 м. Ракета повинна бути стійкою до будь-яких засобів захисту цілі.
Читайте також:
Крім основних вимог є додаткові, виконання яких поки вважають необов’язковим, але бажаним. Самохідний ПТРК може мати функції супроводу цілі, стрільби і наведення ракети на ходу. Його апаратура могла б допомагати оператору виявляти ціль, визначати пріоритет і розподіляти завдання між декількома бойовими машинами. Корисним буде скорочення ролі супутникової навігації, вразливої до впливу противника.
Перспективний ПТРК CCMS-H розглядається в якості майбутньої заміни для систем TOW всіх існуючих модифікацій. На даний момент саме TOW декількох версій є основним протитанковим засобом сухопутних військ і морської піхоти США. Крім того, такі ПТРК стоять на озброєнні півсотні зарубіжних держав.
Збройні сили США використовують кілька варіантів ПТРК TOW. У сухопутних військах і КМП застосовуються комплекси в переносному виконанні. Крім того, армія має понад 1000 од. самохідних ПТРК M1167 на базі HMMWV і понад 130 од. машин M1134 на шасі Stryker. В КМП експлуатується понад сотня подібних машин LAV-AT. У США і в декількох зарубіжних арміях TOW застосовується в якості зброї для вертольотів.
Зараз до ПТРК TOW пред’являється кілька основних претензій. Армію не влаштовує обмежена дальність стрільби, яка вже не дає переваг перед противником. Також критиці піддається мала швидкість ракети – вона збільшує тривалість польоту, зменшує ймовірність ураження цілі і призводить до ризиків для розрахунку. Незважаючи на всі модернізації, комплекс зберігає досить стару систему наведення, а характеристики бойової частини не забезпечують гарантоване ураження сучасних танків.
У світлі віку і вказаних недоліків TOW запуск програми CCMS-H виглядає логічним і очікуваним кроком. У найближчі роки питання недостатніх характеристик і загального морального старіння BGM-71 збільшать свою актуальність, і тому вже зараз необхідно думати про заміну цієї ракети.
Оголошені вимоги до перспективного ПТРК відображають як потреби американської армії, так і сучасні тенденції розвитку протитанкових систем. Так, вимоги по дальності вказують на бажання наздогнати провідні зарубіжні зразки. Бажаний вигляд систем наведення теж нагадує іноземні розробки. Втім, можливе створення і впровадження цілком нових рішень в різних сферах. Зокрема, цікаво, як буде вирішуватися питання підвищення стійкості ракети до засобів оборони противника.
Перспективний ПТРК позначений як важкий. Це означає, що він буде використовуватися в основному з різними самохідними платформами. Зараз в цій ролі застосовуються HMMWV, Stryker і т.д., а до 2030 року повинні будуть використовуватися носії нових типів. Чи створять переносний варіант комплексу для піхоти – поки неясно.
“Цікаво відзначити, що армія, а також інші підрозділи збройних сил США десятиліттями працювали над більш швидко літаючими протитанковими ракетами, включаючи конструкції без боєголовок, які замість цього покладалися на чисту силу їх удару для пошкодження і знищення цілей. Останній публічно відомий з цих проектів, компактна ракета з кінетичною енергією (CKEM), яку розробляла Lockheed Martin, був скасований разом з іншою частиною програми Future Combat Systems (FCS) в 2009 році.
Читайте також:
Проте, CKEM та інші подібні вироби, які армія досліджувала три десятиліття або близько того, були значно масивнішими, ніж TOW. Глава відділення бойових можливостей Ендрюс ясно дав зрозуміти, що зараз служба хоче такого ж форм-фактора, що і серія BGM-71.
Якою б не була остаточна форма майбутньої заміни TOW, відновлення інтересу армії до цього виду зброї підкреслює загальний інтерес до нових протитанкових засобів, який проявився в збройних силах США в останні роки. Спочатку це було викликано в першу чергу побоюваннями з приводу потенційного конфлікту з Росією після захоплення цією країною території України в Криму в 2014 році. Фактично, це регіон світу, який може зіткнутися з абсолютно новою кризою прямо зараз” – зазначає американський військовий оглядач Джозеф Тревітік.
Ймовірно, в найближчому майбутньому Пентагон підготує остаточний варіант вимог до CCMS-H, що дозволить запустити повномасштабні роботи за новою програмою. Слід очікувати, що до неї приєднається ряд американських компаній з перспективними проектами. Крім того, в конкурсі можуть взяти участь зарубіжні організації. Так, більшості оголошених вимог відповідають деякі комплекси ізраїльського сімейства Spike.
Оскільки мова йде не про модернізацію існуючого зразка, а про розробку абсолютно нового озброєння, програма CCMS-H може розтягнутися на кілька років. Очевидно, що в Пентагоні розуміють це і роблять реалістичні оцінки. Завершити розробку і почати переозброєння вдасться не раніше 2028-30 рр. Розрахункову вартість програми і конкретних виробів в США поки назвати не готові.
Пред’явлені вимоги прямо вказують на те, що програма CCMS-H буде складною, дорогою і довгою. При цьому успішне їх виконання дозволить США отримати перспективну протитанкову систему, як мінімум, яка не поступатиметься зарубіжним зразкам. Чи вдасться виконати всі поставлені завдання – стане відомо лише через кілька років.
Андрій Артюх, “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”.
Нагадуємо: