У повідомленні на сторінці Оперативного командування “Південь” у Facebook, розповідалося про те, що 23 грудня 2020 року військовослужбовець однієї з бригад, що виконують бойові завдання в районі операції Об’єднаних Сил, був доставлений до стабілізаційного центру, а пізніше, 24 грудня 2020 року, до військового госпіталю у зв’язку з погіршенням стану здоров’я. Лікарі виявили зовнішні ознаки наркотичного сп’яніння та травмування. А «боєць» поскаржився, що отримав травми внаслідок побиття його командиром батальйону.
“У зв’язку з травмуванням внесено відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань. 26 грудня 2020 року слідчим Територіального управління Державного бюро розслідувань (м. Краматорськ) кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 406 КК України “Порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості” було перекваліфіковано в кримінальне правопорушення, передбачене вже ч. 4 ст. 426 – 1 КК України “Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень”, – йшлося у повідомленні.
У своєму телеграм-каналі Андрій Білецький прокоментував ситуацію навколо звинувачення комбата 37 батальйону у побитті солдата наступним чином: (https://t.me/BiletskyAndriy)
«Ситуація: є Морпіх – комбат 37 батальйону, який зараз стоїть поблизу Донецького аеропорту. Три тижні тому він отримав орден Данила Галицького.
Зараз герой і захисник України заарештований ДБР через те, що нібито провів виховну роботу з солдатом, який зловживав алкоголем та наркотиками.
Якщо чесно – я толерантно ставлюся до фізичних зауважень наркоманам і алкашам в армії. Особливо на фронті. Кожен, хто воював, знає: наркоман чи п’яний на позиції не тільки не здатний адекватно виконувати свої бойові обов’язки, а й несе смертельну загрозу своїм товаришам. Командир зобов’язаний подібне одразу жорстко припиняти.
Морпіх отримав 30 діб арешту на період “розслідування”. Мінус один досвідчений командир української армії. Сподіваюсь, це тимчасово. Тим паче коли доказів проти нього 0. Є лише слово солдата про побиття і слово комбата про те, що цього не було.
Морпіх – гідна людина, справжній військовий. Я не смію сумніватися у його словах.
А є такі, як екс-міністр оборони Гелетей – “робота” якого призвела до Іловайського котла, більше трьох сотень загиблих бійців, 180 зниклих безвісти та півтисячі поранених. ЗСУ на Донбасі перейшли від атакуючої позиції до оборони.
В результаті втрат Україна пішла на капітуляційні Мінські угоди в рамках контактної групи Україна-Росія-ОБСЄ із залученням російських бойовиків як однієї зі сторін. Гелетей пішов “з миром” з легкої руки сивочолого гетьмана.
Так само вільно гуляє на свободі й міністр Таран, одна із багатьох “заслуг” якого – указ про штрафи для військових за вогонь у відповідь та “премії” за “тишу” під час обстрілів.
Міністри роками грабували та демотивували армію. За ґратами ж сьогодні – комбат Морпіх, який наводить дисципліну та відповідальність в цій же армії.
Справа кожної адекватної людини підтримати Павла Лановенка. Наш рух готовий надати всю можливу допомогу, яка знадобиться Морпіху».
Після всього залишається лише одне запиання: коли всі, хто прагне захищати Україну, замість окопів будуть сидіти «за гратами» – хто нас тоді буде захищати?
Нагадуємо: