Танк Т-64 був створений харківськими конструкторами заводу Малишева в шістдесятих роках минулого століття і став бронемашиною нового класу, яка дотепер вірно служить українським танкістам. Цей основний танк показував високі характеристики, однак ще на початку 90-их років минулого століття вимоги військових до бойових машин зросли.
Різні країни-оператори, які мали на озброєння сотні одиниць таких танків, почали їх модернізувати. Так в середині двохтисячних років українські конструктори створили два оригінальних проекти бронетехніки на базі Т-64А. Це проекти важких БТР/БМП, на кшталт БТР «Ахзарит» ізраїльської армії (які будувалися на базі трофейних радянських танків Т-55).
Проект БМПВ-64, створений Харківським бронетанковим ремонтним заводом, передбачав великі зміни в конструкції танка, хоча в ньому використовується значна кількість його вузлів і агрегатів: зокрема, силова установка і ходова частина.
Броньований корпус бойової машини піхоти БМПВ-64 пропонувалося робити з відповідного агрегату танка Т-64А. Моторно-трансмісійне відділення перенесли в передню частину корпусу, що дозволило віддати середню і кормову частину під єдиний простір для екіпажу. Фактично українські конструктори розгорнули корпус базового танка задом наперед і оснастили його набором устаткування, властивого бойовим машинам піхоти.
Важка БМП виявилася помітно легшою за танк – 34,5 тонни, але з рівнем захисту, який можна порівняти з Т-64А. Комбіноване бронювання лобової частини забезпечує захист від бронебійних підкаліберних снарядів 105-мм гармат. Бортова броня здатна витримати влучання 30-мм снаряда. При переробці танка в БМП на днище корпусу встановлюється додаткова броня, яка підвищує рівень захисту екіпажу і агрегатів машини від мін та фугасів. Також живучість бойової машини підвищується за рахунок використання системи динамічного захисту. Стверджувалося, що за бажанням замовника БМПВ-64 може оснащуватися системою активного захисту.
Перший прототип БМПВ-64 зберіг більшу частину агрегатів силової установки базового танка. У передній частині його корпусу встановили дизельний двигун 5ТДФ потужністю 700 к.с. При потужності близько 20 к.с. на тонну ваги БМП могла розганятися на шосе до 60 км/год. Запасу палива вистачає на подолання 600 км. При необхідності на машину міг встановлюватися двигун 6ТД потужністю 1000 к.с., що відповідним чином позначається на її рухливості.
За моторно-трансмісійним відділенням розміщене відділення управління з робочими місцями механіка-водія і командира. Третій член екіпажу знаходиться за ними і керує наявним бойовим модулем. Середня і кормова частини корпусу віддані під велике десантне відділення. На лавках уздовж бортів машини можуть розміститися 12 бійців з озброєнням. Для посадки і висадки десанту в кормовому листі корпусу передбачені двостулкові двері.
Прототип БМПВ-64, побудований в середині двохтисячних років, ніс дистанційно керований бойовий модуль. Озброєння дослідної БМП складалося з автоматичної гармати калібру 30 мм і спареного з нею 7,62-мм кулемета. В якості основної зброї могли застосовуватися гармати КБА-2 і ЗТМ-2; стверджувалося, що за бажанням замовника машина може отримати додатковий бойовий модуль з дистанційним управлінням, з крупнокаліберним кулеметом. На бойовому модулі і на кормовій частині машини встановлені димові гранатомети.
Важка бойова машина піхоти БМПВ-64 могла стати основою для техніки декількох класів. Використання агрегатів танка Т-64А дозволяло встановлювати на БМП різне спеціальне обладнання і озброєння вагою до 20-22 тонн.
На початку 2012 року з’явилися повідомлення про створення нової версії машини – БМП-К-64. Вона отримала оновлений корпус і ряд нових систем. При цьому збереглася висока ступінь уніфікації з базовим основним танком. Було встановлено новий комплекс озброєння: 30-мм автоматична гармата, кулемет і автоматичний гранатомет, а також протитанковий ракетний комплекс «Бар’єр».
Свого часу ці БМП дійсно були в міру прогресивними для парку бойових машин ЗСУ (2010-2012 рр.), і на них покладалися великі сподівання. Військові мали надію, що вони поступово замінять застарілі БМП інших моделей. Але до теперішнього часу Харківський бронетанковий ремонтний завод зібрав лише два зразки перспективних БМП (один базової версії, другий – модернізованої) і провів їх випробування. Складна економічна ситуація в країні і політичний курс на зближення з Росією не передбачали розвитку бойового автопарку ЗСУ.
Ще однією причиною припинення реалізації цього проекту стала відсутність єдиного вектора руху в питаннях переозброєння в оборонних відомствах.
“У нас поки інтереси Міноборони та «Укроборонпрому» не завжди збігаються. Як приклад – виключення з ДОЗа цього року (2013 – ред.) проекту створення важкої БМП та модернізації Т-64. Через відсутність грошей – це частина пояснень з боку «Укроборонпрому»; через небажання ХКБМ (Харківське конструкторське бюро машинобудування ім. Морозова – ред.) брати на себе цю роботу – це вже пояснення Міноборони”, – писали тоді військові експерти.
Також необхідно зазначити, що використання в якості основи танка Т-64 значно скорочувало експортний потенціал нової машини. У великій кількості ці танки збереглися лише в кількох країнах: в Росії, Казахстані, Узбекистані та Придністров’ї. Нині всі вони з політичних причин не можуть розглядатися як партнери, та і Т-64 в Україні отримали нове життя – з початком війни на Донбасі вони стали головною ударною силою наших танкових частин.
Крім того, з часом деякі конструкторські рішення, що були втілені в важких БМП, отримали нову оцінку, яка вже не була настільки оптимістичною.
“Переднє розташування двигуна – це надмірна маса на ніс, а відтак, неможливо забезпечити охолодження і достатнє бронювання машин. Тепер це рішення визнано як тупиковий напрям”, – говорили в ЗМІ експерти вже у 2014-му.
Попри це, обидва українські проекти важких бойових машин піхоти і зараз виглядають цікаво і оригінально. Використання в якості бази для нової техніки старих танків дозволяє одночасно підвищити живучість перспективних БМП і знизити їх вартість, оскільки чимала частина агрегатів танка залишається без серйозних змін.
Однак бойові машини піхоти БМПВ-64 і БМП-К-64 до сих пір існують тільки у вигляді дослідних зразків. Замість них Україна давно зробила ставку на «профільні» розробки – той же БТР-4 на сьогодні є більш сучасною і ефективною зброєю, яка, до того ж, відповідає актуальним вимогам і має перспективу на десяток років.
Андрій Артюх, “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”.
Нагадуємо: