До Верховної Ради внесли проєкт постанови про заяву парламенту “Про визначення наявного в рф політичного режиму як рашизму та засудження його ідеологічних засад і суспільних практик як тоталітарних і людоненависницьких”. Народні депутати пропонують визначити політичний режим росії як рашизм та засудити його ідеологічні засади як людоненависницькі. Про це йдеться у законопроєкті №9101.
Пропозиція офіційно назвати російський режим фашизмом виникла через те, що в росії реально сформувалася неоімперська, тоталітарна диктатура, яка наслідує найгірші практики минулого і втілює ідеї фашизму та націонал-соціалізму в сучасній версії “російського фашизму” – рашизму.
Однією з найвиразніших ознак режиму є домінування так званих державних інтересів над індивідуальними правами та свободами громадян. Це підтверджує той факт, що росія припинила дію Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у країні.
Ще одна базова ознака рашизму – це так званий російський націоналізм. Він проявляється через самозвеличення країни-агресора за рахунок насильницького придушення, заперечення права на самовизначення або взагалі права на існування інших народів. Такий націоналізм росіян є основою концепції так званого “Руссково міра”.
Як зазначають ініціатори законопроєкту: “Заява покликана спонукати засудження чинного політичного режиму російської федерації міжнародним співтовариством”.
Ще три роки тому деякі журналісти критикували редакцію “НОВА: новини ветеранів” за те, що ми використовуємо цей термін по відношенню до російських окупантів. Але термін “рашизм” почали використовувати набагато раніше.
4 жовтня 1992 року, у Грозному відбувся надзвичайний з’їзд народів Кавказу, на якому з програмною промовою виступив перший Президент Чеченської Республіки Ічкерія Джохар Дудаєв. Саме він почав першим використовувати термін «русізм» для позначення рашистської імперської шовіністичної ідеології, точно визначив основні риси цієї політичної людиноненависницької ідеології сучасної росії.
Трохи згодом Тімоті Снайдер детально обґрунтував значення досить поширеного нині терміну – «рашизм» (rashism).
“Русізм” – хвороба російського суспільства”. Джохар Дудаєв.
День українського добровольця в Україні відзначають вшосте. З нагоди свята у Києві зокрема відбудеться низка урочистих заходів. Зранку українських добровольців вже привітав президент України Володимир Зеленський.
“Україна вдячна кожному та кожній, хто відчув, що настав час стати воїном. Україна пишається всіма, хто наближає перемогу нашої держави. Україна завжди пам’ятатиме всіх своїх героїв, які віддали життя за свободу”, – написав президент України Володимир Зеленський.
День українського добровольця — свято на честь українських добровольців, що відзначається в Україні 14 березня. В цей день 2014 року перші 500 бійців-добровольців Самооборони Майдану прибули на полігон Нові Петрівці для формування першого добровольчого батальйону, з якого згодом був сформований 1 БОП НГУ ім. Кульчицького.
День установлений 17 січня 2017 року Верховною Радою України з метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, сприяння дальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві, посиленню суспільної уваги та турботи до учасників добровольчих формувань та на підтримку ініціативи громадськості. За відповідну постанову № 4261 «Про встановлення Дня українського добровольця»
Добрвольці в минулому – це люди різних професій із різним життєвим шляхом та історією. Нині – героїчні воїни. Але обов’язково настане час – вони стануть українськими переможцями.
Медично-лікарський сектор в армії є чи не найбільш проблемним. Ще до повномасштабного вторгнення рашистів з цього приводу можна було почути тільки нарікання та обурення. Після 24.02.2022 ситуація почала набувати катастрофічних масштабів.
Тисячі, десятки тисяч скарг: приватних, офіційних, публічних, скарг від звичайних військових, від громадських активістів та, навіть, від самих чиновників — все це накопичувалося, поки тиск нарешті не прорвав німу бюрократичну поверхню.
Дійшло до того, що деякі ВЛК визнають «обмежено придатними» та відправляють у військо осіб з онкологією та хворобою Бехтерєва.
Як нам повідомили юристи ГО «Спілка ветеранів АТО» та ГС “Консорціум ветеранських об’єднань сходу”: такі випадки мали місце у Полтаві та у Харкові, у в/ч 3005 та А7288. Про ці кричущі випадки халатності працівників ВЛК ми детально розповімо у наступних матеріалах, оскільки такі випадки вимагають ретельного дослідження та розслідування.
На початку лютого правоохоронці впіймали на хабарі керівництво Центральної військово-лікарської комісії Медичних сил ЗСУ. Слідчі викрили їх на одержанні коштів за видачу документів про непридатність до військової служби. Головний фігурант — заступник начальника Центральної ВКЛ за 5000 доларів США запропонував призовнику сприяння у виготовленні медичних та військових документів.
За цим гучним затриманням почався традиційний для вітчизняних високопосадовців етап щедрих обіцянок та далекосяжних планів.
Так, 7-го березня в інтерв’ю в етері телемарафону міністр охорони здоров’я Ляшко розповів про неминучу реформу медико-соціальних експертних комісій, що передбачає зміну системи інвалідності в Україні. Спочатку має відбутися запуск повноцінної системи реабілітації, мета якої — ресоціалізувати людину та зробити все можливе, щоб вона була фізично активною та працювала. Крім цього, міністр приділив увагу проблемі ВЛК:
«Щодо ВЛК, там більш складний процес, але ми допомагаємо Міноборони… Зараз ми забрали частину ВЛК до наших цивільних закладів. Там, де людина [на стаціонарному лікуванні] може отримати інвалідність за існуючою системою, ми робитимемо все, щоб ВЛК і МСЕК [медико-соціальна експертна комісія] робилися просто в закладі біля ліжка хворого, щоб йому не потрібно було бігати по кабінетах… Зараз все оцифровується, кількість амбулаторних ВЛК збільшать, думаю, цю проблему [великих черг] теж вирішать», – слова Ляшка.
Він також розповів, що найближчим часом планується також запровадити можливість реабілітації поруч із місцем проживання, підвищення кваліфікації лікарів у питаннях ВЛК та належне сервісне обслуговування поранених.
Проте наразі можна стверджувати тільки одне — повномасштабна війна триває вже більше року, а вся суть реформи медично-лікарської сфери зводиться до порожніх слів міністра. До того ж запізнілих.
Натомість суспільство активно вимагає змін. Так, нещодавно ГО “Спілка ветеранів АТО” звернулася до українського уряду та командування ЗСУ з вимогою негайно розпочати вирішення даного питання в конструктивній площині: створення робочої групи, із залученням представників профільних міністерств, громадських організацій та волнтерів, відкриття “гарячої” лінії для військовослужбовців. «Адже ніщо так не підриває дух бійця – як розуміння того, що він залишається сам на сам із своїми пораненнями та хворобами», — зазначається у заяві.
Аби зрозуміти, яким є стан справ у дійсності, а також, яким чином можливо добитися змін у цьому секторі, ми поспілкувалися з фахівцями, котрі вже не один рік ціною власного часу та здоров‘я намагаються призвести до згаданих змін.
Сергій Анатолійович Усенко, голова «Спілки медиків АТО/ООС». Раніше пан Сергій служив начмедом бригади 3017 НацГвадії, а нещодавно демобілізувався. Володіючи вагомим досвідом у сфері Сергій Анатолійович оцінив нинішній стан медично-лікарської сфери, зокрема, роботу ВЛК та МСЕКів, а також виділив основні проблеми, з якими стикаються військовослужбовці у медично-лікарській сфері:
– Я вважаю, що дуже багато людей зараз проходить ВЛК — це по перше. Друге — це формалізм в роботі. І третє — не дуже добре ставлення до тих, хто проходить ВЛК. Недобросовісне.
Ще не перебудувалися на роботу по-новому ВЛК, і можу судити не стільки по ВЛК, які в Міністерстві оборони діють, а ті, які у системі Міністерства внутрішніх справ. І та, яка при харківській обласній установі. Територіально-медичне харківське об‘єднання МВС: у них фахівці не встигають робити свої справ — людей направляють з одного кабінету в інший, додаткові дослідження, часом не дуже потрібні. І знову ж: заформалізовано, недобросовісне ставлення. Ставляться до людей, ніби ті їм заважають. Тобто мають працювати для військовослужбовців, а вони виявляються зайвими у цій системі. І так я чув, що є якісь моменти вимагання неправомірної вигоди. Чув від хлопців, від солдатів. Інколи вони отримують такі пропозиції.
Можна сказати, що є дві проблеми: забюрократизованість та корупція. Бо є люди, які не йдуть на це (не дають хабарів), то їх по другому, по третьому колу проганяють через формальні процедури. Це замкнуте коло.
Я читав листи, що направлялися спілкою ветеранів АТО Харківської області. І на Кабінет міністрів, і на прем‘єр-міністра, і на президента і на міністра оборони. І це правильно, тому що якщо громадськість не буде піднімати такі питання, то змінюватися воно все буде дуже довго.
Друге, якраз таки щодо залучення громадських організацій до тих громадських рад, які будуть, наприклад, при міністерствах, що будуть залучатись до реформування системи військово-лікарських комісій. Інколи наказ, за яким проводиться ВЛК дає можливість не прямо виконувати свої обов‘язки, а обходити їх на користь не солдата, а недобросовісних фахівців з ВЛК. Робочі групи треба створювати громадські ради повинні поновити свою роботу.
Ще є проблема у тому, що діючі військовослужбовці не можуть іти скаржитись на неправомірні дії членів ВЛК, бо бояться покарання за те, що піднімають таке питання. І тільки коли вони звільняються, то можуть піднімати такі питання.
Також за коментарем ми звернулися до Масі Найєма, адвоката та засновника ГО «Принцип», а також до Любові Галан, правозахисниці, волонтерки та голови ГО «Принцип».
О. С.: Як би ви в цілому описали поточну ситуацію із лікуванням та реабілітацією військовослужбовців?
Масі Найєм, адвокат, засновник громадської організації «Принцип»:
– Шлях, який я пройшов після поранення, показав мені, що систему потрібно змінювати. Перше питання, з який стикається кожен військовий на моєму місці — «Що мені далі робити?». Такої інформації немає в публічному просторі, і навіть я, як юрист, не міг розібратись із тим, що держава передбачає в таких випадках.
Сьогодні наші захисники стикаються з бюрократичним пінг-понгом між відомствами, медзакладами, військовою частиною. Я бачив, як мої побратими так само стоять в темних коридорах в очікуванні оглядів лікарів та отриманні документів. Це може зайняти декілька днів. Очевидно, що поточну систему потрібно змінювати.
Ми створили громадську організацію, вона називається «Принцип» і займається, зокрема, базовою правовою просвітою військових та їхніх близьких, пояснює наявні правила в відносинах з державними установами. Так, ці правила часом жахливі і погано працюють, але їх треба знати. Щоб не потрапити в категорію тих, хто самовільно залишив частину; знати, як скласти рапорт; не натрапити на недоброчесних юристів. Паралельно з цим ми проводимо аналітичну роботу, щоб визначити, що саме потребує змін, та адвокаційну роботу, — щоб наші знання впливали на реальні ефективні зміни.
О. С.: Останнім часом у публічному просторі з’являється шквал скарг на роботу МСЕК та ВЛК? Чому, на вашу думку, вони посипалися так масово саме зараз? А також у чому причини цього?
Любов Галан, правозахисниця, волонтерка, голова громадської організації «Принцип»:
– Я думаю, що це вже просто пікова точка. Ця проблема не почалася цього року, проблема із цими комісіями була й раніше. Повномасштабне вторгнення призвело до, на жаль, збільшення кількості поранених. Й попри спроби збільшити мережу ВЛК, наприклад, через створення комісій при цивільних лікарнях, — цього було недостатньо.
Проблеми, які висвітлюються — не тільки про неповагу, а часто й про неправильно організовані процеси, через які страждають і військові як клієнти, і лікарі як виконавці. Іноді люди бачать дописи військових і запитують, чи не є це частиною комунікаційної кампанії, спрямованої на дискредитацію. Але це маячня. Вони про це говорять, бо хтось нарешті має це сказати. Це те, що відрізняє нас від росії. Ми захищаємо й не мовчимо про реальні проблеми своїх. На це не буде кращого часу колись потім, бо деякі зміни не можна відкладати.
О. С.: Які б основні проблеми у сфері лікування та реабілітації військовослужбовців ви би виділили, зважаючи на ваш особистий досвід?
Масі Найєм, адвокат, засновник громадської організації «Принцип»:
– Дуже важливо розводити поняття ветеранів та діючих військовослужбовців, якщо ми говоримо, наприклад, про питання реабілітації. Тому що у них різна правова рамка і ними опікуються різні системи держави.
Якщо ми говоримо про реабілітацію військовослужбовців, то взагалі найбільша проблема, що “санаторно-курортне лікування” — це не медична реабілітація! Крім того, поранені військові не має можливості отримати реабілітаційні послуги на ранніх етапах лікування захворювання/травми. Це призводить до того, що інвалідизація відбувається інтенсивніше. Хоча ми могли б запобігти цьому ще тоді, коли людина була в лікарні.
Це також про обтяжливий бюрократичний маршрут для пораненого. Він не може вчасно отримати ті послуги, які йому необхідні без, наприклад, того ж висновку ВЛК. Навіть сама процедура отримання висновку ВЛК — це виклик для військового.
О. С.: Можна почути про різні ініціативи щодо покращення стану справ у цій сфері, наприклад: створення робочої групи, із залученням представників профільних міністерств, громадських організацій та волонтерів, відкриття “гарячої” лінії для військовослужбовців і тд. Які на вашу думку, заходи необхідно вжити, аби змінити ситуацію на краще? Можливо, якісь з них вже запроваджуються; якщо так, то чи успішно це відбувається?
Любов Галан, правозахисниця, волонтерка, голова громадської організації «Принцип»:
– Дуже важливо, що нарешті проблема була озвучена голосами різних людей. Це і самі військовослужбовці, публічна позиція яких дуже допомогла в просуванні цих змін. Відгукнулися волонтери. Але ґрунтовні зміни відбудуться тільки за умови взаємодії з державою. Тому ще в грудні ми провели зустрічі з ключовими стейкхолдерами. Разом з Масі зустрічалися з Михайлом Федоровим, а потім ще Масі провів зустріч з Олексієм Резніковим. З січня працює міжвідомча група (МОЗ, МО, Мінцифра, Мінвет, Принцип), яка напрацьовує рішення. Серед них:
запровадження електронного документообігу,
мінімізація особистої присутність військового під час проходження ВЛК та скорочення кількості переадресацій;
покращення сервісу, забезпечення прозорості комунікацій, інформування щодо прав військових та їхніх родин.
Удосконалення системи ВЛК – це ґрунтовний процес, ми сподіваємося, що перші результати зможемо побачити уже через декілька місяців, більш системні зміни, такі як зміна методології експертної оцінки та моделі фінансування, займуть більше часу.
Точно зрозуміло одне — статус кво у медично-лікарській сфері зберігатись більше не може, адже у підсумку таки лишиться щось одне: бюрократія з корупцією або здоров‘я військовослужбовців. Нам залишається тільки прискіпливо слідкувати за ходом цієї невтішної битви за здоров‘я та здоровий глузд разом.
Попри значні втрати, противник продовжує наступальні дії на Лиманському, Бахмутському, Авдіївському, Мар’їнському та Шахтарському напрямках. Минулої доби підрозділи Сил оборони відбили понад 100 ворожих атак на зазначених напрямках, інформує пресслужба ГШ ЗСУ.
На Куп’янському та Лиманському напрямках противник намагається прорвати оборону наших військ. Вів безуспішні наступальні дії у районах населених пунктів Дворічна, Гряниківка, Невське, Червонопопівка, Кремінна, Діброва, Білогорівка та Берестове.
На Бахмутському напрямку ворог не полишає спроб захопити місто Бахмут. Наші воїни відбили атаки противника в районах населених пунктів Васюківка, Міньківка, Оріхово-Василівка, Дубово-Василівка, Бахмут, Григорівка та Іванівське.
«Ситуація довкола Бахмута залишається складною. Штурмові загони Вагнера наступають з декількох напрямків, намагаючись прорвати оборону наших військ і просунутися до центральних районів міста», – заявив командувач СВ генерал Сирський в інтерв’ю журналістам сайту Міноборони.
Бахмут продовжать утримувати, – таке рішення Зеленського та Ставки верховного головнокомандувача. Раніше президент наказав направити підкріплення до міста. За словами євгєнія прігожина, у самому Бахмуті та біля нього зосереджено 70 тис. наших військових.
На Авдіївському, Мар’їнському та Шахтарському напрямках противник здійснив безуспішні наступальні дії в районах населених пунктів Кам’янка, Авдіївка, Сєверне, Первомайське, Невельське, Нетайлове, Мар’їнка, Побєда, Новомихайлівка та Вугледар.
У столиці Молдови місті Кишинів під час антиурядового мітингу депутатів та прихильників партії «Шор» відбулись сутички з поліцією. Демонстранти, озброєні іконами, намагались вдертися до парламенту. На відмову поліції їх пропустити депутатка від партії «Шор» заявила, що «люди хочуть помолитися за мир, а “режим Санду” сіє лише ненависть і провокує конфлікти». Поліція Молдови заявила про розкриття проросійської агентурної мережі, пише Der Spiegel. За словами глави поліції Віорела Чернеуцану, затримано семеро людей під час операції з розкриття проросійської мережі, створеної для дестабілізації ситуації в країні. Операція пройшла 11 березня, підозрювані прибули до країни “з Росії з цілком певним завданням”, зазначив Чернеуцану. Партія «Шор» належить проросійському бізнесмену Ілану Шору. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну депутати партії відвідали Москву та налагодили міжпартійні контакти. Головна популістська вимога протестантів – діюча влада має оплатити комунальні послуги громадян.
Генсекретар адміністрації президента Молдови заявив, що сьогоднішня акція — «невдала спроба росії дестабілізувати ситуацію у Молдові».
Президент України Володимир Зеленський присвоїв звання Героя України Олександру Ігоровичу Мацієвському. Слідчі Служби безпеки встановили, що українським військовим, якого розстріляли після слів “Слава Україні!”, був снайпер 163 батальйону 119 окремої бригади ТРО Чернігівської області.
Олександр Мацієвський був призваний на військову службу у березні 2022 року. З кінця грудня він вважався зниклим безвісти поблизу населеного пункту Красна Гора в Донецькій області. Як вдалося встановити СБУ, Олександра Мацієвського розстріляли 30 грудня 2022 року. Його тіло повернули додому в лютому 2023 року.
Наразі СБУ вживає комплексні заходи для встановлення військовослужбовців рф, які скоїли цей злочин. Досудове розслідування здійснюється за 438 статтею Кримінального кодексу України – порушення законів та звичаїв війни. Заходи проводяться за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора.
“Сьогодні я присвоїв звання Героя України Олександру Мацієвському. Солдату. Людині, яку знатимуть всі українці. Людині, яку пам’ятатимуть вічно. За його хоробрість, за його впевненість – в Україні – і за його “Слава Україні!”,– сказав Президент.
Іран та Саудівська Аравія погодилися відновити дипломатичні відносини після переговорів за посередництва Китаю.
«За підсумками переговорів Іран і Саудівська Аравія домовилися відновити дипломатичні відносини та відкрити посольства… протягом двох місяців», — повідомило державне інформаційне агентство Ірану Irna з посиланням на спільну заяву.
Відносини між країнами погіршилися після нападу іранських протестувальників на дипломатичні представництва Саудівської Аравії в Ірані та страти шиїтського священнослужителя. Віднсини були розірвані за ініціативи Ер-Ріяду в 2016 році через те, що Іран був ключовим дестабілізуючим фактором в регіоні. Тепер після узгодження рішення про відновлення дипломатичних посольств міністри закордонних справ зустрінуться для подальшої підготовки до обміну послами.
В теперішній геополітичній ситуації цю подія неможна Сьогодні неможливо однозначно оцінити. Це може бути як крок від Заходу, оскільки подальша співпраця країн приведе до потужних інвестицій в Іран, що виступає ключовим союзником Московії на Середньому Сході. З іншого боку це може бути реакція на посилання Турччини, через її спробу налагодити контроль над економічним потоками між Заходом і Сходом.
Не варто також забувати про розширення сфер інтересів комуністичного Китаю у цьому напрямку.
Потрібно також особливу увагу звернути на заяву міністра закордонних справ Саудівської Аравії який зазначив зазначив, що країна завжди дивитиметься на власні інтереси та співпрацюватиме на Заході і на Сході. Це висловлювання можна також розуміти: “У нас немає друзів, є лише економічні інтереси і ми будемо зважати саме на них”.
Застаріла, радянська система пільг, що перейшла Україні – неефективна і може демотивувати ветеранів, зазначають експерти.
Якою має бути підтримка військових, які повертаються з війни? Нині держава пропонує пільги ветеранам та їхнім родинам. Однак чимало бійців нарікають, що багатьма преференціями так і не змогли скористатися, бо існують вони лише на папері. На альтернативу пільгам громадські активісти пропонують забезпечити ветеранів усім пакетом соціальних послуг та допомогти їм розвиватися після війни. Чому військовим потрібні насамперед можливості ?
Безстрашні, рішучі, наполегливі: українські воїни упродовж дев’яти років відбивають спроби російських окупантів захопити нашу територію. Після повернення до мирного життя ці героїчні люди мають відчути підтримку суспільства і держави.
Безкоштовні ліки, відновлення в санаторіях, знижка на комунальні послуги, право на земельну ділянку та безкоштовний проїзд – це частина пільг, які належить отримати військовому, що має статус учасника бойових дій. Та чи є пільги на те, що насправді потрібно ветеранам?
Володимир Шевченко нині служить десантником на передових позиціях фронту: воювати вирушив з початком широкомасштабного вторгнення, але бойовий досвід здобув ще 2015-го, коли брав участь у тоді ще антитерористичній операції. Отримав статус учасника бойових дій, утім, передбачені за законом преференції від держави – лише формальність, на його думку, бо на практиці ці пільги недієві.
“Комунальні послуги: щось оформила дружина рік тому чи два. Якісь такі копійки, що теж, більше я цим займатися точно не буду. Ці пільги, які є в нас, на жаль, особливо не працюють. Мені подобається, як працюють пільги в США. Там одна з безкоштовних пільг – освіта”, – розповідає військовослужбовець ЗСУ Володимир Шевченко.
Американську модель підтримки військових аналізує Ігор Рудько, який очолює спілку ветеранів у США. Він проходив службу у В’єтнамі. Тоді, розповідає, у Штатах ще не було ефективної ветеранської політики, вона формувалася майже три десятиліття, відповідно до потреб ветеранів.
“Тут, в Америці, вони мають програми. Декотрі програми вони починають рік перед тим, як воїн буде відходити від Збройних сил і вони з ним координують, довідуються, які в нього бажання є, як вони можуть йому допомогти, як йому найкраще перейти в цивільний шлях”, – каже голова організації “Українські американські ветерани” Ігор Рудько.
Медичне обслуговування, позики на будівництво, надання допомоги на здобуття освіти та працевлаштування – зі слів американських ветеранів, тамтешніх військових фахівці готують до цивільного життя задовго до того, як ті повернуться з війська.
“Але вони стараються щось знайти, де ви можете в суспільстві продовжувати не кар’єру військову, бо ваша військова кар’єра кінчається. Вони також знаходять інакшу фінансову підтримку, наприклад, дають позички. Щоб ми могли купити житло. І вони нам дають краще, скажімо, умови, ніж хтось із цивільних може одержати. І наступний важливий аспект – це підтримка здоров’я: фізичне і ментальне”, – зазначає член організації “Українські американські ветерани” Михайло Грицак.
Український боєць Володимир у мирному житті між службою на фронті прагнув розвиватися: завершив історичний факультет київського вишу та відкрив у столиці мережу кав’ярень. Усе це самотужки. Хоча, переконаний, саме за державою – допомогти в реалізації потенціалу ветерана.
“Можливість отримувати медичну допомогу, вона буде з тобою. Можливість надати безкоштовне навчання твоїй доньці чи сину – це теж круто, я вважаю. Треба думати”, – розповідає військовослужбовець ЗСУ Володимир Шевченко.ф
Застаріла, радянська система пільг, що перейшла Україні – неефективна і може демотивувати ветеранів. Оксана Коляда, яка 2019-го та 2020-го років очолювала Міністерство у справах ветеранів, як приклад розповідає про ситуацію з пільгами після афганської війни.
“Пройшло 30 років з дня виведення військ радянських з Афганістану, і ми досі щороку витрачаємо 200 мільйонів гривень на закупівлю житла для учасників бойових дій на території інших держав. Це говорить про те, що піклування про ветеранів – це не рік, не п’ять, це десятиліття. Єдина ота радянська система радянського виховання і піклування, споживацького способу життя, для ветеранів цієї війни не підходить”, – розповідає міністерка у справах ветеранів (2019-2020) Оксана Коляда.
Зрештою, держава зробила ветеранам крок назустріч: запрацював український ветеранський фонд, що має допомагати у фінансуванні бізнесу, а також підтримувати їхні сім’ї. Утім, це не повною мірою покриває всі потреби колишніх або нинішніх військовослужбовців.
“Зміни відбуваються, але не зовсім на рівні держави. Скоріше, на рівні громад, на рівні ініціатив міжнародних донорів, громадськості, ветеранської спільноти. Самі собі вирішили. Самі зібралися. Держава, на жаль, у цьому випадку пасе задніх”, – розповідає голова громадської організації “Простір можливостей” Ірина Лоюк.
А ветеранів варто підштовхнути до особистісного зростання, надати можливість – як це зробити легше. Запропонувати навчання та перекваліфікацію, вигідні іпотечні програми на купівлю житла, підтримку ветеранського бізнесу та залучення ветеранів до розроблення і реалізації політичних рішень щодо цих новацій. Самій державі це вигідно, бо в такому разі вона отримає більше вмотивованих працездатних людей. Водночас, якщо обмежити допомогу лише пільгами, вона втратить колишніх військових як трудовий потенціал, у цьому переконані громадські активісти.
“Ми робили власні дослідження з цього приводу: якщо подивитися на саму ветеранську спільноту – хто ці люди. Це, в основному, молоді чоловіки працездатного віку, які здатні самостійно і ефективно працювати, забезпечувати себе, свої сім’ї і мають це робити, а не отримувати якісь там певні подачки від держави. Насправді, потрібна підтримка ветеранам, щоб вони могли самостійно вирішувати свої проблеми, а не чекати, поки держава їх вирішить”, – каже голова громадської організації “Простір можливостей” Ірина Лоюк.
Якісна реабілітація: фізична та психологічна, а після відновлення – мотивація до саморозвитку та стимул до кар’єрного зростання. Цю модель, за словами активістів, треба взяти за основу ветеранської політики в Україні.
Матеріал для публікації наданий ГО ” Простір можливостей”.
Російський агресор основні зусилля і далі зосереджує на веденні наступальних дій на Лиманському, Бахмутському, Авдіївському, Мар’їнському та Шахтарському напрямках та не полишає спроб щодо виходу на адміністративний кордон Донецької та Луганської областей, інформує пресслужба ГШ ЗСУ.
На Куп’янському та Лиманському напрямках противник робить спроби прорвати оборону наших військ. Вів безуспішні наступальні дії у напрямку Гряниківки, Масютівки, Невського, Серебрянського лісництва, Білогорівки та Верхньокам’янки.
На Бахмутському напрямку ворог не полишає спроб захопити місто Бахмут. Атаки противника відбито в районах населених пунктів Оріхово-Василівка, Григорівка, Часів Яр, Іванівське, тривають бої у Бахмуті.
Ворог намагається розширити, вбитий по трасі Е40, клин. Ворог перейшов балку Дубовий Яр та продовжує рух по балці Кудлина в бік Оріхово-Василівки, до того ж кацапи підійшли до висоти 224. Противник атакує Залізнянське та Богданівку, бої тривають. Важка ситуація в місті Бахмут, де ворог тисне з трьох боків, пише DeepState.
На Авдіївському, Мар’їнському та Шахтарському напрямках противник здійснив безуспішні наступальні дії в напрямку Кам’янкаи, Авдіївки, Сєверного, Первомайського та Мар’їнки.
На Запорізькому та Херсонському напрямках противник веде оборонні дії.
Міністр закордонних справ Бангладеш Абдул Момен вважає, що компанії, які отримують «надприбуток» через війну в Україні, повинні компенсувати збитки менш розвиненим країнам. Про це він заявив ще під час саміту G20 у Нью-Делі, передає CNBC.
За словами Момена, завдяки війні в Україні енергетичні та оборонні компанії отримують «шалені прибутки» і вони повинні спрямувати не менше 20% тим країнам, які найбільше постраждали, таким як Бангладеш. Конкретні компанії міністр не назвав.
Ще раз: російська федерація напала на Україну, вбиває людей, нищить житло і інфраструктуру, а “найбільше постраждала Бангладеш”. І це ще не все.
Країни G20 мають здійснювати обов’язкову компенсацію Бангладеш вартості 95% електроенергії, яку країна експортує із-за кордону, заяаляє Момен.
Настуна “хатєлка” міністра Момена стосується безпсередньо “продовольчої безпеки”. Це ще одна проблема, з якою бореться країна, і яку “лідери G-20 просто зобов’язані вирішити”. За його словами, санкції Заходу, накладені на Росію, найбільше шкодять країнам, що розвиваються.
“Наступного разу, коли вони придумають санкції та контрсанкції, вони повинні принаймні проконсультуватися з такими людьми, як ми — країнами, що розвиваються, — щоб отримати хоч якесь уявлення про те, наскільки це їм зашкодить. І треба створити механізм, щоб ті країни, які постраждали, отримували компенсацію”, — вважає очільник дипломатичного відомства Бангладеш.
Це варто повторити ще раз: російська федерація напала на Україну, вбиває людей, нищить житло і інфраструктуру, а компенсацію мають отримувати “найбільш постраждалі країни”, такі як Бангладеш.
Підсумовуємо:
в тому, що росія обстрілює українські порти і не дає можливості вивезти зерно – винні лідери країн G-20. Вони наживаються на постачанні Україні озброєння, яке не дозволяє рашистам “швидко закінчити війну”.
За те, що українські аграрії не можуть нормально посадити і виростити врожай через систематичні обстріли рашистів – теж винні всі, тільки не рашисти.
Купівля задешево вкраденого рашистами в Україні зерна – це , виявляється, не злочин, а “нормальна бізнесова практика” для “країн, що розвиваються”.
Момен не забув наголосити, що Бангладеш дуже хоче швидкого закінчення війни та вірить у мирні переговори. От тільки якось “не на часі” у “країн, що розвиваються”, засудження російської агресії, етноциду та геноциду українців рашистами та вимоги до росії негайно припинити агресію та поважати територіальну цілісність України.
Не на часі! Головне – компенсація “найбільш постраждалим країнам” через те, що українці мають сміливість не коритися рашистам.
Якщо лідери “країн, що розвиваються” не зрозуміють очевидних речей, та й надалі будуть прихильниками “китайського мирного плану”, натупного року в їхніх країнах реально може розпочатися голод.
