У проєкті Державного бюджету України на 2027 рік на підтримку ветеранів передбачили 20,5376 млрд гривень. Це на 3,03 млрд гривень, або 17,3%, більше, ніж у плані на 2026 рік. Проєкт бюджету уряд схвалив 15 вересня та подав до Верховної Ради на розгляд.
Кошти планують спрямувати на:
житло для ветеранів;
повернення до цивільного життя;
відновлення та реабілітацію;
розвиток ветеранського підприємництва;
роботу фахівців із супроводу та інші програми;
вшанування пам’яті загиблих захисників і захисниць України.
Загалом фінансування Міністерства у справах ветеранів має здійснюватися за чотирма бюджетними програмами та трьома субвенціями.
Найбільші суми передбачили на житло та безпосередню підтримку ветеранів і їхніх родин. 6,897 млрд гривень планують спрямувати на забезпечення житлом ветеранів війни з інвалідністю I–II групи, які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, а також членів їхніх сімей. Порівняно з 2026 роком фінансування цього напряму має зрости на 1,227 млрд гривень, або 21,6%.
Ще 7,514 млрд гривень передбачили на програми та заходи для ветеранів війни, членів їхніх сімей та родин загиблих. Це на 3,879 млрд гривень більше, ніж у 2026 році, тобто фінансування цього напряму планують збільшити майже вдвічі. За ці кошти, зокрема, передбачена одноразова грошова допомога у разі загибелі або смерті та встановлення інвалідності окремим категоріям громадян відповідно до законодавства про статус ветеранів війни.
У межах цієї ж програми планують компенсувати учасникам бойових дій та людям з інвалідністю внаслідок війни витрати на страхову премію за договорами обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників автомобілів.
Також кошти мають піти на психологічну допомогу ветеранам і членам їхніх сімей, професійну адаптацію, фізкультуру та спорт. Передбачені й витрати на переобладнання автомобілів, послуги для ветеранів із порушеннями зору, паліативний догляд, лікування опіків і рубців та інші заходи з відновлення і реабілітації.
Окремо у проєкті бюджету заклали значне збільшення фінансування ветеранського підприємництва. На бюджетні гранти Українського ветеранського фонду планують спрямувати 800 млн гривень. Для порівняння, у 2026 році на ці цілі передбачено 304,3 млн гривень.
Ще 2,178 млрд гривень у проєкті бюджету передбачили на публічні інвестиційні проєкти у ветеранській сфері. З них 1,1 млрд гривень планують витратити на створення та функціонування Національного військового меморіального кладовища. Ще 1,078 млрд гривень мають спрямувати на створення державних ветеранських просторів.
На роботу фахівців із супроводу ветеранів війни та демобілізованих громадян, а також компенсацію витрат на оренду житла планують виділити 2,588 млрд гривень. Ще 561,2 млн гривень передбачено на діяльність підприємств, установ та організацій у сфері управління Мінветеранів. До цієї суми, зокрема, входять витрати на утримання Національного військового меморіального кладовища та роботу Українського ветеранського фонду.
Важливо зауважити, що йдеться саме про показники проєкту Державного бюджету на 2027 рік, а не про остаточно затверджені видатки. Законопроєкт №16000 зареєстрували у Верховній Раді 15 вересня 2026 року, і наразі він перебуває на розгляді парламенту.
19–20 вересня у Львові відбудуться всеукраїнські змагання з петанку серед ветеранів та ветеранок. Турнір проведуть на Платановій алеї у Стрийському парку.
Участь візьмуть 144 людини у складі 48 команд із різних регіонів України.
До змагань долучаться ветерани та ветеранки, учасники бойових дій, а також члени родин Героїв. Турнір триватиме два дні та складатиметься з відбіркового і фінального етапів.
За підсумками першого дня визначать команди, які продовжать боротьбу за перемогу.
У суботу, 19 вересня, о 09:30 запланували урочисте відкриття змагань. Відбірковий етап триватиме з 10:00 до 19:00, протягом якого команди зіграють п’ять турів за швейцарською системою.
Такий формат передбачає, що команди з близькими результатами зустрічаються між собою в наступних турах.
Фінальні змагання відбудуться у неділю, 20 вересня. Із 09:01 до 16:00 команди гратимуть у плей-офф на виліт, а до цього етапу потраплять 32 найкращі команди за результатами відбору. Після завершення матчів відбудеться нагородження переможців та урочисте закриття, заплановане на 16:00–16:30.
Організаторами турніру виступають Міністерство у справах ветеранів України та Громадська спілка «Федерація петанку України».
Захід проходить за підтримки Офісу спорту Львівської міської ради.
На Полтавщині протягом 2025 року кількість ветеранських просторів зросла з одного до десяти. Тобто за рік кількість місць, де ветерани можуть отримувати підтримку та послуги, збільшилася у десять разів.
Такі дані наведені у гендерному профілі Полтавської області.
Змінилася не лише кількість ветеранських просторів. Просторів соціальної адаптації в області стало шість замість чотирьох, а центрів життєстійкості — 12 замість восьми. Ці установи є частиною інфраструктури, яка допомагає ветеранам та їхнім родинам отримувати соціальну, психологічну та іншу необхідну підтримку. Також в області збільшилася кількість фахівців із супроводу — до 96 спеціалістів.
У 2026 році ветеранську інфраструктуру області продовжили розвивати. На комплексну програму підтримки ветеранів на 2026–2030 роки передбачили 77,1 мільйона гривень.
За даними, які наводять в області, у 2026 році на Полтавщині також повідомляли про 19 центрів для ветеранів. Окремий великий ветеранський простір будують у Кременчуці. Він має стати частиною національної мережі центрів відновлення.
Ще один окремий напрям підтримки — фізичне відновлення та спорт. У Горішніх Плавнях працюють два адаптивні спортивні клуби для ветеранів та людей з інвалідністю. Займатися там можна безоплатно, зокрема для фізичного відновлення.
Таким чином, за останні роки на Полтавщині розширилася мережа установ, орієнтованих на потреби ветеранів. Від одного ветеранського простору у 2024 році область перейшла до десяти у 2025-му, а у 2026 році продовжила розвивати цю інфраструктуру.
Перехід від військової служби до цивільного життя часто починається не з нової роботи чи навчання, а з лікування, оформлення документів та звернень до різних установ. У цей період людина може витратити багато сил ще до того, як отримає можливість скористатися програмами підтримки.
Про три проблеми ветеранської політики написав у колонці для 24 Каналу Ігор Ілюшкін — представник Запорізької області в Раді ветеранів війни за незалежність України при Мінветеранів та військовослужбовець.
На його думку, йдеться про три пов’язані між собою проблеми: складний перехід від військової служби до цивільного життя, нестачу даних для ухвалення рішень та сприйняття ветерана переважно як людини, яка просить допомоги. Автор зазначає, що навчання, працевлаштування чи гранти можуть залишитися невикористаними, якщо людина вже витратила всі сили на лікування, бюрократію та оформлення необхідних документів.
Перша проблема виникає ще до повернення військового до цивільного життя. За словами Ілюшкіна, труднощі можуть починатися з проходження ВЛК, оформлення документів про поранення, взаємодії з військовою частиною, отримання статусів та звільнення зі служби. Людині доводиться звертатися до різних установ, і часто вона залишається сам на сам із цією системою. Особливо складною ситуація стає після тяжкого поранення, коли військовому потрібен постійний догляд. Родині в такому випадку доводиться одночасно займатися лікуванням, побутом і документами, а хтось із близьких може бути змушений залишити роботу заради догляду. Тому автор вважає, що підтримка має враховувати становище всієї родини, а не лише самого ветерана.
Серед необхідних рішень Ілюшкін називає програми довготривалого та тимчасового догляду. Зокрема, йдеться про послуги, які дозволяють родичам, що постійно доглядають за важкопораненим, на певний час отримати перепочинок. Автор зазначає, що потреба в таких програмах може зростати через збільшення кількості людей із тяжкими бойовими травмами.
Друга проблема — недостатня кількість інформації про ветеранів та їхні потреби. Як приклад Ілюшкін наводить Запорізьку область, де складно визначити точну кількість ветеранів через окупацію частини територій, виїзд людей, службу в інших регіонах та перебування військових на лікуванні.
Без таких даних важко планувати реабілітацію, соціальні послуги, працевлаштування та програми догляду.
Водночас звернення самих ветеранів можуть показувати, де саме виникають проблеми. За словами автора, деякі питання вдається вирішити одним дзвінком до потрібної установи, але це не означає, що система працює нормально. Якщо для отримання допомоги людині постійно потрібен хтось, хто знає правильний номер телефону або може особисто звернутися до чиновників, проблему варто шукати вже в самій системі. Повторювані звернення можуть допомагати визначати такі проблемні місця. Якщо одна й та сама скарга надходить від багатьох ветеранів із певного підрозділу чи установи, це може бути підставою для перевірки її роботи. А коли одна проблема повторюється у різних регіонах, питання вже потребує уваги на державному рівні.
Третя проблема стосується ставлення до ветеранів після повернення з війни. Ілюшкін вважає, що ветерана не варто сприймати лише як отримувача соціальної допомоги, адже його досвід може бути корисним для місцевого самоврядування, державного управління, освіти, бізнесу та громадського сектору.
“Вважаю, що “податок кров’ю”, який сплачує кожен, хто став на захист України, повинен бути визнаний не лише державою, а й суспільством. Статус ветерана має бути предметом гордості, поваги та вдячності. Досвід, який людина отримала на війні, потрібний у місцевому самоврядуванні, державному управлінні, освіті, бізнесі та громадському секторі. Проте статус ветерана точно не замінює компетентності. Якщо ми хочемо, щоб ветерани впливали на рішення, потрібна система професійної підготовки захисників і захисниць. Фаховість має залишатися визначальним критерієм”, – зазначає автор.
Автор пов’язує всі три проблеми між собою. Якщо військовий або ветеран залишається сам на сам із лікуванням, документами та бюрократією, це ускладнює повернення до цивільного життя, а без достатньої кількості даних державі важче планувати потрібні послуги.
Водночас ставлення до ветерана виключно як до людини, яка потребує допомоги, не враховує його можливості брати участь у житті суспільства та розвитку країни.
У соцмережах поширилося відео, на якому жінка заявила, що працівники ТЦК побили її чоловіка — ветерана. За її словами, чоловік вийшов із дому викинути сміття, після чого його нібито посадили у службовий автомобіль ТЦК і там били. У Волинському обласному ТЦК та СП заперечили ці звинувачення та розповіли свою версію подій.
Як повідомили у групі комунікацій Волинського ОТЦК та СП, військовослужбовці перевірили у чоловіка документи. Він показав інформацію в застосунку «Резерв+» та повідомив, що раніше проходив військову службу, а зараз має відстрочку як людина з інвалідністю. За даними ТЦК, цю інформацію підтвердила система «Оберіг». Після перевірки документів чоловік сказав, що хоче потрапити до лікарні в Ратному. Працівники ТЦК, за їхніми словами, не посадили його у службовий автомобіль, оскільки цей транспорт використовують виключно для супроводу військовозобов’язаних до ТЦК. Після цього чоловік сам пішов у напрямку лікарні.
У ТЦК також заявили, що після перевірки документів група оповіщення залишила місце та продовжила виконувати свою роботу. Там категорично заперечують, що чоловік перебував у службовому автомобілі.
Також у відомстві заявили, що інформація про його побиття та нібито відібраний телефон не підтверджується.
Окремо у Волинському ТЦК зазначили, що відео, яке поширювала дружина чоловіка, нібито стосується іншої ситуації та не має стосунку до її чоловіка. На підтвердження своєї версії військовослужбовці надали відеозаписи з бодікамер. Саме ці записи, за словами представників ТЦК, мають показати, що відбувалося під час перевірки.
Таким чином, наразі є дві різні версії події: дружина ветерана говорить про побиття чоловіка працівниками ТЦК, тоді як у Волинському ТЦК це заперечують. У наданій інформації немає даних про те, що правоохоронці підтвердили факт побиття або відкрили кримінальне провадження за цим випадком.
Остаточні висновки щодо обставин ситуації можна робити лише після перевірки всіх наявних матеріалів.
15 вересня 2026 року на платформі Укрінформу в Києві відбулася прес-конференція «Доступне розмитнення авто для ветеранів: вже на часі!». Захід організували ГО «Спілка Ветеранів Сил Оборони України» та ГС «Рух Ветеранів України». Головна тема зустрічі — як перетворити багаторічну дискусію про пільгове розмитнення автомобілів для ветеранів на конкретний законодавчий механізм.
Для ветерана авто — далеко не завжди про комфорт. Для когось це можливість дістатися до роботи, лікування чи реабілітації, а для когось — помічний інструмент відкриття власної справи, професійної діяльності й утримання родини. Після завершення служби мобільність часто стає однією з передумов повернення людини до активного цивільного життя.
Саме тому питання доступного придбання автомобіля уже кілька років залишається одним із найгостріших у ветеранському середовищі. Тож у фокусі уваги учасників прес-конференції – не лише питання автівок і митних платежів; дискутували про справедливість, державну політику, економічні розрахунки, законодавчі процедури — і, зрештою, про політичну волю.
Автомобіль як інструмент повернення до цивільного життя
Дискусію розпочали з простого запитання: чому тема, яку ветерани порушують роками, досі не отримала системного рішення?! Заступник голови ради ГО «Спілка ветеранів Сил оборони України» Юрій Корсунов нагадав, що його організація почала говорити про пільгове розмитнення ще у 2017 році. Відтоді змінилися обставини, законодавчі ініціативи та масштаб війни, але сама проблема нікуди не зникла.
«Питання пільгового розмитнення авто для ветеранів піднімалося нашою організацією ще з 2017-го року. Однак, на жаль, ініціатива не отримала ані вирішення, ані навіть продовження.Сьогодні проблема набула ще більшої ваги. Тисячі військовослужбовців, які з 2022 року захищають Україну, поступово повертаються до цивільного життя. І для багатьох із них автомобіль — це не просто транспорт», – зазначив Корсунов і додав:
«Сьогодні, розуміючи нагальні проблеми ветеранів, зроблено висновок, що питання придбання автомобіля на певних пільгових умовах є достатньо гострим. Автомобіль для ветерана – це не тільки засіб пересування, а й засіб отримувати пасивний дохід чи займатися власною справою. Більше того, це реальна можливість повернутися до активного життя».
Але тут виникає інша проблема — ціна. Сучасний автомобіль для значної частини ветеранів залишається фінансово недосяжним. І навіть якщо людина прагне працювати, започаткувати власний бізнес або забезпечувати мобільність родини, придбання машини може виявитися непосильним навантаженням:
«Враховуючи реальні ціни на сучасні автомобілі, багато ветеранів не можуть собі цього дозволити. Це залишається на рівні їхньої нездійсненної мрії. Але ми розраховуємо, що вирішення цього питання може стати дієвим кроком у наданні реальної допомоги ветеранській спільноті. Ми чуємо багато популістських гасел, але зі свого боку закликаємо до реальних дій!».
Саме ця фраза — про реальні дії замість гучних гасел — неодноразово звучала впродовж дискусії.
Низка законопроєктів — і жодного руху
Якщо питання справді актуальне, чому воно досі не вирішене на законодавчому рівні? Народний депутат України, заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Тарас Тарасенко змалював ситуацію без дипломатичних прикрас: законодавчих ініціатив є кілька, але руху за ними немає.
«Наразі в Парламенті України вже зареєстровано близько п’яти різних законопроєктів, які стосуються питання пільгового розмитнення авто для ветеранів. Ці законопроєкти перебувають у відповідному комітеті Верховної Ради і, на жаль, не мають жодного руху», – зазначив Тарасенко.
Озвучена народним обранцем теза стала однією з центральних у дискусії. Адже фактично проблема полягає вже не у відсутності ідей чи пропозицій. Певні законодавчі напрацювання існують. Є зареєстровані документи, є пропозиції щодо змін до законодавства, є зацікавлені сторони. Однак між наявністю законопроєкту і реальним законом — величезна дистанція. А, можливо, і прірва.
У цьому контексті народний депутат наголосив: говорити потрібно не лише про пільгу як таку, а й про її економічну модель: «При вирішенні питання пільгового розмитнення авто для ветеранів варто брати до уваги економічне обґрунтування – яку суму коштів держава не доотримає в бюджет».
Водночас, на його думку, економічні розрахунки можуть показати й інший бік проблеми: «Буде доречним об’єднати зусилля і показати на конкретних розрахунках, що завезення авто на пільгових умовах не позбавлятиме державу певного платежу до бюджету, а навпаки — рухатиме економіку».
Тобто дискусію пропонують перевести з площини загальних аргументів у площину конкретних цифр: скільки коштуватиме державі запровадження механізму, які категорії ветеранів матимуть право на пільгу, які обмеження необхідні, які платежі можуть залишитися, а головне — який економічний ефект матиме така політика.
«Особисто я готовий підтримувати існуючі ініціативи, аби ми могли напрацювати чіткий алгоритм того, як можна запровадити ефективну систему звільнення авто від митних та інших платежів», – запевнив Тарасенко. Фактично депутат запропонував перейти до наступного кроку — організованої спільної роботи: «Після сьогоднішньої зустрічі можна ініціювати звернення до голови профільного комітету щодо створення робочої групи та напрацювання законопроєкту».
Справедливість,на якуветерани чекають роками
Голова ГС «Рух ветеранів України» Дмитро Шатровський під час свого виступу окреслив проблему через призму справедливості. Він зазначив, що держава в умовах війни об’єктивно має обмежені можливості забезпечити всіх учасників бойових дій усім необхідним. Водночас, на його переконання, щодо окремих категорій ветеранів держава має взяти на себе конкретні зобов’язання:
«Після спілкування з колегами і побратимами, було окреслено дві чіткі позиції. Позиція перша. Ми розуміємо, що держава перебуває у стані війни; відповідно, держава не може належним чином забезпечити всіх учасників бойових дій. Але інвалідів війни вона має забезпечити».
Друга позиція, за словами Шатровського, стосується однакових правил і можливостей для ветеранів: «Ми маємо встановити справедливість: як мінімум, право на придбання авто на пільгових умовах повинно бути надане хоча б один раз усім учасникам бойових дій. Гроші на це, думаю, держава знайде».
Водночас він застеріг від ситуації, коли обговорення роками залишатиметься лише обговоренням: «Якщо нічого не робити – нічого й не буде. Упевнений, що треба створювати політичне лобі».
При цьому Шатровський запропонував дещо іншу тактику — не прив’язувати майбутнє рішення виключно до вже зареєстрованих законопроєктів: «Варто рухатись шляхом найменшого супротиву — не спиратись на конкретні вже зареєстровані законопроєкти, а звертатися до Мінвету, залучати безпосередньо міністерство».
Саме тут дискусія стала особливо предметною: що робити з уже наявними законодавчими ініціативами, як об’єднати різні напрацювання та хто має стати центром координації цього процесу?!
Від Податкового і Митного кодексів — до конкретного механізму
Практичний досвід регіонів представив заступник голови постійної комісії Хмельницької обласної ради з питань реалізації Національної стратегії ветеранської політики Олександр Розізнаний.
За його словами, на регіональному рівні вже намагалися систематизувати пропозиції та перевести їх у законодавчу площину: «Ми систематизували усі напрацювання з питань пільгового розмитнення авто для ветеранів, направили ініціативи до Верховної Ради. Напрацювання стосуються відповідних змін у Податковому та Митному кодексах України».
За основу, як пояснив Розізнаний, були взяті законопроєкти народного депутата Мар’яна Заблоцького: «Ці законопроєкти, у своїй основі, стосуються діючих військовослужбовців, а ми додали інші категорії – зокрема, ветеранів-учасників бойових дій та ветеранів з інвалідністю».
На переконання Олександра, наступний крок очевидний: зібрати напрацювання в одному місці, залучити фахівців і почати системну роботу: «Вважаю, що треба створити фахову робочу групу і активно рухати це питання. Іншими словами, перейти від теорії до практичної реалізації».
Пільга чи інвестиція в економічно активного ветерана?
Ще один важливий вимір дискусії окреслив голова правління ГО «Український ветеранський центр» Дмитро Гнатюк. Він запропонував подивитися на проблему ширше — не лише як на складову митної пільги: «Питання пільгового розмитнення авто для ветеранів – це питання рівності і справедливості».
На його думку, принципово важливо, щоб правила були однаковими для ветеранів незалежно від регіону проживання: «Це питання має вирішуватися на рівні держави, аби ветерани на Київщині і Миколаївщині мали однакові можливості».
Але найцікавіше — економічний аргумент. Гнатюк закликав державу рахувати не тільки потенційні недоотримані митні платежі, а й економічну віддачу від ветерана, який повернувся до активного життя: «Держава повинна прорахувати не лише вартість самої пільги, а й цінність кожного конкретного працюючого ветерана — економічно активного ветерана, який приносить державі кошти, сплачує податки, створює робочі місця та є активною частиною суспільства».
Таким чином, автомобіль у цій дискусії постає не кінцевою метою, а інструментом. Інструментом мобільності, працевлаштування, підприємництва, соціальної адаптації та економічної активності.
Мабуть, найемоційнішою частиною прес-конференції стала сесія запитань від ветеранів. У залі дедалі виразніше звучала вимога конкретики. Адже загальні слова про підтримку ветеранської спільноти добре звучать у публічних виступах, однак ветерани прагнули зрозуміти, що відбуватиметься після завершення прес-конференції.
Серед запитань, які пролунали, були дуже конкретні: Скільки часу потрібно для створення робочої групи? Яким має бути конкретний і вимірюваний результат її роботи? Яка кількість парламентських фракцій наразі підтримує практичну реалізацію ініціативи щодо пільгового розмитнення автомобілів для ветеранів? І, зрештою, прозвучало питання, яке фактично об’єднало усі меседжі дискусії: Чи є політична воля йти назустріч ветеранам?
Цієї миті розмова перестала бути суто експертною. Емоції часом брали гору над раціо: ветерани говорили про роки очікування, про відчуття несправедливості, про різницю між публічними обіцянками та реальними рішеннями. Представники влади та громадських організацій, своєю чергою, говорили про бюджетні обмеження, законодавчі процедури та необхідність економічного обґрунтування.
І саме ця гострота, схоже, була однією з головних ознак зустрічі. Адже питання давно вийшло за межі дискусії про автомобілі. Для ветеранів воно стало питанням того, наскільки держава готова виконувати власні обіцянки не словами, а конкретними рішеннями.
Від законодавчих ініціатив— доодного спільного знаменника
Юрій Корсунов наголосив: проблему необхідно розглядати одночасно у трьох площинах: «Питання пільгового розмитнення авто для ветеранів має у своєму складі три аспекти – економічний, соціальний і моральний».
Саме тому, за його словами, важливо не допустити подальшого розпорошення зусиль. «Соціальна справедливість по відношенню до ветеранів має відновитися. І щоб це питання не розпорошувалося, підсумком сьогоднішньої зустрічі має стати рішення про створення робочої групи, до якої увійдуть представники ветеранських об’єднань, депутати, представники Міністерства у справах ветеранів і інші зацікавлені особи», – резюмував Корсунов.
Йдеться не про створення ще одного майданчика для дискусій, а про спробу зібрати вже наявні напрацювання в єдиний документ: «Вважаємо, що вже існуючі напрацювання (які розроблені різними депутатами і перебувають на різних стадіях законодавчого процесу) доцільно об’єднати в один законопроєкт, котрий би містив усі необхідні соціальні норми і вимоги».
Озвучену позицію фактично підтримали й інші учасники заходу. Тарас Тарасенко говорив про можливість ініціювати створення робочої групи при профільному комітеті. Олександр Розізнаний — про необхідність фахового опрацювання. Дмитро Шатровський — про політичне лобі та активне залучення Міністерства у справах ветеранів України.
Так поступово окреслився спільний знаменник. Необхідно перестати продукувати окремі ініціативи, які залишаються кожна сама по собі, і створити майданчик, де депутати, представники держави та ветеранських організацій зможуть спільно напрацювати дієвий механізм.
Чи стане ця зустріч точкою відліку?
Прес-конференція завершилася без готового закону. Не було оголошено й остаточної моделі пільгового розмитнення. Але, можливо, головний результат зустрічі — саме в тому, що дискусія отримала конкретний наступний крок.
Йдеться про створення робочої групи, до якої мають увійти представники ветеранських об’єднань, народні депутати, представники Міністерства у справах ветеранів України та інші зацікавлені сторони. Перед групою стоятиме непросте завдання: систематизувати вже наявні законодавчі напрацювання, провести економічні розрахунки, визначити категорії отримувачів, умови та обмеження, а головне — сформувати узгоджену законодавчу пропозицію.
Це означає спробу перевести тему, яка роками перебуває у стані «заморозки», у практичну площину. І тут важливо, що самі учасники прес-конференції не приховували складності процесу. Адже законодавче рішення потребуватиме не лише підтримки ветеранської спільноти, а й готовності державних інституцій працювати над ним, економічного обґрунтування та політичної підтримки.
Водночас ветерани чітко дали зрозуміти: нескінченне очікування для них більше не є прийнятним. Автомобіль для ветерана — це можливість сісти за кермо і дістатися до роботи. Відвезти дитину до школи. Приїхати в лікарню. Розпочати власну справу. Відновити свою мобільність та незалежність. І зрештою — повернутися до нормального життя після років війни. Тому проблема доступного розмитнення — значно ширша, ніж митна процедура.
Питань прозвучало немало, й деякі з них лишились на рівні риторичних… Втім, учасниками прес-конференції було досягнуто одностайності в наступному: варто не зволікати, а переходити від теорії до практичної реалізації. А для цього потрібні реальні дії, згуртованість спільноти й політична воля. Причому ключовою складовою є саме політична воля. Адже якщо держава хоче підтримувати статус ветерана на високому рівні, то вона має це робити не через популістські гасла, а через реальні дії.
Юлія Сахарова
Проєкт здійснюється за підтримкиNational Endowment for Democracy(NED)
Ветеранів і ветеранок Олександрійської громади, а також членів їхніх сімей запрошують взяти участь у проєкті «Сила участі: ветерани у розвитку громад». Він розрахований на людей, які хочуть бути активними у житті громади, розвивати власні ідеї, об’єднуватися з іншими та долучатися до місцевих ініціатив.
Про це повідомляє Олександрійська міська рада.
Учасники та учасниці проєкту зможуть отримати нові знання і практичні навички, а також розвинути власну ідею або ініціативу. Під час реалізації ідей передбачені підтримка та менторство.
Також учасники дізнаються, як залучати кошти для втілення власних проєктів.
Окремим напрямом стане обмін досвідом з ветеранськими спільнотами з інших громад. Учасники зможуть побачити приклади їхньої роботи та перейняти успішні практики. Крім того, проєкт має допомогти ветеранам і ветеранкам бути почутими та долучатися до процесів ухвалення рішень у своїй громаді.
Проєкт «Сила участі: ветерани у розвитку громад» реалізується Інститутом «Республіка» та «Активною Громадою». Ініціатива відбувається завдяки Програмі реабілітації та реінтеграції ветеранів України, яку втілює IREX за підтримки Державного департаменту США.
Івано-Франківська обласна організація Всеукраїнської профспілки військових, учасників бойових дій та працівників правоохоронних органів після перезапуску активно відновлює роботу. Сьогодні організація вже об’єднує понад 100 активних учасників та допомагає ветеранам із юридичними питаннями, грантами, реабілітацією й працевлаштуванням. А 25 вересня в Івано-Франківську профспілка проведе Ветеранський форум, на який запросили представників ветеранської спільноти, влади та бізнесу.
Організацію створили ще у 2019 році, однак після загибелі її очільника Мирослава Забарила на Київщині у березні 2022 року її діяльність фактично зупинилася. Цього літа під час позачергових зборів делегати обрали нове керівництво. Головою став ветеран Роман Дорожівський, його заступником — Роман Білий, а до правління увійшли представники Івано-Франківська та Калуша.
За словами Романа Дорожівського, потреба у такій організації виникла через проблеми, з якими ветерани стикаються після повернення з фронту. Людина може бути дезорієнтованою та не знати, куди звертатися зі своїми питаннями. Саме тому профспілка намагається стати місцем, де ветеран може отримати необхідну інформацію та підтримку.
Нині організація консультує ветеранів із юридичних питань, допомагає шукати та оформлювати гранти, супроводжує створення ветеранських громадських організацій. Також тут організовують психологічну та фізичну реабілітацію. За словами керівника, більшість нових учасників приходять до профспілки за рекомендаціями знайомих. Серед напрацювань організації є й окремі складні юридичні кейси. Зокрема, команда допомогла учаснику бойових дій — іноземцю отримати статус тимчасового проживання в Україні. Крім того, з перших днів роботи профспілка системно допомагає військовому шпиталю.
Після отримання статусу обласної організації профспілка отримала можливість створювати первинні осередки безпосередньо на підприємствах. Йдеться про підприємства, де працюють щонайменше троє ветеранів. Такі осередки мають допомагати захищати трудові права ветеранів незалежно від форми власності підприємства.
Окремий напрям роботи — психологічна реабілітація. Цієї осені планують запустити пілотні проєкти, зокрема фудтерапію для ветеранів та їхніх дружин. Учасники разом навчатимуться пекти хліб у печі: розпалюватимуть її, замішуватимуть тісто та випікатимуть хліб, працюючи над цим удвох.
Головною подією цієї осені для організації стане Ветеранський форум, який відбудеться 25 вересня в Івано-Франківську. Участь у заході візьмуть ветерани, представники бізнесу, народні та місцеві депутати, а також представники влади й уряду. Під час форуму говоритимуть про ветеранську політику, працевлаштування, освіту та підтримку ветеранського підприємництва. Також на форумі планують презентувати проєкт формування політики із забезпечення українських ветеранів житлом. Окремо учасникам покажуть прикарпатські Центри ветеранського розвитку, які вже мають досвід перекваліфікації ветеранів у професії, затребувані на ринку праці, та їхнього подальшого працевлаштування.
Організатори визначають форум як майданчик для діалогу між ветеранами, владою та бізнесом.
Офіс профспілки працює в Івано-Франківську на вулиці Залізничній, 33, неподалік залізничного вокзалу. Прийом відбувається щодня з 9:00 до 17:00, обідня перерва — з 13:00 до 14:00. Звертатися можуть ветерани та члени їхніх родин, навіть якщо наразі немає конкретного запиту.
На Волині правоохоронці з’ясовують обставини інциденту, про який заявив місцевий житель, ветеран війни. У соцмережах поширилося відео, де його дружина розповідає, що чоловіка нібито побили працівники ТЦК.
Про ситуацію також йдеться у сюжеті телеканалу «Конкурент Волинь».
За словами жінки та її родичів, чоловік отримав важке поранення під час бойових дій на Донеччині та частково втратив слух. Сестра ветерана розповіла, що того дня він вийшов із дому, щоб винести сміття. За її словами, саме тоді чоловіка нібито силоміць посадили до мікроавтобуса.
Сам чоловік стверджує, що люди, які його затримували, були в балаклавах та окулярах і не представилися. Він також каже, що поруч перебував автомобіль поліції. За словами ветерана, його посадили до мікроавтобуса, після чого застосували газовий балончик і побили.
«Закинули в бус, запшикали балончиком, набили. Один душив, аж ланцюжок порвав. Я ж представлявся, представлявся. В мене всі є документи, я можу вам навіть зараз показати, що я дійсно військовий», — розповів чоловік.
За його словами, він намагався пояснити затримувачам, що має необхідні документи та є військовослужбовцем. Однак, як стверджує ветеран, на його пояснення не відреагували. Він також заявив, що хотів зафіксувати події на телефон. Зокрема, чоловік каже, що вийшов сфотографувати номер мікроавтобуса та поліцейського автомобіля. За його словами, після цього його знову посадили до буса та побили.
«Я вийшов сфотографувати номера того буса і номера тієї поліції. Мене назад запхали, набили ще раз», — стверджує чоловік.
Після цього, за словами ветерана, у нього забрали телефон. Він заявляє, що його змусили назвати пароль від пристрою та видалили відеозаписи, які він встиг зробити.
Того ж дня у соцмережах з’явилося ще одне відео, на якому чоловіки у військовій формі садять до автомобіля іншого чоловіка. За інформацією, поширеною в соцмережах, він також є мешканцем Ратнівщини. Чи пов’язані ці два випадки між собою, наразі не встановлено.
Усі обставини інциденту зараз з’ясовують правоохоронці.
15 вересня на платформі Укрінформ відбулася пресконференція «Доступне розмитнення автомобілів для ветеранів — вже на часі!». Захід організували ГО «Спілка ветеранів Сил оборони України» та ГС «Рух Ветеранів України». Учасники обговорили проблему автомобільної мобільності ветеранів та необхідність законодавчого врегулювання доступного розмитнення авто.
Під час пресконференції наголосили, що для багатьох ветеранів автомобіль є не питанням комфорту чи привілею, а необхідним інструментом для повернення до цивільного життя. Власне авто може бути потрібне для самостійного пересування, роботи, проходження лікування та реабілітації, а також для піклування про родину. Тому ветерани вважають питання доступного розмитнення автомобілів одним із тих, що потребує конкретного рішення на державному рівні.
Заступник голови ради ГО «Спілка ветеранів Сил оборони України» Юрій Корсунов розповів про об’єднання ветеранів навколо цієї ініціативи та передумови її виникнення. За його словами, питання доступного розмитнення автомобілів для ветеранів уже тривалий час залишається актуальним, а його вирішення потребує спільної позиції ветеранської спільноти та державних інституцій.
«Розуміючи нагальні потреби ветеранів, ми зробили висновок, що проблема придбання авто на пільгових умовах є достатньо гострою для ветеранів. Адже це не просто можливість пересування, а ще й можливість отримувати пасивний дохід або займатися власною справою. Проте враховуючи реальні ціна на авто, багато ветеранів не можуть собі їх дозволити. Окрім того зараз повертається багато ветеранів з інвалідністю, і для них власний автомобіль —це реальна мождивість повернутися д оактивного життя», — зазначив Юрій Корсунов.
«Зараз ми чуємо багато популістичних гасел, але ми закликаємо до реальних дій», — додав він.
Позицію Верховної Ради щодо можливого законодавчого врегулювання питання представив заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Тарас Тарасенко. Він говорив про перспективи законодавчих змін, які могли б зробити придбання та розмитнення автомобілів доступнішим для ветеранів.
До обговорення також долучився заступник Міністра у справах ветеранів України Руслан Приходько. Він представив позицію Міністерства щодо проблеми доступного розмитнення автомобілів для ветеранів та можливих шляхів її вирішення. Окремо учасники звернули увагу на необхідність врахування реальних потреб ветеранів під час формування державної ветеранської політики.
Керівник ГС «Рух Ветеранів України» Дмитро Шатровський розповів про багаторічний досвід відстоювання права ветеранів на доступне розмитнення автомобілів та назвав сьогоднішню ситуацію з розмитненням “вентиляціонною системою”, адже її важко зрушити з місця та просунутися далі розмов. При цьому він наголосив на актуальності проблеми та необхідності її вирішення. Шатровський також додав:
«Ми маємо встановити справедливіть, бо, коли цивільні люди завозили автомобілі, військові фізично не могли скористатися цим правом».
Практичний досвід підтримки ветеранських ініціатив на регіональному рівні представив заступник голови постійної комісії Хмельницької обласної ради з питань реалізації Національної стратегії ветеранської політики Олександр Розізнаний. Він розповів про можливості підтримки ветеранів з боку органів місцевого самоврядування та реалізацію відповідних ініціатив у регіонах.
Ветеран і голова правління ГО «Український ветеранський центр» Дмитро Гнатюк говорив про вплив проблеми доступного розмитнення на повсякденне життя ветеранів та їхню мобільність. Також він звернув увагу на важливість співпраці з органами місцевого самоврядування для вирішення питань, які безпосередньо стосуються повернення ветеранів до цивільного життя.
«Держава повинна прорахувати не лише вартість самої пільги, а й цінність цього мобільного, працюючого, економічно активного ветерана, який приносить державі кошти, який працює та не є тягарем для держави. Оце найголовніше, що потрібно вирахувати державі. І саме цього потребують самі ветерани», — зазначає Дмитро Гнатюк.
У пресконференції також взяли участь ветерани, представники ветеранських громадських організацій, профспілок та інших громадських об’єднань. Серед учасників були представники ГО «Ведені серцем», «Справа ветерана», «Руху ветеранів», «Українського ветеранського центру», «Спілки ветеранів Сил оборони України», «Спілки морських піхотинців України» та інших організацій.
Під час заходу учасники фактично сформували спільний порядок денний навколо питання доступності автомобілів для ветеранів. Йдеться про необхідність подальшого діалогу між ветеранською спільнотою, Верховною Радою, Міністерством у справах ветеранів та органами місцевого самоврядування.
Основною вимогою залишається пошук механізму, який дозволить зробити розмитнення автомобілів доступнішим для ветеранів.
