На Тернопільщині вперше провели археологічний табір для реабілітації військових, ветеранів та їхніх родин. Він працював на території середньовічного городища Вірля, де учасники не лише долучилися до наукових досліджень, а й відновлювалися через спільну роботу, спілкування та знайомство з історією України.
Участь у першому таборі взяли десять військових разом із сім’ями.
Організаторами проєкту стали Кременецько-Почаївський державний історико-архітектурний заповідник, 25-та окрема повітрянодесантна Січеславська бригада, громадська організація «Амфора України», а також охоронна археологічна служба Інституту археології НАН України та рятівна археологічна служба. Проєкт реалізують у межах ініціативи «Археологічний десант».
За словами археолога та військовослужбовця Валерія Касяненка, участь у розкопках допомагає ветеранам відновлюватися після служби. Учасники працюють на природі, спілкуються з побратимами, досліджують історичну та культурну спадщину України, а організатори підбирають для кожного посильні завдання. Окрім археологічних робіт, для ветеранів та їхніх родин проводили екскурсії, лекції та презентації книг. Також учасники знайомилися з історією регіону та археологічними дослідженнями.
Фото: Суспільне Тернопіль
Один із ветеранів 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади Олег приїхав до табору разом із сином. За його словами, такі заходи допомагають родинам проводити більше часу разом після тривалого періоду служби та бойових дій.
«Для ветеранів, для нас, для бригади це шлях для відновлення. Таким чином наші ветерани і родини наших військовослужбовців, перебуваючи на природі, в компанії з побратимами, спілкуються, доєднуються до важливої наукової роботи, до збереження та дослідження історичної та культурної спадщини України. Мені подобається підхід організаторів до наших ветеранів. Вони ставляться до кожного з емпатією, кожному підбирають роботу», — описує проєкт Валерій Касяненко.
Як розповів представник громадської організації «Амфора Україна» Сергій Тараненко, проєкт базується на британській методиці психологічного відновлення військових через археологічні дослідження. Вона діє у Великій Британії з 2011 року під егідою Міністерства оборони країни. За його словами, участь у розкопках допомагає ветеранам зберігати відчуття важливої місії — тепер уже як захисників культурної спадщини.
«Функція захисника на фронті — захист Батьківщини, свободи, волі, а тут він захисник культурної спадщини. І ця роль захисника у них не зникає, це такий психологічний ефект. Вони радіють, вони, як діти — перша знахідка, щось знайшов, це радість», — говорить Сергій Тараненко.
Під час експедиції учасники знайшли десятки історичних артефактів, серед яких фрагменти кераміки, скла, уламок персня, підкову та монету 1566 року часів Сигізмунда Августа.
Фото: Суспільне Тернопіль
За словами науковців, знахідки підтверджують, що близько 500 років тому на місці городища Вірля існувало розвинене поселення з палацом, кузнею, пекарнею, каплицею та іншими важливими для життя об’єктами.
Посаду міністра у справах ветеранів має обіймати не обов’язково ветеран, а ефективний управлінець, який матиме підтримку ветеранської спільноти та зможе відстоювати її інтереси на державному рівні. Таку думку висловив публіцист і фахівець зі стратегічних комунікацій Юрій Богданов.
На думку автора, головна проблема Міністерства у справах ветеранів полягає не в тому, хто його очолює, а у відсутності потужного політичного представництва ветеранів в Україні.
Богданов зазначає, що сьогодні Міністерству ветеранів бракує реального впливу, адже для ефективної роботи воно має отримати більше повноважень і ресурсів, які зараз перебувають у віданні інших державних органів. Зокрема, йдеться про окремі напрями, що належать до Міністерства охорони здоров’я, Міністерства соціальної політики, Міністерства економіки, Міністерства оборони та Кабінету Міністрів.
“Щоб Міністерство ветеранів було потужним та самостійним суб’єктом, йому необхідно буквально відгризти» повноваження та ресурси в інших відомств — у МОЗ та Мінсоцполітики, у Мінекономіки (щоб питання підтримки ветеранського підприємництва впали на профільне міністерство), частково в Міноборони та Кабміну загалом”, – говорить він.
За словами публіциста, реалізувати такі зміни без політичної підтримки ветеранів у Верховній Раді або сильного суспільного представництва практично неможливо. Він вважає, що зараз вплив Міністерства ветеранів значною мірою залежить від позиції президента та уряду, а не від сталої політичної системи.
Юрій Богданов наголошує, що змінити ситуацію можна лише завдяки політичному представництву ветеранів. На його думку, саме ветерани мають об’єднуватися, брати участь у виборах і формувати власне представництво, яке зможе відстоювати їхні інтереси на державному рівні.
Водночас автор переконаний, що головним критерієм для кандидата на посаду міністра має бути не військовий досвід, а управлінські якості. За його словами, очільник Мінветеранів повинен зробити ветеранську політику своїм пріоритетом, спиратися на ветеранську спільноту та бути здатним залучати необхідні ресурси для розвитку цього напряму.
“Абсолютно неважливо, чи є очільник Мінветеранів безпосередньо ветераном. Міністр — це насамперед політична посада (так, це не держслужбовець і не найманий менеджер в класичному розумінні). Ним має бути ефективний управлінець, який політично спирається політичних представників ветеранів і на ветеранську спільноту, вважає цю роботу своїм політичним пріоритетом і здатен вибивати для неї ресурс. Все інше завжди буде вторинним”, – зазначає публіцист.
Свою позицію Юрій Богданов оприлюднив у власному дописі, коментуючи суспільну дискусію щодо того, хто має очолити Міністерство у справах ветеранів.
1 серпня в Ужгороді відбудеться перший етап рейтингового турніру з адаптивних видів спорту «Ігри Воїнів Карпат». У змаганнях візьмуть участь ветерани та військовослужбовці, які боротимуться за право представляти Україну на міжнародних стартах у Литві.
Про це повідомила Федерація адаптивних видів спорту.
За результатами турніру визначать 30 найкращих спортсменів. Саме вони отримають путівки на міжнародні змагання, які відбудуться у місті Каунас (Литва).
Організатори зазначають, що «Ігри Воїнів Карпат» покликані підтримати розвиток адаптивного спорту серед ветеранів та військовослужбовців, а також допомогти їм продемонструвати свої спортивні досягнення.
Усіх охочих запрошують прийти на змагання та підтримати учасників. За словами організаторів, присутність глядачів, оплески та підтримка додають спортсменам мотивації, впевненості та наснаги для нових перемог.
У Вінниці ветерани разом із патрульною поліцією розпочали перевірки паркувальних майданчиків, щоб виявити водіїв, які безпідставно займають місця для людей з інвалідністю. Поштовхом до акції став випадок, коли ветеран із подвійною ампутацією ніг не зміг припаркуватися на спеціально відведеному місці.
Про це повідомляє ВІТА ТБ.
Ініціаторами рейду стали активісти громадської організації «Чат ветерана». За їхніми словами, мета акції — нагадати водіям про повагу до людей, які мають законне право користуватися спеціальними паркомісцями, зокрема ветеранів з інвалідністю.
Перше порушення учасники рейду виявили у центрі Вінниці. Водій залишив автомобіль на місці для людей з інвалідністю, хоча не мав відповідного посвідчення чи розпізнавального знака. Попри це, він заперечував свою провину. Під час перевірок на інших парковках міста ситуація повторювалася. За словами учасників рейду, деякі водії займали спеціальні місця навіть тоді, коли поруч були вільні звичайні паркомісця. Реакція на зауваження була різною: одні сперечалися з ветеранами, інші погоджувалися перепаркувати автомобілі.
До акції долучилися кілька десятків ветеранів, які самі регулярно стикаються з проблемою зайнятих паркомісць. Один із них розповів, що часто змушений залишати автомобіль далеко від входу через незаконно зайняті місця.
Саме така ситуація сталася і з ветераном, який втратив обидві ноги. За словами учасників рейду, він був змушений припаркувати автомобіль через ряд і звернувся до побратимів із проханням допомогти змінити ситуацію, адже пересування на протезах на значні відстані є складним.
Під час рейду поліцейські складали адміністративні матеріали на водіїв-порушників. Відповідно до законодавства, за незаконне паркування на місцях для людей з інвалідністю передбачений штраф від 1000 до 1700 грн. Також автомобіль можуть евакуювати.
Загалом у перевірках взяли участь близько 20 ветеранів. Вони разом із патрульними оглянули до десяти паркувальних майданчиків у різних районах Вінниці. Організатори наголошують, що такі акції мають привернути увагу до проблеми та сприяти більшій повазі до людей з інвалідністю й ветеранів.
У мережі оприлюднили відеорозслідування, автори якого поставив під сумнів використання бюджетних коштів під час будівництва ветеранського простору в Кривому Розі. Вартість проєкту становить близько 132 млн грн, але якість виконаних робіт викликає багато питань, головне з яких — на що були витрачені ці мільйони?
Автор відео на YouTube-каналі «Думки Крізаліса» стверджує, що під час реалізації проєкту ціни на окремі будівельні матеріали могли бути завищені. Також він звертає увагу на якість виконання частини робіт. Серед іншого у відео показані бордюри сумнівної якості, а також тактильна плитка, яку, як стверджується, уклали з порушеннями норм безбар’єрності:
«Чому бетонні бордюри розсипаються в пил ще до того, як туди зайшов перший ветеран? Подивимось, що ж нам будують за ці космічні 132 млн грн. Це одноповерхова будівля, трохи більше 1500 м². Там по задумці мають бути кабінети психологів, спортзал та модульне укриття. Але строки здачі переносили вже чотири рази.
Активісти вже зафіксували, що навіть тактильну плитку для людей з інвалідністю там примудрилися покласти хаотично, порушуючи усі норми безбар’єрності. Але справжній шедевр — це благоустрій навколо. На ремонт тротуарів виділили окремі мільйони. Нульцевий бордюр ще не ввели в експлуатація, а він вже покоцаний та готовий зруйнуватися. За за це заплачені наші з вами гроші за кожен шматочок. Це бюджетні гроші, це наші податки», — наголошує автор відео.
За даними відкритих джерел, замовником будівництва є Управління капітального будівництва виконкому Криворізької міської ради, а підрядником виступає ТОВ «Сапсан-КР».
У розслідуванні також згадуються попередні публікації журналістів та аналітиків щодо можливого завищення вартості матеріалів у кошторисі. Автор посилається на матеріали проєкту «Наші гроші», Dozorro, Prozorro, OpenDataBot та інші відкриті джерела, в яких раніше повідомлялося про можливі переплати та кримінальні провадження, пов’язані з діяльністю підрядника.
На думку авторів розслідування, під час будівництва ветеранського простору могли діяти корупційні схеми, до яких, як вони стверджують, можуть бути причетні окремі посадовці Кривого Рогу.
На момент публікації інформації офіційної відповіді від Управління капітального будівництва Криворізької міської ради, ТОВ «Сапсан-КР» чи інших згаданих у розслідуванні осіб щодо озвучених тверджень не оприлюднено.
25–26 липня в Одесі та Здолбунові Рівненської області паралельно відбувся IV тур чемпіонату України з волейболу сидячи серед учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни сезону 2026 року. Змагання пройшли за підтримки Одеської обласної державної адміністрації.
Кореспондентці інтернет-порталу «Новини Ветеранів» вдалося побувати безпосередньо на спортивному майданчику в Одесі, де протягом двох сонячних липневих днів вирували емоції, точилася безкомпромісна боротьба та народжувалися нові спортивні історії.
У чемпіонаті взяли участь 13 команд. Сім із них змагалися в Одесі: «Вільні Воїни» (Одеса), «ВРЦ Інваспорт – ХНУВС» (Вінниця), «Незламні Суми», «Північний форпост» (Чернігів), «Умань», «Честь» (Дніпро) та «Нескорені» (Кривий Ріг). Ще шість команд визначали найсильніших у Здолбунові: «МСК Дніпро МХП», «ВолейБразерс», «Яструби МХП», «Рівненщина», «МХП – Титани» та «Сталеві Лицарі».
Метою чемпіонату стало не лише визначення найсильніших команд, а й популяризація адаптивного спорту, створення простору для фізичної та психологічної реабілітації ветеранів і військовослужбовців, зміцнення побратимських зв’язків. І, звісно, підготовка до фінального етапу Всеукраїнських змагань «Ігри ветеранів».
Тут не грають заради участі
На майданчику з перших хвилин відчувалося: жодна команда не приїхала просто відзначитися у турнірній таблиці. Фраза «Головне — участь, а не перемога» цього разу звучала б недоречно. Кожен розіграш м’яча, кожен прийом і кожен удар були наповнені максимальним бажанням перемогти.
У залитій літнім сонцем Одесі атмосфера чесної спортивної боротьби поєднувалася із взаємною повагою. Азарт, напруга, дружнє суперництво та підтримка побратимів стали головними рисами цих двох ігрових днів. Остаточне рішення щодо результатів кожної зустрічі ухвалювала головна суддівська колегія, а спортсмени демонстрували, що справжній характер вимірюється не лише силою удару, а й умінням підтримати товариша по команді.
Директорка чемпіонату Сніжана Макаревич зізнається, що саме такі моменти найбільше мотивують організаторів. «Дуже надихаюсь тим фактом, що наразі адаптивний спорт в Україні має тенденцію до зростання, незважаючи на контекст повномасштабної війни. Це дуже круто. Сьогоднішній чемпіонат — яскрава демонстрація сили духу кожного із учасників, їхньої відданості. Усі спортсмени змагаються пліч-о-пліч, заряджаються прекрасними емоціями і є справжніми побратимами», – зазначає Сніжана в коментарі для «Новини Ветеранів». «Підготовка до змагань зайняла близько місяця. Звісно, без труднощів не обійшлося. Але коли бачиш заряджені очі військових і ветеранів, розумієш, що результат точно вартував усіх докладених зусиль!».
Її слова повністю підтверджувалися тим, що відбувалося на майданчику. Попри спортивний азарт, кожен учасник залишався частиною великої ветеранської спільноти, де суперники після фінального свистка щиро тиснули один одному руки.
Спорт, який повертає до життя
Особливо емоційною стала розмова з військовослужбовицею Лілією — гравчинею одеської команди «Вільні Воїни». Попри те, що господарям майданчика цього разу не вдалося пройти до наступного етапу, спортсменка не приховувала емоцій: «Сьогоднішня гра була надзвичайно цікавою й емоційною. Був драйв, азарт, адреналін. Звісно, хотілося б здобути кращий результат. Я завжди прагну бути кращою і отримувати найвищі результати. Із останніх сил, останньої миті, але бути кращою. Люблю перемагати. Участь заради участі — не моя філософія».
Лілія розповідає, що спорт був частиною її життя ще зі шкільних років, однак сім’я та повсякденні турботи змусили тимчасово відкласти захоплення. «Військова служба повернула мене до моєї пристрасті. Я почала постійно працювати над фізичною формою і дуже цьому радію. Спорт загартовує, мотивує, надихає. Участь у таких змаганнях окриляє, дарує душевне тепло, радість та енергію, єднає. А цього потребує будь-яка людина».
Для спортсменки волейбол — це значно більше, ніж медалі. «Спорт для мене — стиль життя. Маю особисту мрію — передати своїм нащадкам усе, що вдалося здобути: цінності, навички, внутрішню силу, гідність і характер. Хочу зробити це на максимум».
Побратимство, що народжується на спортмайданчику
Ветеран війни Тимур Миргородський із команди «Умань» переконаний: спорт допомагає знайти новий сенс життя після фронту. «Сьогодні на полі зібралися дуже сильні й достойні команди. Але ми налаштовані рішуче — тільки перемога. Просто участь нас не влаштовує», — говорить він із посмішкою.
Працюючи вчителем фізичної культури у школі, Тимур щодня бачить, наскільки важливий спорт для дітей. «Я пояснюю школярам, що спорт — це розвиток характеру, комунікації та здоров’я. Для мене участь у таких турнірах — це особистісний розвиток, тепле спілкування з побратимами і формування нових життєвих цілей. На жаль, багато хлопців повертаються з фронту і не знають, що робити далі, не розуміють подальший вектор руху… Саме спорт допомагає знайти новий напрямок».
Свої мрії він формулює просто: «Найбільше хочу перемоги України у війні, щоб усі хлопці повернулися живими. А ще — створити родину та реалізувати себе як реабілітолог».
Подібної думки дотримується й ветеран війни Кирило, який представляє команду «ВРЦ Інваспорт – ХНУВС»: «Сьогоднішньою грою я задоволений. Але завжди хочеться демонструвати ще кращі результати. Завжди хочеться перемагати. Для цього потрібні підтримка всередині команди, довіра, емпатія. У нас усе це є».
За словами спортсмена, командне життя не завершується після фінального свистка. «Ми спілкуємося і поза майданчиком, можемо разом відпочивати, підтримати один одного морально, побутово чи навіть фінансово. Ми — справжня опора один для одного», – говорить Кирил. Хлопець переконаний, що спорт і життя нерозривно пов’язані: «Між словами “спорт” і “життя” можу сміливо поставити знак дорівнює. Коли ми рухаємося — ми живемо, ми відчувамо життя на повну. Хочу бути корисним суспільству і мрію одного дня виграти чемпіонат світу».
Результати змагань: в цифрах і обличчях
За підсумками відбіркового етапу найкращі результати продемонстрували:
«ВолейБразерс» — 12 перемог із 12 матчів (!);
«Яструби МХП» — 11 перемог;
«Сталеві Лицарі» — 9 перемог;
«ВРЦ Інваспорт – ХНУВС», «МХП – Титани» та «Нескорені» — по 8 перемог;
«МСК Дніпро МХП» — 6 перемог;
«Рівненщина» — 5 перемог;
«Честь» (Дніпро) — 4 перемоги;
«Незламні Суми» та «Північний форпост» — по 3 перемоги;
«Умань» — 1 перемога;
«Вільні Воїни» — без перемог.
До наступного етапу Всеукраїнських змагань «Ігри ветеранів» вийшли 12 команд. Єдиною командою, яка цього разу не змогла продовжити боротьбу, стали господарі турніру — одеські «Вільні Воїни». Дату проведення фінального етапу організатори повідомлять пізніше.
Серед найкращих гравців чемпіонату відзначено наступних спортсменів: Андрій Козупиця, Назар Тимочко, Дмитро Федько, Юрій Бабій, Василь Базюк, Сергій Гурдуза, Олександр Линник, Владислав Матвіюк, Олександр Барбінягра, Дем’ян Дудля, Олексій Князєв, Артем Лигус, Євгеній Корінець.
Фінальний етап чемпіонату ще попереду, а отже боротьба за медалі триває. «Новини Ветеранів» і надалі стежитимуть за перебігом змагань та інформуватимуть своїх читачів про нові спортивні перемоги українських сміливців. Адже такі турніри — значно більше, ніж боротьба за очки чи місце в турнірній таблиці. Це простір, де народжується довіра, зміцнюється побратимство, повертається віра у власні сили та відкриваються нові життєві горизонти. І поки ветерани, військовослужбовці та цивільні разом виходять на спортивний майданчик, вони вкотре доводять: справжня перемога починається там, де люди не припиняють боротися. Боротися за себе, побратимів і майбутнє України.
Юлія Сахарова
Проєкт здійснюється за підтримки National Endowment for Democracy (NED)
На Дніпропетровщині ветеранам та внутрішньо переміщеним особам планують компенсувати до 30% суми першого внеску за кредитом на житло, придбане за державною програмою «єОселя».
Про це повідомили в Дніпропетровській обласній військовій адміністрації.
Йдеться про квартири та приватні будинки вартістю до 2 мільйонів гривень. Решту 70% першого внеску покриватиме держава в межах чинної програми. Для реалізації ініціативи з обласного бюджету пропонують виділити 7,2 мільйона гривень. Із цієї суми по 3,6 мільйона гривень планують спрямувати окремо для ветеранів і для внутрішньо переміщених осіб.
Відповідну пропозицію Дніпропетровська ОВА вже передала на розгляд сесії обласної ради.
За умовами державної програми «єОселя» ветерани можуть оформити іпотечний кредит під 3% річних, а внутрішньо переміщені особи — під 7% річних. Щоб взяти участь у програмі, необхідно подати заявку через застосунок «Дія». Після цього банк перевіряє документи заявника та ухвалює рішення щодо надання кредиту.
За даними Дніпропетровської ОВА, від початку 2026 року програмою «єОселя» в області вже скористалися 111 людей.
Кандидат на посаду міністра у справах ветеранів має ще до призначення провести відкритий діалог із ветеранською спільнотою та заручитися її підтримкою. Саме від якості такого спілкування залежатиме ефективність роботи майбутнього очільника відомства.
Таку думку висловила народна депутатка України, членкиня Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки Ірина Фріз в ефірі проєкту «Тепер головне».
За словами депутатки, перед своїм призначенням першою міністеркою у справах ветеранів вона провела зустрічі з ветеранськими громадськими організаціями, щоб пояснити своє бачення розвитку новоствореного міністерства. Фріз зазначила, що тоді головним завданням було створити Міністерство у справах ветеранів фактично з нуля та забезпечити його повноцінну роботу. За її словами, після того як відомство стало окремою інституцією з визначеними повноваженнями та функціями, вона залишила посаду.
Народна депутатка вважає, що така практика має залишатися обов’язковою і надалі. На її думку, кожен кандидат на посаду міністра повинен зустрітися з ключовими ветеранськими організаціями або громадською радою при Міністерстві у справах ветеранів.
“Я думаю, що ветеранська спільнота, вона є дуже проактивною. І перш ніж заходити на таку достатньо складну, я без перебільшення кажу, складну і непросту посаду, будь-якому кандидату, якщо він знав, що його будуть вносити. Бажано було би провести відповідні зустрічі з ключовими організаціями, або хоча б зустрітися з громадською радою при Міністерстві у справах ветеранів, якщо вона зараз там функціонує, або з радою ветеранів, якщо вона також там функціонує. Бо ці дві такі категорії були тоді мною запроваджені для того, щоб мати можливість всій ветеранській спільноті чітко контролювати роботу міністерства”, – говорить вона.
Ірина Фріз нагадала, що одним із головних принципів створення міністерства була теза: «Нічого для ветеранів без ветеранів». Саме цього підходу, на її переконання, повинні дотримуватися всі наступні керівники відомства. Вона також зазначила, що підтримка ветеранської спільноти ще до призначення допоможе майбутньому міністру ефективніше розпочати роботу та уникнути конфліктів на старті.
Окремо депутатка висловила думку, що протягом певного часу Міністерство у справах ветеранів не використовувало повною мірою свої можливості та втратило частину повноважень. На її переконання, відомство має бути одним із ключових органів державної влади, адже ветеранська спільнота є важливим кадровим і суспільним ресурсом України. Фріз також наголосила, що ветерани повинні брати активну участь у державному управлінні — від органів місцевого самоврядування до центральної влади, щоб допомагати державі зберігати курс, за який вони боролися під час захисту України.
Ветерани, військовослужбовці, члени їхніх сімей та родини загиблих Захисників і Захисниць України на Львівщині можуть отримати додаткову фінансову підтримку для розвитку власної справи. В області продовжує діяти програма підтримки ветеранського підприємництва в межах Програми підвищення конкурентоспроможності Львівської області на 2021–2026 роки.
Один із головних напрямів програми — співфінансування державної програми «єРобота». Учасники, які вже отримали державний грант за компонентом «Грант для ветеранів та членів їхніх сімей», можуть претендувати на додатковий грант від Львівської обласної державної адміністрації.
Розмір додаткової підтримки становить 30% від суми державного гранту:
до 75 тисяч гривень — якщо державний грант становить до 250 тисяч гривень;
до 150 тисяч гривень — при гранті до 500 тисяч гривень;
до 300 тисяч гривень — при гранті до 1 мільйона гривень.
Обов’язковою умовою є створення нових робочих місць відповідно до вимог державної програми.
На реалізацію цього напряму у 2024–2026 роках із обласного бюджету передбачили 31,2 мільйона гривень. За цей час підтримку вже погодили для 140 підприємців із числа ветеранів та членів їхніх сімей.
Станом на 20 липня 2026 року експертна комісія схвалила надання додаткових грантів 39 підприємцям на загальну суму 5,6 мільйона гривень.
Крім грантів, у Львівській області діє програма ваучерної підтримки ветеранського бізнесу. Вона дозволяє компенсувати витрати на маркетингові та консалтингові послуги, сертифікацію продукції, а також участь у міжнародних виставках і ярмарках.
Максимальний розмір ваучерів становить:
до 75 тисяч гривень — на маркетингові та консалтингові послуги;
до 100 тисяч гривень — на сертифікацію продукції або участь у закордонних виставках.
На цю програму у 2024–2026 роках передбачили майже 7,9 мільйона гривень. Від початку її дії ваучерною підтримкою вже скористалися 88 підприємців. У 2026 році право на компенсацію отримали 28 ветеранів та членів їхніх сімей на суму понад 2 мільйони гривень.
Подати заявку на додатковий грант можуть фізичні особи-підприємці, які працюють на території Львівської області, отримали позитивне рішення за програмою «єРобота» та відповідають умовам участі.
Для отримання ваучерної підтримки необхідно подати проєкт розвитку бізнесу та пакет документів, передбачений умовами програми.
Повернення ветеранів до активного життя починається не лише з реабілітації чи протезування, а й із відчуття, що ти знову є частиною спільноти. Саме тому фонд Future for Ukraine спільно з центром протезування Medical Center Orthotics & Prosthetics (MCOP) Україна проводить цикл відкритих зустрічей для ветеранів та цивільних людей із втраченими кінцівками та їхніх рідних.
22 липня на базі центру MCOP Україна в Києві відбулася вже п’ята зустріч групи підтримки. Її темою стали «Ветерани в громаді: досвід, бар’єри та нова культура взаємодії». Програма поєднала відкриту розмову та спортивно-рекреаційну частину.
Учасники говорили про життя після ампутації — таке, яким воно є поза межами реабілітаційного центру: на роботі, у транспорті, громадських місцях, серед друзів і незнайомих людей. Вони також обговорили ініціативи, які можна реалізовувати у громадах для створення інклюзивного та комфортного простору, а також культуру взаємодії з людьми із втраченими кінцівками — без жалю, але з повагою до особистості та досвіду кожної людини.
«Ми обговорили проблеми, про які багато хто з цивільних навіть не замислюється: доступ до транспорту, магазинів чи аптек. Часто людина на колісному кріслі не може отримати навіть базову послугу»,— коментує фізична терапевтка MCOP Україна Вероніка Кравченко, яка модерувала зустріч.
Серед постійних учасників груп підтримки — ветеран 5-ї окремої штурмової бригади Сергій Літовченко. Захисник родом із нині окупованого Лисичанська, зараз живе із дружиною та донькою у Броварах на Київщині.
Після важкого поранення на фронті, 24 операцій і втрати обох ніг Сергій зізнається: повертатися до життя, яке було «до», дуже непросто. Тому такі зустрічі для нього — це передусім про ресурс і підтримку.
«Для мене ці зустрічі важливі, тому що тут я можу поспілкуватися з хлопцями, які мають подібний досвід. Усі вони пройшли такий самий шлях, як я, або лише починають його. Ми ділимося переживаннями, даємо одне одному поради й підтримуємо одне одного»,— розповідає Сергій.
Сергій Літовченко пішов до військомату у рідному Лисичанську відразу як почалась повномасштабна війна. “Мене питають: ви воювати хочете? А я кажу: не хочу воювати, я вимушений”, — пригадує він.
Згодом чоловік потрапив на службу до інженерно-саперного взводу у складі 5-ї ОШБр, яка пізніше брала участь у боях за Бахмут.
У жовтні 2022 року, перебуваючи на позиціях поблизу селища Нью-Йорк на Донеччині, Сергій підірвався на ворожій міні. Унаслідок важкого поранення йому ампутували обидві ноги.
Сьогодні, після тривалого лікування та протезування, Сергій ходить самостійно по 7-9 тисяч кроків на день, виховує доньку, підтримує поранених військових у госпіталях і щодня робить свій вибір — жити активно.
Він намагається не пропускати щомісячні групи підтримки в MCOP Україна. Зокрема й тому, що окрім спілкування та корисних лекцій тут проводяться й цікаві спортивні активності – як, наприклад, адаптивне катання на сап-дошках і лижах, стрільба в тирі або гра в теніс із відомими людьми.
Цього разу після розмови про важливе ветерани вирушили на яхтинг по Дніпру в супроводі фізичного терапевта та інструктора з вітрильного спорту.
Після інструктажу кожен охочий міг спробувати самостійно керувати яхтою.
“Керування вітрильним судном доступне для людей з різними рівнями мобільності, зокрема, й для людей із втраченими кінцівками. Це і фізичина активність, і емоційна розрядка”,– зазначає інструктор з вітрильного спорту Сергій Федоренко.
Для Сергія та багатьох інших учасників це був перший вихід на яхті на воду. Хтось радів новим враженням, хтось відпочивав, споглядаючи хвилі та горизонт. Кожен провів цей час в своє задоволення – в колі людей, яких об’єднують спільний досвід, взаєморозуміння та підтримка.
Захід організовано Future for Ukraine та MCOP Ukraine у межах проєкту «Go to the Future: адвокація безбар’єрної інтеграції ветеранів з втраченими кінцівками» за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України — рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції.
