15 вересня 2026 року на платформі Укрінформу в Києві відбулася прес-конференція «Доступне розмитнення авто для ветеранів: вже на часі!». Захід організували ГО «Спілка Ветеранів Сил Оборони України» та ГС «Рух Ветеранів України». Головна тема зустрічі — як перетворити багаторічну дискусію про пільгове розмитнення автомобілів для ветеранів на конкретний законодавчий механізм.
Для ветерана авто — далеко не завжди про комфорт. Для когось це можливість дістатися до роботи, лікування чи реабілітації, а для когось — помічний інструмент відкриття власної справи, професійної діяльності й утримання родини. Після завершення служби мобільність часто стає однією з передумов повернення людини до активного цивільного життя.
Саме тому питання доступного придбання автомобіля уже кілька років залишається одним із найгостріших у ветеранському середовищі. Тож у фокусі уваги учасників прес-конференції – не лише питання автівок і митних платежів; дискутували про справедливість, державну політику, економічні розрахунки, законодавчі процедури — і, зрештою, про політичну волю.
Автомобіль як інструмент повернення до цивільного життя
Дискусію розпочали з простого запитання: чому тема, яку ветерани порушують роками, досі не отримала системного рішення?! Заступник голови ради ГО «Спілка ветеранів Сил оборони України» Юрій Корсунов нагадав, що його організація почала говорити про пільгове розмитнення ще у 2017 році. Відтоді змінилися обставини, законодавчі ініціативи та масштаб війни, але сама проблема нікуди не зникла.
«Питання пільгового розмитнення авто для ветеранів піднімалося нашою організацією ще з 2017-го року. Однак, на жаль, ініціатива не отримала ані вирішення, ані навіть продовження. Сьогодні проблема набула ще більшої ваги. Тисячі військовослужбовців, які з 2022 року захищають Україну, поступово повертаються до цивільного життя. І для багатьох із них автомобіль — це не просто транспорт», – зазначив Корсунов і додав:
«Сьогодні, розуміючи нагальні проблеми ветеранів, зроблено висновок, що питання придбання автомобіля на певних пільгових умовах є достатньо гострим. Автомобіль для ветерана – це не тільки засіб пересування, а й засіб отримувати пасивний дохід чи займатися власною справою. Більше того, це реальна можливість повернутися до активного життя».
Але тут виникає інша проблема — ціна. Сучасний автомобіль для значної частини ветеранів залишається фінансово недосяжним. І навіть якщо людина прагне працювати, започаткувати власний бізнес або забезпечувати мобільність родини, придбання машини може виявитися непосильним навантаженням:
«Враховуючи реальні ціни на сучасні автомобілі, багато ветеранів не можуть собі цього дозволити. Це залишається на рівні їхньої нездійсненної мрії. Але ми розраховуємо, що вирішення цього питання може стати дієвим кроком у наданні реальної допомоги ветеранській спільноті. Ми чуємо багато популістських гасел, але зі свого боку закликаємо до реальних дій!».
Саме ця фраза — про реальні дії замість гучних гасел — неодноразово звучала впродовж дискусії.
Низка законопроєктів — і жодного руху
Якщо питання справді актуальне, чому воно досі не вирішене на законодавчому рівні? Народний депутат України, заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Тарас Тарасенко змалював ситуацію без дипломатичних прикрас: законодавчих ініціатив є кілька, але руху за ними немає.
«Наразі в Парламенті України вже зареєстровано близько п’яти різних законопроєктів, які стосуються питання пільгового розмитнення авто для ветеранів. Ці законопроєкти перебувають у відповідному комітеті Верховної Ради і, на жаль, не мають жодного руху», – зазначив Тарасенко.
Озвучена народним обранцем теза стала однією з центральних у дискусії. Адже фактично проблема полягає вже не у відсутності ідей чи пропозицій. Певні законодавчі напрацювання існують. Є зареєстровані документи, є пропозиції щодо змін до законодавства, є зацікавлені сторони. Однак між наявністю законопроєкту і реальним законом — величезна дистанція. А, можливо, і прірва.
У цьому контексті народний депутат наголосив: говорити потрібно не лише про пільгу як таку, а й про її економічну модель: «При вирішенні питання пільгового розмитнення авто для ветеранів варто брати до уваги економічне обґрунтування – яку суму коштів держава не доотримає в бюджет».
Водночас, на його думку, економічні розрахунки можуть показати й інший бік проблеми: «Буде доречним об’єднати зусилля і показати на конкретних розрахунках, що завезення авто на пільгових умовах не позбавлятиме державу певного платежу до бюджету, а навпаки — рухатиме економіку».
Тобто дискусію пропонують перевести з площини загальних аргументів у площину конкретних цифр: скільки коштуватиме державі запровадження механізму, які категорії ветеранів матимуть право на пільгу, які обмеження необхідні, які платежі можуть залишитися, а головне — який економічний ефект матиме така політика.
«Особисто я готовий підтримувати існуючі ініціативи, аби ми могли напрацювати чіткий алгоритм того, як можна запровадити ефективну систему звільнення авто від митних та інших платежів», – запевнив Тарасенко. Фактично депутат запропонував перейти до наступного кроку — організованої спільної роботи: «Після сьогоднішньої зустрічі можна ініціювати звернення до голови профільного комітету щодо створення робочої групи та напрацювання законопроєкту».
Справедливість, на яку ветерани чекають роками
Голова ГС «Рух ветеранів України» Дмитро Шатровський під час свого виступу окреслив проблему через призму справедливості. Він зазначив, що держава в умовах війни об’єктивно має обмежені можливості забезпечити всіх учасників бойових дій усім необхідним. Водночас, на його переконання, щодо окремих категорій ветеранів держава має взяти на себе конкретні зобов’язання:
«Після спілкування з колегами і побратимами, було окреслено дві чіткі позиції. Позиція перша. Ми розуміємо, що держава перебуває у стані війни; відповідно, держава не може належним чином забезпечити всіх учасників бойових дій. Але інвалідів війни вона має забезпечити».
Друга позиція, за словами Шатровського, стосується однакових правил і можливостей для ветеранів: «Ми маємо встановити справедливість: як мінімум, право на придбання авто на пільгових умовах повинно бути надане хоча б один раз усім учасникам бойових дій. Гроші на це, думаю, держава знайде».
Водночас він застеріг від ситуації, коли обговорення роками залишатиметься лише обговоренням: «Якщо нічого не робити – нічого й не буде. Упевнений, що треба створювати політичне лобі».
При цьому Шатровський запропонував дещо іншу тактику — не прив’язувати майбутнє рішення виключно до вже зареєстрованих законопроєктів: «Варто рухатись шляхом найменшого супротиву — не спиратись на конкретні вже зареєстровані законопроєкти, а звертатися до Мінвету, залучати безпосередньо міністерство».
Саме тут дискусія стала особливо предметною: що робити з уже наявними законодавчими ініціативами, як об’єднати різні напрацювання та хто має стати центром координації цього процесу?!
Від Податкового і Митного кодексів — до конкретного механізму
Практичний досвід регіонів представив заступник голови постійної комісії Хмельницької обласної ради з питань реалізації Національної стратегії ветеранської політики Олександр Розізнаний.
За його словами, на регіональному рівні вже намагалися систематизувати пропозиції та перевести їх у законодавчу площину: «Ми систематизували усі напрацювання з питань пільгового розмитнення авто для ветеранів, направили ініціативи до Верховної Ради. Напрацювання стосуються відповідних змін у Податковому та Митному кодексах України».
За основу, як пояснив Розізнаний, були взяті законопроєкти народного депутата Мар’яна Заблоцького: «Ці законопроєкти, у своїй основі, стосуються діючих військовослужбовців, а ми додали інші категорії – зокрема, ветеранів-учасників бойових дій та ветеранів з інвалідністю».
На переконання Олександра, наступний крок очевидний: зібрати напрацювання в одному місці, залучити фахівців і почати системну роботу: «Вважаю, що треба створити фахову робочу групу і активно рухати це питання. Іншими словами, перейти від теорії до практичної реалізації».
Пільга чи інвестиція в економічно активного ветерана?
Ще один важливий вимір дискусії окреслив голова правління ГО «Український ветеранський центр» Дмитро Гнатюк. Він запропонував подивитися на проблему ширше — не лише як на складову митної пільги: «Питання пільгового розмитнення авто для ветеранів – це питання рівності і справедливості».
На його думку, принципово важливо, щоб правила були однаковими для ветеранів незалежно від регіону проживання: «Це питання має вирішуватися на рівні держави, аби ветерани на Київщині і Миколаївщині мали однакові можливості».
Але найцікавіше — економічний аргумент. Гнатюк закликав державу рахувати не тільки потенційні недоотримані митні платежі, а й економічну віддачу від ветерана, який повернувся до активного життя: «Держава повинна прорахувати не лише вартість самої пільги, а й цінність кожного конкретного працюючого ветерана — економічно активного ветерана, який приносить державі кошти, сплачує податки, створює робочі місця та є активною частиною суспільства».
Таким чином, автомобіль у цій дискусії постає не кінцевою метою, а інструментом. Інструментом мобільності, працевлаштування, підприємництва, соціальної адаптації та економічної активності.
«Скільки знадобиться часу?» — ветерани вимагають конкретики
Мабуть, найемоційнішою частиною прес-конференції стала сесія запитань від ветеранів. У залі дедалі виразніше звучала вимога конкретики. Адже загальні слова про підтримку ветеранської спільноти добре звучать у публічних виступах, однак ветерани прагнули зрозуміти, що відбуватиметься після завершення прес-конференції.
Серед запитань, які пролунали, були дуже конкретні: Скільки часу потрібно для створення робочої групи? Яким має бути конкретний і вимірюваний результат її роботи? Яка кількість парламентських фракцій наразі підтримує практичну реалізацію ініціативи щодо пільгового розмитнення автомобілів для ветеранів? І, зрештою, прозвучало питання, яке фактично об’єднало усі меседжі дискусії: Чи є політична воля йти назустріч ветеранам?
Цієї миті розмова перестала бути суто експертною. Емоції часом брали гору над раціо: ветерани говорили про роки очікування, про відчуття несправедливості, про різницю між публічними обіцянками та реальними рішеннями. Представники влади та громадських організацій, своєю чергою, говорили про бюджетні обмеження, законодавчі процедури та необхідність економічного обґрунтування.
І саме ця гострота, схоже, була однією з головних ознак зустрічі. Адже питання давно вийшло за межі дискусії про автомобілі. Для ветеранів воно стало питанням того, наскільки держава готова виконувати власні обіцянки не словами, а конкретними рішеннями.
Від законодавчих ініціатив — до одного спільного знаменника
Юрій Корсунов наголосив: проблему необхідно розглядати одночасно у трьох площинах: «Питання пільгового розмитнення авто для ветеранів має у своєму складі три аспекти – економічний, соціальний і моральний».
Саме тому, за його словами, важливо не допустити подальшого розпорошення зусиль. «Соціальна справедливість по відношенню до ветеранів має відновитися. І щоб це питання не розпорошувалося, підсумком сьогоднішньої зустрічі має стати рішення про створення робочої групи, до якої увійдуть представники ветеранських об’єднань, депутати, представники Міністерства у справах ветеранів і інші зацікавлені особи», – резюмував Корсунов.
Йдеться не про створення ще одного майданчика для дискусій, а про спробу зібрати вже наявні напрацювання в єдиний документ: «Вважаємо, що вже існуючі напрацювання (які розроблені різними депутатами і перебувають на різних стадіях законодавчого процесу) доцільно об’єднати в один законопроєкт, котрий би містив усі необхідні соціальні норми і вимоги».
Озвучену позицію фактично підтримали й інші учасники заходу. Тарас Тарасенко говорив про можливість ініціювати створення робочої групи при профільному комітеті. Олександр Розізнаний — про необхідність фахового опрацювання. Дмитро Шатровський — про політичне лобі та активне залучення Міністерства у справах ветеранів України.
Так поступово окреслився спільний знаменник. Необхідно перестати продукувати окремі ініціативи, які залишаються кожна сама по собі, і створити майданчик, де депутати, представники держави та ветеранських організацій зможуть спільно напрацювати дієвий механізм.
Чи стане ця зустріч точкою відліку?
Прес-конференція завершилася без готового закону. Не було оголошено й остаточної моделі пільгового розмитнення. Але, можливо, головний результат зустрічі — саме в тому, що дискусія отримала конкретний наступний крок.
Йдеться про створення робочої групи, до якої мають увійти представники ветеранських об’єднань, народні депутати, представники Міністерства у справах ветеранів України та інші зацікавлені сторони. Перед групою стоятиме непросте завдання: систематизувати вже наявні законодавчі напрацювання, провести економічні розрахунки, визначити категорії отримувачів, умови та обмеження, а головне — сформувати узгоджену законодавчу пропозицію.
Це означає спробу перевести тему, яка роками перебуває у стані «заморозки», у практичну площину. І тут важливо, що самі учасники прес-конференції не приховували складності процесу. Адже законодавче рішення потребуватиме не лише підтримки ветеранської спільноти, а й готовності державних інституцій працювати над ним, економічного обґрунтування та політичної підтримки.
Водночас ветерани чітко дали зрозуміти: нескінченне очікування для них більше не є прийнятним. Автомобіль для ветерана — це можливість сісти за кермо і дістатися до роботи. Відвезти дитину до школи. Приїхати в лікарню. Розпочати власну справу. Відновити свою мобільність та незалежність. І зрештою — повернутися до нормального життя після років війни. Тому проблема доступного розмитнення — значно ширша, ніж митна процедура.
Питань прозвучало немало, й деякі з них лишились на рівні риторичних… Втім, учасниками прес-конференції було досягнуто одностайності в наступному: варто не зволікати, а переходити від теорії до практичної реалізації. А для цього потрібні реальні дії, згуртованість спільноти й політична воля. Причому ключовою складовою є саме політична воля. Адже якщо держава хоче підтримувати статус ветерана на високому рівні, то вона має це робити не через популістські гасла, а через реальні дії.
Юлія Сахарова
Проєкт здійснюється за підтримки National Endowment for Democracy (NED)