Після травми ветеран Андрій Шадрін не має змоги бути пліч-о-пліч з побратимами на лінії фронту. Але ветеран став одним з тих, хто на власному досвіді відчув важливість спорту у реабілітації травмованих та поранених військовослужбовців та військовослужбовиць. І звичайні спортивні зали тут не допоможуть. На думку самого ветерана, військовим після травм та воєнного досвіду, як мінімум, некомфортно покращувати свій фізичний стан поруч з цивільними. Тому Андрій створює власний спортивно-реабілітаційний центр “Powerhouse” у Дніпрі.
Про шлях ветерана війни від добровольця до підприємця пише lb.ua.
Ветеран Андрій Шадрін 18-річним юнаком втік з окупованого росіянами Криму аби стати на захист України. Спочатку добробат, потім оборона Донбасу та захист України під час повномасштабного вторгнення.
До 2016 року продовжував служити в “Дніпрі-1” вже як співробітник поліції. Зі зміною “рекрутингової політики” Міноборони зміг вступити до лав ЗСУ.
“Лютий 22-го року я зустрів військовослужбовцем контрактної служби. Був зв’язківцем, зустрів цей день у Лисичанську, на базі. Мене розбудив черговий десь о 5-й ранку. Сказав, що почалась війна. Я сказав “Та ну її”. Повернувся на інший бік і далі продовжив спати. Спочатку було не зрозуміло, що відбувається. А далі ми продовжили підтримувати там працездатність нашої системи зв’язку. Загалом працювали на Сході”, – пригадує ветеран війни. 04 квітня 2022 року, під час евакуації транспортного засобу, Андрій потрапив під танковий обстріл: травма, лікування, звільнення…
“Я вирішив, що треба шукати собі реабілітолога, треба вставати на ноги. Що я робив? Спортом займався. Це мені допомагає. Ходячи по спортзалах, по-перше, був дуже здивований тим, наскільки важко знайти тренера, коли ти травмований. На тебе всі дивляться… і просто якусь гімнастику дають. З кваліфікованою допомогою взагалі якось не дуже. А по-друге, ти заходиш в той спортзал (я вже без палички ходив), а там оці накачані цивільні “мальчікі”. Ти відчуєш себе якимось жебраком на вокзалі. Це вкрай дискомфортно. Ти зі своїми боями за плечима, з досвідом, з усією своєю гордістю ходиш і займаєшся якоюсь “гімнастикою”.
Тоді я вирішив, що зроблю спейс для пацанів. Як би це жорстоко і цинічно не звучало, але найближчі декілька років буде у мене попит”, -розповідає Андрій Шадрін. – Від товаришів дізнався про можливість розвитку бізнесу від Українського ветеранського фонду. Написав проєктну заявку, пройшов декілька етапів конкурсу, і ось я один із переможців програми Варто: Золоті руки.
Сьогодні разом з однодумцями Андрій Шадрін очікує на прибуття тренажерів прибуття з Європи. “У нас є команда, ми працюємо, рухаємось впевнено до мети. Ми створюємо звичний всім стандартний спортзал. Такий, як всі його уявляють – тренажери, тренери, душові. У якому в першу чергу буде, скажімо так, емоційно простіше пацанам і дівчатам, які повертаються до цивільного життя, ходити й займатися спортом. Із тренерами, які готові, мають знання та вміють працювати з людьми з травмами. І це буде такий, типу, перший етап. А далі вже буде видно, можливо, ми дійсно підемо в класичну таку повноцінну реабілітацію”, – ділиться планами на майбутнє ветеран війни.
Багаторазовий призер чемпіонатів України зі стронгмену Ігор Головко долучився до спортивної реабілітації ветеранів війни. Чоловік працює начальник служби безпеки дорожнього руху ГУ ДСНС у Рівненській області і займається богатирським багатоборством вже 15 років. Він багаторазовий призер чемпіонатів України.
Сьогодні полковник служби цивільного захисту Ігор Головко серед 28 тренерів, які готові проводити такі безкоштовні заняття на Рівненщині.
«Федерація стронгмену України та ГО «Звитяга Нескорених» за підтримки Українського ветеранського фонду створили спеціальний додаток TrenVet. Це застосунок, де ветерани можуть обрати собі тренера для занять спортом, – розповідає Ігор Головко. – Мене вибрали амбасадором даного проєкту на Рівненщині. Зараз треную двох ветеранів, серед яких – мій співробітник, сержант служби цивільного захисту Михайло Марчук. Минулого року він вперше взяв участь у змаганнях ветеранів, де здобув перше місце».
Тренування відбуваються у рівненському клубі «Сила». Під час своїх занять Ігор Головко використовує індивідуальний підхід до кожного відповідно до медичних показань і можливостей. Сам він має багаторічний досвід роботи в ДСНС, а також навички тренувань та виступів на змаганнях різних рівнів.
У Івано-Франківську, 21 січня 2024 року, близько 100 людей утворили живий ланцюг єдності. Вони тримали плакати з гаслами на підтримку військовополонених та співали гімн України, повідомила кореспондентка Суспільного.
До акції долучилися родичі військовополонених, колишні полонені та містяни. Окрім нагадування про тих, хто досі незаконно ув’язнений у РФ, люди вшанували захисників Донецького аеропорту.
Тетяна Діброва — тітка полоненого прикордонника, який ніс строкову службу на контрольно-пропускному пункті “Чонгар” у 79 прикордонному загоні. Воїн потрапив у полон 24 лютого 2022 року. Цю інформацію жінці підтвердили в Червоному Хресті.
“Ворог розпочав активні наступальні дії, і прикордонників захопили в перший день. Деякі з них — загинули, деякі — травмовані, а деякі — потрапили в полон, — розповідає Тетяна Діброва. — Ми хочемо цією акцією достукатися до суспільства, до нашої влади, до світу, щоб нам допомогли повернути наших рідних. Ми чекаємо їх вже 23 місяці”.
У російському полоні перебуває рідний брат Олени Галюк. Він — військовий 23 загону морської піхоти. 19 травня 2022 року боєць вийшов з “Азовсталі” за наказом верховного головнокомандувача.
“Ми намагаємося говорити, бо ця тема затирається між іншими новішими темами. Зрозуміло, що війна триває, і є нові виклики, але для нас кожен день, як рік, і невідомо, в якому стані повернуться ці люди з полону. Ми мусимо щодня кричати про це, кожну нагоду використовувати”, — говорить Олена Галюк.
В Івано-Франківську 20 січня 2024 року відбувся футзальний матч на підтримку зниклих безвісти та полонених військовослужбовців, повідомила кореспондентка Суспільного.
За словами організаторки заходу та дружини військовополоненого Анни Михайлишин, до гри долучилися майже 30 ветеранів та волонтерів, щоб нагадати: війна триває, а кожна родина, чиї рідні в російській неволі, веде свою щоденну боротьбу.
Ветерани та волонтери, які кожні два-три тижні везуть допомогу на передову, цією грою вкотре нагадують про тих, хто перебуває у нелюдських умовах полону, розповідає голова Спілки волонтерів Прикарпаття Ігор Лукинів. Він також додає, що подібні заходи повинні відбуватися постійно.
Організаторка футзального матчу та дружина військовополоненого Анна Михайлишин. Жінки з плакатами на підтримку зниклих безвісти та полонених військовослужбовців 10 гірсько-штурмової бригади “Едельвейс”.
Суспільство має готуватись до повернення ветеранів,тому вже близько місяця діє ветеранській хаб у місті Хмельницькому.
Це спільний проєкт Хмельницької міської ради та громадської організації «Захист – об’єднання волонтерів».
Зараз ветеранський простір “Захист.4.5.0” має двох кейс-менеджерів, які надають допомогу ветеранам та їхнім родинам у вирішенні нагальних питань,спрямовують їх до відповідних фахівців для максимально швидкого вирішення проблем.
На базі ветпростору працюють юрист, психологи, реабілітолог, медичний консультант, арттерапевт, які проводять групові інформаційні семінари та індивідуальні консультації для дорослих та дітей.
Послугами Ветеранського простору «Захист.4.5.0» можуть скористатися:
– діючі військові;
– військові на лікуванні/реабілітації;
– ветерани/ветеранки;
– члени родин військовослужбовців;
– члени родин полонених, безвісти зниклих;
– члени родин полеглих Героїв.
«З початку 2024 року на Ветеранському просторі «Захист.4.5.0» пройшло три робочі зустрічі з представниками структурних підрозділів Хмельницької міської ради, громадського сектору міста, військовослужбовцями частин, які дислокуються в обласному центрі. Мета таких зустрічей – налагодити співпрацю аби надання послуг для ветеранів стало більш якісним та доступним. Частина послуг надаватиметься безпосередньо на ветеранському центрі «Захист.4.5.0». Ми працюємо над розширенням списку цих послуг. Частину надаватимуть у спеціалізованих закладах. Наразі ми формуємо базу даних спеціалістів, аби перенаправляти клієнтів на пряму до них», — зазначила ветеранка, керівниця проєкту по роботі ветпростору Катерина Луцик.
Представники ветеранського хабу також повідомили, що планують провести зустріч з підприємцями міста Хмельницького.
Ветеранський простір «Захист.4.5.0» знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Камʼянецька, 76. За додатковою інформацією звертайтесь за телефоном: 096 563 00 90.
У Житомирі при центрі реабілітації та соціалізації ветеранів “ТіХтоПройшлиКрізьВогонь” запрацював фан-клуб “Друзі ветеранів”, учасники якого допомагатимуть ветеранам російсько-української війни адаптуватися до мирного життя, інформує Суспільне.
Перше зібрання фан-клубу відбулося в Житомирі. Його учасники обговорювали алгоритм спілкування та співпраці цивільних і військових, зокрема, які теми можуть бути спільними, які запитання ставити, а які взагалі оминати, як навчитися виходити із чутливих тем, коли краще промовчати і “не лізти в душу”, які коректні слова чи інтонації підбирати для розмови.
Наразі у спільноту підтримки ветеранів війни об’єдналися майже 25 волонтерів, які мають купу ідей з приводу того, як краще налагодити діалог з військовими, щоб допомогти їм без бар’єрів комунікувати в соціумі, які готові спільно з ними шукати шляхи для їхньої самореалізації.
Зустрічі фан-клубу “Друзі ветеранів” відбуватимуться двічі на місяць. У подальшому у зібраннях братимуть участь і самі ветерани російсько-укрїнської війни. Також у планах центру — створення філій фан-клубів у громадах області. 20 січня перша така зустріч учасників фан-клубу “Друзі ветеранів” відбудеться в Бердичеві.
Зазначається, що за 2023 рік УВФ профінансував ветеранські підприємницькі ініціативи на загальну суму понад 187 млн грн, з них 183 млн грн – у рамках проєкту #Варто. Крім того, було виділено ще 4 мільйони на відшкодування витрат для створення умов з реінтеграції ветеранів та членів їхніх сімей шляхом надання одноразової фінансової допомоги.
Окрім бізнесу, фінансову підтримку також отримують громадські організації, які надають соціальний супровід ветеранів і їхніх родин, забезпечують менторську підтримку ветеранського бізнесу, залучають ветеранів до активного способу життя, сприяють психічному та фізичному здоров’ю.
Проєкт «Адмінсервіс «Ветеран», розроблений Міністерством у справах ветеранів України, спрямований на спрощення механізмів надання адміністративних послуг ветеранам, членам їхніх сімей, а також родинам загиблих військовослужбовців.
Проєкт «Ветеран» передбачає запровадження надання всіх необхідних послуг ветеранам війни на базі ЦНАПів за принципом «єдиного вікна». Ключове завдання – зменшити кількість відвідувань державних органів і установ. ЦНАП має стати єдиним фронт-офісом надання ветеранам війни всього спектру послуг, причому швидко й якісно.
Водночас мають бути реалізовані всі передбачені законом для ветеранів війни можливості, такі як право першочергового обслуговування, інклюзивність, доступність, ефективність. Особливу вагу мають приділяти питанням відновлення фізичного та ментального здоров’я, освіти та подальшої зайнятості.
Наразі у 49 ЦНАПах Чернігівщини можуть надавати до 19 послуг для ветеранів і членів їхніх родин. Ще сім планують вносити певні зміни до відповідного переліку.
Восени минулого року портал «НОВА: новини ветеранів» неодноразово звертався до теми отримання землі ветеранами. І в кількох публікаціях ми розповідали про ініціативу Народного депутата України Сергія Рудика та його законопроєкт «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення реалізації права учасників бойових дій та сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України при відведенні їм земельних ділянок за рахунок земель державної і комунальної власності».
Нагадаємо, що депутат і діючий військовослужбовець запропонував чи не найпростіший, але ефективний механізм – створити резервний фонд земель державної й комунальної власності, щоб у подальшому розподілити наділи серед учасників бойових дій.
ЗАКОНОДАВЧІ ПОНЕВІРЯННЯ
Відтоді минуло достатньо часу. Із нового року знято мораторій на приватизацію земель. Тепер юридичні особи, включаючи іноземців, мають право придбати у власність до десяти тисяч гектарів, а учасники бойових дій не те, що не отримали своїх двох гектарів, у них немає змоги приватизувати жодної сотки. Як це має сприйматися тими людьми, які зараз воюють, ризикують власним життям і стримують окупанта на лінії розмежування?! Питання риторичне!..
Нашому кореспонденту вдалося поспілкуватися з підполковником ЗСУ, Народним депутатом і заступником голови Комітету з питань аграрної та земельної політики Сергієм Рудиком. І ось що він розповів:
Підполковник ЗСУ, Народний депутат і заступник голови Комітету з питань аграрної та земельної політики Сергій Рудик
– Законопроєкт набрав у комітеті чотирнадцять голосів «за» при двох «утрималися». І це незважаючи на неймовірну протидію виконавчої гілки влади в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України. Коли в грудні минулого року я приїхав на три дні на сесію, мені довелося грюкати по столі кулаком лише для того, щоб проєкт потрапив до порядку денного. Стало очевидним, що багато «колег» із Комітету з питань аграрної та земельної політики не хочуть його прийняття, а в уряду є своє бачення вирішення цієї проблеми. Тому пропозиції деяких депутатів подумати, запитати в Кабінету Міністрів, отримати офіційну довідку від Держгеокадастру, є не чим іншим, як спробою затягнути процес… Не зважаючи ні на що, всі ці бюрократичні перепони ми подолали й нарешті отримали висновок комітету – схвалити за основу цей законопроєкт, включити його до порядку денного сесії та застосувати норму регламенту, яка дозволяє вносити суттєві правки…
А далі? Далі доведеться чекати й сподівалися, що в погоджувальної ради достане політичної волі винести законопроєкт до сесійної зали, а в народних обранців – проголосувати за нього…
ГОЛОСИ ВЕТЕРАНІВ
А що думають самі ветерани з цього приводу? Наскільки прийняття змін, запропонованих депутатом Рудиком, покращить і вирішить цю вже, здавалося, безвихідну ситуацію з землею? Ми звернулися до начальника штабу ГО «Спілка ветеранів АТО» Влада Якименка й ось що він розповів:
Начальник штабу ГО «Спілка ветеранів АТО» Влад Якименко
– Факт продажу іноземцям української землі під час війни – це злочин. Неможливість отримання земельної ділянки ветераном – також злочин. Влада сподівається, що війна все спише. Але так не буде! На жаль, це далеко не єдина проблема. І навіть з прийняттям законопроєкту всі проблеми не вирішаться. Окрім неможливості приватизації, захисники будуть стикатися з повним небажанням територіальних громад надавати земельні наділи ветеранам. Так було до повномасштабного вторгнення, так буде й тепер. Прикро, що війна там нікого нічому не навчила. І навіть коли закон буде прийнятий, учасники бойових дій змушені будуть терпіти повне ігнорування їхніх прав керівництвом територіальних громад. Тому передбачаю, що нам доведеться дуже багато протистояти такому свавіллю, звичайно ж, у законний спосіб. Ми будемо всіма силами обнародувати інформацію, звертатися до правоохоронних органів, примушувати виконувати законні норми, подавати позови до суду. Так що головне, щоб був закон, а його реалізацію постараємося забезпечити…
Інший респондент – керівник Громадської спілки «БАЗУКА», заступник голови «Руху ветеранів України» Тарас Лелюх. Очолювані ним об’єднання включають в тому числі й сільськогосподарські підприємства та дбають про комфортні умови ведення бізнесу людьми, діяльність яких пов’язана з землею.
Керівник Громадської спілки «БАЗУКА», заступник голови «Руху ветеранів України» Тарас Лелюх
– Ми давно очікуємо резерв земель державної власності й не можемо дочекатися, – говорить Тарас. – Законопроєкт Народного депутата є лише початковим кроком на цьому шлях. Але він має бути зробленим. Без цього рухатися далі неможливо. Я вдячний Сергію Рудику за все те, що він робить для учасників бойових дій. На жаль, війна на керівників територіальних громад вплинула не так, як того хотілося б. Дехто з них на бруківці й газонах збільшив власні статки, завищуючи розцінки вдвічі-втричі. Якби територіальні громади забезпечили хоча б власних ветеранів і членів родин загиблих, це вже була б велика перемога. Але вони не роблять навіть цього.
Децентралізація породила появу нових царьків на місцях, які не зупиняються навіть перед порушенням законодавства. Що в порівнянні з цим порушення прав ветеранів? Та й законодавство досі працює проти нас. Поки законопроєкт обговорюється у Верховній Раді, мораторій для ветеранів продовжує існувати. А другий етап земельної реформи, не зважаючи на бойові дії, так і не був відтермінований. Не допомогла ні петиція, яку Президент обіцяв розглянути, ні здоровий глузд. Поки хлопці й дівчата воюють, бариги десятками тисяч гектарів розкрадають їхню землю!
ЗДОРОВИЙ ГЛУЗД БЕЗСИЛИЙ ПРОТИ ЦИНІЗМУ
Наше видання вже піднімало кричущу проблему, коли дбати про захисників як на державному рівні, так і в органах самоврядування приставлені люди, які не мають жодного відношення до захисту країни. Це такі собі «професійні чиновники», які все життя знаходяться на державній службі й воліють не поступатися власними посадами до самої смерті. Але слід пам’ятати, що саме такі «господарники» й «професіонали» з готовністю здавали ворогу окуповані території й усе, що на них знаходилося. Так було на окупованій Харківщині, Херсонщині, Сумщині, Чернігівщині. Тому що головною метою життя для них є перебування біля годівниці при будь-якій владі – законній чи окупаційній.
Те чи приблизно те саме відбувається й на рівні Верховної Ради – головного законодавчого органу держави. Одиниці народних депутатів, зокрема Сергій Рудик, знаходяться на фронті, воюють і захищають Батьківщину. Натомість десятки й сотні обранців сидять у мирному Києві, відпочивають на всесвітньо відомих курортах, створюють корупційні схеми, дербанять бюджет і кошти, що надходять від закордонних партнерів, купують собі наддорогі авто й елітну нерухомість. При цьому про закони, які б підтримували й захищали ветеранів, дбають не ці десятки й сотні депутатів, а ті одиниці, що вимушені приїжджати з фронту до Києва, щоб просувати такий необхідний сьогодні законопроєкт.
Але, не зважаючи на такі надмірні зусилля, немає ніякої впевненості в тому, що проєкт цей дійсно стане законом, оскільки далеко не факт, що благополучні депутати за нього проголосують. Вони ж мають дбати про себе, про автівки й нерухомість, а не витрачати час і сили на якихось там воїнів і захисників!
Мені здається, придумати більш цинічну ситуацію просто неможливо!
У березні 2024 року у Лас-Вегасі (Штат Невада) заплановано проведення змагань з адаптивних видів спорту для поранених військовослужбовців Повітряних сил та морської піхоти США United States Air Force Trials. Цьогоріч Україну на змаганнях представлятимуть 30 ветеранів війни.
Інформація про це з’явилась на Facebook-сторінці української команди Invictus Games.
Їх відібрала спеціальна комісія за підсумками Всеукраїнських змагань з адаптивних видів спорту, які відбулися в середині грудня у столиці. Критеріями оцінювання, які використовували під час відбору, стали:50% – спортивний показник, 25% – психологічний показник, 25% – соціальний чинник. Загалом у відбіркових змаганнях взяли участь 168 військових та ветеранів з різних областей України.
