Патрульного із Дніпра, який застрелив порушника в ході конфлікту, суд відправив під цілодобовий домашній арешт до 30 жовтня 2023 року. Прокурор вимагав взяти його під варту на 60 діб без права на внесення застави.
Патрульний поліцейський Євген Звонков, який застрелив нападника у Дніпрі, провину не визнав. Він заявив, що не вважає себе винним. “З підозрою я не згоден абсолютно. Тому що всі дії, які прописані – я не робив. У той день на мене і на мою колегу було скоєно напад. Після того, як були використані всі можливі методи впливу, в стані крайньої необхідності була застосована зброя для захисту мого життя та життя моєї колеги”, – заявив Звонков.
Під час судового засіданя у Дніпрі кілька десятків поліцейських прийшли до будівлі суду, щоб підтримати колегу, якому обирали запобіжний захід.
Випадок з ліквідацією порушника у Дніпрі та відкритої кримінальної справи на одного з патрульних матиме важливий культурний вплив на суспільство. У країні тривають дискусії, яку поведінку вважати правильною, а яку неприйнятною.
Якщо поліцейського притягнуть до відповідальності, тоді сідати на підпитку за кермо, а після цього мінятися місцями з пасажиром, хамити представникам поліції та нападати на них – буде сприйматися суспільством як соціально прийнятна та правильна поведінка.
У випадку виправдання поліцейського, беручи до уваги погрози зловмисника та його агресивні дії, та ще й нагородять патрульного за належну реакцію на обставини, водночас відкривши кримінальну справу проти загиблого та співучасника злочину, тоді суспільство отримає чіткий сигнал, що така поведінка, яку дозволив собі п’яний хам, є не тільки неприйнятною, а й небезпечною для життя.
На жаль, в Україні склалася така практика, що законослухняні громадяни, які сумлінно сплачують податки та етично поводяться щодо співгромадян, доримуються діючого законодавства – є найбільш уразливими. А соціальним еталоном успіху в Україні донедавна був бидлуватий подонок, якому не писані закони, доступне “телефонне право”, а городяни і поліція його намагаються обходити і не помічати, щоб уникнути клопоту, який може зруйнувати кар’єру і життя законослухняного громадянина.
Харківська обласна громадська організація “Спілка ветеранів АТО”звернулась до Президента України Володмира Зедленського із відкритим листом. Ветерани, які ще в 2014-му році одними з перших стали на захист України, які з перших хвилин повномасштабного вторгнення росії в Україну покинули всі справи, роботу, сім’ї і знову пішли боронити нашу країну, вирішили нагадати, що люди, які перебувають вже 18 місяців на передовій, потребують демобілізації.
“18 місяців безперервної війни ламають і сталевих людей”, – пишуть у звернені ветерани.
“Суспільство потребує зрозумілого графіка демобілізації воїнів, котрі з початку війни захищають державу, та чітких строків несення служби – для тих, хто прийде їм на зміну. Без сумніву, це має бути поступовий процес: як це було у 2015-2016 роках. І для тих, хто бажає залишитися в лавах ЗСУ і далі – необхідно буде переходити на контрактну службу”. – пояснюють свою вимогу демобілізації ветерани війни.
І не варто почувши слово “демобілізація” одразу вирячувати очі і волати “зрада”. Ніякої зради тут немає. Росія нав’язала Україні принципово новий тип війни. Фактично, війна триває вже десять (!!!) років. Одні й ті самі люди без ротації ні фізично, ні морально “не дотягнуть” до Перемоги. Україні потрібен навчений резерв бійців в тилу, які пройшли через реальну участь у бойових діях.
Тому у зверненні до президента України ветерани ГО “Спілка ветеранів АТО” нагадують, що ми маємо бути готові до того, що ця війна не закінчиться а ні через рік, а ні через 5 років – так само, як за 8 років не закінчилось АТО.
“В державі має бути запроваджений прозорий та справедливий план мобілізації й підвищення обороноздатності країни – за яким військову службу мають проходити практично всі громадяни України. Саме з цього починається наша майбутня перемога”, – переконані ветерани АТО/ООС.
Президент України Володимир Зеленський заявив, що ВПС України потрібно близько 160 винищувачів, аби мати можливість протистояти російській авіації та не допустити її панування в небі над Україною. Про це глава держави заявив португальському телеканалу RTP.
“Сьогодні у нас є домовленість про майбутню поставку 50-60 винищувачів. Всього нам потрібно близько 160 винищувачів, щоб мати потужні Повітряні сили, які не дадуть росії можливості домінувати у повітрі. І вони нам потрібні не для наступальних дій”, — сказав Володимир Зеленський.
Президент України додав, що на початку наступного року в українському небі можуть зʼявитись вказані літаки. Раніше міністр оборони України Олексій Резніков повідомляв, що до України F-16 можуть долетіти тільки навесні 2024 року.
Речник Генерального штабу Збройних Сил України Андрій Ковальов повідомив, що минулої доби на фронті відбулось понад 40 бойових зіткнень.
На Лиманському напрямку противник вів безуспішні наступальні дії в районах Новоєгорівки та Білогорівки.
На Бахмутському напрямку противник вів безуспішні наступальні дії в районах Кліщіївки та Курдюмівки.
На Авдіївському та Мар’їнському напрямках сили оборони продовжують стримувати наступ російських військ.
На Шахтарському напрямку наші захисники успішно відбили атаки російських військ в районі Старомайорського.
На Запорізькому напрямку противник вів безуспішні наступальні дії в районі Вербового.
На Херсонському напрямку від артилерійських обстрілів противника постраждали понад 25 населених пунктів. ЗСУ наступають та мають успіх на Бахмутському та на південних напрямках, – заступниця міністра оборони Маляр. На Бахмутському напрямку Сили оборони продовжують вести наступальні дії південніше міста Бахмут. Є певні успіхи, закріплюються на досягнутих рубежах. На південних напрямках триває наступальна операція наших військ. Є певні успіхи, зокрема на напрямку Новоданилівка-Новопрокопівка. Зараз наші закріплюються на досягнутих рубежах.
На окупованих територіях російські загарбники намагаються всіма силами проводити примусову мобілізацію українських громадян до російської окупаційної армії.
Українська далекобійна зброя уразила ціль на відстані в 700 км, – заявив президент Володимир Зеленський.
“Захід має відкрито поставити собі за мету перемогу України у війні, а не говорити про “підтримку так довго, як буде потрібно”, – Глава МЗС Литви Габріелюс Ландсбергіс
Премʼєр-міністр Угорщини Віктор Орбан знову відзначився поширенням тез російської пропаганди із останньої методички ФСБ. У інтерв’ю ексведучому “Fox News” Такеру Карлсону, який дуже симпатизує рф, діючий премʼєр-міністр Угорщини заявив, що Захід має укласти угоду напряму із президентом рф для вирішення питання “безпеки” України. Ця так звана “угода” не повинна включати ні повернення Криму, ні членство України в НАТО.
Також Віктор Орбан заявив, що Україна не має шансів перемогти росію у війні.
У відповідь речник МЗС України Ніколенко заявив, що Україна не торгує ні своїми територіями, ні своїм суверенітетом: “І світ не буде торгувати. А російське керівництво, яких би воно не залучало публічних адвокатів, неодмінно понесе відповідальність за все заподіяне українцям зло”, – додав він.
Небезпечність заяв Віктора Орбана полягає в тому, що він постійно намагається нав’язати оточуючим думку, що Україну потрібно розглядати не як суб’єкт міжнародного права, а як територію, яку “потрібно поділити”.
Полтавського фітнес-тренера Романа Заволоку, який принижував військових, їх ображав і на них плював , затримав КОРД. Йому будуть обирати запобіжний захід, повідомив нардеп олексій Гончаренко у своєму Тг-каналі.
Затриманий еодноразово підходив до працівників ТЦК ображав їх називаючи «чайками» та «гусями». Але останній скандальний випадок стався пару днів тому. Фітнес-тренер разом з таким же “фітнес-товаришем ”ображали старшого солдата Олександра Мацька. Вони ирішили посміятися із тремтячих рук військового, хоча той пояснив, це тремор після контузії. Коли наш захисник сказав, що на на війну він пішов добровільно, Заволока заявив військовому: «Ти придурок, сам попався на крючок». В кінці розмови він плюнув у військового.
На Заволоку відкрили кримінальні справи за кількома статями. Поліція за ч. 2 статті 296 (Хуліганство), а полтавський обласний ТЦК та СП написав заяву в СБУ за образи військовому і за заперечення агресії росії (статті 435-1 та 436-2 ККУ).
Дуже показовий випадок, коли треба розуміти, що за свої слова доведеться відповідати. До наших захисників потрібно ставитися з повагою.
У Габоні вібувся військовий переворот – хунта захопила владу і відправила президента країни під домашній арешт. Окрім самого президента, було затримано його сина та голову демократичної партії. Родина президента Бонго перебувала при владі в країні останні 56 років. Про це повідомила Reuters.
64-річний президент Алі Бонго був затриманий невдовзі після оголошення результатів виборів, згідно з якими його було переобрано, незважаючи на скарги опозиції щодо наявних фальсифікацій.
Намагання уряду приховати справжні результати за допомогою вимкнення інтернету не зазнали успіху – військові заявили, що вибори “не відповідали умовам прозорого, достовірного та інклюзивного голосування, на яке так сподівається народ Габону”.
«Ми вирішили захистити мир, поклавши край нинішньому режиму», – заявив офіцер армії в прямому ефірі.
«Я Алі Бонго Ондімба, президент Габону, і я хочу надіслати повідомлення всім друзям, які у нас є, по всьому світу, щоб вони підняли шум, підняли галас, тому що люди тут заарештували мене і мою сім’ю. Мій син десь там, моя дружина в іншому місці, а я в резиденції», – сказав Бонго у відео, що з’явилось з анонімного джерела.
Прем’єр-міністр Франції Елізабет Борн заявила, що країна “уважно стежить за ситуацією”.
«Ми закликаємо всі сторони в Габоні виходити з основних інтересів країни і народу, вирішувати розбіжності шляхом діалогу, і якомога швидше відновити нормальний порядок», – заявив речник МЗС КНР Ван Веньбінь.
Українське громадянське суспільство потроху почало обговорювати Оттавську конвенцію, яка обмежує Сили оборони у сфері мінного озброєння. А все завдяки тому, що міжнародна правозахисна організація Human Rights Watch (HRW) взимку 2023 року звинуватила ЗСУ у використанні заборонених протипіхотних мін.
Нарешті головний біль кожного українського сапера розділила широка громадськість. І це чудово – адже зупинити агресора вдасться лише в тому разі, якщо тил житиме радостями і проблемами фронту.
У звіті HRW згадуються чисельні пуски касет з ПФМ-1, відомою за назвою «Пелюстка» (рос. «Лепесток»). Проте перелік інженерних боєприпасів (саме так міни називають фахівці), що підпадають під обмеження, значно ширший. Цей перелік і затвердила Оттавська конвенція.
Україна підписала угоду про заборону мін 24 лютого 1999 року у Нью-Йорку та ратифікувала її 27 грудня 2005 року, ставши державою-учасницею з 1 червня 2006 року. З цього моменту країна мала обмежити використання і знищити величезні запаси радянського протипіхотного інженерного озброєння. І досі українських інженерних (читай – «саперних») підрозділів регулярно, під підпис, ознайомлюють з положеннями конвенції.
Які міни заборонено використовувати в Україні
Конвенція зобов’язує Україну знищити і відмовитись від використання ПФМ та ПОМ. Вони встановлюються дистанційно і, в залежності від моделі, вибухають від сейсмічного датчика, натискання, обривання відповідного датчика чи при самоліквідації.
Також Україна має відмовитись і знищити всі види ПМН та залишки ПМД – протипіхотні боєприпаси натискної дії, – які налаштовуються безпосередньо саперними підрозділами на місці і ПОМЗ, що встановлюються на розтяжку.
Озброєння типу МОН та ОЗМ теж має поступово знищуватись, проте його можна використовувати виключно в керованому варіанті. Що це означає? Це питання підводить нас до суті проблеми, яку ставить перед Збройними силами України Оттавська конвенція.
Невибіркова дія і керування мінами
МОН-50 встановлена водночас на дистанційний підрив (зліва) та на розтяжку (зправа)
Справа в тому, що автори Оттавської конвенції бачать основну проблему «протипіхотки» в невибірковій дії – міні все одно, хто її задіює – цивільний, військовий чи взагалі тварина. Тобто якщо вибух ініціюватиме військовослужбовець, який відрізняє ворога від пенсіонерки, що пішла в ліс по гриби, то міна не становить жодних проблем.
В МОН і ОЗМ напхано від 600 грам до кількох кілограм вибухівки та уражуючими частинами. МОН посилає направлений пучок елементів, а ОЗМ розкидає їх навколо місця встановлення.
Проте, щоб ця вибухівка почала детонувати, розкидаючи в усі боки уламки, треба дистанційно спричинити всередині неї маленький вибух. Для цього у міну вставляють детонатор, в якому знаходиться речовина, яка може вибухнути від простого удару. Удар спричиняє накольний механізм – по суті, це просто велика голка.
Голки поділяються на два види: МУВ і МН. Голка МУВ тримається на чеці, до якої і прив’язують розтяжку. А от голка МН спрацьовує, якщо по дротам, приєднаних до неї, пустити електричний заряд (опустимо перелік всіх пристроїв, які дозволяють ставити міни через НМ у некерований варіант).
Тобто, до МОН і ОЗМ можна приєднати таку от керовану голку на кабелі, а на іншому кінці дроту посадити солдата, який у потрібний момент під’єднає дріт до джерела живлення. Чудово, проблема з Оттавською конвенцією вирішена!Спойлер. НІ.
Недоліки дистанційно керованих мін
МОН-100 встановлена в керованому режимі через ЕДПР
У згаданому вище ланцюжку солдат – джерело живлення – дріт – міна є свої переваги, про які ми поговоримо пізніше, й одразу чотири недоліка:
Оператор має бути готовий спричинити вибух у надзвичайно стресових умовах бою та обстрілу, паралельно використовуючи інші типи піхотного озброєння. Він мусить чітко відрізняти кілька дротів, які йдуть до різних мін та мінних груп, а також знати коли і як їх використовувати. Ідеально, щоб це був досвідчений боєць, відважний та дуже якісно вишколений, що важко забезпечити в умовах масової мобілізаційної армії.
Джерело живлення має бути постійно заряджене та «видавати» напругу, достатню для того, аби голка спрацювала.
Дріт має бути неушкоджений, його цілісність потрібно постійно перевіряти спеціальним тестером. Якщо черговий «прильот» перебив кабель – треба лізти і лагодити.
Міна має знаходитися під постійним наглядом, аби її ініціювали оли ворог на підході, а не просто перерізали дріт, або взагалі перемістили так, аби вона, вибухнувши, завдала шкоди українським воїнам.
Керовану міну не встановиш у «сліпій зоні» позиціїй наших захисників. Для її постановки в тилу ворога потрібно буде придумати самопальний хитромудрий механізм дистанційного керування, який не має глушитися РЕБ-ом.
З досвіду, піхотні командири завжди бачать міни, передусім, як спосіб стримати ворога на тих ділянках, де неможливо забезпечити достатню концентрацію своїх бійців. Базові місця встановлення мін – це стики між підрозділами та «сліпі зони» спостережних пунктів. Щоб обійти заборону, доводиться встановлювати вдвічі більше мін – поряд з керованими встановлювати сигнальні боєприпаси, які мають повідомити бійця про наближення ворога. Але це геть не панацея, адже жоден ворог не захоче далі рухатися там, де спрацювала сигнальна міна.
А ще, через заборони, які встановлює Оттавська конвенція, скидати радянські протипіхотні інженерні боєприпаси прямо на голову ворога – суворо заборонено. Тож відтепер протипіхотні мінні загородження можна ставити лише особисто. А особисто – це вийти з окопу в чисте поле перед ворогом, несучи з собою важкий інженерний інвентар, копирсатися з міною і її прицілювати.
Більше того, в таких умовах стає майже неможливим замінувати тил, чи навіть позиції ворога. Саме це окупанти сьогодні активно роблять на південному театрі військових дій.
Тож, проблема цілком описана. Мирне населення тепер в безпеці? Аж ніяк.
Оттавська конвенція і окупанти
Російський солдат прицілює МОН-90
Командир українського інженерного підрозділу, згідно з усіма настановами, мусить створювати детальні карти мінних полів – так звані формуляри, які передаються через інженерну службу до відповідальних осіб. Міни наносяться на «Кропиву» та передаються суміжним підрозділам. Після закінчення активних бойових дій, мінні поля, встановлені ЗСУ, досить легко знешкодити – достатньо лише отримати доступ до всіх формулярів, які складалися в межах певної зони.
Всі дані про виявлені протипіхотні міни, згідно з 7 статтею Оттавської конвенції та нашим «Законом про протимінну діяльність», Україна включає в щорічні звіти, які заслуховуються у Верховній Раді та передаються до міжнародних організацій.
Але окупанти геть не налаштовані ділитися власними формулярами з Україною та писати якісь звіти. РФ та її проксі Оттавську конвенцію не підписували. Україна зверталася до ООН, що не може повністю гарантувати виконання Оттавської конвенції на своїй території ще в 2018 році. Тож, щоб ми не робили, а загроза для цивільного населення залишається актуальною.
Гранати як міни
Один з найпростіших трюків з розтяжкою
Здавалося б, знищивши всі на світі протипіхотні міни, ми б назавжди позбавилися від проблеми. Але, знову ні. Не будемо говорити за саморобні вибухові пристрої. Зібрати такий – це не абиякий, але інженерний виклик. Деякі «міни» випускаються масово і доступні кожному. Мова йде про гранати з розтяжками.
Запали всіх на світі ручних гранат є своєрідною версією детонатора і накольного механізму, але із затримкою на кілька секунд. Кожна граната стає протипіхотною міною з тієї секунди, коли її буде встановлено на розтяжку.
Згаданий на початку ПОМЗ – дублює форму старої протипіхотної гранати, проте без сповільнювача. Щоправда, сповільнювач цілком реально зняти з міни, особливо, якщо планується залишитись без пальців в найближчий час.
Розтяжки з гранатами є ще одним головним болем українського сапера. Піхотинці, які їх ставлять, не керуються жодними настановами (а іноді і здоровим глуздом). Розтяжки не наносять на формуляри. Їх встановлення ворожими підрозділами напрочуд важко проконтролювати.
Місця встановлення мін часто можна упізнати за демаскуючими факторами: типовими радянськими ящиками з відповідним маркуванням, залишками воскового паперу та елементами пакування. Доступ до ручних гранат у необмеженій кількості є у кожного солдата, – й не тільки у сапера. І бути вони можуть де завгодно, де ходив військовослужбовець.
Тож відсутність мін зовсім не означає мінна безпека.
Деякі паперові нюанси
Такою фотографією мін ПМН Міноборони проілюструвало новину про знищення 3 млн мін
Окрім цього, існує ще два значних недоліка прийняття конвенції. В загальних рисах вони обʼєднані довкола питань виробництва інженерних боєприпасів і розуміння оперативних спроможностей підрозділів Збройних сил.
Цей розділ – своєрідна відповідь всім, хто вважає, що можна просто не виконувати Оттавську конвенцію, користуючись нечітко прописаними механізмами покарання.
По-перше, у рамках виконання своїх зобов’язань стосовно Оттавської конвенції Україна, станом на 2020 рік, ліквідувала 3 млн протипіхотних мін. Тож наразі інженерні підрозділи використовують залишки тих інженерних боєприпасів радянського виробництва, які не були знищені.
Рано чи пізно іх чисельність досягне нуля, адже лише кордон з РФ і Білоруссю у нас сягає більше тисячі кілометрів. Вирішенням проблеми могло б стати розгортання власного виробництва. Але таке виробництво неможливо розгорнути підпільно чи вручну, бо мова йде про роботу з вибухівкою. А от офіційно зареєстроване виробництво стикнеться з цілим рядом обмежень, які встановлені конвенцією.
Конструктивні рішення зроблених офіційно боєприпасів будуть сильно обмежені тим, що вони, щонайменше, формально не мають мати механізмів невибіркового ураження ворога.
По-друге, уявімо собі, що в цій ситуації, український сапер все ж вирішує встановити відповідні боєприпаси у некерованому стані, або і просто замінувати місцевість мінами, які навіть теоретично не можуть бути керованими – наприклад ПМН-4 з числа трофейних. Або, щоб не брати совсім «неконвенційний варіант», – сапер ЗСУ переставив російський інжнерний боєприпас на ворожому мінному полі так, аби він представляв небезпеку для окупантів, а не для українського солдата.
Яким чином це мінування має бути відображене в офіційній документації, на підставі якої здійснюється оперативне планування на рівні чисельних оперативних та регіональних управлінь? Адже навряд чи кожен лейтенант-командир інженерного взводу має можливість вибудовувати достатньо міцні горизонтальні звʼязки з генералітетом високих штабів.
Всім відомо, що керування українською (та і будь-якою) армією здійснюється на основі великої кількості звітної документації. Як саме можна відобразити у звіті «неконвенційні» міни?
Велика війна і міни
Українські миротворці в колишній Югославії після завершення активних боїв
Оттавська конвенція, «Human rights watch» та протимінне законодавство активно працюють у добу локальних конфліктів. Джоді Вільямс, яка ініціювала широку протимінну кампанію, може так спокійно захищати все хороше лише в світі маленьких локальних конфліктів.
В світі, де контрактна добре вишколена армія воює проти терористів, можна гратися у гуманізм. В такому світі дистанційно керовані міни мають свої переваги – у випадку будь-якого маневру, кероване мінне поле можна легко пройти і повернутися назад. Загін вирушає через кероване мінне поле в патруль поза межами розташування миротворчих військ і повертається назад.
За мінним полем слідкує кілька уважних чергових, обладнаних ідеальним зв’язком зі спостережними пунктами. А на «спостережниках» чергують бійці з найкращими моделями тепловізорів та приладів нічного бачення. Над мінним полем висять спеціалізовані дрони, контролюючи кожен рух навколо.
Військовий контингент в такому світі завжди достатній, не вистачає людей для керування чи спостереження – легко можна попросити з великої землі ще кілька бійців з числа тих, хто несе військову службу вдома.
Кожному військовому доведена заборона постановки гранат на розтяжку. Вона, власне, і не доцільна. Та й кожна велика армія вчиняє так само.
В такому світі дистанційно керовані міни – це найкращий вихід з усіх можливих. Адже жодна міна чи механізм керування мінами не може використати її ефективніше ніж досвідчений і навчений солдат.
Це люди з такого світу казали українським танкістам «Бачите мінне поле – об’їзджайте його». Люди з такого світу уважно нишпорять, вишукуючи, де саме український солдат встановив ту чи іншу міну.
Але ми живемо в іншій реальності. В світі великої позиційної війни, яка не припиняється контрнаступом ЗСУ чи окупантів. Позиційної війни з ядерною державою, кордон з якою залишається дійним, і який необхідно закривати назавжди мінними полями.
Ми живемо в світі великої мінної війни і вічного браку кваліфікованих саперів. В світі, де тисячікілометрову лінію фронту доводиться якось прикривати і людей завжди не вистачає. В цій реальності нам потрібні різні види озброєння, не тільки танки й літаки.
І в цьому світі ми мусимо робити вибір – або ми, українські сапери, будемо менш ефективні, або ми будемо змушені порушувати правила та звичаї ведення війни. Адже наказ на встановлення мін на розтяжку не може дати жоден командир – такий наказ буде визнаний злочинним. Тобто рішення ми прийматимемо на свій розсуд, страх і ризик.
У вівторок ввечері російські військові блогери повідомляли про “критичну ситуацію під Вербовим”і наступ ЗСУ. В середу в Генеральному штабі ЗСУ повідомили, що Сили оборони України мали успіх на напрямках Новоданилівка-Новопрокопівка та Мала Токмачка-Вербове на півдні.
У середу вранці стало зрозуміло, що росія відходить від основної лінії оборони, яку будували місяцями. Рашисти, ймовірно, зараз закріпилися в селі Вербове і готують контратаку на втрачені позиції.
Прорватися крізь бетонні фортифікаційні споруди, зведені рашситами, відомі також як “лінія суровікіна”,вдалося українським солдатам 82-ої повітряно-десантної бригади пише видання BILD.
За «лінією суровікіна» українці з боями просунулись вглиб території, утримуваної росією, на відстань до двох кілометрів.
Якщо українські військові закріпяться за головною лінією оборони рф, росія постане перед надзвичайно складним вибором -відступити або продовжувати боротьбу, що в обох випадках означатиме поразку.
Радник глави Офісу президента Михайло Подоляк в своєму Twitter (сьогодні це “Х”) зазначив, що із подій сьогоднішньої ночі у місті Псков можна зробити кілька важливих висновків.
По-перше, це свідчить, на його думку, про те, що війна все більше переміщується на територію росії, і її неможливо зупинити.
“Це наслідок втраченої фронтової складової (росія вже давно воює лише числом і лише в обороні, попри всі пропагандистські міфи) та відсутності реальних систем управління силами в регіонах (в т.ч. ППО)”, – написав Подоляк.
По-друге, зауважив він, заклики уникати будь-яких ударів по законній території рф виглядають дивно і все одно продовжують заохочувати рф до продовження агресії.
“Тим не менш, Україна суворо дотримується зобов’язання не використовувати зброю своїх партнерів для нанесення ударів по російській території і діє виключно в рамках принципів оборонної війни”, – йдеться в дописі радника Офісу глави держави.
По-третє, на його думку, путін – це абсолютно непридатний для переговорів суб’єкт. “Історія” з демонстративним вбивством пригожина показує, що путін не буде дотримуватися жодних домовленостей, не хоче жодних домовленостей і націлений виключно на ескалацію, збільшення масштабів вбивств і руйнувань.
“Отже, поки путін залишається президентом, війна триватиме. Затягуючи росію все глибше і глибше в безодню хаосу”, – додав Подоляк.
