За жовтень 2024 року українці накопичили втричі більше Національного кешбеку, ніж місяцем раніше. Загальна сума кешбеку, нарахованого громадянам за другий місяць дії програми, становить 125 млн грн. Майже вдвічі зросла і кількість учасників програми. Станом на 31 жовтня, це 3 мільйони громадян.
«Національний кешбек» – це форма підтримки громадян від держави. Ми раді відзначити, що інтерес до програми зростає. Чим більше громадяни купуватимуть місцеві товари, тим більший обсяг допомоги від держави отримуватимуть. Українцям це допоможе фінансово, зокрема оплатити комунальні послуги взимку, а держава отримає додаткові податки, які можна витратити на оборону», — зазначила Юлія Свириденко, Перший віце-прем’єр-міністр України – Міністр економіки України Юлія Свириденко..
Виплата коштів, накопичених споживачами за жовтень, відбудеться в кінці листопада на картку для виплат «Національний кешбек». Щоб отримати кошти вчасно, потрібно активувати цю картку в Дії. Це зробили 1,9 мільйона громадян. Тож тим, хто це ще не зробив, потрібно відкрити додаток Дія, в розділі Сервіси обрати Національний кешбек і далі активувати свою картку.
Щоб долучитись до програми «Національний кешбек», необхідно:
Відкрити картку для виплат Національний кешбек у відділенні банку чи через сайт або банківський додаток. У програмі беруть участь ПриватБанк, monobank, Укргазбанк, Sense Bank, ПУМБ, Абанк, Банк Глобус, UKRSIBBANK BNP Paribas Group, Ощадбанк, Акордбанк, Банк Кредит Дніпро, Кліринговий Дім.
Надати банку дозвіл на передачу інформації про транзакції з карток, якими ви зазвичай здійснюєте покупки.
У застосунку «Дія» в розділі «Сервіси» активувати картку «Національний кешбек» для виплат.
Спільними зусиллями благодійників та військових у Запоріжжі відкрився новий простір «Рубікон Hub». Він покликаний допомогти ветеранам, членам їхніх родин та сімʼям загиблих військовослужбовців. Тут вони зможуть отримати безоплатні юридичні консультації й психологічну підтримку.
“Цей хаб створений військовими та ветеранами на волонтерських засадах. Зусиллями нашої спільноти ми змогли його облаштувати. Цей простір став необхідним, бо у ветеранів є різного роду проблеми, потреби й питання. Тому я думаю, що не тільки військових потрібно вбудовувати в цивільне життя, а й суспільство має бути готовим прийняти ветеранів”, – зауважив голова благодійної організації «Рубікон волі» Іван Мінченко.
Новий ветеранський хаб також надаватиме фінансову й інформаційну допомогу, проводитиме реабілітацію військових, розвиватиме безбар’єрне середовище в Запоріжжі.
Проблема, порушена в попередній публікації, виявилася достатньо плідною й невичерпною. При цьому одне тематичне спрямування весь час тягнуло за собою інші. Ув’язнені, які дають згоду на мобілізацію; ветерани, що стали засудженими й також можуть бути мобілізованими; захист тих ветеранів, котрі знаходяться в місцях позбавлення волі; необхідність реформування правоохоронної, судової й пенітенціарної систем, завдяки яким до колонії далеко не завжди потрапляють люди, які дійсно винні чи наскільки винні в правопорушеннях… Війна оголила ті недоліки, що довгі роки не знаходилися на поверхні.
Звичайно, висвітити підняті проблеми в одній публікації ніяк не вийде й у подальшому до них слід звертатися знову й знову. А зараз довелося поспілкуватися із представником організації, що починала свою діяльність і продовжує її, захищаючи ув’язнених. Хоча не впевнений, що саме це стало початком…
– Мені шістдесят років, – говорить керівник Благодійної організації «Free Zone» Олексій Загребельний, – життя було довгим і дуже різноманітним. У мене є власний досвід відбування покарання, багаторічного вживання наркотиків, захворювання на різноманітні хвороби під час перебування в колонії. Була потреба в медичний допомозі, яку я не міг отримати. Було дві реанімації, після яких я не мав вижити, але вижив. На собі відчув, як це, відбувши покарання, добиратися додому за сотні кілометрів без жодної копійки в кишені…
Після звільнення, а було це двадцять років тому, Олексій вирішив, що мусить допомагати тим, хто перебуває в ув’язненні. Для цього й була заснована Благодійна організація, котра існує вже більше шести років. Первинним завданням її діяльності визначили подолання проблеми доступу людей, що знаходяться в ув’язненні, до якісної медичної допомоги та адаптації до життя на волі. Працює організація як безпосередньо в місцях виконання покарань, так і супроводжує після звільнення.
– Близько п’яти тисяч людей на рік є клієнтами наших програм, – розповідає далі Олексій Загребельний. – Ми розглядаємо людей, що знаходяться в ув’язненні, як цінний ресурс для суспільства. Але він стає цінним лише за умови, що з цими людьми проводиться необхідна співпраця, яка включає і консультування, і навчання, а також захист і підтримку.
Ноу-хау нової програми, розробленої «Free Zone», полягає в тому, щоб одні засуджені надавали послуги іншим. Мається на увазі – консультування в питаннях цивільно-правового характеру, а також у сфері протидії ВІЛ, вірусних гепатитів, туберкульозу.
– Така думка прийшла мені ще в 2017 році, – згадує керівник, – коли ми працювали в одній із колоній, що знаходиться в Сумській області. Справа в тому, що наші фахівці можуть перебувати в місцях позбавлення волі лише тимчасово, а консультанти з числа ув’язнених знаходиться там постійно. Для цього серед засуджених ми відбираємо тих, хто зможе працювати над реалізацією нашої програми, проводимо навчання та укладаємо відповідні договори.
А з недавнього часу серед ув’язнених почала виділятися достатньо значна група людей, що мають бойовий досвід. Такі собі ветерани за гратами. Олексій впевнений, що ці люди мають також специфічні потреби – позбавлення від психічних, а в деяких випадках і психіатричних розладів. Загострене відчуття несправедливості, образи на державу й суспільство. Їм необхідний процес реабілітації, а вони замість цього знаходяться в колонії, де позбавлені будь-якої можливості отримати необхідне. Часто присутня медична складова – наслідки поранень і контузій. Усе це необхідно враховувати та змінювати систему відбування покарань! Однак реформування – дуже довгий процес. Тому зараз «Free Zone» робить ставку на те, що успішну роботу з ув’язненими ветеранами можуть вести саме ув’язнені ветерани.
– Тут має діяти давній український принцип: «Свій до свого по своє», – переконаний Олексій Загребельний. – Що з цього вийде, покаже час. Але мені хочеться, щоб у кожній в’язниці, в кожній колонії був свій помічник ветеранів. Усвідомлюючи, що без ветеранських організацій мені реалізувати цей задум буде занадто складно, я звернувся до ГО «Повернись до мирного життя» та «Простір можливостей».
– Найстрашніше усвідомлювати те, що більшість ветеранів, які потрапили за грати, могли там не бути, якби вчасно й якісно пройшли необхідну реабілітацію, – додає до сказаного голова громадської організації «Повернись до мирного життя» Євген Скляренко. – Тому винною у скоєному є не лише людина, а й держава, яка не забезпечила захиснику належне.
На жаль, держава не допрацьовує і в колоніях. У переважній більшості закладів на тисячу чоловік призначено лише два психологи, які не можуть якісно надавати послуги такій кількості людей. Додатковою проблемою є відсутність штатного лікаря-психіатра, який міг би одразу призначити медикаментозне лікування тим, хто цього потребує. Приміром, ветеранам із тривожними станами, ПТСР і тривожно-депресивними розладами. А керівництво дивується, чому в них за рік чотири самогубства серед ветеранів? При цьому ніяким чином не вбачає зв’язку одного з іншим.
Євген Скляренко є не лише керівником організації, а й психологом, психотерапевтом і ветераном війни. Звільнився в минулому році й відразу звернув увагу на ту закриту групу колишніх бійців, які знаходяться в місцях позбавлення волі й якими мало хто займається. Є в Євгена побратим Олександр, що після звільнення потрапив у ДТП і був засуджений. Зараз він уже мобілізувався й воює, але весь пройдений ним шлях, зі слідством, судами й ув’язненням, став надбанням і самого Скляренка. Тому, коли Олексій Загребельний запропонував об’єднати зусилля й попрацювати спільно, Євген із радістю погодився.
– Після нашого навчання, – вважає Скляренко, – ветерани з числа ув’язнених будуть розуміти, що таке посттравматичний стресовий розлад, гостра стресова реакція, залежність і втрата. І вони зможуть, як соціальні працівники, консультувати інших ветеранів, які потрапляють у місця позбавлення волі. А їхня співпраця із психологами колоній дасть набагато більший ефект.
На питання, що зараз заважає повноцінно працювати, Євген Скляренко відповів:
– Недооцінка вітчизняних фахівців – психологів, реабілітологів. А також те, що держава належним чином не опікується ні ув’язненими, ні ув’язненими ветеранами. Більш того, державу абсолютно не цікавить наша діяльність. Ми працюємо завдяки донорам і власним можливостям. Але ми реально усвідомлюємо, що неможливо щось якісно змінити без підтримки держави. Дуже багато людей, які займають керівні посади в державних закладах, уважають за необхідне обезцінити твою діяльність, демотивувати й завадити повноцінно виконувати роботу.
І найголовніше питання, яке надасть практичну користь цій публікації: як ув’язнені ветерани можуть звернутися та отримати допомогу й захист від громадських організацій, які опікуються тими, хто позбавлені волі?
– У нас є електронний застосунок, є сайт «Free Zone», – відповів Олексій Загребельний. – Там указані всі контакти. Ті, хто відбувають покарання, ті, хто звільнилися, можуть надіслати повідомлення. Не зважаючи на те, в якій частині нашої держави вони знаходяться…
До обговорення цієї достатньо непростої проблеми – покарання та ув’язнення ветеранів російсько-української війни долучився начальник штабу ГО «Спілка ветеранів АТО» Влад Якименко:
– Зараз дуже гостро повстало питання, – сказав він, – щодо справедливого ставлення держави, зокрема судової системи, до ветеранів. Людей, які, ризикуючи життям і здоров’ям, відстояли існування Української держави. Життєві реалії та те, як держава в ставиться до ветеранів, вказують, що кількість засуджених і незаконно ув’язнених захисників буде лише зростати. Притаманне їм загострене відчуття справедливості, доповнене наслідками ПТСР – це вибухова суміш, яка часто призводить до непорозумінь і порушення закону. Щоб вирішити проблему, слід звернутися до досвіду інших країн, до практичних напрацювань. Одним із найбільш ефективних варіантів в цьому напрямку є система ветеранських судів у США. На наш погляд, для України теж необхідна така своєрідна реформа в судочинстві, за якою ветеран, усвідомлюючи й визнаючи свою вину, має можливість змінити ув’язнення на програму реабілітації під наглядом правоохоронних органів…
Головний редактор порталу «Новини ветеранів»Олександр КУХАРЕНКО
Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію автора, яка не обов’язково співпадає з позицією Міжнародного фонду «Відродження»
Як повідомляє Житомирська ОДА, на фінансування пілотного проєкту з державного бюджету виділено 1 млрд 749 млн грн. Наразі безоплатно отримати комплексну стоматологічну допомогу військові та ветерани можуть в 331 медзакладі України, які уклали договір з НСЗУ. За час роботи проєкту понад 7 тисяч осіб скористалися послугами безоплатного зубопротезування та зуболікування. НСЗУ виплатила цим закладам понад 41 млн грн.
Комплексну стоматологічну допомогу безоплатно як за направленням лікаря, так і за самозверненням можуть отримувати:
ветерани війни, особи з інвалідністю внаслідок війни;
учасники бойових дій;
військовослужбовці, які поки не отримали статус учасника бойових дій, але продовжують виконувати бойові завдання.
Для отримання послуг із зубопротезування/зуболікування потрібно звернутися до медзакладу-учасника пілотного проєкту, який уклав договір з НСЗУ. Для отримання послуги необхідно написати заяву в довільній формі (про отримання послуги за пілотним проєктом вперше) та надати копії документів з пред’явленням оригіналів:
паспорт громадянина України;
облікова картка платника податків;
посвідчення (учасника бойових дій / особи з інвалідністю внаслідок війни / посвідчення учасника війни та/або військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу).
Військовослужбовцям та ветеранам в межах пакетів “Зубопротезування” та “Зуболікування” безоплатно гарантовано: стоматологічне обстеження; інструментальні дослідження (рентгенографія або ортопантомографія тощо); стоматологічна допомога, зокрема, як етап лікування та підготовки до зубопротезування; виготовлення та встановлення зубних протезів; знеболення на всіх етапах зубопротезування та зуболікування.
Гранична вартість наданих медичних послуг одному пацієнту, згідно з постановою Уряду становить:
із зубопротезування — 14 984 гривні. Пацієнт може скористатися пілотним проєктом один раз протягом року;
із зуболікування — 24 952 гривні.
Докладніше про послуги зубопротезування та зуболікування — на сайті НСЗУ за посиланням: https://cutt.ly/qegZqM9q.
Знайти заклад, який надає послуги зубопротезування/зуболікування можна зателефонувавши до контакт-центру НСЗУ за номером 16-77 або скориставшись онлайн-картою НСЗУ “Надавачі медичних послуг за напрямом “Зубопротезування окремих категорій осіб, які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України”: https://cutt.ly/EeDcB8Av.
1 листопада у Києві у ТРЦ Gulliver відкрили виставку “Час створювати своє: гранти для ветеранів та другого з подружжя”, на якій показали приклади успішних бізнесів, відкритих ветеранами, ветеранками та їхніми родинами.
На виставці презентували 11 ветеранських бізнесів, які запустили чи масштабували за кошти грантів «Власна справа». Серед них – кав’ярні, спортзали, салони краси, школи тощо. Відвідувачі змогли ознайомитися, як ветерани чи їх подружжя проходять шлях від ідеї до реалізації задуманого.
Зокрема, на виставці були представлені: кав’ярня «Тихе місце», яка вже масштабувалася в мережу, логопедичний центр M.KIDS, на реалізацію якого власниця отримала два гранти від держави, дитячий садок Sadok Begood, який пережив релокейт і перезапуск в новому місті та інші проєкти грантерів.
«Грантова програма “Власна справа” реалізується вже 2 роки. За цей час 1159 ветеранів і ветеранок сумарно отримали понад 550 млн грн на створення чи масштабування бізнесу. Найбільш поширений грант – 500 тисяч грн. І що дуже важливо, – вони не лише втілюють власні бізнес-мрії, але також дають людям роботу і підтримують бюджет податками. За час дії програми ветеранки і ветерани створили понад 2 тисячі нових робочих місць. Тож ми щиро сподіваємось, що ветеранських бізнесів ставатиме все більше», – зазначила Юлія Свириденко, Перший віце-прем’єр-міністр – Міністр економіки.
Також під час відкриття виставки «Час створювати своє: гранти для ветеранів та другого з подружжя» провели панельні дискусії з представниками українського бізнесу. Серед них – Нова пошта, Еко-лавка, Атлетіко, Franchise Group. Головний фокус – франшиза та масштабування. Підприємці розповіли ветеранам про власний досвід розвитку бізнесу та секрети франчайзингу. Це можливість для дійсних та майбутніх грантерів отримати нові знання та надихнутися новими ідеями, які можна реалізувати у власних проєктах.
Виставка «Час створювати своє: гранти для ветеранів та другого з подружжя» у ТРЦ Gulliver триватиме до 10 листопада. Вхід вільний.
Довідково:
«Власна справа» – грантова програма Міністерства економіки для створення чи розвитку ветеранського бізнесу. Податися на грантову програму можуть учасники бойових дій чи особи з інвалідністю внаслідок війни, а також другий із подружжя. Прийом заяв здійснюється через портал Дія.
Новітній реабілітаційний центр на 61 ліжко розпочав роботу на базі обласного госпіталю ветеранів війни. Тут надаватимуть необхідні медичні послуги та психологічну підтримку захисникам і захисницям України, які втратили здоров’я, захищаючи Батьківщину.
Про це повідомляє департамент охорони здоров’я Чернівецької ОВА.
Центр обладнаний сучасними тренажерами, пристроями та інвентарем для різних видів терапії і реабілітації.
У триповерховій будівлі закладу створено комфортні умови для перебування військових: окремі палати мають усі побутові вигоди, зокрема у кожній з них є душова, вбиральня тощо.
Як повідомив начальник Чернівецької ОВА Руслан Запаранюк, на створення закладу з обласного бюджету виділили 30 млн грн. За ці кошти замінили вікна, двері, утеплили фасад та облаштували вхідну групу з урахуванням норм доступності.
Запорізька ОДА оголошує конкурсний відбір на гранти для учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни на відкриття та розвиток власної справи.
Програма фінансується коштами обласного бюджету, гранти надаватимуться на конкурсних засадах на безповоротній основі.
Обсяг коштів, передбачений на грант для одного суб’єкта господарювання, не може перевищувати 1 млн грн (у тому числі податок на додану вартість) та надається на умовах співфінансування у такому співвідношенні:
у розмірі до 500 тис. грн включно: до 90% вартості проєкту – за рахунок гранту, не менше 10% – за рахунок коштів отримувача (власних або кредитних);
у розмірі від 500 тис. грн і до 1 млн грн включно: до 70% вартості проєкту – за рахунок гранту, не менше 30% – за рахунок коштів отримувача (власних або кредитних).
Розмір гранту визначається відповідно до запиту та передбачених проєктом новостворених робочих місць:
одне робоче місце – до 250 тис. грн включно;
два робочих місця – понад 250 тис. і до 500 тис. грн включно;
чотири робочих місця – понад 500 тис. грн і до 1 млн грн включно.
Прийом заявок триватиме до 13 листопада 2024 року.
Детальніше про умови програми та подачу заявки – за посиланням.
Учасників бойових дій запрошують долучитися до реформування системи забезпечення Збройних сил України. Державний оператор тилу (ДОТ) відкриває двері для ветеранів та ветеранок російсько-української війни, які готові спрямувати свій досвід на зміни в українській армії.
Як інформують на сайті ДОТ, наразі діє дві програми працевлаштування: класичне подання на обрані вакансії або працевлаштування після проходження внутрішньої програми Базової Підготовки Працівників Тилу.
Під час двомісячної рекрутингової кампанії ветерани матимуть можливість взяти участь у відкритому конкурсі, обрати найближчий для себе напрямок діяльності та пройти базову підготовку працівників тилу.
“DOT будує цілісну систему забезпечення ЗСУ. І на цьому шляху ми не можемо обійтись без досвіду ветеранів! Бо хто як не ветерани і ветеранки знає про всі “нерівності” й прогалини цієї системи. Ми закликаємо професіоналів з ветеранської спільноти долучатися до нашої команди, щоби втілювати позитивні зміни для своїх побратимів і посестр. Щоби вони мали все необхідне і могли сфокусуватись на головній місії”, – йдеться на сайті ДОТ.
Юрій «Дюк» Даніленко — голова ГО «Спілка ветеранів АТО» Харкова, капітан медичної служби ЗСУ, для якого війна почалася ще в 2014 році, а саме — захоплення росіянами Кримського півострова. Саме тоді стало зрозумілим, що це початок великої проблеми для України, і саме тоді Юрій Даніленко вирішив змінити цивільну професію на військову й піти разом з побратимами боронити державу від агресора.
Як ви прийняли рішення вступити до лав Збройних сил України та що на це вплинуло?
Війна почалася для мене у 2014 році, це були події, пов’язані з захопленням Криму. Тоді стало зрозумілим, що те, що ми обговорювали в своєму патріотичному оточенні, що це початок великої проблеми для України там, де ми її зовсім не очікували. На той час я працював лікарем анестезіологом, це була моя улюблена професія, все життя я пов’язував з Харковом. У 2014 році, коли почалися події, пов’язані з діями росії, десь ближче до весни, зрозумів, що вдома вже не висидіти.
Спочатку Юрій Даніленко пішов до воєнкомату, щоб вияснити потребу лікарів на фронті, проте йому було відмовлено у зв’язку з віковими обмеженнями. Проте згодом, після виходу наказу Президента, який дозволяв підняти цю планку вище, Юрій був прийнятий до лав тоді ще 92 окремої механізованої бригади.
Всі лікарі, хто увійшов до складу медичної роти — всі були добровольцями. І для нас почалася підготовка до майбутньої війни. Вже було Зеленопілля, була вже агресія пряма, була велика кров вже на території Донбасу. 92-га бригада вступила у війну саме от в ці події, які потім назвали Іловайськими подіями, це було наше бойове хрещення для всіх тих, хто долучився в 2014 році. Після цього вже ні в кого не було ніяких сумнівів, що це велика війна, і вона, на жаль, не закінчиться найближчим часом.
Після поранення та повернення до бригади Юрій Даніленко виконував обов’язки лікаря, а згодом після демобілізації через деякий час долучився до Спілки ветеранів АТО Харківської області.
Долучився як звичайний член спілки, ми спілкувалися, у нас були ветеранські проєкти. Потім почалося наше сперечання з міською владою, яка тоді ще займала проросійську позицію. Нам було, чим зайнятися в Харкові.
Як би ви порівняли тенденцію вирішення питань, які виникають навколо процесу реінтеграції, до 2022 року і після?
За всі ці 10 років спілкування з дотичними до війни, я не побачив жодного воїна, якого би війна оздоровила, додала би сил, додала би здоров’я. Повертаючись, медичні питання не завжди на першому місці, але ніколи вони не були на останньому. Дуже багато питань саме по реінтеграції ветеранів. Людина, яка віддала своє здоров’я, повинна цією державою бути захищена в соціальному плані, плані матеріальному, плані поваги, але, на жаль, ветеранська політика в нас зараз відсутня.
«Або ти в ЗСУ, або ти для ЗСУ» — принцип, за яким живе і продовжує свою діяльність Юрій Даніленко, підтримуючи побратимів, розвиваючи ветеранські проєкти, спрямовані на підтримку захисників та захисниць, які повертаються з війни.
1. Ветеран для вас в першу чергу це …?
2. Що допомагає вам справлятися з важкими моментами?
3. Як би у вас була можливість, що б ви змінили в нашій державі?
4. Ваше коротке визначення війни.
5. Ваше ставлення до узаконення вільного обігу зброї в Україні?
Якими були відповіді на ці бліцзапитання, дивіться в нашому сюжеті:
Олег Ціздин – колишній військовослужбовець, сьогодні він працює у Славській територіальній громаді, допомагаючи з юридичними, психологічними та соціально-побутовими питаннями.
Його шлях як добровольця почався у 2014 році в батальйоні особливого призначення «Львів», а згодом – у 24-тій механізованій бригаді імені короля Данила, де він був старшим навідником міномета. Після повномасштабного вторгнення у 2022 році знову став до служби у складі 80-ї десантно-штурмової бригади, де командував штурмовою групою. За сім років служби був поранений сім разів, що згодом змусило його піти у відставку. Нагороджений численними медалями та нагрудними знаками. Сьогодні він продовжує свою місію, працюючи для своїх побратимів.
«Якщо не можу на передовій, буду в тилу воювати за своїх», – так він вирішив для себе після завершення служби та став на шлях соціальної роботи, що стала його способом допомагати й підтримувати.
Це фахівець, який не тільки здобув необхідні сертифікації, а й сам пройшов курси, щоб надавати якісну допомогу.
Його робота полегшує життя як ветеранам, так і їхнім сім’ям, забезпечуючи їх підтримкою та допомогою у складних ситуаціях. Зокрема, ветеран надає підтримку з оформленням документів, забезпеченням виплат, пенсій, організовує поховання загиблих героїв від початку процесу до завершення, особисто беручи на себе відповідальність за всі етапи. Для дітей загиблих військових та ветеранів він організовує екскурсії до Трускавця та Львова, а також на туристичні бази.
Його найпершою ініціативою на посаді стало створення Алеї пам’яті Героїв, які захищали Україну з 2014 року.
Спільно з громадою залучає до аукціонів та проєктів, нещодавно громада приєдналась до збору на «Пташки перемоги», неодноразово особисто організовував поїздки на Схід.
«Я хочу, щоб з нас брали приклад, як адаптувати ветеранів у мирному житті. Щоб вони знали про свої можливості, і як і їх сім’ї відчували підтримку», – така мета Олега Ціздина.
Більше про те, як завдяки Олегу, ветерани та їхні сім’ї отримують належну підтримку, а громади – приклад єдності та відданості, у відео:
