До 12 років позбавлення волі за державну зраду засуджено 57-річного кременчужанина Крюківським райсудом за обвинуваченням військової прокуратури Полтавського гарнізону.
Встановлено, що в липні 2014 року під час відпочинку в тимчасово окупованому Криму він встановив контакт та почав конфіденційне спілкування з працівниками Федеральної служби безпеки Російської Федерації. Завдання іноземної спецслужби виконував, маючи злочинний умисел, спрямований на нанесення шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та обороноздатності України.

Так, протягом кількох років кременчужанин передавав ФСБ РФ інформацію щодо розвитку суспільно-політичної, соціально-економічної та військової ситуації в Полтавській області і в Україні в цілому. Зокрема «зливав» інформацію про осіб, що перебувають на військовому обліку у військових комісаріатах, що є службовою інформацією Збройних Сил України, а також списки добровольців і волонтерів регіону, які приймали участь в АТО/ООС.

Викрили шпигуна – колишнього працівника МВС України, військові контррозвідники СБУ під процесуальним керівництвом Головної військової прокуратури. Підозру у державній зраді йому було повідомлено 18 липня 2019 року. За місцем проживання агента правоохоронці виявили електронні носії інформації, на яких оброблялися та зберігалися зібрані матеріали, засоби зв’язку, що використовувалися ним для контактів з представниками ФСБ, комп’ютерну техніку, а також грошові кошти в іноземній валюті, у т.ч. російських рублях.

https://youtu.be/ot6rFLUSaUE

Свою вину в допомозі спецслужбі держави-агресора у проведенні підривної діяльності проти України визнав повністю. 57-річного шпигуна засуджено до 12 років позбавлення волі за ч.1 ст.111 Кримінального кодексу України (Державна зрада).

«Зеленим» новобранцем її не назвеш. Ця молода харків’янка має бойовий досвід. У 2014-2015 роках Аніта Луіс служила в одному з добровольчих батальйонів, їздила на Донбас, була армійським волонтером, а на початку жовтня 2019-го підписала контракт на службу у військовому резерві в окремій бригаді територіальної оборони Харківщини. Тепер вона санінструктор підрозділу й цим дуже пишається.

— За освітою я фізіореабілітолог. До війни мала престижну роботу. Приєдналася до бійців-добровольців, закінчила медичні курси, лікувала поранених у районі Пісків, Авдіївки та Водяного, підтримувала й допомагала місцевим, які страждали від обстрілів окупантів, — розповіла Аніта.

У 2015 році, щоб доглядати за маленькою донечкою Ерою, жінка повернулася з району АТО додому й стала волонтеркою. Опікувалася воїнами 92-ї окремої механізованої та 128-ї гірсько-штурмової бригад ЗС України, допомагала бійцям підрозділів територіальної оборони, проводила майстер-класи з тактичної медицини та організовувала навчальні збори.

У вільний від роботи час Аніта Луіс також працює з дітьми. Займається з ними спортом, учить медичній справі, проводить різні дитячі тренінги тощо.

— Я щиро люблю своє місто й Україну. Боротися із ворогом треба на усіх фронтах, і не заради пільг. Тому роблю це за велінням серця. Кожна добра справа наближає нашу перемогу. Поки є сили, буду допомагати нашим захисникам та приносити користь своїй державі, — запевняє Аніта.

Профільний комітет Державної думи Росії із міжнародних справ уже погодив поданий Володимиром Путіним законопроєкт, який пропонує відкликати заяву СРСР щодо визнання компетенції комісії із розслідування порушень гуманітарного права при збройних конфліктах. Експерти передбачають, що Держдума підтримає цю пропозицію. Чому Путін хоче вивести Росію з-під дії норм гуманітарного права? Що це може означати? Радіо Свобода зібрало думки експертів.

Президент Росії Володимир Путін вніс до Державної Думи законопрєкт про вихід Росії з міжнародної угоди, яка визнає компетенції комісії із розслідування порушень гуманітарного права при збройних конфліктах. Путін фактично пропонує Держдумі погодити відкликання заяви, яку зробив СРСР при ратифікації Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року.

Це протокол – «Протокол I», ратифікований Верховною Радою СРСР 1989 року, стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів і містить гарантії:

• дотримання прав цивільного населення в зоні бойових дій
• дотримання гуманітарних норм поводження із військовополоненими,
• дотримання прав медиків
• збереження життєво важливої інфраструктури на окупованих територіях
• зобов’язання про безумовне співробітництво щодо кримінального переслідування і видачі військових злочинців.
• У поясненні до поданого президентом Росії законопроєкту стверджується, що комісія, яка повинна захищати права жертв міжнародних конфліктів, «фактично не виконує своїх функцій», «російського представника в її складі немає», але «Російська Федерація сплачує до бюджету комісії щорічний внесок».

Окрім цього, вихід з протоколу мотивується «винятковими обставинами, що зачіпають інтереси Російської Федерації і вимагають вжити невідкладні заходи», а також тим, що «в нинішній міжнародній обстановці ризики зловживання повноваженнями комісії в політичних цілях з боку недобросовісних держав істотно зростають».

Законопроєкт уже погодив профільний Комітет Державної думи з міжнародних справ і передбачають, що найближчим часом його ухвалять обидві палатами Федеральних зборів.

Для чого це Росії і що це може означати? Думки експертів.

– Це черговий індикатор підготовки путінського режиму до війни. Причому, війни із застосуванням збройних сил, масованих авіаційних та ракетних ударів, застосування заборонених касетних бомб, невибіркового вогню по площадних цілях, де будуть і цивільна інфраструктура і мирне населення тощо.

І у Кремлі цього не приховують. Навпаки. Вони розуміють, що навіть інформація про це справить політико-психологічний вплив на адресатів і зробить їх більш податковими до «миру» на умовах Кремля.

Варто пригадати, що Росія вже давно проголосила пріоритет внутрішнього законодавства над міжнародно-правовими документами. Тому тепер ще один крок – зачистка від міжнародно-правових документів внутрішньої законодавчої бази на випадок порушення Конвенції під ведення російською армією бойових дій.

І Росія відчуває, що у неї розв’язані руки. Адже жорстокі бомбардування житлових кварталів Алеппо в Сирії у 2016 році із загибеллю великої кількості цивільного населення зійшли їй з рук.

Після такого рішення Франція та Німеччина мали би оголосити про заморожування проекту «​Північний потік-2» на невизначений час. Адже мати справу з російським режимом після подібного рішення – все одно, що мати справу з режимом червоних кхмерів чи Адольфа Гітлера.

– На мою думку Ініціатива Путіна – це відповідь на доповідь генсека ООН Антоніо Гуттеріша про становище в Криму, опублікована 14 жовтня. У доповіді Гуттеріш звинувачує Росію у порушенні 4-ї Женевської конвенції за те, що Росія прагне змінити демографічний склад жителів Криму і уже переселила на окупований півострів 140 тисяч людей.

Вихід із Протоколу I до Женевської конвенції – це потурання злочину. Якщо російські депутати проголосують за це, то вони розділять із їхнім президентом відповідальність і за це теж.

Замість того, щоб дотримуватися міжнародних норм, які підписав ще СРСР, Путін хоче вийти з них і розв’язати собі руки. Однак, Путін забув, що за порушення норм гуманітарного права судити будуть навіть ті країни, які не ратифікували Протокол І, оскільки військові злочини не перестають бути злочинами від факту визнання чи невизнання компетенції комісії.

– Гадаю, є сенс розглядати це в загальному контексті еволюції кремлівського режиму, і зокрема, зовнішньополітичного курсу Кремля в останні роки – як починаючи з «Мюнхенської промови» 2007, так і особливо – з початку новітніх агресивних кампаній в Грузії, Україні, Сирії, а тепер ще і в Африці.

Цей контекст передбачає застосування широкого курс на ізоляціонізм, агресивну політику, просування кланових інтересів правлячої верхівки під виглядом національних інтересів Росії за допомогою гібридних конфліктів, розміщення окупаційних контингентів, підкупу бізнес-, медіа- та політичних еліт, шантажу та залякування.

Гібридні конфлікти, що побудовані саме на нерозрізнені цивільних та комбатантів, стають основним інструментом досягнення зовнішньополітичних цілей Кремля.

Крім того, як показує, наприклад, практика сирійської кампанії, основною тактикою російських збройних сил на окупованих територіях, наразі, є масові каральні операції проти цивільного населення із застосуванням застарілих типів озброєнь невибіркової дії.

В таких умовах відмова від гуманітарних конвенцій є раціональним кроком путінського режиму, що відповідає системній довгостроковій політиці кремлівського керівництва.

Так само це віддзеркалює ізоляціоністські страхи Кремля. На думку кремлівського керівництва, відсутність російських представників в міжнародній комісії з розслідування гуманітарних злочинів під час воєнних дій, робить цю комісію «неефективною» та вразливою відносно «зловживання повноваженнями комісії в політичних цілях з боку недобросовісних держав».

Отже, ми маємо справу з черговим етапом закріплення та актуалізації довгострокової політики, а крім того, – зі спробами уникнути відповідальності за вже скоєні злочини.

Це рішення свідчить, що Кремль не змінився, не збирається переглядати свій курс, розуміє відповідні наслідки і загрози для себе, а тому вже не здатен зупинитися. Це показує, що всі загрози, пов’язані з політикою Кремля, залишаються актуальними, а рівень ризиків, генерованих цими загрозами, не знижується і не матиме тенденції до зниження в найближчій перспективі.

Втім, можна зауважити, що ця спроба залишитися безкарним навряд буде вдалою. По-перше, цей курс сам по собі, така політична поведінка в стилі «і що ви нам зробите?», об’єктивно веде до колапсу режиму і не дозволяє уникнути відповідальності в стратегічній перспективі.

По-друге, еволюція конфліктних інструментів відбувається в сьогоднішньому світі дуже швидко, і те, що ще вчора здавалося непереборною і переможною тактикою – як наприклад, гібридні впливи в асиметричних конфліктах, – сьогодні потроху втрачає і актуальність, і ефективність. Тобто це відповідь не лише на власноруч створені кремлівськими керманичами виклики і страхи, але і на виклики вчорашнього дня.

Від редакції: у 1993 році Рада безпеки ООН включила конвенцію до складу звичайних норм міжнародного права. Це зробило документ обов’язковим для виконання всіма країнами, залученими в військові конфлікти, незалежно від того визнають вони чи ні компетенції комісії.

Всі Женевські конвенції зобов’язують воюючі сторони розділяти мирне населення від безпосередніх учасників бойових дій.

Старший лейтенант Ангеліна Шкробот кілька тижнів тому повернулась із навчання в Туреччині, де разом із півсотнею чоловіків інтенсивно опановувала нову техніку. Управляти ударним БПЛА – завдання не з легких. Та Ангеліна доводить, що в цій, на перший погляд, не жіночій справі, дівчата можуть гідно конкурувати з чоловіками. Ангеліна стала єдиною жінкою, яка отримала сертифікат і дозвіл, що підтверджує право на експлуатацію новітнього безпілотного авіаційного комплексу Bayraktar TB2.

– Перед поїздкою в Туреччину дуже хвилювалась: нова техніка, суто чоловіча компанія та ще й брат лише за кілька днів до від’їзду з фронту повернувся, – пригадує Ангеліна Шкробот. – Водночас я розуміла, що шляху назад немає. Знаковим для мене стало знайомство з турчанкою Сідою Будур, яка є конструктором літака Bayraktar TB2. Вона теж працює у чоловічій компанії. Ви б бачили, як її поважають за професіоналізм та інтелект! Якщо є жінки-професійні конструктори, то чому вони не можуть бути хорошими операторами ударного комплексу? Управління літаком – справа для мене нова. Як інженеру, а не пілоту, мені було досить складно її опанувати. Тільки на перший погляд це схоже на комп’ютерну гру… Та насправді це «гра», від якої залежать людські життя…

До новоствореного підрозділу операторів Bayraktar на Хмельниччині дівчина перевелась за кілька тижнів до навчання в Туреччині. Каже, дуже цікаво перебувати у його витоків.

– Ми практично з нуля почали ремонтувати кабінети, облаштовувати робочі місця… При цьому і службові обов’язки ніхто не скасовував. Але відчуття того, що ми є свідками історичного моменту, додає наснаги. Тож очі горять у всіх колег! Коли переводилась, здивовано запитала у командира: «А що, більше жінок немає?» Але хіба то проблема! Я ж не за подружками на службу прийшла! Головне, аби нова техніка не простоювала. Ми ж усі розуміємо, що навчання в Туреччині – це лише початок. Справжня робота почнеться вже тут, в Україні.

Авторитетом для дівчини ще з дитинства є її рідний брат. Він – теж офіцер, учасник бойових дій. Та й вирішила вступити до ХНУПСу Ангеліна по тому, як побувала у брата на присязі. Лиш фах обрала інший.

– Брат пішов у РТВ, а я – на інженерний факультет, – додає дівчина. – Вступила 2013-го, а вже наступного року розпочалась війна. Тоді то я і зрозуміла, що не помилилась з вибором стати військовослужбовцем. Захотілось бути хорошим фахівцем, приносити реальну користь державі, війську… Батьки ж, які жодного стосунку до армії не мають, коли бачать нас у військовій формі, гордо кажуть, що пишаються…

На Харківщині в рамках єдиного стрілецького дня відбулися практичні заняття з резервістами та військовозобов’язаними оперативного резерву ІІ черги.

До занять було залучено понад 130 осіб батальйонів територіальної оборони з кількох військкоматів міста та області.

Воїни-резервісти виконали бойові стрільби зі стрілецької зброї. Також під керівництвом інструкторів відпрацювали практичні питання щодо дій солдата під час бою, поводження зі стрілецькою зброєю, надання домедичної допомоги пораненому в польових умовах, орієнтування на місцевості тощо.

− Нами постійно проводяться заходи з залученням підрозділів територіальної оборони Харківщини. Практичні заняття на полігоні є невід’ємною частиною у підготовці оперативного резерву. Окрім стрільби зі зброї, відпрацьовується низка інших питань, які направлені на покращення професійного рівня кожного бійця, − зазначив військовий комісар Харківського обласного військового комісаріату полковник Юрій Калгушкін.

Наприкінці занять резервісти та військовозобов’язані отримали індивідуальні оцінки з вогневої, інженерної та тактико-спеціальної підготовок.

Резервістам платитимуть стільки ж, як і військовослужбовцям. Про це розповів старший офіцер мобілізаційного відділу управління персоналу штабу Командування Сухопутних військ ЗСУ підполковник Олександр Підлісний.

Одразу слід сказати, що це стосуватиметься тільки тих резервістів, які уклали контракт на проходження служби у військовому резерві.

— У Головному управлінні персоналу Генерального штабу ЗС України опрацьована нова редакція законопроєкту про подальше вдосконалення системи соціальних гарантій і пільг для резервістів і військовозобов’язаних, — зазначив підполковник Олександр Підлісний.

За словами офіцера, зазначену редакцію законопроєкту вже підписав начальник Генштабу ЗСУ, і наступного тижня вона буде направлена в Офіс Президента. Ухвалення цього закону підсилить мотивацію громадян України до служби у військовому резерві, поліпшить соціальні гарантії резервістам.

Зокрема пропонується виплачувати грошове забезпечення резервістам так само, як і військовослужбовцям, за дні виконання ними службових обов’язків, одноразову грошову винагороду при укладанні контракту на проходження служби в резерві. А ще — забезпечити гарантоване першочергове працевлаштування, безоплатну медичну допомогу у військово-медичних закладах як під час, так і після 25 років служби у військовому резерві, зарахування цього часу до військової пенсії з розрахунку три роки служби у військовому резерві за один рік служби й надання до десяти додаткових діб до щорічної відпустки.

— Для роботодавців планується зниження податків на кожного резервіста, що працює, (зменшення єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування з 22 до 8,41%) та звільнення фізичних осіб-підприємців, які служать у військовому резерві за контрактом, від сплати за себе єдиного внеску, — повідомив Олександр Підлісний.

Схожий зоконопроєкт уже розглядала Верховна Рада, але його відкликали наприкінці минулого місяця. Сподіваємося, оновлений документ таки ухвалять. Адже чимало країн, маючи невелику армію, роблять ставку на підготовлений військовий резерв, який за потреби підсилює Збройні сили.

Наприклад, Швейцарія з населенням у 8,5 млн осіб, за експертними оцінками, впродовж двох діб може мобілізувати понад 500 тисяч людей. Данія з населенням понад 5 млн осіб спроможна мобілізувати близько 200 тисяч підготовлених бійців. Норвегія з населенням понад 4 млн здатна поставити у стрій 400 тисяч. Армія Ізраїлю за рахунок резерву за добу з 200 тисяч осіб перетворюється на 800-тисячну армію добре навчених вояків.

У ліфті будинку № 121 по вулиці Челюскінців в Донецьку спрацював саморобний вибуховий пристрій, закріплений на тросі ліфта, яке розірвало голови терористові і командирові батальйону “Спарта” А.Павлову “Моторола” і його охоронцеві Теймураз Гогіашвілі “Гога” родом з Абхазії. Тіло “Мотороли” можна було пізнати по нашивці “Морської піхоти РФ”, яку він завжди носив.

У “ДНР” не стали морочитися з розслідуванням і усі списали на українських диверсантів.

Але, виявилось, що не все так просто, будинок “Мотороли” охоронявся цілодобово, непомітно сторонній людині потрапити практично неможливо.

До смерті він тиждень не жив удома (тільки 5 жовтня забрав дитину з пологового будинку) – ночував в кабінеті, ймовірно, побоюючись за своє життя.

Листування в соціальних мережах і по телефону “Мотороли” відстежувалася українською стороною, після смерті була опублікована частина листування “Мотороли” і його дружини в “Вайбере”

У одному з останніх листувань чоловіка “Мотороли” згадує, що в їх будинку в ніч з 15 на 16 жовтня ЗНІМАЛИ ОХОРОНУ, після чого їй стало тривожне. Павлов же проінструктував її, щоб вона не вірила “СТАРШИМ БРАТАМ” (“старшими братами” в середовищі бойовиків прийнято називати російські спецслужби, а саме ФСБ РФ) .

Імовірно, російські спецслужби вночі з 15 по 16 наказали охороні удома віддалитися, для установки вибухівки в ліфті, сумнівно, що українське ДРГ могло віддати такий наказ, який би послухали.

Так само, опублікували деякі особисті відео з телефону “Мотороли” (не особливо важливі) і опублікували фото документів, які Павлов робив своїй дружині і дитині, документи були українськими, а не “ДНРовскими”, але вони були підробними, імовірно, “Моторола” розумів усю фейковость “ДНР” і її документів і намагався легалізувати підробні українські документи для своєї сім’ї. (паспорт і свідоцтво про народження дитини).

Варто віддати належне хірургам, які на подив змогли більше менш зшити обличчя “Мотороли” по шматочках, хоч і камерам було заборонено знімати обличчя Павлова з близька. Російського терориста поховали на кладовищі в Ленінському районі Донецька.

Верховна Рада, 17 жовтня, схвалила закон щодо запровадження нових сержантських звань у Збройних Силах України відповідно до колонки «NATO Code» згідно з STANAG 2116.
Відповідний законопроект № 0906 підтримали 278 народних депутатів.

Окрім удосконалення вертикалі професійного сержантського корпусу, нові звання є необхідною умовою для переходу ЗС України на американську систему грошового забезпечення, що зокрема передбачає відмову від посадових окладів та визначає базовою виплатою для нарахування грошового забезпечення оклад за звання із урахуванням вислуги у ньому.

Також закон спрямований на упорядкування дисциплінарних повноважень посадових осіб, врегулювання деяких питань повсякденної діяльності, визначення прав та обов’язків сержантського складу та деяких інших посадових осіб, які не було визначено до цього. Крім того, у військових частинах, запроваджуються Книги пам’яті куди включатимуться відомості про військових, які загинули під час виконання військового обов’язку.

Нова шкала звань, що запроваджується:

Армійські звання

Корабельні звання

Рядовий склад

рекрут	рекрут
солдат	матрос
старший солдат	старший матрос

Сержантський і старшинський склад.

Молодший сержантський і старшинський склад.

молодший сержант	старшина 2-ї статті
сержант	старшина 1-ї статті

Старший сержантський і старшинський склад.

старший сержант	головний старшина
перший сержант	головний корабельний старшина
штаб-сержант	штаб-старшина

Вищий сержантський і старшинський склад.

майстер-сержант	майстер-старшина
старший майстер-сержант	старший майстер-старшина
головний майстер-сержант	головний майстер-старшина

Нове військове звання «рекрут» є тимчасовим військовим званням громадянина, який проходить випробувальний термін щодо прийняття на військову службу за контрактом, до прийняття ним Військової Присяги.

З метою врегулювання питань пенсійного забезпечення громадян, які були звільнені зі служби до набрання чинності цим законом, прирівнюються попередні та нові військові звання рядового, сержантського і старшинського складу в таких співвідношеннях:

Армійські:

Попередні звання	Нові звання
молодший сержант	молодший сержант
сержант	сержант
старший сержант	старший сержант
старшина	перший сержант
прапорщик	штаб-сержант
старший прапорщик	майстер-сержант

Корабельні:

Попередні звання	Нові звання
старшина 2 статті	старшина 2 статті
старшина 1 статті	старшина 1 статті
головний старшина	головний старшина
головний корабельний старшина	головний корабельний старшина
мічман	штаб-старшина
старший мічман	майстер-старшина

Звання «рекрут», «старший майстер-сержант», «старший майстер-старшина», «головний майстер-сержант» та «головний майстер-старшина» визначаються такими, що не мали еквівалентів у попередньому переліку військових звань.

Також закон змінює граничний вік перебування на військовій службі для сержантів, що усуває проблему коли сержант за законом не може дослужитися до пенсії у зв’язку із колізією чинного законодавства.

Відповідно граничний вік перебування на військовій службі встановлюється*:

• для військовослужбовців рядового, молодшого сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, – до 45 років;
• для військовослужбовців старшого сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, – до 50 років;
• для військовослужбовців вищого сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, – до 55 років;

* Зауваження. Зміни граничного віку стосуються лише мирного часу (чинна норма 45 років для всіх солдатів та сержантів). Наразі ж діє особливий період і до його закінчення граничний вік для всіх військовослужбовців встановлений у 60 років (стаття 22 ЗУ «Про ВОіВС»).

Сьогодні, 17 жовтня 2019 року у стінах Верховної Ради відбулася прес-конференція щодо плануємого найближчим часом розгляду законопроекту про застосування медичного канабісу.

Участь у даному заході приймали:
голова фракції “Слуга народу” ВР Давід Арахамія,

голова комітету ВР з питань здоровя нації, медичної допомоги Михайло Радуцький,

перший заступник міністру у справах ветеранів, ТОТ та ВПО Антон Колумбет,

керівник ГО “УАМК” Генадій Шабас, представники Ради ветеранів при міністерстві ветеранів, депутати ВР з різних фракцій.

Учасники прес-конференції одностайно оголосили про необхідність внесення на розгляд ВР законодавчої ініціативи щодо дозволу застосування в Україні медичних препаратів, вироблених на основі медичного канабісу. У сучасному світі вже більше ніж у 50 країнах використання таких ліків є легальним – і що більш важливо є конкретна позитивна статистика, яка свідчить про більшу ефективність застосування таких препаратів для лікування цілої низки захворювань у порівнянні з традиційними медикаментами.
Зазначимо, що найбільш гострим у цій площині якраз виглядає питання щодо запровадження такої терапії для учасників АТО з ознаками ПТСР – адже, як відомо, величезна кількість самогубств та правопорушень, повязаних з насильницькими діями, відносяться саме до цієї частини ветеранської спільноти. Разом із тим, у Канаді, Ізраїлі, деяких інших країнах існує практика функціювання реабілітаційних центрів, де наголос робиться на втіленні лікування, побудованого на використанні терапії з препаратами, виробленими на основі медичного канабісу – і результати демонструють значну позитивну динаміку.

У підсумку було оголошено, що комітет ВР України з питань здоровя нації та медичної допомоги найближчим часом почне розгляд та реєстрацію необхідних законопроектів, спрямованих на вирішення цієї проблеми.