Компоновка булпап у стрілецькій зброї означає, що розташування таких елементів, як руків’я і спусковий гачок винесено перед казенною частиною ствола або простіше кажучи – перед магазином та УСМ.

 На сьогоднішній день зброя, що створена за системою булпап є доволі розповсюдженою у світі за рахунок своїх особливостей. Основною перевагою цієї системи є те, що при збереженні довгого стволу можна значно зменшити загальну довжину зброї. За класикою жанру, як і всі інші схеми, ця компоновка має, як переваги так і недоліки. Перші зразки, найвідоміші проекти , плюси й мінуси, історія створення – про все це ми поговоримо у нашій статті.

Народження «молодого бульдогу»

Чому саме bullpup називається ця система компоновки і досі залишається загадкою… Відомо, що перша згадка компоновки булпап відноситься до 1957 року, коли так називався спортивний пістолет з детально пропрацьованим прикладом. У перекладі з англійської bullpup перекладається, як «бульдог-щеня» або «молодий бульдог» Деякі дослідники зброї вважають, що час створення і застосування компоновки булпап у зброї має відношення до часу створення німецької протитанкової рушниці PzB M.SS.41, на початку 40-х років ХХ-го століття.

 

Але це не зовсім так. Першим більш менш відомим зразком у компоновці булпап стала магазинна гвинтівка шотландського зброяра Торнейкрофта, що була запатентована у Британії у 1902 році. Ця гвинтівка створювалася з урахуванням деяких особливостей, а саме – забезпечення мінімально можливої  загальної довжини зброї зі збереженням заданої довжини ствола і відповідно збереження балістичних характеристик зброї. Саме ця гвинтівка була випробувана Британською армією у декількох варіантах і була відхилена на користь відомої гвинтівки SMLE (Rifle Short, Magazine, Lee-Enfield), яка мала традиційну схему. Так що із себе представляла компоновка булпап у розрізі схеми гвинтівки Торнейкрофта? Все дуже просто і зрозуміло; коробчастий магазин ховався у приклад, а спусковий гачок з’єднувався з шепталом довгою тягою. Зброяр переніс спусковий гачок вперед так, що магазин опинився в шийці ложі, а затвор перемістив вище гребня прикладу. Що цікаво, майже одночасно з Торнейкрофтом аналогічну схему Британській армії запропонував Годсал. Головною відмінністю гвинтівки системи Годсала було те, що затвор переміщувався у гвинтівці не паралельно вісі ствола, а трохи під кутом вниз. Так само, як і гвинтівка системи Торнейкрофта гвинтівка Годсала комплектувалася інтегральним коробчастим магазином на 5 набоїв. Замикання відбувалося за рахунок поздовжньо-ковзного поворотного затвору з передніми бойовими упорами. Але і ця версія гвинтівки не знайшла підтримки і зазнала провалу. Ось таке, не зовсім райдужне і перспективне народження «молодого бульдога». Чому так сталося і чому гвинтівка Lee-Enfield була прийнята на озброєння замість двох вищевказаних гвинтівок у компоновці bullpup?

 

Через те, що магазин був повністю схований у шийці ложі, він став нез’ємний і був розрахований всього на 5 набоїв проти 10-ти набоїв гвинтівок Lee-Enfield. Також, зміщення затвору назад, як у гвинтівці Торнейкрофта, ускладнювало швидке перезаряджання зброї без віднімання прикладу від плеча. Ось так консервативні британські військові відкинули перші спроби поставити на озброєння компоновку bullpup, і у 1904 році прийняли на озброєння SMLE MK.1

Але на цьому розвиток компоновки булпап не закінчився. Різні збройові компанії світу підхопили «прапор» розробки і модернізації системи. Так з 1910 року було створено величезну кількість різних моделей зброї у компонуванні bullpup. На кінець 50-х років більша частина армій основних військових блоків – НАТО та ОВД переозброювались на нові системи стрілецького озброєння, і що характерно, всі вони мали традиційну компоновку. Тим не менш, роботи по створенню автоматів у компоновці булпап не припинялися, що диктувалося зростаючою механізацією військ. Розміщення піхоти у тісних бойових відсіках бронемашин та десантних гелікоптерів потребувало зменшенню габаритів зброї не втрачаючи можливості вести вогонь прямо з бойового відділення. Подібну проблему ведення вогню у тісному просторі бойових відділень складний приклад вирішував не завжди.

СРСР також були у «темі» і не дивлячись на вдалий проект доволі компактного АК, що був прийнятий на озброєння, продовжували роботи над автоматами bullpup. Саме на початку 60-х років було створено автомат ТКБ-022 та ТКБ-011, але в «серійку» вони так і не потрапили. Також, у 1965 році був запропонований булпап автомат СА-001 Констянтинова, але конструкція була визнана «радикальною» і далі експериментального зразка справа не пішла.

 

Подібна доля спіткала і «опонентів» СРСР. Компаніями Springfield і Colt було розроблено наступні зразки булпап зброї, як то модульний автомат SPIW 1964 року та IMP-221 (GUU-4/P) 1969 року, але успіху не мали і не випускалися.

Нова ера для булпап зброї настала у 70-х роках ХХ століття. Широкої популярності і поширення система bullpup набуває з появою австрійської автоматичної гвинтівки AUG у 1978 році.

 

Нова ера bullpup

 

Саме на кінець 70-х років ХХ-го століття припадає час популяризації та широкого розповсюдження компоновки bullpup. Саме у цей час, дві європейські армії приймають на озброєння автомати 5.56 мм компоновки булпап. Так австрійський Bundesheer отримує автомат Stg.77, який більш відомий під назвою Steyr AUG, а Збройні сили Франції отримують автомат FAMAS F1.

 

 За рішенням прийняти на озброєння вищевказані зразки у компоновці «bullpup» стояли радикальні зміни тактичних вимог щодо піхотної гвинтівки, так як майже вся європейська піхота, на той час, стала механізованою і потрапляла на місце бойового зіткнення за рахунок бронетехніки та гелікоптерів, які мали доволі тісні умови розміщення особового складу у бойових відділеннях. Саме для таких умов компоновка bullpup підходила найбільш за все. Компанія Steyr створила модульну конструкцію. Конструкція AUG складається з взаємозамінних модулів та блоків, що дозволяє, маючи набір запчастин, «гратися» і перетворювати AUG у будь яку необхідну зброю від пістолет-кулемета до снайперської гвинтівки. Саме компанії Steyr вдалося створити найбільш вдалий варіант поєднання всіх відомих на той час розробок, що і забезпечило такий успіх проекту і широку популярність даного типу зброї.

 

Переваги і недоліки bullpup

 

У цьому розділі ми поговоримо про преваги і недоліки системи bullpup.

Традиційно спочатку розглянемо переваги. Перш за все варто відмітити компактність. Більшість сучасних військових конфліктів відбуваються у щільній забудові міст, де бої можуть проходити у приміщеннях, де компактність зброї відіграє особливу роль. Так, компоновка булпап дозволяє зменшити загальну довжину зброї і зберегти довжину ствола, що забезпечує необхідну ефективність вогню. Тому, в таких умовах компактність системи особливо цінна. Зазначимо, що дана система дозволяє зручно та ефективно вести вогонь через амбразури та з бойових машин.  До того ж, варто окремо відзначити, що конструктивна особливість bullpup дозволяє легко перезаряджати зброю при веденні вогню через вузькі шпарини та амбразури бронемашин. Як ви вже помітили, у компоновки булпап майже відсутнє плече віддачі, що знижує підскакування зброї під час ведення вогню і дозволяє вести більш прицільний вогонь. Ну і варто сказати, що дана компоновка має своєрідний баланс, якщо порівнювати з класичною системою, то може здаватися, що не зручно, але до такого балансу просто необхідно звикнути. Тож, баланс залишимо на нейтральній позиції, на розсуд оператора. А тепер переходимо до недоліків, які мають вроджений характер. Отже, один з головних недоліків компоновки bullpup є близьке до обличчя розташування патронника і відповідно близькість вікна екстракції стріляних гільз. Найбільш гостро проблема стоїть щодо операторів, які ведуть вогонь з лівого плеча – гільзи летять прямо в обличчя. На більшості популярних моделей компоновки булпап проблема екстракції вирішується шляхом наявності вікон викиду гільз з обох боків зброї і можливості пере налаштування напрямку викиду гільз, під час розбирання, шляхом заміни ряду деталей затворної групи. Саме так вирішили проблему з екстракцією у таких моделях як: Steyr AUG, FAMAS та Tavor TAR-201. Додатково бажано використовувати захисні окуляри. Також, є варіант перенесення вікна викиду гільз знизу, але тоді магазин переноситься зверху або збоку, як наприклад у FN-P90. Також, суттєвих незручностей може завдати стрільцю близьке до обличчя викидання порохових газів. Ще однією проблемою може виявитися погана чутливість спускового гачка через те, що гачок кріпиться зі спусковим механізмом за допомогою довгої тяги. Ну і також, одним з недоліків можна вважати незручність використання магазинів збільшеного об’єму.

 

Найвідоміші зразки системи bullpup

 

Не дивлячись на велику кількість створених зразків компоновки bullpup ми відзначимо найпопулярніші моделі, які отримали світове визнання і популярність. І почнемо з австрійського Steyr AUG від компанії Steyr-Daimler-Puch (на сьогодні Штайер Манліхер), в Австралії випускається за ліцензією під маркою F88.

 

Далі у нас широковідомий французька автоматична гвинтівка FAMAS від збройової компанії MAS, також відома під неофіційною назвою «Клерон», що перекладається, як «горн». Наступний у нас пістолет-кулемет FN-P90 бельгійського виробництва компанії FN Herstal. Саме для цього зразка був створений потужний набій 5.7х28 мм SS190, що здатний пробити бронежилет, який відповідає стандартам NATO CRISAT, з дистанції 200 метрів.

 

 Окремо відзначимо ізраїльську штурмову гвинтівку TAR-21 5,56 (Tavor Assault Rifle) що виготовляється збройовим концерном Israel Military Industries. Названо штурмову гвинтівку не просто так, а на честь гори Tavor, що згадується у Старому Завіті. З 2009 року українська компанія Форт, за ліцензією, випускає модифікації TAR-21 – Форт-221, Форт-224, Форт-222. «Цивільні» зразки компоновки булпап від компанії Форт ми розглянемо більш детально у наступній статті.

 

Не забули ми і про «відбійний молоток» – автоматичний дробовик Pancor Jackhummer від американської компанії Pancor Corporation, що був розроблений під 12 калібр. Однією з екстра особливих «фішок» є те, що магазин дробовика можна було використовувати, як протипіхотну міну, за умови наявності спеціального  детонатора. Було випущено всього три прототипи, які поліцію та військових не зацікавили. Дробовик револьверного типу Pancor Jackhummer так і не було прийнято на озброєння поліції та армії США . У 1985 році британська армія приймає на озброєння автоматичну гвинтівку SA80. Гвинтівка SA80 активно використовувалася Британськими Збройними силами у операціях під час конфлікту у Північній Ірландії.

 

Майже всі перераховані зразки, окрім бойового використання, засвітилися у різних фільмах та комп’ютерних іграх, зокрема у відомій грі Counter-Strike

У наступній статті ми розглянемо «цивільні» варіанти зброї у компоновці булпап, які офіційно можна придбати в Україні.

Тож тримаймо порох сухим і все буде Україна!

 

 Олександр Навроцький

 

Генерал-лейтенант Девід Нахом заявив про намір ВПС США залишити штурмовики А-10 Thunderbolt II на службі до 2040-х років.

Про це пише ресурс Air Force Magazine.

Планується залишити сім ескадрилій штурмовиків А-10: три в діючій армії, три в Національній гвардії і один в резерві.

Крім того парк літаків наземної підтримки ВПС США може бути доповнений легкими гвинтовими літаками.

За словами Девіда Нахома А-10 залишається дуже економічним і ефективним засобом вогневої підтримки наземних підрозділів в конфліктах низької інтенсивності в умовах коли в супротивника немає сучасних засобів ППО.

 

Для конфліктів високої інтенсивності за умови наявності в супротивника сучасних систем ППО передбачається використовувати F-35 для надання наземним підрозділам вогневої підтримки.

ВПС США планують скоротити парк наявних штурмовиків протягом двох років на 63 одиниці. Заощаджені кошти будуть інвестовані в підтримання і модернізацію збережених семи ескадрилій А-10.

Раніше США для власних Повітряних сил розпочали модернізацію А-10 Thunderbolt II. Очікувалось, що це дозволить ефективно виконувати поставленні завдання мінімум до 2030-х років.

 

Як би нам не кортіло, але дізнатися наперед про зигзаги своєї долі людині не дано невидимою силою, яка запрограмоване, наче взявши за руку, веде її життєвим шляхом. Лише там, наверху, де у безодні таємничої пітьми виблискують далекі зорі, напевне знають, коли, наш, здавалося б назавжди встелений шовковою травичкою широкий життєвий шлях, одного фатального дня змінить свій напрямок і виведе на вузьку тропку, рясно вкриту вже колючим терном. І багато хто з людства завжди ладний покласти на жертовник останнє, аби вчасно дізнатися про несподівану витівку своєї долі…

 

Так само і планида ветерана АТО, нині вже 52-річного Павла Ротаря,у минулому випускника Луцького педінституту, склалася так, що довелося йому, митцю за покликом душі, одного дня сумно пам’ятного 2014 року відкласти подалі фарби і пензля і стати до строю добровольчого батальйону «Золоті ворота», який формували на Київщині під орудою МВС.  Формували з добровольців, котрих одразу відправляли на Донбас, де вже палало полум’я військового конфлікту. А перед тим Павло Ротар, художник, який зачарувався, зокрема, світом петриківського розпису, успішно торував шлях до творчого визнання.  Його оригінальні роботи в стилі «петриківки» встигли побачити шанувальники українського народного мистецтва на міжнародних виставках  у Франції, Білорусії, Туркменії, Україні. Було у митця ще багато творчих задумок, але війна поклала їм край і змусила відкласти пензля і взяти до рук автомат…

 

«Раптова зміна в моєму житті, яка сталася  2014 року, лише на деякий час відволікла мене від живопису, – пригадує сьогодні сержант поліції полку особливого призначення «Київ» П. Ротар. – Навіть на війні, де здавалося б, геть немає місця мистецтву, бо там панують зовсім інші закони буття, я замислювався над тим, в який спосіб мистецтвом підтримати дух українського солдата, який боронить від сепаратистів свою землю. Суспільство мало знати правду про війну і те, якою ціною творчість пробивається через жахи війни…».

Так, на фронті, зародився унікальний мистецький проект «Військово-польовий АРТ». Життя в який вдихнув П. Ротар.

 «У вільний від чергувань час я придивлявся до всього, що супроводжувало життя військовослужбовців на передовій – до порожніх ящиків з-під снарядів і набоїв, маскувальних сіток, касок, осколків від боєприпасів, відстріляних тубусів, фляжок тощо. І одного дня у голові промайнула думка, що практично все це може стати основою для розпису, який перетворить ці «сірі» речі у витвори мистецтва…»,- зазначив сержант поліції, пригадуючи обставини, які породили його творчий проект. 

Почав з того, що спробував сам розмальовувати снарядні ящики… петриківським розписом. Яскраві візерунки і дивні казкові сюжети на темно зеленому тлі казенного військового майна привнесли новизну у фронтове життя, навіювали думки про прекрасне, про те, що нарешті колись закінчиться війна і кожен з фронтовиків повернеться до мирного життя. Незабаром про оригінальний мистецький проект сержанта поліції дізналися і в інших військових формуваннях. З’явилася ідея організувати «фронтову» виставку і запросити до участі в проекті інших митців.

Переломним днем, який остаточно вирішив долю проекту і дав йому право на життя, стала виставка в Києві з нагоди дня Збройних Сил України у грудні 2015 року. Її відвідав п’ятий президент України Петро Порошенко, який не лише схвально оцінив ініціативу фронтовиків, але й запропонував свою допомогу у подальшому розвитку і просуванню проекту.

«Відтоді я із своїми однодумцями організував уже чотири десятки виставок у тридцяти містах України, – розповідає далі про долю свого дітища сержант П. Ротар. – Ми встановили зв’язок з митцями народної творчості у більшості міст країни. І перед тим, як організувати чергову виставку, запрошували їх взяти в ній участь, надавши свої вироби. Сьогодні з нами співпрацюють вже понад 250 творчих людей, котрі так само, як і я, захопилися ідеєю військово-польового арт-проекту…».

 

П. Ротаря часто запитують про те, як він, сержант поліції, який і нині служить в МВС, знаходить час для організації виставок. Фронтовик пояснює, що використовує відпустки. Крім того, організаційну допомогу йому надають керівники МВС регіонів, до яких митці привозять свою виставку.

«Те, чим ми сьогодні займаємося, теж фронт. Але творчий, –  переконаний учасник бойових дій П. Ротар. – Наш проект, це виставка не про війну, а про мир. Адже кожен її експонат, розписаний художниками, символізує мирне життя й те, що навіть на війні музи не мовчать…».

 

Сьогодні виставка «Військово-польовий Арт» розгорнута в Лисичанську. Творчі плани авторів проекту довелося дещо скоригувати через проблеми, пов’язані з поширенням корона вірусу. Коли це лихо відступить, П. Ротар планує, що наступними пунктами, в яких побачать виставку, стануть міста Нова Каховка, Мелітополь, Ізюм тощо. Крокуватиме проект фронтовика й іншими містами.  А поки сержант поліції П. Ротар  несе службу на одному з постів в Авдіївці, що на  Донеччині. Служить і плекає нові творчі плани, у яких багато цікавого і пізнавального для тих, кого цікавить тема війни і мистецтва…

 

Олександр Брусенський

 

 

Уповноважений із захисту державної мови – Мовний омбудсмен Тетяна Монахова, – написала заяву на звільнення за власним бажанням через шість місяців після призначення на цю посаду.

Про це вона написала у Фейсбук і розповіла в інтерв’ю виданню Opinion

 

Причиною звільнення мовний омбудсмен назвала те, що за шість місяців їй не вдалося створити Секретаріат уповноваженого із захисту державної мови, а усі органи влади жодним чином не сприяли їй у цьому.

Закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної», ухваленого Верховною Радою  було прийнято 25 квітня 2019 року і оприлюдненого 16 травня. Запрацювати він мав з 16 липня — на 29-й рік після ухвалення Декларації про державний суверенітет.

Після того, як низка українських мовознавців і громадських діячів звернулася до Кабміну через зволікання з призначенням мовного омбудсмена, 27 листопада 2019 року Уряд призначив на посаду мовного омбудсмена Тетяну Монахову.

Після призначення протягом наступних шести місяців на посаді мовного омбудсмена, Монахова не отримувала заробітної плати, оскільки тільки у випадку створення Секретаріату казначейство могло б виділити відповідне фінансування під штатний розпис.

Проблеми почалися з того, що закон чітко не зазначив статус Секретаріату, а саме те, що він є юридичною особою. Протягом цих шести місяців Монахова працювала самостійно і безкоштовно, витрачаючи власні кошти на поїздки з Миколаєва до Києва та винаймання житла. Перепустку мовний омбудсмен отримала тільки до Кабміну. Провести консультації у Раді чи Офісі президента вона так і не змогла.

Тетяна Монахова неодноразово зверталася із відповідними проханнями до Офісу президента України, але її чи то не помітили, чи не почули. Але зустріч із президентом України за шість місяців так і не відбулася. Причина невідома.— Чи тому, що я не з їхньої політичної сили, чи просто вони не мали наміру займатися мовною політикою? До Зеленського я так і не потрапила, — розповідає мовний омбудсмен.

Точкою кипіння Монахова назвала зняття з порядку денного Кабміну питання про створення Секретаріату. Це сталося в день голосування.

– Я остаточно переконалася, що йдеться про відсутність політичної волі, – підвела підсумок Тетяна Монахова ситуації, що склалася.

В той самий час на окупованих територіях України рашистські маріонетки чітко продемонстрували, що «Мова має значення!».

06 березня 2020 року рашистські окупанти в «ДНР» єдиною «державною» мовою зробили російську.

«В даний час … при встановленні статусу державної мови ДНР необхідно враховувати інтенсивність інтеграційних процесів між ДНР і Російською Федерацією», – заявив представник маріонеткової «ДНР» Олексій Сухинин.

Заборона «незаконними збройними формуваннями» використовувати українську мову в «ДНР» порушує права громадян України, які змушені проживати на тимчасово непідконтрольних української влади територіях. Так вважає уповноважений Верховної Ради України з прав людини Людмила Денисова. «Заборона на навчання українською мовою призведе до перешкоджання здобуття освіти у вищих навчальних закладах на території України і повноцінному розвитку особистості громадян України», – переконана Денисова.

По це 26 березня повідомила прес-служба омбудсмена.