Офіцери цивільно-військового співробітництва оперативно-тактичного угруповання «Схід» завжди допомагають у вирішенні проблем, які виникають у мешканців прифронтових сіл та містечок на Донеччині у смузі відповідальності угруповання.
Днями до них звернулися мешканці Мар’їнки, які потерпають від обстрілів з боку гібридних збройних формувань Російської Федерації. Нехтуючи «домовленостями», окупанти не припиняють обстріли української території. Внаслідок цього маємо понівечені дахи будинків, стіни та подвір’я, розпач і сльози жителів прифронтового містечка.
За словами начальника групи цивільно-військового співробітництва ОТУ «Схід» старшого лейтенанта Оксани Козиренко, організувати проведення ремонту дахів та вікон будівель не проблема. Місцевою владою та гуманітарними організаціями вже придбані необхідні будівельні матеріали. А от виконати самі роботи неможливо, бо гібридні російсько-окупаційні війська не припиняють обстрілювати домівки мирних жителів, незважаючи на досягнутий у Мінську «режим припинення вогню». Цю інформацію і донесли до мешканців Мар’їнки офіцери цивільно-військового співробітництва ОТУ «Схід».
Жителі прифронтового населеного пункту, поспілкувавшись з офіцерами, вдячні нашим захисникам за правдиву і офіційну інформацію, адже, мають обмежений доступ до українського радіо і телебачення та змушені користуватися чутками із пропагандистських ЗМІ РФ.
HПАТ “Холдингова компанія “Укрспецтехніка”, що входить до складу ГС “Ліга оборонних підприємств”, продовжує всебічні випробування своїх виробів в тому числі й в умовах, що наближені до бойових. Передає Defense Express.
Зокрема на одному з військових полігонів Збройних сил України пройшли випробування радіолокаційної станції розвідки наземних цілей ближньої зони “БАРСУК-А” та станції розвідки наземних та надводних цілей міліметрового діапазону “Лис-2М”.
Подібні системи забезпечують автоматичне виявлення людей, наземних і надводних транспортних засобів в будь-яких погодних умовах при відсутності оптичної видимості (що зокрема можна побачити й власне на відео).
Виявлення та ідентифікація цілей відбуваються в автоматичному режимі, при цьому на моніторі портативного комп’ютера висвічуються позначки від цілей, дані про які автоматично заносяться у формуляр із зазначенням номера, дальності, азимута, швидкості й ознаки цілі з прив’язкою до карти місцевості.
Відзначається, що можливості малогабаритних українських РЛС виробництва “ХК “Укрспецтехніка” вивчалися військовими представниками Збройних сил України в умовах наближених до бойових.
Також продовжуються роботи з новим багатофункціональним мобільним комплексом боротьби з безпілотними літальними апаратами “Полонез”.
Нова вітчизняна система здатна вирішувати комплексні завдання з виявлення безпілотників та їх ідентифікації, постановку перешкод каналів управління, телеметрії та навігації. Також “Полонез” може передавати інформацію про виявлені БПЛА, через командний центр, іншим службам, зокрема для використання проти цілі відповідних засобів вогневого ураження.
Невеликі розміри системи у поєднанні з широким колом завдань, що можливо вирішити, вважаються основною “родзинкою” та перевагою цього комплексу над іншими подібними виробами.
05 квітня збройні формування Російської Федерації 13 разів порушили режим припинення вогню, двічі застосувавши при цьому заборонені Мінськими домовленостями озброєння.
Вчора 11 обстрілів зафіксовано в районі відповідальності ОТУ «Схід».
– Вночі з гранатометів різних систем, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї тричі були обстріляні наші позиції біля Кам’янки. Після того, як наші захисники застосували відповідне «Мінським домовленостям» озброєнні, бойовики заспокоїлися.
– Вранці, по опорному пункту поблизу населеного пункту Гнутове, ворог випустив чотири 120 мм міни.
– В другій половині дня по околицях Авдіївки російські гібридні сили двічі відкривали вогонь з гранатометів різних систем, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї.
– Упродовж дня окупанти тричі обстріляли позиції наших захисників із гранатометів різних систем та стрілецької зброї біля Старогнатівки.
– Оборонців Водяного ворог обстрілював з станкових протитанкових гранатометів та великокаліберних кулеметів.
– З кулеметів великого калібру ворог обстріляв позиції ЗСУ поблизу Богданівки.
У р.в. оперативно-тактичного угруповання «Північ» гібридні збройні формування РФ зранку обстріляли позиції ЗСУ:
– поблизу Хутора Вільного з міномету калібру 82 мм.;
– позиції біля Кримського – з автоматичних станкових гранатометів, кулеметів великого калібру та стрілецької зброї.
Під час обстрілів зазнав поранення один військовослужбовець ЗСУ.
Упродовж минулої доби підрозділи ЗСУ на усі провокації рашистів давали рішучу відповідь, змушуючи ворога повернутись до дотримання режиму «тиші».
За даними розвідки 05 квітня у рашистів шість «трохсотих». Також, знищені 2 вантажівки («КАМАЗ» і «Урал») та один БПЛА «Застава» (на фото), придбані бойовиками у російському «воєнторзі».
Даний БПЛА з 2012 року виробляється у Російській Федерації. Його вартість складає близько двох мільйонів доларів. Цей витвір російського «Уральського заводу цивільної авіації» був переданий фахівцям наших спецпідрозділів для з’ясування, яку саме «цивільну інформацію» БПЛА збирав над позиціями ЗСУ.
Система радіолокаційного розпізнавання «Свій-Чужий» – набір технічних засобів для коректної ідентифікації військових об’єктів (розрізнення своїх сил і ворожих), які взаємодіють в єдиному полі синхронізації. Вказана система є однією з стратегічних систем в збройних силах будь-якої держави, на рівні з автоматизованою системою керування військами (наприклад, «Маневр», «Полет-К», «Созвездие», C4). Комплекси системи використовуються у Військово-Повітряних Силах, Військово-Морських Силах, Військ протиповітряної оборони. Апаратно-програмну основу системи складають «запитувач» і «відповідач». Відповідачі літаків бувають двох типів:
– відповідачі УВС (управління повітряним рухом);
– відповідачі державного розпізнаваня («Свій-Чужий»).
Винищувач Су-27
Авіоніка військових літаків містить ЛРЗВ (літаковий радіолокаційний запитувач-відповідач), цивільна авіація – ЛРВ (літаковий радіолокаційний відповідач). Важливо підкреслити ключову роль системи в забезпеченні повітряного простору: правильна ідентифікація об’єкта (у штатному режимі) для ракетних комплексів протиповітряної оборони (таких як C•300, Бук, Тор і т. д.). В загальному вигляді, система працює наступним чином: запитувач (повітряний, наземний, морський) відсилає об’єкту запит “Ти хто?”, об’єкт повинен відповісти “Свій” (набір відповідних кодів) для виключення можливого вогню.
Наземна радіолокація
Перші дослідні зразки радіовідповідачів з’явилися ще до початку Другої світової війни, серійні авіаційні радіовідповідачі СЧ-1 були прийняті на озброєння з початку 1943 року. Перша загальновійськова система «Кремний-2» була створена до 1955 року зусиллями НДІ-17 (науково-дослідний інстиут), але існував суттєвий недолік – невелика кількість кодів. Ворожа радіорозвідка здатна була дешифрувати їх. Збільшення кількості кодів (до мільйона) не вирішувала проблеми, з урахуванням обчислювальних потужностей. Надалі КБ-294 (конструкторське бюро, яке стало головним інститутом СРСР) розв’язало проблему з використанням криптографічних методів кодування. В 1977 році були завершені державні випробування модернізованої системи «Кремний-2» – «Пароль», в 1980 році – загальновійськові. В системі «Кремний-2» сигнал від відповідача являв собою радіоімпульси з робочою частотою 668 Мгц, які були промодульовані відеоімпульсами. У сучасних системах використовується цифрове кодування.
На момент розпаду СРСР, тільки два блока мали на озброєнні систему «Свій-Чужий»: ОВД (Організація Варшавського Договору) і НАТО (Система MK12(15)). На сьогоднішній момент, до цього переліку долучилася Республіка Індія; Китайська Народна Республіка активно продовжує створення власної системи. Безумовно, володіння вказаною системою і ядерним потенціалом, ставить державу на рівень наддержави (як в свій час СРСР і США).
Важливо відмітити ключові історичні віхи, які пов’язані з системою «Свій-Чужий». В 1966 році радянський літак впав на території Німеччини, апаратура опинилась в руках англійців – і система була розсекречена. У вересні 1976 року радянський військовий льотчик Беленко В. І. втік до Японії на сучасному (на той момент) винищувачі МіГ-25, апаратура системи опинилася в американських руках. Втеча завдала збитків у розмірі 2 млрд. руб. СРСР був змушений прийняти необхідні заходи, проте нова радянська система «Пароль» вже була створена. Після вказаного інциденту, на військових літаках з’явилася так звана «беленковська кнопка»: свій льотчик міг відкрити вогонь по своєму. Варто згадати нештатні ситуації під час війни в Персидській затоці, коли льотчики НАТО відкривали вогонь по своїм об’єктам. Трагічною датою для світової спільноти був збитий Boeing 777 над Донбасом в 2014 році.
З 1991 року Україна є оператором радянської системи «Пароль». Проте з 2014 року, в тому числі після виводу наших військових літаків з Бельбеку, актуальною є задача комплексної модернізації системи. Навіть будучи членом НАТО, використання власної системи у республіканському масштабі – запорука сильної держави.
Відмовостійкість системи «Свій-Чужий», її функціонування у штатному режимі, є гарантами мирного неба і самого дорогого – людських життів.
І причина тут не лише в «тиску з боку НАТО» Просто пілоти відмовляються літати на застарілих російських МіГ-29, яких у робочому стані лишилось тільки чотири одиниці.
Компанія Lockheed Martin отримала контракт на створення винищувачів F-16V Block 70 Fighting Falcon для Болгарії. Про це повідомляє ресурс Jane’s 360 (Lockheed Martin contracted to deliver F-16s to Bulgaria).
Вартість контракту складає 512 млн. доларів. Відповідно до контракту LockheedMartin має створити першу партію з 8 винищувачів F-16V Block 70 Fighting Falcon для Болгарії.
Угода не включає в себе придбання двигунів і є лише першою частиною контракту на створення нових винищувачів для Болгарії. Загальна вартість контракту має скласти 1,3 млрд. доларів.
F-16V Block 70 Fighting Falcon є одномісним варіантом винищувача. Це означає, що навчання болгарських пілотів відбуватиметься на двомісних винищувачах інших країн НАТО.
Болгарія (член НАТО з 2004 року) прийняла попереднє рішення зупинитися на винищувачах F-16 в грудні 2018 року. Очікується, що нові винищувачі надійдуть в країну у 2023-24 роках.
F-16V Block 70 Fighting Falcon мають замінити радянські винищувачі МиГ-29.
На сьогодні лише 4 винищувачів МиГ-29 ВПС Болгарії мають спроможність виконувати відповідні завдання в повітряному просторі країни.
F-16 Block 70 найновіша версія знаменитого літака має передову авіоніку, перевірений радар з активним електронним скануванням (AESA) Northrop Grumman AN / APG-83 Scalable Agile Beam Radar (SABR), модернізовану кабіну, сучасну зброю, конформні паливні баки (CFT), автоматичну систему запобігання зіткнень з землею (Auto GCAS), вдосконалений двигун і найбільший в світі наліт 12000 годин.
Передбачається, що американські літаки й системи озброєння забезпечать ефективне реагування Болгарії на небезпечні ситуації, а також посилення взаємодії місцевих ВПС із силами США та НАТО.
Відомо також, що у попередні роки F-16 закупили й інші колишні соціалістичні країни: Польща – 48 штук, Румунія – 12, Словаччина веде перемовини про закупівлю 14 таких літаків.
Зовнішня орієнтація Болгарії в більшості випадків збігається з основними напрямками європейської та північноатлантичної політики. Болгарія є членом Європейського союзу (1 січня 2007), НАТО (20 квітня 2004), Світової організації торгівлі (1 грудня 1996 рік) і Організації Об’єднаних Націй (14 грудня 1955 рік).
З 1 грудня 2007 року Болгарія скасувала військову повинність і повністю перейшла до професійної армії. До цього термін строкової служби в збройних силах Болгарії становив 24 місяці; призовники, які мають вищу освіту, служили лише 6 місяців. Станом на початок 2011 року, чисельність збройних сил Болгарії становила 31 315 військовослужбовців регулярної армії і 303 тис. резервістів, ще 34 тис. служили в інших воєнізованих формуваннях (12 тис. – в прикордонних військах, 4 тис. – в поліції безпеки і 18 тис. – в складі залізничних і будівельних військ. Бюджет збройних сил становить 1,23 млрд левів (1,74% ВВП).
Враховуючи нагальну потребу особового складу в забезпеченні засобами захисту від COVID-19, командування бази ремонту та евакуації автомобільної техніки, що на Полтавщині, підтримало доброчинну ініціативу небайдужих військовослужбовців.
Так, завдяки старанності та швацькій майстерності старшого солдата Ольги Васильєвої і сержанта Лесі Ігошевої воїни-ремонтники отримали 180 комплектів медичних масок.
— На виготовлення масок витратили близько двох діб, — розповіла Ольга Васильєва. — Працювали у позаслужбовий час. У моїй частині до цього долучились, окрім мене, і мама, і навіть тато. Тому робота йшла злагоджено та продуктивно.
Для пошиття використовували медичну марлю, вату й інші тканини, рекомендовані МОЗ для медичних потреб. Виготовлені маски перуть і прасують — у цьому їхня перевага перед одноразовими.
— Ситуація з коронавірусом стала для кожного з нас не лише іспитом на витривалість, — зазначив головний інженер підрозділу майор Олександр Зеленський. — Приємно відчувати, що наші берегині проявили ініціативу й високу громадянську свідомість у протистоянні пандемії. Майстрині виготовили масок утричі більше за необхідну кількість, за що їм велика шана та подяка.
До слова, дівчата не проти передати навички кравчинь усім охочим упродовж майстер-класів вихідного дня.
І відразу згадалось, як місяць тому нас запевняли, що всі балачки про вірус – це лише рекламний трюк, щоб збільшити продаж захисних масок в аптеках. В умовах стрімкого поширення COVID-19 багаторазові пов’язки стали вкрай необхідні, і воїни- автомобілісти однозначно молодці. Але дуже цікавить: чи подібною роботою у вільний від служби час займаються бійці ЦА́ХАЛ?
Не контролюєш власне море – його контролюють інші з усіма негативними наслідками для прибережної економіки та безпеки. Це відоме правило ще з часів Пунічних війн. Слід додати, що в ХХІ столітті море впливає на узбережжя, а не навпаки, тобто з військово-морських позицій той, хто контролює море, врешті-решт контролюватиме його узбережжя. І це не я придумав.
Географія в конфліктології завжди мала та матиме значення. Саме географічні умови тої чи тої країни лежать у причинах війн і збройних конфліктів. Зазначене має свій вимір у суверенних акваторіях України, повних загроз національній безпеці нашої держави. На жаль, із 2014 року Україна так і не створила надійних інструментів захисту на морі та станом на сьогодні не контролює близько 80% власного моря, на яке де-юре поширюється державний суверенітет. За розмірами це перевищує територію трьох причорноморських областей України.
Насправді, загрози серйозні й реальні. У цих непростих умовах, щоб не втратити власне море та прибережні території Україна має визначитися в концептуальних підходах щодо захисту суверенних морських акваторій та якомога скоріше реалізувати їх на практиці.
Насамперед доцільно відійти від концептуального поширення на море армійських засад оборони та наступу (контрнаступу), які добре працюють на суходолі, але ніякі на морі. Недарма написані кров’ю військово-морські бойові статути надають військово-морському начальникові владу над силами висадки морського десанту, які складаються із сухопутних підрозділів – у морі інші закони бойового застосування й виживання, ніж на суходолі. У морі нема лінії фронту, доріг, блокпостів, не існує оборони в армійському розумінні цього терміна, морський бій є поєднанням вогню та маневру, він завжди наступальний і швидкоплинний – якщо не встиг чи проґавив, то запізнився і програв.
Тобто має бути прийнята професійна національна концепція, яка в загальному вимірі відповідатиме на два ключові політико-військові запитання: У який спосіб захистити державу на морі та що для цього потрібно мати? Загляньмо в історію, де є багато цікавих і повчальних відповідей на ці запитання.
Розпочнімо із… Китаю та згадаймо концепцію китайського адмірала Чжен Хе (1371 – 1433), яка виникла в часи імперії Мін. Вона передбачала формування змішаної ескадри для морських походів у складі бойових і транспортних суден (“кораблів скарбниць”), і стала прообразом гарантування безпеки сучасних морських транспортних комунікацій. У подальшому ця концепція трансформувалася в різні способи конвойної служби, зокрема, коли морські транспортні коридори діляться на зони патрулювання бойових кораблів, і передбачена система передачі повноважень охорони транспортних суден на комунікаціях від одного корабля іншому – це знайшло своє відображення у стратегії захисту китайських морських комунікацій транспортування близькосхідної нафти “Нитка перлин”.
Військово-морські фахівці добре знають і досить часто згадують геополітичну концепцію володіння морем американського адмірала Альфреда Мехена (1840 – 1914) із її принципами морської могутності (концентрації сили, вирішальної морської битви та панування на морі як основного способу захисту власної морської торгівлі). Ця концепція досить добре працює для потужних морських держав, які мають контролювати значні морські й океанські акваторії та для цього будують збалансовані флоти відкритого моря у складі кораблів різних класів.
Перенесімо погляди на Велику Британію та згадаймо концепцію британського військово-морського вченого сера Джуліана Корбетта (1854 – 1922) про дії на морських комунікаціях. Слід наголосити, що принципи морської стратегії Корбетта не є боротьбою за домінування на морі, навпаки, вони асиметричні щодо сильнішого морського супротивника та зосереджені на контролі за морськими комунікаціями (комерційними та військовими) як головній мети утримання контролю над морем. Корбетт наголошує, що контроль над морем “не означає нічого іншого, крім управління морськими комунікаціями, чи то з комерційною, чи військовою метою”.
Слід не забути концептуальних засад війни на морі талановитого флотоводця гетьмана Війська Запорізького Петра Конашевича-Сагайдачного (1575 – 1622). Мета його стратегічної концепції морських походів полягала у веденні бою на теренах ворога – знищенні його прибережних фортець і флоту в портах чи у відкритому морі. Спрямовуючи козацтво на активну наступальну боротьбу проти Османської імперії, Конашевич-Сагайдачний домігся збільшення запорізької флотилії до кількох сотень чайок, які використовували незвичні для супротивника (асиметричні) способи дій.
Спробуймо проаналізувати наведені концептуальні погляди в контексті України.
Якщо Київ керуватиметься концепцією Мехена, то слід чітко розуміти невідворотний вступ у силове змагання за володіння морем. Це означає, що наша держава повинна мати не меншу, ніж у супротивника, морську могутність, насамперед кількісно-якісний склад бойових кораблів різних класів. Риторичне запитання: чи можливо це фінансово, економічно, технологічно? Чотири чи вісім корветів проєкту 58250, які дуже не скоро з’являться (якщо з’являться взагалі), не вирішуватимуть проблему – їх буде вкрай мало для симетричної війни за володіння морем, навіть для стримування найгірших сценаріїв.
Багатошарова оборона Криму та прилеглих до нього морських акваторій, що включає численнні протиповітряні та протикорабельні системи, надводні та підводні сили, літаки та вертольоти в поєднанні з іншими військовими активами, робить українську симетрію на морі авантюрною мрією. Тобто ситуація та баланс сил, які Росія створила в Чорному й Азовському морях, заперечують прийнятності фрегатно-корветної концепції для України.
В умовах, що склалися, доцільною для України виглядає концепція Корбетта з урахуванням наведених вище уроків козацьких морських походів і китайського досвіду з управління морськими комунікаціями. Відомі факти морської блокади в Азовському морі корелюються з уроками Корбетта щодо нападу на морську комерцію в межах “однієї із двох форм” збройної боротьби на морі: напад на точки (термінали, порти, центри) відправлення та призначення або орієнтація на комунікаційні лінії у відкритому морі.
Цікавою є діалектика Корбетта щодо точок відправлення та призначення, а також посил, що розгортання сил і засобів, призначених для інспекції відповідних морських районів, дій із блокування чи розблокування, проведення кінетичних операцій у певних зонах може відвести (нейтралізувати) багато загроз, якими наповнена виняткова морська економічна зона України.
Важливо зауважити, що захищаючи власні морські комунікації, національні ВМС повинні мати перевагу у швидкості та маневреності дій, чим уникати несприятливих у контексті співвідношення сил морських зіткнень із супротивником, водночас у разі необхідності швидко зосереджувати зусилля та використовувати “жалючий” потенціал, що поєднує ракетну зброю, малу помітність та оперативну раптовість набігових дій.
Саме тому, поповнення ВМС ЗС України правильними активами та їхнє правильне розміщення є критично важливими. Фрегати та корвети можливо використати для виконання завдань на комунікаціях, але в кожному разі постане питання симетричних дій в умовах несприятливого співвідношення сил. На відміну від цього, швидкохідні та маневрені бойові катери мають змогу діяти ефективно як щодо контролю за комунікаціями, так і в асиметричній протидії ворогові, що наближається. Тобто в концепції Корбетта + флот легких сил у складі здатних виконувати різні завдання, швидкохідних і малопомітних технічними засобами супротивника бойових катерів із сучасною морською зброєю на борту має перевагу щодо фрегатно-корветного угруповання супротивника.
Важливо зазначити, що ці катери дорівнюють багатоцільовим корветам за бойовими спроможностями для одночасних дій у двох доменах збройної боротьби, морехідністю до шести балів і високою автономністю дій, навіть мають переваги перед корветами у швидкості, мобільності й раптовості дій, хоча за розмірами залишаються підкласом бойових катерів. Чи є в України можливість придбати такі катери та швидко поповнити національні ВМС? Звичайно є, навіть із локалізацією виробництва в Україні, питання лише в політичних розумінні та волі.
Асиметрія і гнучкість – це спосіб морського мислення та дій на морі, який слід опанувати в Києві та Одесі, бо підхід, що поєднує різні прийоми та способи ешелонованого контролю легких сил за лініями морських комунікацій (судноплавні смуги, системи розділення руху, порти та транспортні вузли річка – море, морські трубопровідні системи тощо) має набагато більше значення для України, ніж виснажлива й безперспективна пряма силова конкуренція на морі.
Іншими словами, доцільно відійти від мрій про силову “парасольку” над певними районами моря, а більше думати про випередження та стримування найгірших сценаріїв власними асиметричними діями. Для цього Україні потрібні сучасні та здатні на виконання різних завдань бойові катери (ударні, патрульні, амфібійні), які не мають нічого спільного з “успіхами” національного виробника, що ледве тримають збурення моря у два бали та несуть вкрай обмежені бойові спроможності.
Безумовно, потрібно досить багато таких бойових катерів, щоб ешелонувати зусилля та за необхідності швидко нарощувати їх на важливих напрямках. Але це “багато” коштуватиме значно менше, ніж потребує програма 58250. Розуміння й імплементація зазначеного вище означатиме виграш у способах дій, часі та просторі – критично важливих умовах сучасного протиборства на морі.
Отже, Україна має прийняти доцільну концепцію гарантування морської безпеки. При цьому цілком очевидно, що так само, як величезні дредноути Першої світової війни поступились у Другій світовій іншим бойовим платформам, зокрема й ефективним на морських комунікаціях малим підводним човнам і торпедним катерам, так і зараз у ментальному розумінні української влади симетричне змагання за море шляхом ставки на реалізацію нездійснених прожектів побудови флоту “кишенькових” фрегатів має поступитися місцем концепції активного контролю над морськими комунікаціями та їхнього гарантованого захисту за допомогою cost-effective бойових катерів, здатних виконувати різні завдання.
Час діяти професійно.
Автор: Ігор КАБАНЕНКО — український військовий моряк, адмірал Військово-Морських Сил ЗС України, в минулому перший заступник головнокомандувача ВМС ЗСУ та радник-посланник Місії України при НАТО у Міністерстві закордонних справ України. Заступник Міністра оборони України.
За минулу добу збройні формування Російської Федерації, традиційно порушуючи свої зобов’язання щодо припинення вогню, 14 разів обстріляли позиції Об’єднаних сил. 04 квітня противник застосовував заборонені до розміщення біля лінії розмежування міномети калібрів 120 мм та 82 мм, а також гранатомети різних систем, великокаліберні кулемети та стрілецьку зброю. Завдяки ефективному використанню чергових вогневих засобів українським захисникам вдалось вчасно і результативно відреагувати на всі ворожі провокації.
Сім обстрілів з боку окупаційних військ зафіксували наші підрозділи зі складу оперативно-тактичного угруповання “Схід”.
Так, зі станкових протитанкових гранатометів, кулеметів великого калібру і стрілецької зброї окупанти вели вогонь по оборонцях Широкиного, Тарамчука і Новомихайлівки, великокаліберні кулемети проти наших захисників ворог застосував поблизу населених пунктів Славне, Водяне і Опитне, а стрілецьку зброю – в районі села Павлопіль.
На цих напрямках підрозділи Об’єднаних сил оперативно припиняли вогневу активність противника, тож ворожі обстріли були нетривалими.
Усі випадки порушень російсько-окупаційними військами Мінських домовленостей щодо відведення важких озброєнь вчора зафіксовано в районі відповідальності оперативно-тактичного угруповання “Північ”. Загалом противник здійснив тут сім обстрілів.
Двічі окупанти відкривали вогонь по українських військовослужбовцях поблизу Оріхового. Тут ворог випустив по нашим опорним пунктам дев’ять мін 82-го калібру та сім пострілів з гранатометів різних систем.
Міномети калібрів 120 мм і 82 мм із загальною витратою вісім мін противник використав для обстрілу околиць Новотошківського. Ще дві міни 82-го калібру вибухнули біля наших опорних пунктів поблизу села Новоолександрівка.
Позиції Об’єднаних сил в районі населеного пункту Травневе окупанти обстріляли з мінометів калібру 82 мм – вісім мін, а також гранатометів різних систем, кулеметів великого калібру та стрілецької зброї. Вогонь російські найманці вели з напрямку селища Гольмівський поблизу Горлівки.
В районі Південного і Новолуганського ворожі війська застосували гранатомети різних систем, великокаліберні кулемети та стрілецьку зброю.
Зазначимо, що, окрім позицій Об’єднаних сил, окупанти 4 квітня зі станкових протитанкових гранатометів обстріляли також житловий сектор селища Верхньоторецьке. В результаті розриву гранати отримала осколкове поранення в ногу місцева мешканка, яку було доставлено до міської лікарні м. Торецьк та надано кваліфіковану медичну допомогу.
Враховуючи реальну і значну небезпеку, на яку окупанти своїми злочинним діями наражають українських громадян, військовослужбовці Об’єднаних сил оперативно реагували на кожен обстріл та прицільним вогнем по опорних пунктах противника подавляли активність окупантів.
Втрат за минулу добу внаслідок ворожих обстрілів серед українських захисників не було.
За даними розвідки, 04 квітня наші воїни ліквідували двох російських окупантів, ще одного – поранили. Також українські військовослужбовці учора прицільним вогнем знищили ворожий безпілотний літальний апарат та станковий протитанковий гранатомет.
05 квітня по опівночі російські окупаційні війська з гранатометів різних систем, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї тричі обстріляли наші позиції біля Кам’янки в районі відповідальності оперативно-тактичного угруповання “Схід”. У відповідь українські воїни застосовували чергові вогневі засоби, внаслідок чого ворожі провокації припинилися.
За поточну добу втрат серед українських захисників немає.
Випадків захворювання на коронавірусну інфекцію серед особового складу Об’єднаних сил не зафіксовано.
Ситуація в районі проведення операції залишається контрольованою.
За інформацією «Дзеркала Тижня», на нараді з керівниками та головами комітетів від «Слуги народу» підіймалась тема записів, оприлюднених Гео Леросом стосовно кадрових призначень на комерційній основі молодшим братом керівника ОП Денисом Єрмаком.
Президент заявив, що Андрій Єрмак “був і є його другом”, а Гео Лероса глава держави назвав аферистом.
В. Зеленський порекомендував залишити останнє слово у цій ситуації за правоохоронцями, які вже займаються цим питанням.
Андрій Єрмак вважає, що за діями Гео Лероса стоїть його попередник Андрій Богдан, його партнери та соратники: “Я знаю, що на моє місце мітять. Я б пішов, але зараз потрібно рятувати країну”.
Національне антикорупційне бюро допитало брата голови Офісу Президента Андрія Єрмака Дениса у справі щодо відеозаписів, на яких він нібито обговорює з кандидатами вартість посад. Про це журналісту УНН повідомив адвокат Єрмака Іван Холондович.
“Так, допит тривав близько двох годин”, — сказав Холондович, відповідаючи на питання, чи відбувся допит Дениса Єрмака в НАБУ.
За його словами, Д.Єрмака допитали як свідка у справі за заявою нардепа з фракції “Слуга народу” Гео Лероса щодо вчинення корупційних злочинів під час призначення на посади в органах державної влади.
Як повідомлялося, Спеціалізована антикорупційна прокуратура розпочала кримінальне провадження за зверненням народного депутата з фракції “Слуга народу” Гео Лероса щодо вчинення корупційних злочинів під час призначення на посади в органах державної влади.
Нагадаємо, керівник Офісу Президента Андрій Єрмак вважає розповсюдження відеозаписів нібито з його братом Денисом спланованою акцією тих осіб, які проти влади та ОП.
Як повідомляв раніше УНН, керівник Офісу Президента Андрій Єрмак повідомив, що подасть заяви до Служби безпеки України та Державного бюро розслідувань через відео з його братом — Денисом, розповсюджені нардепом від “Слуги Народу”, колишнім радником Президента Володимира Зеленського Гео Леросом, на яких, зі слів нардепа, очільник ОП через родича “барижить державними посадами”.
Міністерство оборони США уклало з компанією Raytheon черговий контракт на виробництво і модернізацію крилатих ракет Tomahawk. Угода вартістю $641,3 млн передбачає виробництво нових ракет Tomahawk Block V, а також модернізацію вже виготовлених ракет попереднього покоління Block IV. На виробництво 90 нових ракет виділено $147,9 млн, решта – на модернізацію.
Розробку ракет модифікації Block IV припинено через високу вартість програми. Навіть з’явилися чутки про її закриття. Однак, у 2018 році нове покоління цих ракет прийнято на озброєння. Ключова відмінність модифікації Block IV від попередніх розробок полягає в можливості відстеження переміщення цілі в режимі реального часу і перенацілювання вже після пуску. Ракети Tomahawk модифікації Block IV також вирізняються економнішим двигуном, що дозволило збільшити дальність польоту до 1850 км. Крім того, «четверте покоління», на відміну від попередників, має потужнішу бойову частину (осколково-фугасну), що важить 454 кг.
До складу комбінованої системи наведення входять інерційне навігаційне обладнання, коректоване сигналами GPS, оглядово-порівняльна кореляційна система наведення за картою (працює на середній ділянці траєкторії) і цифрова кореляційна система наведення за зображенням місцевості (працює на кінцевій ділянці траєкторії).
Натомість про нові ракети Tomahawk Block V відомостей поки майже немає. Відомо лише, що вони мають покращену навігацію і зв’язок.
Як повідомляв журнал “Jane’s Missiles & Rockets” в матеріалі Richard Scott “USN confirms Block V designation for modernised Tomahawk cruise missile”, ВМС США в листопаді 2018 офіційно затвердили позначення Block V (“п’ять”) для нових модифікацій крилатої ракети морського базування Tomahawk. В ракети варіанту Block V передбачається переобладнати всі раніше виготовлені ракети Block IV ВС США в рамках розрахованої по 2034 фінансовий рік програми продовження терміну їх служби на 15 років.
