Ціна Brent впала нижче $20 за барель вперше з 2002 року. Російська Urals продавалася за ціною 1998 року
Ф’ючерси на нафту марки Brent у процесі торгів 21 квітня опустилися нижче $20 за барель вперше з лютого 2002 року.
На 16:29 за Києвом ціна Brent на Лондонській біржі становить $19,61 за барель. Це на 23% або $6 нижче, ніж на закритті попередніх торгів.
Ціна на барель російської нафти сорту Urals опустилася нижче $10, пишуть “Ведомости”.
О 12:13 Urals із поставкою в порти Середземномор’я продавалася за ціною грудня 1998 року – $8,48 за барель.
Через поширення коронавірусу, світовий попит на нафту скоротився на третину. Ситуація ускладнилася “нафтовою війною”. В кінці березня ціни на нафту впали до рівня 2002 року.
12 квітня ОПЕК+, в яку входять країни ОПЕК, Росія та інші нафтовидобувні держави, домовилися знизити видобуток нафти на 9,7 млн. барелів на добу в травні-червні.
Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК) заявила, що кілька міністрів із країн-членів картелю та з країн-союзників провели 21 квітня консультації для обговорення зниження світових цін на нафту.
Водночас Близькосхідні країни ОПЕК слідом за Саудівською Аравією нарощують знижки на нафту в боротьбі за ринок, де надлишок поставок досяг вже 25 млн барелів на добу.
Як повідомили Reuters джерела на ринку, катарська державна корпорація Qatar Petroleum пропонує нафту постачанням в червні зі знижками до $13 за барель.
Різко були знижені ціни для південно-європейських країн. Знижка на Arab Extra Light збільшилася майже вдвічі – з $5,8 до $10,3 до ціни Brent, на Arab Light – з $8,6 до $10,3, на важкі сорти – до $11,4.
На ринку склалася унікальна ситуація: видобуток, переробка і відвантаження нафти тривають, хоча попит на неї відсутній. Практично не залишилося вільних резервуарів в європейських країнах і нафтотрейдери використовують в якості ємностей для зберігання нафти танкери, ціни на фрахт яких виросли в окремих випадках в 7 разів, розповідає голова ради директорів Петербурзького нафтового терміналу Михайло Скигін.
За даними Reuters, біля берегів Європи, поблизу найбільших паливних терміналів на якорях стоять 30 танкерів, які не можуть розвантажитися в зв’язку із заповненою резервуарів на березі.
На онлайн карті руху суден можна побачити, що багато танкерів не рухається (позначені червоними цяточками на карті).
На їх борту в сумі мільйон тон авіапалива, бензину та інших нафтопродуктів. Це загрожує постачанню російських нафтопродуктів в Європу: найближчим часом може початися різке скорочення відвантаження, попереджає Скигін.
Продати нафту в Азію також складно. Нафті, що поставляється з Росії, потрібна суттєва знижка, щоб зберегти конкурентоспроможність на азійському ринку, відзначає директор з досліджень Wood Mackenzie. Всім виробникам також доведеться знизити ціни на свою сировину, щоб конкурувати з Saudi Aramcо.
В “ерефії” вже немає місця для зберігання нафти. Залізничні цистерни також закінчуються. Зупиняти видобуток нафти небезпечно, тому що розконсервувати свердловини в умовах Росії є можливим з технічних причин. Відновлення видобутку нафти із заглушених свердловин виявиться просто нерентабельним.
Від початку 2020 донори Дніпропетровщини допомогли врятувати життя майже семи тисячам людей. Як повідомили в департаменті охорони здоров’я Дніпропетровської ОДА, небайдужі жителі області здали понад 4700 літрів крові.
«Не дивлячись на карантин, станція переливання крові працює в звичайному режимі. Адже допомоги, як і раніше потребують онкохворі, бійці АТО/ООС, постраждалі в ДТП. Донорська кров для них – життєво необхідна», – зазначила головний лікар обласної станції переливання крові Антоніна Сердюк.
– Для наших донорів забезпечуємо максимальний захист. Проводимо посилену санітарну обробку, стежимо, щоб у приміщенні не було скупчення людей », – додала головний лікар.
За словами Антоніни Сердюк, добровільні помічники області все одно здають кров для тих, хто постраждав в аварії, тяжко захворів і бійців АТО/ООС. За перший квартал 2020 вдалося заготовити понад 4700 літрів.
Всього на Дніпропетровщині – понад 54000 донорів, з них понад 10000 -почесних, 24 заслужених і один Герой України, який за 40 років здав півтонни крові.
Приєднатися до благородної справи може будь-який громадянин України, віком від 18 років і без медичних протипоказань. При собі потрібно мати паспорт та ідентифікаційний код.
Пунктів здачі крові в регіоні кілька:
– Дніпро: Обласна станція переливання крові, пр. Богдана Хмельницького, 17.
Чорні маски з вишитим червоним зображеням борсука і числом “503″- перша партія таких «гостинців» вже відправлена з Черкас на Донеччину, воїнам 503-го окремого батальйону морської піхоти.
Про це повідомляє “Козацький край”.
Власне, “борсуками” весь батальйон називають з-за позивного його комбата, Вадима Сухаревського, відoмого як «той, хто зробив перший постріл у відповідь» – рятуючи «альфівців» СБУ, яких упритул розстрілювали бойовики “ДНР”. Тоді офіцер особисто відкрив вогонь у відповідь з крупокаліберного кулемета бронетранспортера. Цікаво, що червоно-чорні маски з Черкас у батальйон вирушили якраз до чергової річниці того пам’ятного бою під Слов’янськом, який стався 13 квітня 2014 року…
А вишивали маски для морських піхотинців волонтерки, дві переселенки з Луганська, які після вторгнення у їхнє місто окупантів перебралися в Черкаси. Тут Олена Удод і Тетяна Нафтель створили студію комп’ютерної вишивки “Срібний птах”. Пошиття першої партії захисник масок для морпіхів стало можливим завдяки відомому черкаському лікарю-стоматологу Валерію Горбенку (на фото), який прославився створенням і відправкою на фронт пересувних «стоматкабінетів на колесах» – спеціально обладнаних автомобілів “Тризуб-Аліса” і “Тризуб-2″.
Сам він невдовзі вчергове вирушає до морпіхів – лікувати бійцям зуби. А маски мають вберегти воїнів від пандемії – лікар Горбенко знає, що немає тих хвороб, які варто ігнорувати.
Морпіхи воюють за Україну – Черкаси ж у відповідь турбуються про їхнє здоров’я…
Шість років війни на Сході України стали серйозним випробуванням для держави та суспільства не тільки в плані зміцнення боєздатності українського війська, його оснащення новітньою технікою, озброєнням та всім необхідним для успішного ведення бойових дій тощо. Але і випробуванням на здатність забезпечити адаптацію до мирного життя тих, хто на передовій боронить цілісність країни. Не секрет, що ветерани неоголошеної війни, повертаючись до рідних домівок, стикаються з безліччю проблем. І, хоча, держава гарантує їм серйозні соціальні преференції, чимало зі вчорашніх воїнів потребують й іншого – звичайної людської уваги та допомоги у справах, які їхнім цивільним співвітчизникам здаються другорядними. На допомогу ветеранам в таких випадках приходять громадські об’єднання, волонтери яких докладають багато зусиль для безболісної адаптації до мирного життя фронтовиків. Свої зусилля з громадськістю в об’єднало і Міністерство у справах ветеранів України, де розробили програму підтримки колишніх фронтовиків, якою рекомендовано створити в регіонах так звані «ветеранські простори».
Їхнім головним завданням є надання практичної та методичної допомоги органам місцевої влади та громадським об’єднанням з питань ефективних засобів реабілітації та психосоціальної адаптації ветеранів війни, членів їхніх сімей тощо. Одними з перших в країні положення про ветеранський простір успішно реалізували на Житомирщині. 2018 року на базі Житомирського обласного центру вертебрології та реабілітації ветеранам почали надавати допомогу з питань соціальної адаптації, фахові консультації інших фронтовиків, котрі вже знайшли своє місце у цивільному житті тощо. Нині двері житомирського Дому ветеранів завжди відчинені, як для учасників АТО та ООС, так й бійців-добровольців і членів родин загиблих захисників Вітчизни.
Координаторка ветеранського простору Житомирщини, керівниця ГС «Дім ветерана» Юлія Толмачова, відома особистість в регіоні. І не тільки своєю активною життєвою позицією, постійною готовністю розв’язувати проблеми ветеранів, вмілою спів працею з органами місцевого самоврядування тощо. Ії невтомну подвижницьку діяльність достойно оцінено гідними нагородами. Зокрема, орденами княгині Ольги ІІІ та ІІ ступенів, відзнаками Президента України «За участь в антитерористичній операції»,Міністерства оборони та Генштабу ЗС України.
На прохання інформаційно-аналітичного порталу «НОВА» новини ветеранів» пані Юлія розповіла про становлення ветеранського простору Житомирщини, повсякденну його діяльність, плани на майбутнє тощо.
– Юлія, ветеранський простір, як складова підтримки ветеранів існує ще далеко не у всіх регіонах України. І, слід визнати, не всі, навіть самі фронтовики та їхні рідні, обізнані з їхнім завданням. Житомирщина першою почала торувати шлях до реалізації цього проекту…
– Справді це так. Ми першими перейнялися створенням ветеранського простору, бо побачили в цій ідеї перспективу, адже 237 учасників бойових дій із Житомирщини загинули у війні на Сході України. Сьогодні «Дім ветерана» підтримує їхні сім’ї, допомагає переживати втрату, яку неможливо забути. Матері, батьки, дружини, або навіть діти завжди можуть звернутися до наших психологів, взяти участь у групах підтримки та заходах, які дозволяють відволіктися від болю, що ятрить їхні души.
Нині «Дім ветерана» – це вже не лише мрія, а реальність. Це результат роботи за покликом душі як самих ветеранів і волонтерів, так і не байдужих до доль людей, котрих обпалила війна. Ми створили простір, куди може звернутись кожен фронтовик, боєць, родичі загиблих воїнів… Це їхній простір, де кожен може почути не тільки добре слово, а й отримати професійну психологічну підтримку. Ми прагнемо вирішити проблеми, надаючи і кваліфіковану юридичну допомогу. Ми працюємо, розвиваємось, радіємо і щиро вдячні за можливість підтримати тих, хто боронив Україну…
– Вплив ветеранського простору житомиряни розповсюдили і поза межі свого регіону…
– Так, ми допомагаємо не тільки військовим. Але і багатодітним сім’ям, які проживають, а, скоріш виживають, біля лінії фронту. Приміром, вже п’ятий рік поспіль ми опікуємося жителями селища Зайцеве (Жованка), де наразі мешкають 87 сімей. Шкода, але чимало людей не розуміють значення цієї допомоги… А от голова тамтешньої адміністрації Володимир Весьолкін – сам атошник із Горлівки, підтвердить, що населення в тому селищі підтримує Україну. По можливості його жителі допомагають нашим солдатам, а наші бійці – їм. У селищі майже кожен другий будинок зруйновано. Люди живуть під обстрілами, але вірять у те, що наша перемога прийде і настане довгоочікуваний мир.
Ми не залишили повз увагу і так, би мовити, «важку» категорію неповнолітніх, яких називають дітьми вулиці. З ними ми познайомилися в інтернаті під Горлівкою. На День Святого Миколая ми привезли їм куртки, солодощі, новий одяг для дівчат, невеликі подарунки тощо. Деякі дівчатка казали, що ніколи в житті ще не отримували подарунків…
– Чи підтримуєте ви контакти з волонтерами з інших регіонів України, які так само опікуються родинами загиблих в зоні бойових дій?
– Обов’язково! Приміром, ми запрошували в гості матерів загиблих учасників бойових дій із Київщини. Провели для них екскурсію Житомиром, запросили до Дому ветерана. Говорили про роботу, необхідність уваги до таких сімей, про проблеми, плани на майбутнє… У теплій невимушеній обстановці ми спілкувалися з гостями, ділились спогадами про найдорожчих для них людей, які пішли з життя захищаючи Батьківщину. Вони розповідали і про байдужість оточуючих, яка обпікає їхні серця. Зокрема, цинізм водіїв маршруток, байдужих людей, які живуть із своїми сім’ями на мирній території, не були на війні, бо за них воювали і загинули інші. Матері найбільше потребують, аби пам’ятали про загиблих синів та їхні сім’ї не лише під час урочистостей, а й у щоденному житті…
Своєю думкою щодо ветеранського простору з редакцією поділилася і тележурналістка Євгенія Подобна, яка понад рік працювала військовим кореспондентом в зоні бойових дій на Сході України. 2020 року вона стала лауреатом Національної премії імені Т.Г.Шевченка в області літератури за книгу «Дівчата зрізають коси», в якій розповіла про долі жінок, які брали учать у бойових діях на Донбасі.
«Я уважно спостерігаю за становленням ветеранського простору в Україні. І бачу, що цей проект користується популярністю, як у ветеранів – колишніх військових, так і в тих, хто і нині служить в армії. Ветеранський простір вдало поєднав багато різних аспектів. Там працюють юристи, які можуть допомогти ветеранам вирішити їхні питання – захистити їхні права, розповісти про преференції ветеранам, про які ті навіть і не знали – санаторне обслуговування, питання виплати зарплат, працевлаштування тощо…
Активно працюють і психологи. Цікаво, що ветеранські простори корисні не лише фронтовикам, але й іншим представникам суспільства, які дуже часто приходять до цих хабів, – зазначає Є. Подобна. – Вони об’єднують не тільки військових, але й цивільних. Перетворюються на такі собі майданчики, де спілкуються представники різних прошарків нашого суспільства. А не лише учасники бойових дій…».
Журналістка зазначає, що у ветеранських просторах психологи працюють не тільки з ветеранами, але й з їхніми дружинами, дітьми. Особливо це актуально для тих, чиї чоловіки служать в зоні бойових дій і рідні постійно переживають за них. В цих хабах, як тепер називають Дома ветеранів, надають психологічну і емоційну допомогу і родинам військових. У тому числі, й тим, чиї рідні вважаються зниклими без вісти, або перебувають у полоні тощо. Потребують реабілітації і ветерани, більшість з яких 2-3 роки перебували на передовій і після повернення до мирного життя зіткнулися з багатьма проблем, бо не адаптовані до реалій, в яких живуть їхні рідні і близькі. Усім цим, та багато іншим і займаються волонтери у центрах ветеранського простору.
«Переконана, що проект з ветеранським простором не лише вже довів свою життєздатність, але й має непогані перспективи. Адже навіть після закінчення війни, залишаться люди, котрі ще довго потребуватимуть підтримки суспільства, адаптації до цивільного життя. І, на відміну від інших численних об’єднань учасників АТО і ООС, які допомагають ветеранам у вирішенні земельних питань, отриманні житла, роботи тощо, активісти ветеранського простору надають переважно моральну та товариську підтримку. Що дуже важливо для ветеранів…», – резюмує Є. Подобна.
На фото:
– активісти житомирського Дому ветеранів надали допомогу лікарні
Чотири порушення режиму “Тиша” зафіксовано в районі відповідальності оперативно-тактичного угруповання “Схід”:
– поблизу Авдіївки з напрямку населеного пункту Каштанове російські найманці двічі відкривали вогонь з гранатометів різних систем, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї;
– позиції ЗСУ в районі Старогнатівки були обстріляні з автоматичних станкових гранатометів та кулеметів великого калібру;
– неподалік Красногорівки рашисти застосували станковий протитанковий гранатомет.
Надвечір обстріли припилились.
У районі відповідальності ОТУ “Північ” гібридні збройні формування РФ здійснили три обстріли:
– по опорних пунктах ОС поблизу Кримського та Новотошківського ворог з мінометів калібру 120 мм випустив загалом 8 мін;
– неподалік Луганського з мінометів 82-го калібру випустив 14 мін, а також здійснив обстріл зі станкового протитанкового гранатомету та великокаліберних кулеметів.
Вогнем у відповідь підрозділи Об’єднаних сил переконали рашистів повернутися до виконання «мінських домовленостей».
Втрат за минулу добу внаслідок ворожих обстрілів серед наших захисників не було.
Від початку поточної доби в р.в. ОТУ “Схід” окупаційні гібридні війська зі станкових протитанкових гранатометів обстріляли наші позиції біля Богданівки. Втрат серед наших захисників немає.
Ситуація в районі проведення операції Об’єднаних сил залишається контрольованою.
Всі ми знаємо, якою була наша армія на початку російської агресії в 2014-му році. Вона була фактично знищена та деморалізована завдяки «діяльності» радянських генералів та некомпетентних злочинців у погонах. Але довести власні збройні сили до такого жалюгідного стану, в тому числі, було можливо завдяки бездіяльності і відсутності контролю зі сторони громадськості.
Сивочолі полковники та генерали, більшість з яких відчуває нерозривний зв’язок з друзями по той бік фронту російсько-української війни, давно осіли в різноманітних консультативно-дорадчих органах, де невпинно продукують лише дві речі – корупцію з покриванням сумнівних держзакупівель та деменцію з нагородженням один одного фейковими військовими званнями і фейковими нагородами від фейкових громадських організацій.
Починаючи з червня 2019 року Рух Ветеранів України, як всеукраїнська ветеранська організація, спокійно чекала на формування нового складу Громадської Ради при Міністерстві Оборони України. Звісно, що ми наполягали на електронному рейтинговому голосуванні, а не “старим сособом” формування Громради з членів ініціативної групи голосуванням самої ініціативної групи.
І ось, перемога, електронному голосуванню бути.
Але звісно, це Міноборони, в якому нічого не буває легко.
Абсолютно випадково нам стало відомо, що десь у хащах офіційного сайту МО, без інформаційної стрічки, сторінки в Фейсбуці, було оприлюднено те, що розпочався збір документів від представників інституту громадянського суспільства.
А найцікавіше те, що терміни подання документів — з 18 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року. Тобто він вже сплив, спеціально призначений в самий пік карантинних заходів, коли увага всього громадянського суспільства була прикута до боротьби з пандемією.
На нашу думку, є лише одне пояснення тому, що трапилось – це те, що представники ініціативної групи при Міністерстві Оборони України саботують обрання нової Громадської ради при підтримці самого міністерства, для того, щоб все залишилось при старих схемах взаємопокриття один-одного.
Ну і зрозуміло, що керівництво Міністерства теж не дуже зацікавлено в тому, щоб у них “над душою” стояла справжня громадскість. Сивочолим генералам козацьких військ достатньо кинути шмат на розпил, а справжнім патріотам доведеться пояснювати відкат реформ та повернення до совкового болота.
Ми вимагаємо від Міністерства Оборони України, щоб збір документів розпочався лише після закінчення карантину та з нормальним інформуванням інститутів громадського суспільства! Врешті решт, повноваження діючою Громради завершились ще минулого року, але попри всі спроби піднімати це питання воно залишалось невирішенним, то що вирішує місяць?
Ми включаємось у цей процес та виведемо негідників на чисту воду! Підтримай нас, не дай злити реформи в український армії!
Уряд планує продовжити карантинні заходи, оскільки не було пройдено пікового періоду захворюваності на коронавірус – він очікується на початку травня. Про це повідомили на традиційній нараді під головуванням Президента України Володимира Зеленського щодо подолання епідемії хвороб.
Повідомлення розміщено на сайті Офісу глави держави.
На найближче засідання уряду МОЗ буде виносити постанову про продовження карантину.
Продовжити планують до 12 травня.
Про це на брифінгу заявив очільник МОЗ Максим Степанов.
Також розглядали різні можливості пом’якшення карантину заради психологічної підтримки громадян та запуску економіки.
«Треба точно сказати людям, коли й що буде відкрито, який чіткий план дій уряду. Пік захворюваності очікують на початку травня. Люди мають розуміти, чи можна буде гуляти в парках, коли працюватимуть перукарні, нотаріуси, адвокати та інший бізнес. Я знаю, що для підтримки форми хочуть тренуватися олімпійці. Усі люди повинні мати чітке бачення, як і коли може пом’якшуватися карантин», – сказав Володимир Зеленський.
Прем’єр-міністр Денис Шмигаль зазначив, що для початку потрібно пом’якшувати карантинні заходи на некритичних об’єктах інфраструктури, які можуть відіграти роль у стабілізації економіки.
Він також наголосив, що Україна вчасно запровадила карантин і завдяки цьому поки вдається уникнути критичної ситуації з кількістю хворих.
На нараді також обговорили подальше забезпечення країни засобами захисту. Координаційна рада з протидії поширенню COVID-19 організувала закупівлі засобів, яких вистачить на наступні три тижні. Надалі постачання забезпечуватиме Міністерство охорони здоров’я України, яке вже організовує закупівлі за спрощеною процедурою.
Національна поліція повідомила Президенту України про те, що через карантин рівень злочинності в цілому зменшився, однак на 15% зріс рівень шахрайства в Інтернеті. Зокрема, онлайн-шахраї намагаються організувати фальшивий продаж засобів захисту.
«Українцям треба бути особливо обережними й купувати і продукти, і речі, і засоби захисту на перевірених сайтах, а всі онлайн-платформи ошуканців треба закривати», – зауважив Глава держави.
Учасники 25-ї Української антарктичної експедиції (УАЕ) нарешті станції «Академік Вернадський». Після шести днів дороги кораблем команда прибула на острів Галіндез пізно вночі (за київським часом), 21 квітня 2020 року.
«На «Вернадському» їх із нетерпінням чекали колеги з 24-ї експедиції, які відзимували там уже більше року, а також сезонний загін науковців, що перебуває в Антарктиді кілька місяців. Бо через ситуацію в світі з коронавірусом та карантином у 25-ї експедиції була, мабуть, найтриваліша та найскладніша подорож до Антарктиди», – зазначив очільник Національного антарктичного наукового центру МОН Євген Дикий.
Він нагадав, що через карантинні обмеження команда не змогла з першого разу дістатися Антарктиди та змушена була повернутися до Києва. Лише завдяки скоординованій роботі багатьох українських відомств і дипломатичних установ 25-ту експедицію вдалося доправити наприкінці березня спочатку до Чилі. Пройшовши у Чилі двотижневу обсервацію 14 квітня члени експедиції змогли нарешті вирушити на станцію «Академік Вернадський».
«Для кожної команди головним випробуванням на шляху до Антарктиди є прохід штормової протоки Дрейка, яка є однією з «найскаженіших» у світі. Однак до нас протока була досить спокійною та привітною, ми навіть жартували, що можна перейменувати її в Дрейк lake – озеро Дрейка. Мабуть, це був подарунок долі за нашу непросту попередню частину мандрівки», – поділився враженнями Ігор Дейнека, лікар 25-ї УАЕ.
Станція зустріли нову експедицію сильним вітром та снігом. Протягом наступних кількох днів члени 24 та 25-їо експедицій будуть розвантажувати корабль. У Чилі на нього повантажили приблизно шість великих вантажних автомобілів продуктів, приладів, пального. Та це не засмучує полярників. За їх словами попри погану погоду, вони мають чудовий, святковий настрій, з яким працювати набагато простіше.
Після розвантаження судна команда 24-ої УАЕ передасть станцію 25-тій експедиції та розпочне подорож додому.
На Фейсбук-сторінці МОН можна переглянути короткі відео про учасників 25-ї УАЕ:
Днями український національний контингент Місії ООН зі стабілізації у ДР Конго з робочим візитом відвідав командувач військ Місії генерал-лейтенант Коста Невіс.
Під час візиту командувач проінспектував майданчик базування українських вертольотів у міжнародному аеропорті міста Гома провінції Північне Ківу. Ознайомився з завданнями, що виконує підрозділ, оглянув техніку та поспілкувався з українськими вертолітниками.
— Керівництво Місії ООН високо оцінює ваш професіоналізм та величезний вклад у забезпечення миру та стабільності у ДР Конго, — наголосив генерал —лейтенант Коста Невіс, звертаючись до українських військовослужбовців.
Служба звʹязків з громадськістю Командування об’єднаних сил ЗС України
Сучасне інформаційне століття ставить перед розробниками і користувачами девайсів нові виклики і задачі. Однією з важливих задач є комплексна кібербезпека носіїв цифрової інформації. Наприклад, згідно світової статистики комп’ютерних злочинів у банківській сфері: 70% є крадіжка грошей і 20% ̶ підробка даних. В результаті, світові економічні втрати перевищують 130 млрд. доларів. Згідно звіту CSI/FBI, середні збитки компанії, в якій був зафіксований витік конфеденційної інформації, перевищують півмільйона доларів. Безпека комп’ютерних мереж стратегічної інфраструктури (аеропорти, атомні станції, військові і цивільні об’єкти і т.п.) є невід’ємною складовою державної стабільності, запорукою сильного гравця світового співтовариства.
Ключовими сегментами інформаційної безпеки (на рівні користувача) є:
– захист персональних даних;
– безпека перебування у мережі Інтернет;
– комплексний захист від зловмисного програмного забезпечення.
Персональні дані є конфеденційною інформацією, тому потребують ретельного захисту. В іншому випадку, опинившись в ненадійних руках, можуть завдати непоправної шкоди. Паролі доступу до електронної скриньки, особистих кабінетів онлайн систем (наприклад «приват24»), ключі, інші важливі документи, потрібно тримати на захищених носіях. Процедури шифрування, архівування і резервування виступають надійними інструментами захисту. В вказаному аспекті, варто відзначити наступні технології: BitLocker Drive Encryption, PGP, TrueCrypt. Додатково рекомендується зберігання персональної інформації на зовнішніх носіях (наприклад флеш-накопичувачах), з використанням хмарних технологій; комп’ютерах, які не мають виходу до всесвітньої мережі. Паролі мають бути максимально складними, для виключення можливості повного перебору зі сторони зловмисника. Потрібно як можна частіше змінювати їх.
Інтернет є вхідними дверима різноманітних небезпек для електронних пристроїв. Правильне використання сервісів всесвітньої павутини є необхідною вимогою захищеності вашого персонального комп’ютера або смартфона. В першу чергу, потрібно встановити ліцензоване антивірусне програмне забезпечення, яке буде активно сканувати девайс на предмет небезпечного з’єднання і ворожих програм. Додатково налаштувати міжмережовий екран для контролю трафіку. Перебування в мережі має бути максимально безпечним. Для цього потрібно відвідувати лише ті веб-ресурси, до яких є довіра. Не зайвим буде встановити VPN-сервіс (захищена віртуальна мережа). Бажано завантажувати файли (включаючи торенти) лише з перевірених сайтів, а потім сканувати їх за допомогою антивірусних комплексів. Не варто вводити персональні дані, інформацію фінансового характеру (наприклад номер картки, термін закінчення і т. д.) на непідтверджених ресурсах. Необхідно бути дуже обачним під час користування електронною скринькою. Зловмисники використовують методи соціальної інженерії, тому настійно не рекомендується відкривати незнайомі листи (неверифіковані електронні скриньки), листи рекламного характеру, ретельно перевіряти адресанта.
Під час перебування у загальнодоступній Wi-Fi мережі, вкрай не рекомендується вводити особисті дані (паролі, реквізити і т. п.), так як у радіусі дії (покриття) може перебувати зловмисник, який перехоплює трафік. Це так званий сніфферінг. В домашніх умовах, необхідно виконувати діагностику роутера за допомогою спеціального програмного забезпечення (утиліт), на предмет стороннього підключення.
Основними видами зловмисного програмного забезпечення є: руткіти (зловмисник отримує контроль над персональним комп’ютером); шпигунські програми; рекламні програми; різноманітні перехоплювачі персональних даних; програми-шантажисти (наприклад, які вимагають гроші за розблокування системи); троянські програми (проникають у систему під виглядом “чистого” забезпечення); нульові атаки (вразливості програм, які випускають розробники). Безумовно, арсенал зловмисників не вичерпується вищезазначеними методами, кожного дня поповнюється і “поліпшується”.
Потрібно пам’ятати, що кібербезпека вашого пристрою знаходиться у ваших руках. Використання виключно ліцензованого програмного забезпечення, своєчасне оновлення його, правильне налаштування операційної системи й коректне використання сервісів Інтернету – гаранти цифрової безпеки.
