Франція підтвердила замовлення на три літаки дальнього радіолокаційного виявлення Northrop Grumman E-2D Advanced Hawkeye для свого військово-морського флоту. Про це повідомляє прес-служба відомства.
Поставка перших двох літаків відбудеться в 2027 році. Літаки будуть розміщені на базі «Lann-Bihoué Naval Airbase», яка на північному заході Франції, в регіоні Бретань. Пізніше їх перебазують на авіаносець Шарль же Голль (Charles de Gaulle, R91).
Французькі E-2D буде оснащено системою, розробленою компанією SIAe. Схвалення Конгресу на угоду на 2 мільярди доларів було отримано в липні. Французький флот на даний час має тріо E-2C старого покоління.
Анатолій Мірошниченко, перший заступник голови Держгеокадастру, зустрівся з представниками атовців Харківської області. Про це повідомляє кореспондент «Нова: новини ветеранів».
У зустрічі взяли участь депутат Харківської міськради, секретар ГО “Спілка ветеранів АТО” Юрій Корсунов, депутат Харківської облради, голова ГО “Дружини ветеранів АТО” Ольга Лехан, представник Харківської області у Раді Ветеранів при міністерстві у справах ветеранів Влад Якименко, голова індустріального районного відділення ГО “Спілка ветеранів АТО” Іван Кондратюк та інші атовці. Однією з передумов спілкування стали тривалі протести атовців проти нового голови кадастру – Романа Лещенка.
Тоді атовці заявляли, що на всі намагання оформити землю отримували лише відписки, або і зовсім нічого. Причиною своїх негараздів ветерани вважали непрофесійність самого Романа Лещенка, а також злочинні наміри «смотрящих» в регіонах.
Тож під час зустрічі атовці і представники «Держгеокадастру» мали вдосталь тем для розмови. Обидві сторони змогли обмінятися власними поглядами на основні проблеми, які стосуються розподілу земельних ділянок для пільгових груп.
«Ми можемо виділити кілька найважливіших питань, зокрема питання держпідприємств, у володінні яких є земельні ділянки і питання остаточної передачі земель ОТГ. Ми обговорили це, була дуже конструктивна розмова, саме у такому діалозі ми зможемо знайти якісь конкретні відповіді на спільні питання» – відзначив Анатолій Мірошниченко.
Чиновник нагадав натовцям, що вони мають до 15 грудня передати всі необхідні документи до держорганів. Справа в тому, що після 15 грудня, відповідно до графіку, ОТГ отримає у володіння ділянки, права оренди яких не продано на аукціоні, на які надано дозволи на розроблення документації із землеустрою, але документацію із землеустрою не подано на затвердження до територіальних органів Держгеокадастру.
Також Анатолій Мірошниченко торкнувся і питання передачі земель державних підприємств, нагадавши про законопроект 3012-2, який, зокрема, передбачає встановлення порядку приватизації земель державних сільськогосподарських підприємств і забезпечення співробітників таких підприємств правом на отримання паю. Досі невідомо, чи будуть приватизовані ДП, що володіють земельними ділянками, чи вони і надалі лишатимуться у держвласності. Всього таких земель – майже 750 тисяч гектарів.
Серед іншого, предметом розмови стало питання затримок і відписок з боку місцевих рад, а також проблеми зміни цільового призначення виданих ділянок.
Атовці пояснюють, що після місцевих виборів органи влади зовсім уповільнили процес пошуку і передачі землі ветеранам. Чиновники, у свою чергу, запропонували звернутися до існуючої судової практики. Виявилося, що вже існують навіть прецеденти стягнення компенсації за моральну шкоду, отриману через тривалі відписки чиновників.
Окрім цього, учасники зустрічі торкнулися проблем, пов’язаних зі зміною цільового призначення земель. Справа в тому, що ветерани нерідко бажають використовувати отриману ділянку не за її призначенням, що може нести за собою серйозні наслідки. Справа в тому, що розорання земель, що призначені і були видані під інші потреби, може порушувати не тільки власне земельні, але й екологічні норми. Єдиним рішенням цього питання, на думку чиновників, є відпрацювання якісних механізмів зміни призначення уже набутої землі.
«Дуже важливо знайти відповіді у регулярному спілкуванні з представниками основних організацій ветеранів АТО/ООС» – резюмував Анатолій Мірошниченко.
В Україні 3 мільйони громадян мають інвалідність. Майже 2,5 мільйона з них – це молоді люди працездатного віку, половина з них знаходяться в інвалідних візках. Статистика насправді жахлива. Потрібно думати про комфорт і здатності бути самостійними для цієї категорії людей.
Для фізично здорових людей – ходьба не є великим дивом. Інваліди колясочники часто без сторонньої допомоги не можуть покинути будинок, відправитися на прогулянку, за покупками і навіть просто перейти дорогу. Як показує практика, в розвинених країнах якісні і надійні пандуси є всюди і забезпечують інвалідам допуск до пляжу, паркам, ТЦ, лікарням, ресторанам. Перила та поручні для пересування маломобільних людей здатні якісно змінити ситуацію. Тому їх дуже важливо включати до генеральних планів приміщень ще на етапі проектування.
Інваліди по сей день залишаються однією з найбільш незахищених категорій населення. У більшості випадків ні вулиця, ні громадські місця в Україні не готові до присутності таких людей. Необхідно кардинально змінювати погляд на ситуацію, що склалася і облаштовувати громадські місця, під’їзди, переходи, лікарні.
Український виробник інвестпром займається виготовленням металоконструкцій зі сталі AISI 304 (харчова нержавіюча сталь). Також компанія виробляє конструкції з дерева, скла, алюмінію.
Пандуси і поручні – це найважливіші помічники для інвалідів в щоденному пересуванні, прийнятті душа і навіть при поході в туалет. Їх установка дає можливість включити людей на інвалідних колясках в соціальне життя. Така практика сприяє успішній реабілітації. У інвалідне крісло потрапляють з різних причин: нещасний випадок, хвороба, аварія. У наш час ніхто не застрахований від такої біди.
Інвестпром співпрацює з садами, школами, вузами, магазинами, дитячими будинками і тд. Велика соціальна орієнтованість і вузька спрямованість організації допомагає щодня поліпшити життя інвалідів, просувати європейські цінності і толерантність у суспільстві.
Всі вироби інвестпром сертифіковані, мають висновок санепідстанції. Якість, безпека і практичність – три кити, на яких грунтується виробництво поручнів і пандусів. Сьогодні це єдиний сертифікований завод в Україні, який професійно здійснює свою діяльність. І найголовніше – вартість таких виробів повинна бути доступною для всіх.
У каталозі компанії ви зможете знайти перила, поручні, пандуси для дому та квартири, вулиці і супермаркету, вбиралень кімнат і тд. Всі вироби розраховані на людей різної комплектації. Вони стійкі до регулярних фізичних навантажень і впливу вологи і сонця.
Переваги компанії інвестпром:
Наявність всіх можливих сертифікатів, що підтверджують якість товарів.
Демократичні і доступні ціни.
Великий каталог товарів.
Співпраця з великими юридичними об’єктами і будь-якими організаціями.
Більше 7 років досвіду роботи в даному напрямку.
В Україні це єдина компанія, яка першою серйозно взялася за створення поручнів і пандусів, переймаючи досвід розвинених країн. Такі ефективні і корисні рішення позитивно позначаються на інклюзії інвалідів.
Максим Ганич, спеціально для “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”
Служба звʹязків з громадськістю Командування об’єднаних сил ЗСУ повідомляє, що українські миротворці врятували цивільну жінку.
Постраждала зазнала поранень внаслідок сутичок між незаконними збройними формуваннями в населеному пункті Пінга. Щоб провести рятувальну операціію нашим військовим довелося залучити вертоліт Мі-8.
“Евакуація до госпіталю міста Гома проводилась у супроводі медичного персоналу спільно з військовослужбовцями індійського національного контингенту” – заявив командир 18-го окремого вертолітного загону полковник Сергій Ващенко.
19 листопада 2020 року з авіабази в Ramstein, що у Німеччині, літаками літаками C-130 до Румунії було доправлено ракетні установки HIMARS разом з боєкомплектом та екіпажами із трьох чоловік.
Діставшись Румунії, HIMARS розвантажилися, самостійно дісталися полігону і розстрілявши боєкомплект у напрямку Чорного моря, одразу помчали назад на аеродром, завантажилися на C-130 та ввечері повернулися до Німеччини. І все це за кілька годин, повідомляє forbes.com
Одноденна тренувальна місія нової артилерійської бригади, що базується в Європі, була практичним навчання в рамках ведення високотехнологічних війн. Американські військові називають ці місії “Швидкими проникненнями HIMARS” або HIRAIN.
“Швидке проникнення” є ключовим моментом нового підходу до важкої вогневої сили під час наземного бою. Замість того, щоб повільно розгортатись автомобільним чи залізничним транспортом, ракетні установки тепер можуть швидко транспортуватись повітрям. Це означає, що вони можуть з’явитись в любому місті, поблизу якого є більш-менш придатний для посадки літака аеродром.
Сама швидкість таких повітряних розгортань ускладнює організацію протидії з боку противника. Важко націлити засоби враження на об’єкт, який перебуває в «заданій точці» лише кілька годин.
В 2006 році Пентагон повністю забрав із Західної Європи подібні установки, які були використані в Іраці та Афганістані. Вторгнення РФії на Кримський півострів України в 2014 році змінило пріоритети: Чорноморський басейн раптом перетворився на “російське озеро”. Намагаючись стримувати подальші агресивні апетити росіян, США наприкінці 2018 року повернула 41-ю польову артилерійську бригаду назад до Німеччини.
Американська ракетнаартилерійськасистемапідвищеної мобільностіHIMARSM142була розробленанаприкінці 90-х років 20 стліття. , яка HIMARSзмонтованана колісному шасі інесешістьракетабо однуракетуMGM-140 ATACMSнап‘ятитоннійвантажівці. Системубулорозробленоякмалу, мобільнуРСЗВз можливістю “стріляй–та–тікай”.
Сьогодні бригада має чотири батареї, кожна з яких має дев’ять пускових установок.
12-тонний HIMARS несе шість 270-міліметрових ракет, які можуть вразити ворога на відстані до 75 кілометрів, або один армійський тактичний ракетний комплекс із радіусом враження в 160 кілометрів. А 26-тонний РСЗВ є достатньо легким для того, щоб його міг транспортувати літак C-130.
41-а польова артбригада після року перебування в Німеччині була направлена до Естонії для участі в перших великих навчаннях. Москва тоді була дуже незадоволена. “Риторичне запитання – як би реагували американці у випадку такої стрілянини нашими військовими на кордоні США?” – заявило МЗС РФії.
“Критика Росією навчань показує, що наш східний сусід дуже уважно стежить за ними”, – заявив міністр оборони Естонії Юері Луїк.
Швидке розгортання бригади в Румунії минулого тижня може виявитись ще більш провокаційні, особливо враховуючи те, що завершується розробка боєприпасів, які розробляються для HIMARS та РСЗВ. Вони можуть включати протикорабельну ракета та системиуATACMS, яка може вразити ціль на відстані близько 500 кілометрів при тому, що з Румунії до узбережжя Криму всього 400 кілометрів.
Тому HIMARS, який в Румунію може раптом з’явитися» та раптово і непомітно «зникнути», становить серйозну та непередбачувану загрозу для російських сил на півострові Крим.
А «навчальні стрільби» однозначно були посланням Москві в тому, що США в Європі відновила свою далекобійну вогневу потужність. І вони продемонстрували це Москві.
Незважаючи на зовнішні прояви взаємодії між РФією і Туреччиною в Нагірному Карабаху, між двома сторонами періодично виникають «певні непорозуміння». Поява в НКАО турецьких збройних сил дуже сильно роздратувало Москву.
За даними інформагентства Reuters, РФія виступила проти того, щоб Туреччина створила власні спостережні пости на території Нагірного Карабаху. Та в Анкарі заявили, що в цьому випадку будуть діяти в регіоні самостійно, незалежно від позицій, поглядів та забаганок Кремля.
Російські та турецькі офіційні особи ще не погодили параметри створення механізмів спостереження Туреччина, вірний союзник Азербайджану, прагне створити власний незалежний наглядовий пункт, що підсилить вплив в регіоні, який вона вважає ключовим для своєї власної безпеки.
«Найбільша розбіжність в думках зараз – це спостережний пункт, який Туреччина встановить на землях Азербайджану. Росія вважає, що Туреччині немає необхідності створювати спостережний пункт в регіоні, незалежний від об’єднаного центру. Однак це необхідно для Туреччини», – розповіло Reuters турецьке джерело “на умовах анонімності”».
Деякі коментатори вказують в зв’язку з цим, що у випадку загострення ситуації, і з огляду на вплив Анкари на Баку, російським військовим в якийсь момент можуть просто запропонувати піти з території, на яку поширюється суверенітет Азербайджану.
ВПС Італії опублікували перші знімки спільного польоту винищувачів Lockheed Martin F-35A і F-35B в т.зв. «Режимі звіра» (англ. «Beast mode»), що означає повне бойове завантаження як на внутрішніх, так і на зовнішніх підвісках. Про це пише прес-служба відомства.
Lockheed Martin F-35 Lightning II – сімейство малопомітних багатофункціональних винищувачів-бомбардувальників п’ятого покоління: F-35A наземний винищувач для ВПС; F-35B винищувач з коротким злетом і вертикальною посадкою.
Італійські ВПС – єдині збройні сили, які експлуатують як F-35A, так і F-35B. У США F-35B складається на озброєнні Корпусу морської піхоти.
Навчально-тренувальний МіГ-29КУБ Військово-морських сил Індії здійснював політ над морем, зазнав аварії приблизно о 17:00 за місцевим часом 26 листопада. Так пише “The Indian Express”.
Один пілот був виявлений і піднятий пошуковим вертолітному. Пошуки другого пілота ведуться. Про це повідомляє прес-служба Міністерства оборони країни.
Уже було розпочато розслідування інциденту. Це четверта втрата МіГ-29К Індією за чотири роки. Останній інцидент за участю МіГ-29К ВМС Індії стався в лютому.
Червоне море стало ближчим до Вінницької області, адже віднедавна сім’ї вінничан, зокрема, учасників АТО/ООС, можуть безплатно отримати путівки на відпочинок у Єгипті. Відпочинок у далекій країні став доступним вінничанам – учасникам АТО, завдяки тому, що з обласного бюджету в рамках цільової комплексної програми підтримки учасників бойових дій, членів їхніх сімей і сімей загиблих або померлих воїнів виділено необхідні гроші для придбання путівок.
Як розповів «НОВА» уповноважений Міністерства у справах ветеранів України у Вінницькій області, де нині проживає майже 18 тисяч учасників АТО/ООС, Володимир Сироватко, акція проводиться Департаментом соціальної та молодіжної політики Вінницької ОДА. Усього закуплено цього року 40 путівок. Половина з них – на одного дорослого з дитиною віком від 10 до 14 років, та ще два десятки путівок на одного дорослого з дитиною віком від 14 до 18 років. 2018 року в регіоні вже практикували подібний захід, але торік путівки не закупали. Поновили можливість відпочинку «атовців» з сім’ями у Єгипті цього року. У цьому році вперше поїдуть ветерани війни та члени їх сімей. У позаминулому році їздили лише діти. У цьому році відбирали ветеранів війни, які ще нікуди не їздили за кордон від Департаменту соціальної та молодіжної політики.
Перша відправка вже 27 листопада – три сім’ї…
У свою чергу голова Вінницької ОДА Сергій Борзов у своєму коментарі щодо організації відпочинку фронтовиків-вінничан у Єгипті, сказав таке:
«Протягом листопада-грудня в Єгипті зможуть відпочити рідні наших захисників. З обласного бюджету заплановано виділити 850 тис. грн. До речі, два роки тому на Червоне море вінничани змогли поїхати за підтримки Міністерства соціальної політики України у співпраці з Міністерством закордонних справ України та Посольством України у Єгипті. Тоді 14 дітей загиблих учасників АТО (віком від 7 до 16 років) 10 днів відпочивали у Єгипті. Усі витрати, пов’язані із перельотом, проживанням та екскурсійною програмою взяла на себе туристична компанія. Сподіваюсь, відпочинок напередодні Нового 2021 року для 40 сімей захисників України залишить чудові теплі спогади з моря…».
Олександр Брусенський, “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”
Після успішного стрімкого наступу в 1919 році на Москву, та не менш швидкого відступу, залишки Добровольчої армії Антона Денікіна опинилися на Кубані і Криму. У лютому 1920 р. кораблі Антанти евакуювали до Криму білогвардійські війська з Одеси, а в березні – з Новоросійська.
Генерал-лейтенант Антон Денікин склав повноваження головнокомандуючого Збройних сил Півдня Росії (ЗСПР) і подався в еміграцію. Кримське угруповання білогвардійців очолив генерал-лейтенант Петро Врангель, замінивши на цій посаді Денікіна.
Опір білогвардійських військ в 1920 році став можливим лише завдяки зосередженню на півострові за прямою допомогою Антанти решток усіх розгромлених денікінських армій.
Врангель розпочав свою діяльність із створення уряд Півдня Росії та переформування збройних сил. Він планував в першу чергу захопити Донбас. Відновлення «єдиной і нєділімоїй» Росії, за яку воював у 1919 році Антон Денікін, відсувалося на «віддалену перспективу». Попередні поразки змусили білогвардійців піти на значні поступки в аграрному питанні. Був підготовлений «Закон про землю», який передбачав передачу селянам за викуп земельних наділів.
Наступ білогвардійців з Кримського півострова розпочався 07 червня 1920 р. з вдалої висадки десанта під командуванням генерала Якова Слащова поблизу села Кирилівка на березі Азовського моря. Невдовзі був узятий Мелітополь.
Слащов-Кримський Яків Олександрович
У районі Перекопу, Чонгарських укріплень і Каховки розгорнулися жорстокі бої. Але «врангелівцям» вдалося потіснити «більшовиків» і тут.
Наприкінці червня фронт стабілізувався по лінії Херсон – Нікополь – Бердянськ.
У серпні 1920 р. Петро Врангель розпочав переговори з урядом УНР. «Чорний барон», як його називали “більшовики”, реально побачив, що курс Денікіна на негайне відновлення «єдиной і нєділімой» став головною причиною його поразки в 1919 році. Крім того, половину його армії складали селяни з України. Тому, на зустрічі з делегацією УНР, він заявив, що Україна «повинна самостійно вирішувати свою долю». Однак до політичної угоди або воєнної конвенції справа так і не дійшла, бо загальна ситуація змінилася настільки швидко і радикально, що ні про які угоди не могло вже бути й мови.
Тим часом країни Антанти вимагали від Петра Врангеля негайно розпочати новий наступ, аби полегшити становище польських військ. Надані йому кредити у величезному за тогочасними уявленнями й цінами розмірі — 11 млн фунтів стерлінгів — потрібно було «відпрацьовувати».
У середині серпня генерал кинув у бій наявні в нього сили і захопив Олександрівськ, залізничну станцію Синельникове, створив реальну загрозу захоплення Катеринослава. Але через брак резервів успіх не вдалося ні розвинути, ні закріпити.
На допомогу 13-й радянській армії в липні 1920 року «більшовики» направили 2-гу кінну армію, а із Сибіру перекинули 51-шу стрілецьку дивізію В. Блюхера.
Блюхер Василь Костянтинович
Крім того, більшовицьке командування прийняло рішення об’єднати війська, що вели бої проти барона Врангеля, і 21 вересня 1920 року утворило окремий Південний фронт, який очолив Михайло Фрунзе.
Фрунзе Михайло Васильович
Головний удар Фрунзе завдавав з “Каховського плацдарму”. Під загрозою оточення “врангелівці” відступили до Перекопського перешийка, під захист Турецького валу, втративши 20000 бійців, які потрапили в полон до “червоноармійців”.
Не зважаючи на те, що влітку 1919 року загони “батьки” Махна пройшли рейдом по тилах Червоної Армії, «більшовики» наполегливо намагалися залучити махновців до спільних дій проти «спільного ворога», який уособлював табір експлуататорів. Зусилля дали результат і напередодні штурму Перекопу на Південному фронті “більшовикам” вдалося зосередити майже 200 тис. бійців, з яких найбоєздатнішими були махновські частини.
На підтримку махновців розраховував і Врангель. У березні й липні 1920 р. він надіслав до Нестора Махна своїх представників, яких “махновці” розстріляли. Махно розумів: природна селянська недовіра до поміщиків і генералів не дозволить створити єдиний фронт з білогвардійцями проти більшовиків.
Махно Нестор Іванович
У критичний момент 1920 року, коли Червона Армія одночасно билася і проти Кримської армії генерала Врангеля, і проти польського контрнаступу, у Харкові, 26 вересня 1920 року, за вказівкою В. Леніна почались переговори представників ЦК КП(б)У з делегацією махновців. Вони завершилися 02 жовтня 1920 року підписанням “Воєнно-політичної угоди для спільних операцій проти П. Врангеля”.
Нестор Махно висунув тоді такі вимоги: після розгрому врангелівців надати автономію Гуляйпільському району, дозволити вільно вести пропаганду анархістських ідей, звільнити з радянських тюрем анархістів і махновців. І «більшовики» погодились.
В цей час більшовики домовилися з поляками на радянсько-польському фронті припинити бойові дії. Це перемир’я Врангель розцінив, як зраду з боку Польщі воюючих у Криму білогвардійців.
22 жовтня 1920 року три кавалерійські, дві кулеметні дивізії, три артилерійські батареї махновців, загальною чисельністю близько 15 тис. бійців, рушили у наступ на Крим.
«Розв’язавши собі руки» на Заході, 28 жовтня 1920 року, радянські війська розпочали наступальну операцію. Війська білогвардійців були розгромлені на «материковій частині», а їх залишки через Чонгар відійшли на Крим. За чонгарськими укріпленнями, збудованими за допомогою французьких і англійських інженерів, “врангелівці” сподівалися перезимувати і навесні 1921 р. поновити спроби захопити Донбас.
Політбюро ЦК РКП(б) вимагало від радянського командування Південного фронту будь-що взяти Крим до зими.
Штурм «останнього бастіону контрреволюції» розпочався 07 листопада 1920 року і тривав п’ять днів. Ціною великої кількості жертв Червоній Армії вдалося прорвати оборону Турецького валу, Чонгарських укріпень і увірватися до Криму.
Під час штурму було використано і “ноу-хау” – подолання Сиваша вбрід. До речі, цей самий “прийом” радянські війська повторили і в 1944-му році під час вигнання з Криму німецьких нацистів.
Зламавши опір білогвардійських військ Врангеля на півночі Криму, червоноармійці швидко почали просуватися вглиб півострова.
11 листопада 1920, коли білогвардійці були вибиті і з Ішуньських позицій, Головнокомандувач та Правитель Півдня Росії Петро Врангель видав наказ про евакуацію та роз’яснювальне повідомлення: «З причини оголошення евакуації для охочих офіцерів, інших службовців та їх сімей, уряд Півдня Росії вважає своїм обов’язком попередити всіх про ті тяжкі випробування, які очікують на приїжджих з Росії… Це змушує уряд радити всім тим, кому не загрожує безпосередня небезпека від насильства ворога — залишитися в Криму»
13 листопада радянські війська увійшли в Сімферополь, 15 – у Севастополь та Феодосію, 16 були в Керчі, Алушті і Ялті.
Під тиском переважаючих сил білогвардійці вдалися до евакуації більшості офіцерських кадрів до Константинополя. Представник Антанти де Мартель після наполягань барона Врангеля погодився прийняти всіх, хто залишав Крим, “під заступництво Франції”.
14 листопада о 2 годині 40 хвилин, коли на кораблі піднялися всі, хто бажав, встиг чи зміг, на борт останнього крейсера «Генерал Корнілов» піднявся і сам Петро Врангель.
У цій операції було задіяно 120 кораблів. Міноносць «Живой» затонув, а всі інші кораблі доправили до Константинополя 145 000 осіб, серед яких близько 70 тисяч військових.
Важливу роль у захоплені Криму відіграли махновські повстанські загони. Саме махновці форсували Сиваш, переслідували ворога до Євпаторії, Севастополя та Ялти, втративши понад 5 тис. пораненими і вбитими.
У радянській історіографії 17 листопада 1920 року вважали днем “закінчення Громадянської війни на Півдні Росії”.
20 листопада 1920 року секретарем Кримського обкому РКП(б) була призначена Розалія Землячка. Спільно зі своїм коханцем Белою Куном вона стала організатором каральних акцій та масових розстрілів на півострові наприкінці 1920 – на початку 1921 року.
Землячка Розалія Самійлівна (дівоче прізвище Залкінд. У першому шлюбі прізвище Берлін, у другому – Самойлова)
Після розгрому білогвардійців та евакуації їх залишків «за море», більшовики вирішили, що настав час покінчити і з махновцями. У зверненні Фрунзе до військ говорилося: «З махновщиною треба покінчити… Всім частинам діяти сміливо, рішуче і без жалю. В найкоротший строк усі бандитські ватаги повинні бути знищені, а вся зброя з рук куркулів вилучена».
26 листопада 1920 року частини Червоної Армії раптово напали на гарнізон махновців у Гуляйполі. За наказом М. Фрунзе в Сімферополі були захоплені зненацька і страчені командуючий махновськими угрупованнями Криму С. Каретников і начштабу П. Гавриленко. 27 листопада у районі Євпаторії махновців оточили радянські дивізії, але частина їх, хоч із втратами, але вирвалася з півострова на «материк».
Акція вражала своєю нещадністю. Більшовики застосовувала проти махновців масовий терор. Було розстріляно понад 5000 чоловік. Однак знищити армію Нестора Махна в листопаді повністю не вдалося. Відтак почалося виснажливе переслідування і розпорошення її загонів. Лише 16 грудня 1920 року більшовикам вдалося розгромити головні сили Махна.
А “революційна класова війна” тривала й далі. Михайло Фрунзе звернувся до колишніх офіцерів і солдатів армії генерала Врангеля і дав особисту обіцянку “повного помилування” в разі, якщо вони залишаться в Росії. Після заняття більшовиками Криму всім цим військовослужбовцям було наказано “зареєструватися”. За відмову від реєстрації загрожувала найвища міра революційного покарання – розстріл.
Солдати і офіцери Білої армії, які повірили обіцянкам більшовиків, були заарештовані і розстріляні прямо по складеним “реєстраційним спискам”. Крім білогвардійців жертвами “червоного терору” стали, представники духовенства, дворянства, інтелігенції та інший «контрреволюційний елемент”, які повірили в обіцяну більшовиками амністію та не змогли, чи не захотіли евакуювалися разом із залишками армії Врангеля.
Особливою жорстокістю вирізнялася Розалія Землячка, яка досить часто особисто виконувала смертні вироки.
Всього під час “червоного терору” на Кримському півострові було розстріляно або втоплено в Чорному морі 50-75 тис. чоловік (за іншими даними – понад 100 тисяч).
Із розгромом армій Врангеля та Махна 100 років тому активні бойові дії на території України фактично завершилися.
Олександр Олійник, “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”
