Український розвідник Анатолій Штефан (позивний «Штірліц»), офіцер Генштабу ЗСУ розказав, скільки сепаратистські формування втратили бійців за минулий тиждень.
За його підрахунками, бойовики втратили загалом 10 чоловік. З них 6 чоловік – загиблими і ще 4 – важко пораненими. При цьому причини втрат різні, але всі – небойові. Серед них – небіжчик у СІЗО та загибель від передозування наркотиками. Окрім цього, за даними розвідника, армія РФ втратила автомобіль “КамАЗ”.
«Додатково інформація уточнюється. Вірте в воїнів! Вірте в ЗС України!» – пише розвідник у своїй спільноті в Телеграмі.
Після певного успіху в сфері легких багатоцільових винищувачів четвертого покоління “HAL Tejas” Індія має намір продовжувати самостійно продовжити розробку винищувача п’ятого покоління. Про це повідомив на прес-конференції головний маршал авіації країни.
Виступаючи в неділю на прес-конференції за підсумками спільних індійсько-французьких навчань “Лицар Пустелі-21” головний маршал авіації Ракеш Кумар Сінгх Бхадаурія повідомив, що ВПС Індії спільно з Організацією оборонних досліджень і розробок Індії (DRDO) ініціювали зміни в програму винищувачів п’ятого покоління і тепер у винищувач планується включити деякі можливості, які стосуються шостого покоління.
«Наше нинішнє бачення (розвитку програми – прим. ред) полягає в тому, щоб розмістити у наших літаках п’ятого покоління всі новітні технології і обладнання… Ми почали роботу над літаками п’ятого покоління з невеликим запізненням. Так що технології і обладнання, сучасні для цього періоду розробки, будуть додані в винищувачі п’ятого покоління” – повідомив Бхадаурія.
DRDO спільно з агентством з аеронавігаційного розвитку (ADA) і Авіаційним науково-дослідним і конструкторським центром (ARDC) з 2018 року ведуть розробку перспективного індійського винищувача п’ятого покоління за програмою AMCA (Advanced Medium Combat Aircraft).
Гіркін попередив жителів Росії про можливу війну з прокремлівськими збройним угрупованнями, «мають бойовий досвід». «У Пригожина тисячі солдатів …», – заявив Гіркін. Військовий злочинець і садист пообіцяв жителям Росії війну з «кращими офіцерами», які здобули бойовий досвід на Донбасі і в Сирії. За його словами, тисячі озброєних найманців з так званих «Приватних Військових Корпорацій» (ПВК), які перебувають на утриманні російських багатіїв, у випадку повалення «режиму Путіна» готові стати на його захист і розпочати «заспокоєння» власного народу.
В Сирії путінські найманці відзначилися жорстокими тортурами з відрізання голів і розбиванням кінцівок заручників кувалдами. У Лівії вони залишили після себе десятки масових поховань з розтерзаними тілами закатованих заручників. Зараз вони воюють з народом Центрально-Африканської республіки, який ніяк не можу позбутися свого «легітимного президента».
Чи не про це бойовий досвід говорить Гіркін, який лякаючи «важким майбутнім Росії» в разі повалення Путіна і приходу до влади Олексія Навального?
«ПВК у нас величезна кількість. Що буде робити Пригожин, якщо Навальний прийде до влади? А у Пригожина тисячі солдатів, до того ж кращих солдатів в Росії …, там реально люди не пустомелі, із заслугами і талантами. А що вони будуть робити? Вони що мають дивитися, як Навальний їх та їхнього пана під ніж пустить? У нас зараз пальців однієї руки не вистачить порахувати всі ПВК, які є в країні», – лякає росіян Гіркін.
Він упевнений, що навіть в разі повалення режиму Путіна на Росії не відбудуться історичні зміни. Як тільки народ рушить на Кремль, одразу почнеться “збройне протистояння” з «кращими офіцерами», які здійснювали і здійснюють військові злочини на Донбасі, в Сирії і Африці.
Двоє курсантів Військової академії Сен-Сір Коеткідан протягом двох тижнів пройдуть стажування у Військовому інституті КНУ імені Тараса Шевченка. Про це повідомляє “Армія-Inform”.
“Ми дуже вдячні українській стороні за можливість організації такого навчання для кадетів Франції. Я впевнений, що наша співпраця буде продуктивною й результативною” – відзначив журналістам заступник аташе Французької Республіки з питань оборони майор Патрік Марньє.
З новоспеченими курсантами працюватимуть викладачі кафедри психології та педагогіки, політології, а також фінансового забезпечення та військової закордонної інформації. Також план навчання курсантів передбачає також заняття з вогневої підготовки, на яких французькі представники зможуть виконати стрільби з основних зразків зброї Збройних Сил України.
“Для курсантів вже визначені екскурсії містом Київ, відвідування музеїв та залучення їх до освітньо-розважальних заходів Військового інституту” – розказала журналістам начальник групи міжнародного військового співробітництва інституту майор Марія Ромашина.
Прес-служба ПК “Захід” ПС ЗС України заявляє, що бригада тактичної авіації Повітряних Сил Збройних Сил України розпочала першу льотну зміну у новому 2021 році.
“Командирські польоти” – саме таку назву отримала ця льотна зміна, і за якісними показниками мала відповідати рівню “зразково-показової”. “Командирські”, тому що відпрацьовується єдина методика льотного навчання, участь в яких беруть від командирів авіаційних ланок і вище” – розказали у прес-службі.
Темою заняття польотів стало ведення групових та одиничних повітряних боїв на фронтових винищувачах МіГ-29. В небі пілоти тренувалися воювати вдень і вночі в складних метеоумовах, а також удосконалювали власний рівень льотно-методичної підготовки.
Артистки Єреванського театру опери та балета імені А. А. Спендіарова вирішили оригінально привітати свою армію до дня Військових сил. Тож дівчата провели день з військовими, повправлялися у стройовій підготовці, взяли участь у вправах зі зброєю і веслами, а також відобідали у спільній їдальні.
Рішення про організацію в Єревані театру опери і балету було прийнято в 1932 році. Раднарком Вірменської РСР прийняв рішення створити стаціонарний оперний театр на базі оперного класу Єреванської консерваторії 13 травня 1932 року.
А вже 20 січня 1933 відбулася перша прем’єра – опера “Алмаст” А. А. Спендіаряна на лібрето С. Я. Парнок. Своєї будівлі у театру не було, вона була побудована лише в 1940 році за проектом архітектора А. О. Таманяна.
Безпілотник MQ-1C “Сірий орел”, який експлуатується командуванням США в Африці, здійснив аварійну посадку поблизу Агадеса, що у Нігерії. Про це повідомив представник командування США в Африці.
“Літак зазнав механічної несправності під час виконання звичайної місії на підтримку операцій у регіоні” – заявив полковник ВВС Крістофер Карнс “Military Times”.
За його словами, військові готують розслідування причин несправності.
“Літак перебуває під спостереженням американських збройних сил за сприяння та сприяння країни перебування… Оцінка та процес відновлення літака та охорона місця продовжуються. Наразі через технічні причини це майже все, що я можу сказати. Поки що ми вбачаємо проблеми у технічних несправностях, але розслідування триває” – заявив чоловік.
Не кожного дня можна зустріти поміж колишніх фронтовиків таких, котрі, повернувшись додому з передової, у прагненні вижити в нових реаліях віддають перевагу духовним цінностям перед матеріальними. На жаль, нинішнє сьогодення змушує більшість українців, і учасники бойових дій тут не виняток, радше думати про хліб і до хліба, ніж про прекрасне. І лише одиниці серед учорашніх бійців і командирів, котрі сповна сьорбнули воєнного лихоліття, беруть до рук, приміром, пензля тощо, аби присвятити себе служінню мистецтву.
Один з таких «атовців», який після війни наважився зануритися у світ прекрасного, житель Херсонщини Анатолій Обелець. Ризикнув і не пошкодував, адже від 2015 року, коли офіцер повернувся з фронту, він досягнув чимало на новій для себе стезі. Сьогодні роботи українця зайняли своє місце в приватних колекціях поціновувачів художніх творів з дерева в США, Канаді, Ізраїлі, Польщі, Австрії тощо.
Знаковим для себе старший лейтенант запасу вважає здійснення , здавалося би, раніше недоступної мрії – членства в Національній спілці художників України, куди його прийняли в 2017 році. Для нього, аматора, котрий щодня наполегливо удосконалює свою майстерність, стати на один щабель з маститими колегами по художньому цеху, подія, яка важить дуже багато. Адже передувала всьому цьому надважка творча праця. Яка, врешті решт, матеріалізувалася в успішне подолання прискіпливого конкурсного відбору, організація кількох всеукраїнських виставок своїх творів тощо.
2020 року А. Оробець знову заявив про себе серед спільноти вітчизняних майстрів з різьблення, коли виставку його оригінальних робіт організували у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва в Лаврі. Про що мріють, без перебільшення, майже всі українські митці. Оригінальною методикою українського різьбяра зацікавилися і його однодумці по творчому цех в США. Віднедавна майстер-класи українського ветерана публікують у відомому і поважному журналі для любителів роботи з деревом Scrollsaw Woodworking & Crafts.
Але, перш ніж творчу доріжку, на яку став фронтовик у мирному житті, доля застелила шовковою травичкою, довелося йому крокувати і колючим тереном. Розмірений ритм життя підприємця із Нової Каховки А. Обельця, як і тисяч інших українців, порушила війна на Донбасі. У серпні 2014 року 54-річний чоловік, коли для мобілізованих скасували вікові обмеження, переступив поріг військкомату і почав обходити кабінети військово-лікарської комісії на предмет придатності до службі. Скептики, котрі не вірили, що призовник, життя якого вже перевалило за екватор, виявилися присоромленими: херсонець мав непогану фізичну форму і без проблем пройшов комісію. Після чого, його – старшого лейтенанта запасу, який офіцерське звання отримав, закінчивши військову кафедру Одеського університету, призначили командиром аеромобільного взводу із мобілізованих призовників в батальйон «Фенікс», який формували в складі 79-ї десантної бригади. Відтоді і почалася служба новоспеченого взводного, яка розтяглася на 15 місяців в зоні АТО.
«В зону бойових дій мій взвод потрапив не одразу. Спочатку ми пару місяців відновлювали військовий вишкіл на полігонах Широкий Лан і Тернівський, що в Миколаївській області, – пригадує початок свого воєнного шляху фронтовик. – Тоді був дуже напружений період, адже тренування геть виснажували кожного призовника. Тоді я потрапив і у ДТП, коли переганяв з водієм «джипа» до своєї частини, який нам передали волонтери. Дістав численні забої. Думав, що на цьому моя служба і закінчиться. Але, на щастя, кістки вціліли і після лікування наприкінці осені 2014 року разом із своїм взводом відправився спочатку на кордон з Кримом поблизу Чонгару, а згодом і у сектор «М»…».
Десантники бригади, де служив А. Оробець, тоді не тільки прикривали свою артилерію, але і мали завдання «демонструвати» противнику силу нашого війська. Тобто, уточнює офіцер, створювали ілюзію присутності на нашій ділянці фронту сили силенної бойової техніки. Якої тоді в бригаді насправді було дуже мало. Приміром, в роті, в якій він служив, було всього три БТР-80. Тож десантників взимку 2015 року перед «спектаклем» саджали на броню і верхи на БТР вони їздили вздовж лінії розмежування. Іноді на швидкості до 70 кілометрів за годину. Було дуже холодно і небезпечно…
«Одного разу я повіз свого бійця – порушника дисципліни, відбувати покарання на гауптвахту до Миколаєва. На летовищі там побачив понад три сотні новеньких БТР-80, які довгими рядами вишикувалися просто неба на бетонці. У нас техніки не було, а там її для чогось зберігали…, – нарікає десантник. – До речі, свого бійця я забрав вже через два дні. Гауптвахта перебувала під наглядом місії ОБСЄ, чиї інспектори прискіпливо стежили за тим, щоб там було тепло, затишно, все обладнано за європейськими нормами. І це в той час, коли ми на позиціях щодня ловили дрижаків. Тож, подумав, що бешкетник не заслужив права на відпочинок у «санаторії». Хай спокутує провину на позиціях разом із всіма…».
Демонстрація сили противнику на броні БТР таки далася взнаки: А. Обелець застудив на морозі і пронизливих вітрах травмоване під час ДТП плече і після лікування у шпиталі його призначили вже на посаду заступника командира саперної роти з виховної роботи. Про саперів, чиї лави він поповнив, фронтовик і нині дуже високої думки. За оцінкою офіцера, сапери не тільки надійний кістяк будь-якого роду військ, бо без них важко уявити фронтові будні, але і по-справжньому мужні люди.
«Сапери завжди перебувають попереду: або розміновують ділянки, через які мають пройти частини, або супроводжують колони техніки тощо. Причому, під час руху колони сапер сидить відкрито на броні переднього БТР, щоб вчасно помітити міну та її знешкодити. І це на видноті у противника. Чиї снайпери, які будь-якої миті можуть його легко «зняти», – розповідає про особливості служби військовослужбовців своєї роти А. Оробець.
Після демобілізації у жовтні 2015 року треба було вирішувати, чим займатися на «гражданці». Дружина не радила знову випробувати себе в підприємництві, бо за час, який він служив у війську, було втрачено чимало ділових зав’язків. Керуючись порадою на кшталт того, що всіх грошей не заробиш, «атовець» вирішив присвятити себе творчості.
Свого часу він захоплювався роботою з деревом, непогано малював ще в студентські роки тощо. Тож підґрунтя для нового заняття в А. Оробця вже було. Так хобі перетворилося для фронтовика на серйозне заняття. Знайшов себе офіцер запасу в техніці інтарсії –прорізної об’ємної мозаїки по дереву. Але за власною оригінальною методикою, коли деталі майбутніх композицій з дерева не випилюються, як зазвичай, а… випалюються.
«Як правило, я працюю з дошкою розміром 20х40 сантиметрів. Переважно із сосни. Спочатку розробляю ескіз майбутнього твору. Іноді доводиться перемальовувати олівцем до десятка разів, поки не вийде те, що я хочу, – ділиться з кореспондентом «НОВА» митець творчими секретами. – Після того, як на підготовлену дошку перенесено ескіз, починаю випалювати його окремі деталі. Для цього в мене є спеціальний прилад за допомогою якого регулюю напругу, що розпалює до червоного кольору тонку струну з вольфраму. Коли призвичаєшся, процес іде дуже швидко. Випалені деталі «виходять» без сколів, із гладкими краями, що в подальшому дуже полегшує процес складання фігур…».
Якщо художнім задумом фронтовика передбачено створити різнокольорову роботу, то у хід ідуть морилки. Сповна використовується і природна текстура деревини, що надає роботам неповторний вигляд. Правда, шкодує А. Оробець, в нас можливості обмежені. А от в США, любителі інтарсії значно частіше використовують природну текстуру деревини, бо там значно багатше на екзотичні дерева рослинний світ. Особлива тема в творчості «атовця» – роботи на релігійну тематику.
«Ми – глибоко віруюча родина, тож до теми відображення у своїх роботах, приміром, біблейських сюжетів, ставлюся дуже відповідальне, – зізнається офіцер. – Перш ніж взяти до рук олівця, щоб покласти перші штрихи майбутнього сюжету, читаю все, що можна знайти на цю тему – Біблію, Новий Завіт тощо. Обов’язково потрібно бути, як кажуть, в темі. Тоді і робота ладиться. Усі роботи на релігійну тематику, особливо ікони, освячуються…».
Сьогодні, коли дуже багато кажуть про соціальну реабілітацію учасників бойових дій, проводити її, залучаючи вчорашніх воїнів до азів мистецтва, справа безпрограшна, переконаний О. Оробець. І пригадує, як у Львові, де в місцевому шпиталі лікувалися учасники АТО, він розгорнув свою першу виставку. Запросив і побратимів. Зустріч з ними у виставковій залі стала прикладом соціальної реабілітації.
«На своєму прикладі, а мені було вже 56 років, коли я звільнився, я демонстрував фронтовикам, чого можна досягти, якщо в тебе багате духовне життя і ти прагнеш справжніх змін у повоєнному житті, – констатує ветеран. – Тож, ніколи не слід здаватися і опускати додолу руки під тиском обставин…
Сьогодні в творчому доробку фронтовика вже понад сто унікальних робіт в основу яких покладено орнаменти, народні мотиви, біблейські сюжети, ікони, квіткові композиції, зображення звірів і птахів тощо. Кожна робота зберігає тепло рук майстра, який після фронту знайшов себе в мистецтві. І каховський художник-самородок й далі удосконалює майстерність і іде вперед з притаманною фронтовикам наполегливістю…
Олександр Брусенський, “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”
Після серії локальних конфліктів, які виникли або загострилися по всій земній кулі за останні 5 років, можна констатувати високу актуальність сучасних ракет «земля-повітря», що запускаються з переносних установок з плеча або треноги. Ці комплекси з розвитком технологій дають можливість отримувати багато переваг за порівняно малі гроші. В цьому матеріалі автор зібрав погляди на перспективи розвитку ПЗРК західних військових експертів.
«Свіжі» досягнення в технології мікропроцесорів і рухомих установок значно розширили дальність дії і точність сучасних переносних зенітно-ракетних комплексів, і дозволили з вкрай високою ефективністю нейтралізувати надширокий діапазон повітряних цілей на великих відстанях (включаючи безпілотники і балістичні ракети).
Багато армій світу вбачають у цьому нові можливості для оптимізації ефективності невеликих бойових підрозділів при обмежених бюджетах. Це стосується не лише країн з відсталою або середньою економікою, а й передових.
Британська компанія Thales UK постійно вдосконалює ракетний комплекс «земля-повітря» ближньої дії Starstreak, який ще в 1997 році надійшов на озброєння королівської армії. Цей комплекс, що прийшов на зміну ПЗРК Javelin цієї ж компанії, створювався для забезпечення ближньої протиповітряної оборони від таких загроз, як наприклад, винищувачі і штурмові вертольоти.
Новітня модифікація з позначенням Starstreak II HVM (High Velocity Missile – високошвидкісна ракета), має значно збільшений радіус дії і підвищену точність, а також поліпшені характеристики, що дозволяють працювати за програмними цілями на набагато більших висотах.
Головний технолог по ракетних систем в компанії Thales UK Педді Меллон сказав, що Starstreak II розсуває кордони щодо дальності ЗРК дуже малого радіуса дії (VSHORADS).
“StarstreakII, можливо, найсучасніша ракета свого типу в світі, оскільки вона постійно доопрацьовується… Тепер дальність ракети досягла приблизно 7 км, це дуже ефективне озброєння як проти ближніх високошвидкісних цілей, так і проти дальніх.
Ракета складається з трьох стрілоподібних кінетичних вольфрамових суббоєприпасів, які мають свою власну систему наведення і управління; бойової частини з детонатором з уповільненням; двоступеневого твердопаливного ракетного двигуна; вибухового заряду, який працює в момент пуску; і маршового двигуна другого ступеня.
Ключовим елементом в основі самої бойової частини, очевидно, є ударна дія, тобто вся маса бойової частини, вся маса ракети вдаряє в ціль. За рахунок високої швидкості польоту ракета пробиває корпус цілі, а потім вибухає всередині її з нанесенням максимального збитку. У той час як з багатьма іншими зенітними ракетами ви втрачаєте велику частину осколків в повітрі навколо повітряного судна, а не всередині самої цілі” – пояснює головний технолог з ракетних систем в компанії Thales UK Педді Меллон.
За даними розробників, систему вкрай важко заглушити, оскільки передавач ПЗРК не активується, поки оператор не натисне на спуск, тому ціль не знає про те, що вона вже підсвічується, поки ракета не вилетить з пускової труби. Розрахунок комплексу, як правило, складається з двох чоловік: оператора і командира. Всі ПЗРК виробництва Thales, що в даний час пропонуються на ринку, використовують станок-триногу LML, який має блок управління пуском, куди входять оптика, тепловізор і пусковий механізм.
Шведська оборонна компанія Saab також представила модернізований варіант ПЗРК RBS 70, що є на озброєнні багатьох країн з кінця 60-х років. Новий комплекс отримав позначення RBS 70 NG. Незважаючи на однакове позначення, новий варіант являє собою зовсім іншу систему.
RBS 70 NG – це комплекс з командним наведенням; пускова установка складається з транспортно-пускового контейнера з ракетою, триноги і прицілу. Комплекс має інтегровану систему наведення і ракету четвертого покоління Bolide, здатну боротися з цілями, що маневруюь з прискореннями більше 20g!
“Тепер у нас є автоматичний відеозапис всього процесу стрільби, так що можна потім подивитися, як все відбувалося, що було зроблено, чи правильно була захоплена ціль тощо.
Система забезпечує об’ємне візуальне зображення мети, що дозволяє оператору впевненіше здійснювати захоплення цілі і скорочує загальний час реакції до однієї секунди. Ми також можемо перервати процес стрільби в будь-яку секунду, аж до моменту перехоплення цілі. У нас є приймачі лазерного наведення, щоб заглушити сигнал, достатньо просто встати між прицілом і ракетою.
Вона, до речі, може пробити будь-який існуючий бронетранспортер, і наш ПЗРК міг би використовуватися навіть для самооборони на землі. Якщо ж мова про «традиційне» використання, то взвод з 3-4 таких комплексів «закриє» близько 50 квадратних кілометрів території” – розповів голова служби збуту компанії Saab Білл Форсберг.
Також європейський виробник ракет, компанія MBDA, пропонує новітній варіант свого ПЗРК Mistral.
“В даний час в підрозділах французької армії ми займаємося модернізацією ПЗРК Mistral, встановлюємо в ракети нову головку самонаведення. Тепер у нас є можливість вражати цілі зі слабкими тепловими демаскувальними ознаками, наприклад ракети і БПЛА, що було вимогою французької армії і флоту” – повідомив представник компанії MBDA.
В Україні на озброєнні залишаються переважно комплекси радянського виробництва, термін експлуатації яких вже закінчується. Попри це, від таких ПЗРК на початку війни на Донбасі дуже постраждали наші льотчики (мова про комплекси «Стріла-2М» и «Ігла-1»). Однак в кінці 2018 року на засіданні РНБО стало відомо про початок випробувань нового комплексу «Колібрі».
Інформації про цей проект у відкритому доступі мало, однак ще в 2009-му році на Le Bourget українським ВПК було представлено ракету 9М313, яка, як очікується, і може стати основою ракети для вітчизняного ПЗРК. Ракета отримала високі оцінки експертів; в умовах війни на Донбасі так можна було б закрити прогалину, яка утворилася в комплексах ППО малої дальності в ЗСУ.
Узагальнючи, потрібно нагади про наступне: виробники ПЗРК випускають два типи цих систем – з ракетами з інфрачервоною ГСН і з ракетами з лазерним наведенням. Судячи з останніх досліджень, ГСН-ракети, що запускаються з плеча (такі переважають в країнах пост-радянського простору), є більш портативними, але мають менш ефективну бортову електроніку і бойову частину.
“Запущені з плеча ракети, звичайно ж, менше за розмірами, ГСН у них слабша і ефективність менше. Ми провели безпосередню оцінку систем різних країн і продемонстрували, що ефективність ракети Mistral значно краще, ніж ефективність «плечових» конкурентів.
Що стосується ракет з наведенням за лазерним променем, то це зовсім не те, що «вистрілив-забув» або самонаведення. Це наведення менш точне і що більша дальність, то гірше точність, оскільки ваш прицільний блок знаходиться на землі. І тому дальність безпосередньо впливає на точність… єдиною перевагою таких систем є низька чутливість до протидії враженню” – каже Педді Меллон.
Західні армії довгий час мали суттєву перевагу в авіації та ракетному озброєнні, тому до мінімуму зводили свої потреби в недорогих системах ППО. І навпаки, на ринку ПЗРК домінували армії країн, що розвиваються, які прагнули отримати підвищені бойові можливості за мінімальну ціну. Це зараз відбувається в арміях країн, що межують у Китаєм, який активно зміцнює військові потужності по всіх напрямках.
Відтак, експерти припускають, що потреба в ПЗРК зростатиме й надалі. При цьому матиме значення не лише технологічність рішень, а й можливість інтеграції комплексів з різними транспортними засобами та кораблями.
Андрій Артюх, “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”
24 січня 2021 року було зафіксовано п’ять порушень режиму припинення вогню.
Збройні формування Російської Федерації неодноразово відкривали вогонь в бік наших позицій з гранатометів, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї неподалік населених пунктів Піски та Південне. Поблизу Водяного, що на Приазов’ї, окупанти вели вогонь з ручного протитанкового гранатомета та стрілецької зброї.
Бойових втрат серед наших захисників вдалося уникнути, інформує пресслужба Об’єднаних сил.
Про факти порушення режиму припинення вогню через Українську сторону СЦКК повідомлено представників ОБСЄ.
Сьогодні з ранку, 25 січня 2021 року, вздовж всієї “лінії розмежування” порушень “режиму припинення вогню” поки що не зафіксовано.
