У Тернополі після конфлікту між місцевими жителями та представниками ТЦК обговорили роботу груп оповіщення. Питання розглянули на позачерговому засіданні Ради ветеранів.
Представники ТЦК та ветерани обговорили дотримання законодавства під час роботи груп оповіщення та відповідальність за можливі порушення. Окремо говорили про взаємодію військовослужбовців ТЦК із громадянами під час перевірки військово-облікових документів та проведення заходів оповіщення.
Також учасники зустрічі обговорили, як мають діяти представники ТЦК під час спілкування з громадянами та яких вимог законодавства вони повинні дотримуватися.
Конфлікт стався 25 серпня близько 20:00 на вулиці Леся Курбаса. За даними поліції, під час спілкування працівників ТЦК з одним із чоловіків до службового автомобіля почали підходити інші громадяни. Атмосфера була гаряча: дехто з людей мав із собою бити та ножі. Заспокоювати людей приїхала броньована техніка та спецпризначенці, які допомогли вивезти і захистити військових від натовпу.
Унаслідок конфлікту працівники ТЦК отримали тілесні ушкодження.
Поліція встановлює всіх учасників події та з’ясовує обставини конфлікту.
В Одеській області відбулися перші в Україні обласні змагання серед ветеранів зі стрілецької дисципліни «3GUN». Турнір приурочили до Дня пам’яті Захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.
Про це повідомив начальник Одеської обласної військової адміністрації Олег Кіпер.
У змаганнях взяли участь ветерани з усіх районів Одеської області. Учасники змагалися у трьох вправах: стрільбі з карабіна, пістолета та малокаліберної гвинтівки.
Окрім спортивної частини, турнір став можливістю для ветеранів поспілкуватися, зустрітися з побратимами та провести час разом. Учасники готували плов просто неба та ділилися спогадами. Музичну частину заходу забезпечив гурт Nord Division підрозділу «Аратта» ГУР МО України.
В Одеській ОВА зазначили, що такі заходи допомагають розвивати ветеранську спільноту регіону та створювати можливості для спорту, реабілітації, спілкування і самореалізації ветеранів та ветеранок.
«Ми крок за кроком формуємо сильну ветеранську спільноту нашого регіону, де є взаємопідтримка, повага і можливість бути поруч із тими, хто пройшов схожий шлях», — зазначив Олег Кіпер.
За його словами, підтримка ветеранів залишається одним із пріоритетів Одеської обласної військової адміністрації.
На Буковині ветерани після повернення з війни могли б працювати водіями, інженерами, фермерами та за іншими спеціальностями. Однак частина з них виїжджає за кордон. Серед причин — відсутність житла, зрозумілої інформації про можливості та швидкого супроводу після повернення.
Про те, як громадам залучати ветеранів до роботи, волонтерства та розвитку місцевих територій, розповів керівник «Ветеран Хаб Буковина» Олександр Кошовий на Форумі громад Чернівецького району «Спроможні громади: спільні рішення, інвестиції, партнерства».
За словами Кошового, ветеранів варто сприймати не лише як людей, яким потрібна допомога, а і як кадровий та економічний ресурс громади. Ветерани після повернення додому самі цікавляться можливостями для працевлаштування, навчання, відкриття власної справи та участі в житті громади. Для цього, на думку керівника ветеранського хабу, громади мають створювати ветеранські простори. Це не обов’язково має бути окрема велика будівля. Почати можна навіть із кімнати чи іншої доступної локації, де ветеран зможе отримати потрібну інформацію та підтримку.
При цьому допомога не повинна обмежуватися оформленням документів, пільг чи взаємодією з державними установами. Після вирішення базових питань ветеран має отримати відповідь на головне запитання: «А що далі?». Йому мають запропонувати інформацію про роботу, навчання, власну справу, волонтерство та можливість долучитися до розвитку громади.
Кошовий зазначає, що зараз шлях ветерана від повернення додому до працевлаштування може тривати роками. За його словами, після проходження необхідних формальностей перший контакт ветерана з громадою має відбуватися якомога швидше. Людина повинна знати, куди звернутися і хто може допомогти визначити подальший маршрут. Фахівець із супроводу ветеранів має з’ясувати, ким людина працювала до війни, які має навички, чим хоче займатися після повернення, чи потребує перенавчання та які можливості може запропонувати громада.
Окремо громадам пропонують створити механізм для пошуку працівників серед ветеранів. Наприклад, місцевим підприємствам і комунальним установам можуть бути потрібні водії, інженери, фермери та фахівці інших професій. Кошовий вважає, що за належної взаємодії громади та державних установ шлях до працевлаштування можна скоротити щонайменше вдвічі — до приблизно шести місяців.
Ще одна пропозиція — створити електронний «путівник ветерана» на рівні кожної громади. У ньому має бути зібрана актуальна інформація про ветеранські простори, громадські організації, центри життєстійкості, доступні послуги, працевлаштування, навчання, підтримку бізнесу, житло та можливості релокації.
Кошовий навів як приклад «Путівник ветерана» Чернівецької територіальної громади, яким користувався після повернення до Чернівців. Такий цифровий ресурс, за його словами, дає можливість ветерану самостійно знайти потрібну інформацію та обрати зручний спосіб комунікації, не витрачаючи час на пошук актуальних контактів.
Ще одна проблема — різні умови для ветеранів у різних громадах області. За словами Кошового, у громадах можуть діяти різні програми та пільги для людей з однаковими обставинами. Через це ветерани можуть обирати для проживання громаду, де можливостей для них більше. На його думку, ветеранська політика в області має бути більш узгодженою, щоб доступ до основних можливостей не залежав від місця реєстрації людини.
Щоб планувати програми, громади мають знати реальні потреби ветеранів. Для цього, за словами Кошового, важливо активніше залучати їх до опитувань. Він навів приклад опитування щодо розвитку спортивної інфраструктури. За його словами, з усієї області на нього відповіли лише вісім людей, хоча в області налічується близько 32 тисяч учасників бойових дій. Подібна ситуація, за його словами, виникає і з опитуваннями щодо працевлаштування: ветерани можуть говорити про відсутність роботи, але водночас не завжди відповідають на запити центрів зайнятості. Без таких даних громадам складно визначити, які послуги та програми справді потрібні ветеранам.
Окремо Кошовий звернув увагу на проблему житла. Якщо ветеран або його родина не мають де жити, людині складно залишатися в громаді та працювати там. Він вважає, що наявність житла, інформації про безпеку та можливості для роботи може допомогти залучати до Буковини не лише ветеранів, які вже живуть у регіоні, а й фахівців з інших областей.
Також громадам пропонують враховувати можливості релокації бізнесу, що може створювати додаткові робочі місця.
За словами Кошового, фахівець із супроводу ветеранів має фактично виконувати роль кейс-менеджера для ветерана та його сім’ї. Його робота повинна починатися з першого звернення і продовжуватися після вирішення конкретної проблеми. Йдеться не лише про документи чи соціальні послуги, а й про працевлаштування, навчання, участь у культурному, спортивному та громадському житті.
“Сильний ветеран — це сильна громада, а сильна сім’я ветерана — це також ресурс для громади. Тому наше завдання — не просто допомогти ветерану, а створити умови, за яких він зможе відновити свої можливості, реалізувати свої знання та досвід і залишатися активним учасником життя громади”, резюмує він.
Адаптивний ветеранський спорт неухильно набирає популярності в Україні. Стосується це, зокрема, людей, які втратили на війні кінцівки. Для них регулярно проводять відкриті змагання у різних регіонах. Ветерани змагаються у пауерліфтингу, гирьовому спорті, веслуванні на тренажерах та в інших дисциплінах.
Переважно такі турніри відвідують аматори, які проходять фізичне та психологічне відновлення через спорт. Два роки тому такий невеликий колектив ентузіастів у Вінниці зібрав Армен Гарибян. Згодом він вивів цей рух на новий рівень — створив спортивний клуб «Вінницькі Титани».
Сьогодні команда об’єднує ветеранів, які системно тренуються, беруть участь у всеукраїнських та міжнародних змаганнях і представляють Вінницю. Вони формують навколо клубу спільноту людей та бізнесу, котрі готові підтримувати ветеранів конкретними справами. Також «Титанів» підтримує спорткомітет Вінницької міськради, за що атлети щиро вдячні. Саме завдяки такій підтримці команда має можливість тренуватися, їздити на змагання та розвиватися. А ще «Титани» безкоштовно тренуються у сучасному фітнес-клубі NEXT у центрі Вінниці. Заняття проходять під керівництвом професійного наставника та діючого чемпіона в адаптивному спорті — засновника клубу Армена Гарибяна.
Запустили програму «300 спартанців»
На початку до «Вінницьких Титанів» входило троє людей, – повідомив Армен Гарибян. У 2024 році, окрім нього, проєкт започатковували Ярослав Фіногенов і Ярослав Бегас. Згодом Ярослав Бегас пішов своїм шляхом. Ярослав Фіногенов тренується самостійно, але продовжує їздити на змагання разом з одноклубниками.
«Ми спочатку не планували робити акцент на допомозі іншим спортсменам-ветеранам війни, бо самі тільки починали реабілітуватися та брати участь у змаганнях. Сьогодні вже можемо підтримувати інших. Нам допомагають міський спорткомітет і благодійний фонд «Дій за свободу», який заснував наш побратим Іван Дібров», — каже Армен Гарибян.
Також «Титани» започаткували програму «300 спартанців», у рамках якої бізнес може долучитися до підтримки спортивної команди вінницьких ветеранів.
«Ми хочемо об’єднати навколо команди людей і бізнес, які готові підтримувати ветеранів не лише словами, а конкретними справами. Кожна допомога — це можливість для наших хлопців і дівчат тренуватися, їздити на змагання, відновлюватися та ставити перед собою нові цілі», – зазначив Армен.
Голова Вінницького міського спорткомітету Сергій Краєвський розповів, що «Титанам» надається бюджетна підтримка шляхом фінансування виїздів на змагання.
«Вінницькі Титани» — це команда ветеранів, яка щодня доводить: справжня сила — не лише у спортивних результатах, а й у характері, витримці та незламності. Вони повертаються у спорт, ставлять перед собою нові цілі, перемагають і надихають інших. За кожною медаллю — наполеглива праця, сила волі та величезна мотивація. Ми пишаємося нашими «Титанами»! Вони — приклад мужності, незламності та любові до життя», — прокоментував Сергій Краєвський.
Перемагали навіть у США
З грудня 2025 року Армен Гарибян та його однодумці почали запрошувати до своєї спільноти інших вінницьких ветеранів, передаючи їм власний досвід відновлення через спорт. Згодом у клубу з’явилася можливість організовувати поїздки на турніри. Кошти спрямовуються на заправку автомобілів, харчування, проживання та інші необхідні витрати. На відкриті змагання «Титани» виїжджають приблизно двічі на місяць.
Сьогодні команда налічує 16 ветеранів. Це переважно спортсмени з ампутаціями. На змаганнях вони регулярно здобувають десятки нагород. За словами тренера, у клубі ветерани покращують не лише фізичний стан, а й психологічне самопочуття. Спорт допомагає повернути впевненість у власних силах, відчути командну підтримку та побачити нові можливості після важких поранень.
«Ветерану, який став на шлях спорту і використовує його як частину свого відновлення, потрібна максимальна підтримка. Зрозуміло, не кожен може за рік вийти на міжнародний рівень і привезти звідти медалі», – пояснює тренер.
На шляху до Паралімпіади
Армен Гарибян родом із Чернігівщини. Пішов до ЗСУ 24 лютого 2022 року, добровольцем. Був сержантом, командиром відділення розвідників. 18 червня 2023 року отримав важке поранення (став на міну) на Запорізькому напрямку. Це сталося, коли Армен евакуйовував побратима. Лікування проходив у Вінниці, де і залишився жити. Родина Армена розкидана. Батько живе в Києві, мати – в Білорусі, два брати – військові.
Найбільше досягнення Армена у ветеранському спорту сталося в 2024 році. Тоді він отримав два золота і бронзу на Arnold Strongman Classic у Мадриді. У 2025 році став чемпіоном України з пауерліфтингу та штовхання ядра. В цьому ж році в складі збірної нашої країни на Strong Spirit’s Games у Мадриді здобув чотири нагороди, з них два золота.
Армен Гарибян мріє про участь в Паралімпіаді як штовхальник ядра, чим активно займається під керівництвом заслуженого тренера України Тетяни Дідик.
З ампутацією трьох кінцівок
Серед активних членів клубу «Вінницькі Титани» – 43-річний Сергій Кумчак, який нещодавно звільнився із ЗСУ. Воював на Покровському напрямку. Після влучання легкого дрона йому ампутували три кінцівки, лишилася одна рука. Сергію у побуті допомагають мама, дружина, діти, друзі та куми.
«Після важкого поранення у мене друзів стало навіть більше. Всі допомагають, провідують. Для пересування маю власну автівку. Але я захотів знайти собі цікаве заняття. Побачив в інтернеті інформацію про «Вінницьких Титанів». Вирішив долучитися, бо в колективі легше спортом займатися. Це перезавантаження на психологічному рівні; погані думки в голову не полізуть. Також цікавлюся бразильським джиу-джитсу. На татамі борюся (без протезів) з іншими ветеранами без кінцівок», – розповідає Сергій Кумчак.
Сергій дев’ять місяців тому прийшов до «Титанів». Виступає на змаганнях щомісяця. З кожним разом покращує свої результати. Зокрема, тепер жме 16-кілограмову вагу 42 рази за хвилину.
Також своєю єдиною рукою Сергій Кумчак працює на ейрбайку. Там оцінюється кількість спалених кілокалорій за хвилину. Сергій наразі має результат 13 Ккал. Це можна порівнювати із показниками тих ветеранів, хто має лише одну ампутацію. У своїй категорії вінничанин регулярно перемагає, адже саме таких спортсменів обмаль.
«У команді «Титанів» ми один одного розуміємо, спілкуємося, жартуємо. Це цікаве спортивне життя. Отримую військову пенсію, але й працюю, у «Ортопедсервісцентрі». До речі, там постійно якийсь рух: конкурси проводять, артисти і співаки дають концерти, волонтери водять ветеранів по басейнах», – ділиться Сергій Кумчак.
«Комфортно і весело в чоловічому колективі»
У клубі займаються не лише кремезні чоловіки, але й симпатичні ветеранки. Одна з них – 40-річна Оксана Рудик, колишня військовослужбовиця 59-ї окремої бригади. Вона була на фронті бойовим медиком, а після демобілізації стала основним членом команди «Вінницькі Титани». Родина жінки позитивно ставиться до того, що Оксана активно займається адаптивним спортом. Рідні пишаються її досягненнями. До речі, діти Оксани вже достатньо дорослі, їм 20 і 15 років.
«Я пішла до ЗСУ у 2015 році. Безпосередньо участь в бойових діях почала приймати участь із 2019 року. «Повномасштабку» зустріла разом із бригадою на Олешківських пісках (Херсонщина). Ми опинилися в оточенні, відступали. Звісно, було важко, багато втрат», – згадує Оксана Рудик.
Оксана отримала серйозне поранення у 2023 році. Це сталося під час «прильоту» у село, коли вінничанка побігла рятувати людей. Вона все ж повернулася на службу після лікування. Прослужила ще 9 місяців, а потім списалася з війська.
«Відкрила власну студію апаратної косметології, видаляю татуювання. До «Титанів» доєдналася восени минулого року. До цього займалася велоспортом в «Інваспорті». Але мені більше подобається працювати із залізом!» – наголошує ветеранка.
Оксану Рудик не бентежить, що серед «Титанів» майже всі представники сильної статі. Бо й на фронті була аналогічна ситуація.
«Мені досить комфортно, весело і прикольно в чоловічому колективі. А ось на адаптивних змаганнях дівчата і жінки змагаються окремо. Я отримала чотири «золота» на відкритому чемпіонаті у США, а тепер хочу виграти чемпіонат України та потрапити на Strong Spirit’s Games. Виступаю у всіх традиційних адаптивних видах спорту – жимі лежачи, ейрбайку, веслуванні на тренажері і гирьовому спорті», – каже Оксана Рудик.
Михайло ШАФІР
Проєкт здійснюється за підтримки National Endowmentfor Democracy (NED)
Ветеранів і ветеранок запрошують взяти участь у восьмиденній пригодницькій програмі «Компас Героя» в Карпатах. Участь для захисників і захисниць є безкоштовною.
Заїзд відбудеться 9–16 вересня у Драгобраті. Програма поєднає активний відпочинок у горах, командну роботу та творчі практики.
Учасники зможуть долучитися до гірських маршрутів і різноманітних активностей, пройти командні випробування, відвідати арттерапевтичні заняття та поспілкуватися з ветеранами-менторами.
«На наших попередніх програмах учасники підіймалися на карпатські вершини, пробували нові для себе активності та часто продовжували спілкуватися вже після повернення додому. Саме поєднання пригоди, безпечного простору та роботи в групі є основою “Компасу Героя”», – розповідають організатори.
Після завершення заїзду підтримка учасників не припиниться. Організатори планують продовжувати взаємодію з ветеранами й після їхнього повернення додому.
Щоб взяти участь у програмі, необхідно попередньо зареєструватися. Для цього потрібно зателефонувати за номером +38 (093) 223 42 25. За цим номером також можна отримати деталі щодо участі та поставити запитання.
На Закарпатті понад два місяці не можуть встановити місце перебування ветерана війни та громадського діяча Олександра Гокса. Перед зникненням чоловік планував госпіталізацію для операції та подальшого лікування.
За інформацією волонтерів, до зникнення Олександр підтримував зв’язок із побратимами, ветеранами та представниками волонтерських організацій. Згодом він перестав відповідати на дзвінки та виходити на зв’язок. Занепокоєння близьких посилилося після того, як автомобіль Олександра знайшли зачиненим посеред лісу. Син чоловіка звернувся до поліції та повідомив про його зникнення.
Наразі правоохоронці встановлюють обставини зникнення та місце перебування Олександра Гокса. Пошуки також продовжують його близькі та волонтери.
Усіх, хто може знати, де перебуває Олександр, бачив його після зникнення або має будь-яку іншу інформацію про обставини події, просять повідомити поліцію за номером 102.
Ветерани можуть отримувати частину лікарських засобів за програмою «Доступні ліки». Одні препарати за програмою видають безкоштовно, за інші потрібно доплатити лише частину вартості.
Програма охоплює препарати для лікування серцево-судинних і цереброваскулярних захворювань, діабету, хвороб дихальних шляхів, психічних і неврологічних розладів, ендокринних, метаболічних, аутоімунних та запальних захворювань, глаукоми, мігрені, хронічного болю та інших захворювань.
Щоб скористатися програмою, ветерану потрібно звернутися до сімейного лікаря. Медик за наявності відповідних підстав випише електронний рецепт. Сповіщення про е-рецепт може надійти в застосунок Дія, Viber або SMS. Якщо телефону немає, лікар надасть паперову пам’ятку.
З рецептом можна звернутися до аптеки, яка бере участь у програмі. Такі заклади мають спеціальну позначку «Тут є Доступні ліки». Знайти найближчу аптеку, що працює за програмою, можна за допомогою електронної карти або за телефоном контакт-центру НСЗУ 16-77.
Якщо необхідної аптеки немає поблизу або до неї складно дістатися, можна скористатися сервісом «Укрпошта.Аптека» (доставка безкоштовна).
Забрати препарати можна в аптеці незалежно від того, де людина проживає або в якому населеному пункті лікар виписав електронний рецепт. Кількість звернень за програмою також не обмежується.
«Доступні ліки» — це не окрема програма лише для ветеранів. Нею можуть користуватися всі пацієнти, які відповідають умовам для отримання конкретних препаратів.
Тому ветеранам та їхнім близьким, які регулярно купують ліки, варто запитати у сімейного лікаря, чи входять необхідні препарати до програми «Доступні ліки».
Якщо потрібні ліки є у програмі, їх можна отримати безкоштовно або з частковою доплатою за електронним рецептом.
Новий очільник Міністерства у справах ветеранів України запропонував вибудувати систему підтримки, у якій кожен рід військ матиме власну ветеранську спільноту та систему патронату. Ідея викликала дискусію щодо того, хто саме має відповідати за підтримку ветеранів після їхньої служби.
Про це йдеться у колонці Богдани Левицької для «Громадського радіо».
“За задумом міністра, кожен рід військ має опікуватися власною ветеранською спільнотою. Водночас авторка колонки ставить питання, чи не означатиме це фактичне перенесення частини відповідальності Міністерства у справах ветеранів на військові структури. Звучить начебто натхненно, але якщо зняти красиву обгортку, перед нами постає класична бюрократична схема: перекладання прямої відповідальності міністерства на самі підрозділи та армію”, —заначає Левицька.
Виникає абсолютно логічне і трохи болюче питання: а чим тоді взагалі займатиметься профільне міністерство, якщо всю роботу з ветеранами мають тягнути на собі армійські структури?
Армія має інші основні завдання — планування та проведення бойових операцій, оборону країни й виконання військових завдань. Після демобілізації ветеран стикається вже з цивільними державними сервісами. Йдеться, зокрема, про медичну допомогу, психологічну реабілітацію, пошук роботи, оформлення соціальних гарантій, вирішення житлових питань та взаємодію з державними установами.
«Створення якихось внутрішньовидових спільнот силами самих військових замість потужної державної служби — це спроба Мінвету умити руки. Мовляв, «ви воювали, ви й розбирайтеся зі своїми ветеранами далі».
У колонці наголошується, що для вирішення цих питань ветерану потрібна державна система з відповідними повноваженнями, фінансуванням і цивільними фахівцями.
Окремо авторка ставить під сумнів аргумент про те, що потреби ветеранів різних родів військ суттєво відрізняються. На її думку, конкретний військовий досвід може бути різним, однак багато проблем після повернення до цивільного життя є спільними. Наприклад, оператори дронів із Десантно-штурмових військ, Сил спеціальних операцій чи Сухопутних військ можуть мати однакові потреби у медичній та психологічній допомозі, працевлаштуванні, соціальному захисті й реалізації своїх прав.
Тому, на думку Богдани Левицької, потреби ветерана мають визначатися передусім його станом здоров’я, правовим статусом та соціальними гарантіями, а не тим, у якому саме роді військ він служив.
Водночас патронатні служби при військових підрозділах уже працюють. Вони допомагають військовим, ветеранам та їхнім родинам, а також родинам загиблих, полонених і зниклих безвісти. Авторка колонки зазначає, що ці служби активно розвивалися, зокрема, через недоліки державної системи підтримки.
На її думку, завдання Міністерства у справах ветеранів — не передавати відповідальність військовим підрозділам, а створювати ефективну державну систему, яка гарантуватиме ветеранам доступ до необхідних послуг та захист їхніх прав.
Всеукраїнський щорічний фестиваль «Коло ветеранів» від Українського ветеранського фонду Мінветеранів знову збирає тих, хто творить Україну сьогодні.
13 вересня в м. Київ відбудеться щорічний Всеукраїнський фестиваль ветеранської культури «Коло ветеранів». Захід організовує Український ветеранський фонд Мінветеранів, аби об’єднати ветеранів, ветеранок, військовослужбовців, їхні родини та всіх свідомих громадян навколо творення сучасної ветеранської культури, взаєморозуміння та поваги.
У програмі фестивалю:
Простір можливостей: презентація ветеранських ініціатив, бізнесів і соціальних проєктів.
Адаптивний спорт: активності та змагання, що демонструють незламність духу. Творча та сімейна зони: майстер-класи, локації для дітей та спільне дозвілля. Музична сцена: виступи відомих українських артистів.
Зона психологічної підтримки: безпечний простір для відпочинку, спілкування та відновлення.
Фестиваль відбудеться 13 вересня. Початок о 12:00 (з метою безпеки про місце проведення фестивалю буде повідомлено додатково).
Трудовий колектив ДП «Іркліївський риборозплідник» та ветеранська спільнота виступили проти дострокового звільнення директора підприємства Олександра Тіхонова. Вони вважають рішення Фонду державного майна України неправомірним та вимагають поновити керівника на посаді.
«Суть конфлікту в тому, що, на нашу думку, директора Іркліївського риборозплідника було знято неправомірно. Це наш побратим, він ветеран, тому ми, ветерани, стаємо йому на захист стовідсотково», — говорить Олексій Герасименка, голова Ради ветеранів при Золотоніській РВА та представник ГО «Захисників і патріотів України “Єдність”».
Олексій Герасименко / Фото: Телеканал ВІККА
Безпідставне звільнення
Олександр Іванович Тіхонов очолив Іркліївський риборозплідник у 2022 році. На момент призначення підприємство перебувало у складному фінансовому стані. Проте за час його керівництва підприємство перейшло від збиткової роботи до прибуткової.
До звільнення Олександр Іванович ніколи не отримував від Фонду держмайна претензій щодо своєї роботи, тож повідомлення про дострокове припинення повноважень стало для нього цілковитою несподіванкою. Розпорядження надійшло ввечері, вже по закінченні робочого дня, і через це передача документів та остаточний розрахунок відбувалися вже після завершення робочого процесу. Ексдиректор вважає, що його звільнили «заднім числом».
Олександр Тіхонов / Фото: Телеканал ВІККА
Ветеран військової служби, представник громадської організації «Спілка воїнів АТО Черкащини» та побратим Олександра Тіхонова, Святослав Володимирович Вовкодав обурений ситуацією:
«Наша ветеранська спільнота займає жорстку позицію. Це недопустимо. Ветеран, який до того ж є особою з інвалідністю, володіє трьома державними нагородами, серед яких –Орден за Мужність та Орден Богдана Хмельницького, має важке поранення з 2022 року, керівник підприємства, яке завжди показувало плюсовий результат – і отак його звільнити з посади, без підстав, попереджень чи пояснень. Ми вважаємо, що цей випадок не має залишатися без наслідків».
Новий керівник працює лише «на папері»
Після звільнення Тіхонова Фонд держмайна призначив виконувачем обов’язків директора Леоніда Варава. Однак трудовий колектив не допустив його до робочого місця. Представники працівників ставлять під сумнів його досвід та профільну компетентність.
«Це нова людина, про яку ніхто нічого не знає. Ніде немає ніякої інформації щодо його досвіду, чи займав він раніше аналогічні керівні посади, чи взагалі він компетентний у рибній галузі», — заявив Олексій Герасименко.
За його словами, документально Варав призначений, однак фактично обов’язки керівника наразі виконує інша людина. Його кандидатуру підтримав трудовий колектив на зборах профспілки.
Ветерани вимагають повернути Тіхонова
До ситуації долучилася ветеранська спільнота. Олексій Тіхонов має статус ветерана та брав участь у бойових діях у 2014–2015 роках і після початку повномасштабного вторгнення.
Олексій Герасименко, представник ГО «Захисників і патріотів “Україна Єдність”» та голова Ради ветеранів при Золотоніській РВА, заявив, що ветерани вважають звільнення неправомірним.
«Фонд держмайна не надав нам ніякої інформації на рахунок того, на яких підставах було звільнено Тіхонова. Вони просто односторонньо розірвали договір. Взагалі ніяких підстав для звільнення не було», — сказав Герасименко.
Ветерани вимагають від Фонду держмайна пояснити причини звільнення Тіхонова, скасувати наказ про розірвання договору та провести зустріч із трудовим колективом, ветеранами й самим керівником.
«Ми вимагаємо відновлення Тіхонова на посаді»
До захисту ексдиректора долучилися й інші представники ветеранської спільноти Черкащини, серед яких і Святослав Вовкодав. Він особисто знає Олександра Тіхонова ще з 2014 року. За його словами, вони разом формували два батальйони — у 2014 та 2022 роках.
Він наголосив, що ветерани вимагають не лише поновлення Тіхонова на посаді, а й звільнення посадової особи, яка підписала розпорядження про його звільнення.
«Ми вимагаємо, та наполягаємо на цьому, відновлення Тіхонова на посаді керівника. Вважаємо за необхідне також звільнити посадову особу, яка підписала розпорядження про звільнення», — сказав Вовкодав.
Адже усунення Тіхонова є прямим свідченням порушення законодавства про статус ветеранів та соціальний захист осіб з інвалідністю внаслідок війни передбачають гарантії щодо першочергового залишення на посаді під час реорганізації або скорочення.
Ветерани готові звертатися до прокуратури та суду
Святослав Вовкодав заявив, що ветеранська спільнота вже направила офіційне звернення до Фонду держмайна. Ветеранська спільнота налаштована радикально. Якщо вимоги не виконають, ветерани планують продовжувати публічну кампанію та звертатися до державних органів.
«Ми готові вирушати до столиці та звертатися до державних посадових осіб, котрі уповноважені для розгляду цього питання та ухвалення рішення. Також ми готові дати справі широкий розголос та звертатися в медіа», — зазначив він.
За словами Вовкодава, зовсім не виключено, що дана ситуація також може стати предметом розгляду прокуратури та суду.
Конфлікт уже вплинув на роботу підприємства
Варто зазначити, що кадрова ситуація має не лише управлінські, а й практичні наслідки для риборозплідника.
Підприємство не змогло взяти участь в обласному аукціоні, пов’язаному із зарибленням. Тіхонов пояснює це тим, що після припинення його повноважень підпис керівника був анульований, а питання з легітимним керівником залишається неврегульованим.
Протистояння триває
Наразі конфлікт залишається неврегульованим, а подальший розвиток ситуації залежатиме від реакції Фонду держмайна та інших державних органів на звернення ветеранів і працівників підприємства.
Наразі ветерани чекають відповіді від посадовців та наголошують, що налаштовані продовжувати боротьбу та захищати права побратима до останнього:
«Ми не думаємо, що Фонду державного майна доцільно вчиняти з ветеранами як з футбольним м’ячем. На наших плечах, на наших зусиллях, на нашій крові тримається ця держава, і ми не дамо спуску незаконним чиновницьким діям»,— зазначає Святослав Вовкодав.
