Зараз в Україні не минає і дня, щоб ТЦК не потрапили в резонансні новини. Особливу увагу суспільства привертають конфлікти із ветеранами.
Тисячі чоловіків і жінок пройшли фронт, отримали поранення, втратили здоров’я. Після служби вони намагаються повернутися до мирного життя, проходять лікування та реабілітацію, працюють, виховують дітей і вчаться жити в нових умовах. І задача суспільства — допомогти їм, а не ускладнювати життя. Втім, чи не щотижня висвітлюються нові випадки незаконного затримання, застосування сили, побиття або принизливе ставлення під час перевірки документів.
Кілька резонансних випадків набули розголосу, і саме через це вони стали предметом службових перевірок та кримінальних проваджень.
Побиття ветерана на протезах у Києві
Одним із найгучніших випадків стало побиття ветерана Артема Мороза в Києві у травні 2026 року. За словами його дружини Олесі Жданової, подружжя поверталося додому після реабілітаційного тренування, коли автомобіль ветерана зупинили представники групи оповіщення ТЦК.
Жінка стверджує, що біля машини перебували близько восьми чоловіків у балаклавах та поліцейські. Коли вона почала знімати події на телефон, один із чоловіків нібито вдарив Артема Мороза по голові. Ветеран упав на землю, після чого йому розпилили в обличчя речовину, схожу на газ із балончика.
За словами дружини, невідомі вимагали видалити відеозапис інциденту. Після події ветерану викликали швидку допомогу та поліцію.
Детальніше про інцидент читайте тут.
Артем Мороз є ветераном війни з інвалідністю І групи та втратив обидві ноги під час бойових дій. Після поранення він продовжив службу у сфері цивільно-військового співробітництва та допомагав пораненим військовим, звільненим із полону захисникам і родинам загиблих.
Командування Сухопутних військ ЗСУ засудило дії військовослужбовця ТЦК, заявивши, що вони «не можуть бути нічим виправдані».
«Командування Сухопутних військ Збройних Сил України рішуче засуджує такі неправомірні дії. Взаємодія з людьми, як цивільними, так і військовослужбовцями, має ґрунтуватися на принципах людяності та поваги. А гідність і права ветеранів війни – абсолютний пріоритет для Збройних Сил України», — заявили у Сухопутних військах.
У відомстві також повідомили про намір перевести винних посадових осіб до бойових підрозділів та офіційно перепросили ветерана.
Ветеран із Дніпра заявив про викрадення та побиття
У січні 2026 року про побиття представниками ТЦК заявив ветеран війни з Дніпра Андрій. За його словами, під час прогулянки неподалік дому до нього під’їхали мікроавтобус та легковий автомобіль, з яких вийшли чоловіки у формі та балаклавах.
Чоловік стверджує, що його вдарили по голові, силоміць заштовхали до мікроавтобуса та почали бити. Згодом він знепритомнів. Коли отямився, його запитали про особу, після чого, ймовірно встановивши, що він не підлягає мобілізації, відпустили. У лікарні ветерану діагностували закриту черепно-мозкову травму, струс мозку та численні забої.
Андрій служив у десантно-штурмових військах, брав участь у Харківському та Запорізькому контрнаступах, а також у Курській операції. Після інфаркту отримав третю групу інвалідності та був знятий з військового обліку.
У Дніпропетровському обласному ТЦК заявили, що інформацію перевіряють правоохоронні органи, а в разі підтвердження порушень винні нестимуть відповідальність. Проте ветеран не дочекався активних дій. Чоловік вирішив виїхати за кордон до дружини та дитини, хоча спершу хотів відновитися після інфаркту та влаштуватися на оборонне підприємство, що виготовляє дрони.
«Для мене це велике приниження. Держава дозволяє принижувати людей – у тому числі тих, які віддали за неї своє здоровʼя», – поділився Андрій із журналістами Суспільного.
«Я два роки відслужив у десантно-штурмових військах, був поранений і переніс інфаркт – і це завдяки захисту нашої країни. Це не ТЦК, це бандити. Боротися я не бачу ніякого сенсу, тим більше за власний рахунок. Простіше виїхати з країни”, — додав він.
Конфлікт ветерана з ТЦК у Луцьку
У квітні 2026 року ветеран 100-ї окремої бригади Петро Громик заявив про напад з боку представників ТЦК у Луцьку. Відео про подію опублікувала у Facebook місцева волонтерка Наталія Грушка. За його словами, під час перевірки документів на зупинці громадського транспорту його вдарили, застосували сльозогінний газ та силоміць посадили до службового автомобіля.
«Після десятків контузій і поранен списався. Має 2 групу інвалідності. Але його побило і запакувало ТЦК. Тверезого. Це просто жесть. Зрозумійте, ми не проти мобілізації, ми як можемо наближаємо перемогу, але не такими методами», — каже волонтерка
Ветеран розповів, що після перевірки даних його відпустили та повернули на місце затримання без жодних пояснень чи вибачень. Після інциденту чоловік звернувся до лікарів і подав заяву до поліції.
«За що я тоді воював? Я ветеран війни, інвалід другої групи, батько трьох дітей. Скажіть, за що я воював тоді, щоб мене били тепер. Я не тікав ні від кого», — обурюється Петро.
У Волинській поліції повідомили, що матеріали справи передали до Державного бюро розслідувань, оскільки йдеться про можливі неправомірні дії службових осіб.
Водночас Волинський обласний ТЦК заперечує факт побиття. У центрі комплектування заявили, що ветеран сам спровокував конфлікт та намагався завдати тілесних ушкоджень одному з військовослужбовців, тому застосування сльозогінного газу було правомірним.
«Громадянин почав чинити протиправні дії, зокрема намагався спричинити тілесні ушкодження одному з військовослужбовців ТЦК. З метою припинення протиправних дій та з огляду на підвищені останнім часом ризики небезпеки для військовослужбовців ТЦК, які виконують службові обов’язки, було правомірно застосовано сльозогінний газ», — сказано в повідомленні.
Окрім того Волинський ТЦК стверджує, що Петро Громик взагалі є порушником військово-облікових даних:
«Зазначеній особі раніше було надано відстрочку від призову 24.07.2024 строком на 1 рік, як особі з інвалідністю. Станом на момент перевірки (05 квітня) громадянин не скористався правом на її продовження у встановленому порядку», — йдеться в повідомленні.
Колишній військовополонений заявив про побиття в Одесі
Ще один резонансний випадок стався в Одесі. Колишній військовополонений Дмитро Кащук повідомив журналістам, що його силоміць посадили до мікроавтобуса люди у формі та балаклавах.
За словами чоловіка, він намагався показати документи про інвалідність ІІІ групи, отриману після полону, однак його не стали слухати. Дмитро стверджує, що під час поїздки кілька разів отримав удари по обличчю, а згодом його виштовхали з автомобіля та забрали ключі від власної машини.
Після інциденту ветеран звернувся до поліції.
В Одеському обласному ТЦК та СП повідомили, що проводять службову перевірку, проте зазначили, що це взагалі можуть бути не їхні працівники:
«У межах перевірки встановлюється ідентифікація осіб та транспортних засобів. Оскільки, за описом заявника, учасники події були в балаклавах та без розпізнавальних знаків, питання їхньої належності до підрозділів ТЦК та СП є предметом службового розслідування. Ми відкрито взаємодіємо з правоохоронними органами для об’єктивного встановлення всіх обставин. Ми з глибокою повагою ставимося до захисників України, зокрема до тих, хто пройшов через полон. Розгляд цієї заяви перебуває на особливому контролі. Ретельність вивчення обставин є пріоритетом, адже правова оцінка інциденту базується виключно на результатах офіційних перевірок».
Історії Артема Мороза, Андрія з Дніпра, Петра Громика та Дмитра Кащука — лише частина випадків, які набули розголосу завдяки соціальним мережам, журналістам та громадськості. У кожній із цих ситуацій тривають перевірки або розслідування, а остаточну правову оцінку мають надати компетентні органи.
Проте навіть сам факт появи великої кількості подібних повідомлень свідчить про серйозну суспільну проблему. Майже не минає тижня без новин про черговий конфлікт між представниками ТЦК та людьми, які вже пройшли війну, отримали поранення або мають підтверджений статус ветерана.
Такі випадки болісно сприймаються суспільством, адже йдеться про людей, які ризикували власним життям заради країни.
Ветеранські та правозахисні організації наголошують, що жодні мобілізаційні заходи не можуть виправдовувати порушення закону чи приниження людської гідності. Особливо коли мова йде про людей, які вже пройшли війну та віддали здоров’я за країну. Саме тому кожен подібний випадок має отримувати чесну перевірку та належну реакцію. Адже ставлення до ветеранів є своєрідним показником того, наскільки держава цінує своїх захисників.
