Ситуація навколо Національного військового меморіального кладовища поблизу Мархалівки на Київщині тривалий час залишається у центрі суспільної уваги. Будівництво комплексу викликало спротив частини місцевих жителів, екологічних організацій і ветеранів, а суперечка щодо обраної земельної ділянки перейшла у судову площину.
Наша редакція стежить за розвитком цієї історії з минулого року. У червні 2025-го ми досліджували обставини будівництва та приїздили до Мархалівки. Потрапити безпосередньо на закриту територію тоді не вдалося. Водночас вдалося оглянути доступну частину лісу, зафіксувати вирубування дерев та поспілкуватися з місцевими мешканцями.
На той момент у межах окремої цивільної справи діяла ухвала про забезпечення позову, яка забороняла вирубувати дерева без спеціального дозволу. У липні 2025 року суд скасував ці заходи забезпечення позову. Відтоді на території завершили перший етап робіт і розпочали поховання. З’явилися нові судові рішення, змінилося законодавство, однак остаточної крапки у суперечках навколо землі та подальшого будівництва досі не поставлено.
На території кладовища розпочали поховання
29 серпня 2025 року на Національному військовому меморіальному кладовищі відбулася перша церемонія поховання. З військовими почестями там поховали п’ятьох невідомих Захисників і Захисниць України. На облаштованій частині підготовлено приблизно шість тисяч місць. Увесь комплекс у перспективі має вміщувати понад 120 тисяч поховань. Станом на 7 липня 2026 року адміністрація НВМК повідомляла, що на кладовищі поховано понад 300 Захисників і Захисниць, чиї імена на той момент не були встановлені. Дані про відкриття оприлюднило Мінветеранів.
Наслідки зливи зафіксували на оприлюднених фото і відео
У липні 2026 року в медіа та соціальних мережах з’явилися фото і відео, на яких було видно просідання ґрунту на окремих могилах після сильної зливи 3 липня.
Активістка ГО «Support Markhalivka» Вікторія Чеченкова вважає, що зафіксована після опадів ситуація підтверджує необхідність додаткових досліджень.
«Звичайна людина має знати перше, що це експериментальний проєкт. Він проєктувався без оцінки великої кількості ризиків. Він будувався за спрощеною процедурою», – говорить активістка.
Представники НВМК натомість заявили, що через сильні опади на деяких могилах відбулося природне осідання неущільненого ґрунту, а не зсув. За інформацією установи, рівень секторів поховань не змінився, а просідання оперативно усунули. Таку позицію адміністрація НВМК оприлюднила 7 липня.
Активісти закликають тимчасово не розширювати територію поховань до проведення незалежної перевірки.
«Я не кажу зараз про закриття і повну зупинку, хоча б зупинитися тимчасово, все це дослідити і розібратись», – зазначає Вікторія Чеченкова.
Активістка ГО «Support Markhalivka» Вікторія Чеченкова
Ветерани закликають знайти рішення
Окремо ми запитали представників ветеранської спільноти, як вони оцінюють вибір ділянки, судові рішення та подальшу долю меморіального комплексу.
Голова Ради ветеранів війни за незалежність України при Мінветеранів Володимир Ферцович наголошує, що для родин полеглих і всієї країни меморіал повинен бути сакральним місцем.
«Ну, вдумайтеся, там лежать наші сини, наші доньки. Вони захищали нас з вами, наш край, нашу національну ідентичність, нашу свободу. Для нас має бути ця могила сакральною», – говорить Володимир Ферцович.
На його думку, до контролю за реалізацією проєкту потрібно залучити ветеранів, місцевих мешканців і родини загиблих.
«Безвихідних ситуацій нема, треба просто зробити правильний інженерний підхід. Правильно зробити дренажні системи, щоб ця вода десь виходила і виходила не людям у доми і на поля. Це треба все зважити», – говорить Володимир Ферцович.
Голова Ради ветеранів війни за незалежність України при Мінветеранів Володимир Ферцович
Ветеран Сергій Янюк вважає, що родини полеглих повинні знати про дискусію навколо технічного стану та вибору ділянки.
«Єдине, що можливо, це проінформувати майбутні сім’ї загиблих воїнів, що там є така проблематика», – говорить Сергій Янюк.
Він закликає родини ознайомлюватися з позиціями фахівців, перш ніж ухвалювати рішення щодо місця поховання.
«Подумайте, спитайте спеціалістів, гідрологів та екологів, котрі розуміються на цьому».
Ветеран Сергій Янюк
Голова ГО «Ветеранська січ» Юрій Свистун, син якого загинув у 2022 році, підтримує саму ідею створення національного місця пам’яті, але критикує спосіб вибору та підготовки ділянки.
«Ви розумієте, в мене у двадцять другому році загинув син, і от з двадцять другого року я живу похованнями військових. Це дуже добре, що нарешті було вирішено зробити НВМК. Але те, як його зроблено і які були умови, – це не є нормально», – говорить Юрій Свистун.
Він закликає оцінювати не лише нинішній вигляд комплексу, а й можливі довгострокові наслідки.
«Зараз красиво, все зроблено достойно, красиво. Але подумайте трошки про те, що буде пізніше, після нас».
Голова ГО «Ветеранська січ» Юрій Свистун
За рік Мархалівка пройшла шлях від будівельного майданчика до місця, де вже ховають українських Захисників. Але разом із першими похованнями не зникли питання, які звучали тут ще до початку робіт. Суди визнали незаконними ключові рішення щодо землі, екологи й місцеві жителі продовжують говорити про ризики, а частина ветеранської спільноти вимагає від держави чітких відповідей. І тепер ціна помилки значно вища, адже йдеться вже не просто про гектари лісу чи будівельний проєкт. Йдеться про місце національної пам’яті, яке мало б від самого початку не залишати сумнівів – ані в законності, ані в безпечності, ані в гідному ставленні до тих, кого тут ховають.
У Києві ветерани, ветеранки, люди з інвалідністю внаслідок війни та члени родин загиблих захисників можуть отримати фінансову підтримку для відкриття або розвитку власного бізнесу. Міська програма передбачає компенсацію до 99% відсотків за кредитом на строк до шести років. Максимальна сума кредиту, на яку поширюється компенсація, становить 50 млн грн.
Про це повідомляє NV Бізнес.
За даними соціологічних досліджень Українського ветеранського фонду Міністерства у справах ветеранів України, понад 60% українських ветеранів хочуть започаткувати або розширити власну справу. Водночас однією з головних перешкод залишається нестача стартового капіталу.
Київ не видає підприємцям окремий пільговий кредит. Підприємець оформлює позику в одному з банків-партнерів, а міський бюджет компенсує до 99% нарахованих банком відсотків протягом усього строку участі в програмі — до шести років. За словами директора Департаменту промисловості та розвитку підприємництва КМДА Володимира Костікова, фактично це дозволяє майже повністю зняти з підприємця відсоткове навантаження за кредитом.
Кредитні кошти можна використати, зокрема, на:
придбання обладнання;
модернізацію виробничих ліній;
купівлю нежитлової нерухомості;
впровадження енергозберігаючих технологій;
поповнення обігових коштів;
запуск нового бізнесу.
Тобто програма розрахована не лише на невеликі підприємства, а й на бізнес, якому потрібні значні інвестиції у виробництво чи матеріально-технічну базу.
Учасниками програми можуть бути ФОПи та юридичні особи, засновниками яких є ветерани, учасники бойових дій, люди з інвалідністю внаслідок війни або члени родин загиблих захисників.
Є кілька основних умов: бізнес має бути зареєстрований у Києві, сплачувати податки до міського бюджету та відповідати фінансовим і юридичним вимогам програми.
Для ветеранів та членів їхніх родин передбачена можливість отримання кредиту навіть на етапі стартапу — без обов’язкової вимоги щодо мінімального строку роботи підприємства.
Водночас конкретні умови кредитування банк визначає під час розгляду заявки. Тому перед поданням документів потенційним учасникам варто уточнити в банку-партнері, які саме послаблення діють для їхньої категорії.
Окрім компенсації відсотків, для окремих бізнес-проєктів передбачена безповоротна фінансова допомога до 1,5 млн грн. Її можна спрямувати на компенсацію власного внеску, який банк вимагає для отримання інвестиційного кредиту, або на погашення частини тіла кредиту чи відсотків. Це може дозволити підприємцю зменшити фінансове навантаження на старті роботи бізнесу.
Щоб подати заявку, підприємецю потрібно звернутися до одного з банків-партнерів програми та подати заявку на кредит. Банк перевіряє фінансовий стан підприємства, юридичну структуру, відсутність податкового боргу та оцінює реалістичність бізнес-плану. Після цього проєкт може бути поданий для участі в механізмі компенсації, передбаченому Київською міською держадміністрацією.
Наразі до програми долучився 21 банк-партнер.
Таким чином, для ветеранів та їхніх родин програма поєднує одразу два інструменти підтримки: компенсацію більшої частини відсотків за кредитом та можливість отримати до 1,5 млн грн безповоротної допомоги для окремих проєктів.
За роки роботи зі зверненнями ветеранів, ветеранок та членів їхніх родин жодного посадовця не притягнули до відповідальності за порушення їхніх прав.
Про це заявив Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець під час презентації Спеціальної доповіді «Про стан реалізації ветеранської політики в Україні».
За словами омбудсмана, Офіс уповноваженого неодноразово встановлював конкретних посадовців, дії яких призводили до порушення прав ветеранів. У таких випадках Офіс звертався до керівництва міністерств та військових частин із проханням притягнути винних до дисциплінарної відповідальності. Лубінець зазначив, що йдеться, зокрема, про посадовців військових частин, територіальних центрів комплектування, консульських установ, військово-лікарських комісій та міністерств.
«Ми з року в рік порушуємо це питання, але досі не запропонували систему відповідальності конкретного посадовця, який порушив право ветерана чи ветеранки або членів їхніх сімей», — сказав омбудсман.
За його словами, у багатьох випадках дії посадовців мають ознаки щонайменше адміністративних правопорушень. Лубінець закликав керівників реагувати на такі випадки та застосовувати дисциплінарні стягнення.
«Жодного посадовця не притягнено до відповідальності. Жодного», — наголосив він.
Омбудсман також розповів про результати моніторингових візитів Офісу уповноваженого у 2023–2026 роках. За цей період провели 119 візитів у 13 областях України. За словами омбудсмана, моніторинги показали значний розрив між державною ветеранською політикою та реальною підтримкою ветеранів. Однією з проблем він назвав нестачу фахівців із супроводу ветеранів у громадах. У частині громад таких спеціалістів недостатньо або їх немає взагалі.
Ще одна проблема — місцеві програми підтримки ветеранів. Лубінець зазначив, що в окремих громадах їхнє затвердження стає формальністю. На реалізацію програм можуть не виділяти кошти або виділяти недостатньо. Частина передбачених коштів при цьому залишається невикористаною.
Також, за словами омбудсмана, доступ до послуг відрізняється залежно від місця проживання. Найбільші труднощі мають ветерани із сільських, віддалених та прифронтових територій. Серед системних проблем Лубінець назвав відсутність мінімального уніфікованого пакета послуг, який був би обов’язковим для кожної громади, а також недостатню комунікацію про доступні програми та можливості отримання допомоги.
У своїй доповіді він також звернув увагу на нестачу реабілітаційних центрів у громадах. За його словами, через різний рівень доступності допомоги ветеран після повернення з фронту фактично залежить від того, де він живе.
«У результаті після фронту ветеран потрапляє не в систему підтримки, а в лотерею за місцем проживання», — сказав Лубінець.
Він наголосив, що така ситуація є неприйнятною для людей, які захищали Україну, та потребує змін.
Також Лубінець зазначив, що в Україні вже понад 2 млн ветеранів, а їхня кількість надалі зростатиме. За його словами, ветеранська політика впливатиме на українське суспільство та державу щонайменше наступні 30 років.
28–29 серпня 2026 року в Києві відбудеться національний відбір до збірної України, яка представлятиме країну на міжнародних спортивних змаганнях Strong Spirit’s Games 2026.
До участі у відборі запрошують ветеранів і ветеранок, військовослужбовців та представників силових структур, які мають статус учасника бойових дій.
За результатами змагань визначать Захисників і Захисниць, які увійдуть до складу офіційної збірної України та представлятимуть державу на міжнародних змаганнях у місті Земмерінг, Австрія.
Учасники змагатимуться у п’яти дисциплінах: жимі лежачи на кількість повторень, веслуванні на тренажері, ейрбайку, ривку гирі, естафеті «Інвастронг».
Організатори зазначають, що змагання мають стати можливістю для ветеранів і ветеранок продемонструвати силу, витривалість та спортивні навички.
Для участі у національному відборі необхідно заповнити реєстраційну форму учасника.
Національний відбір проводить Міністерство у справах ветеранів України у партнерстві з Федерацією стронгмену України. Захід відбувається в межах реалізації Стратегії ветеранської політики та Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні, започаткованої з ініціативи першої леді Олени Зеленської.
Ветеран із Ніжина Іван Вовкогон отримав найбільший грант за програмою «Грант для ветеранів та членів їх сімей» — 1 млн грн. За ці кошти він придбав спортивне обладнання та відкрив власний фітнес-клуб Nexus Athletic.
Після початку повномасштабного вторгнення Іван Вовкогон, попри вік, долучився до добровольців і разом із підрозділом ТРО захищав Ніжин. Після повернення до цивільного життя вирішив започаткувати справу, пов’язану з фізичним і психологічним відновленням людей.
Іван має інвалідність ІІ групи внаслідок війни, тож і сам проходив відновлення у різних закладах. Він ретельно вивчив це питання на власному досвіді та мав чітке бачення того, яким має бути його фітнес-клуб.
Навесні 2026 року в Ніжині запрацював Nexus Athletic. Іван Вовкогон став першим переможцем на Чернігівщині, який отримав максимальну суму гранту за цією програмою — 1 млн грн.
За власні заощадження він зробив ремонт приміщення, а грантові гроші спрямував на придбання сучасного спортивного обладнання. Також створив п’ять робочих місць: для двох інструкторів тренажерного залу, масажиста, адміністратора і прибиральника.
Nexus Athletic пропонує не лише заняття у тренажерному залі. У клубі працюють інструктори, є масажний кабінет, солярій та фітнес-бар.
Фітнес-клуб долучився до державної програми «Ветеранський спорт». Її учасники можуть використовувати кошти, отримані через застосунок «Дія», для занять спортом, зокрема й у цьому клубі.
За словами підприємця, спорт для нього — це не лише про зовнішній вигляд.
«Бути здоровим сьогодні — це тренд. Люди приходять у фітнес-клуби не лише для того, щоб мати гарний вигляд. Це можливість підтримувати здоров’я, покращувати психологічний тонус і відновлюватися», — зазначив він.
Українська асоціація лобістів та адвокатів (НАЛУ) підтримала ініціативу щодо нульового розмитнення автомобілів для ветеранів за принципом «одне авто — одному ветерану».
Про це йдеться в повідомленні на сторінці UNLAofficial.
Ініціатива передбачає можливість безкоштовного розмитнення одного автомобіля для одного ветерана. Йдеться як про нові, так і вживані автомобілі.
В НАЛУ зазначають, що доступ до автомобіля має сприяти мобільності ветеранів та створювати більше можливостей для роботи й повернення до активного життя.
За інформацією організації, ініціативу вже озвучили профільному міністерству. Наразі триває доопрацювання відповідних законопроєктів.
Координацію ініціативи від НАЛУ здійснює Жанна Грушко, голова відділення у Вінниці та адвокатка.
У Полтаві ветеран російсько-української війни Артем Ліфрідов розвиває стрітфуд «Pro галушки», який популяризує гастрономічну культуру Полтавщини. У закладі традиційні полтавські галушки подають у сучасному форматі швидкого харчування.
Артем Ліфрідов також представляє Полтавську область у Раді ветеранів війни за незалежність України при Міністерстві у справах ветеранів. Кошти на розвиток власної справи ветеран отримав у межах програм «Варто» від Українського ветеранського фонду Мінветеранів та «Власна справа» від Державної служби зайнятості.
Нині «Pro галушки» працює у двох локаціях у Полтаві: на вулиці Соборності, 2 та на третьому поверсі ТРЦ «Київ» на вулиці Зіньківській, 6/1А.
Проєкт стоврювався не лише з метою заробітку, а й для того, щоб відроджувати та популяризувати гастрономічну культуру й історію Полтавщини. Традиційні галушки у «Pro галушки» адаптували під формат швидкого та зручного харчування. Таким чином, регіональну страву можна скуштувати не лише у традиційному вигляді, а й у сучасному форматі стрітфуду.
Один із закладів під час робочого візиту до Полтавщини відвідав міністр у справах ветеранів України Віталій Кім. Він ознайомився з роботою «Pro галушки» та досвідом Артема Ліфрідова у розвитку ветеранського бізнесу.
Артем планує масштабувати свій бізнес. Наразі команда працює над відкриттям власного виробничого цеху. Це дозволить збільшити обсяги виробництва та створити можливості для подальшого масштабування.
Окремий напрям роботи «Pro галушки» — підтримка ветеранів та їхніх родин. Заклад запустив франшизу, орієнтовану на ветеранів, ветеранок і членів їхніх сімей. За словами Артема Ліфрідова, такий формат може допомогти започаткувати власну справу, створити робочі місця та адаптуватися до цивільного життя через підприємництво.
У планах — розширення франчайзингової мережі в інших регіонах України. Заклади «Pro галушки» хочуть відкривати у різних містах і містечках країни. Разом із розвитком бізнесу команда планує популяризувати гастрономічну спадщину Полтавщини.
Віталій Кім наголосив на важливості розвитку ветеранського підприємництва. За його словами, такі бізнеси дають ветеранам і ветеранкам можливість реалізувати себе після служби, створювати нові робочі місця, розвивати громади та повертатися до активного цивільного життя. Для ветеранів і ветеранок також працює цифрова платформа «Кар’єра ветерана» Українського ветеранського фонду Мінветеранів. На ній можна шукати роботу з урахуванням навичок, отриманих під час служби, подати заявку на грант для розвитку власної справи та пройти навчальні відеокурси. На платформі доступні понад 40 тисяч актуальних вакансій.
Командир 5-ї роти «Донецьк» (2014) та 3-ї роти 134-го окремого батальйону територіальної оборони (2022) Володимир Шилов заявив, що після завершення війни частина військових може влаштувати розправи над працівниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Основною причиною можливих конфліктів після завершення війни Шилов назвав поведінку працівників ТЦК та недосконалість системи мобілізації.
Про це Шилов сказав під час розмови на YouTube-каналі ProUA.
За словами військового, ставлення фронтовиків до працівників ТЦК після повернення з війни може бути вкрай негативним. Він припустив, що ветерани можуть розшукувати конкретних працівників ТЦК та чинити над ними фізичну розправу.
«Коли війна закінчиться, фронтовики повернуться і будуть калічити ТЦК. Знайдуть і покалічать. Постраждає багато», — заявив Володимир Шилов.
Він також сказав, що, за його словами, подібні випадки вже неодноразово траплялися.
Окремо командир розкритикував роботу ТЦК та дії їхніх працівників під час оповіщення військовозобов’язаних. Він заявив, що бачив випадки, коли під час затримання людей застосовували силу та газ, а поліцейські, за його словами, не завжди втручалися.
Шилов вважає, що систему роботи ТЦК необхідно змінювати. На його думку, нинішній формат роботи цих структур лише погіршує ситуацію та посилює конфлікт між військовозобов’язаними й представниками ТЦК. Також військовий висловив низку звинувачень щодо можливої корупції у системі комплектування. Хоча наголосив, що не має інформації, яка могла б підтвердити ці твердження.
Серед проблем системи він також назвав ситуації, коли людина після оновлення даних у застосунку «Резерв+» може опинитися в розшуку. За словами Шилова, йому відомі випадки, коли військовозобов’язаних оголошували в розшук територіальні центри комплектування, хоча вони проживали в іншому регіоні.
Міський голова Харкова та очільник Асоціації прифронтових міст і громад Ігор Терехов закликав державу створити масштабну житлову програму для ветеранів. Він вважає, що після повернення з фронту захисники мають без зайвої бюрократії отримувати статус ветерана, доступ до житла та можливість працевлаштуватися.
За словами Терехова, підтримка ветеранів є відповідальністю як держави, так і місцевої влади. Насамперед, на його думку, процедура отримання ветеранського статусу має бути максимально простою. Необхідні документи та довідки військові повинні отримувати без зайвих затримок.
«Що сьогодні потребує ветеран? Перш за все – він повинен безперешкодно отримати свій статус. Всі потрібні довідки мають видаватися одразу», – зазначив Ігор Терехов.
Водночас після повернення до цивільного життя ветеранам потрібні не лише документи, а й можливості для подальшого життя та роботи. Йдеться, зокрема, про житло, працевлаштування та гідну заробітну плату. Терехов розповів, що у Харкові вже діє місцева програма підтримки ветеранів у сфері житла. З міського бюджету частково покривають виплати за кредитами. За його словами, місто планує продовжувати фінансування цієї програми.
«Щодо житла: на місцевому рівні у нас діє програма підтримки, де ми частково покриваємо виплати за кредитами з міського бюджету. Ми продовжуватимемо її фінансування, але тут потрібна й масштабна державна програма з зовсім іншими відсотками та можливостями», – зазначив Терехов.
Нині в Україні налічується близько 160 тисяч осіб з інвалідністю внаслідок війни. Остаточних даних, як відомо, під час стану війни не оприлюднюють. Таким чином, направду обіцяне державою житло отримують не всі учасники бойових дій, які мають інвалідність.
Нині у державі діє постанова №719, яка була ухвалена Кабінетом Міністрів України ще у 2016 році. Згідно з цим документом, першочергово право на отримання житла мають не лише члени сімей загиблих захисників, а й ветерани, які отримали першу або другу групу інвалідності внаслідок бойових дій. Про третю групу інвалідності відтоді не йшлося…
Прийшла повномасштабна війна, і у жовтні 2024 року до постанови внесли зміни. Цим категоріям надали грошову компенсацію на отримання житла у розмірі до двох мільйонів гривень. Але інваліди 3-ї групи внаслідок війни, як і учасники бойових дій без інвалідності, у цій постанові не згадані. Для цих ветеранів пропонують лише стати в чергу на квартирний облік і чекати на своє житло. Проте строки очікування не зазначені.
Після спілкування з ветеранами з Кіровоградщини та Житомирщини, які мають інвалідність 3-ї групи, маємо висновок, що питання забезпечення житлом цієї категорії осіб досі не вирішене навіть на рівні місцевої влади.
Ветеран з Житомирської області очікує житло з 2018 року
Олександр – житель Любарської громади, що на Житомирщині. Він є учасником бойових дій з 2018 року. Відтоді і стоїть на квартирному обліку, бо власного житла не має. У жовтні 2022 Олександр отримав поранення на Донеччині, внаслідок чого має третю групу інвалідності. Минулого року він оновлював документи на квартирну чергу. «Мені подзвонив староста села Березівка, де я зареєстрований, і сказав, що мої документи на чергу вже не дійсні і потрібно їх поновити», – розповідає Олександр. Після подачі всіх необхідних паперів сказали просто чекати. Спочатку ветеран думав, що все ж таки отримає житло: «В мене вже було сподівання, що хоч якось все зрушило з місця. Нині я живу у батьків дружини, але хочеться мати власний куток. Та виходить, що документи оновив, а далі – тиша…», – каже чоловік.
У Любарській селищній раді розповіли, що поки про перспективи надання житла для інвалідів 3-ї групи говорити не можуть. Зокрема, керуюча справами виконавчого комітету Любарської громади Тамара Кваша говорить:«З приводу осіб із інвалідністю 3-ї групи, то відповідно до цієї 719 постанови, там тільки особи з інвалідністю першої та другої групи забезпечуються компенсацією на житло. Про третю групу поки що не йдеться і не згадується в цій постанові. Тому говорити про якісь перспективи я не маю ніякого морального права. Будь хто з учасників бойових дій чи осіб з інвалідністю має право звернутись до селищної ради з метою постановки на квартирну чергу». В громаді також немає грошей, аби побудувати чи компенсувати вартість придбання житла ветеранам. «Місцевий бюджет нікого не забезпечує зараз житлом. І всі кошти, які є хоч більш-менш вільні, ми направляємо на допомогу військовим частинам, військовим та їхнім родинам», – каже чиновниця.
Ветерани з Кіровоградщини пропонують вихід із ситуації
Леонід Власенко – ветеран АТО; з перших днів повномасштабного вторгнення долучився до 73-го морського центру спеціальних операцій. Леонід вже понад рік є інвалідом війни 3-ї групи. У місті Мала Виска Новоукраїнського району ветеран вимушений жило орендувати. «В мене свого житла немає. Я приписаний біля тестя і тещі, маю трьох дітей. Нас вісім чоловік в хаті по факту»,– розповідає він.Як і більшість учасників бойових дій, Леонід Власенко став на квартирний облік. «Я так зрозумів, що мене на квартирний облік поставили для звітності. Я не проти ВПО 3-ї групи, але надайте тим людям, які без житла, ті ж умови. Бо хтось втратив, а я по факту без житла, але ж так само відвоював», – говорить Леонід.
Вирішення питання для себе й своєї родини він бачить у придбанні житла: «У мене третя група, 50% втрати працездатності, і не надають житло, що також не правильно. Я не прошу грошей чи ще щось. Купіть мені хатину, а все інше я там сам зроблю. Я не прошу хату за два мільйони. Однак взагалі нічого не обіцяють. Але ж я здоров’я я віддав…».
Ще один ветеран із міста Мала Виска Юрій Спеціальний керує громадською організацією «Сталеві серця МВ». Йому ця проблема також особливо близька, бо він сам вже понад рік є інвалідом 3-ї групи внаслідок бойових дій. Нині з родиною житло орендує. Юрій на всіх рівнях піднімає це питання та бажає почути хоч якісь конкретні відповіді: «Я задавав це питання міністерці у справах ветеранів Калмиковій, але чіткої відповіді не отримав. Вона уявно пояснила, що колись житло буде. Куди не звертався, то говорять лише про квартирний облік і все, але ж на квартирному обліку можна і все життя простояти і нічого не отримати. У нас в місті соціального житла немає і не буде. Це всюди по населених пунктах. Тобто на цей квартирний облік ніхто не розраховує. Ні міські, ні сільські ради відповіді не надають, чи буде колись це житло надаватись».
Щодо квартирного обліку, – говорить Юрій Спеціальний, також є багато нюансів: «Ніхто не казав, що на квартирний облік потрібно ставати самостійно. Дуже проблематично стати на квартирний облік, бо одну довідку приніс, то вже іншу треба оновлювати. Я три місяці ставав на цей облік. Ще треба акт обстеження житлових умов, тобто, окрім договору оренди житла, ще треба самі документи на житло. Але ж власник житла їх не надасть. І довідки, що власного жила немає, ми подали. Деякі хлопці близько року не можуть стати на квартирний облік, бо вони орендують житло».
Одним із варіантів вирішення житлової проблеми ветеранів Юрій вбачає у компенсації з місцевого бюджету вартості придбаного житла. На його думку, це хоч часткового вирішить питання та надасть змогу тим, у кого є заощадження, придбати власну оселю. «Задавав питання чиновникам, щоб, можливо, зробити якусь компенсацію для учасників бойових дій і для 3-ї групи інвалідності. Наприклад, не два мільйони. Приміром, як у нас в Кіровоградській області (місто Мала виска), подивитись вартість будинків, квартир, оцінити середню вартість, де зареєстрована людина, й зробити цю компенсацію. Наприклад, у нас середня вартість складає 10-15 тисяч доларів (стільки коштує будинок). Нехай би вже виділили 50% з місцевого бюджету, а іншу половину людина сама платить», – говорить ветеран.
Відповідний проєкт Юрій Спеціальний подав до місцевої влади, аби хоч якось врегулювати це питання та в найкращому розвитку подій запустити цю практику по всій країні. «Я приблизно відсотки в проєкті проставив, бо його доробляти треба. Тобто якщо в нашій громаді учасник бойових дій, що стоїть на квартирному обліку, купує житло, йому надають компенсацію у розмірі якогось відсотку. Я думаю, якщо запустити в одній громаді, далі воно піде по всіх»,- зазначає Юрій. Станом на сьогодні депутатська комісія підтримала проєкт. Нині він доопрацьовується, а надалі буде внесений на розгляд сесії міської ради.
Як бачимо, немає жодних прогнозів щодо забезпечення житлом інвалідів внаслідок війни 3-ї групи. Це говорять як місцеві чиновники, так і посадовці державного рівня. Нині всі сили, як кажуть, йдуть на боротьбу з ворогом. Маємо сподівання, що всі, хто боронив нашу державу, будуть забезпечені власною оселею.
Аліна Данилко
Проєкт здійснюється за підтримки National Endowmentfor Democracy (NED)
