В кінці 50-х років минулого сторіччя збройні сили Радянського Союзу побажали встановити ряд актуальних на той час мобільних систем важкої зброї на колісному шасі. Для вирішення цього завдання потрібно було створити кілька нових зразків автомобільної техніки, які мали підвищені можливості, оскільки існуючі автомобілі не годилися для монтажу на їх базі важких елементів цих комплексів озброєнь (пускових установок, великих апаратних модулів).
Перші дослідні моделі сімейства всюдиходів ЗІЛ-135 з’явилися в другій половині 50-х років 20 століття і з самого початку проектувалися для ракетних комплексів. Це були автомобілі-амфібії 8х8 з суцільнометалевим корпусом у вигляді плавзасобу. Середні мости були максимально наближені один до одного, а передній і задній міст стояли віддалено від центральних осей.
Рульове управління велося колесами передньої і задньої осі, що сприяло розвороту автомобіля практично на місці. Така схема шасі заслужила право на існування шляхом тривалих випробувань. Ще одним новаторським рішенням було те, що автомобіль мав двомоторну установку.
Але після низки випробувань конструктори прийшли до висновку, що пуск ракети з плавзасобу – вкрай небезпечний. По-перше, був великий ризик перевернути або втопити бойовий комплекс. По-друге, невдалий старт ракети міг пошкодити корпус транспортного засобу з загрозою для життя екіпажу. Таким чином, ЗІЛ-135 перейшов в розряд виключно сухопутних ракетоносців з високим ступенем прохідності.
Два перших сухопутних прототипи ЗІЛ-135 були побудовані в 1960 році. Вони дали обриси серійним автомобілям. На прототипи встановили V-подібні мотори останнього покоління з вісьмома циліндрами від «Урала» – ЗІЛ-375. Підвіска залишилася практично без змін і осі жорстко кріпилися до рами – це рішення виявилося помилковим, і перші ж випробування це виявили. Після цього було сконструйовано ще кілька проміжних варіантів вантажівки – ЗІЛ-135Е, ЗІЛ-135К, і лише за кілька років світ побачив остаточний прототип з оновленою конструкцією підвіски мостів, йому присвоїли індекс ЗІЛ-135ЛМ. Конструкторське рішення було наступним: передня і задня осі з’єднувалися з рамою за допомогою діаметральні важелів і осьових торсіонів. А дві центральні осі так і залишилися жорстко фіксованими до рами.
Конструкція ЗІЛ-135ЛМ відноситься до класичної схеми рамних автомобілів. Конструкція кабіни – безкапотна, з двома дверима. Зовнішні елементи виготовлені зі склопластику, загальна вага модуля 490 кілограмів. В кабіні є посадочні місця для чотирьох чоловік та обладнання радіаційного контролю. У тильній частині розміщені три паливні баки: головний на 300 літрів і два допоміжних, кожен на 110 літрів.
За кабіною встановлені два моторних відсіки, в яких розміщувалися дві силові установки по 180 к/с: ЗІЛ-375Я і 375Я2. Маса одного двигуна складає 530 кілограмів. Кожен мотор має рідинне охолодження; при поломці одного двигуна, машина теоретично може продовжувати рух на другому. Хоча з цим є певні складнощі, про які ми скажемо пізніше.
Гальмівна система складалася з двох контурів. Вона приводилася в дію за рахунок гібридного механізму повітряної і гідравлічної системи. За кабіною розташовувалася відкрита конструкція несучої рами довжиною понад 5 метрів. На цю ділянку монтувалось спеціалізоване обладнання.
Ракетоносець ЗІЛ-135ЛМ практично не мав аналогів в світі до початку 80-их років. Але з часом тісна співпраця СРСР і КНР, дозволила останнім копіювати радянські новинки військової техніки, в тому числі і самохідні ракетні установки.
Колишні військовослужбовці Радянської армії розповідають, що попри свою масовість та ледь не «культовий» статус, ЗІЛ-135 міг стати куди більш кращим та досконалішим за мірками автомобілебудування 60-их років минулого сторіччя. Ось які спогади ми знайшли в мемуарах радянських солдат:
“Найбільш масовий автомобіль серії, ЗІЛ-135ЛМ був поспіхом розроблений на базі ЗІЛа-135Л і відрізнявся механічною коробкою передач, яку поставили замість складної автоматичної. І це відкинуло можливості моделі на кілька кроків назад. Головний конструктор сімейства цих машин Грачов був категорично проти запуску в серію, але нічого зробити не зміг…
…після цієї «заміни» для забезпечення нормальних їздових характеристик доводилося постійно робити складні регулювання карбюраторів та пристроїв запалювання лівого та правого моторів, щоб вони працювали синхронно, особливо на перехідних режимах. На практиці, особливо у бойових умовах, добитися цього було вкрай складно. Те саме стосувалося і зчеплення.
Тому більшість агрегатів цих машин працювали в «розсинхроні». У результаті двигун того борта, який розвивав більшу потужність, ставав «ведучим», а інший – «веденим». І це, звісно, призводило до передчасного старіння техніки. Що цікаво – якщо «ведучий» двигун зношувався за рахунок сильнішої експлуатації, то «ведений», який, по суті, гальмував «ведучого», зношувався ще сильніше – через постійне змивання масла зі стінок залишками незгорілого бензину.
Окрема історія – це рушити з місця на такому ЗІЛі. Машина ж могла повернутися на місці ні з того, ні з сього. Це призводило до падінь під час їзди вузькими мостами та при заїзді на ті ж ж/д платформи”.
Не виключено, що такі «особливості» автомобіля дають знати про себе і дотепер. Адже у 2014 році в Сумській області сталася аварія за дуже схожих умов. Водій транспортно-заряджаючої машини 9Т452 на базі ЗІЛ-135ЛМ з’їхав з мосту, машина впала з висоти у водойму. На жаль, водій та пасажир автомобіля, військовослужбовці ЗСУ, загинули.
Окрім військової спрямованості, ЗІЛ-135ЛМ мав достатні якості, щоб стати в нагоді й цивільному населенню в важкопрохідних місцевостях. Конструкторами були розроблені цивільні версії для потреб радянських підприємств, але в основному шасі виготовляли за прямим військовим призначенням. Цивільних версій було випущено набагато менше, ніж бойових одиниць, але іноді ці автомобілі все ж зустрічаються в країнах колишнього Союзу в якості тягачів і лісовозів. Деякі можна знайти навіть на сайтах з продажу рідкісної автомобільної техніки.
На думку автора, досі експлуатувати ЗІЛ-135ЛМ змушує лише ракетна установка «Ураган» на його базі. Це вкрай потужна зброя, яку в українських умовах не вдасться швидко переставити на нові колеса. Лише влітку цього року реактивна артилерія ВМС ЗСУ провела навчання в Одеській області, в ході яких відпрацьовувалися удари “Ураганами” по місцях висадки десанту противника. Підрозділ ВМС швидко висунувся на позиції, розвернув батарею і провів стрільби за вказаними координатами. Щоб зберегти функціональність ЗІЛ-135ЛМ, ЗСУ довелося освоїти ремонт цих автомобілів без деталей російського виробництва.
Про те, яким чином це вдавалося зробити, розповіли сумські волонтери Юрій Синько та Павло Нарожний:
“На початку червня (2014 року – ред.) ми найняли кілька фахівців на машинобудівному заводі імені Фрунзе, які, взявши відпустки, поїхали ремонтувати військову техніку. Весь червень ми працювали, щоб батареї змогли без проблем виїхати на бойові позиції. Причому, наші механіки змогли зробити унікальну річ. В “Ураганах” використовується платформа, якої немає на жодній іншій реактивній установці – ЗІЛ–135ЛМ. Якщо є хоч найменший збій в роботі двигунів, машину просто починає кидати з боку в бік. Там стоїть спеціальний електронний блок російського виробництва, який синхронізує роботу цих двигунів. На складах у нас таких блоків немає, ну а Росія, зрозуміло, що їх більше не постачає. Ці блоки нерозбірні – спаяні, – а наш електронник Володимир Сумцов зміг розпиляти його і знайти елементну базу. Так, він зараз і ремонтує ці блоки … у себе вдома.
Тягач потрібно негайно міняти – перейти на КрАЗи. Тому що те, як ми намагаємося нафарширувати ЗІЛи, можна порівняти з покупкою 30-річної “Волги”. Скільки б ми в неї не вкладали, вона все одно так і залишиться “Волгою”. Буде постійно ламатися. А запчастин немає, ми й так витягли запчастини з усіх засіків по всій Україні. Тепер їх контрабандою передають з-за кордону. Але і там їх вже складно діставати”.
Тож поступово українська армія намагається відмовлятися від старої радянської вантажівки. Так, кілька років тому артилерійську частину «Урагану» з 220-мм пусковими спершу встановили на базове шасі КрАЗ-63221 із колісною формулою 6×6 – таким чином була представлена бойова машина «Бастіон-3». А влітку цього року стало відомо про те, що «Ураган» 9К57 концерн «Укроборонпром» покаже на Міжнародній виставці «Зброя та безпека 2020» на шасі Tatra-815.
Андрій Артюх, “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”
Нагадуємо: