Леонід Остальцев – молодший сержант ЗСУ, ветеран АТО/ООС, який брав участь у боях на кордоні з Росією літом 2014-го в складі 30-ї бригади. Зараз Леонід – успішний підприємець, який заснував піцерію «Pizza Veterano».
Ми поспілкувалися з Леонідом одразу після складного карантинного року, який болюче вдарив по усьому сектору громадського харчування. Вийшло велике інтерв’ю про бізнес, карантин, проблеми ветеранського середовища і смачну піццу. Деякі фрагменти довелося зацензурувати, але в загальному ми подаємо слова Леоніда так, як їх почули, чесно і жорстко.
Ми – не хіпстери, заклад «Лайно» та іміджеві питання
Ви про це вже багато говорили, але навіть у ветеранському середовищі досі цікавляться: здоровий брутальний дядько, а вирішив робити модну хіпстерську мережу піцерій. Чому так?
Моя піцерія, яка знаходиться в центрі Києва, на Майдані, вона далеко не хіпстерська, вона навіть в чомусь брутальна. Але ми оформлювали її так, щоб і цивільним людям це було цікаво, щоб і вони приходили, знайомилися з нашою ветеранською субкультурою, щоб знайомили з нею своїх дітей. Оце важливо. У нас є два зали, один от якраз сімейний, а інший – нагородний. Нагородний уже такий, брутал, як ветеранський бар.
А от заклади нашої франшизи піцерій, вони зроблені більш мінімалістично, там залишається наша назва, щоб вказати на те, хто власник франшизи, і що тут працюють ветерани. Але все інше – максимально цивільно, щоб вписуватися в міста. Але от хіпстерська – це не зовсім те слово.
Читайте також:
Міністерство у справах ветеранів маніпулює цифрами працевлаштування учасників бойових дій
Важливо, щоб не було такого, мовляв – ми закрита каста ветеранів і так далі. Ми хочемо показати, що ми відкриті, і ми корисна частина суспільства.
Ми ж хочемо зруйнувати стереотипи. Ми робимо крутий сервіс, круті справи – і таким чином розбиваємо стереотипи про ветеранів.
Наскільки у вашому сегменті той факт, що заклад тримає ветеран, впливає на продажі. Взагалі, “ветеран” – це сьогодні бренд?
Взагалі все одно як ти називаєшся! Купа закладів закрилися, бо ставили саме на ветеранство. Я всім намагаюся донести, що так не треба, що на першому місці має бути продукт, якість і сервіс. Я це намагаюся донести людям, яким я продаю франшизу завжди. Якщо в тебе крутий продукт – до тебе підуть. А так, як ти не назвися, хоч би й «Лайно», але до тебе все одно прийдуть.
А якщо ти називаєш «Тризуб і всьо такоє», або «Україна понад усе», але продукт у тебе недостатньо хороший, якість сервісу недостатньо висока, то на підтримці не виїдеш. Мені у моєму бізнесі важливо, аби до мене прийшли. А далі – самі у 80% люди повернуться ще раз. Бо ми все робимо якісно і чесно.
Там де починається держава, все починається через жопу
Скажіть, а чи допомагав вам Мінвет і як саме? А спілки ветеранські?
Мені не допомагав ні Мінвет, ні держава. Спілки не зовсім допомагали, тут зворотня ситуація – я з побратимами зробив Київську міську спілку ветеранів АТО Деснянського району. Я там займався комунікацією з Центром зайнятості, де дізнався, що є програма по написанню бізнес планів. І я нею скористався. Тоді я побачив, що багато ветеранів не хоче бл#, ні працювати, тільки землю і квартиру. І я пішов зі спілки і відкрив бізнес.
Читайте також:
Ветеран АТО/ООС заснував потужне виробництво ножів (ФОТО)
Держава зараз поставила курс на інтеграцію ветеранів через бізнес. Як вважаєте, це гарна ідея?
Я не просто так не працюю з державою. Там де починається держава, там завжди закінчується здоровий глузд і починається все через жопу. Тому на будь-які державні ініціативи я дивлюся з підозрою.
Але ця ідея скоріше як плюс, а не як мінус. Але дуже хотілося б розуміти на що і як кошти платників податків витрачатимуться. Адже бізнес – це історія не для всіх. І тому проганяти ветеранів через бізнес-інкубатори, це х#йня повна і витрачання грошей впусту.
Скажіть будь ласка, а як має виглядати допомога Мінвету чи спілок ветеранському бізнесу?
Я б ставив це інакше. Я працюю як звичайний підприємець. У мене нема ні пільг, ні плюх, ніх#я в мене нема. Я працюю як і всі. Тому я дивлюся на це як просто бізнес.
Мінвет зможе допомогти ветеранському бізнесу, і от ветеранський бізнес стикнеться з тими ж проблемами, що і звичайний бізнес. У нас на сьогодні працювати вбілу нереально, я вже за#бався про це казати. Нам терміново потрібно змінювати Податковий кодекс, треба змінювати умови працевлаштування. Податкове навантаження зараз не велике і не мале, але якщо все купувати в білу і платити всі податки… ну ти не заробиш ніколи взагалі.
Читайте також:
У ветеранів може з’явитися власна спортивна федерація
Я б хотів, щоб просто ми вирішили проблеми бізнесу взагалі. Потрібні прозорі правила гри. На сьогодні цього немає, система застаріла. Не хочу тобі забивати башню питаннями груп оподаткування, але я думаю, що якісь плюшки ветеранам просто створять низку інших проблем. Але повноцінну відповідь давати не готовий, надто вже важке питання.
«Карантин – це кончена історія»
На НВ ви восени вже давали коментар по тому, що карантин сильно вдарив по бізнесу. Встигли оговтатися?
За весь час карантинних подій, мені це коштувало мінус 2,5 мільйони гривень. Два кредити в банку, взяв кредит в людини. І весь цей час з цих коштів я закривав зарплатню, я закривав оренду, постачальників. Оренда у мене величезна, і щоб її закрити доставкою, треба продавати кокаїн нах, зі зброєю, і тоді вийдеш в нуль. Я досі віддаю ці кошти, і повертатиму їх за нашим графіком ще мінімум півтора роки.
Але я обдумав все, і вирішив залишитися, докредитуватися і чекати. Плюс у мене ж на Софіївській 8 не було доставки ніколи. І це коштувало мені 5,5 тисяч доларів. І це я ж зробив свою доставку, своєї піци, чувак, зі своєї піцерії. Але ми не звільнили жодної людини, навіть набрали штат – і я цим пишаюся. Нас це і рятує, те, що для нас люди – це цінний ресурс, який не можна втрачати.
Як вважаєте, які карантинні обмеження були актуальними, а які – ні? Який має бути баланс між інтересами бізнесу і безпеки громадян?
Дякую за питання. Я вважаю, карантин вихідного дня це кончена просто історія, яка нічим не допомагає безпеці громадян, але нищить галузь. У закладах громадського харчування 80% коштів заробляється саме у вихідні. І будні не дають навіть 30% грошей – а оренду треба платити, комуналку треба платити. На вулиці Софіївська, поряд Мала Житомирська і Михайлівська – на них закрилося більше половини закладів громадського харчування.
Переваги і недоліки ветеранів
Чи допомагаєте ви якось ветеранському руху?
Я не люблю розказувати, що я роблю. Але я завжди відкритий, і до мене будь-хто може звернутися. Консультації, зворотній зв’язок, погодувати. Якихось ціленаправлених допомог ветеранам немає, у нас на першому місці діти загиблих. Ми робимо для них майстер-класи, але через карантин це все дуже обрізалося, і ми намагаємося цього дотримуватися.
Чи матиме при працевлаштуванні ветеран якусь перевагу перед цивільними людьми?
Так, у нас діє така собі позитивна дискримінація. Якщо є дві людини, рівних приблизно по вмінням, і одна з них – ветеран, то ми оберемо ветерана. Це не обговорюється. Але на сьогодні мало дівчат і хлопців хоче працювати в цьому бізнесі. Це дуже важко, мінімум 13-15 годин на ногах, і це дуже і дуже не просто. А люди, які пройшли війну – у них же можуть бути контузії, може спина через бронік боліти. І тому важко дуже їм у такому бізнесі.
Чи мають ветерани взагалі якісь характеристики, які допомагають вести бізнес чи просто у роботі?
Да, і я про це завжди кажу. Я кажу про тих, хто брав участь у бойових діях. Бізнес і війна дуже схожі: планування, зважені ризики, тімбілдінг і так далі. Бізнес-план подібний до планування операцій, команда біля мене – це мій підрозділ, і зважені ризики – коли я роблю крок вперед, я думаю наслідки. Єдина відмінність – це то, що на війні через помилки вбивають, а тут я отримаю крутий досвід і всього лишень просру гроші.
Що порадите взяти у вашому меню побратимам? До вас взагалі часто приходять ветерани бойових дій?
У нас діє 50% знижка на піццу для ветеранів, окрім кількох позицій які дуже дорогі і дуже підуть в мінус закладу. Я пропоную брати піцци з цього переліку.
І посвідчення УБД показувати не треба, просто кажіть «Мені знижку АТО». Цього буде достатньо, адже не у всіх є УБД. Але участь у бойових діях дає вам можливість похрумкати смачненьке. Можна – з білими грибами, м’ясну, чотири сезони, чотири сири.
Варіантів – 27 видів піци, стомлюся розказувати. Якщо є можливість заплатити – то беріть пепероні чи білі гриби. Вони не найдорожчі, але мені найбільше подобаються.
Ветеранів взагалі приходить багато – і наших, і з інших країн, америкоси, канадці, французи. Навіть кілька африканців було, які працюють у посольствах. Дуже цікава збирається компанія.
Нагадаємо: