18 травня 1944 року розпочалася депортація кримських татар з рідних місць, яка тривала до початку червня. За даними радянських органів влади, з Криму було депортовано 183 144 тисячі кримських татар; за татарськими джерелами — 228 500, з яких упродовж лише першого півтора року померло близько 110 тисяч осіб. Людям на збори давалося від декількох хвилин до півгодини, з собою дозволялося взяти особисті речі, провізію, посуд і побутовий інвентар. Майно конфісковувала влада. Переважна частина депортованих була направлена на спецпоселення до Узбекистану, частина — до ГУЛАГу, ще частина — для поповнення спецконтингенту для Московського вугільного басейну.
Разом з кримськими татарами з Кримського півострова депортували греків, вірмен та представників інших національностей, які «співпрацювали з німецькими нацистами».
Після розпаду Золотої Орди на удільні ханства, колишній улус з центром у Москві почав набирати силу. В XVI столітті Московське царство захопило Казанське, Астраханське, Сибірське ханства та Ногайську Орду. Але не зважаючи на це, аж до 18 століття Москва платила данину Кримському ханству. В кінці XVIII століття Російська імперія, яка була створена на базі Московського царства Петром Першим, за часів Катерини Другої захопила і Кримське ханство.
Після захоплення Кримського півострова і Кубані царський уряд почав застосовувати практику поступової заміни населення на півострові.
Реалізувати ідею «Крим без кримських татар» у повній мірі наважився тільки комуністичний радянський уряд. Невдачі, які спіткали радянські війська під час оборони Кримського півострова в 1941-1942 роках, провали партизанського руху сприяли створенню міфу про поголовну співпрацю кримських татар з німецькими окупантами.
У липні 1942 року керівники «радянського партизанського руху Криму» А.Н.Мокроусов і А.В.Мартинов направили керівництву СРСР доповідну про те, що переважна більшість кримських татар у гірській та передгірській частині півострова співпрацювали за німецькими нацистами.
Навесні 1944 року на Кримському півострові були проведені «активні заходи з очищення території від антирадянських елементів». Для цього були задіяні війська НКВС і НКДБ, додатково мобілізовано 20 тисяч солдатів.
11 травня 1944 р постанову ДКО № 5859 «Про кримських татар» було підписано Сталіним, що передбачала виселення всіх кримських татар з Криму в Узбекистан, а додатковою постановою від 21 травня 1944 наказувалося їх переселення в деякі області Росії.
На півострові в квітні – на початку травня1944 року в терміновому порядку були проведені два переписи кримських татар. 10 травня місцеве населення погнали на ремонт доріг, де вони працювали цілий тиждень. По цих дорогах їх усіх і вивезли з рідних місць.
Рано вранці 18 травня 1944 почалася операція з висилки кримських татар, яка була закінчена до 16-00 20 травня 1944 року. 67 ешелонів, які складалися з товарних вагонів битком набитих кримськими татарами, були відправлені в Середню Азію та на Урал. Операцією керували заступник наркома внутрішніх справ СРСР І.Сєров і нарком внутрішніх справ Узбецької РСР А.Кобулов. Загальне керівництво здійснював нарком внутрішніх справ СРСР Л.Берія.
Під час виселення «забули» про жителів віддаленого рибальського селища на Арабатській стрілці. Зважаючи на те, що звіт про успішне завершення операції вже був відправлений до Москви, їх всіх завантажили в баржі і, відбуксувавши в Азовське море, баржі потопили.
За даними дослідників з кримських татар всього було вислано 238500 осіб, з яких діти і жінки становили 205.900 чоловік, тобто 86,4%.Після війни до них були відправлені і демобілізовані чоловіки і та кримські татари, які проживали в інших республіках.
Аслан Дзітоєв, “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”
Нагадуємо: