Ще однією азіатською країною, яка активно реалізує програму створення винищувача, є Туреччина. Займається цим провідний авіакосмічний концерн цієї країни – Turkish Aerospace Industries (TAI).
Досвід в галузі виробництва реактивних бойових літаків він почав накопичувати з ліцензійного випуску винищувачів F-16C/D. В Туреччині виготовили 308 таких літаків, з них 46 експортували до Єгипту (ясна річ, зі згоди США).
У 2002 р. Туреччина внесла 175 млн. доларів в програму створення винищувача F-35 і стала партнером третього рівня, а у 2007-му увійшла до виробничої кооперації з випуску F-35A. ТАІ виготовляє частини центроплану, стулки люків відсіку озброєння та деякі інші деталі й агрегати з композитних матеріалів. Інші турецькі фірми мали постачати пілони для озброєння, стійки шасі та панелі обшивки.
Планувалась закупівля 100 F-35A, але останнім часом ця програма “зависла” через політичні розбіжності між Туреччиною та США. З’явилось навіть повідомлення про викуп американським урядом восьми вже виготовлених для Туреччини літаків (вони знаходяться на території США).
Намагаючись “не класти усі яйця в один кошик” і стимулювати розвиток власних високотехнологічних галузей, турецький уряд в грудні 2010 р. розпочав реалізацію програми створення власного винищувача TF-X. У вересні наступного року компанія ТАІ почала за урядовим контрактом розробку концепцію та аванпроекту літака. Робота тривала два роки, а допомагали туркам на цій стадії шведи з СААБ.
Спираючись на вимоги турецьких ВПС і враховуючи можливості місцевої авіаційної промисловості, були підготовлені і у 2013 р. презентовані на виставці в Стамбулі три варіанти одномісного літака. Двомоторний FX-1 і одномоторний FX-5 будувались за традиційною аеродинамічною схемою, нагадуючи, відповідно, F-22 i F-35. Ще один одномоторний варіант – FX-6 – мав виразне “СААБовське” коріння (“качка” з широким трикутним крилом).
Певні бюрократичні процедури затримали ухвалення рішення – міністерство оборони тільки на початку 2015 р. санкціонувало початок ескізного проектування. Одночасно вівся пошук зарубіжного партнера – було зрозуміло, що самотужки турецькі інженери не зможуть “витягнути”настільки складний проєкт. В грудні 2015 р. таким партнером став британський концерн “БАЕ Системз”.
В серпні 2016 р. ТАІ отримала чотирирічний контракт на розробку ескізного проєкту. Вартість цього етапу оцінюється в 1,3 млрд. доларів. За основу взяли варіант FX-1. Взагалі турецькі військові схилялись до дешевшого одномоторного варіанту, але… Виявилось, що на ринку доступним є лише двигуни відносно малої тяги (менше 10 тс).
Взагалі, вибір двигуна для TF-X – це окрема тема. Ще в січні 2014 р. турки розіслали запити пропозицій на постачання двигунів п’яти фірмам: європейській “ЄвроДжет Турбо”, американським “Дженерал Електрік” і “Пратт енд Вітні”, французькій “Снекма” і навіть “Рособоронекспорту”! Три фірми подали свої пропозиції: EJ200 від “Єврофайтера”, F414-GE-400 від “Супер Хорнета” і М88-4Е від “Рафаля”. Зрештою, тендер скасували – турецький уряд вирішив розробляти власний двигун, інтелектуальні права на який належали б Туреччині.
В середині 2017 р. оголосили новий тендер, в якому взяли участь консорціум турецьких фірм TRMotor і ТАЕС – спільне підприємство “Роллс-Ройса” і турецької “Кале Груп”. Представники останнього стверджували, що їхній двигун, який проектувався на основі технології EJ200, мав би вийти на стендові випробування у 2023 р. і бути запущений в серію після 2030 р. Виріб TRMotor, який створюється без технологічної допомоги іноземних фірм, мав би бути готовий ще пізніше.
Інвестор з Катару якого вдалось залучити в 2019 р., міг дати гроші, але ноу-хау у цій галузі так прости не купиш… Такі терміни надто узгоджувались з плановими строками створення TF-X – передбачалось почати випробування прототипу вже у 2023 р. Ситуація ускладнилась, коли у 2019 р. “Роллс-Ройс” вийшов зі спільного підприємства через розбіжності щодо поділу інтелектуальної власності. І тут на сцену виходить новий гравець, який досі не проявляв інтересу до проєкту TF-X: концерн “Дженерал Електрік” та його турецький партнер ТЕІ, який за ліцензією виготовляє двигуни F110 для “Файтінг Фалконів”. Виглядає на те, що TF-X на початковій стадії отримає саме ці двигуни, а потім, можливо, “дозріє” виріб TRMotor.
Турки також збираються власними силами створювати бортове обладнання для винищувача. Ключовим його елементом стане РЛС з АФАР, контракт на розробку якої у квітні 2018 р. підписав ТАІ з фірмою “Аселсан”. Остання вже має досвід створення радарів, але тільки наземних. “Аселсан” проєктує і оптико-електронну оглядово-прицільну систему для TF-X.
Власними силами створюється і озброєння. Керована ракета класу “повітря-поверхня” SOM вже готова і випускається. Випускають турки і кілька типів керованих авіабомб. Проєктуються ракети “повітря-повітря” малої дальності “Гьокдоган” і середньої “Буздоган”.
Тепер про моє улюблене – терміни і гроші. Щодо першого: початок програми, якщо не забули, – 2010 р. Контрольна дата початку випробувань прототипу – 2023 р. – була обрана не випадково: саме того року відзначатиметься 100-ліття Турецької республіки. Але… Зараз реалістичною датою вважається 2025 р. Якщо цього буде дотримано, то у 2029 р. TF-X досягне первинної операційної готовності.
Щодо грошей. Вартість першого етапу проектування мені не зустрічалась. Думаю, там суми порядку десятків мільйонів доларів, не більше. Вартість другого етапу я вже називав – 1,3 мільярди доларів. Третій етап, включаючи створення технічного проєкту, виготовлення і випробування прототипів, орієнтовно коштуватиме 7,3 мільярди доларів. Тут ще не враховані витрати на створення двигуна і БРЕО. Серійний літак, за попередніми оцінками, коштуватиме близько 100 мільйонів доларів.
Андрій Харук, військовий історик, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри гуманітарних наук Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного