Самохідна ствольна артилерія залишається основою арсеналів багатьох армій світу навіть після «холодної війни», а її застосування в сучасних конфліктах показало величезне значення і затребуваність цих систем озброєння. З усіх засобів, які сучасна, добре оснащена армія може використовувати проти опонента, артилерія залишається однією з найбільш руйнівних.
Артилерія зі своїм потенціалом розсіювання зосередження сил противника і підтримки маневру своїх сил завжди буде дуже важлива для отримання переваги. Внаслідок цього будь-яка країна, яка прагне забезпечити надійне стримування масованого наступу ворога (наприклад, Росії), повинна мати у своєму розпорядженні достатню кількість сучасних артилерійських засобів.
При цьому основою основ артилерії майже всіх армій світу поки що залишаються самохідні гаубиці. Втім, щоб ці системи могли надійно виконувати свої завдання, вони повинні бути на рівні з озброєнням опонентів (або перевершувати його) за двома критичним характеристикам: дальнобійності і мобільності. Перша з них є хорошим стимулом модернізації артилерійських систем і розробки нових боєприпасів. Мобільність також важлива: системи повинні бути здатні не тільки вчасно прибути на поле бою, але і вчасно його покинути (до виявлення системами ворожих РЕБ). Для цього артилерійські системи все частіше встановлюють на самохідні шасі, оснащують автоматами заряджання і цифровими системами управління вогнем.
Наявність всіх цих можливостей обмежується тільки одним фактором – вартістю. Багато армій (а українська постійно) змушені балансувати між бюджетами, яких не вистачає, та необхідністю модернізувати техніку.
Як очікується, протягом наступного десятиліття всі ці тенденції і чинники змінять в якійсь мірі весь ринок самохідної артилерії. Згідно з прогнозами американських військових експертів, світовий ринок для самохідної артилерії досягне своєї найвищої точки в 2022 році, після чого витрати будуть поступово знижуватися до рівня 2010-х років.
При цьому в період з 2019 по 2029 рік всі країни світу витратять в цілому 25,9 мільярда доларів на програми закупівель самохідної артилерії. Це становить 62% від обсягу всього ринку артилерійських систем. 88% від цієї суми буде зосереджено в Європі, Азіатсько-Тихоокеанському регіоні і Північній Америці.
Примітно, що деякі з основних гравців на ринку подібного озброєння активно працюють над новими програмами. В США програма «Високоточний вогонь на велику дальність» (Long-Range Precision Fires), що включає кілька підпрограм розробки нових артилерійських систем, і розглядається американською армією в якості пріоритетного проекту модернізації. В його рамках армія США схвалила перехід до повномасштабного виробництва гаубиці BAE Systems M109A7 Paladin Integrated Management.
Ця 155-мм гармата може вражати цілі на дистанції не більше 30 км, що серйозно поступається дальнобійності російських платформ нового покоління. У зв’язку з цим було прийнято рішення підвищити можливості цієї системи і встановити ствол більшої довжини. Планується розпочати її розгортання в військах в 2023 році, що дозволить наздогнати потенційного противника за рахунок збільшення максимальної дальності стрільби до 70 км.
Що стосується більш важких машин, то вони є на європейському ринку: це дві основні платформи PzH 2000 німецької компанії KMW і К9 Thunder виробництва південнокорейської Hanwha Techwin. Серед останніх замовників гаубиці PzH 2000 – Хорватія, Литва і Угорщина, яка, наприклад, підписала контракт на 565 мільйонів доларів на поставку 24 систем в одному пакеті з танками Leopard 2. Навіть ще більшу частину ринку займає система К9 Thunder, яка надійшла на озброєння Фінляндії, Норвегії та Естонії.
Крім того, в майбутньому планується реалізація проектів ще за кількома самохідними системами, як гусеничними, так і колісними. Найбільшим з цих проектів вважається британська програма Mobile Fires Platform. Нова платформа замінить застарілі гаубиці AS90, вона буде озброєна гарматою калібру 155 мм з довжиною ствола 52 калібру, що дозволить отримати далекобійність як мінімум до 40 км. Бельгія і Нідерланди також хочуть у віддаленій перспективі придбати нові 155-мм самохідні платформи. Чехія хоче купити 155-мм гармати на базі шасі Tatra 8×8 з метою заміни платформ Dana. Ця гаубиця відома тим, що входить в число тих небагатьох колісних систем, які використовувалися ще в роки «холодної війни».
На цій артилерійській системі зупинимося окремо, оскільки саме вона невдовзі може стати на озброєння сухопутних військ України. Рік тому, в листопаді 2019-го, цю інформацію підтвердив заступник начальника штабу з розвідки штабу Командування Сухопутних військ ЗСУ полковник Олександр Соннік. Заодно він розповів про плани розвитку артилерійського озброєння ЗСУ:
“Ми усвідомлюємо, що запас технічного ресурсу наявного озброєння дозволить його експлуатувати упродовж ще максимум 10-15 років… зважаємо і на те, що його характеристики поступово втрачають відповідність сучасним вимогам. Тому на наступний рік передбачено досить великий перелік вогневих засобів. Серед них хочу звернути увагу на модернізований зразок самохідної гармати чеського виробництва «Дана М2», могутній і маневрений зразок озброєння, який ми плануємо на заміну морально й технічно застарілим гаубицям: причіпній — Д-20 і самохідній — 2С3.
Також в планах поступовий перехід на калібр 155 міліметрів. Робота в цьому напрямку розпочата «Краматорським заводом важкого верстатобудування», який веде розробку 155-мм самохідної гармати 2С22 «Богдана». Вже завершено виготовлення дослідного зразка… 2020-го року підприємство планує перейти до серійного виробництва і буде готове підписати контракт на поставку установчих зразків з орієнтовною серійністю 6 одиниць на рік”.
Нагадаємо, вперше український зразок 155-мм гармати показали 14 липня 2018 року, а вже 24 серпня того ж року САУ 2С22 «Богдана» могли побачити всі охочі під час військового параду на честь Дня Незалежності України. Гаубиця встановлена на шасі КрАЗ-63221 та має спарену броньовану кабіну для розміщення обслуги бойової машини.
На початку жовтня цього року народний депутат Роман Костенко повідомив, що на даний час дослідний зразок «Богдани» очікує на завершення державних випробувань.
“Якщо «Богдана» пройде державні випробування, то вона має гарні перспективи як для взяття на озброєння в Україні, так і для експорту в інші країни”, – повідомив Костенко.
На жаль, випробування нових зразків озброєння забирають багато часу, та і не факт, що випробування «Богдани» будуть вдалими. А альтернативних варіантів 155-мм систем ЗСУ поки не мають; тож, компенсувати відсутність новітнього озброєння поки що може лише рівень підготовки українських артилеристів, який від початку війни є вкрай високим. Та попри це слід пам’ятати, що рано чи пізно і його стане замало.
Таким чином, у тих військах, які мають у своєму розпорядженні найбільші бюджети та найпотужнішу оборонну промисловість, гусеничні самохідні платформи збережуть свої провідні позиції. Проте, ринок колісних систем також на підйомі. Ці системи виявилися особливо популярні в країнах Південно-Східної Азії, де їх менша вартість і простота в перекиданні повітрям на різні острови робить їх більш придатними до місцевих умов в порівнянні з гусеничними моделями.
І хоча дорожчі і важкі гусеничні платформи продовжать поглинати більшу частину виділених коштів, в той же час поєднання вартості та стратегічної мобільності відкрило нові шляхи для колісних рішень. Хоча для деяких армій рішення на колісному шасі є єдиним реалістичним варіантом заміни існуючих систем артилерії, збройні сили з великими бюджетами розцінюють їх як корисне доповнення гусеничних платформ, яке пропонує велику гнучкість розгортання. Оскільки буксирувана артилерія стає все більш і більш вразливою, попит на колісні самохідні системи в майбутньому буде тільки зростати.
Андрій Артюх, “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”
Нагадуємо: