30 травня 1960 року відповідно до постанови Ради міністрів оборонна промисловість СРСР повинна була створити нову польову дивізійну реактивну систему залпового вогню для заміни РСЗВ БМ-14. Конструктори повинні були створити простий у виготовленні і використанні комплекс, що не поступався б існуючим аналогам. Роботою зі створення РСЗВ «Град» займався в кооперації цілий ряд підприємств-розробників: окремо велася розробка некерованого реактивного снаряда, спорядження бойових частин, створення рухомої пускової установки.
В результаті великого обсягу проведених робіт спочатку був створений некерований 122-мм реактивний снаряд М-21 ОФ. Він мав змішану систему стабілізації, як з лопатями, так і з обертанням навколо поздовжньої осі. Конструкторам вдалося створити компактний реактивний снаряд, який добре вписувався в трубчасту пускову напрямну. Вдалося досягти і заданої дальності стрільби – 20 кілометрів. Крім того, стало можливим збільшити кількість напрямних бойової машини, підвищити потужність залпу, і скоротити кількість бойових машин, необхідних для ураження цілі. Фугасна дія нового реактивного снаряда було аналогічною до 152-мм артилерійських осколково-фугасних снарядів, в той час як осколків утворювалося набагато більше.
Для ходової частини було остаточно обрано базу вантажівки «Урал-375Д». Ця повнопривідна вантажівка оснащувалася 180-сильним карбюраторним бензиновим двигуном. Для спрощення конструкції пускової установки напрямні отримали трубчасту форму, причому в першому варіанті початкове положення «пакету» з ракетами було поставлене поперек поздовжньої осі автомобіля. Однак вже перші тестові пуски снарядів виявили недоліки такої схеми – не лише через сильне розгойдування платформи, але і через зниження точності стрільби. Тому поряд з поворотом напрямних конструкторам довелося істотно посилити підвіску і вжити заходів для стабілізації кузова. Тепер пуск ракет (як одиночними снарядами, так і залпом) став можливим не тільки уздовж осі автомобіля, але і під гострим кутом до неї.
З 1965 року система «Град» стала масово надходити у війська. До цього часу на автомобільному заводі в Міассі було розгорнуто серійне виробництво вантажних автомобілів «Урал-375 Д» для бойової машини БМ-21. Згодом бойова машина була значно вдосконалена, а номенклатура реактивних снарядів до неї істотно розширена. Виробництво «Градів» радянською оборонною промисловістю у великих масштабах тривало аж до 1988 року. За цей час тільки в армію було поставлено 6536 бойових машин, а на експорт виготовлено ще не менше 646 машин. На початок 1994 року в Збройних силах Російської Федерації знаходилося на озброєнні 4500 РСЗв БМ-21, а в 1995 році, тобто за кілька років після завершення серійного виробництва, ще більше 2000 бойових машин БМ-21 «Град» використовувалися в більш ніж 60 країнах світу. І в даний час РСЗО БМ-21 продовжує залишатися наймасовішою бойовою машиною даного класу.
Коротко про головні переваги БМ-21: машина дозволяє вести стрільбу з кабіни без підготовки вогневої позиції, що забезпечує можливість швидкого відкриття вогню. Комплекс володіє високими динамічними якостями і прохідністю, розвиває швидкість до 75 км / год. Крім того, БМ-21 також здатна долати водні перешкоди без попередньої підготовки з глибиною броду до 1,5 метра. Залп однієї БМ-21 забезпечує ураження живої сили на площі приблизно 1000 квадратних метрів, а неброньованої техніки у 840 квадратних метрів.
Розрахунок бойової машини БМ-21 складається з 6 чоловік. Тривалість повного залпу становить 20 секунд. Час переведення бойової машини БМ-21 «Град» з похідного положення в бойове не перевищує 3,5 хвилини. Перезарядження напрямних проводиться вручну, заряджання кожної труби проводиться розрахунком не менше ніж з 2 осіб. Високі динамічні якості і прохідність дозволяють ефективно використовувати «Град» спільно з бронетанковою технікою як на марші, так і на передових позиціях під час проведення бойових операцій. Система БМ-21 стала базовою для ряду інших систем озброєння різних родів військ РФ.
На сьогоднішній день існує декілька модифікацій бойових частин РСЗВ і реактивних снарядів до них.
Так, в Білорусії на початку 2000-х років побачила світ реактивна система залпового вогню «Град-1 А» ( «Белград»), що представляє собою білоруську модифікацію системи «Град» з бойовою частиною БМ-21, змонтованою на шасі вантажного автомобіля МАЗ- 6317-05.
Українські конструктори створили свою модернізацію РСЗВ БМ-21 «Град» – БМ-21 «Град-М». Український РЗСО «Град-М» – це змонтована на автомобільному шасі КрАЗ-6322 або КрАЗ-6322-120-82 артилерійська частина БМ-21. Нове шасі дало можливість забезпечити бойову систему вдвічі збільшеним боєкомплектом. А минулого року Шепетівський ремонтний завод оголосив, що завершив повний цикл освоєння і виготовлення всіх комплектуючих, що входять до складу артилерійської частини БМ-21 “Град”. Таким чином, на потужностях України може бути запущено виробництво даного типу РСЗВ як для потреб ЗСУ, так і потенційних замовників з-за кордону. Були розроблені і більш просунуті модифікації ракетної системи – як, наприклад РСЗВ «Берест» (але про неї ми розповімо окремо).
Українські військові мають значний досвід використання БМ-21 “Град”. Бійці однієї з сухопутних бригад, яким на озброєння дісталася одна з базових модифікацій БМ-21, розповідають – попри свій вік, у сучасних конфліктах система «Град» себе ще покаже – деякий потенціал до модернізації вона все ж ще має (особливо щодо переоснащення ходової частини), а здатність вражати живу силу ворога регулярно зростає завдяки модернізації боєприпасів.
“Машина призначена для знищення ворожої живої сили та легкої техніки, типу БТР-ів… вона з двох частин складається – ходова та бойова. В бойовий пакет входить 40 стволів. Є 2 види снарядів – один важить 80 кілограмів, інший – 120. Один осколково-фугасний, інший – запальний. Хоча іноді бувають навіть агітаційні снаряди, набиваються листівками.
Старі Гради попри вік, дуже ефективні і надійні. І втрати від них суттєві – за розумного використання”.
Україна нині випробовує нові боєприпаси «Тайфун-1» для установок «Град». Це розробка КБ «Південне»: 122-міліметровий некерований снаряд з вагою бойової частини у 18 кілограм; на відміну від радянських боєприпасів, «Тайфун-1» вражає цілі на удвічі більшу дальність – до 40 кілометрів. Якщо подальші випробування пройдуть вдало, це може значно підвищити ефективність українських РСЗО, вважає експерт з артилерійського озброєння Петро П’ятаков:
“60 снарядів падають одночасно, практично, з інтервалом півсекунди… Ефективність ураження досить висока. 20 снарядів – це 10 секунд. 40 снарядів – 20 секунд. Вона випустила і тікає з вогневої позиції… за допомогою, наприклад, касетних боєприпасів, які використовуються реактивними системами залпового вогню, можна досягати того ж самого ефекту без необхідності застосовувати високоточні боєприпаси… реактивна артилерія, якщо говорити саме про касетні боєприпаси, дозволяє досягати того самого ефекту в рази дешевше»”.
«Тайфун-1» не тільки збільшить дальність ураження цілей, але і взагалі вирішить проблему зі снарядами, які раніше в Україні не робили – каже експерт
“Там пороховий двигун, це порох. Як його не герметизуй – все одно останні боєприпаси 1985 чи 1989-го року, наприклад. Трошки вони пожили на цьому світі. Там ідуть фізичні і хімічні зміни”, – каже Петро П’ятаков.
Відзначимо: з початку україно-російської війни на сході України ці РСЗВ активно використовують як наші військові, так і загарбники. Зокрема, на озброєні терористів були помічені нові бойові машини моделі 2Б26, а в Мінському меморандумі навіть була згадана російська РСЗВ 9К51М «Торнадо-Г».
На жаль, мусимо також констатувати великі втрати, яких зазнала українська армія від використання цих РСЗВ, особливо на початку конфлікту. Перший випадок використання РСЗВ «Град» стався 13 червня 2014 року – терористи спробували обстріляти блокпост 93-ї механізованої бригади на в’їзді в місто Добропілля Донецької області. Пізніше «Градами» регулярно обстрілювали населені пункти та невійськові об’єкти. Так, 14 жовтня 2014 під обстріл потрапило селище Сартана. Далі був обстріляний блокпост під Волновахою 13 січня 2015 року, внаслідок чого загинуло 12 цивільних осіб — пасажирів автобуса, що проходив контроль. 24 січня російські терористи обстріляли Маріуполь – загинуло 30 людей. Російські терористи активно обстрілювали з РСЗВ «Град» й інші населені пункти, наприклад, 11 лютого 2015, під час боїв за Дебальцеве, місто було обстріляне 14 разів.
Всього ж, за даними штабу АТО, станом на березень 2015 на озброєнні російських терористів було понад 420 реактивних систем залпового вогню різних модифікацій. З початку війни бойовиками було втрачено майже 170 РСЗВ.
Відзначимо, що російсько-терористичні війська продовжують використовувати це озброєння на Донбасі; крім того, вони неодноразово здійснювали обстріли «Градами» і з території РФ. 17 липня 2014 випадковими свідками було зафіксовано обстріл української території з околиць міста Гуково, Ростовської області, пізніше з території РФ був обстріляний прикордонний пункт пропуску «Маринівка» та село Комишне поблизу Станиці Луганської.
Андрій Артюх, НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС