Останні 30 років ми якось перестали звертати увагу на нагороди, які «на деякі свята» нам демонструють різного роду «ветерани». Особливо це стосується так званих ветеранів «Великої Вітчизняної війни».
Перше, на що звертаєш увагу сьогодні – вік ветеранів. Під час війну 1941-1945 р.р. останній призов в радянську армію охоплював юнаків 1927 року народження. В цьому році таким ветеранам має виповнитися 94 роки. Про це якось «не прийнято сьогодні говорити», бо вік деяких ветеранів, яких «інколи демонструють» нам під час деяких свят і, навіть, закликають їм вклонятися, навряд чи подолає планку в 75 років.
Другий момент – нагороди. Спробуємо розібратися на прикладі героя із кінофільму «Місце зустрічі змінити неможна», якого зіграв актор Конкін.
Почнемо з нашивок. Коли Шарапов (актор Конкін) щойно з’явився на місце майбутньої служби, то над клапаном правого карману гімнастьорки ми бачимо дві нашивки у вигляді горизонтальних жовтих смужок. Такими нашивками позначали важке бойові поранення. А у Шарапова їх дві.
Можуть ще бути червоні нашивки, які позначають просто поранення. Отже, Шарапов під час війни отримав два важких поранення. Скоріше за все він досить тривалий час знаходився в госпіталях.
Крім нашивок за поранення у Шарапова є знак «Гвардія». Він дуже схожий на орден і розміщений на правому боці гімнастьорки чи мундира. Даний знак не є нагородою, а означає, що його власник проходив службу в гвардійській військовій частини. Дане звання було в СРСР почесним. Воно спеціальним наказом присвоювалося конкретній військовій частині за бойові заслуги, масовий героїзм і стійкість особового складу. Відповідно всі, хто проходив службу в гвардійській військовій частині, отримували право носити на правій стороні мундиру чи гімнастьорки ЗНАК «ГВАРДІЯ».
Тепер переходимо до медалей. Головне правило – всі ордени круглої (округлої форми) та медалі радянські ветерани носили на лівому боці мундиру, костюму чи гімнастьорки. Ще одне обов’язкове правило – медалі могли бути розміщені тільки після орденів. Розміщення орденів і медалей – що за чим, – досить чітко регламентувався. Жоден справжній радянський ветеран ніколи не розташує медалі «у довільний спосіб». Ніколи!
Але повернемося до Шарапова. На його парадному мундирі ми бачимо три ордена і сім медалей. Серед них: медаль «За оборону Ленінграда», медаль «За перемогу над Німеччиною»,
медаль «За взяття Берліна», медаль «За визволення Праги».
За цими нагородам можна досить точно простежити бойовий шлях старшого лейтенанта Шарапова.
Скоріше за все, війну він розпочав на Ленінградському фронті, за що й отримав відповідну медаль.
Можливо, саме там він отримав своє перше важке поранення за що отримав орден (про це поговоримо потім). Дуже схоже, що в 1943 – на початку 1944 року Шарапова було важко поранено вдруге і він знову тривалий час знаходився на лікуванні. Після одужання його командирують на Перший Український фронт, який був сформований 20 жовтня 1943 року (розформований 10 червня 1945 року). Це випливає з того, що у Шарапова є медалі «За взяття Берліна» і «За взяття Праги»: тільки бійці Першого Українського фронту брали участь у штурмі Берліна, а пізніше увійшли в столицю Чехії.
Наступні дві медалі «За відвагу» та медаль «За бойові заслуги».
Даними медалями нагороджували військовослужбовців радянської армії за проявлені героїзм і особисту хоробрість. Так як Шарапов служив у розвідці, тому цілком логічно, що він був нагороджений саме такими медалями.
Переходимо до орденів. У Шарапова їх три.
Орден Червоної зірки та орден Вітчизняної війни 2-го ступеня знаходяться на правому боці мундира, бо мають форму зірочок. Якщо Шарапов дожив до травня 1985 року, то з нагоди «ювілею» був би ще нагороджений і орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня.
Орден «Вітчизняної війни» 2 ступеня Шарапов отримав до 1943 року, бо він у нього “підвісний”. З 1943 року і до 1985-го всі ордени «Вітчизняної війни» були «на закрутці».
Орден “Бойового Червоного Прапора” дуже схожий на медаль. У Шарапова він розташований на лівому боці мундира першим тому, що у цьому наборі нагород він «найстарший». А вже за ним до лівого краю мундира розміщено набір медалей у відповідній «ієрархії».
Орден Червоного Прапора в роки Другої Світової війни мав схожу з медалями колодку. Він носитися на лівому боці мундира. Орденом “Бойового Червоного Прапора” (був ще й орден «Трудового Червоного Прапора») нагороджували за особливі бойові заслуги і героїзм, проявлені під час виконання бойового завдання.
Крім нагород СРСР у Шарапова є “іноземний” орден: польський «Хрест Заслуги» третього класу (бронзовий). Але тут ми маємо справу з «кіноляпом»: синя колодка з чорними смугами не відповідає «бронзовому» класу «Хреста Заслуги», а є складовою іншого польського ордену – хреста «Virtuti militari».
Як ми вже з’ясували Шарапов воював на 1-му Українському фронті, а отже брав участь у звільненні Польщі, тому цілком ймовірно, що він міг бути нагороджений і орденом «Хреста Заслуги».
Дуже дивно, що з таким набором нагород Шарапова в фільмі не зробили Героєм Радянського Союзу. Досить дивним виглядає також той факт, що маючи такі нагороди він дослужився тільки до військового звання старший лейтенант. Але то вже запитання до режисера фільму та автора сценарію.
Головне, що ми маємо винести з цього епізоду – після війни ТІЛЬКИ ДЕЯКІ ВЕТЕРАНИ мали подібний «іконостас на грудях». Переважна більшість ветеранів Другої Світової війни, у кращому випадку, мали одну-дві нагороди.
Олександр Олійник, спеціально для “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”.
Нагадуємо: