Зустріч керівників і представників 42 провідних країн світу в Саудівській Аравії, де обговорювали встановлення миру в Україні, завершилась без офіційних підсумкових заяв. Формально, учасники обговорювали “Українську формулу миру”, запропоновану Володимиром Зеленським.
Але фактично участь в проукраїнському форумі в Саудівській Аравії – це спроба порозумітись з протилежною стороною. В першу чергу – США і КНР, найбільші держави Світу, – шукали точки дотику між собою. Від них не відставали й інші учасники.
З офіційних повідомлень стало відомо, що учасники зустрічі погодилися з підходом про дотримання територіальної цілісності України та верховенство Статуту ООН. Тобто, підтримали «кордони України 1991 року».
Та найцікавішою виявилася інформація, про яку вголос не говорили. На переговорах про закінчення війни рф проти України у Саудівській Аравії раптом Китай виявив “конструктивну позицію”. За словами європейських чиновників, представники КНР дали зрозуміти, що їхня країна готова брати участь у подальших переговорах щодо закінчення війни.
Журналісти, експерти, оглядачі вважають, що присутність Пекіна, який нещодавно відмовився брати участь у подібній зустрічі в Копенгагені, була сприйнята Україною як “маленька перемога”.
Чи переорієнтувався Китай з Росії на Україну?
Очевидно, керівництво КНР ще не готове повністю офіційно перейти “на сторону світла і добра”. Та неофіційно вони вже не приховують своє роздратування витівками Кремля. На це є дві причини.
По-перше, Китай потребує українського зерна як для себе, так і для своїх африканських сателітів, якими він опікується. А Кремль, всупереч інтересам КНР, зірвав “Зернову Угоду” з Туреччиною та ООН, атакував українські термінали із зерном, та тужиться влаштувати морську блокаду портів України. При такому розкладі Китаю важкувато бути гегемоном Глобального Півдня, коли найближчий партнер нищить ракетами і БПЛА африканську надію КНР.
По-друге, Москва своїми діями лише ускладнює Пекіну геополітичну гру. «Триденна війна – СВО» затягнулася на невизначений термін, у Світі вже виник і шириться тренд на покарання агресора, який обʼєднує проти себе дедалі більше країн. Це аж ніяк не відповідає планам товариша Сі щодо “повернення Тайваню в рідну гавань”.
Використання Росії як проксі-агента у протистоянні зі США приносить все менше результатів та все більше проблем. Насамперед у тому, що стосується фінансово-торгових операцій та режиму санкцій, який дедалі більше поширюється на треті країни. Навіть В’єтнам радить своїм бізнесменам зважати на українські санкції, не кажучи вже про європейські та американські.
Крім того в конкуренції за симпатії країн третього світу КНР мусить конкурувати з саудитами, які вирішили із «держави-бензоколонки» перетворитися на глобального гравця. Саудівська Аравія особливо не обтяжена дружбою з Московією, тому й китайцям якось не годилося вдавати із себе адвокатів Путіна.
У Пекіна лишається один вихід: поступово зливати Москву. Рашисти вже отримали табу на застосування ядерної зброї, обмеження на експорт дронів, визнання кордонів України та невідворотність вступу України до НАТО. Про це прямо сказав Генрі Кіссінджер, “супермагістр човникової дипломатії”, після поїздки в Китай.
Але треба розуміти, що політика Пекіну ніколи не буде ні проукраїнською, ні проросійською: вона завжди буде тільки прокитайською, і формуватиметься винятково їх національним інтересом, – а попутники можуть бути різними. Як вони кажуть, Китай настільки великий, що в нього може бути лише один партнер – Китай.
Радник з національної безпеки США Джейк Салліван найбільше опікується саме проблемою протистояння Китаю. Якщо китайсько-американських домовленостей буде досягнуто, то Пекін змусить Москву підпорядковуватися волі “дорослих гравців”. Це буде зовсім не складно, зважаючи, що Китай на сьогодні практично повністю контролює всю зовнішню торгівлю РФ, а також – значну частину її економіки.
Ролі і місце інших міжнародних гравців на форумі в Джидда
Африка, Близький Схід, Індія, Китай – кожна країна має свої інтереси і дбає про їх позитивну реалізацію. Лідери всіх країн, в першу чергу, дбають про те, як і чим нагодувати своє населення.
Вони чудово розуміють, як на них позначиться російська зернова монополія: рашисти вже продемонстрували свої “вміння” під час енергетичного шантажі Європи. Те ж саме стосується і ядерної зброї, екоциду, породження гуманітарних катастроф в Африці та повалення нелояльних до Москви режимів. Кремль настільки захопився “геополітичною грою”, що повністю пустився берега і вже не розрізняє ні своїх, ні чужих.
Звідси й рішення аравійської тусовки: концепцію української формули миру взяти за основу і доопрацювати її так, щоб кінцевий варіант влаштував усіх. Інтересами бункерного діда, звісно, можна знехтувати. Тепер «примушувати до миру» будуть саме його і країну, на чолі якої він знаходиться.
Розмови про завершення війни
Головною темою було все ж таки обговорення “Української формули миру”, запропонованої Києвом. Але були й альтернативні варіанти. Саудівська Аравія – представила такий план разом з іншими країнами. Він передбачає зокрема підтримку територіальної цілісності України, припинення вогню на всіх фронтах, початок мирних переговорів під наглядом ООН, обмін полоненими.
Його відрізняє від українського мирного плану лише положення лише положення , що початок мирних переговорів під наглядом ООН до, а не після виведення російських військ із окупованих територій України.
У зв’язку з цим у The Wall Street Journal з’явилась інформація, що на переговорах у Саудівській Аравії українська делегація нібито погодилася на початок мирних переговорів з рф до виведення російських військ з території країни.
Але співрозмовник ЛІГА.нет, який працює в ОП, і який в курсі того, що відбувалось на переговорах, категорично спростовав цю інформацію. «Нічого такого і близько немає», – сказав представник Офісу Президента України.
“Не всі країни погодилися з “українською формулою миру” на переговорах у Джідді, – заявив після повернення в Україну керівник Офісу 6-го Президента України Андрій Єрмак. За його словами, розбіжності виникли з країнами глобального Півдня щодо «важких пунктів», в яких мова йде про відповідальність Росії за руйнування і скоєні злочини.
Росія хоч і не отримала запрошення, але про перебіг переговорів Москву інформували
У мзс рфії заявили, що “без участі Росії та без урахування інтересів Москви зустріч у Саудівській Аравії була безглуздою”. Там також заявила, що Росія нібито відкрита до дипломатичного рішення, яке поклало б край війні, але виключно на своїх умовах.
Дмітрій Пєсков в інтерв’ю журналісту The New York Times щодо війни в Україні заявив, що підстав для угоди наразі немає.. «Будучи ідеологічною, війна є подвійно нерозв’язною… Підстав для угоди наразі немає», – сказав мені Дмітрій Пєсков, речник Кремля. – «Ми продовжимо операцію в досяжній перспективі», – зазначається в статті.
Щодо окупованих територій, які перебувають зараз під контролем рашистів: «Я запитав пана Пєскова, речника Кремля, чи хоче Росія збільшити українську територію за межами чотирьох анексованих областей», – пише журналіст. «Ні!», – впевнено заявив він, – «Ми просто хочемо контролювати всю землю, яку ми зараз записали в нашій Конституції».
Як ми бачимо, в Кремлі знову скорегували “плани СВО”. Зараз це виглядає так: “спробуємо утримати те, що вже вдалося захопити і дочекаємося результатів виборів у США наступного року”.
Плани на майбутнє
На саміті за зачиненими дверима в Джідді обговорення планів і намірів завершилися без підсумкової декларації і останніх слів сказано не було. Чітко можна сказати лише те, що курс Росії на затягування війни та конфлікту в цілому, за безкомпромісного прагнення України обов’язково відстояти свою незалежність і територіальну цілісність, ставлять лідерів провідних країн Світу перед фактом погіршення економічних показників у них вдома.
І це вже не загибель українцв у далекій від них Бучі. Це конкретне погіршення умов життя “своїх громадян”. І з цим потрібно просто негайно щось робити.
У Парижі розраховують, що наступний раунд консультацій щодо мирного врегулювання в Україні вдасться організувати до саміту G20 в Індії, проведення якого намічено на 9-10 вересня 2023 року. Про це повідомляє Bloomberg із посиланням на високопосадовця у МЗС Франції. Росію туди знову не запросили.
Олесандр Вікторович, “НОВА: новини ветеранів”
Події на фронті – часопис війни, 531 доба