Дружбу, яку зцементували суворі будні на передовій в зоні АТО/ООС, фронтовики цінують особливо. І дбайливо несуть життєвою стежиною далі. Як правило, після повернення до мирного життя побратими й надалі товаришують між собою, залишаючись відданими своєму особливому бойовому братерству. І це не окрема каста тих, хто виніс на своїх плечах страшні випробування боями у лиху для країни годину. Їхній союз не терпить брехні, несправжніх почуттів, зайвого пафосу тощо. Фронтовики  не тільки підтримують один одного, але й дбають про родини своїх полеглих товаришів, намагаючись полегшити їхнім рідним біль від втрати, допомогти матеріально в скрутний час…

 

  Такі засади фронтового братерства оберігають учасники бойових дій, приміром, у Рівному. Днями там вирішили підтримати ветеранів та членів родин загиблих в зоні бойових дій на Донбасі, відкривши за підтримки міської ради і волонтерів благодійний аукціон “Мистецтво, що рятує”. Свої творчі доробки – понад 60 картин,  в галереї «Європа-арт» виставили, переважно, картини учасників АТО, самодіяльні художники з числа ветеранів та сімей загиблих на війні.

 

Вікторія Шинкаренко, директорка Будинку ветеранів.

  – Більшість з учасників виставки-аукціону  писали картини під час сеансів арттерапії в обласному госпіталі та в Будинку ветеранів в Рівному. Стартова ціна кожної роботи – одна тисяча гривень, – розповіла «НОВА: новини ветеранів АТО/ООС» директорка Будинку ветеранів Вікторія Шинкаренко. – Вже в перший день аукціону благодійники зібрали понад 100 тисяч гривень.  Гроші підуть, зокрема, на операцію дитині із родини загиблого воїна, на реабілітацію після операції онкохворому, видалення нирки… Отже, всі виручені за картини кошти ми спрямуємо на лікування як фронтовиків, так і членів родин полеглих ветеранів…

 

  На долю учасників виставки  в Рівному випали нелегкі випробування життям. Однак вони, долаючи труднощі, щодня проявляють виняткову силу духу і непохитну віру в життя. Допомагає їм в цьому мистецтво. Зокрема, малювання, яке для багатьох з них стало не лише хобі, але й сенсом життя. Один з учасників виставки-аукціону, яка триватиме до 19 грудня 2021 року, фронтовик з Рівного Ігор Павлюк. Кореспонденту «НОВА: новини ветеранів АТО/ООС» він розповів, що ніколи себе не вважав «на сто відсотків» ані військовим, ані художником. Але йому завжди кортіло фіксувати події свого буття і свої емоції за допомогою малювання. Ветеран пише картини, особливо, в найгостріші моменти долі.

 

Ігор Павлюк: – Мистецтво, що рятує…

  «В моєму житті таких моментів було дуже багато. І не лише тоді, коли я перебував в зоні АТО. Все своє життя я малював підсвідомо, прагнучі закарбувати за допомогою олівця найпамятніші для мене події, – зізнається ветеран, коли його розпитують про його захоплення малюванням.  – Звісно, я не професійний художник, але з дитинства роздивлявся світ у площині своїх майбутніх замальовок…».

 

  Чимало замальовок художника та учасника бойових дій, які згодом стали підґрунтям для його майбутніх творів, Ігор привіз додому після демобілізації із зони АТО. В зону бойових дій студент четвертого курсу Рівненського держуніверситету пішов добровольцем  2014 року під час другої хвилі мобілізації в складі батальйону територіальної оборони «Горинь». На передовій виконував обов’язки другого номеру розрахунку кулемета.

 

Ігор Павлюк: – Мистецтво, що рятує…

  «На фронті я не розлучався з блокнотом і олівцем, адже хотілося зафіксувати багато моментів з наших фронтових буднів. Приміром, на висотці біля селища Благодатне 13 серпня 2014 року ми облаштовували окопи. Раптом почався обстріл «градами», загорілася суха трава і наш одяг, який ми поклали на землю. У мене згорів кітель,  лишився по пояс голий… Потім цей момент по пам’яті замалював у блокноті.  Одного разу нас обстрілювали «градами» в смт Кутейникове. Ніч довелося коротати в якомусь темному сирому цегляному льосі тамтешньої хлібопекарні чи фабрики.  Цей епізод я теж замалював. Так в мене  з’явився своєрідний щоденник фронтових буднів у картинках…».

 

  На фронті самодіяльний військовий художник провів  рік. Коли повернувся до університету, його товаришів-студентів  – майбутніх вчителів історії, посвячували у лейтенанти запасу. Проте, керівництво військової кафедри було проти, щоб присвоїти звання й Ігорю Павлюку. Мовляв, той не проходив військової практики… В ситуацію втрутилося керівництво університету і нагадало формалістам, що студент рік проходив саме таку практику на передовій, яка навіть не наснилася тим, хто ніколи не був на фронті. Так доброволець, який воював рядовим солдатом, став лейтенантом запасу…

 

   «Зараз я малюю, переважно, кульовою ручкою. Це складно, але цікаво. Не полишаю і олівця, який ставав в нагоді мені  на фронті. Сюжети у мирному житті народжуються спонтанно, з глибини душі – на історичні теми, фольклор, життєві ситуації, портрети тощо, – розповідає «атовець».  – Дуже часто беру до рук олівця після випадкових, але пам’ятних, зустрічей з цікавими людьми. Як було, приміром, після того, як в Австрії я зустрів одну дівчину. Згодом намалював її портрет…».

 

  Недавно Ігор брав участь в сеансах арттерапії, які проводили для фронтовиків і членів їхніх родин в Рівненському Будинку ветеранів. Психологи-волонтери залучили учасників заходу арттерапія для бійців ато і до малювання. Тоді самодіяльний художник випробував себе в техніці малювання акриловими і масляними фарбами. Його роботи засяли різнобарвними кольорами, наче веселка вирвалася з під рук художника. Одна з його робіт, яку ветеран написав на сеансах арттерапії, таж знайшла своє місце поміж творів, які виставили на виставці-аукціоні.

 

Ігор Павлюк

  Нині Ігорю Павлюку 32 роки. Фронтовик зізнається, що сеанси арттерапії не минулися для нього безслідно. Він вперше на практиці побачив роботу психологів і був вражений  їхнім підходом до людей, чиї долі обпалила війна, і хто потребував їхній підтримки. Причому настільки, що й собі вирішив стати психологом. Аби допомагати, перш за все, своїм землякам, котрі пережили важкі моменти на фронті, або втратили на війні рідних і близьких. Тепер ветеран знову студент Рівненського державного гуманітарного університету, у чиїх стінах заочно опановує науку психології.  Залишається вірним фронтовик і своєму давньому захопленню малюванням – мистецтву сильних духом. 

 

Фото із сторінки у ФБ В. Шинкаренко та І. Павлюка.

 

Олександр Брусенський, “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”.

 

Нагадуємо:

 

Слідкуйте за нами

Відео

{"popup_fix":"false"}
Михайло Забродський. Інтерв’ю про нову армію, старі проблеми та велику політику
{"popup_fix":"false"}
Більше відео
Стежити за останніми новинами
  • Wordpress Social Share Plugin powered by Ultimatelysocial