У той час, коли писанки Олега Кіращука з Коломиї підкорювали світ, він обороняв від ворога східні рубежі своєї країни. Пішов добровольцем у найгарячішому 2014-у. І ні про що не шкодує…
Член Національної Спілки художників, учасник низки Всеукраїнських та міжнародних виставок Олег Кіращук говорить, що за потреби повернеться у зону бойових дій без вагань. Хоча війна не відпускає його й до сьогодні. І справа не лише у наслідках поранення, але й у тихій трагедії творчої людини, яка через емоційний стрес не може відновитися до довоєнного рівня.
Серпень 2014. Знаний в Україні та за її межами майстер з писанкарства, чиї роботи знаходяться у приватних колекція Канади, США, Японії, Австралії, Великобританії, Люксембургу та інших країн світу, прикарпатець Олег Кіращук вступає до лав 128-ї гірсько-піхотної бригади і їде на буремний схід.
«Я не міг інакше, розумієте, – говорить писанкар та боєць АТО, – коли у твоїй країні війна, то чоловіки мають ставати до зброї. Спочатку я був на Майдані, потім прийняв рішення їхати на Донбас».
На війні Олег Кіращук потрапив у саме пекло. Він став одним з тих, хто боронив «дебальцевський плацдарм».
«Під час одного з боїв навіть була думка підірватися гранатою, аби не потрапити в полон. Але вдома мене чекала дружина та малі діти. Я мав повернутися живим, – розповідає захисник і додає, що своєрідним оберегом для нього під час найзапекліших боїв був ескіз майбутньої писанки – один з численних малюнків, які чоловік створював у своєму блокноті, щоб відволіктися в АТО від страшної реальності довкола.
Цей записничок залишився у бліндажі, коли противник захопив позиції наших воїнів. Але один малюнок з багатьох писанкар запам’ятав особливо чітко – це янгол, який доглядає за квітами.
«Повернувшись додому після поранення у 2015 році, я створив писанку з цим зображенням. До сьогодні вона зберігається у нашій оселі, і ми за жодних обставин не віддаємо її з хати. Копії цієї писанки я дарував капеланам, волонтерам, дітям поранених бійців. На допомогу дітям загиблих та інвалідів війни спрямовував і кошти від її продажу. Ця робота особлива – на ній янгол поливає квіти, які уособлюють рід. Янгол оберігає їх він бур’яну, тобто, від всього лихого та злого», – говорить Олег Кіращук.
І не без болю майстер з малярства та писанкарства оповідає про те, настільки важко було йому знову звикати до мирного життя. Навіть зараз, коли минули роки після тих важких подій, писанкар стверджує, що йому складно повернутися до свого початкового творчого рівня.
«Я став менш зосередженим, погіршилася пам’ять, увага, мені важче концентруватися на процесі. Всього негативу від пережитого не можу струсити й досі. Всі мої писанки – авторські. Тобто, я постійно у пошуку ідей, потрібних символів, тієї особливої «мови», якою «говоритиме» до людей мій твір. Після участі у бойових діях важко зібрати себе докупи, перший рік після повернення з війни я взагалі не міг нічого написати», – ділиться захисник.
Творчість стала для ветерана АТО спочатку реабілітацією, а вже потім головною справою життя. До роботи учасник бойових дій ставиться надзвичайно відповідально.
Щоб створити ідеальну писанку, прикарпатець переписує в середньому 50-100 штук. Тобто, кожного разу він намагається щось покращити, допоки не вийде бездоганно.
За 30 років своєї праці майстер з писанкарства створив близько 20 тисяч писанок, але, за його словами, з них він по справжньому пишається не більше 10.
Можливо, саме цей перфекціонізм, а ще – безумовний талант писанкаря пояснюють той факт, що його роботи викликали й продовжують викликати захоплення.
Наприклад, в 2008 році всесвітньо відомий дім моди Gucci використав створені писанкарем орнаменти для однієї зі своїх колекцій. Весною 2012 року одна з робіт митця перемогла на обласному конкурсі, а вже влітку того ж року була визнана кращою в Україні під час святкувань на Параді вишиванок у Києві. Наступного 2013 року, ця ж велетенська писанка, на правах минулорічного переможця, очолювала колону Параду Вишиванок.
Поряд з цим творчість Олега Кіращука тріумфально крокує світом – митця постійно запрошують на виставки та майстер-клас із писанкарства в Україні та за кордоном. А персональна виставка його робіт у рідній для майстра Коломиї замість декількох місяців експонувалася ТРИ роки (!), настільки великим був інтерес відвідувачів.
«Я маю безліч історій, пов’язаних зі своєю творчістю, але одна мене особливо вразила, – розповідає майстер. – Мій знайомий директор художньої галереї з Люксембургу мав маленьку племінницю, хвору на рак. Прогнози лікарів були невтішними. Цей чоловік попросив мене намалювати для дівчинки писанку. Вона вийшла кумедною – на ній ведмедик, який вкрав діжку меду, відмахується прутиком від бджіл. Грошей за цю роботу я не взяв, віддав замовлення і життя пішло своєю чергою. Через кілька місяців я отримав звістку, що дівчинка все ж померла, але рідні, перебираючи її речі, знайшли замотану у рушник писанку. Дитина до останнього дня тримала її біля себе. Лише зараз, коли минули роки, я можу розповідати цю історію без сліз».
Майстер з малярства та писанкарства Олег Кіращук наголошує, що писанка має бути світлою і обов’язково приносити радість.
«Писанка – не просто яйце, вкрите малюнками. Для українців – це унікальна річ, оберіг, який захистить тебе у найтемніші часи. Перевірено на власному досвіді», – наголошує Олег Кіращук.
Олена Шаріпова, “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”
Фото – особистий архів Олега Кіращука та відкриті джерела
