Медично-лікарський сектор в армії є чи не найбільш проблемним. Ще до повномасштабного вторгнення рашистів з цього приводу можна було почути тільки нарікання та обурення. Після 24.02.2022 ситуація почала набувати катастрофічних масштабів.
Тисячі, десятки тисяч скарг: приватних, офіційних, публічних, скарг від звичайних військових, від громадських активістів та, навіть, від самих чиновників — все це накопичувалося, поки тиск нарешті не прорвав німу бюрократичну поверхню.
Дійшло до того, що деякі ВЛК визнають «обмежено придатними» та відправляють у військо осіб з онкологією та хворобою Бехтерєва.
Як нам повідомили юристи ГО «Спілка ветеранів АТО» та ГС “Консорціум ветеранських об’єднань сходу”: такі випадки мали місце у Полтаві та у Харкові, у в/ч 3005 та А7288. Про ці кричущі випадки халатності працівників ВЛК ми детально розповімо у наступних матеріалах, оскільки такі випадки вимагають ретельного дослідження та розслідування.
На початку лютого правоохоронці впіймали на хабарі керівництво Центральної військово-лікарської комісії Медичних сил ЗСУ. Слідчі викрили їх на одержанні коштів за видачу документів про непридатність до військової служби. Головний фігурант — заступник начальника Центральної ВКЛ за 5000 доларів США запропонував призовнику сприяння у виготовленні медичних та військових документів.
За цим гучним затриманням почався традиційний для вітчизняних високопосадовців етап щедрих обіцянок та далекосяжних планів.
Так, 7-го березня в інтерв’ю в етері телемарафону міністр охорони здоров’я Ляшко розповів про неминучу реформу медико-соціальних експертних комісій, що передбачає зміну системи інвалідності в Україні. Спочатку має відбутися запуск повноцінної системи реабілітації, мета якої — ресоціалізувати людину та зробити все можливе, щоб вона була фізично активною та працювала. Крім цього, міністр приділив увагу проблемі ВЛК:
«Щодо ВЛК, там більш складний процес, але ми допомагаємо Міноборони… Зараз ми забрали частину ВЛК до наших цивільних закладів. Там, де людина [на стаціонарному лікуванні] може отримати інвалідність за існуючою системою, ми робитимемо все, щоб ВЛК і МСЕК [медико-соціальна експертна комісія] робилися просто в закладі біля ліжка хворого, щоб йому не потрібно було бігати по кабінетах… Зараз все оцифровується, кількість амбулаторних ВЛК збільшать, думаю, цю проблему [великих черг] теж вирішать», – слова Ляшка.
Він також розповів, що найближчим часом планується також запровадити можливість реабілітації поруч із місцем проживання, підвищення кваліфікації лікарів у питаннях ВЛК та належне сервісне обслуговування поранених.
Проте наразі можна стверджувати тільки одне — повномасштабна війна триває вже більше року, а вся суть реформи медично-лікарської сфери зводиться до порожніх слів міністра. До того ж запізнілих.
Натомість суспільство активно вимагає змін. Так, нещодавно ГО “Спілка ветеранів АТО” звернулася до українського уряду та командування ЗСУ з вимогою негайно розпочати вирішення даного питання в конструктивній площині: створення робочої групи, із залученням представників профільних міністерств, громадських організацій та волнтерів, відкриття “гарячої” лінії для військовослужбовців. «Адже ніщо так не підриває дух бійця – як розуміння того, що він залишається сам на сам із своїми пораненнями та хворобами», — зазначається у заяві.
Аби зрозуміти, яким є стан справ у дійсності, а також, яким чином можливо добитися змін у цьому секторі, ми поспілкувалися з фахівцями, котрі вже не один рік ціною власного часу та здоров‘я намагаються призвести до згаданих змін.
Сергій Анатолійович Усенко, голова «Спілки медиків АТО/ООС». Раніше пан Сергій служив начмедом бригади 3017 НацГвадії, а нещодавно демобілізувався. Володіючи вагомим досвідом у сфері Сергій Анатолійович оцінив нинішній стан медично-лікарської сфери, зокрема, роботу ВЛК та МСЕКів, а також виділив основні проблеми, з якими стикаються військовослужбовці у медично-лікарській сфері:
– Я вважаю, що дуже багато людей зараз проходить ВЛК — це по перше. Друге — це формалізм в роботі. І третє — не дуже добре ставлення до тих, хто проходить ВЛК. Недобросовісне.
Ще не перебудувалися на роботу по-новому ВЛК, і можу судити не стільки по ВЛК, які в Міністерстві оборони діють, а ті, які у системі Міністерства внутрішніх справ. І та, яка при харківській обласній установі. Територіально-медичне харківське об‘єднання МВС: у них фахівці не встигають робити свої справ — людей направляють з одного кабінету в інший, додаткові дослідження, часом не дуже потрібні. І знову ж: заформалізовано, недобросовісне ставлення. Ставляться до людей, ніби ті їм заважають. Тобто мають працювати для військовослужбовців, а вони виявляються зайвими у цій системі. І так я чув, що є якісь моменти вимагання неправомірної вигоди. Чув від хлопців, від солдатів. Інколи вони отримують такі пропозиції.
Можна сказати, що є дві проблеми: забюрократизованість та корупція. Бо є люди, які не йдуть на це (не дають хабарів), то їх по другому, по третьому колу проганяють через формальні процедури. Це замкнуте коло.
Я читав листи, що направлялися спілкою ветеранів АТО Харківської області. І на Кабінет міністрів, і на прем‘єр-міністра, і на президента і на міністра оборони. І це правильно, тому що якщо громадськість не буде піднімати такі питання, то змінюватися воно все буде дуже довго.
Друге, якраз таки щодо залучення громадських організацій до тих громадських рад, які будуть, наприклад, при міністерствах, що будуть залучатись до реформування системи військово-лікарських комісій. Інколи наказ, за яким проводиться ВЛК дає можливість не прямо виконувати свої обов‘язки, а обходити їх на користь не солдата, а недобросовісних фахівців з ВЛК. Робочі групи треба створювати громадські ради повинні поновити свою роботу.
Ще є проблема у тому, що діючі військовослужбовці не можуть іти скаржитись на неправомірні дії членів ВЛК, бо бояться покарання за те, що піднімають таке питання. І тільки коли вони звільняються, то можуть піднімати такі питання.
Також за коментарем ми звернулися до Масі Найєма, адвоката та засновника ГО «Принцип», а також до Любові Галан, правозахисниці, волонтерки та голови ГО «Принцип».
О. С.: Як би ви в цілому описали поточну ситуацію із лікуванням та реабілітацією військовослужбовців?
Масі Найєм, адвокат, засновник громадської організації «Принцип»:
– Шлях, який я пройшов після поранення, показав мені, що систему потрібно змінювати. Перше питання, з який стикається кожен військовий на моєму місці — «Що мені далі робити?». Такої інформації немає в публічному просторі, і навіть я, як юрист, не міг розібратись із тим, що держава передбачає в таких випадках.
Сьогодні наші захисники стикаються з бюрократичним пінг-понгом між відомствами, медзакладами, військовою частиною. Я бачив, як мої побратими так само стоять в темних коридорах в очікуванні оглядів лікарів та отриманні документів. Це може зайняти декілька днів. Очевидно, що поточну систему потрібно змінювати.
Ми створили громадську організацію, вона називається «Принцип» і займається, зокрема, базовою правовою просвітою військових та їхніх близьких, пояснює наявні правила в відносинах з державними установами. Так, ці правила часом жахливі і погано працюють, але їх треба знати. Щоб не потрапити в категорію тих, хто самовільно залишив частину; знати, як скласти рапорт; не натрапити на недоброчесних юристів. Паралельно з цим ми проводимо аналітичну роботу, щоб визначити, що саме потребує змін, та адвокаційну роботу, — щоб наші знання впливали на реальні ефективні зміни.
О. С.: Останнім часом у публічному просторі з’являється шквал скарг на роботу МСЕК та ВЛК? Чому, на вашу думку, вони посипалися так масово саме зараз? А також у чому причини цього?
Любов Галан, правозахисниця, волонтерка, голова громадської організації «Принцип»:
– Я думаю, що це вже просто пікова точка. Ця проблема не почалася цього року, проблема із цими комісіями була й раніше. Повномасштабне вторгнення призвело до, на жаль, збільшення кількості поранених. Й попри спроби збільшити мережу ВЛК, наприклад, через створення комісій при цивільних лікарнях, — цього було недостатньо.
Проблеми, які висвітлюються — не тільки про неповагу, а часто й про неправильно організовані процеси, через які страждають і військові як клієнти, і лікарі як виконавці. Іноді люди бачать дописи військових і запитують, чи не є це частиною комунікаційної кампанії, спрямованої на дискредитацію. Але це маячня. Вони про це говорять, бо хтось нарешті має це сказати. Це те, що відрізняє нас від росії. Ми захищаємо й не мовчимо про реальні проблеми своїх. На це не буде кращого часу колись потім, бо деякі зміни не можна відкладати.
О. С.: Які б основні проблеми у сфері лікування та реабілітації військовослужбовців ви би виділили, зважаючи на ваш особистий досвід?
Масі Найєм, адвокат, засновник громадської організації «Принцип»:
– Дуже важливо розводити поняття ветеранів та діючих військовослужбовців, якщо ми говоримо, наприклад, про питання реабілітації. Тому що у них різна правова рамка і ними опікуються різні системи держави.
Якщо ми говоримо про реабілітацію військовослужбовців, то взагалі найбільша проблема, що “санаторно-курортне лікування” — це не медична реабілітація! Крім того, поранені військові не має можливості отримати реабілітаційні послуги на ранніх етапах лікування захворювання/травми. Це призводить до того, що інвалідизація відбувається інтенсивніше. Хоча ми могли б запобігти цьому ще тоді, коли людина була в лікарні.
Це також про обтяжливий бюрократичний маршрут для пораненого. Він не може вчасно отримати ті послуги, які йому необхідні без, наприклад, того ж висновку ВЛК. Навіть сама процедура отримання висновку ВЛК — це виклик для військового.
О. С.: Можна почути про різні ініціативи щодо покращення стану справ у цій сфері, наприклад: створення робочої групи, із залученням представників профільних міністерств, громадських організацій та волонтерів, відкриття “гарячої” лінії для військовослужбовців і тд. Які на вашу думку, заходи необхідно вжити, аби змінити ситуацію на краще? Можливо, якісь з них вже запроваджуються; якщо так, то чи успішно це відбувається?
Любов Галан, правозахисниця, волонтерка, голова громадської організації «Принцип»:
– Дуже важливо, що нарешті проблема була озвучена голосами різних людей. Це і самі військовослужбовці, публічна позиція яких дуже допомогла в просуванні цих змін. Відгукнулися волонтери. Але ґрунтовні зміни відбудуться тільки за умови взаємодії з державою. Тому ще в грудні ми провели зустрічі з ключовими стейкхолдерами. Разом з Масі зустрічалися з Михайлом Федоровим, а потім ще Масі провів зустріч з Олексієм Резніковим. З січня працює міжвідомча група (МОЗ, МО, Мінцифра, Мінвет, Принцип), яка напрацьовує рішення. Серед них:
-
запровадження електронного документообігу,
-
мінімізація особистої присутність військового під час проходження ВЛК та скорочення кількості переадресацій;
-
покращення сервісу, забезпечення прозорості комунікацій, інформування щодо прав військових та їхніх родин.
Удосконалення системи ВЛК – це ґрунтовний процес, ми сподіваємося, що перші результати зможемо побачити уже через декілька місяців, більш системні зміни, такі як зміна методології експертної оцінки та моделі фінансування, займуть більше часу.
Точно зрозуміло одне — статус кво у медично-лікарській сфері зберігатись більше не може, адже у підсумку таки лишиться щось одне: бюрократія з корупцією або здоров‘я військовослужбовців. Нам залишається тільки прискіпливо слідкувати за ходом цієї невтішної битви за здоров‘я та здоровий глузд разом.
Автор: Олександр Смаглюк, НОВА: новини ветеранів.
Сучасна ветеранська політика: вимір перемоги?