Вчора Сергій Лавров знову заговорив про те, що Росія готова розпочати переговори з “київським режимом”. Ще пару тижнів тому він заявляв зовсім протилежне. Так що ж змінилося?
На позицію Кремля сьогодні впливає одразу більше десятка факторів. Зупинимося на перших п’яти.
1. Втрати особового складу, техніки і БК
Використання тактики “вогневого валу” призводить не лише до значних витрат БК, а й до зношування стволів гармат. Щоб їх чимось замінити – потрібен час.
Бої за Маріуполь, Рубіжне, Сєверодонецьк, Лисичанськ, Попасну, за невеликі маловідомі населенні пункти, такі як Довгеньке, Берестове, забрало не один десяток (а той сотню) життів російських “чудо-богатирів”, а значна їх кількість опинилася на лікуванні. Щоб вилікувати пораненого бійця потрібен час – від місяця до півроку (і більше), в залежності від поранення.
Зараз на Росії розпочалася “кампанія”: “Дайош армії мінімум одну БТГр від кожної області!”. Триває збирання “джельтменів удачі” по республікам Середньої Азії, країнам Близького Сходу, Африки.
Навіть, якщо регіони Росії і виконають/перевиконають план “Дайош…!”, то потрібен час (від 1-2 місяців до півроку), щоб поповнення організувати, озброїти, навчити/нагадати правила використання військової техніки та доправити до місця майбутньої утилізації підрозділами ЗСУ. На це, як бачимо, потрібен певний час.
Поява на фронті американських “M142 HIMARS” дозволила ЗСУ “помножити на нуль” всю восьмирічну кропітку роботу тилових служб ЗС РФ по обладнанню прифронтових складів БК та ПММ. Для їх відновлення теж потрібен час – від 2-3 тижнів до 1-2 місяців і більше.
Для заміни стволів, які вистріляли свій ресурс, потрібен час: щоб зняти зі зберігання, обтерти, перебрати, перевірити на боєздатність нову військову техніку. Тут теж у один -два тижні теж не завжди можна вкластися. Потім техніку потрібно доправити до місця майбутньої її утилізації – на це теж потрібен час.
А часу немає. ЗС РФ змушені і далі продовжувати вести активні бойові дії. На окремих ділянках фронту ще спостеріагаються спроби ведення штурмових дій позицій ЗСУ. Але їх результати вказують на те, що рашисти, в преважній більшості, реально “видохлись” і потребують негайного відпочинку. Саме через це на більшості ділянок фронту ЗС РФ зупинились і “перейшли до активної оборони”.
2. Кремль намагається всадити за стіл переговорів США, а не “київський режим”
Від самого початку “СВО” – повномасштабної військової агресії проти України, Кремль вустами Путіна та купи російських пропагандистів різного калібру, наполегливо просуває тезу про те, що на території України ЗС РФ воюють з військами НАТО і самими США. І що завершення військової фази “СВО” напряму залежить від того, чи погодяться США сісти за стіл переговорів з РФ та “прийняти очевидне” – погодитися на “новий поділ сфер впливу”.
У американців таке зухвальство росіян викликає лише посмішку, що дуже нервує “російських лідерів” і призводить до наджорстоких бомбардувань цивільної інфраструктури по всій Україні та вбивств мирних жителів.
Росії саме зараз потрібна “оперативна пауза” і вони намагаються змусити керівництво країн Європи відчути “всі негаразди” погіршення стосунків з РФ через “якусь там Україну”.
Вустами Віктора Орбана та інших “європейських політиків”, які ще з часів “Холодної війни” знаходилися “на зарплаті” у КГБ, а після – у ФСБ, намагаються сформувати антиамериканську “суспільну думку” та переконати у необхідності негайного тиску на “київський режим” з метою всадити його за стіл переговорів.
Як бачимо, ці зусилля отримали позитивний для РФ результат у вигляді нещодавніх “Зернових угод” (Стамбул-1). Після “досягнення домовленостей” з РФ знято деякі санкції. В Москві “Стамбул-1 вважають “першою ластівкою”.
За допомогою “газової голки” Кремль спробує “дотиснути” країни ЄС щоб ті в свою чергу змусили Київ укласти угоду “Стамбул-2” про припинення вогню, погодження “нової лінії розмежування” і обіцянки про виведення військ.
Територію захопити – справа кількох днів тижнів чи місяців. Але головна проблема полягає в тому, що на захопленій території потрібно ще встановити свою владу і здійснювати контроль за політичними, соціальними та економічними процесами. А на це теж потрібно мінімум кілька місяців.
3. Втрата позицій на міжнародній арені.
Росія, яка планувала закінчити “СВО”-агресію за півроку, зараз опинилася в ситуації, коли вона змушена “поставити на паузу” активність в Сирії, Африці, Середній Азії. Продовження війни в Україні ще мінімум на півроку, призведе до наростання процесів по витісненню проросійських сил із цих куточків Планети. Оперативна пауза в Україні, хоча б на кілька місяців, дозволить нагадати про себе в “гарячих куточках”.
4. Жителів багатонаціональної Росії потрібно переконати у тому що: “Ми встали з колін! Ми сильні! Нас боїться весь Світ!”
Хоч зараз 4/5 населення Російської Федерації в абсолютному захваті від “успіхів” російської зброї” та “лічно” Путіна, погіршення економічної ситуації, поява бідолах-інвалідів на вулицях російських міст, рано чи пізно призведе до появи у пересічних росіян запитань: -А коли ж закінчиться “Спецоперація”? Ми перемогли? Навіщо вона була потрібна?
Тому “київську хунту” за будь-яку ціну потрібно негайно змусити до переговорів. Це дасть можливість із серйозним лицем та металом у голосі заявити громадянам Росії, що “ЛуганДонія” повністю звільнена від укро-бєндєро-нацо-фошистів (хто там з них на Росії знає до якої області належать Бахмут, Слов’янськ та Краматорськ – авт.).
Крім того – нарешті можна буде заявити, що “успішний наступ непереможної російської армії допоміг “народам” ХерНР та ЗапорНР, а можливо, і ХаркНР, знову “воззєднатися” з Росією”. Тому план “СВОлочі” можна вважати успішно завершеним і “перевиконаним”.
5. Головна причина – “транзит влади” в Росії, або “двірцевий переворот” всередині ФСБ.
Після “оновлення” НКВС та трансформації її в в КДБ в середині 60-тих років 20 століття, новостворена структура одразу почала усувати від влади конкурентів – “військових” та “міліціонерів”. Тривала боротьба за владу всередині “радянських еліт”, у поєднанні із збанкрутілою ідеєю “світовою революції” (замість якої нічого цікавого так вигадати і не змогли – авт.), призвела до приходу до влади “еліти від КДБ”.
Спроба “оновлення СССР шляхом трансформації в ССР” привела до “розвалу СРСР”. Новостворені (на основі радянських – авт.) “російські еліти”, вирішили трохи пожити “в своє задоволення”, а перед виходом на пенсію “відновити СРСР”, “встати з колін” та, нарешті, зрівнятися з американськими мільярдерами.
“Кегебісти” домоглися того, що “винуватець руйнування СРСР” Борис Єльцин абсолютно на законних підставах “передав владу” молодому, енергійному та багатообіцяючому політику Володі Путіну. За короткий час із миршевого хамуватого пацана зліпили образ супергероя-мачо.
Все йшло “відповідно плану” аж до лютого 2014 року. “Захід” підсів на “газову голку”, більшість продажних європейських політиків, журналістів міцно “сиділи на зарплаті Москви” і виконували те, що їм “рекомендували”. Продажні українські олігархи поступово і невпинно “розпродували” незалежність України.
Але тут раптом почався “Єврмайдан” і “російські еліти”, повіривши у власні пропагандистські наративи вирішили, що настав час трохи “успішно повоювати”. І купували Крим, частину Донбасу замість того, щоб, як до цього було, просто “домовитися” та “прикупити” українських “хунтят”. А ті їм цілих вісім років “зазирали в очі і намагалися побачити там…“
Це була фатальна помилка! Сьогодні “російські еліти”, скоріше за все, вирішили “всіх собак” за власні прорахунки повісити на Путіна.
Маючи у власному портфоліо “негативний досвід 1991 року”, в умовах постійної війни з усім Світом, “кегебісти/ефесбешники” все ж таки розпочали спецоперацію по “транзиту влади”. Путін із супергероя-мачо за дуже короткий час перетворився на старого і дуже хворого дідугана. Але ж він не такий вже і старий – 07 жовтня 2022 року Владіміру Владіміровичу має виповнитися тільки 70 років! Ще й молода коханка знову при надії…
Схоже, що саме стан здоров’я став головним аргументом, що “вже настав час” і варто розпочати “транзит влади”.
Вихід Путіна на пенсію мав збігтися у часі із відзначенням 100-річчя утворення СРСР. Саме до святкування цієї дати “російські еліти” намагалися (і намагаються!) організувати “відновлення СРСР”. Не виключено що саме “під цю дату” було сплановано “СВО” – повномасштабне військове вторгнення з метою остаточного знищення незалежності України.
Але Київ захопити не вдалося. ЗС РФ понесла величезні втрати. Витрати на віну астрономічні. Кілька спроб розпочати процес створення “СРСР-2.0” теж не мали успіху. Остання спроба, призначена на липень 2022 року, зірвалася через “загострення геморою” у Олександра Лукашенка.
Не “витанцьовується” і з ХерНР та ЗапорНР, не говорячи вже про ХаркНР. Придумали їм прапори, назви, знайшли продажних зрадників-колабораціоністів, кілька раз намагалися дістати із небуття “лєгітімного” Вітю Януковича. Але на заваді “об’єднавчих процесів” стоять бойові дії, які ніяк не припиняться. Мало того: укро-бєндєро-нацисти навіть почали говорити про можливість наступу ЗСУ на “Херсонському напрямку”.
А тут в самому розпалі запланований ще рік тому “транзит влади”, для повної і остаточної реалізації якого негайно потрібна хоча б одна “гучна перемога” і ще мінімум ДЕВ’ЯТЬ місяців абсолютної тиші на фронті.
Зважаючи тільки на перелічені п’ять факторів, можна допустити, що найближчим часом Сергій Лавров, Марія Захарова і вся “роспропагандистська рать” розпочне переконувати “всіх і вся” в необхідності та невідворотності переговорів саме тепер і саме зараз, виключно на російських умовах, бо “наближаються осінь, зима…”
Всі заяви про те, що віна закінчиться до зими (як варіант – ми маємо закінчити цю війну до зими – авт.) – це самообман! ЗСУ мають вигнати рашистських загарбників з території Україні та відновити контроль над кордонами станом на 25 грудня 1991 року. (Самі вони з України ніколи не підуть – авт.)
Всі спроби “сісти за стіл переговорів”, не говорячи, навіть, про те, щоб підписати черговий “Стамбул-2” – це звичайне “відтермінування” бойових дій на території України: на найближчі 9 місяців, можливо, на рік чи трохи більше. За цей час Москва нашкребе ресурсів, набере нового “м’яса” і знову відкусить черговий шматок України.
Населення України має засвоїти кілька аксіом.
1.) В Кремлі нас ВСІХ реально запланували знищити і роблять це цілеспрямовано, крок за кроком. Навіть, якщо ви неукраїнець; ви – православний росіянин, який живе в Україні; ви – за Росію (чи СССР); вас це не стосується, бо ви пацифіст, який не має бажання воювати за будь кого – подивіться уважно на те, що сталося із жителями окупованих міст України, особливо з жителями Маріуполя. Уважно подивіться! І продовжуйте переглядати відео/фото до тих пір, поки ваш мозок нарешті не запрацює! (ну, має ж колись спрацювати інстинкт самозбереження – авт.)
2.) Війна з Росією до зими не закінчиться! Не закінчиться вона і до Нового 2024 року (не говорячи про 2023-ій). Війна з Росією триватиме мінімум 4 роки, а може і довше. Ми маємо це знати, розуміти і дбати про те, що ми маємо зробити у наступні кілька десятків місяців, щоб перемогти загарбників.
3.) Після того, як Кремль фактично зруйнував вибудувану після Другої Світової війни “систему безпеки”, після того, як Росія продемонструвала “деяким країнам” варіант “силового вирішення територіальних, політичних, економічних” питань, варто очікувати, що незабаром на Планеті ще десь спалахне нове вогнище війни.
Сьогодні нам допомагають США, країни Європи. Але де гарантія того, що вони завтра не будуть задіяні на “нових театрах військових дій”? А це як раз дуже влаштовує Росію, яка від самого початку СВОлочі сподівалася що Світ залишить Росію і Україну “сам-на-сам”. Де ми в цьому випадку будемо брати снаряди, патрони, ПММ, ліки?
4.) Корупція і війна – то окрема наша проблема. В той час, коли нам в різних країнах Світу прості люди скидаються на придбання систем озброєння, дуже дивним виглядає висаджування квітів на клумби міст та містечок України, особливо напередодні масованих рашистських обстрілів. Сюди також можна віднести непомірно дорогущі ремонти деяких об’єктів комунальної власності, комунальної техніки.
І це замість того, щоб перерахувати “зекономлені” гроші на придбання хоча б радянських ПЗРК та БК до них, і надати зброю для захисту підрозділам місцевої ТерО. Як бачимо, місцеві депутати продовжують тринькати гроші так, наче війна триває не в нас, а в сусідній країні.
А бажання освітніх чиновників усадити 1 вересня дітей в школах за парти? І це в умовах, коли рашисти розглядають приміщення шкіл, як бази укро-нацистів і всі школи знаходяться в прицілах керованих російських ракет. Скільки має загинути дітей, щоб освітні чиновники зрозуміли всю безглуздість даної ідеї? Хто з освітніх чиновників візьме на себе персональну відповідальність за наслідки можливої масової загибелі дітей? Таких прикладів, нажаль, можна навести ще дуже багато
.
5.) Півроку триває війна. Можливо, мені щось невідомо, то підкажіть – коли економіка України буде переведена “на військові рейки”? Ми маємо самі забезпечувати потреби ЗСУ хоча б там, де це можливо. Ситуація в Світі може водночас різко змінитися і країна має бути до подібних змін готова.
Ще раз: ця війна на кілька років!
Україна має тільки ПЕРЕМОГТИ в цій війні!
Українці і неукраїнці, які живуть в Україні, просто позбавлені інших варіантів крім одного – тільки ПЕРЕМОГТИ!
Олександр Вікторович, НОВА: новини ветеранів АТО/ООС.
