Українська промисловість пропонує потенційним замовникам ряд дистанційно керованих бойових модулів для установки на бронетехніку. Зокрема, компанія «Нова технологiя» (село Засупоївка, Київська область), розробила лінійку модулів «Воля».
Першим в новому сімействі з’явився дистанційно керований бойовий модуль «Воля», який пропонується для переозброєння старих БМП. Його виконано в металі, та одну з дослідних бронемашин на шасі БМП-1 обладнали таких модулем.
Згодом було презентовано новий модуль «Воля-Д», який загалом повторює конструкцію першої моделі «Воля», але відрізняється зменшеними габаритами і масою.
Крім того, офіційний сайт компанії «Нова технологiя» згадує і третій ДУБМ цього сімейства під назвою «Воля-Л», але не наводить ніяких подробиць. Відомо, що це полегшений модуль, озброєний тільки кулеметом і придатний для установки на різні носії.
Загалом же принцип конструкції «Волі» наступний: є бойове відділення з баштою, що несе озброєння, і підбаштовою конструкцією з робочим місцем оператора-навідника. Виріб має ширину 2,15 м і висоту 820 мм, повна маса з боєкомплектом становить 2 тони.
Оригінальна «Воля» має броньовий купол башти, що дає захист від 7,62-мм бронебійних автоматних куль; заявлена можливість установки додаткової броні. Комплект масою 250 кг підвищує захист до наступного рівня (12,7-мм кулі).
У лобовій амбразурі вежі поміщена загальна установка з 30-мм автоматичною гарматою ЗТМ-1, кулеметом ПКТ і гранатометом КБА-117. На бортах башти є рухомі пускові установки комплексу «Бар’єр» та гранатомети.
Боєкомплект «Волі» включає 290 пострілів для автоматичної гармати, 116 гранат (з них тільки 29 готові до негайного використання) і 1400 патронів (350 в коробі першої черги). На пускових установках поміщається дві керовані ракети, ще дві знаходяться всередині модуля.
На башті ДКБМ є блок оптико-електронних приладів. Заявлена можливість установки повноцінного панорамного прицілу. Використовується цифрова система управління вогнем, що забезпечує застосування всіх штатних озброєнь. Максимальна дальність виявлення великих наземних цілей досягає 10 км вдень і 3,5 км вночі, що має забезпечити ефективне застосування всіх наявних озброєнь.
Управління модулем здійснюється з пультів командира і оператора. Оператор сидить безпосередньо під вежею, а командирське місце може встановлюватися в будь-якій частині бронемашини-носія.
ДКБМ «Воля-Д» має схожі тактико-технічні характеристики, але він менший, компактніший, зроблений на основі башти зменшених розмірів і маси. При цьому склад озброєнь і боєкомплект є такими ж, забезпечується той же рівень захисту і можливість установки додаткової броні. Башту перекомпонували, змінили розташування деяких агрегатів. Бойова маса «Волі-Д» без додаткового бронювання скорочена до 1,6 тон.
Щодо ДКБМ «Воля-Л», то це, вочевидь, легкий бойовий модуль, оснащений тільки кулеметом. Зовні він схожий на ряд інших сучасних ДКБМ західної розробки. В основі конструкції лежить U-подібний опорно-поворотний пристрій, що монтується на носії. Між вертикальними опорами підвішена рухома частина модуля з кулеметом НСВ і оптико-електронним блоком. Ящик для патрони розташований праворуч, над ним є система підведення стрічки до кулемета.
Бойові модулі серії «Воля» пропонуються для установки на легку і середню бронетехніку різних моделей. Це можуть бути старі зразки радянського виробництва або сучасні українські або іноземні машини. Таким чином, компанія-розробник розраховує на отримання контрактів.
Читайте також:
«По суті, відрізняються ці модулі тільки складом обладнання та системою управління вогнем (СУО), причому з останньою у нас досить великі проблеми. Справа в тому, що в країні фактично немає якісної сучасної СУО з пристойними тепловізорами. Щодо сучасних у цьому плані можна назвати тільки «Парус», який виробляється серійно і встановлюється на БТР-3 і БТР-4. Останній варіант для БТР-4МВ1 має у своєму складі приціл ОЕП-ВН виробництва Ізюмського приладобудівного заводу, тепловізор і лазерний далекомір» – пише військовий експерт Михайло Жирохов.
У жовтні минулого року з’явилася перша інформація про можливий експорт ДКБМ «Воля». Іноземні ЗМІ повідомляли, що «Нова технологiя» спільно з компанією «Техімпекс» запропонувала цю продукцію арміям Єгипту і Уганди. Ці країни мають у своєму розпорядженні великий парк бронетехніки радянського виробництва. Про можливі закупівлі «Волі» для української армії взагалі не повідомлялося.
Читайте також:
Судячи з усього, так сталося через те, що ЗСУ розробка не зацікавила, хоча й були проведені показові стрільби на навчаннях. Проблема, однак, може бути не у якості «Волі», а у підході до модернізації техніки, на яку ці модулі мають встановлювати. Вірніше – у відсутності підходу.
“…незважаючи на відносно велику кількість розроблених зразків бойових модулів, для програми модернізації БМП-1 і БМП-2 досі нічого не вибрано. А програма вже не просто дозріла, а й перезріла. Адже після втрат під час окупації Криму та бойових дій на Донбасі Україна була змушена не тільки задіяти всі машини, що знаходилися на зберіганні, а й купити велику партію в Східній Європі. Однак цим БМП в кращому разі 35–40 років, вони побудовані на технічних рішеннях 1960-х”, – повідомляв Жирохов.
До переваг лінійки ДКБМ «Воля» можна віднести наявність цілого сімейства виробів з різними можливостями, але на загальній базі. Це дає потенційному замовнику вибір, а заявлені технічні особливості і характеристики в цілому відповідають рівню сучасних зарубіжних зразків, що теж важливо для успішності продажів. Однак яким чином розробники збираються потіснити перевірених конкурентів на міжнародному ринку – невідомо, адже суттєвих переваг над аналогічними модулями «Воля» все ж не має.
Андрій Артюх, “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”
Нагадуємо: